Формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів у закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів у закладах вищої освіти

Гагарін Микола Іванович доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри педагогіки та освітнього менеджменту, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Анотація

соціокультурна компетентність менеджер

В статті проаналізовано проблему формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів у закладах вищої освіти.

Метою статті є розкриття особливостей та шляхів удосконалення процесу формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів у закладах вищої освіти.

Заклади освіти є активними соціально-педагогічними системами, що характеризуються цілісністю, цілеспрямованістю, структурованістю, динамізмом, взаємодією із середовищем та з іншими системами.

У статті проаналізовано сутність понять «соціокультурна діяльність», «соціокультурне середовище», «соціокультурна компетентність»; виокремлено шляхи, що забезпечують ефективність формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів у закладах вищої освіти.

Соціокультурна компетентність визначається як інтеграційна властивість особистості, що характеризує її теоретичну і практичну здатність до соціокультурної діяльності та виявляється в особистісно-усвідомленому позитивному ставленні до такої діяльності; глибоких і міцних знаннях, уміннях, якостях, що уможливлюють вирішення соціокультурних завдань.

До шляхів удосконалення процесу формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів в закладах вищої освіти належать:

- забезпечення ціннісної орієнтації майбутніх менеджерів на соціокультурну діяльність;

- моделювання професійно-орієнтованих ситуацій, розв'язування проблемних соціокультурних завдань, обговорення тем соціокультурного спрямування.

Матеріали дослідження можуть бути використані керівниками закладів вищої освіти, в системі післядипломної освіти в аспекті вдосконалення професійної підготовки майбутніх менеджерів.

Ключові слова: управління, майбутні менеджери, соціокультурна діяльність, соціокультурна компетентність, соціокультурне середовище, шляхи удосконалення процесу формування соціокультурної компетентності.

Abstract

Haharin Mykola Ivanovuch Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of Department Pedagogics and Education Management, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

FORMATION OF SOCIO-CULTURAL COMPETENCE OF FUTURE MANAGERS IN INSTITUTIONS OF HIGHER EDUCATION

- ensuring value orientation of future managers on socio-cultural activities;

- modeling of professionally oriented situations, solving problematic sociocultural tasks, discussing socio-cultural topics.

Research materials can be used by heads of higher education institutions, in the system of postgraduate education in the aspect of improving the professional training of future managers.

Keywords: management, future managers, socio-cultural activity, socio-cultural competence, socio-cultural environment, ways of improving the process of formation of socio-cultural competence.

Постановка проблеми

Специфіка професійної діяльності менеджерів передбачає здатність продукувати нові ідеї, розв'язувати комплексні проблеми у галузі управління та адміністрування закладів освіти, органів державного управління, вітчизняних та зарубіжних компаній, дослідницьких, аналітичних, експертних центрів та ін.; власне, забезпечувати результативність роботи в досягненні цілей організації при ефективному та раціональному використанні наявних ресурсів.

Професія «менеджер» належить до типу професій «людина-людина», відповідно, соціокультурну компетентність розглядаємо як складову професійної компетентності таких фахівців.

Потреба здійснення ефективної управлінської діяльності актуалізує проблему формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів у закладах вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові засади загальної теорії управління, здійснення управлінської діяльності та її значення досліджували науковці В. Берека, М. Вебер, Б. Гаєвський, Г. Єльникова, В. Олійник, Ф. Тейлор, А. Файоль та ін. [1; 2; 3; 4].

Особливості діяльності менеджера в органах державного управління в контексті сучасних концепцій управління висвітлено у працях Я. Семенової, Д. Шпак [5].

Проблематика управління закладами освіти, вітчизняний та зарубіжний досвід підготовки керівників висвітлено у працях Я. Бечко, Л. Калініної, В. Коблика, А. Прокопенко, Т. Рогової, М. Ткачук та ін. [6; 7; 8; 13].

Формування особистості менеджера як суб'єкта інновацій проаналізовано у дослідженнях М. Бриль [9].

Незважаючи на значну кількість робіт, що характеризують проблему здійснення ефективної управлінської діяльності, підготовки майбутніх керівників, дослідницької уваги потребує специфіка формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів у закладах вищої освіти.

Мета статті - розкриття особливостей та умов формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів у закладах вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Загалом, «управління» можна розглядати як процес переведення системи з одного якісного стану в інший у відповідності з метою управління. У дослідженнях Г. Єльникової управління розуміється як особливий вид людської діяльності в умовах постійних змін внутрішнього та зовнішнього середовища, що забезпечує цілеспрямований вплив на керовану систему для збереження і впорядкування її в межах заданих параметрів на основі закономірностей розвитку та дії механізмів самоуправління [3, с. 192].

Як наголошує Б. Гаєвський, «процес управління є впорядкування системи, що здійснюється в системах, у яких існує мережа причинно-наслідкових залежностей, здатних у межах даної основної якості переходити з одного стану в інший» [2, с. 10]. Найбільш оптимальним, вважаємо такий розподіл функцій управління: планування, організація, контроль, регулювання, аналіз.

Соціокультурна компетентність фахівців галузі управління забезпечує

можливість здійснення соціокультурної діяльності, що розглядається на перетині педагогіки, психології, культурології, історії, соціології, економіки, управління соціально-культурною сферою.

Виникненню поняттю «культура» передувало латинське слово «cultur», що походить від «colere» та використовувалось у значенні «культивувати», «населяти», «поклонятися», «вирощувати» та ін. З часом термін «культура» почав використовуватися для характеристики процесів розвитку і вдосконалення загалом, відбулася його універсалізація. Відомо, що без впливу культурних традицій, культурного середовища особистість відбутися не може. Існують різноманітні підходи до визначення терміну «соціокультурне середовище».

У філософії соціокультурне середовище трактується як сукупність наступних складників:

- мегасередовище - сучасний соціальний світ, що оточує людину та визначає духовну і соціально-психологічну атмосферу епохи. До факторів формування особистості належать умови існування та культура всього людства, що зберігає програми діяльності та спілкування у вигляді різних знакових систем;

- макросередовище - суспільство, країна, до якої належить індивід. Вплив макросередовища забезпечується суспільними умовами та культурою даного суспільства завдяки соціальним інститутам (заклади освіти, культури, мистецтва та ін.);

- мікросередовище - соціальне оточення особистості - сім'я, друзі, колектив, референтна група.

Також, має значення вплив біологічних та психологічних особливостей особистості.

Соціокультурне середовище як створений людством духовний світ, охоплює соціальні, національні, екологічні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом всієї історії існування духовні та культурні цінності, що впливають на людей, формують їх світогляд, власне обумовлюють поведінку людини в сфері взаємовідносин з навколишнім середовищем.

Соціокультурне середовище є багатовимірним утворенням, що охоплює низку елементів (система взаємовідносин між людьми та суспільними інститутами, культура, традиції, звичаї, умови та вибір власної життєдіяльності). Соціокультурне середовище виступає джерелом розвитку соціальної активності особистості, безпосередньо визначає людську поведінку. Соціокультурне середовище містить суспільні норми, цінності, ролі, церемонії, знаряддя, системи знаків, з якими зустрічається індивід. Спільна діяльність і спілкування є передумовами і рушійною силою розвитку соціальної активності особи, за їх допомогою здійснюється розвиток особистості в світі людей, залучення її до культури. Взаємозв'язок між індивідом, як продуктом антропогенезу, особою, що засвоює соціально- культурний досвід, та індивідуальністю, що змінює, перетворює світ, відображено у формулі: «Індивідом народжуються. Особою стають. Індивідуальність відстоюють».

У дослідженнях Т. Розової та В. Кубко соціокультурне середовище закладу вищої освіти розглядається як певний конструкт, що характеризує соціокультурний простір ЗВО з якісного боку та визначає його соціокультурну організацію. Дослідниці наголошують, що стабільність соціокультурного середовища залежить від набору цінностей учасників освітнього процесу [10, с. 278].

Заклади освіти є активними соціально-педагогічними системами, що характеризуються цілісністю, цілеспрямованістю, структурованістю, динамізмом, взаємодією із середовищем та з іншими системами. Відповідно, заклад вищої освіти, як система, впливає на учасників освітнього процесу як педагогічний фактор (через педагогів, організацію освітнього процесу, його навчально-методичне забезпечення та ін.); та фактор соціально-культурний (через середовище, життєдіяльність, відносини, взаємодію, психологічний клімат в колективі та ін.).

Під час навчання майбутні менеджери оволодівають основними компетентностями: громадянською, соціальною, загально-культурною, особистісною та ін.; використовують новітні методи і технології: інтерактивні, ігрові, тренінгові та ін.

Ефективний вплив соціокультурного середовища на особистість майбутніх менеджерів забезпечується наступними характеристиками:

- спрямованістю на загальнолюдські норми і цінності, що сприймаються як власні;

- стійкістю та стабільністю соціокультурного середовища;

- можливістю «перетворювати», видозмінювати соціокультурне середовище з метою самореалізації;

- різноманітністю соціокультурного середовища.

Зміст діяльності педагогів у закладах вищої освіти, спрямований на забезпечення соціальних, духовних потреб особистості та сприяє використанню різноманітних видів соціокультурного досвіду, зокрема:

- здійснення морального вибору;

- налагодження позитивних міжособистісних відносин в усіх сферах життя;

- використання культурних методів організації розумової і фізичної праці;

- уможливлює самореалізацію у творчій діяльності.

Однак, сучасному педагогу потрібно враховувати, що соціокультурне середовище може здійснювати і негативний вплив на особистість, зокрема її соціальну активність.

Людська особистість соціокультурна по своїй суті, але індивідуальна і неповторна за способом свого існування.

Культура концентрує досвід людства в освоєнні природного і соціального світу, як своєрідна «соціальна» пам'ять суспільства, соціокультурного середовища.

Але лише асиміляція культурних цінностей не вирішує проблеми: щоб культура була саме процесом, а не лише сукупністю готових цінностей, потрібний постійний саморозвиток людини і людства.

Розглядаючи зв'язок культури з процесами суспільного розвитку, можна виокремити його суб'єктно-особовий аспект, необхідно відзначити, що саме культура формує і характеризує особистість як діяльний суб'єкт таких процесів.

У визначеному сенсі культура концентрує набутий досвід людства щодо освоєння природного і соціального світу, на основі котрого формуються, зберігаються, удосконалюються та передаються від покоління до покоління форми людської ментальності. Людина стає особистістю в процесі освоєння культурного простору, своєрідної «соціальної пам'яті» соціуму, набуття якостей, що необхідні для здійснення життєдіяльності в суспільстві з історично визначеними культурними характеристиками.

Н Кочубей наголошує, що соціокультурна діяльність - це процес залучення людини до культури та активного її включення в цей процес, який здійснюється суспільством та його соціальними інститутами.

Соціокультурна діяльність - певна система дій, що відображає цілі і функції державної політики в галузі культури і дозвілля, визначає шляхи, методи і засоби їх реалізації; являє собою керований суспільством і його соціальними інститутами процес залучення людини до культури й активного включення самої людини в цей процес [11, с. 17].

Акцентуючи увагу на соціальному та культурному рівнях розвитку особистості, що є основними складовими досліджуваного виду соціокультурної компетентності, Л. Курінна розглядає означену компетентність як динамічну комбінацію знань, умінь, навичок, якостей, цінностей, способів мислення, що визначає рівень соціального і культурного розвитку особистості: володіння загальною культурою, знання культурної спадщини свого народу, вміння проявляти ініціативу в будь-яких справах, здатність до активної суспільно-корисної діяльності [12, с. 50].

На наш погляд, соціокультурна компетентність є інтеграційною властивістю особистості, що характеризує її теоретичну і практичну здатність до соціокультурної діяльності та виявляється в особистісно-усвідомленому позитивному ставленні до неї, глибоких і міцних знаннях, уміннях, якостях, що уможливлюють вирішення соціокультурних завдань.

У працях Л. Вольнової виокремлено такі складові соціокультурної компетентності:

- соціальна - передбачає здатність до співпраці, уміння розв'язувати проблеми в різно манітних життєвих ситуаціях, навички взаєморозуміння, соціальні та громадянські цінності, вміння, мобільність у різних соціальних умовах, вміння визначати особисті ролі в суспільстві та ін.;

- культурна - запобігає поширенню атмосфери нетерплячості, сприяє розумінню відмінностей та готовності жити у згоді з людьми інших культур, мов, релігій тощо;

- комунікативна - визначає комунікативні здібності людини, її вміння спілкуватися з іншими людьми, в середовищі яких вона перебуває і працює. Це передбачає не вміння розмовляти, правильно формулювати свої думки в усній та в письмовій формі, уміння шукати й знаходити компроміси, поважати іншу думку;

- інтерактивна - виступає як володіння системою знань в області соціально-педагогічної взаємодії; усвідомлення необхідності побудови соціально-педагогічного процесу на основі взаємодії його основних суб'єктів; наявність позитивного досвіду такої взаємодії і навчання клієнтів методам і прийомам взаємодії в соціальному процесі, може виступати в різних видах: співтворчість, співпраця, компроміс, суперництво, та ін.;

- фасилітативна - володіння системою знань в області педагогічної фасилітації; усвідомлення значущості фасилітативної діяльності фахівця системи діяльності «людина-людина» в соціально-педагогічному процесі; володіння методами і прийомами здійснення фасилітативної діяльності і наявність позитивного досвіду такої діяльності;

- рефлексивна - може бути визначена як володіння системою знань в області психолого-педагогічної рефлексії; усвідомлення значущості рефлексії в соціально-педагогічному процесі; володіння методами і прийомами рефлексії і наявність позитивного досвіду рефлексії власної педагогічної діяльності і навчання клієнтів елементам рефлексивної діяльності;

- перцептивна - виявляється в «знанні людей»; її основу складають психологічні знання про особистісні та характерологічні детермінанти і індикатори, що виявляються в діяльності, поведінці, відносинах і спілкуванні [13, с. 144].

Аналіз праць науковців, функціонування закладів вищої освіти як соціально-педагогічних систем уможливлює виокремлення шляхів, що забезпечують ефективність формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів, а саме:

- забезпечення ціннісної орієнтації майбутніх менеджерів на здійснення соціокультурної діяльності;

- моделювання професійно-орієнтованих ситуацій, розв'язування проблемних соціокультурних завдань, обговорення тем соціокультурного спрямування, проведення пізнавально-пошукових досліджень.

Очікуваним результатом впровадження означених шляхів є:

- розвиток мотивації до здійснення соціокультурної діяльності, та міжособистісної взаємодії;

- підвищення соціальної активності;

- оволодіння сукупністю знань, умінь та навичок, що визначають рівень обізнаності щодо соціокультурної компетентності;

- розвиток комунікативних здібностей, навичок комунікативного самоконтролю;

- оволодіння навичками самоаналізу власної поведінки та вчинків, усвідомлення значущості рефлексії у процесі взаємодії з іншими людьми;

- вироблення навичок і вмінь практичної соціокультурної діяльності;

- оволодіння сучасними формами соціокультурної діяльності, сприяє формуванню гуманних стосунків, толерантності, адекватної самооцінки і оцінки оточуючих;

- формує навички колективної взаємодії: пошуку згоди в групі, лідерства, аналізу і самоаналізу, напрацювання колективних цілей і шляхів їх досягнення, чіткого виконання своєї частини спільної справи;

- забезпечує ефективну самостійну діяльність, демократичну співпрацю, взаємодію учасників освітнього процесу;

- формування творчого дослідницького підходу до соціокультурної діяльності, розвиток педагогічного мислення учителів.

- формування ціннісного ставлення до соціокультурної діяльності у професійній самореалізації.

Висновки

Таким чином, формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів значною мірою визначатиме ефективність управлінської діяльності а дотримання вищевказаних шляхів забезпечить вдосконалення процесу формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів в закладах вищої освіти.

Стаття не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Дослідження потребує вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду формування соціокультурної компетентності майбутніх менеджерів в сучасних умовах.

Література

1. Берека В. Є. Формування компетентності майбутнього менеджера освіти як провідне завдання сучасної освітньої політики. Вісник післядипломної освіти. 2018. Вип. 6(35). С. 37-50.

2. Гаєвський Б. А. Основи науки управління. Київ : МАУП, 1997. 112 с.

3. Єльникова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні. Київ : ДАККО, 1999. 303 с.

4. Олійник В. В. Системний підхід до державного управління освітою. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 1. URL:http://www.dy.nayka.com.ua/? op=1&z=698

5. Семенова Я. В., Шпак Д. О. Посада менеджера в органах державного управління в україні: теоретичні передумови та доцільність з точки зору передових концепцій управління. Молодий вчений. 2015. № 3(18). С. 180-182.

6. Haharin M., Koblyk V, Tkachuk M, Bechko Y. Domestic and Foreign Experience in Training Future Managers of Educational Institutions. Journal of Higher Education Theory and Practice. Vol. 22(6) 2022. 53-62.

7. Управління загальноосвітніми навчальними закладами як активними системами: моделі та механізми : монографія. / Л. М. Калініна та ін. Київ. Конві Прінт. 2018. 224 с.

8. Прокопенко А. І., Рогова Т. В. Управління в сучасній системі освіти. Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2013. 311 с.

9. Бриль М. М. Менеджер соціокультурної діяльності як суб'єкт інновацій. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурноїдіяльності. 2018. Вип. 1. С. 41-52.

10. Розова Т. В., Кубко В. П. Соціокультурне середовище закладу вищої освіти як підґрунтя становлення особистості. Інформаційна освіта та професійно-комунікаційні технології ХХІ ст. : збірник наукових статей ХІ Міжнародної науково.-практичної конференції, м. Одеса, 12-14 верес. 2018 р. С. 276-280.

11. Кочубей Н. В. Соціокультурна діяльність: навчальний посібник. Суми: Університетська книга, 2015. 122 с.

12. Курінна Л. В. Теоретичний аналіз сутності «соціокультурна компетентність. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова. 2018. Випуск 65. С. 49-55.

13. Вольнова Л. М. Соціокультурна компетентність як складова підготовки студентів - майбутніх фахівців системи діяльності «людина-людина». Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова : 2009. Випуск 28 (52). Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова, С. 137-145.

References

1. Bereka, V. Ye. (2018) Formuvannia kompetentnosti maibutnoho menedzhera osvity yak providne zavdannia suchasnoi osvitnoi polityky [Formation of the competence of the future manager of education as a leading task of modern education policy]. Visnyk pisliadyplomnoi osvity. Vyp. 6(35). 37-50. [in Ukrainian].

2. Haievskyi, B. A. (1997) Osnovy nauky upravlinnia [Basics of management science]. Kyiv: MAUP. [in Ukrainian].

3. Yelnykova, H. V. Naukovi osnovy rozvytku upravlinnia zahalnoiu serednoiu osvitoiu v rehioni [Scientific foundations of the development of general secondary education

management in the region]. Kyiv : DAKKO, 1999. 303 s. [in Ukrainian].

4. Oliinyk, V. V. (2013). Systemnyi pidkhid do derzhavnoho upravlinnia osvitoiu. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok [A systematic approach to state management of education]. issue 1. URL:http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=698 [in Ukrainian].

5. Semenova, Ya. V., Shpak, D. O. (2015) Posada menedzhera v orhanakh derzhavnoho upravlinnia v ukraini: teoretychni peredumovy ta dotsilnist z tochky zoru peredovykh kontseptsii upravlinnia [The position of a manager in public administration bodies in Ukraine: theoretical prerequisites and expediency from the point of view of advanced management concepts]. Molodyi vchenyi. № 3(18). S. 180-182. [in Ukrainian].

6. Haharin M., Koblyk V, Tkachuk M, Bechko Y. Domestic and Foreign Experience in Training Future Managers of Educational Institutions. Journal of Higher Education Theory and Practice. issue. 22(6) 2022. 53-62. [in English].

7. Upravlinnia zahalnoosvitnimy navchalnymy zakladamy yak aktyvnymy systemamy: modeli ta mekhanizmy : monohrafiia. / L. M. Kalinina ta in. Kyiv. Konvi Print. 2018. 224 s. [in Ukrainian].

8. Prokopenko, A. I., Rohova, T. V. (2013) Upravlinnia v suchasnii systemi osvity. Kharkiv: Kharkivskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni H. S. Skovorody, 311 s. [in Ukrainian].

9. Bryl, M. M. (2018) Menedzher sotsiokulturnoi diialnosti yak sub'iekt innovatsii. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu kultury i mystetstv. Seriia : Menedzhment sotsiokulturnoi diialnosti. issue 1. 41-52. [in Ukrainian].

10. Rozova, T. V., Kubko, V. P. (2018) Sotsiokulturne seredovyshche zakladu vyshchoi osvity yak pidgruntia stanovlennia osobystosti. Informatsiina osvita ta profesiino-komunikatsiini tekhnolohii KhKhI st. : zbirnyk naukovykh statei KhI Mizhnarodnoi naukovo.-praktychnoi konferentsii, m. Odesa, 12-14 veres. 276-280. [in Ukrainian].

11. Kochubei, N. V. (2015). Sotsiokulturna diialnist [Socio-cultural activity] navchalnyi posibnyk. Sumy : Universytetska knyha, 122 s. [in Ukrainian].

12. Kurinna, L. V. (2018) Teoretychnyi analiz sutnosti «sotsiokulturna kompetentnist» [Theoretical analysis of the essence of "socio-cultural competence]. Naukovyi chasopys NPU imeniM. P. Drahomanova.65. Kyiv : NPU imeni M. P. Drahomanova. 49-55. [in Ukrainian].

13. Volnova, L. M. (2009) Sotsiokulturna kompetentnist yak skladova pidhotovky studentiv - maibutnikh fakhivtsiv systemy diialnosti «liudyna-liudyna» [Sociocultural competence as a component of training students - future specialists of the "human-human" activity system]. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova : Vypusk 28 (52). Kyiv : NPU imeni M. P. Drahomanova, 137-145. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru