Синтаксис у змісті навчання української мови як іноземної

Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Ukrainian Philology for Foreign Citizens

SYNTAX IN THE CONTENT OF LEARNING THE UKRAINIAN LANGUAGE AS A FOREIGN LANGUAGE

The article examines the constituent components and the sequence of studying syntactic material during the learning of the Ukrainian language as a foreign language. A sentence is the basic unit of organization of educational material. Active syntax should teach active mastery of the language, therefore, the organization of educational material is not based on the formal characteristics of the phenomenon, but on the expression of meaning. Syntactic material is organized according to logical-semantic groups (ways of expressing the goal, reasons, conditions, qualification of the subject, etc.). The syntactic material in the teaching content should contain the following components: the expression of subject- predicative relations in a simple sentence (a two-part verb sentence without obligatory distributors), the expression of object relations in a simple sentence (a two-part verb sentence with obligatory distributors), passive constructions, nominal compound predicate in a two-part simple sentence, one-part sentence, expression of semantic-syntactic relations in a simple and complex sentence: attributive, object, temporal, attributive-adverbial, cause and consequent, relations of goal, conditional relations; interrogative sentences, coordinative connection in simple and complex sentences, expressions of negation, call to action, necessity, unnecessaryness, possibility/impossibility, desire, scare, unreal action, presence, absence, belonging, uncertainty; word order in a simple sentence. Syntax work in the teaching of Ukrainian as a foreign language occurs concentrically throughout the entire period of study and involves: 1) accumulation and analysis of material, 2) mastering the ways of expressing the main members of a sentence and secondary members, 3) mastering the ways ofspreading syntactic structures; 4) analysis of the type of connection between sentences, 5) analysis of different types of sentences from the point of view of the communicative purpose of the statement, 6) generalization of ways of expressing certain logical and semantic categories in simple and complex sentences, 7) generalization of sentences taking into account the modal characteristic.

Key words: syntax, sentence, semantic-syntactic relations, learning Ukrainian as a foreign language.

Постановка проблеми

навчання української мови синтаксичний

Одним з основних принципів викладання мови в іншомовній аудиторії є організація мовного матеріалу на синтаксичній основі. Під час породження висловлювання задум реалізується в конкретній морфолого-син- таксичній структурі. Синтаксис у навчанні української мови як іноземної вивчається з самого початку протягом всього навчання. Вивчення синтаксису починається з перших кроків навчання під час оволодіння формами слів, зв'язками між словами у словосполученні і продовжується систематичним і послідовним засвоєнням різних типів простого і складного речення. Морфологія вивчається у тісному зв'язку з синтаксисом і на синтаксичній основі.

Аналіз досліджень. Як зазначає З.О. Мацюк: « ...саме синтаксисові відводять провідну роль у практиці навчання іноземної мови. Частини мови функціонують у тих формах, які необхідні для відтворення відношень між предметами, властивостями, діями і які разом з лексичним матеріалом заповнюють речення відповідно до обраної схеми чи моделі. На такому лінгвістичному осмисленні ієрархії мовних одиниць ґрунтується принцип вивчення лексики і морфології на синтаксичній основі.» (Мацюк, 2017: 147). Психолінгвісти сформулювали тезу про предикативність внутрішньої мови, обгрунтувавши, таким чином, доцільність організації навчального мовного матеріалу на синтаксичній основі. Опису функціонального синтаксису, який лежить в основі викладання синтаксису української мови як іноземної, присвячені праці І.Р. Вихованця, К.Г. Городенської, А. П. Загнітка, М.І. Степаненка, Т.Є. Масицької та ін.

Опису форм і категорій українського дієслова присвячений довідник-посібник для іноземних громадян «Українське дієслово» (Присяжнюк, 2005). У посібнику розглянуто граматичні категорії дієслова (інфінітив, час, вид дієслова, спосіб дієслова, стан дієслова, дієприкметник, дієприслівник) та особливості їхнього функціонування у мові.

Функціональну організацію навчального граматичного матеріалу здійснено в посібниках Н.Ф. Зайченко «Українська мова як іноземна: граматичний аспект», А.А. Дем'янюк «Практичний курс української мови (для іноземних студентів-філологів)». Синтаксичні структури організовуються відповідно до вираження семантичних відношень: просторових, часових, при- чиннєво-наслідкових, мети, умови, причини тощо. Уживання лексико-граматичних структур підпорядковане досягненню комунікативного наміру (Зайченко, 2013), (Дем'янюк, 2011).

Мета нашої статті - розглянути складові компоненти і послідовність вивчення синтаксичного матеріалу під час навчання української мови як іноземної.

Виклад основного матеріалу

Активний синтаксис має навчати активному володінню мовою, тому за основу в організації навчального матеріалу береться не формальна характеристика явища, а вираження значення, смисла. Синтаксичний матеріал організовують за логіко-смисловими групами (способи вираження мети, причини, умови, кваліфікації предмета і т.д.).

Речення - є основною одиницею організації навчального матеріалу. Іноземного учня треба вчити будувати речення. Для роботи з синтаксису велику роль відіграють мовленнєві зразки і моделі. За допомогою мовленнєвих зразків і моделей учні можуть самостійно будувати свої речення. В основі опису синтаксису української мови лежить поняття структурної схеми простого речення. Методисти сформулювали поняття структурної основи речення як основної одиниці, що вивчається. Структурна схема речення у формі теперішнього часу є вихідною.

У навчальному граматичному матеріалі повинні бути представлені такі синтаксичні конструкції:

Двоскладні дієслівні речення. А. Хлопчик читає. Лампа горить. Підмет - іменник або займенник у називному відмінку однини чи множини; присудок - особове дієслово у відмінюваній формі. Б. Хлопчик починає читати. Хлопчик любить читати. Підмет - іменник або займенник у називному відмінку однини чи множини; присудок - дієслівний складений, виражений фазовим чи модальним дієсловом зв'язкою + неозначена форма дієслова. В. Страва готується. Підмет - іменник або займенник у називному відмінку однини чи множини; присудок - зворотно- пасивне дієслово у формі 3-ї особи однини чи множини (пасивна конструкція)

Двоскладні речення з іменним складеним присудком. А. Брат учитель. Праця - це щастя. Б. Це будинок. В. Погода хороша. Завдання важке. Г. Він засмучений. Книга написана. Д. Батько у будинку. Вона у шлюбі. Є. Поїхати (на північ) - (моя) мрія. Розібратися важко.

Односкладні речення іменного, дієслівного і прислівникового класу.

Іменний клас: А. Ніч. Дзвінок! (На обід) борщ. Головний член структурної схеми - іменник у називному відмінку. Б. Багато справ. Вдосталь хліба. Двокомпонентна схема з головним членом - кількісним прислівником або іменником кількісного значення в називному відмінку в поєднанні з родовим відмінком іменника.

Дієслівний клас: А. Стукають. Тебе питають. Головний член - дієслово у формі 3-ї особи. Б. Речення інфінітивного типу: Не шуміти! Вам починати. У вагон не влізти. Нікуди піти. Не сперечатися ж мені з вами!

Прислівниковий клас: А. Холодно. Пізно. Головний член - прислівник або дієслівна форма на -но, -то. Б. Можна починати. Треба їхати. Головний член - предикативне слово в поєднанні з інфінітивом. В. Досить розмов. Треба грошей. Головний член - предикативне слово в поєднанні з родовим/знахідним відмінком іменника.

Поширювачі. У навчальному граматичному матеріалі необхідно розглянути способи поширення мінімальних структурних схем речення синтаксичними засобами. Поширювачі можна класифікувати за типом семантико-синтаксич- них відношень. Це поширювачі, які виражають: об'єктні, означальні, просторові (місце, напрямок і т.д.), часові (позначення моменту, періоду протікання дії, приблизне позначеннячасу і т. д.), причин- нєві, цільові, умовні, допустові відношення тощо.

Питальні речення. Відомо, що будь-яке розповідне речення може бути перетворене в питальне за допомогою особливого порядку слів та інтонації, питальних часток чи, хіба, невже, що, чи що: Учень читає. - Учень читає? Чи читає учень? Необхідно вчитися - Хіба необхідно вчитися? Однак в українській мові існують і спеціальні структурні схеми питальних речень:

1. Структурні схеми питальних речень, які містять займенникові питальні слова: А. Хто прийшов? Котра година? Де книга? тощо (у невимушеній мові з питальним словом може поєднуватися ненаголошена вказівна частка це: Хто це прийшов? іноді разом з часткою ж: Це скільки ж часу пройшло?). Б. Як нам діяти? Що ж робити? (інфінітивне речення, що починається займенниковим питальним словом). В. Як батько? Що на роботі? (речення, що починається питальним словом як або що з наступним іменником).

2. Структурні схеми, що не містять займенникових питальних слів: А. Він не зайде по мене? Ви не хворі? Починати? Б. А друзі? Про них ти забув? (іменник або інфінітив в обов'язковому поєднанні з препозитивною питальною часткою а).

Первинна функція питальних речень - спонукання співрозмовника до певної інформації. Ця функція, як і вторинні, пов'язані з вираженням суб'єктивно-модальних значень, реалізується в діалозі.

Імперативи. Одиниці спонукального мовлення мають особливу будову, Залежно від характеру спонукання (категоричне волевиявлення - волевиявлення, що передбачає вільний вибір; спонукання співрозмовника до дії - спонукання до спільного здійснення дії і т. д.) обирається структура спонукального речення:

- інфінітивні речення, що виражають категоричне волевиявлення: Вчитися! Сидіти!

- спонукальні речення для 1-ї і 3-ї особи будуються на основі схеми двоскладного дієслівного речення поєднанням частки хай (нехай) з дієсловом майбутнього часу: Нехай я буду (він буде, вони будуть) вчитися.

- для вираження спонукання іншої особи до дії використовуються односкладні дієслівні речення з головним членом, вираженим наказовим способом дієслова: Читай (те); Говори; Пишіть.

- для вираження спонукання до спільного здійснення дії використовується форма наказового способу 1-ї особи множини: Ходімо; Читаймо; Заспіваймо.

Заперечні речення. У навчальному матеріалі необхідно приділити увагу структурі заперечного речення. Способи вираження заперечення в українській мові значною мірою характеризуються «ідіоматичністю». Так, не в усіх мовах можна знайти відповідники українським конструкціям з подвійним запереченням: Він ніде не був. Вона нікуди не ходила. В учнів часто викликає труднощі правильне вживання заперечної частки не, залежно від місця якої змінюється і смисл висловлювання. Порівняємо: Він спав не довго - Він не спав довго. Він не був в театрі - Він був не в театрі. - Не він був в театрі. Особливо варто виділити структури з запереченням перед перехідним дієсловом: Він не читав цієї статті - Він читав не цю статтю. Труднощі викливає оволодіння структурами типу: У нього є гроші - У нього немає грошей - У нього не було грошей.

Пасивні конструкції. Як фактор, дуже істотний для визначення структурної схеми речення, виступає розмежування за ознакою активної - пасивної дії. Опозиція активність - пасивність предиката виявляється не тільки в його дистрибутивних можливостях, але й у можливих трансформаціях речення (Він зламав ногу. - У нього зламана нога; Він написав роботу. - У нього робота написана), що призводить до помилок іноземців в укранській мові. В українській мові існують такі граматичні форми вираження пасивності предиката:

- зворотні дієслова з постфіксом -ся: Організація створюється у 1925 році. Магазин відчиняється о 10-й годині.

- пасивні дієприкметники минулого часу: Книга була написана у 1860 році. Місто було засноване у 850 році.

- дієслівні форми на -но, -то: Завдання виконано.

Складне речення. У складі навчального граматичного матеріалу необхідно врахувати також типи складного речення. У створенні модальночасового плану складного речення особлива роль належить сполучникам. Зв'язок між компонентами складного речення може бути сурядним або підрядним. Ці зв'язки чітко диференційовані в реченнях сполучникового типу. У безсполучникових реченнях протиставлення сурядного і підрядного зв'язку майже завжди зняте, оскільки синтаксичні та смислові відношення між частинами формально не виражені.

При вивченні складного речення увагу викладача необхідно спрямувати на такі моменти: 1) на структурний склад речення; 2) на засоби зв'язку між частинами складного речення (сполучниковий чи безсполучниковий); 3) на семантику сполучників і сполучникових слів; 4) на лексико-граматичні фактори, що визначають структуру речення; 5) на співвідношення модально-часових і видо- часових планів в частинах складного речення.

При вивченні способів зв'язку між частинами складного речення важким є засвоєння різноманітних сполучників і сполучних слів, тому важливо правильно визначати їхню семантику. Це необхідно для розуміння смислових відношень між частинами складного речення, а також для розуміння різниці у значенні речень зі сполучниками, наприклад: тому що - тому; що - щоб; якщо - коли.

Враховуючи комунікативний принцип навчання, складне речення необхідно вводити вже на початковому етапі навчання. Звичайно, при цьому робота над складним реченням спирається на засвоєні раніше структури простого речення. Іноді засвоєння простого і складного речення йде паралельно, наприклад, при засвоєнні способів вираження відношень мети: Прийшов, щоб дізнатися розклад - Прийшов по розклад - Прийшов дізнатися розклад.

Особливу увагу неохідно приділити розподілу матеріалу на початковому етапі навчання. На основі синтаксичних одиниць, введених спочатку, будується потім розвиток мовленнєвої діяльності учнів. Оскільки для української мови характерне двоскладне просте речення з дієслівним та іменним присудком, то програми першого концентру навчання містять структури такого типу: Це університет. Це студент. Це студентка. Студент читав книгу в бібліотеці. Студентка читає добре і т.д. Поряд зі стверджувальними реченнями вводять питальні та заперечні речення: Це університет? - Так, це університет. - Ні, це не університет, це інститут. Вона студентка? - Ні, вона не студентка, вона аспірантка. Він читав книгу вдома? - Ні, він читав книгу в бібліотеці.

На основі засвоєних конструкцій простого речення вводять і складне, наприклад: Студент знає текст. - Він прочитав текст уважно. - Студент знає текст, тому що прочитав його уважно. Якщо студенти вже накопичили потрібні словосполучення і окремі моделі простого речення, можна починати працювати над засвоєнням структур складного речення з різними сполучниками і сполучними словами, наприклад: Ви знаєте, коли буде лекція? - Ви знаєте, де буде лекція? - Ви знаєте, що буде в залі? і т.д.

Методично доцільною вважаємо таку послідовність вивчення синтаксичного матеріалу:

1. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г Городенська; за ред. І. Р Вихованця. Київ : Пульсари, 2004. 398 с.

2. Дем'янюк А.А. Практичний курс української мови (для іноземних студентів-філологів): навч. посіб. для студ вищ. навч. закл. Київ : Київ. ун-т, 2011. 120 с.

3. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк, 2001. 662 с.

4. Зайченко Н. Українська мова як іноземна: граматичний аспект. Київ: Освіта України, 2013.120 с.

5. Масицька Т.Є. Типологія семантико-синтаксичних залежностей: монографія. Луцьк : ПВД «Твердиня», 2016. 416 с.

6. Мацюк З. Типи граматик та їхній зв'язок з методикою викладання української мови як іноземної. Теорія і практика викладання української мови як іноземної. Львів, 2017. Вип. 13. С. 146-154.

7. Присяжнюк Н. Українське дієслово. Довідник-посібник для іноземних громадян, які володіють іспанською мовою / Наталія Присяжнюк, Степан Ризванюк. Київ, 2005. 166 с.

8. Степаненко М.І. Взаємодія формально-граматичної і семантичної валентності у структурі словосполучення та речення : монографія. Київ, 1997. 216 с.

REFERENCES

1. Vykhovanets I. R. Hramatyka ukrainskoi movy. Syntaksys: Pidrnchnyk. [Grammar of the Ukrainian language. Syntax: Textbook.]. Kyiv: Lybid, 1993. 368 с. [in Ukrainian].

2. Vykhovanets I. R. Teoretychna morfolohiia ukrainskoi movy: Akademichna hramatyka ukrainskoi movy [Theoretical morphology of the Ukrainian language: Academic grammar of the Ukrainian language] / I. R. Vykhovanets, K. H. Horodenska; za red. I. R. Vykhovantsia. Kyiv : Pulsary, 2004. 398 с. [in Ukrainian].

3. Demianiuk A.A. Praktychnyi kurs ukrainskoi movy (dlia inozemnykh studentiv-filolohiv): navch. posib. dlia stud vyshch. navch. zakl. [Practical course of the Ukrainian language (for foreign philology students): study guide]. Kyiv : Kyiv University, 2011.120 с. [in Ukrainian].

4. Zahnitko A. P. Teoretychna hramatyka ukrainskoi movy: Syntaksys. [Theoretical grammar of the Ukrainian language: Syntax.]. Donetsk, 2001. 662 с. [in Ukrainian].

5. Zaichenko N. Ukrainska mova yak inozemna: hramatychnyi aspekt. [Ukrainian as a foreign language: grammatical aspect.]. Kyiv : Osvita Ukrainy, 2013. 120 с. [in Ukrainian].

6. Masytska T.Ie. Typolohiia semantyko-syntaksychnykh zalezhnostei: monohrafiia. [Typology of semantic and syntactic dependencies: monograph]. Lutsk: PVD «Tverdynia», 2016. 416 с. [in Ukrainian].

7. Matsiuk Z. Typy hramatyk ta yikhnii zviazok z metodykoiu vykladannia ukrainskoi movy yak inozemnoi. [Types of grammars and their connection with the methodology of teaching Ukrainian as a foreign language]. Teoriia ipraktyka vykladannia ukrainskoi movy yak inozemnoi. 2017, Vyp.13, С. 146-154. [in Ukrainian].

8. Prysiazhniuk N. Ukrainske diieslovo. Dovidnyk-posibnyk dlia inozemnykh hromadian, yaki volodiiut ispanskoiu movoiu [Ukrainian verb. A handbook for foreign nationals who speak Spanish] / Nataliia Prysiazhniuk, Stepan Ryzvaniuk. Kyiv, 2005. 166 с. [in Ukrainian].

9. Stepanenko M.I. Vzaiemodiia formalno-hramatychnoi i semantychnoi valentnosti u strukturi slovospoluchennia ta rechennia: monohrafiia. [The interaction of formal-grammatical and semantic valence in the structure of word combinations and sentences: monograph.]. Kyiv, 1997. 216 с. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru