Фізична підготовка і спорт військовослужбовців у вищих військових навчальних закладах України та зарубіжних країн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізична підготовка і спорт військовослужбовців у вищих військових навчальних закладах України та зарубіжних країн

Авзалова Дарія Олексіївна

Солдат, Курсант 3 курсу, Факультету правоохоронної діяльності Національна академія Державної' прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Україна

Рефель Вадим Іванович

Майор, Викладач кафедри фізичного виховання, особистої безпеки та застосування сили, Факультет безпеки державного кордону Національна академія Державної' прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Україна

Анотація

У статті розглядається стан фізичної підготовки і спорту у Вищих військових навчальних закладах України та зарубіжних країн. У ній встановлюються яким чином нормативи та загальні тренування впливають на спортивну підготовку військовослужбовців, а також можливі шляхи вирішення наявної проблематики. Міністерство оборони України та Міністерство внутрішніх справ України активно працюють над удосконаленням військової освіти для правоохоронних структур та сектору безпеки і оборони, відповідно до систем підготовки кадрів країн НАТО та Європейського Союзу. Їхня робота вмотивована зростаючою потребою в ефективній організації фізичної підготовки та спорту для вищезазначених структур. Наявну проблематику можна вирішити шляхом вдосконалення підготовки майбутніх офіцерів в різних організаціях у галузі спорту та фізичної' культури. Крім того, це можна досягти, поєднавши тренінги з поточними дослідженнями. Про це свідчить тенденція країн-членів НАТО та ЄС до централізації подібних процесів підготовки персоналу. Реалізація цих рекомендацій дозволить оптимізувати процес фізичної підготовки військовослужбовців. фізична підготовка військовий навчальний

Ключові слова: військовослужбовці; фізична підготовка; значення та доцільність фізичної підготовки, фізичне виховання.

Постановка проблеми

В Україні на систему фізичного виховання вищих військових навчальних закладів покладено такі завдання: зміцнення здоров'я, підвищення загальної та спеціальної професійно-прикладної підготовленості, оволодіння навичками. Це робиться з метою підтримки працездатності організму, боєздатності, збереження готовності після тривалого психічного та фізичного навантаження та відновлення. Крім того, метою системи є популяризація використання засобів фізичної культури і спорту в повсякденному житті -- надання можливості курсантам підтримувати високу працездатність. Як зазначає Д.Безухов [1], підвищення ролі спрямованого використання засобів фізичної' культури в період навчання майбутніх фахівців у вищих військових навчальних закладах обумовлено, зокрема, тим, що робочий режим курсанта характеризується малорухомістю, одноманітністю робочоі' пози протягом 6- 8 годин на добу. Фізичні вправи в цих умовах виступають основним фактором протидіГ негативним наслідкам гіподинаміі, а також розумового і нервово-емоціиного навантаження. Витрати часу на заняття фізичними вправами при цьому компенсуються завдяки підвищенню загальної працездатності, в тому числі і розумовоі. Швидкий розвиток науки і техніки створює великі протиріччя між фізичними і біологічними аспектами людської природи. Це виходить з того факту, що багато форм важкої праці зникали через технологічні вдосконалення. Побічним ефектом цього - є зменшення фізичного навантаження на військовослужбовців, що послаблює актуальність у використанні своєї природної фізичної сили під час виконання завдань, покладених на їх професійну діяльністю. Досягнення науково- технічного прогресу призводить до іншого спрямування розвитку люди загалом. Прикладом цього є дрони. З початком їх застосування, для розвідки зменшилася кількість завдань. Вже підрозділам не доводиться перебіжками та пересуванням розвідувати обстановку, адже технічний прогрес це замінив. Для офіцерів, яких готували ще за старими навчальними програмами розвиток технологій є негативним наслідком для їхнього психічного, нервового та фізичного стану. Адже вони звикли постійно готуватися та й самостійно займатися за старими принципами і нормами. З роками в них починають розвиватися атрофічні зміни в кістках, суглобах і м'язах. В результаті у багатьох офіцерів ми можемо спостерігати гіподинамію, гіпокінезію, гіпертонію та інші хвороби, пов'язані з цим, психологічні та емоційні стресові розлади. Оскільки військовослужбовці мають низьку фізичну активність, у них також ослаблена серцево-судинна, нервова та дихальна системи. Сучасна система фізичного виховання і підготовки покликана надати військовослужбовцям широкий спектр засобів для вдосконалення фізичних і психофізичних якостей. Ці засоби можна використовувати під час базових занять та окремих фізичних вправ. Регулярно займаючись спортом і фізичною культурою, можна не сумніватися, що військовослужбовці будуть в стані протистояти багатьом несприятливим факторам. Завдяки фізичним тренуванням поліпшуються обмінні процеси в організмі; крім того, серце і легені зміцнюються під час фізичної активності. Це загартовує в першу чергу військовослужбовця, як здорову людину, а також як підготовленого до ведення військового бою бойову одиницю. Адже в умовах безпосереднього зіткнення з противником та й під час артилерійського, ракетного обстрілів, фізіологічно розвинута, якість бігу допомагає врятувати життя військовослужбовця, а у деяких випадках і не одне.

Під час фізичного виховання військовослужбовців, слід враховувати не лише їх фізичну підготовку, а й правильно розбудовувати, за рахунок цього, вмотивованість особи. Яскравим прикладом чітко побудованої мотивації є Національна академія Державної прикордонної служби України. Адже, якщо

військовослужбовець під час здачі екзаменційної сесії з фізичного виховання отримує незадовільну оцінку (2F; 2FX), тобто є неатестованим -у відпустку він не їде. Такі санкції застосовують саме тому, що ці курсанти одного дня стануть офіцерами, які виконуватимуть важливі обов'язки для своєї країни такі, як: захист національних інтересів; веденння загальновійськового бою, адже прикордонники-це перші, хто зустрічає ворога; охорону державного контролю; затримання осіб; протидію порушенням законодавства та інші.

Сучасні військові програми підготовки потребують від майбутніх офіцерів високого рівня як фізичної, так і психілогічної підготовки. Адже, будучи на передовій вони виконують завдання, які передбачають високе фізичне та моральне навантаження. Військовим постійно доводиться виконувати свої обов'язки в складних умовах. Прикладом цього є стрільба з кулеметів, вага якого 7,5 кілограми-постійне пересування, біг з ним; стрільба з гранатомета, вага якого 6,3 кілограми. Ми зараз не ведемо мову за новітнє озброєння і високоточну зброю, а виключно за прямі зіткнення з противником. Якщо брати території, де, відносно, спокійна ситуація-там також постійно застосовуються фізичні навички. Прикладом цього є: затримання, переслідування правопорушників. Державна прикордонна служба України потребує постійного технологічного прогресу, як і будь-яка інша гілка системи МВС та сектору оборону в умовах відсічі противника. Це призводить до створен ня нової зброї та більшої армій. Добові енергетичні витрати солдатів під час бою також значно перевищують норму; зазвичай це в 1,5-2 рази вище. Ведення сучасних військових дій у будь-яких умовах створює великий тиск на військових.

Ця стаття має на меті пошук нових методів підготовки військовослужбовців НАДПСУ.

Аналіз останніх досліджень

Фізичній підготовці військовослужбовців не приділяється належної уваги. Відсутність акцентів пояснюється тим, що для підвищення фізичної підготовленості використовується недостатньо методів і засобів.

Виклад основного матеріалу

Розглянемо організацію та зміст системи фізичної підготовки збройних сил Великобританії. Керівництво фізичною підготовкою в англійських збройних силах очолює головний інспектор, який має у своєму розпорядженні централізований апарат - «корпус фізичної підготовки» і школу фізичної та спортивної підготовки.

Спеціалісти «корпусу фізичної підготовки» відряджаються у військові частини із розрахунку 1 офіцер і 2-3 сержанти на одну тисячу чоловік. Вони здійснюють контроль і надають допомогу командирам та начальникам в організації та проведенні фізичної підготовки, спортивної роботи та оздоровчих заходів. Така система, на думку англійського командування, створює найбільш сприятливі умови для діяльності спеціалістів фізичної підготовки, ставлячи їх у незалежне положення по відношенню до місцевого керівництва.

Проаналізувавши статтю-дослідження Одерова А. М., Климович В. Б., Підлетейчук Р. В., Добровольського В. Б., Корчагіна М. В. «Особливості організації та змістовне наповнення систем фізичної підготовки у Зброїних силах держав-членів НАТО та України», ми дійшли до таких висновків:

Для проведення занять з фізичної підготовки виділяється такий час:

- для військовослужбовців до 40 років - 3 рази на тиждень - 45-60 хв.;

- для військовослужбовців, які старші 40 років - 3 рази на тиждень - 30 хв.;

- для персоналу, який несе бойове чергування - щодня - 10-15 хв.

Відповідальність за фізичну готовність особового складу покладається на командирів та начальників, а практичне проведення 1 заняття - на позаштатних інструкторів та їх помічників, які працюють під керівництвом спеціалістів «корпусу фізичної підготовки» [2].

Фізична підготовка Збройних сил Великобританії включає такі дисципліни: легка атлетика, важка атлетика, гімнастика, плавання, бокс, баскетбол, футбол, рукопашний бій, дзюдо. У складі збройних сил Англії є частини та підрозділи, бойовим призначенням яких встановлено особливі вимоги до фізичної готовності військовослужбовців. Це відноситься перш за все до парашутистів, морських піхотинців, розвідників та диверсантів. У зміст фізичної підготовки цих військовослужбовців включені стрибки з парашутом, орієнтування, способи скритого та швидкого пересування по важко прохідній місцевості, плавання з аквалангом, курс виживання в екстремальних умовах тощо.

У підрозділах сухопутних військ, які беруть участь в бойових діях, додатково викладаються ще такі дисципліни: подолання перешкоди, та «курс пригод»- це комплексні маневри та дії, спрямовані на вдосконалення навичок по пересуванню у важко-прохідних місцевостях, подоланні природних та штучних перешкод в контексті виконання тактичних завдань.

Перевірка фізичної підготовки у Збройних Силах Великобританії включає в себе такі тести:

- тест «вихідних фізичних можливостей» - проводиться на початку кожного періоду навчання;

- тест «базової фізичної придатності» - проводиться 2 рази на рік;

- тест «бойової фізичної готовності» - проводиться 2 рази на рік, його може замінити тест «базова фізична придатність».

Перевірка фізичної підготовки передбачає також контроль за вагою військовослужбовців, що здійснюється за спеціальними таблицями. Порушення ваго-ростового співвідношення карається в адміністративному порядку. Результати усіх видів перевірок фіксуються в індивідуальній картці фізичної готовності. Невиконання контрольних нормативів тягне за собою зниження грошового утримання військовослужбовців [3].

Однією з вимог до проведення занять з фізичного виховання-є зацікавленість військовослужбовців. На думку командування Великобританії, матеріальне стимулювання допомагає військовослужбовцям проводити якісну фізичну підготовку.

Особливістю фізичної підготовки в Сполучених штатах Америки є її децентралізація. У штабах різних видів збройних сил, родів військ призначаються найбільш підготовлені офіцери, які здійснюють планування, контроль та методичне забезпечення фізичної підготовки. З особовим складом проводять заняття спеціально підібрані інструктори. У Вищих військових навчальних закладах заняття проводить окремо і з офіцерським, і з курсантським (кадетським) особовим складом.

Керівними документами збройних сил США передбачено три основні форми занять з фізичної підготовки: групові, індивідуальні заняття та масова спортивна робота на рівні рот [4]. Аналізуючи їхню практику, військовослужбовці щоранку бігають на відстань 2- 3 милі (близько 3,5 км) або на 5 миль (близько 8 км). Найважливішими компонентами в американській підготовці є не біг, на відміну від нас, а метання гранат та рукопашний бій. За розкладом військовослужбовці американських підрозділів на фізичне виховання мають три голини на тиждень. У Військово-морському флоті США планується фізична підготовка до 90 хвилин щоденно [4].

Зміст фізичної підготовки збройних сил США має ряд особливостей. Для індивідуального фізичного тренування використовуються в комплексі вправи, що розраховані на 12 хвилин щоденно, та комплекс вправ з тренувальною штангою вагою близько 35 кілограмів. Військово-прикладні навички удосконалюються при проходженні курсу подолання перешкод, котрий включає в себе два комплекси: «курс зміцнення» та «курс витривалості» [2].

До «курсу зміцнення» входить подолання смуги перешкод довжиною 300-450 метрів, обладнаної 15-25 перешкодами польового типу. «Курс витривалості» передбачений для виховання сміливості, рішучості та впевненості у собі. Він складений з 4-х груп по 6 перешкод різного ступеню складності, подолання яких пов'язано з небезпекою та ризиком. Перешкоди «курсу витривалості» долаються без спорядження та зброї, а також без обліку часу. Статутом заборонено примушення військовослужбовців до їх подолання. Особливе місце у змісті фізичної підготовки відводиться рукопашному бою. Окрім вивчення техніки прийомів рукопашного бою передбачається подолання штурмової смуги та єдиноборство у захисному спорядженні [3].

До інших спеціалізованих курсів підготовки, що використовуються у збройних силах США, відносяться:

- «курс пригод» - скрите пересування по важко-прохідній місцевості;

- «курс мобільної підготовки» - греблю на човні, плавання в обмундируванні та подолання спеціальних перешкод;

- «курс повітряно-штурмової підготовки» - посадка на вертоліт по трапу на висоті 15-20 метрів, без посадкове десантування по канату з висоти 30-40 метрів та марш-кидок на 10 миль (більше 16 км) з повною викладкою по пересіченій місцевості [4].

Діють також спеціальні курси підготовки до дій у горах, у пустелі, у джунглях та арктичних районах. Сутність цих курсів становить тренування і перевірка стійкості професійних навичок та ефективність бойової стрільби на фоні великих фізичних та психологічних навантажень. Підготовка на курсах здійснюється у спеціальних центрах під керівництвом інструкторів протягом 2-4 тижнів. Контроль проводиться у складі підрозділів з виставленням оцінки з бойової підготовки [4].

У збройних силах США відсутня єдина система перевірки та оцінки фізичної готовності військовослужбовців. Кожний вид збройних сил та деякі роди військ встановлюють власні тести та нормативи. Проте існує тенденція до уніфікації системи перевірки та оцінки. Замість семи різних тестів приймають єдиний армійський тест фізичної готовності, що включає в себе три контрольні

вправи: згинання та розгинання рук в упорі лежачи, піднімання тіла в сід з положення лежачи, біг 2 милі (3218 м). Результати, що показані у кожній вправі, оцінюються за 100 - бальною шкалою. Кожний військовослужбовець повинен бути перевірений за армійським тестом фізичної готовності не рідше 2 -х разів протягом року, але не частіше ніж через 3 місяці [2].

Для військовослужбовців, вікової категорії 40 років, встановлюється мінімальний норматив-біг на 2 милі, який дозволяють заміняти плаванням, їздою на велосипеді, чи прискореною ходьбою.

У змісті контрольних нормативів з фізичної підготовки в армії США спостерігається тенденція до уніфікації а саме: замість семи різних тестів, які використовувались раніше, використовується єдиний армійський тест, який за змістом схожий з екзаменаційними тестами та заліками, встановленими Міністерством внутрішніх справ України. У той же час спостерігається і протилежний процес - спеціалізація програм та контрольних тестів з фізичної підготовки. Так, військово-прикладна фізична підготовленість визначається за допомогою тестів, де враховано специфіку професійної діяльності різних видів збройних сил та окремих родів військ [2].

Спеціальні (військово-прикладні) курси фізичного тренування плануються перед початком навчань з метою адаптації особового складу до характеру майбутніх навантажень та вдосконалення відповідних прикладних навичок. Нормативи спеціальних курсів, як правило, значно вищі від вимог тесту фізичної готовності [3].

Система фізичної підготовки Німеччини дуже схожа з системою Сполучених штатів Америки та Великобританії.

Проаналізувавши зміст фізичного виховання Збройних сил Німеччини, можна дійти до висновку, що керівником системи фізичної підготовки є генеральний інспектор, який відповідає за спортивний сектор у своєму штаті.

В організаційному відношенні система фізичної підготовки бундесверу поділяється на «службовий» та «позаслужбовий» спорт. «Службовий спорт» включає в себе такі види програм: загальну, особливу, перевірки та оцінки, масові змагання, а також програму підготовки спортсменів високого класу [3].

В програму фізичного виховання входить основна та додаткова підготовки. Основна підготовка включає в себе програму для військовослужбовців віком від 45 років та включає такі напрямки спорту: плавання, гімнастику, легку атлетику, рухливі ігри та волейбол. Додаткова підготовка включає в себе командні ігри, не винятком стала й національна німецька гра-гандбол, також є бокс та лижний спорт.

Для виконання основної та додаткової програми щотижнево проводяться 2-3 заняття тривалістю до 50 хвилин.

Особлива спортивна програма призначена для спортивного вдосконалення найбільш здібних спортсменів. Керівні документи забороняють займатися військово-прикладними вправами в години, що відведені для фізичної підготовки. Через те, для формування військово-прикладних навичок, таких як подолання перешкод, метання гранат, рукопашний бій та маршова підготовка, виділяється окремий час.

Програма перевірки та оцінки фізичної підготовки включає в себе заходи

різного призначення та змісту. Основними із них є такі:

- тест на фізичну придатність до військової служби;

- «змагання серед рядового складу»;

- складання нормативів на залік «спортивні досягнення».

Тест фізичної придатності для визначення рівня та динаміки розвитку основних фізичних якостей військовослужбовців перевіряється на початку та в кінці основного періоду навчання, а також у ході усіх навчальних програм не рідше одного разу на рік. У зміст цього тесту входять наступні вправи: біг на 50 м з високого старту; стрибок у довжину з місця; кидки трьох кілограмового набивного м'яча із положення лежачі на грудях протягом тридцяти секунд; піднімання тіла із положення лежачи на протязі тридцяти секунд; човниковий біг 2 рази по 10 метрів з вантажем; біг на 2000 метрів. Усі вправи виконуються у спортивній формі одягу. Результати оцінюються за 5-ти бальною таблицею, що має десяткові градації [5].

Обов'язковим масовим видом перевірки фізичної підготовки є «солдатські змагання», які проводяться 1 раз на рік на рівні рот та рівних їм підрозділів. До змісту «солдатських змагань» входять: біг на 100 м, стрибок у довжину з розбігу, штовхання ядра та біг на 5000 метрів. Дозволяється замінювати біг на 5000 метрів плаванням на 1000 метрів.

Важливим етапом перевірки фізичної підготовки є виконання нормативів значка «спортивні та військові досягнення», у зміст нормативів включені військово-прикладні вправи. Окрім названих видів перевірки існує декілька додаткових: виконання нормативів плавання, масові лижні змагання та ін. Результати усіх видів перевірки заносяться в індивідуальну картку обліку.

Свої особливості має чинна система фізичної підготовки збройних сил Франції де управління здійснюється централізовано. У головному штабі збройних сил є очолювана генерал-інспектором інспекція фізичної підготовки та спорту у складі 7 чоловік. У штабах видів збройних сил і на рівні військових округів керівництво здійснюють комісії та відділення. У з'єднаннях, частинах створюються відділення фізичної підготовки та спорту, що мають одного офіцера-спеціаліста та сержантів- інструкторів із розрахунку 3 чоловіки на 1000 чоловік особового складу.

На планові заняття з фізичної підготовки відводиться щодня 45-60 хвилин службового часу та 3 години по суботах. Спортивно-масова робота проводиться щодня у позаслужбовий час.

Перевірка фізичної підготовленості проводиться 2 рази на рік. Крім того, види збройних сил та роди військ здійснюють перевірку з прикладних видів за своїми планами. Загальна фізична підготовленість військовослужбовців визначається за допомогою «батареї індивідуальних тестів», що включають в себе: плавання на 50 метрів, тест Купера (біг протягом 12 хвилин); біг на 100 метрів і на 1000 метрів, штовхання ядра, стрибки, лазіння по канату [2].

Військова та фізична підготовка військовослужбовців запланована складанням заліку двічі на рік.

Особливістю психологічної та фізичної підготовки армії Франції є курс «командо», який має на меті розвиток та вдосконалення фізичної підготовки в особливо небезпечних умовах («смуга ризику», де потрібно пройти через відкритий вогонь; подолання водних перешкод; скелелазіння; «втечу з полону», «виживання у складних умовах» та інші дії).

Основною перевагою французької фізичної підготовки військовослужбовців є універсальність та гнучкість, а ще кількість годин, яка на неї виділяється (8 годин на 7 днів).

Викладачами фізичної підготовки збройних сил провідних держав-членів НАТО акцентовано увагу на збільшення кількості годин, що виділяються для занять з фізичної підготовки та зміни у змісті систем фізичної підготовки кількості військово- прикладних вправ, а саме: використання методів підготовки в умовах ризику; розвиток витривалості (біг на 2, 3, 5 миль і марші на 25-50 миль з повною викладкою); щоденний біг на 2 милі до сніданку; швидкий біг зі зміною напрямку; силові курси; штиковий бій і прийоми нападу й захисту без зброї; східні єдиноборства [2].

Список використаних джерел:

[1] Безухов Д. М. Фізичне виховання студентів у вищій школі / Д. М. Безухов // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки и перспективи: Матеріали Всеукраінської науково-практичної конференції - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. - 2006. - С. 40-43.

[2] Одеров А. М., Климович В. Б., Підлетейчук Р. В., Добровольський В. Б., Корчагін М.В. «Особливості організації та змістовне наповнення систем фізичної підготовки у Зброїних силах держав-членів НАТО та України».

[3] Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова Випуск 9 (154) 2022 Куришко Є.А. «Аналіз досліджень досвіду впровадження військово-прикладних вправ в арміях провідних країн членів НАТО».

[4] Вікіпедія "Тест фізичної підготовки Армії США".

[5] Старчук О.О., РоманчукС.В., Гусак О.Д. Фізична підготовка у зброїних силах провідних держав НАТО як засіб психологічної готовності військовослужбовців до дій в екстремальних умовах (воєнних діях).

[6] Матвейко О., Воронцов О., Гоманюк С. «Порівняльний аналіз альтернативних вправ фізичної підготовки військовослужбовців Збройних сил України та провідних країн світу».

Размещено на Allbest.ru