Педагогічні уміння як основа розвитку педагогічної майстерності викладача іноземної мови

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж вимірювань Державного університету інтелектуальних технологій і зв'язку»

Циклова комісія фундаментальних, гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

Фокша О.М., к.п.н., ст. викладач

м. Одеса

Анотація

Науково-педагогічні працівники є основною рушійною силою відродження та створення якісно нової національної системи освіти. Під час професійної діяльності викладача іноземної мови відбувається розвиток педагогічної майстерності, тому необхідно оволодівати сучасними педагогічними уміннями, сучасними технологіями навчання й виховання.

Педагогічна праця науково-педагогічного працівника закладу вищої освіти є особливою формою висококваліфікованої розумової діяльності творчого характеру. Вона спрямована на навчання, виховання і розвиток здобувачів, формування у них професійних знань, умінь та навичок, виховання активної життєвої позиції.

Професійна діяльність викладача іноземної мови багатоаспектна, вона охоплює наукові пошуки, суто викладацьку діяльність, методичну роботу, виховний та організаційний вплив на студентство, самовдосконалення.

Сучасний викладач є публічною людиною, все, що він робить, є відкритим для спостереження з добувачів їх оцінки. У кожному з напрямів діяльності виявляється або формальне ставлення викладача до неї, або його прагнення здійснювати роботу на якісному рівні. Ці високі вимоги до власної діяльності, креативність, критичність мислення і відрізняють викладача з високим рівнем педагогічної майстерності. Педагогічна майстерність як характеристика фахівця не зростає сама по собі, вона ґрунтується на досконалому знанні педагогіки, її законів, закономірностей і принципів.

Ключові слова: педагогічні уміння, професійні уміння, педагогічна майстерність, професійна діяльність, сучасний викладач.

Abstract

Pedagogical skills as the basis of the developing pedagogical skills of a foreign language teacher

Foksha O.M., C. Ped. Sci., Senior Lecturer, Subject (cycle) commission of fundamental, humanitarian and socio-economic disciplines, Separate Structural Subdivision «Professional College of Measurements of State University of Intellectual Technologies and Communications, Odesa

Scientific and pedagogical staff are the main driving force behind the revival and creation of a qualitatively new national education system. Pedagogical skills are developed during the professional activity of a foreign language teacher. Therefore, it is necessary to master modern pedagogical skills, modern technologies of learning and education.

The pedagogical work of a scientific and pedagogical employee of a higher education institution is a special form of highly qualified mental activity of a creative nature. It is aimed at training, educating and developing students, forming their professional knowledge, abilities and skills, forming an active life position.

The professional activity of a foreign language teacher is multifaceted, it covers scientific research, purely teaching activities, methodical work, educational and organizational influence on students, as well as self-improvement.

A modern teacher is a public person, everything he or she does is open to the observation of those who are evaluating them. In each of the areas of activity, either the teacher's formal attitude toward it or his/her desire to perform work at a high-quality level is revealed. These high requirements for their own activity, creativity, critical thinking distinguish a teacher with a high level of pedagogical skills. Pedagogical skills as a characteristic of a specialist do not grow by themselves, it is based on perfect knowledge of pedagogy, its laws, regularities and principles. Keywords: pedagogical skills, professional skills, pedagogical mastery, professional activity, modern teacher.

Постановка проблеми

Педагогічна майстерність передбачає застосування педагогічних і психологічних знань у певній галузі, у межах власного фаху. Бездоганне глибоке знання предмету навчання завжди притаманне справжнім майстрам вищої школи. Відданість викладача обраному фаху, його професійний інтерес є значними чинниками його виховного впливу на студентство.

Науково-педагогічний працівник в очах з добувачів виступає як науковець, він є представником певної галузі наукових знань, посередником між наукою та студентами. Він не лише знайомить молодь з науковими ідеями, перспективами розвитку науки, її практичного застосування в суспільній та господарській діяльності, але й сприяє становленню студентів як науковців. Слід враховувати думку багатьох вчених про те, що «для наукового розвитку необхідне визнання повної свободи особистості, особистості духу, бо тільки за цієї умови може один науковий світогляд змінюватися іншим, створеним вільною, незалежною роботою особистості». Забезпечення вільного, творчого розвитку особистості здобувача є одним із важливих завдань науково-педагогічного працівник закладу вищої освіти [1].

Викладач-філолог закладу вищої освіти повинен розуміти, що його професійна діяльність має певні обмеження. Знань, які за його допомогою формуються у здобувачів, їм вистачить не на довго, тому що вони швидко застаріють. У чому, в такому разі, полягає місія викладача закладу вищої освіти? У формуванні фундаментальних основ зі свого фаху, у сприянні розвитку здобувачів, їх прагненню й здатності навчатися, оновлювати знання, у формуванні вимогливості до власної діяльності і її результатів.

Педагогічна майстерність визначається ступенем самореалізації в професії. Вона є своєрідним підсумком розвитку спеціаліста, досягненням ним повноти професійної якості. Педагогічна майстерність починається із зосередження зусиль зі створення особистості на себе, свою індивідуальність, тому рух до майстерності завжди має професійно-виховуючий характер.

Розвиток педагогічної майстерності викладача закладу аищої освіти викликаний необхідністю врахування нових вимог до вищої освіти в умовах трансформації суспільства, критичним аналізом якості роботи викладачів закладів вищої освіти на сучасному етапі, що обумовлює потребу у новому підході до організації, структури, змісту, форм і методів удосконалення педагогічної майстерності викладача-філолога.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз психолого- педагогічної літератури виявив, що проблемі розвитку педагогічної майстерності викладача іноземних мов присвячена велика кількість як вітчизняних так і зарубіжних досліджень. Вимоги до особистості викладача ВНЗ у структурі його професійної компетентності розглядали І. Зязюн, Н. Волкова, О. Котенко та ін. Аналіз шляхів впливу викладача закладу вищої освіти на розвиток особистості студента здійснено у наукових працях Л. Спіріна, С Вітвицької, О. Бондаревської, А. Капської, В. Гриньової та ін. основи педагогічної творчості розглядала С. Сисоєва. Але вплив викладача іноземних мов у закладі вищої освіти на формування творчості студентів педагогічних навчальних закладів знаходиться на стадії всебічного дослідження.

Мета статті - обґрунтування та визначення системи педагогічних вмінь щодо розвитку педагогічної майстерності викладача іноземної

Виклад основного матеріалу

Різні аспекти проблеми формування педагогічної майстерності викладача висвітлено у працях Ю.В. Васильєва, Г.В. Єльникової, М.Т. Захарова, І.А. Зязюна, Б.С. Кобзаря, Ю.А. Конаржевського, М.І. Кондакова, В.О. Сухомлинського, Ю.А. Табакова та ін. Проблема розвитку професійної компетентності з наукових позицій досліджена у працях В.І. Бондар, С.С. Вітвицької, Л.І. Даниленко, Н.Л. Коломінського, В.І. Маслова. Структуру педагогічної майстерності розкрили у своїх працях В.А. Кан-Калик, Д.В. Крамущенко, О.Ф. Кривонос.

Педагогічна майстерність є важливою стороною педагогічної культури викладача. Майстерність - справа складна й копітка, тому варто визначити її природу, сутність і зміст. Саме тому мета статті полягає в з'ясуванні сутності поняття педагогічної майстерності викладача та характеристиці її елементів. Поняття «педагогічна майстерність» досить широко та повно розкрите у «Педагогічній енциклопедії»: «... це високе мистецтво виховання і навчання, що постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу, який працює за покликанням і любить дітей. Педагог - це спеціаліст високої культури, який глибоко знає свій предмет, добре ознайомлений з відповідними галузями науки чи мистецтва, практично розбирається в питаннях загальної і, особливо, дитячої психології, досконало володіє методикою навчання і виховання» [2].

Коли ж ми прагнемо усвідомити витоки розвитку майстерності, зрозуміти шляхи професійного самовдосконалення, доцільно сформулювати визначення цієї педагогічної категорії так: педагогічна майстерність - це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

Педагогічна діяльність здійснюється за різними напрямами: навчання, виховання, управління діяльністю учнів, - і на кожному з них може проявлятися педагогічна майстерність викладача, базовим фундаментом якої є такі елементи: зміст освіти викладача; досвід професійної діяльності; досвід прояву особистих якостей у професійно- педагогічній діяльності, тобто внутрішня модель поведінки [7].

Структуру педагогічної майстерності за І.А. Зязюном складають наступні елементи:

- педагогічна спрямованість особистості викладача (ціннісні орієнтації на себе, на засоби педагогічного впливу, на особистість вихованця і навчально-виховний колектив, на цілі педагогічної діяльності);

- професійне знання (предмета, методики його викладання, теоретичних основ педагогіки і психології);

- здібності до педагогічної діяльності (комунікативні - повага до людей, доброзичливість, товаристськість; перцептивні;

- професійна передбачуваність, емпатія, педагогічна інтуїція; динамічні;

- здатність до вольового впливу і логічного переконання; емоційно-почуттєві;

- здатність володіти собою і вибудовувати педагогічну дію на позитивних почуттях; оптимістичне прогнозування тощо);

- педагогічна техніка як форма організації поведінки викладача, що ґрунтується на двох групах умінь:

1) умінні володіти собою - поставою, мімікою, жестами, пантомімікою; керувати емоційними станами - знімати зайве психічне напруження, викликати стани творчого самопочуття; володіти технікоюмови - дихання, голосоутворення, дикція, темп мовлення;

2) вміння співпрацювати з кожним учнем і всім класом у процесі вирішення педагогічних завдань -дидактичних, організаторських, контактної взаємодії, стимулювання діяльності вихованців тощо.

При будь-якому підході до визначення змісту педагогічної техніки постійно зберігається ряд елементів, а саме: культура спілкування вчителя з учнями; саморегуляція психічної діяльності (самоконтроль, витримка та ін.), управління внутрішнім самопочуттям; оволодіння увагою аудиторії; виразний показ почуттів і відношень (міміка, пантоміміка, зовнішній вигляд педагога); володіння мовою (голос, дихання, дикція, грамотність, інтонаційна гнучкість, емоційна виразність та ін.). Загальною ознакою цих елементів є їх найтісніший зв'язок з індивідуальними особливостями вчителя.

Педагогічна техніка спирається на знання й здібності та поєднує всі засоби педагогічної дії й взаємодії для ефективного здійснення педагогічної діяльності [1]. У педагогічній техніці виділяються ніби два напрямки. Одна група її елементів спрямована на встановлення оптимальних взаємовідносин з дітьми. Друга - на ефективне використання у ній взаємодії внутрішній і зовнішніх, предметних, матеріальних об'єктів. Складові обох груп педагогічної техніки спрямовані на організацію внутрішнього самопочуття педагога, або на уміння це почуття адекватно виявити зовні. Через це будемо умовно поділяти педагогічну техніку відповідно до мети її використання на внутрішню і зовнішню.

Внутрішня техніка - створення внутрішнього переживання особистості, психологічне настроювання вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю і почуття. Учитель повинен уміти зберігати працездатність, володіти ситуаціями для забезпечення успіху в діяльності і збереження свого здоров'я. Важливим елементом внутрішньої техніки вчителя є регуляція емоційної сфери - формування емоційної стійкості у професійній діяльності [1]. професійний педагогічний майстерність викладач іноземний

Саморегуляція є важливим аспектом професійної діяльності педагога. Необхідність саморегуляції виникає в таких випадках: педагог зустрічається з важковирішуваною, новою і незвичайною для нього ситуацією; проблема немає однозначного вирішення (його або немає на даний час, або є декілька альтернативних його варіантів, з яких важко вибрати оптимальний); педагог знаходиться в стані підвищеної емоційної і фізичної напруги, яка спонукає його до імпульсивних дій; рішення про те, як діяти, педагогу доводиться приймати не роздумуючи, в умовах жорсткого дефіциту часу; дії педагога оцінюються з боку, він постійно знаходиться в полі зору колег, дітей, інших людей. Шляхи регуляції власного самопочуття: вольовий вплив; аутогенне тренування [1].

Зовнішня техніка - втілення внутрішнього переживання особистості вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, рухах, пластиці. Елементами зовнішньої техніки вчителя є вербальні та невербальні засоби.

Первинна класифікація компонентів системи невербальних знаків має психофізичну основу:

Проксеміка (від лат. “близькість”) - просторове розміщення комунікаторів. Відстань між тими, хто спілкується, є ознакою характеру взаємодії і називається міжособистісним простором (або дистанцією спілкування). Засоби проксеміки виконують здебільшого регулювальну функцію спілкування.

Кінесика - “мова тіла”Ј¬“мова зовнішнього вигляду вчителя”. Виражальні рухи тіла людини також називають пантомімікою. Елементами кінесики є жести, міміка, візуальний контакт.

Акустика лежить в основі сприймання мовлення. Об'єктами розгляду є інтонація, пауза та педагогічний голос.

Для формування педагогічної техніки та впровадження майстерності викладача англійської мови, було запропоновано експериментальне заняття зі здобувачами.

Було проведено анкетування викладачів іноземної мови закладів вищої освіти.

Під час використання теорії імовірності дозволило проаналізувати дані, отримані в процесі опитування, на яке погодилися респоденти, щоб поділитися своїми міркуваннями щодо використання новітніх технологій викладання іноземної мови.

За результатами проведеного експерименту було розроблено практичні рекомендації з розвитку складових педагогічної майстерності викладача іноземної мови.

Розроблено модель викладача іноземної мови закладу вищої освіти із сформованими навиками педагогічної майстерності та акторських технік, із використанням медійних інтерв'ю в комунікативній парадигмі процесу викладання іноземної мови.

Кінцевою моделлю викладача іноземної мови закладу вищої освіти повинна бути професійно спрямована особистість - викладач, який має набір певних психологічних рис, що особливо імпонують здобувачам:

1) чутливість сприймань, вразливість і витонченість почуттів, що виражаються завжди відповідно до такого випадку поведінки здобувана;

2) стриманість у словах і вчинках, тактовність, непоспішність у вирішенні питань, вдумливість;

3) постійність та принциповість, твердість характеру, особливо там, де потрібно відстоювати правду;

4) вимогливість до власної особистості і до студентів у всьому, що торкається обов'язків учителя, студента, громадянина;

5) оптимізм, віра в сили народу і свої власні, вміння передати цей оптимізм студентам;

6) привітність без сластолюбства, веселість і бадьорість у поєднанні із серйозністю;

7) добра пам'ять, але не злопам'ятство;

8) активна увага, яка дозволяє викладачеві не лише чути, що говорить студент, а й тримати в полі зору всю групу, бачити всіх здобувачів;

9) інтерес до всього, що пов'язане з діяльністю педагога, а також інтерес до особи здобувана і життя колективу;

10) розвинена творча уява, що сприяє піднесенню педагогічної праці до рівня майстерності, просуванню вперед власних досягнень і збагаченню педагогічної науки.

Таким чином, оволодіння основами педагогічної майстерності активно відбувається в трагічний та історично суперечливий для України період XXI ст. - часи революції гідності та боротьби за суверенітет.

Велика увага приділяється рівню освіченості і майстерності викладачів вищої школи. У систему закладів вищої освіти упроваджуються різноманітні форми та методи навчально-виховної роботи для вдосконалення якісного рівня підготовки фахівців педагогічної галузі. В цей час виникають та вдосконалюються різноманітні види педагогічної практики, набуває поширення пропедевтична її складова [4, 24-39].

Педагогічний такт як форма взаємин із здобувачами визначається багатьма сторонами особистості науково-педагогічного працівника, його ідейними переконаннями, культурою поведінки, загальною і спеціальною освітою, запасом відповідних умінь і навичок.

У різних викладачів він може мати різні форми і прояви. Це залежатиме від вікових особливостей педагога, особливостей його темпераменту, характеру, уподобань тощо. Педагогічний такт кожного окремого викладача індивідуалізований. Конкретна математична задача розв'язується одним способом, рідко - кількома, а конкретний конфлікт із здобувачами може розв'язуватись багатьма способами. Педагогічний такт кожного викладача не вкладається в певні схеми та формули, придатні для розв'язання цілого ряду подібних випадків. Поведінка викладача зі студентами багато залежить від його вміння зорієнтуватись у конкретній ситуації, виділити в ній те особливе, чого не було в інших ситуаціях. Не менш важливим є вміння викладача передбачити можливу реакцію здобувачів на поведінку в конкретному випадку, а реакція здобувачів великою мірою залежить від тих взаємин, які вже склалися між ними і викладачем.

Один і той же засіб впливу на здобувачів в одного викладача дасть значний ефект, а в іншого - викличе зворотну реакцію. Навіть одна й та сама фраза в устах одного викладача може прозвучати для здобувачів як легка іронія, а в устах іншого - як глузлива насмішка. Але, незважаючи на це, можна виділити і назвати окремі психологічні й педагогічні умови, які сприяють розвиткові педагогічного такту в кожного науково-педагогічного працівника, незалежно від його індивідуальних особливостей.

Виходячи з даного дослідження, майбутні працівники освіти повинні самоудосконалювати, а саме: спостережливість за студентами, уважність до них, довір'я, справедливість, витримку, самовладання та ін.

Спостережливість. Це одна з найважливіших професійних якостей педагога. Спостережливість потрібна йому так само, як і письменникові чи акторові. Вона робить викладача володарем дум учнів. Спостережливий педагог може глибоко заглянути у внутрішній світ своїх вихованців, зрозуміти їхній душевний стан, виділити їхні індивідуальні особливості.

Спостережливий педагог майже точно може визначити, наскільки здобувані готові виконати його вимогу, встановити їхню силу опору і ступінь їхньої податливості. На занятті спостережливий викладач бачить, наприклад, хто із здобувачів виконав завдання, а хто не виконав, хто слухає пояснення нового матеріалу, а хто тільки вдає, що слухає, і т.д. Такий майстер зуміє залучити до роботи всю групу, не вдаючись до засобів примусу, допоможе кожному із здобувачів виявити власну активність і власну ініціативу [3, 61-64].

У процесі активного спостереження за студентами викладач може скористатись усними й письмовими відповідями на окремі запитання, даними спеціальних бесід з ними тощо.

Можна знайти багато способів швидше і глибше познайомитися зі студентами. Важливо зробити це вчасно, щоб вони не подумали, що ви не спостережливі.

Уважність. Студенти, як відомо, чутливі до того, як ставиться до них викладач, особливо тоді, коли вони люблять і поважають його. їх можуть образити не тільки окрик, незаслужений докір, несправедлива оцінка тощо, а й проста неуважність до них, небажання їх вислухати, зважити на їхні прохання, навіть підійти до них чи кинути погляд у їхній бік. У якій би формі неуважність до студентів не виявилась, вона завжди негативно позначається на їхніх стосунках з викладачем.

Справедливість. На запитання, які риси вони найбільше цінять у своїх любимих майстрів слова, учні найчастіше відповідають справедливість.

Справедливому викладачеві можуть простити і деяку його офіційність, сухість і навіть грубість. А якщо справедливий викладач ще й тактовний, веселий, привітний, то авторитет його величезний. Він повинен не тільки бути справедливим до учнів, а и уміти показати їм свою справедливість, переконати їх у цьому. «Вихованець, - говорить А. С. Макаренко, - сприймає вашу душу і ваші думки не тому, що знає, що у вас в душі відбувається, а тому, що бачить вас, слухає вас»[3].

Несправедливість викладача до здобувачів може виявитись у непослідовності чи непостійності у вимогах і в оцінних судженнях. Про викладача, який непослідовний у своїх вимогах, студенти не без підстав говорять: «Він сам не знає, чого хоче», «Він уже забув, про що вчора говорив», «Почуємо, що він завтра скаже» і т.п. Непослідовність викладача спочатку дивує студентів, потім дратує їх, виводить з рівноваги, і, зрештою, вони перестають його слухати або навіть роблять йому наперекір. Усяка непослідовність сприймається як безхарактерність, і це породжує в них зневажливе, а інколи навіть презирливе ставлення до нього.

Студенти будуть пробачати педагогові будь-яку його помилку, коли він буде щирий з ними. А нещирість, у чому вона не виявлялася б, здобувані сприймають як несправедливість; це вносить відчуженість між викладачем і здобувачами й може закінчитись повним розривом між ними.

Витримка і самовладання. Для педагогічного такту викладача велике, а іноді й вирішальне значення мають такі його вольові риси, як витримка і самовладання. Звичайно, це не означає, що викладач повинен завжди, що б там не сталося, бути якимось не зворушливим, абсолютно спокійним.

Витримка і самовладання повинні перейти в навички і звички педагога. Молоді недосвідчені педагоги часто пояснюють свої «спалахи» станом своєї нервової системи, що здебільшого не відповідає дійсності [1, 115-118].

Педагогічний такт передбачає наявність у педагога психологічних знань. Раніше ніж стати практиком, писаливчені, педагог повинен багато вчитись, думати про мету, предмет і методи своєї праці. «Заняття психологією і читання психологічних творів, спрямовуючи думку людини на процес її власної душі, може дуже сприяти розвитку в неї психологічного такту».

Соціальне замовлення українського суспільства у наші дні полягає у підготовці висококваліфікованих викладачів іноземної мови, здатних до реалізації іншомовного спілкування, компетентних і мотивованих фахівців, які зуміють успішно формувати ключові компетентності здобувачів, розвивати їх здібності.

Висновки

Таким чином, педагогічна техніка викладача інозесмної мови - сукупність прийомів, професійних умінь викладача закладу вищої освіти. її засоби - мовлення і невербальні засоби спілкування. Педагогічна техніка впровадження аудіювання медійних текстів автентичних інтерв'ю є найважливішою складовою частиною професійної майстерності. Зовнішня виразність досягається наступним шляхом: слід навчитися диференціювати і адекватно інтерпретувати невербальну поведінку здобувачів, розвивати вміння "читати обличчя", розуміти мову тіла, часу, простору у спілкуванні; необхідно прагнути розширити особистісний діапазон різних засобів шляхом тренувальних вправ (розвиток постави, ходи, міміки, організації простору, візуального контакту) і самоконтролю зовнішньої техніки; потрібно домагатися того, щоб використання зовнішньої техніки йтттло органічно з внутрішнім переживанням як логічне продовження педагогічного завдання, думки і почуття викладача. Досягнення виразності даної педагогічної техніки - литтте одна із сходинок до педагогічної майстерності. Техніка без усвідомлення завдань педагогічної дії, без розуміння мотивів діяльності здобувачів, істинної сутності результатів взаємодії залишиться порожньою формою, беззмістовною непрофесійною дією. Тож опанування її прийомами має здійснюватися в контексті підвищення загальної педагогічної культури викладача закладу вищої освіти.

Незважаючи на значну кількість досліджень, проблема формування умінь у майбутніх викладачів іноземної мови потребує подальшого аналізу.

Література

1. Варянко Т., Іванченко Л. Вимоги до професійної майстерності викладача іноземної мови вищого технічного навчального закладу / Т. Варянко, Л. Іванченко // Молодь і ринок. - 2017.-№ 6,- С. 115-118.

2. Редько В.Г. Дидактична сутність освітнього іншомовного комунікативного середовища як засобу компетентнісно орієнтованого навчання іноземних мов у закладах загальної середньої освіти / В.Г. Редько // Український педагогічний журнал. - 2020. - №4. - С. 109-117.

3. Малнацька О., Мирончук Н.М. Педагогічна майстерність викладача ВНЗ / О. Малнацька, Н.М. Мирончук // Модернізація вищої освіти в Україні та за кордоном: збірник наукових праць / за заг. ред. д.п.н., проф. С.С. Вітвицької, к.п.н., доц. Н.М. Мирончук. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 61-64.

4. Nahorna N.V. The conceptual-technological model of formation of future foreign language teachers' awareness of the monitoring activity. / Rozhelyuk I., Andreykova I. Earopejskie Stadia Hamanistyczne\ Panstwo і Spoleczenstwo. Issue 2, 2019. (Poland-Ukraine). S. 24-39.

References

1. Varianko T., & Ivanchenko L. (2017). Vymohy do profesiinoi maisternosti vykladacha inozemnoi movy vyshchoho tekhnichnoho navchalnoho zakladu. [The requirements concerning the professional competence of a foreign Language teacher at higher technical educational institutions] - Molod і rynok - Youth and the market 115-118 [in Ukrainian].

2. Redko V.H. (2020). Dydaktychna sutnist osvitnoho inshomovnoho komunikatyvnoho seredovyshcha yak zasobu kompetentnisno oriientovanoho navchannia inozemnykh mov u zakladakh zahalnoi serednoi osvity [Didactic essence of educational foreign language communicative environment as a means of competence-oriented teaching of foreign languages in general secondary education institutions]. Ukrayinskyi pedahohichnyi zhurnal - Ukrainian Pedagogical4, 109-117 [in Ukrainian].

3. Malnatska O., & Myronchuk N.M. (2014). Pedahohichna maisternist vykladacha VNZ [Pedagogical skills of teacher universities]. Modernizatsiia vyshchoi osvity v Ukraini ta za kordonom - Modernization of higher school in Ukraine and abroad - Zbirnyk naukovykh prats - Collection of scientific papers (pp. 61-64) Zhytomyr: Vyd-vo ZHDU im. I. Franka [in Ukrainian].

4. Nahorna N.V. (2019). Kontseptualno-tekhnolohichna model formuvannia usvidomlennia monitorynhovoi diialnosti maibutnikh uchyteliv inozemnoi movy [The conceptual-technological model of formation of future foreign language teachers⁵ awareness of the monitoring activity] Yevropeiski humanitarni studii - Derzhava i Suspilstvo - European Humanities Studies - State and Society. Issue 2, 24-39. [in Poland-Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru