Проблемне навчання як засіб формування творчої особистості майбутнього лікаря

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблемне навчання як засіб формування творчої особистості майбутнього лікаря

Макаренко Олександр Володимирович кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фізики, Полтавський державний медичний університет, м. Полтава

Анотація

проблемне навчання лікарь творча особистість

Основним завданням вищої медичної освіти є підготовка майбутніх фахівців, які здатні самостійно здобувати нові знання, що актуалізує проблему формування у здобувачів дослідницької компетентності, формування якої вимагає застосування проблемних методів навчання.

Метою статті є розкриття проблемного навчання як ефективного засобу формування творчої особистості майбутнього лікаря.

Реалізація проблемного навчання може здійснюватися на основі розробленого клінічного сценарію, експериментальних або клінічних лабораторних даних, зображень, наукових статей, реального або симуляційного пацієнта.

Структурно-логічний аналіз процесу творчості дозволяє зробити однозначний висновок про наявність двох компонентів творчого процесу логічного і нелогічного.

Ідея проблемності в навчанні втілюється у методах навчання фізики. За загальною класифікацією, такими методами є: проблемний виклад, евристична бесіда, частково-пошуковий і дослідницький методи.

Проблемне навчання є ефективним у підготовці здобувачів вищої медичної освіти та має низку переваг перед традиційними методами навчання. Воно базується на принципах теорії навчання дорослих, сприяє підвищенню мотивації студентів, заохоченню їх до встановлення власних навчальних цілей і надання їм самостійності в ухваленні рішень у процесі вивчення як природничих так і клінічних дисциплін.

Нами розглянуто особливості впровадження проблемного навчання майбутніх лікарів на матеріалі природничих дисциплін та його вплив на формування творчої особистості майбутнього лікаря.

Подальшого дослідження потребують апробація системи проблемних ситуацій при різних формах навчання, а також розглянути зв'язок проблемного навчання з рівнем сформованості дослідницької компетентності майбутніх лікарів.

Ключові слова: проблемне навчання, творчість, творча особистість, кейс-метод, майбутній лікар, дослідницька компетентність.

Abstract

проблемне навчання лікарь творча особистість

Makarenko Oleksandr Volodymyrovych PhD of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Physics, Poltava State Medical University, Poltava

PROBLEM LEARNING AS A MEANS OF FORMING THE CREATIVE PERSONALITY OF THE FUTURE DOCTOR

The main task of higher medical education is training of future specialists who are able to independently acquire new knowledge, which actualizes the problem of the formation of research competence among students, the formation of which requires the use of problematic teaching methods.

The purpose of the article is to reveal problem-based learning as an effective means of forming the creative personality of the future doctor.

Implementation of problem-based learning can be carried out on the basis of a developed clinical scenario, experimental or clinical laboratory data, images, scientific articles, a real or simulated patient.

The structural-logical analysis of the creative process allows us to draw an unequivocal conclusion about the presence of two components of the creative process, logical and illogical.

The idea of problems in education is embodied in the methods of teaching physics. According to the general classification, such methods are: problem statement, heuristic conversation, partial search and research methods.

Problem-based learning is effective in training students of higher medical education and has a number of advantages over traditional learning methods. It is based on the principles of the theory of adult education, helps to increase the motivation of students, encourages them to set their own educational goals and gives them independence in making decisions in the process of studying both natural and clinical disciplines.

We considered the peculiarities of the introduction of problem-based training of future doctors on the material of natural sciences and its influence on the formation of the creative personality of the future doctor.

Further research is needed to test the system of problem situations in different forms of education, as well as to consider the connection of problem-based learning with the level of research competence development of future doctors.

Keywords: problem-based learning, creativity, creative personality, case method, future doctor, research competence.

Постановка проблеми

Основним завданням вищої медичної освіти є підготовка майбутніх фахівців, які здатні самостійно здобувати нові знання, що актуалізує проблему формування у здобувачів дослідницької компетентності, формування якої вимагає застосування проблемних методів навчання. Проблемне навчання сприяє формуванню творчої особистості.

На даному етапі зростає потреба суспільства у всебічній творчій активності лікаря, що вимагає формування особистості, яка здатна творчо розв'язувати безліч різноманітних проблем, конструктивно організовуватись у динамічних умовах професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробкою аспектів проблемного навчання займалися: Ю. Бабанський, М. Данилов, І. Лернер, А. Матюшкін, М. Махмутов, Н. Менчинська, В. Оконь, М. Скаткін, А. Фурман, А. Хуторський.

У працях Л. Виготського, В. Давидова, О. Матюшкіна, В. Моляко, С. Рубінштейна розкриваються конкретні підходи, психолого-педагогічні системи, методи, прийоми цілеспрямованого розвитку творчих здібностей особистості. Автори вказували на зв'язок формування творчої особистості з особливостями організації проблемності в навчанні.

Метою статті є розкриття проблемного навчання як ефективного засобу формування творчої особистості майбутнього лікаря.

Виклад основного матеріалу

Взаємодія людини зі світом постійно потребує пізнання й освоєння. Динаміка культури визначається творчою активністю людини. Вона виступає гарантом успішної соціальної адаптації особистості у сучасному світі та індикатором стабільності суспільних інститутів. Тому є закономірним зростання інтересу до проблеми творчості як у науковців, так і в пересічної людини або широкого кола громадськості [5, с. 15].

До визначення поняття «творчість» є різні підходи, зокрема В. Чорноус під творчістю розуміє вміле оперування людиною невичерпними можливостями власного мозку в процесі вирішення творчих завдань [11].

Психологами розкривається поняття творчої особистості як особистості, яка внаслідок впливу зовнішніх чинників і власної активності набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів у одному або кількох видах творчої діяльності [5, с. 57]. На їх думку творча особистість включає наступні риси: готовність до ризику, імпульсивність, незалежність суджень, нерівномірність успіхів під час вивчення різних навчальних предметів, пізнавальна скрупульозність, неприймання на віру, критичний погляд на «священні» речі, сміливість уявлення, дивергентність мислення тощо [5, С. 56-57].

Важливим в навчальному процесі є виявлення творчих особистостей.

Особистість творця характеризується здібностями розуму, темпераментом, віком, характером тощо.

Серед особистісних властивостей творчої особи дослідники виділяють прагнення до домінування, ризику, тяжіння до незалежності, порушення порядку [7].

Середовище і умови являють собою фізичне оточення, колектив стимулятори і бар'єри у творчій діяльності та інше [1].

Дивергентність мислення виявляється у наявності пошукової активності, спрямованої на знаходження альтернативних рішень різноманітних задач.

Тому для розвитку дивергентності мислення необхідні дивергентні задачі. До них відносяться наступні задачі:

- які вирішуються одним способом, але передбачають різні правильні відповіді;

- які вирішуються декількома способами, але передбачають одну відповідь;

- які вирішуються декількома способами і передбачають різні правильні відповіді [9].

Найбільш вдалою класифікацією творчих задач, на думку А. Давиденко, є класифікація за способом їх розв'язання: логіко-математичні (якісні, розрахункові), експериментальні (якісні, розрахункові), дослідницькі (теоретичні, експериментальні, комбіновані), винахідницькі, конструкторські, раціоналізаторські. Він вважає, що саме в способі розв'язання відображується будь-яка діяльність суб'єкта, в тому числі й творча діяльність, яка сприяє розвитку відповідних здібностей [3].

Уоллес (1926) описав чотири послідовних етапи творчого процесу [6]:

1) Підготовка: формулювання завдання та початкові спроби його вирішення.

2) Інкубація: відволікання від завдання і переключення на інші предмети.

3) Просвітлення: інтуїтивне проникнення у суть завдання.

4) Перевірка: випробування або реалізація рішення.

Більш докладно можна виділити наступні етапи творчої діяльності [4]:

1) Накопичення знань і навичок, необхідних для чіткого викладення та формулювання завдання (постановка завдання).

2) Зосередження зусиль і пошуку додаткової інформації, підготовка до вирішення завдання.

3) Відхід від проблеми, переключення на інші завдання (період інкубації).

4) Інсайт (геніально ідея або проста догадка скромних масштабів то є логічний розрив, стрибок у мисленні, отримання результату).

5) Перевірка і доведення задуму, його втілення.

Процес розв'язування будь-якої творчої задачі здійснюється за відповідною схемою, має певні етапи або фази.

Структурно-логічний аналіз процесу творчості дозволяє зробити однозначний висновок про наявність двох компонентів творчого процесу логічного і нелогічного. Коли мова йде про управління процесом творчості, то нас цікавить більше логічних компонентів творчості.

Розглянемо кібернетичну схему творчості [10].

1. З'ясування задачі - вибір моделей змісту та якостей на вищих поверхах.

2. Пошук необхідних елементів та їх співвідношення для того, щоб вони відповідали вищим моделям. Співвідношення вищих моделей в уяві.

3. Вираження варіантів моделей фізичними засобами у вигляді мови.

4. Повторне сприйняття і дослідження фізичної моделі за критеріями якостей і змісту. З'ясування нових, непередбачуваних якостей.

5. Внесення кореляції у модель або відмова від неї на початку нової роботи.

Оволодіння способами творчої діяльності у здобувачів відбувається у процесі навчання. При цьому виникає проблема: як організувати цей процес щоб він сприяв розвитку творчої особистості.

Ідея проблемності в навчанні втілюється у методах навчання фізики. За загальною класифікацією, такими методами є: проблемний виклад, евристична бесіда, частково-пошуковий і дослідницький методи. Усі вони різняться ступенем пізнавальної самостійності та активності студентів. У практиці проблемного навчання фізики Н. Березовська виділяє такі навчальні ситуації [2]:

- Викладач формулює проблему і сам її розв'язує. Прикладом такої ситуації може бути проблемний виклад матеріалу.

- Викладач формулює проблему, але до її розв'язування частково залучає студентів. Така ситуація виникає при побудові заняття за методом евристичної бесіди.

- Викладач формулює проблему, а студенти розв'язують її самостійно. Наприклад, під час виконання проблемних лабораторних робіт. Студенти формулюють проблему, але розв'язує її викладач. Ця ситуація реалізується за допомогою демонстраційного експерименту.

- Студенти самостійно формулюють і розв'язують проблему. Це найвищий ступінь пізнавальної активності студентів, який виникає в процесі розв'язування конструкторських або раціоналізаторських завдань та під час самостійного знаходження алгоритму розв'язування певного типу задач.

Важливим аспектом у реалізації проблемного методу навчання є розв'язання тієї чи іншої задачі шляхом узгодження її з життєвою необхідністю, науковою, технічною і виробничою задачею, що випливають із об'єктивної логіки предмета і життя.

Якщо навчальна проблема природним шляхом пов'язана із матеріалом, який вивчається, то студенту стає зрозумілим, що знання є невід'ємною частиною існування людини і, зокрема, його особисто.

Проблеми повинні бути посильними, спиратись на досвід, знання, які вже здобув студент, спрямувати його думку в русло знань, які потрібні для розв'язання проблеми, мати логічний зв'язок із вивченим матеріалом, бажано використовувати елементи новизни, цікавості. Дотримання принципу опори на життєвий досвід дозволяє студенту в процесі власної діяльності, знаходити шляхи розв'язання проблеми.

Невичерпним джерелом для створення проблемних ситуацій є історичні матеріали з дисципліни. Вдало підібрані історичні факти цінні на заняттях тим, що саме вони формулюють світогляд у студентів, сприяють розвитку зацікавленості до дисципліни.

Для створення проблемної ситуації можна використовувати уривки з науково-популярної літератури або цікавих фактів з мережі Інтернет. Ще одним джерелом для створення проблемних ситуацій є міжпредметні зв'язки.

Потужним засобом впливу на підвищення пізнавальної активності студентів, у тому числі й на створення проблемної ситуації, є демонстраційний експеримент. Саме такий експеримент є змістом і методом предмету біофізики. Проблемна ситуація, яка створюється за допомогою експерименту, сприяє підвищенню активності розумової діяльності студентів. Тому дану можливість варто використовувати для того, щоб розв'язання проблеми набувало дослідницького характеру.

Виконання завдань дослідницького характеру в процесі проблемного навчання забезпечує формування у студентів дослідницьких умінь і навичок.

Розглянемо приклади проблемних ситуацій, які можуть бути запропоновані студентам на занятті з біофізики. Студенти вже мають досить знань, щоб вирішувати більшість проблем самостійно.

Цікавий приклад стимулює студентів до необхідності розв'язку цієї проблеми: «На висоту більше 19 км людина не може піднятися без спеціального костюма, і річ не лише в малій кількості кисню в повітрі на цій висоті». Можна запропонувати студентам зробити фронтальний експеримент: в шприц з запаяним кінцем для голки наливають на чверть об'єму воду і різко піднімають поршень - вода закипає (з'являється багато бульбашок). Чому? Таке поетапне введення в проблемну ситуацію з використанням демонстраційного експерименту сприяє розвитку мислення студентів, появи і формування пізнавального інтересу.

Проблемне навчання є ефективним при виконанні лабораторних робіт. При цьому його можна поєднати з груповим навчанням. «У живому організмі вирішальну роль відіграють сили електромагнітної взаємодії (діяльність нервової системи, робота органів чуття, м'язові скорочення тощо). Тому важливим є усвідомлення електромагнітних процесів, що відбуваються в організмі людини, засвоєння теоретичних основ певного арсеналу методів лікування хворих і діагностики захворювань, що ґрунтується на законах електродинаміки, - електрографії, реографії. Реалізація цих методів неможлива без електричної медичної апаратури. Ознайомлення з будовою і принципом дії є другим аспектом застосування електромагнітних явищ у медицині. Одним із елементів цієї апаратури є мостова схема». Так при вивченні теми «Аналіз роботи моста Уітстона» на лабораторному практикумі перед виконанням самостійної роботи студентами викладач ставить проблеми: описати принцип роботи моста Уітстона; розкрити алгоритм вимірювання електричного опору за допомогою моста Уітстона; якою буде різниця потенціалів за рівноваги мостової схеми?

Протягом кількох хвилин всі студенти відповідають один одному на ці питання, працюючи у статичній парі. Потім оцінюють один одного відповідно до критеріїв, вказаних викладачем. Після цього студенти приступають до виконання самостійної лабораторної роботи. При цьому формуються мікрогрупи, отримуючи різні завдання. Прилади заздалегідь підготовлені. За даними приладами та схемою викладач пропонує студентам, в залежності від мікрогрупи, скласти різні електричні кола. Потім мікрогрупи обмінюються завданнями, що створює умови для допомоги один одному, дозволяє порівнювати результати та висновки.

Біофізичний матеріал концентрує увагу студентів, розвиває навички застосування одержаних теоретичних знань на практиці та в нестандартних ситуаціях. Для більшості з них біофізичні приклади можуть слугувати засобом розвитку пізнавальних можливостей у фізиці та біології.

На сьогоднішній день широко застосовується кейс-метод як один із способів проблемності навчання. Добре зарекомендував себе цей метод у підготовці майбутніх лікарів, це описано у праці [8]. Вуд Д. [12] вирізняє наступні етапи роботи над кейсом:

Крок 1 - визначення та пояснення незнайомих термінів, представлених у сценарії.

Крок 2 - визначення проблеми для обговорення; студенти можуть мати різні погляди на проблеми, але всі необхідно враховувати.

Крок 3 - «Мозковий штурм» для обговорення проблеми (проблем), пропонування можливих пояснень на основі попередніх знань; студенти спираються на знання один одного та визначають області неповних знань.

Крок 4 - перегляд кроків 2 і 3 та організація пояснення попередніх рішень.

Крок 5 - формулювання цілей навчання; група досягає консенсусу щодо цілей навчання, узгоджених із викладачем.

Крок 6 - індивідуальне навчання (усі студенти збирають інформацію, пов'язану з кожною навчальною метою).

Крок 7 - група ділиться результатами індивідуального навчання (студенти визначають свої навчальні ресурси та діляться своїми результатами); викладач, який є тьютором та модератором, перевіряє навчання і може оцінювати групу.

Реалізація проблемного навчання може здійснюватися на основі розробленого клінічного сценарію, експериментальних або клінічних лабораторних даних, зображень, наукових статей, реального або симуляційного пацієнта.

Для реалізації кейсів у формуванні майбутнього лікаря запроваджуються інноваційні симуляційні технології з використанням програмного забезпечення. Симулятивне навчання надає можливість здобувачам набувати клінічного досвіду в контрольованому безпечному середовищі без ризику для пацієнта та здобувача. Існують різноманітні симулятивні інструменти: симуляційний пацієнт, віртуальний пацієнт, статичні чи інтерактивні симуляційні моделі, тренажери, екранні симулятори, ігри тощо.

Висновки

Проблемне навчання є ефективним у підготовці здобувачів вищої медичної освіти та має низку переваг перед традиційними методами навчання. Воно базується на принципах теорії навчання дорослих, сприяє підвищенню мотивації студентів, заохоченню їх до встановлення власних навчальних цілей і надання їм самостійності в ухваленні рішень у процесі вивчення як природничих так і клінічних дисциплін.

Нами розглянуто особливості впровадження проблемного навчання майбутніх лікарів на матеріалі природничих дисциплін та його вплив на формування творчої особистості майбутнього лікаря.

Подальшого дослідження потребують апробація системи проблемних ситуацій при різних формах навчання, а також розглянути зв'язок проблемного навчання з рівнем сформованості дослідницької компетентності майбутніх лікарів.

Література

1. Антонішина В. Л. Визначення сутності поняття креативності в психолого- педагогічній науці / В. Л. Антонішина // Теоретикометодичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. - 2010. - Вип. 14. - Кн. 11. - С. 11 - 18.

2. Березовська Н. Проблемне навчання як засіб розвитку творчих здібностей учнів / Н. Березовська // Фізика. - 2002. - №30. - С.1-5.

3. Давиденко А. А. Творчі задачі з фізики. / А. А. Давиденко // ВІСНИК Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2004. № 14. С. 101-104.

4. Занюк С. С. Формування мотивації досягнення у підлітків в процесі психологічного тренінгу / С. С. Занюк // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Ін-ту психології імені Г.С. Костюка АПН України: Т. 1, ч. 1. - К. : Любіть Україну. - 1999. - С. 34 - 37.

5. Карпенко Н. А. Психологія творчості: навч. посібник. / Н. А. Карпенко. - Львів: ЛьвДУВС, 2016. 156 с.

6. Котлярова, Л. Т. Креативність мислення при рішенні пізнавальних задач образотворчого характеру як одна з умов обдарованості учнів / Л. Т. Котлярова // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. -- 2002. -- N 12. -- С. 21 - 26.

7. Луганська В. Проблема креативності в сучасній психології / В. Луганська // Соціальна психологія. - 2007. - № 3. - С. 154 - 161.

8. Макаренко О. В. Формування дослідницької компетентності майбутніх лікарів у процесі вивчення природничих дисциплін : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Макаренко Олександр Володимирович. - Кропивницький, 2017. - 250 с.

9. Оверчук В. В. Сучасні методи розвитку творчого мислення в навчальній діяльності / Оверчук В. В. // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2014 №2(23). С. 181-187.

10. Рижова І. С. Теоретико-методологічні засади дослідження дизайну як соціального, культурного і загальноцивілізаційного феномену / І. С. Рижова // Нова парадигма. - К. : 2005. - Вип. 46. - С. 115-133.

11. Чорноус В. П. Творчість як сучасний ресурс самовдосконалення професіоналізму майбутнього вчителя початкової школи. / В. П. Чорноус // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2014. - № 5. - С. 401 - 408.

12. Wood D. F. Problem based learning. // BMJ. 2003 Feb 8;326(7384):328-30. doi: 10.1136/bmj.326.7384.328. PMID: 12574050; PMCID: PMC1125189.

References

1. Antonishyna V. L. (2010) Vyznachennia sutnosti poniattia kreatyvnosti v psykholoho- pedahohichnii nautsi [Defining the essence of the concept of creativity in psychological and pedagogical science]. Teoretykometodychniproblemy vykhovannia ditei ta uchnivskoi molodi: zb. nauk. pr. - Theoretical and methodological problems of raising children and school youth: coll. of science w,14, 11, 11 - 18. [in Ukrainian]

2. Berezovska N. (2002). Problemne navchannia yak zasib rozvytku tvorchykh zdibnostei uchniv [Problem-based learning as a means of developing students' creative abilities]. Fizyka - Physics, 30, 1 - 5. [in Ukrainian]

3. Davydenko A. A. (2004). Tvorchi zadachi z fizyky [Creative problems in physics.]. VISNYK Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka - BULLETIN of Zhytomyr Ivan Franko State University, 14, 101-104. [in Ukrainian]

4. Zaniuk S. S. (1999) Formuvannia motyvatsii dosiahnennia u pidlitkiv v protsesi psykholohichnoho treninhu [The formation of achievement motivation in adolescents in the process of psychological training]. Problemy zahalnoi ta pedahohichnoi psykholohii. Zbirnyk naukovykh prats In-tu psykholohii imeni H.S. Kostiuka APN Ukrainy - Problems of general and pedagogical psychology". Collection of scientific works of the Institute of Psychology named after H.S. Kostyuk of the APS of Ukraine, Vols. 1, p. 1. - K. : Liubit Ukrainu, 34 - 37. [in Ukrainian]

5. Karpenko N. A. (2016) Psykholohiia tvorchosti: navch. posibnyk. [Psychology of creativity: teaching. manual]. Lviv: LvDUVS. [in Ukrainian]

6. Kotliarova, L.T. (2002) Kreatyvnist myslennia pry rishenni piznavalnykh zadach obrazotvorchoho kharakteru yak odna z umov obdarovanosti uchniv [Creativity of thinking when solving cognitive tasks of a visual nature as one of the conditions for the giftedness of students]. Visn. Khark. derzh. akad. dyzainu i mystets. -- Visnyk Khark. state Acad. design and art, 12, 21 - 26. [in Ukrainian]

7. Luhanska V. (2007) Problema kreatyvnosti v suchasnii psykholohii [The problem of creativity in modern psychology]. Sotsialna psykholohiia - Social psychology, 3, 154 - 161. [in Ukrainian]

8. Makarenko O. V. (2017) Formuvannia doslidnytskoi kompetentnosti maibutnikh likariv u protsesi vyvchennia pryrodnychykh dystsyplin [Formation of research competence of future doctors in the process of studying natural sciences]: Candidate's thesis. Kropyvnytskyi. [in Ukrainian]

9. Overchuk V.V. (2014) Suchasni metody rozvytku tvorchoho myslennia v navchalnii diialnosti [Modern methods of development of creative thinking in educational activity]. Aktualni problemy sotsiolohii, psykholohii, pedahohiky - Actual problems of sociology, psychology, pedagogy, 2(23), 181-187. [in Ukrainian]

10. Ryzhova I. S. (2005) Teoretyko-metodolohichni zasady doslidzhennia dyzainu yak sotsialnoho, kulturnoho i zahalnotsyvilizatsiinoho fenomenu [Theoretical and methodological principles of design research as a social, cultural and general civilizational phenomenon]. Nova paradyhma - New paradigm, K., 46, 115-133. [in Ukrainian]

11. Chornous V. P. (2014) Tvorchist yak suchasnyi resurs samovdoskonalennia profesionalizmu maibutnoho vchytelia pochatkovoi shkoly [Creativity as a modern resource of self-improvement of the professionalism of the future primary school teacher]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii - Pedagogical sciences: theory, history, innovative technologies., 5, 401 - 408. [in Ukrainian]

12. Wood D.F. Problem based learning. // BMJ. 2003 Feb 8;326(7384):328-30. doi: 10.1136/bmj.326.7384.328. PMID: 12574050; PMCID: PMC1125189. [in English]

Размещено на Allbest.ru