Державне управління енергозбереженням

21

Державне управління енергозбереженням

Державне управління енергозбереженням, на перший погляд, суперечить принципам ринкової економіки, до якої рухається господарство України. Але через надзвичайно велику соціальну значущість усіх видів енергоносіїв, всепронизуючу суть енергії суспільство не може собі дозволити лише спостерігати за природним статистико-економічним процесом ринкового регулювання енергоспоживанням. У періоди криз (спаду виробництва, підвищення цін на енергоносії, чи їх недостачі) необхідне ефективне державне (позаринкове) регулювання енергоспоживанням шляхом економічних та адміністративних впливів на господарство.

На Україні ще з часів СРСР на державному рівні декларувалися заходи з енергозбереження. Проте не всі вони були ефективними через такі причини:

Відсутність економічних та соціальних механізмів для стимуляції енергозбереження.

Недостача матеріальних та фінансових ресурсів для впровадження енергозберігаючих заходів.

Застарілі і зношені засоби праці, низька виконавча дисципліна і через це дуже низька продуктивність праці.

Дуже низькі ціни (в СРСР) на енергоносії та робочу силу.

З набуттям незалежності та розвалом СРСР Україна отримує від Росії енергоносії за майже світовими цінами, але інші фактори, що протидіють енергозбереженню, залишилися. Більше того, з'явилися нові - шалена експлуатація старого обладнання, особливо у металургійній промисловості з метою отримання надприбутків (дешева робоча сила, відсутність інвестицій в переобладнання, неплатежі за енергоресурси, вивіз капіталу за кордон) новими капіталістами. Вони призвели до того, що при скороченні виробництва майже у три рази, енергоспоживання практично не змінилося, що викликало зростання питомих енергозатрат промисловості у 1,5 ч 2,0 рази порівняно з 1990 р.

Система державного управління енергозбереженням

Реальні заходи щодо стимуляції енергозбереження на Україні почалися у серпні 1994 р., коли Верховна Рада прийняла закон „Про енергозбереження”, див. [2].

Метою цього закону є регулювання відносин між суб'єктами господарчої діяльності, а також між державою та ними у галузях видобутку, переробки, транспортування, зберігання та використання ПЕР; створення зацікавленості підприємств, організацій та громадян у раціональному використанні, впровадженні енергозберігаючих технологій, становленні відповідальності юридичних та фізичних осіб за енергозбереження.

Згідно з законом „Про енергозбереження” державою формуються такі основні засади політики у цій галузі:

Створення органами державного управління економічних умов зацікавленості в енергозбереженні періодичних та фізичних осіб.

Державне регулювання діяльності у галузі енергозбереження шляхом економічних та нормативно-економічних заходів.

Пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської управлінської чи іншої діяльності, що зв'язана з видобутком, переробкою, транспортом, зберіганням, виробництвом та використанням ПЕР.

Наукове обґрунтування стандартизації в енергозбереженні та нормуванні споживання ПЕР, заходи щодо забезпечення дотримання стандартів і нормативів у енерговикористанні.

Створення (реконструкція) виробництва на принципах наскрізного енергозбереження з врахуванням екологічних вимог та впровадження новітніх технологій.

Обов'язковість енергетичної експертизи.

Популяризація економічних, екологічних та соціальних переваг енергозбереження, підвищення освітнього рівня та громадської свідомості у цій галузі.

Поєднання методів економічного стимулювання та фінансової відповідальності щодо раціонального використання ПЕР.

Встановлення плати за прямі втрати і марнотратне використання ПЕР.

Вирішення проблем енергозбереження разом з реалізацією енергетичної програми України з залученням зовнішніх інвестицій та використанням міждержавної співпраці.

Реалізацію завдань, що виникають у сфері енергозбереження, здійснює Державний комітет України з енергозбереження (Держкоменергозбереження України), створений за Указом Президента України від 26.07.1995 р., № 666/95.

Державне управління енергозбереженням ґрунтується на трьох взаємодоповнюючих напрямах роботи:

Державне регулювання на основі правової нормативної бази (ціни, тарифи, сертифікація, експертиза, ліцензування, пільги, стандарти та нормативи).

Функціональне управління, яке виконується апаратом Держкоменергозбереження України, в тому числі Державною інспекцією з енергозбереження та підрозділами з енергозбереження в ОДА та центральних відомствах.

Раціональне управління та контроль за виконанням законів, використання нормативної бази та організації роботи з енергозбереження в т.ч. інформаційне забезпечення заходів.

Державне управління реалізується відповідною системою елементів, див. рис. 1. Система державного управління є сукупністю загальнодержавних, галузевих та регіональних органів управління. Структура системи державного управління енергозбереженням показана на рис. 2. Очолюється система Кабінетом Міністрів України (КМУ), яким визначаються основні напрямки державної політики у цій галузі та який безпосередньо керує Держкоменергозбереження України.



Основними завданнями Держкоменергозбереження України є:

забезпечення єдиної державної політики з енергозбереження;

розробка механізмів її реалізації;

визначення основних завдань у галузі стандартизації енергозбереження та нормування витрат ПЕР;

контроль за виконанням нормативних вимог;

участь у розробці Державних енергетичних програм та програм розвитку ПЕК і раціональних програм з енергозбереження;

контроль за реалізацією програм в частині, що стосується енергозбереження;

розробка системи економічних стимулів;

здійснення заходів щодо підвищення енергоефективності в усіх галузях народного господарства України;

забезпечення пріоритетів енергозбереження в процесі господарської та управлінської діяльностей;

забезпечення державної експертизи з енергозбереження [6].

У своїй діяльності Держкоменергозбереження спирається на галузеві та регіональні органи управління:

Державну інспекцію з енергозбереження;

Загальнодержавний позабюджетний фонд енергозбереження;

відділи з енергозбереження в облдержадміністраціях та на підприємствах.

Державна інспекція з енергозбереження (ДІЕ) діє при Держкоменергозбереженні і керується положенням про ДІЕ [7]. Основними завданнями ДІЕ є:

організація і виконання державної експертизи з енергозбереження;

аналіз діяльності підприємств у галузі енергозбереження та контроль за дотриманням чинного законодавства у цій галузі;

інформаційна робота щодо ефективного використання ПЕР;

організація і забезпечення навчання фахівців міністерств, відомств, організацій чи підприємств з питань енергозбереження.

Підрозділи з енергозбереження в облдержадміністраціях взаємодіють з Держкоменергозбереження та Державною інспекцією і підрозділами з енергозбереження міністерств, відомств і підприємств. Ці підрозділи у межах своєї компетенції вирішують:

розробку і створення місцевих програм з енергозбереження;

питання техніко-економічного обґрунтувань доцільності нових виробництв, енергозберігаючих технологій та техніки;

розробку територіальних схем енергопостачання з максимальним залученням енергоресурсів та НПДЕ;

забезпечують незалежну експертизу з енергозбереження проектів господарської діяльності на підвладній території;

Загальнодержавний фонд з енергозбереження, відповідно до положення про нього [8], формується коштом платежів за марнотратне використання ПЕР. З його бюджету фінансуються науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи; програми структурної перебудови економіки; розробки та впровадження енергозберігаючих технологій; оснащення підприємств і організацій (в першу чергу бюджетних) засобами обліку, контролю та управління енергоспоживанням.

Підрозділи з енергозбереження в галузевих міністерствах (відомствах) підпорядковуються своїм відомствам та Держкоменергозбереження і вирішують такі завдання:

забезпечують виконання завдань енергозбереження у відомстві;

розробляють відомчі та міжгалузеві програми з енергозбереження;

організовують на підвідомчих підприємствах контроль щодо дотримання законодавства з енергозбереження та нормативів витрат ПЕР;

забезпечують інформаційно-методичний супровід впровадження енергозберігаючої техніки і технологій, організацію навчання та перепідготовки кадрів у галузі енергозбереження.

Механізми управління

При розробці механізмів управління енергозбереженням найголовнішим критерієм є економічна доцільність [9-11]. Організаційною основою для розробки механізмів управління є державні та регіональні програми з енергозбереження. Механізми (способи) управління енергозбереженням можна розділити на адміністративно-примусові (жорсткі) і економічні (м'які).

До адміністративних належать директивні вказівки відомств та органів місцевого самоврядування і державного управління енергозбереженням щодо планового скорочення енергоспоживання відповідно до регіональних програм енергозбереження. Туди ж можна віднести планову заміну застарілого устаткування, а також систему штрафних санкцій щодо керівників підприємств, які допускають зриви запланованих заходів.

Частково адміністрування в галузі енергозбереження може бути забезпечене через такі структури:

ради з питань енергозбереження при облдержадміністраціях;

енергетичні комісії;

асоціації інженерів-енергетиків;

регіональні асоціації споживачів енергії;

асоціація енергоменеджерів України (АЕМУ).

До економічних механізмів управління енергозбереженням можна віднести:

- розробку нормативів питомих затрат енергії на види продукції та ефективність роботи теплогенеруючих пристроїв (питомі втрати палива відповідно до типів котлів) [12-16];

- штрафні санкції у вигляді підвищеної плати за ПЕР при перевищенні нормативів і, навпаки, економічне заохочення у формі податкових пільг та компенсацій за економію ПЕР;

- зниження податку на прибуток, надання безвідсоткових кредитів та дотацій, звільнення від податку впродовж початкового періоду впровадження чи виробництва нового енергозберігаючого обладнання, формування державних замовлень;

- для заохочення персоналу підприємств та організацій слід передбачати виплату премій до 30% від вартості заощаджених на споживанні ПЕР сум [16].

Комплексна державна програма енергозбереження (КДПЕ) України

КДПЕ України схвалена постановою КМУ № 148 від 05.02.1997р.

Мета КДПЕ - розробити основні напрями державної політики енергозбереження, щоб створити передумови виведення України з енергетичної та економічної кризи та наблизити рівень енергоємності вітчизняної продукції до розвинених країн.

Головними завданнями програми є:

визначення загального потенціалу енергозбереження (ПЕ);

розробка основних напрямків реалізації ПЕ;

створення програми першочергових та перспективних заходів і завдань з підвищення енергоефективності суспільного виробництва.

Програма призначена для орієнтації керівників підприємств регіонального та загальнодержавного рівня щодо розробки системних заходів з енергозбереження на місцях. В ній вироблені засади державного управління енергозбереженням, передбачено створення нормативно-правової бази та формування економічного середовища, сприятливого для зменшення енергозатрат у всіх сферах життєдіяльності України. У програмі також передбачено заходи створення системи освіти та популяризації знань у галузі енергозбереження.

Програма розрахована на період з 1997 до 2010 р. Вона повинна здійснюватися за три етапи.

Перший етап - 1997- 98 рр. За цей період шляхом організаційних заходів передбачалося знизити енергоспоживання на 10-15% і зекономити біля 200 млн. дол. США. На жаль, внаслідок кризи 1998р., а також технологічної та професійної неготовності працівників органів державного управління та через занадто оптимістичні оцінки адміністративних можливостей упорядників Програми її перший етап не був виконаний у зазначений період.

Другий етап - 1998 - 2000 рр. Передбачав заходи з підвищення ефективності наявного технічного та технологічного потенціалу шляхом впровадження сучасних систем контролю за споживанням електроенергії та тепла, зниження енергоспоживання на 15-25% від річного обсягу ПЕР, що повинно було дати економію на суму 300 млн. дол. США.

Фактично цей етап КДПЕ впроваджувався у 2000-2003 роках і на цей період його можна вважати виконаним.

Третій етап - 2000 - 2010 рр. Передбачає структурну перебудову економіки України та досягнення енергетичного самозабезпечення. Планується зменшити валютні витрати на закупку ПЕР на 4,7 млрд. дол. США щорічно. Оцінка загальної потреби ПЕР на 2010 р. становить 320-330 млн.т.у.п. (це рівне 91% від енергоспоживання у 1990 р.).

Протягом контрольного періоду планується:

- у металургійній промисловості удосконалити і замінити основні виробництва (перехід від мартенівського до конверторного виробництва впровадження установок безперервного розливу сталі, утилізації теплоти металургійних виробництв);

- в енергетиці передбачається доповнення котлових установок ГТУ, перехід до котлів з надкритичними параметрами пари, використання гео- та геліотермічних станцій;

- у хімічній технології - реконструкція установок синтезу аміаку, карбаміду та метанолу;

- у нафтогазовій промисловості - поглиблення переробки нафти, впровадження інтенсифікації видобутку нафти та освоєння глибоких (більше 5-ти км) родовищ нафти і газу.

На сьогодні третій етап КДПЕ виконується зі значним відставанням (3-5 років), і то лише у деяких напрямках. Проблема у дефіциті коштів для реалізації завдань програми (6-10 млрд. дол. США) та низькому рівні менеджменту, а також у відсутності волі до реалізації завдань програми як з боку органів держуправління, так і на місцях - підприємствах і організаціях.

Відповідальність за порушення режиму енергозбереження

Регулюється Законом України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про енергозбереження”. Відомості ВР,2001,№ 41, ст.201, див. Додаток 1.

За цим законом встановлюються штрафи від одного до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів за порушення вимог щодо проведення державної експертизи з енергозбереження; недотримання норм витрат ПЕР, невиконання вимог Державної інспекції з енергозбереження; надання недостовірної інформації про ефективність використання ПЕР; недотримання вимог нормативної і проектної документації щодо інженерних об'єктів; зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон; недотримання вимог режиму споживання газу або пуск об'єктів споживання газу без дозволу Державної інспекції з енергозбереження; експлуатація паливо- і енерговикористовуючого обладнання без приладів контролю чи теплоутилізаційного обладнання (якщо таке передбачене проектом).

Матеріальне стимулювання за економію ПЕР

Регулюється Положенням [17] про матеріальне стимулювання, див. Додаток 2. Воно застосовується для матеріального заохочення колективів і окремих працівників установ, які забезпечили економію ПЕР у результаті:

а) підвищення ефективності використання ПЕР;

б) впровадження енергоощадних технологій та обладнання;

в) створення і впровадження науково обґрунтованої нормативної бази для використання ПЕР;

г) проведення структурної перебудови виробництва.

При цьому визначення економії робиться на основі системи нормативних та фактичних витрат ПЕР на виробництво продукції, виконання робіт та послуг.

Чинність Положення поширюється на підприємства, організації та установи всіх форм власності, які нормують питомі витрати ПЕР відповідно до постанови КМУ від 15.07.1997 р. № 786 [12].

Джерелом матеріального заохочення є різниця між наскрізними нормативними і фактичними (звітними) питомими витратами ПЕР, помножена на кількість продукції. Перевірка об'єктивності даних здійснюється за заявками підприємств спеціалізованими організаціями з енергетичних обстежень.

Кошти, що можуть бути використані підприємством для матеріального заохочення, не можуть бути більшими від 30% вартості зекономлених придбаних енергоресурсів.

Рекомендована література

1. М.П.Ковалко, С.П.Денисюк. Енергозбереження - пріоритетний напрямок державної політики України. -Київ: УЕЗ, 1998. - 506 с.

2. Закон України “Про енергозбереження” //Постанова ВРУ № 75/94-ВР від 01 липня 1994р.

3. В.Е.Тонкаль, И.И.Стоянова и др. Анализ зарубежного законодательства и стандартов по енергоеффективности и енергосбережению.- К.:Арена -Єко,1996. - 36 с.

4. Повышение уровня энергоэфективности. Создание центров энергосбережения в ННГ. Ред. Майк Роббинс. ЕС, Проект Тасис по распространению технической информации, декабрь 2000 г.- 27 с.

5. Материалы 2-й международной конференции по управлению использованием энергии. Львів, 3-6 червня, 1997р, Tacis, BISTRO/96/052. - 250 с.

6. Указ Президента України від 06.10.1995 р. № 918/95.

7. Положення про державне управління енергозбереженням // Постанова КМУ № 575 від 29.05.1996р.

8. Про затвердження положення про Фонд паливно-енергетичного комплексу. Постанова КМУ від 29.04.96р. № 478.

9. А.П.Малкин, А.Д.Хабачев. Рыночные преобразования в электроэнергетике стран Западной Европы // Энерг. строительство. -1995.- №4. - С. 8-13.

10. Энергетическая стратегия России.(Основные положения).- Москва: ИНЭИ РАН, 1994. - 77 с.

11. Про управління сферою енергозбереження. Постанова КМУ від 09.01.96. № 20.

12. Про порядок нормування питомих витрат ПЕР у суспільному виробництві. Постанова КМУ від 15.07.1997р.№ 786.

13. Про затвердження Основних методичних положень з нормування питомих витрат ПЕР у суспільному виробництві. Наказ Держкоменергозбереження від 14.10.1997р. № 93.

14. Про затвердження міжгалузевих витрат електроенергії на виробництво продукції деревообробки. Наказ Держкоменергозбереження від 05.07.1999р. № 58.

15. Про затвердження методики визначення енергоємності випуску продукції (робіт, послуг) і валового внутрішнього продукту. Наказ Держкоменергозбереження від 22.02.2000р. № 7/19.

16. Про затвердження Міжгалузевих норм споживання електричної та теплової енергії для установ і організацій бюджетної сфери. Наказ Держкоменергозбереження від 25.10.1999р. № 91. Від 22.03.2000р. внесеного до Єдиного реєстру нормативних актів за № 15242/2000.

17. Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію ПЕР у суспільному виробництві. Наказ Держкоменергозбереження та Мінекономіки від 21.06.2000р. № 47/127.

Додаток 1

ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про енергозбереження (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 41, ст.201 )

I. Внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) такі зміни:

1.Доповнити Кодекс статтями 101-1 та 188-14 такого змісту:

"Стаття 101-1. Недотримання вимог щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів

Недотримання вимог щодо обов'язкового проведення державної експертизи об'єктів з енергозбереження -тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності або фізичних осіб - власників об'єктів, які підлягають державній експертизі з енергозбереження, від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів або перевищення таких норм, встановлених відповідно до законодавства, - тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

"Стаття 188-14. Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної інспекції з енергозбереження

Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної інспекції з енергозбереження щодо усунення порушень законодавства про енергозбереження, ненадання їм передбаченої законодавством інформації або надання недостовірної інформації щодо ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, створення перешкод для доступу до енергоспоживаючих об'єктів та до приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

У назві глави 8 слова "в галузі використання електричної і теплової енергії" замінити словами "у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів".

У статті 98:

- у назві та у тексті статті слова "витрачання електричної і теплової енергії" замінити словами "витрачання паливно-енергетичних ресурсів";

- доповнити статтю частиною другою такого змісту:

"Недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд, інженерних об'єктів та під'їздів житлових будинків, яке зумовлює зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за їх експлуатацію, від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

4.Абзац перший статті 101 викласти у такій редакції:

"Пуск газу на газовикористовуюче обладнання завершених будівництвом, реконструйованих чи розширюваних підприємств без дозволу органів Державної інспекції з енергозбереження або недотримання встановленого режиму споживання газу, або споживання газу в обхід приладів обліку, або самовільне відновлення споживання газу після пломбування засувок постачальником природного газу чи уповноваженою ним юридичною особою".

5.Назву та абзац перший статті 102 викласти у такій редакції:

"Стаття 102. Порушення, пов'язані з неефективною експлуатацією паливо- і енерговикористовуючого устаткування

Експлуатація паливо- і енерговикористовуючого устаткування без засобів автоматичного регулювання, або приладів енергетичного контролю, або теплоутилізаційного обладнання, передбачених проектом, або у разі їх несправності".

6.У частині першій статті 218 цифри "98" виключити, а цифри "101-105" замінити цифрами "103-1 - 105".

Статтю 221 та частину першу статті 294 після цифр "91" доповнити цифрами "98, 101-103", а після цифр "188-13" доповнити цифрами "188-14".

У пункті 1 частини першої статті 255:

у абзаці "органів державного енергонагляду (статті 98, 103-1)" слово та цифри "статті 98, 103-1" замінити словом та цифрами "стаття 103-1";

абзац "органів державного газового нагляду (статті 101- 03)" викласти у такій редакції: "органів Державної інспекції з енергозбереження (статті 98, 101-103, 188-14".

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 21 червня 2001 року N 2550-ІП

Додаток 2

ПОЛОЖЕННЯ про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві

1. Загальні положення

1.1. Це Положення розроблене на підставі Закону України "Про енергозбереження" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997року № 786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві".

1.2. Положення має на меті посилення творчої та ділової активності працівників і керівників підприємств, організацій та установ і їх матеріальної зацікавленості в зниженні енергоємності виробництва шляхом раціоналізації використання паливно-енергетичних ресурсів (далі - ПЕР).

1.3. Положення застосовується для матеріального стимулювання трудових колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ, які забезпечили економію ПЕР у результаті:

а) підвищення ефективності використання ПЕР;

б) упровадження енергоощадних технологій, обладнання;

в) проведення структурної перебудови виробництва;

г) створення і впровадження науково обґрунтованої нормативної бази для ефективного використання енергоресурсів.

1.4. Визначення економії здійснюється на основі системи нормативних питомих та фактичних витрат ПЕР на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг.

1.5. Чинність цього Положення поширюється на підприємства, організації та установи всіх форм власності, які здійснюють нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві" та інших нормативних актів.

2. Порядок і джерела матеріального стимулювання

2.1. Матеріальне стимулювання за ефективне використання енергоресурсів здійснюється шляхом преміювання працівників у межах установленої частки вартості зекономлених ПЕР.

2.2.Економія енергоресурсів визначається як різниця між наскрізними нормативними (базовими) і фактичними (звітними) питомими витратами ПЕР, помножена на кількість виробленої продукції відповідно до методики визначення величини економії паливно-енергетичних ресурсів.

2.3.Матеріальне стимулювання здійснюється:

Для колективів підприємств та їх структурних підрозділів (цехів, служб, відділів і т. ін.) - щомісячно або щоквартально за фактичну економію ПЕР у поточному виробництві і проводиться після підбиття підсумків за звітний період.

Для окремих працівників за впровадження енергоощадних технологій та обладнання - у порядку, передбаченому діючими положеннями про винагородження за впровадження нової техніки та технологій.

Для організацій та установ - щоквартально за економію ними енергоносіїв.

Для окремих працівників організацій та установ за виконання науково-дослідних робіт та розроблення нормативної бази енергозбереження - після введення в дію нормативних документів.

2.4.Для підприємств у разі розрахунку економії ПЕР у виробництві як нормативні (базові) питомі витрати ПЕР допускається застосовувати:

2.4.1.Для матеріального стимулювання колективів окремих виробничих структурних підрозділів підприємств (далі - цехи) - норми питомих витрат кожного енергоносія на виробництво продукції цеху.

2.4.2.Для підприємств у цілому - наскрізні норми питомих витрат ПЕР на виробництво товарної продукції.

До товарної продукції належать:

основна товарна продукція підприємства;

похідні енергоносії, самостійно вироблені підприємством і відпущені стороннім споживачам (теплова енергія, кисень, стиснене повітря, вода, холод, тощо);

напівфабрикати, товари народного споживання та всі інші види робіт і послуг для сторонніх споживачів.

До завершення розроблення та впровадження науково обґрунтованих методик розрахунків норм для підприємств у цілому як базові питомі витрати використовуються фактичні питомі витрати ПЕР попереднього року або іншого року, що передує звітному, якщо він визначений базовим відповідним органом управління, та за умови погодження з Держкоменергозбереження.

2.5.Підставою для матеріального стимулювання трудових колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ є розрахунок вартості зекономлених придбаних ПЕР. Розрахунок проводиться за даними бухгалтерської звітності з використанням як допоміжної інформації даних оперативного обліку в підрозділах підприємства. Для підприємств обов'язковою умовою застосування цього Положення є наявність затверджених у встановленому порядку питомих норм витрат ПЕР.

2.5.1.Економією енергоресурсів вважаються як пряма економія енергоносіїв на технологічні потреби, так і економія енергоносіїв, витрачених на виробництво на підприємстві напівфабрикатів, змінного обладнання, комплектувальних виробів.

Розрахунки і звітні дані, які підтверджують економію ПЕР, оформляються економічними службами підприємства, підписуються головним енергетиком і головним технологом підприємства, начальником планового відділу, головним бухгалтером, головним економістом і затверджуються керівником підприємства.

Перевірка об'єктивності розрахункових даних щодо економії ПЕР здійснюється за заявками підприємств спеціалізованими організаціями з проведення з енергетичних обстежень, атестованими Держкоменергозбереження на право їх проведення. Витрати на проведення енергетичних обстежень (енергетичний аудит) зараховуються до валових витрат цього підприємства.

2.6.Кошти, використані підприємством для матеріального стимулювання за економію ПЕР, зараховуються до валових витрат. Загальна сума коштів, що спрямовуються на матеріальне стимулювання, не повинна перевищувати 30 відсотків вартості зекономлених придбаних енергоресурсів.

Кількість зекономлених ПЕР для розрахунку коштів, які використовуються на матеріальне стимулювання за зниження питомих витрат ПЕР на підприємствах, визначаються накопичувальним підсумком за результатами роботи підприємства (цеху, відділу) за останні 6 місяців. Якщо за попередні 5 місяців мали місце перевитрати ПЕР, то розмір фонду, який спрямовується на матеріальне стимулювання колективу, підлягає зменшенню на величину, яка відповідає цим перевитратам.

Матеріальне стимулювання працівників цехів підприємства проводиться за наявності фактичної економії ПЕР у цьому цеху, розрахованої за різницею питомих витрат, незалежно від економії або перевитрат ПЕР у цілому по підприємству.

До 15 відсотків коштів, які належать цехам на матеріальне стимулювання за економію ПЕР, можуть бути направлені керівником підприємства на преміювання працівників загальнозаводських служб та адміністративних працівників за проведення організаційно-технічних заходів, які сприяли зниженню енергоємності продукції і втрат енергоносіїв.

Першочерговому матеріальному заохоченню підлягають працівники енергетичних, технологічних або інших споріднених служб залежно від специфіки виробництва. Преміювання проводиться тільки за наявності економії придбаних палива, електроенергії та інших енергоносіїв у цілому по підприємству накопичувальним підсумком за 6 місяців з коригуванням розмірів премії відповідно до п. 2.7.

2.10.Керівнику підприємства надається право знижувати розмір премії або позбавляти її повністю за невиконання завдань щодо зниження енергоємності продукції, використання вторинних енергетичних ресурсів, за перевитрати окремих видів палива або електроенергії. Позбавлення та зниження розміру премії оформлюється мотивованим наказом по підприємству.

Розмір премій у межах суми, яка виділяється для преміювання трудового колективу, затверджується наказом по підприємству в установленому порядку.

Перелік посад і професій, які підлягають преміюванню, установлюється відділом праці і зарплати за погодженням з керівництвом цехів і служб та затверджується керівником підприємства.

2.13.Інші особливості застосування цього Положення для матеріального стимулювання працівників підприємств та організацій визначаються їх керівниками за погодженням з профспілковими комітетами.

Заступник начальника управління

стратегії та економічної політики

енергозбереження - начальник відділуС.І. Головенко