Порівняльний аналіз румунської та української системи освіти в контексті сьогоденних змін

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Факультет психології

Кафедра соціальної роботи

Порівняльний аналіз румунської та української системи освіти в контексті сьогоденних змін

Полівко Л.Ю., к. психол. н., доцент

м. Київ

Анотація

Стаття є дослідженням сучасного стану і тенденцій розвитку систем освіти в Румунії та Україні в контексті сьогоденних змін. На поточному етапі розвитку людського суспільства відбуваються значущі зміни в системах освіти як країн Європейського Союз, зокрема Румунії, так і України та проводиться оновлення всіх структур національних систем.

Метою статті є проведення порівняльного аналізу сучасного стану і тенденцій розвитку систем освіти в Румунії та Україні в контексті сьогоденних змін. Проводячи порівняльний аналіз системи освіти в Румунії та Україні відмічено, що сучасна реформа освіти в Румунії розпочалася в 2002 році і включала розроблення нового законодавства, створення оновлених державних освітніх програм, які підтримуються різноманітними міжнародними організаціями.

Зазначено, що ключову роль в системі управління в освіті Румунії відведено Міністерству освіти, досліджень, молоді та спорту. Натомість органи державного управління освітою в Україні містять Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; Вищу атестаційну комісію України; а також відділи (управління) освіти на рівні місцевих державних адміністрацій. Зазначено, що однією з ключових складових освітньої реформи є впровадження ініціативи «Нова українська школа», яку було розпочато у 2016 році. Проведено порівняння особливостей організації дошкільної системи освіти в Україні і Румунії та відзначено певну схожість. Наголошено на більшій варіативності навчальних програм в українській дошкільній системі. Досліджуючи відмінності у системи середньої освіти Румунії та України проаналізовано особливості початкової, середньої та старшої школи. Зазначено, що в системі початкової та середньої освіти багато спільного, а у старшій школі є суттєві відмінності, які наша держава планує нівелювати із запровадженням концепції НУШ у старшій школі.

Детально розглянуто систему вищої освіти в Румунії, охарактеризовано її рівні та зазначено заклади, які забезпечують її розвиток. Також охарактеризовано українську систему вищої освіти та зазначено, що однією з особливостей вищих навчальних закладів в Україні є обов'язковість проведення фундаментальних та/або прикладних наукових досліджень. Відповідно у розрізі сьогоденних змін особливо важливо вивчати зарубіжний досвід організації системи освіти Румунії та порівнювати з вітчизняним, для впровадження кращих ідей в освітню систему України в контексті входження нашої держави у загальноєвропейський освітній простір.

Ключові слова: румунська система освіти, українська система освіти, порівняльний аналіз, освітній простір.

Abstract

Comparative analysis of the Romanian and Ukrainian education system in the context of today's changes

Polivko L.Yu., Candidate of psychological sciences (PhD), Associate Professor of the Department of Social Work, faculty of psychology, Taras Shevchenko National University of Kyiv

The article is a study of the current state and trends in the development of education systems in Romania and Ukraine in the context of contemporary changes. In the current stage of human society's development, significant changes are taking place in the education systems of European Union countries, including Romania, as well as Ukraine, necessitating updates across all structures of their respective national systems.

The aim of the article is to conduct a comparative analysis of the current state and trends in the development of education systems in Romania and Ukraine in the context of contemporary changes. Conducting a comparative analysis of the education systems in Romania and Ukraine, it is noted that the modern education reform in Romania began in 2002 and included the development of new legislation and the creation of updated state educational programs supported by various international organizations. It is emphasized that the Ministry of Education, Research, Youth, and Sports of Romania plays a key role in education governance, while education governance bodies in Ukraine include the Ministry of Education and Science, Youth and Sports of Ukraine; the Higher Attestation Commission of Ukraine; as well as education departments at the level of local state administrations.

One of the key components of the educational reform is the implementation of the «New Ukrainian School» initiative, which was initiated in 2016. A comparison of the features of the organization of preschool education systems in Ukraine and Romania is conducted, highlighting certain similarities. Greater variation in educational programs in the Ukrainian preschool system is noted. Analyzing the differences in the secondary education systems of Romania and Ukraine, the specifics of primary, middle, and high school are examined. It is noted that there is much in common between the primary and middle education systems, while significant differences exist in the high school, which our country plans to mitigate through the introduction of the concept of «New Ukrainian School» in high school.

The higher education system in Romania is examined in detail, outlining its levels and institutions that facilitate higher education. The Ukrainian higher education system is also characterized, highlighting that one of the distinctive features of higher educational institutions in Ukraine is the mandatory conduct of fundamental and/or applied scientific research. Thus, in the context of contemporary changes, it is particularly important to study the foreign experience of organizing the education system in Romania and compare it with domestic practices, aiming to incorporate the best ideas into Ukraine's educational system as our country integrates into the overall European education space.

Keywords: Romanian education system, Ukrainian education system, comparative analysis, education space.

Постановка проблеми

Інтеграція системи освіти країн колишнього Варшавського договору в XXI столітті визначає їх сучасний стан та тенденції розвитку. На поточному етапі розвитку людського суспільства відбуваються значущі зміни в системах освіти як країн Європейського Союз, так, і України та проводиться оновлення всіх структур національних систем, модернізуються зміст освіти та методи навчання підростаючого покоління. У контексті подальшої євроінтеграції України посилюються зв'язки та взаємодія між національними системами освіти різних країн.

Події, які мають місце в українському освітньому просторі, свідчать про зацікавленість, державного уряду та провідними вченими педагогами, освітніми процесами в нашій країні. Власне, у червні 2017 року в Києві відбулася І Міжнародна науково-практична конференція «Педагогічна компаративістика і міжнародна освіта - 2017», у якій взяли участь директор Інституту освіти та Науки Румунії Кіпріан Фартушник, помічник посла Румунії в Україні та інші румунські вчені. На заході, організованому відділом порівняльної педагогіки Інституту педагогіки НАПН України, обговорювалися актуальні питання, методологічні підходи до порівняльних педагогічних досліджень, інноваційні стратегії розвитку освіти в Україні та Європі в контексті мультикультуралізму, глобалізації та європейської інтеграції [1, с. 18]. Це свідчить про визнання важливості вивчення досвіду Румунії, який можна інтегрувати в освітню систему України в контексті сьогоденних змін та входженні нашої держави у загальноєвропейський освітній простір.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення теорії та практики освіти за кордоном є об'єктом наукового дослідження відомих українських вчених, таких як: Г. Алєксевич, Г. Андрущак, Н. Абашкіна, В. Вдовенко, Б. Вульфсона, О. Глузман, С. Головка, С. Гончаренка, Т. Кристопчук, В. Креміня, Т. Кошманової, Л. Латун, В. Лугового, Н. Лізунова, І. Марцінковського, Б. Мельниченко, Є. Москаленко, М. Нікандрова, Н. Ничкало, О. Овчарук, В. Поліщук, Л. Пуховська, Ф. Паначіна, З. Равкіна, О. Рибак, С. Сапожников, І. Тараненко, І. Фольварочного, В. Шадрікова та інші. Проблемами порівняльної педагогіки займалися вітчизняні вчені М. Лещенко, В. Давидова, О. Огієнко, Т. Григорьєва. Окремо питання освітнього досвіду Румунії досліджено у працях В. Лупшак, І. Животовської, В. Белова, О. Крісан, Н. Молчанова. Але детального вивчення позитивного досвіду Румунії в напрямку реформування системи освіти та порівняння з українською системою освіти в контексті сьогоденних змін не проводилося, що і зумовило вибір теми дослідження.

Мета статті - провести порівняльний аналіз сучасного стану і тенденцій розвитку систем освіти в Румунії та Україні в контексті сьогоденних змін.

державний управління освіта україна румунія

Виклад основного матеріалу

Проводячи порівняльний аналіз системи освіти в Румунії та Україні необхідно зазначити, що сучасна реформа освіти в Румунії розпочалася в 2002 році, що містила розроблення нового законодавства, створення оновлених державних освітніх програм, які підтримуються міжнародними організаціями, такими як Всесвітній банк, ЮНЕСКО, Європейський фонд освіти, а також спеціальним підрозділом ЮНЕСКО-Європейським центром з вищої освіти (СЕРЕS), розташованим у Бухаресті. Румунська система освіти акцентується на розвитку та підтримці моральних і культурних цінностей, демократичного способу життя, одночасно ставлячи за мету покращення якості громадського життя. У сучасній Румунії система освіти діє відповідно до останніх вимог та особливостей переходу від централізованого економічного регулювання до ринкової економіки та прийняття міжнародних принципів. Система освіти Румунії характеризується трьома ключовими аспектами: якістю, доступністю та відкритістю [2, с. 170].

Говорячи про особливості системи управління в освіті Румунії зазначимо, що ключову роль відведено Міністерству освіти, досліджень, молоді та спорту, яке діє відповідно до встановленої законодавчої бази. Основними нормативними актами, які регулюють систему освіти в Румунії, є Конституція Румунії, Закон про освіту, спеціалізовані закони та урядові постанови, що діють на підставі встановленого парламентським рішенням терміну.

Підпорядковані Міністерству освіти, досліджень, молоді та спорту функціонують наступні структурні одиниці: науковий інститут освіти, який виступає як науковий центр з досліджень та інноваційного розвитку в галузі освіти, зосереджуючись на впровадженні нововведень та реформуванні національної системи освіти; федерація соціального та університетського спорту, що має статус автономної юридичної одиниці, відповідальної за розвиток та організацію соціального та університетського спорту. [3, с. 209].

Органи державного управління освітою в Україні містять Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; різні міністерства і відомства України, які мають під своєю опікою навчально-виховні заклади; Вищу атестаційну комісію (ВАК) України; а також відділи (управління) освіти на рівні місцевих державних адміністрацій. А стратегію розвитку української освітньої галузі визначено у Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»). Головною метою реформи в системі освіти є створення сучасної та конкурентоздатної освітньої системи, яка сприятиме всебічному розвитку особистості як найвищої цінності суспільства. Основні завдання реформи включають гарантування доступу до якісної освіти на всіх рівнях, створення умов для неперервної освіти, зміцнення єдності регіонів країни на основі спільних цінностей, забезпечення високої якості освіти через об'єктивний моніторинг і справедливу конкуренцію, а також побудову зв'язків між ринком праці та системою професійної та вищої освіти.

Однією з ключових складових освітньої реформи є впровадження ініціативи «Нова українська школа» (НУШ). Ця ініціатива була розпочата у 2016 році зі затвердження Концепції реалізації державної політики у галузі реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року. Нормативною основою реформи став прийнятий у 2017 році рамковий Закон України «Про освіту». Повномасштабний запуск Нової української школи відбувся у вересні 2018 року, коли близько 455 тисяч першокласників приєдналися до неї. Відповідно приблизно чверть українських школярів були охоплені Новою українською школою.

Впровадження принципів Нової української школи буде мати значущий вплив на всі сфери суспільного життя, оскільки її головна мета полягає в формуванні нового покоління випускників, які є цілісними особистостями, патріотами та інноваторами, здатними стати творцями інноваційного суспільства. Таке суспільство забезпечує рівні права та можливості для особистісного розвитку кожного громадянина впродовж усього життя [4, с. 8].

Порівнюючи особливості організації дошкільної системи освіти в Україні та Румунії нами відзначено певну схожість. Так, в Румунії дошкільна освіта охоплює дітей у віці від 3 до 6 років і надається у дошкільних навчальних закладах, більшість з яких є державними установами. Цей рівень освіти є необов'язковим та безкоштовним. Державні та приватні дошкільні заклади проводять навчальну діяльність на основі «Навчальної програми для ранньої освіти (0-6 років)», яка містить стандартну програму (до 5 годин на день), програму з продовженою тривалістю (до 10 годин на добу), або за щотижневим графіком (5 днів на тиждень). Освіта на цьому рівні організована з урахуванням вікових груп: 3-4 роки, 4-5 років і 5-6 років [5, с. 127].

В Україні ж функціонує 14 898 закладів дошкільної освіти (юридичних осіб), в яких виховується 1 278 237 дітей. Із загальної кількості дітей, які відвідують заклади дошкільної освіти 98,9% перебувають в комунальних ЗДО, 0,8% - в приватних ЗДО, 0,3% - в державних ЗДО [6, с. 7]. Навчально- виховним процесом охоплено дітей від 2 до 6 років, який організовано у вікових групах: 2-3 роки, 3-4 роки, 4-5 років і 5-6 років з урахуванням психолого-фізіологічних особливостей.

Суттєвою рисою української дошкільної освіти є функціонування дошкільних навчальних закладів з використанням різних сучасних комплексних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України. Серед цих програм важливе місце займають: «Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років», «Я у Світі», «Українське дошкілля. Програма розвитку дитини дошкільного віку», «Освітня програма «Впевнений старт» для дітей старшого дошкільного віку», «Світ дитинства. Комплексна освітня програма для дошкільних навчальних закладів», «Соняшник. Комплексна програма розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку», «Соняшник. Комплексна програма розвитку, навчання і виховання дітей раннього віку», «Дитина в дошкільні роки. Комплексна освітня програма» [7, с. 13].

Досліджуючи відмінності у системи середньої освіти Румунії та України зазначимо такі аспекти. Перша ступінь обов'язкової освіти містить початкову освіту. Початкова освіта складається з підготовчого класу та I-IV класів водночас підготовчий клас виступає як перший клас початкової освіти і служить періодом адаптації до шкільного середовища.

У початковій школі Румунії усі предмети, крім релігієзнавства, іноземної мови, фізичної культури та музичної освіти, викладаються одним вчителем. У середній школі викладання вже проводиться різними вчителями для різних дисциплін. Предмети розподілені за сім програмними галузями: мова та спілкування, математика і наука, людина і суспільство, гуманітарні науки і мистецтво, фізична культура, технології, керівництво та консультування. Після завершення початкової школи учні автоматично переходять до наступного рівня без випускних іспитів.

Середня освіта є складовою частиною загальнообов'язкової освіти і містить 5-8 класів. Основними предметами є румунська мова, іноземні мови, історія Румунії та фізичне виховання (яке становить половину тижневого навантаження). Підходи до навчання не регламентуються Міністерством освіти Румунії, але надаються рекомендації щодо можливих альтернативних підручників, домашніх завдань і використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчальному процесі [8, с. 112].

Старша середня школа розділяється на два рівні: обов'язкова старша середня школа (9 та 10 класи) і вибіркова старша середня школа (11 та 12 класи). На старшому рівні середньої школи наявні різні освітні напрями: теоретичний, технічний і професійний. Вступ на цей рівень освіти здійснюється на основі іспиту на здібності. Старша школа триває чотири роки, після чого учні отримують диплом бакалавра «Diploma de Bacalaureat» і можуть продовжити навчання у вищих навчальних закладах.

Загальна середня освіта в Україні триває 12 років, і випускники досягають 18 років. Але, сьогодні і до 2030 року, її фактична тривалість становить 11 років, а вік випускників - 17 років, оскільки перехід до 12-річної загальної середньої освіти відбувається поетапно: перехід до 12-річної початкової освіти (чотири роки навчання) розпочався з 1 вересня 2018 року; перехід до 12-річної базової середньої освіти (п'ять років навчання) відбувся з 1 вересня 2022 року; перехід до 12-річної профільної середньої освіти (три роки навчання) заплановано з 1 вересня 2027 року. Для отримання повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах передбачено наступні терміни навчання на різних ступенях: перший ступінь - 4 роки; другий ступінь - 5 років; третій ступінь - 3 роки.

Встановлення 12-річного терміну здобуття повної загальної середньої освіти до Закону України «Про освіту» (2017 рік) є виваженим кроком, оскільки це відповідає основним принципам освітньої політики світової спільноти, зокрема. тим, які визначені в Інчхонській Декларації «Освіта 2030» [9, с. 7].

Відмітимо, організація навчального процесу у середній школі в Україні, аналогічно до румунського - в початковій школі всі предмети, за винятком іноземної мови, фізичної культури та музичної освіти, викладаються одним і тим же вчителем. У середній школі навчання вже ведуть різні вчителі для різних дисциплін. По закінчення 9 класу учні отримують свідоцтва про здобуття базової середньої освіти.

Після завершення дев'ятого класу учень зможе обрати між двома варіантами: вступити в коледж або технікум для отримання академічної освіти, або продовжити навчання в старшій школі, яка буде вже спрямована на професійну середню освіту. У профільних ліцеях учні матимуть можливість обирати предмети, на які вони бажають зосередити свою увагу під час навчання. Наприклад, це може бути більше уроків фізики і математики, хімії і біології, а також поглиблене вивчення іноземних мов. Після завершення навчання учні отримують свідоцтво про повну загальну середню освіту.

В Румунії здобуття вищої освіти забезпечується навчальними та дослідницькими установами: університетами, інститутами, академіями, консерваторіями та університетськими коледжами. Вищі навчальні заклади складаються з різних факультетів, університетських коледжів, відділень, кафедр і невеликих експериментальних лабораторій, які займаються науковими дослідженнями й експериментальним виробництвом.

Випускники старшої школи, які отримали диплом бакалавра, перед вступом до вищих навчальних закладів, повинні пройти вступні іспити. Якщо випускник, який отримав диплом, закінчив підготовчі курси для вступу до вищих навчальних закладів і успішно склав відповідні випускні іспити, він отримує диплом про закінчення підготовчих курсів (Diploma de Absolvire a Scolii Postliceale de Specialitate).

Варто також зауважити, що вища освіта в Румунії складається з декількох рівнів.

Перший рівень вищої освіти має два варіанти навчання. Перший - це короткострокова університетська освіта тривалістю від двох до трьох років у університетських коледжах. При успішному складанні випускних іспитів студент отримує диплом (diploma de absolvire), з яким зазвичай можна продовжити освіту довгострокової університетської програми. Другий - довгострокова університетська освіта (4-6 років) в університетах, академіях і консерваторіях. Після її завершення видається університетський диплом, еквівалентний ступеню бакалавра (diploma de licenta). Тривалість навчання залежить від обраної спеціалізації: 8 семестрів (4 роки) для природничих, гуманітарних, економічних, соціальних і політичних наук, права, мистецтва та спорту; 10 семестрів (5 років) для інженерів, фармацевтів, фахівців у галузі лісового та сільського господарства і навіть 12 семестрів (6 років) для загальної медицини, стоматології, ветеринарії та архітектури.

Другий рівень вищої освіти передбачає продовження навчання за спеціалізацією для випускників університетів. Вона містить магістерську програму тривалістю 1-2 роки з наданням ступеня магістра - Diploma de magister / master, а також курс поглибленого навчання тієї ж тривалості з отриманням диплому Diploma de studii aprofundate. Також є можливість навчання в аспірантурі, протягом 2-3 років з метою підвищення професійної спеціалізації.

Третій рівень вищої освіти - це докторантура, яка триває 4-6 років і проводиться в університетах і дослідницьких інститутах. Докторантура передбачає складання випускних іспитів та захисту дисертації з присвоєнням вченого ступеня доктора (Diploma de doctor), який є еквівалентом PhD [10, с. 296].

Для вступу до закладів вищої освіти (ЗВО) в Україні потрібно мати повну загальну середню освіту. Бакалаврські програми зазвичай тривають чотири або п'ять років, а магістерські - півтора або два роки. Винятком з цього правила є навчання на ветеринарних та основних медичних спеціальностях, де випускники середніх шкіл одразу вступають на п'яти- або шестирічну магістерську програму. Водночас нещодавно в Україні були введені дворічні програми короткого циклу вищої освіти, спрямовані на підготовку молодших бакалаврів.

Аспірантура в Україні триває чотири роки. Після її успішного завершення та захисту дисертації надається ступінь доктора філософії.

В Україні заклади вищої освіти (ЗВО) забезпечують навчання на різних рівнях вищої освіти залежно від їх типу. Так у країні є декілька типів ЗВО: університети, академії, інститути, коледжі. Університети можуть мати різні спрямування і здійснювати підготовку на всіх рівнях вищої освіти, включаючи надання ступеня «доктор філософії». Інститути та академії спеціалізуються на певних галузях (профілях, технологіях) і проводять підготовку на першому та другому рівнях вищої освіти, а також на третьому та вищому науковому рівнях - лише за конкретними спеціальностями. Коледжі здійснюють підготовку молодших бакалаврів та на першому рівні (бакалавр) вищої освіти. Однією з особливостей університетів, академій та інститутів є обов'язковість проведення фундаментальних та/або прикладних наукових досліджень [11, с. 9].

Висновки

Провівши порівняльний аналіз румунської та української системи освіти в контексті сьогоденних змін з впевненістю можна констатувати, що вони мають багато спільного, а відмінності на яких наголошено, поступово нівелюються у світлі реформування української середньої та вищої освіти. А у розрізі сьогоденних змін особливо важливо вивчати зарубіжний досвід країн Європейського Союзу, зокрема Румунії, для впровадження кращих ідей в освітню систему України в контексті входження нашої держави у загальноєвропейський освітній простір, що водночас підкріпить позиції нашої держави в світі, забезпечить економічну стабільність, добробут і соціальний гармонію для всього народу та кожної особи. Подальші розвідки, на нашу думку, доцільно спрямувати на вивчення та порівнянні системи позашкільної освіти Румунії та України з метою впровадження передового європейського педагогічного досвіду на освітніх теренах нашої держави.

Література

1. Корольова Л.В. Сучасні проблеми системи вищої освіти Румунії. Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». 2017. №2 (14). С. 18-21.

2. Пальчук М. Модель професійної освіти й навчання в Румунії - п'ятий етап європейської інтеграції. Науковий вісник Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського. Серія «Педагогічні науки». 2011. Вип. 1.33. С. 169-175.

3. Маріуц О. Управління освітою: досвід Румунії. Витоки педагогічної майстерності. Збірник наукових праць. 2011. С. 208-212.

4. Освітня реформа: результати та перспективи інформаційно-аналітичний збірник. К.: МОН, 2019. 228 с.

5. Лобода О. Досвід Румунії з підготовки учителя до раннього навчання англійської мови дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Педагогічний процес: теорія і практика. Серія: Педагогіка. 2017. №4 (59). С. 126-131.

6. Якісна і доступна дошкільна освіта. Короткий звіт за результатами публічних консультацій. К.: МОН, 2019. 32 с.

7. Піроженко Т.О. Якість дошкільної освіти: сучасна ситуація та погляд у перспективу. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2018. №4. С. 6-27.

8. Сисоєва С.О., Кристопчук Т.Є. Освітні системи країн Європейського Союзу: загальна характеристика: навчальний посібник. Рівне: 2012. 352 с.

9. Кремень В.Г., Ляшенко О.І., Локшина О.І. Загальна середня освіта України в контексті освіти країн Європи: тривалість і структура: наук. - аналіт. Доп. Київ: Пед. думка, 2020. 56 с.

10. Сапожников С.В. Вища педагогічна освіта в країнах Чорноморського регіону: історія і сучасність: монографія. Дніпропетровськ: Інновація 2013. 480 с.

11. Ніколаєв Є., Рій Г., Шемелинець І. Вища освіта в Україні: зміни через війну: аналітичний звіт. К.: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2023. 94 с.

References

1. Korolova, L. (2017). Suchasni problemy systemy vyshhoyi osvity Rumuniyi [Modern problems of the higher education system of Romania]. Visnyk universytetu imeni AlfredaNobelya. Seriya «Pedagogika ipsyxologiya», 2 (14), pp. 18-21 [in Ukrainian].

2. Palchuk, M. (2011). Model profesijnoyi osvity j navchannya v Rumuniyi - pyatyj etap yevropejskoyi integraciyi [The model of vocational education and training in Romania - the fifth stage of European integration]. Naukovyj visnyk Mykolayivskogo derzhavnogo universytetu im. V. O. Suxomlynskogo. Seriya «Pedagogichni nauky», vol. 1.33, pp. 169-175 [in Ukrainian].

3. Mariucz, O. (2011). Upravlinnya osvitoyu: dosvid Rumuniyi [Management of education: the experience of Romania]. Vytoky pedagogichnoyi majsternosti. Zbirnyk naukovyx pracz, pp. 208-212 [in Ukrainian].

4. MON, (2019). Osvitnya reforma: rezultaty ta perspektyvy informacijno-analitychnyj zbirnyk [Educational reform: results and prospects, an informational and analytical collection]. K.: MON [in Ukrainian].

5. Loboda, O. (2017). Dosvid Rumuniyi z pidgotovky uchytelya do rannogo navchannya anglijskoyi movy ditej doshkilnogo i molodshogo shkilnogo viku [Romanias experience in teacher training for early English language teaching of preschool and primary school children]. Pedagogichnyjproces: teoriyaipraktyka. Seriya:Pedagogika, 4 (59), pp. 126-131 [in Ukrainian].

6. MON, (2019). Yakisna i dostupna doshkilna osvita. Korotkyj zvit za rezultatamy publichnyx konsultacij [High-quality and affordable preschool education. Brief report on the results of public consultations]. K.: MON [in Ukrainian].

7. Pirozhenko, T. (2018). Yakist doshkilnoyi osvity: suchasna sytuaciya ta poglyad u perspektyvu [Quality of preschool education: current situation and perspective]. Aktualni problemy psyxologiyi: zbirnyk naukovyx pracz Instytutu psyxologiyi imeni G. S. Kostyuka NAPN Ukrayiny, 4 (14), pp. 6-27 [in Ukrainian].

8. Sy'soyeva, S., Kry'stopchuk, T. (2012). Osvitni systemy krayin Yevropejskogo Soyuzu: zagalna xarakterystyka: navchalnyj posibnyk [Educational systems of the countries of the European Union: general characteristics: study guide.]. Rivne: Ovid. 352 p. [in Ukrainian].

9. Kremen, V., Lyashenko О.O., Lokshyna, O. (2020). Zagalna serednya osvita Ukrayiny v konteksti osvity krayin Yevropy: tryvalist i struktura: nauk. - analit. Dop [General secondary education of Ukraine in the context of education in European countries: duration and structure: scientific and analytical Report]. Ky'yiv: Ped. Dumka. 56 p. [in Ukrainian].

10. Sapozhnykov, S. (2013). Vyshha pedagogichna osvita v krayinax Chornomorskogo regionu: istoriya i suchasnist': monografiya [Higher pedagogical education in the countries of the Black Sea region: history and modernity: monograph]. Dnipropetrovs'k: Innovaciya. 480 p. [in Ukrainian].

11. Nikolayev, Ye., Shemelynecz, I. (2023). Vyshha osvita v Ukrayini: zminy cherez vijnu: analitychnyj zvit [Higher education in Ukraine: changes due to the war: an analytical report]. K.: Kyyivskyj universytet imeni Borysa Grinchenka. 94 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru