Майбутнє вищої освіти: роль онлайн-курсів та адаптивних підходів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Заклад вищої освіти «Подільський державний університет»

Факультет енергетики та інформаційних технологій

Кафедра інформаційних технологій, фізико-математичних та безпекових дисциплін

Інститут обдарованої дитини НАПН України

Відділ проектування розвитку обдарованості

Коледж хореографічного мистецтва "Київська муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря"

Кафедра теоретичних дисциплін

Майбутнє вищої освіти: роль онлайн-курсів та адаптивних підходів

Семенишина І.В., к. ф.-м. н., доцент

Кочарян А.Б., к.п.н., ст. співробітник

Савастру Н.І., н.-метод. робота, доцент

Анотація

У сьогоднішніх реаліях частка електронного навчання зростає з кожним роком. Швидкий розвиток цифрових технологій спонукає до збільшення частки онлайн-освіти в процесі навчання. В статті було проаналізовані особливості онлайн-курсів та впровадження адаптивних підходів в закладах вищої освіти. Електронне навчання відноситься до концепції, яка використовує цифрові технології та гаджети для розповсюдження навчальних матеріалів і сприяння дистанційному навчанню. Потенціал можливостей електронного навчання впливає на загальне освітнє середовище. Університети та коледжі повинні сприяти спільному навчальному середовищу, якщо вони хочуть підвищити успішність студентів і підтримувати їх вищий рівень засвоєння інформації. Освітні платформи зазнали серйозних змін у результаті зростання механізмів електронного навчання у вищих навчальних закладах, причому наголос тепер здебільшого на студентах, а не на викладачах.

Численні університети впровадили електронне навчання як інноваційний метод. Онлайн-курси орієнтовані на самостійне засвоєння матеріалу, але вони можуть мати більший вплив на академічну успішність, досягнення та рівень знань студентів, ніж традиційне навчання. Адаптивний підхід привернув більшу увагу в академічній системі за останні кілька років через його корисні, гнучкі та економічно ефективні характеристики, він суттєво змінив традиційні методи навчання та викладання. Прийняття адаптивних технологій може покращити доступ до знань та інформації. Це стало важливим як для студентів, так і для викладачів, щоб мати доступ до всіх технологічних інструментів, необхідних для ефективного навчання та практики викладання. Отже, завдяки онлайн-курсам студенти відчувають себе більш впевненими у своїй здатності здобувати знання самостійно.

Впровадження електронного навчання у закладах вищої освіти показує покращення продуктивності як з боку студентів, так і викладачів. Але треба зауважити, що впровадження нових технологій, необхідних для розвитку електронного навчання у закладах вищої освіти, вимагає часу, знання суб'єктивних норм та інституційної готовності сприймати нові технології.

Ключові слова: вища освіта, дистанційна освіта, онлайн-курси, адаптивний підхід.

Annotation

The future of higher education: the role of online courses and adaptive approaches

Постановка проблеми

Світовий ринок праці зазнає швидких змін із збільшенням мобільності робочої сили, зростанням кількості робочих місць в сфері цифрової індустрії, потребою у мультидисциплінарних робочих командах, які займаються творчістю та вирішенням проблем, і набагато більшою потребою в безперервному навчанні на робочому місці. Це має важливе значення для утримання стійкості вищої освіти на національному рівні, а, отже, для внеску вищої освіти у розвиток країни, її народу та забезпечення його здатності конкурувати на глобальному ринку. Усі ці ініціативи передбачають розвиток міжнародної кооперації в сфері освіти та науки, зокрема, реалізацію програм перепідготовки кадрів в інших країнах у взаємодії з організаціями, персоналом, викладачами та студентами.

Незважаючи на зростаючий і постійний попит на розвиток міжнародних зв'язків та співпраці, залишаються різноманітні виклики, що є особливо актуальними для системи вищої освіти. В наш час цифрові технології стали невід'ємною частиною навчального процесу у вищій освіті і стали забезпечувати більш високу якість та ширший доступ до освітніх послуг. Також стрімкий розвиток новітніх технологій дозволяє персоналізувати освіту за рахунок впровадження індивідуальних стилів навчання, роботі над спільним проектом у невеликих групах, онлайн-інтерактивності, іграм і проектам роботодавця в режимі реального часу тощо.

Електронне та відкрите дистанційне навчання стрімко поширюється у всьому світі як новий, гнучкий та динамічний спосіб отримання академічних знань і професійного досвіду в складному, хоча й мінливому, глобальному середовищі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Оскільки ринок онлайн-освіти є відносно новим, ще недостатньо глибоких досліджень на цю тему. Окремі аспекти цього ринку вивчали багато вітчизняних і закордонних дослідників. Наприклад, М. Толмач досліджував функціональні аспекти масових відкритих онлайн-курсів (MOOC) [1]. М. Сагач проаналізував структуру та ключові показники світового ринку онлайн-освіти [2]. Т. Говорун та ін. визначають особливості національного ринку електронного навчання [3].

Американські та європейські наукові розвідки проблем електронного навчання з точки зору університетської освіти, розглядають його плюси та мінуси, оцінюють питання розвитку та розповсюдження, прогнозують його вплив на моделі університетів та аналізують закономірності. Наприклад, N. Johnson досліджував особливості впровадження онлайн-навчання на факультетах різної спрямованості в університетах Америки та Канади [4]; V. J. Garcia-Morales, A. Garrido-Moreno та R. Martin-Rojas розглядають трансформацію вищої освіти після пандемії COVID-19 та нові виклики для онлайн-навчання [5]; P. Paudel аналізує переваги, проблеми та стратегії переходу до онлайн-курсів у вищій освіті під час і після пандемії COVID-19 [6].

Мета статті - проаналізувати можливості застосування онлайн- курсів та адаптивних технологій у сучасному закладі вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

У сучасних умовах освітня реформа тісно пов'язана з поширенням використання інформаційно- комунікаційних технологій (ІКТ) в освіті, її роль постійно зростає, а акценти зміщуються від набору пасивних інструментів до методів активного управління процесом навчання. Під час діалогового форуму «Освіта в Україні 2021: стратегічні цілі в дії» визначено основні цілі цифровізації у 2021 та наступні роки:

- впровадження концепції цифрової трансформації в українську освіту та науку;

- постійний розвиток платформи «Онлайн школа для всієї України»;

- впровадження реєстрації на порталі Дія для здобуття вищої освіти та онлайн-механізму моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої освіти (ЗВО) України [7].

Перелічені вище стратегічні цілі сприяють створенню умов для розвитку комплексної системи управління освітнім процесом. Реалізація задачі створення цифрових ресурсів такого масштабу повинна ґрунтуватися на збалансованих концептуальних основах та мати чітко визначені первинні та вторинні цілі.

В умовах становлення інформаційного суспільства процеси реформування освіти тісно пов'язані із впровадженням сучасних методів інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення якісних і кількісних показників освіти та ефективності навчання. Тому такі методи, як хмарні технології, електронне та дистанційне навчання, відкриті освітні ресурси, відкрите та змішане навчання тощо, останнім часом стали невіддільною частиною освітнього процесу.

Завдяки новим технологіям дистанційне навчання спростило доступ до вищої освіти для тих осіб, які з певних причин не можуть покинути місця роботи та/або проживання. Таке навчання передбачає використанням різноманітних технічних засобів, які дозволяють студентам і викладачам ефективно комунікувати в онлайн-режимі. ЗВО, які пропонують програми дистанційного навчання, традиційно можна розділити на три категорії:

- «природні» дистанційні університети;

- провайдери професійної підготовки та професійних курсів;

- традиційні університети, що пропонують онлайн-навчання [8].

Дистанційна освіта різниться від традиційної тим, що сприяє створенню нового освітньо-інформаційного середовища, де студент чітко розуміє, які знання та навички йому необхідні. Сьогодні створюються нові моделі для ЗВО, які пропонують онлайн-курси, в яких акцент робиться переважно на формуванні навичок, необхідних для практичної діяльності (йдеться про освітні структури, особливо ті, що пропонують навчальні програми за Ліцензіями). Провідні університети світу пропонують студентам безкоштовний доступ до своїх навчальних ресурсів з метою організації дистанційного навчання, наприклад, організаційного плану дистанційного навчання або відкритого онлайн-курсу Massive 20 або MOOC [3]. Для освітніх систем наявність MOOCs означає зниження витрат на утримання навчальних закладів, підвищення якості освіти за рахунок використання великої кількості аудіовізуальних матеріалів та наявності онлайн-бібліотек.

Якщо говорити про Україну, то слід зазначити, що вже затверджено деякі офіційні документи, які забезпечують впровадження дистанційної освіти. Але деякі науковці акцентують увагу на існуючих перешкодах, які заважають розвитку дистанційної освіти, наприклад:

- відсутність достатнього бажання та матеріальної зацікавленості у викладачів;

- відсутність необхідних цифрових компетентностей;

- упереджене ставлення до інноваційних технологій [9].

Водночас Уряд поставив на меті модернізацію національної системи освіти у відповідності до сучасних стандартів та вимог інтеграції у світове освітнє середовище. Тому перспективним напрямком розвитку дистанційної освіти у ЗВО України є тісна співпраця розробників програмного забезпечення, методистів та викладачів для формування стратегій розвитку та розробки нових освітніх програм.

Нині заклади вищої освіти України самостійно організовують процес дистанційного навчання, залучаючи державні та спонсорські кошти, субвенції тощо, що негативно впливає на швидкість впровадження дистанційної освіти. Але одним з перспективних напрямків її розвитку стає співпраця ЗВО і комерційних структур у сфері бізнес-освіти. Завдяки такій співпраці ЗВО можуть отримати додаткові джерела цільового фінансування, які можуть бути спрямовані на підвищення ефективності організації освітнього процесу. онлайн адаптивний цифровий дистанційний навчання

Аналіз поточного розвитку дистанційної освіти та систем управління інформацією показує, що здебільшого зусилля зосереджені на розробці систем управління інформацією. Наступними за темпами розвитку йдуть презентаційно-інформаційні системи (матеріали для лекційних та практичних занять): спеціалізовані навчальні системи, електронні підручники та енциклопедії, словники тощо. Інакше кажучи, існуючі системи дистанційного навчання є вдосконаленням старої заочної системи навчання, коли студент надсилав завдання поштою та виконував їх самостійно.

Онлайн-освіта також зазнає стрімкого розвитку у світовому вимірі. Станом на початок 2023 року близько 200 країн світу перейшли на дистанційне навчання в університетах і школах (за даними ЮНЕСКО) [8]. Більшість університетів в світі вже впроваджували подібний формат у минулому та, незважаючи на закінчення пандемії, не планують відмовлятися від онлайн-навчання на користь навчання студентів з інших країн.

Статистика Prepli показує, що найпопулярнішою формою онлайн- освіти на українському ринку є вивчення мови - 43%, переважно у формі спілкування з носіями мови. На другому місці розташовані шкільні предмети та підготовка до іспитів - 21%. На третьому рівні - курси професійної підготовки (12%) [7].

Український ринок онлайн-освіти представлений здебільшого різноманітними платними онлайн-курсами від компаній без ліцензії на провадження освітньої діяльності, але і ціна їх освітніх послуг нижча, ніж у ліцензованих ЗВО. В Україні ціни на приватну дистанційну освіту коливаються від 750 до 3000 гривень на місяць, онлайн-курси можна пройти за 240 гривень за курс [3]. На ціну послуг онлайн-освіти впливає кількість занять чи предметів (чим більше, тим дорожче); елітарність навчального закладу; оцінка курсу; країна навчання (Великобританія, США, Німеччина, Канада та Франція є найдорожчими країнами для онлайн-освіти); успішність навчання (особи з високими показниками академічної успішності мають можливість навчатися безкоштовно або на окремих курсах).

Активне впровадження онлайн-курсів в Україні почалося в квітні 2014 року, коли було засновано незалежну організацію MOOCology з метою поширення культури онлайн-освіти в Україні та впровадження передових практик змішаного навчання. MOOCology - перша в Україні освітня платформа, заснована на концепції «змішаного навчання», головною особливістю якої є інтеграція онлайн та офлайн форм навчання. Команда MOOCology адаптує онлайн-курси найкращих університетів світу для української аудиторії. Для кожної навчальної дисципліни підібрані викладачі-експерти у певній галузі, які допомагають студентам здобувати теоретичні знання та закріплювати їх на практиці, що значно підвищує ефективність вивчення теоретичного змісту. MOOCology вже успішно реалізувала 5 курсів під назвою «хаби», серед яких «Вступ до інтерактивного програмування на Python», «Лідерство та емоційний інтелект», «Нові бізнес-моделі в суспільстві» та інші. Хоча існувала гнучка система знижок і виплат для студентів і компаній, ціна курсу в середньому становила близько 20 000 грн [8].

Найпопулярнішими у світі провайдерами онлайн-освіти є американські платформи Coursera, edX і Udacity, а також британська компанія FutureLearn. Основними освітніми онлайн-платформами в Україні є Prometheus, EdEra та VUM online.

Coursera пропонує своїй аудиторії сотні безкоштовних онлайн- курсів по різним дисциплінам, а після проходження курсу користувач отримує сертифікат. Coursera співпрацює з університетами в різних країнах світу, щоб пропонувати онлайн-курси для цих навчальних закладів. Курси є безкоштовними, але деякі з них передбачають отримання сертифікатів на платній основі. Крім деяких навчальних курсів по 4-6 тижнів, Coursera також вирізняється наявністю ряду «спеціалізацій», що складаються з кількох курсів для 4-6 осіб, які схожі на невелику навчальну програму з тієї чи іншої спеціалізації тривалістю від тижнів до місяців.

Зазвичай лише частина матеріалу доступна безкоштовно: студент може прочитати курс як безкоштовний аудитор («опція аудиту»), але він не отримає сертифікат чи оцінку за будь-яку його частину. Платформа також пропонує отримання університетських дипломів: за кілька років навчання можна отримати ступінь магістра в солідному навчальному закладі, особливо з економіки чи інформатики. Наприклад, навчальний план останньої спеціалізації в Лондонському університеті включає 23 модулі і коштує від 10 до 15 тисяч фунтів стерлінгів залежно від місця проживання студента. Після успішного завершення курсу студент повинен особисто скласти письмовий іспит у Великобританії або у сертифікованих центрах, що доступних по всьому світу. Слід також відзначити, що більшість курсів є багатомовними [3].

На момент створення ця платформа використовувала різні способи монетизації своїх послуг: платна сертифікація, співпраця з університетами, оплати підтримки онлайн-курсів для інструкторів, щомісячна оплата.

Серед продуктів цієї платформи необхідно виділити курси для ділового світу (бізнес-освітній продукт називається «Coursera для бізнесу»). Наразі він має 2000 бізнес-клієнтів, коштує 400 доларів США на одного працівника на рік і включає повний доступ до приблизно 3300 курсів. Загалом дохід Coursera у 2018 році склав приблизно 140 мільйонів доларів, а у 2019 році Coursera оцінили у понад мільярд доларів [1].

EdX є спільним проектом Массачусетського технологічного інституту та Гарвардського університету. Понад 200 університетів з різних куточків світу взяли участь у цьому проекті та висловили готовність подати свої матеріали. Сфери, які охоплює цей проект, є дуже різними: IT; бізнес і менеджмент; суспільствознавство. Деякі онлайн-курси EdX, зокрема CS50 Introduction to Computer Science, є частиною різноманітних професійних сертифікатів освіти.

Члени факультету edX Абхіджит Банерджі та Естер Дюфло отримали Нобелівську премію з економіки 2019 року за дослідження щодо зменшення бідності. Для цієї платформи розроблено курс «MicroMasters in Data, Economics and Development Policy». Duflo також має статистику MicroMaster та інформацію про супервізора.

Більшість курсів Udacity орієнтовані на мистецтво. Окрім груп, Udacity пропонує безліч поточних програм - «Наноступені», що розраховані на кілька місяців і створені для найсерйозніших користувачів. Вони спрямовані на здобуття різноманітних навичок, що є актуальними для сучасної індустрії, надаючи онлайн-випускникам можливість використовувати їх у найбільших компаніях світу.

Курс триває в середньому від 2 до 4 місяців із розрахунку 6-10 навчальних годин на тиждень. Платформа також представила чотири шкільні програми з партнерами: Data Science (за участю Bertelsmann); Безпечний і приватний AI (у партнерстві з Facebook); DeepRacer (з Amazon Web Services) і Edge AI (з Intel), FutureLearn.

Материнська компанія пропонує курси Британського відкритого університету та 150 інших навчальних закладів Великобританії та за її межами. Варіант лише англійської мови включає «короткі курси» тривалістю від 2 до 6 тижнів. «Програми» та «дипломи» -- це курси, які розроблені таким чином, щоб мати відповідний документ наприкінці курсу.

Є три типи навчальних програм:

1) 12 академічних програм, за якими студент може отримати кредит на ступінь у цьому університеті;

2) FutureLearn 15 програм нагород для підтвердження ваших досягнень.

3) Програми з професійною сертифікацією (наприклад, професійна сертифікація Нью-Йоркського інституту фінансів).

З іншого боку треба розглянути концептуальні зміни у способах створення автоматизованих систем управління, які дозволяють розв'язувати слабоструктуровані та неструктуровані завдання на основі комплексного підходу та когнітивної й практичної складових потреб освіти та більшої її індивідуалізації. Тобто адаптивне управління навчанням може базується на складності та глибині створення індивідуальних тренувальних систем.

Широкий перехід до моделей онлайн-освіти для виконання карантинних вимог інституційних організацій роблять ці системи ідеальними для забезпечення потреб змішаного навчання. Незважаючи на використання всього арсеналу ІКТ, можна припустити, що відсутність автоматизованої системи управління почала не подобатися всім учасникам навчального процесу.

Адаптивне управління відноситься до теоретичних методів, які дозволяють змінювати середовище або структуру управління відповідно до змін параметрів або зовнішніх збурень, що впливають на його об'єкт. Цей підхід був розроблений і має теоретичне обґрунтування для багатьох систем у багатьох галузях, особливо в задачах, де функції можна задати математичними залежностями.

В сучасних умовах, завдяки успішному розвитку засобів штучного інтелекту, адаптивний контроль може вирішувати проблеми навіть у ситуаціях, коли проблеми з погано структурованою та неповною інформацією можуть бути вирішені, відповідаючи функціям сучасних систем навчання [2].

При створенні гнучкої системи управління навчанням необхідно проаналізувати такі питання:

1. Формальне визначення статусу первинної організації навчання студентів: рівень знань (початковий; для просунутих; етап контролю);

2. Кінцевий стан нормального блоку за проміжок часу (кількість виконання циклу керування);

3. Ситуація особистісного розвитку учня; опис швидкості інтеграції навчальної інформації; формальний опис кількості вивчених елементів тощо. Різноманітність створює ефект самовибору навчання; (логічного зв'язку елементів навчання, дисциплінарних зв'язків або між навчальними дисциплінами, методами, організаційними формами);

4. Інструменти та обладнання для надання інформації; регулярні завдання за різними рівнями;

5. Оцінити поточну навчальну поведінку студента та кінцеві результати (кожне адміністрування номера циклу), а також визначити зміни в особистих уподобаннях і когнітивних здібностях.

Модифікований онлайн-курс має включати на (під)базовому рівні:

1. Базовий теоретичний зміст.

2. Системи вправ і завдань, що розвивають практичні вміння та навички.

3. Умови проведення підсумкового оцінювання засвоєння базових знань.

Гнучка система дистанційного навчання та управління інформацією дозволяє створювати гнучкі електронні навчальні курси, розроблені авторами та впроваджені в навчальний процес.

Адаптивний підхід у онлайн-курсах полягає у тому, що при розробці навчальних курсів теоретичний зміст треба розбити на лекційні курси. Курс - це цілісна за змістом і обсягом логічна одиниця (блок). Навчальний курс високорівневої гнучкої системи дистанційного навчання необхідно представляти у покроковому форматі. Кількість курсів на кожному рівні може змінюватись залежно від обсягу та складності теоретичного матеріалу, який вивчається, та залежно від здібностей учня (досягнення, рівень засвоєння, тип інформації, сприйняття, спеціалізація тощо).

Більшість практичних тренінгів і зміст курсу треба організувати та представити в індивідуальному форматі. З метою суттєвого підвищення його засвоєння треба розробляти гнучкий «інтерактивний модуль» для підвищення якості навчального пакету. Викладач (експерт) зобов'язаний встановлювати порогові значення для оцінки засвоєння навчального матеріалу та систем управління інформацією [5].

Такі технічні рішення забезпечують можливість формування структури індивідуального навчального матеріалу та реалізації зі значними можливостями адаптації до початкових знань студента та інших характеристик. Навчальний процес використовує цю можливість в системі адаптивної освіти для визначення навчального шляху конкретного студента із врахуванням ступеню розвитку знань та індивідуальних особливостей. Це забезпечує формування блоків навчального матеріалу в системі дистанційної освіти з врахуванням умінь і навичок та дає можливість визначати, коли студент готовий перейти на більш складний рівень. Це відбувається на основі аналізу різноманітних показників ефективності, що дозволяє суттєво підвищити якість виконання роботи та результати випробувань.

Великий потенціал має дистанційна освіта, яка побудована на принципах адаптивної системи навчання, оскільки вона розвиває самостійну роботу студентів. Стосовно технічних наук слід зазначити, що розв'язування більшості задач потребує певної просторової уяви, а розвиток цієї здатності відбувається переважно шляхом самостійної роботи.

Дистанційна освіта традиційно використовує систему управління навчанням Moodle. Вона не тільки забезпечує вільний доступ студента до теоретичного змісту курсу, а й надає можливість викладачу здійснювати контроль над його засвоєнням. Саме тому інформаційні технології як невід'ємна частина навчального процесу, який організований за принципами адаптивної освітньої системи, значно підвищують ефективність навчання.

Для підвищення ефективності впровадження сучасних та інноваційних методик навчання в ЗВО необхідна наявність чіткого плану. Необхідно розбудувати потужну інфраструктуру, яка дозволить отримувати вільний доступ до цифрових ресурсів. У викладачів необхідно розвивати відповідні ІТ-навички для розробки та підтримки онлайн-курсів і тренінгів. Також необхідно сформувати належний рівень ІТ-навичок у студентів та наявність технічної підтримки (безкоштовні ІТ-курси або персональні мобільні пристрої).

У кожному ЗВО треба розробляти перспективний план запровадження онлайн-курсів. Ефективна матеріально-технічна база університету повинна дозволяти реалізовувати найсміливіші сучасні освітні проекти, для чого необхідно забезпечити придбання унікального обладнання, приладів та програмного забезпечення.

Використання студентами онлайн-сервісів на особистих мобільних пристроях регулюється їхніми умовами використання. На території університету треба встановити потужні Wi-Fi роутери, які надають студентам і співробітникам вільний доступ до мережі Інтернет та можливість працювати з електронними ресурсами університету. У читальній залі наукової бібліотеки можна розробити проект, який буде дозволяти одночасно працювати 50-80 студентам за допомогою швидкої мережі Wi-Fi. Вирішення цієї складної технічної задачі дозволяє інтегрувати інтерактивну лекційну технологію в навчальний процес за допомогою прямого зворотного зв'язку студентів.

Використання сучасних Інтернет та хмарних сервісів дозволяє студентам організовувати самостійну роботу за новими, інтерактивними та контрольованими принципами шляхом дистанційного моніторингу навчальної діяльності. Обсяг цього виду діяльності студентів нині становить 50-60% від загального навчального навантаження і варіюється за фахом. Одним із способів забезпечення самостійної роботи студента є використання системи онлайн-курсів [3].

Якість онлайн-курсів повинна бути пріоритетом. Тому з перших етапів роботи над онлайн-курсами необхідно створити та впровадити систему контролю якості. Для своєчасного та об'єктивного аналізу та затвердження онлайн-курсів треба створити комісію з представників ректорату та кафедр університету. За результатами роботи комісії отримати висновки та експертні рекомендації.

Висновки

Традиційний підхід до викладання у вищій освіті зосереджений навколо передачі знань від викладача до студента. Цей підхід робить значний акцент на лекційних та практичних заняттях, підручниках та іспитах і може бути пасивним і нецікавим для студентів. У сучасному світі, де інформація є легкодоступною, цей підхід дедалі більше застаріває та стає неконкурентоспроможнім.

Щоб підготувати студентів до викликів двадцять першого століття, потрібно змінити підхід до викладання та навчання. Тому необхідно створити більш привабливий та інтерактивний навчальний досвід, який дозволить студентам застосовувати свої знання в реальних ситуаціях.

Адаптивне навчання - це підхід, який використовує технології для персоналізації досвіду навчання для кожного студента. Він використовує алгоритми для оцінки успішності студентів і надання персоналізованого контенту та зворотного зв'язку на основі їхніх індивідуальних потреб. Однією з ключових переваг адаптивного навчання є те, що воно дозволяє студентам навчатися у своєму власному темпі. Отримуючи контент, що адаптований до їхніх сильних і слабких сторін, вони можуть швидше досягати прогресу та залишатися залученими до матеріалу.

Саме для персоналізації досвіду навчання застосовуються онлайн- курси, де студент може засвоїти навчальний матеріал, який представлений у вигляді різноманітних джерел інформації (текст, відео, анімація, презентація, електронний довідник тощо), через Інтернет, виконати завдання і відправити підтвердження, скласти електронний іспит. Викладач може самостійно створювати онлайн-курси та проводити дистанційне навчання, надсилати повідомлення студентам, розподіляти, збирати та перевіряти завдання, керувати електронними оцінками та реєстром відвідуваності, визначати різні ресурси курсу.

Література

1. Толмач М. Цифрові технології в освіті: можливості й тенденції застосування. Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері. 2021. Т. 4. №2. С. 159-171.

2. Сагач Л.М. Масові відкриті онлайн-курси - частина сучасного освітнього процесу у вищої освіти. Забезпечення якості вищої освіти : матеріали Всеукр. наук.-метод. конф. (м. Одеса, 10-12 квіт. 2019 р.). Одеса, 2019. С. 262-263.

3. Онлайн-курси як інноваційна технологія навчання студентів-інженерів в умовах сьогодення / Т. Говорун та ін. Актуальні проблеми в системі освіти: загальноосвітній заклад середньої освіти - доуніверситетська підготовка - заклад вищої освіти. 2023. Т. 1, №3. С. 224-233.

4. Johnson N. Tracking online education in Canadian universities and colleges: National survey of online and digital learning 2019 national report. Canadian digital learning research association, 2019. 67 p.

5. Garcia-Morales V.J., Garrido-Moreno A., Martin-Rojas R. The transformation of higher education after the COVID disruption: Emerging challenges in an online learning scenario. Frontiers in psychology. 2021. Vol. 12. Article 616059.

6. Paudel P. Online education: benefits, challenges and strategies during and after COVID-19 in higher education. International Journal on Studies in Education (IJonSE). 2021. Vol. 3. No. 2. Р. 54-59.

7. Шевцова О.О. Сучасні методи дистанційної освіти. Дистанційна освіта в Україні: інноваційні, нормативно-правові, педагогічні аспекти : зб. наук. праць матеріалів І Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 16 червня 2020 р.). Київ, 2020. С. 140-143.

8. Herasymchuk T.V., Gubareva O.S. How to teach distance learning. Prospects and innovations of science. 2022. Vol. 2. No. 7. P. 23-35.

9. Слюсар А.І. Освітні платформи: особливості та перспективи в системі освіти. Modern education using the latest technologies: proceedings of the II International scien., practical conference (Lisbon, Portugal, 17-20 January 2023).

References

1. Tolmach, M. (2021) Tsyfrovi tekhnolohii v osviti: Mozhlyvosti y tendentsii zastosuvannia [Digital technologies in education: Possibilities and trends of application.]. Digital Platform: Information Technologies in Sociocultural Sphere, 4(2), 159-171.

2. Sahach, L.M. (2019) Masovi vidkryti onlain-kursy - Chastyna suchasnoho osvitnoho protsesu u vyshchoi osvity [Massive open online courses - A part of the modern higher education process]. In B.V. Yehorov (Ed.), Zabezpechennia yakosti vyshchoi osvity [Ensuring the quality of higher education] (pp. 262-263). Odesa National Academy of Food Technologies. [in Ukrainian].

3. Hovorun, T., Belous, O., Berladir, К., Khaniukov, K., & Varakin, V. (2023). Onlain-kursy yak innovatsiina tekhnolohiia navchannia studentiv-inzheneriv v umovakh sohodennia [Online courses as an innovative technology for education of engineering students in today's conditions]. Actual Problems in the System of Education: General Secondary Education Institution - Pre-University Training - Higher Education Institution, 1(3), 224-233.

4. Johnson, N. (2019). Tracking online education in Canadian universities and colleges: National survey of online and digital learning 2019 national report. Canadian Digital Learning Research Association.

5. Garcia-Morales, V.J., Garrido-Moreno, A., & Martin-Rojas R. (2021). The transformation of higher education after the COVID disruption: Emerging challenges in an online learning scenario. Frontiers in Psychology, 12, Article 616059.

6. Paudel, P. (2021). Online education: Benefits, challenges and strategies during and after COVID-19 in higher education. International Journal on Studies in Education (IJonSE), 3(2), 70-85.

7. Shevtsova, O.O. (2020) Suchasni metody dystantsiinoi osvity [Modern methods of distance education]. In N.P. Muranova (Ed.), Dystantsiina osvita v Ukraini: innovatsiini, normatyvno-pravovi, pedahohichni aspekty [Distance education in Ukraine: Innovative, regulatory, and pedagogical aspects] (pp. 140-143). National Aviation University. [in Ukrainian].

8. Herasymchuk, T.V., & Gubareva, O. S. (2022). How to teach distance learning. Prospects and Innovations of Science, 2(7), 23-35.

9. Sliusar, A.I. (2023). Osvitni platformy: Osoblyvosti ta perspektyvy v systemi osvity [Educational platforms: Features and prospects in the education system]. In E. Pluzhnik et al. (Eds.), Modern education using the latest technologies (pp. 328-332). International Science Group. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru