Методичні аспекти вивчення української мови як іноземної туркменськими студентами

Размещено на http://allbest.ru

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ ТУРКМЕНСЬКИМИ СТУДЕНТАМИ

Біденко Лариса Валентинівна

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мовної підготовки іноземних громадян Сумський державний університет

У статті проаналізовано методичні аспекти використання порівняльно-типологічного методу у процесі навчання української мови як іноземної туркменськими студентами. Автором доведено, що засвоєння української мови як іноземної відбувається переважно через структуру рідної для туркменських студентів мови з урахуванням типологічних властивостей певних значущих мовних одиниць, що впливають на якість засвоєння іноземної мови. З'ясовано, що ефективність опанування української мови як іноземної залежить від багатьох факторів, одним із яких є знання викладачів подібностей і відмінностей між контактуючими мовними системами з урахуванням інтерференції рідної мови в українську.

Ключові слова: порівняльно-типологічний метод, туркменська мова, українська мова як іноземна, навчання, система мови.

українська іноземна туркменські студенти помилки мовлення

Постановка проблеми. Вивчення української мови іноземними студентами залишається надзвичайно актуальним, оскільки оволодіння мовою є однією з умов успішного опанування професії громадянами, які приїхали на навчання до України. Все більше студентів Середньої Азії бажають вчитися українською мовою. Зважаючи на це, виникає потреба у розумінні особливостей ключових граматичних категорій тюркських мов з метою створення ефективної методики вивчення української мови як іноземної.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукової та лінгводидактичної літератури дозволяє стверджувати, що питання вивчення української мови туркменськими студентами є актуальним і своєчасним. Науковці (В. Аракін, Е. Бургшмідта, Д. Гетца, Ж. Дюбуа, А. Етьєнн, Г. Ніккеля, І. Мещанінов, Ді П'єтро та ін.) заклали основи розвитку зіставної лінгвістики. Вітчизняні вчені (О. Потебня, Л.Булаховський, Ю.Жлуктенко, В. Русанівський та ін.) довели, що зіставна лінгвістика є однією з основних форм зв'язку між фундаментальною лінгвістикою і прикладними аспектами мовознавства.

У методичній літературі частково досліджено і проведено науковцями порівняльний аналіз основних граматичних категорій тюркських і слов'янських мов. Так, Л. Байрамова, К. Крушельницька, Р. Юсупова дослідили питання контрастів, які проявляються у мові інокомунікантів, зазначила інтерферентні помилки під упливом рідної мови. Т. Іванова описала методику навчання морфологічних показників російської мови студентів-туркменів, С. Штепна дослідила порівняльно-типологічний метод у процесі підготовки майбутніх вчителів-філологів.

Формулювання мети статті. Незважаючи на розробленість окресленого питання, проблема формування методичних аспектів вивчення української мови як іноземної туркменськими студентами залишається актуальною.

Метою розвідки є опис методичних аспектів вивчення української мови як іноземної (надалі УЯІ) туркменськими студентами та аналіз типових граматичних помилок у їхньому мовленні.

Виклад основного матеріалу. Поняття зіставне мовознавство трактується філологами неоднозначно. Так, науковці (Ю. Бровченко, Ю. Жлуктенко та ін.) тлумачать цю дефініцію лише «як комплекс лінгвістичних дисциплін, які використовують зіставлення» [2, с. 48]. На думку ж В. Касевича, трактування загального мовознавства може бути як у широкому, так і у вузькому значенні: вважати поняття зіставне мовознавство для усіх наук, що проводять порівняльний аналіз, або звузити це поняття, ототожнивши його з контрастивною лінгвістикою, при цьому варто лише говорити про порівняльне мовознавство, а термін зіставне мовознавство використовувати для позначення лінгвістичної науки, що вивчає спільне та відмінне у мовах [4, с. 90]. Ми погоджуємося з думкою науковця і вважаємо, що терміни зіставне мовознавство і контрастивна лінгвістика вживаються як синоніми, а застосування порівняльного аналізу є важливим компонентом під час вибудови стратегії навчання іноземної мови.

Ураховуючи те, що зіставне мовознавство вивчає дві чи кілька мов незалежно від їхньої спорідненості з метою виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури (фонологічному, морфологічному, синтаксичному, лексико-семантичному), то можна враховувати розвідки лінгвістів і застосовувати їхній доробок під час навчання а української мови як іноземної. К. Д. Ушинський зазначав, що «порівняння є основою будь-якого розуміння і будь-якого мислення» [8, с. 436].

Зіставне мовознавство, як зазначалося вище, привертає увагу не тільки лінгвістів, але й лінгводидактів, оскільки воно має не лише суто теоретичне значення, а є основою практичного застосування лінгвістичної науки.

Потреба вивчення іноземної мови призвела до виникнення контрастивної лінгвістики, яка набуває актуальності й у наш час. На початку становлення зіставного мовознавства та уведення його основних положень у розвиток методики навчання хибно вважалось, що успішному навчанню іноземної мови перешкоджає вплив рідної мови, хоча ще Л. Щерба зазначав, що усунути рідну мову під час навчання іноземної ніколи не вдасться, бо вона існує в свідомості учнів. Рідну мову можна усунути хіба що з процесу навчання, а не з голови учня [9, с. 343]. В останні десятиліття на основі наукових досліджень та проведених педагогічних експериментів методистами було доведено позитивну роль зіставного мовознавства у методичній науці.

Із контрастивною лінгвістикою, а ми вважаємо це поняття синонімічним до дефініції зіставне мовознавство, пов'язані два методичні прийоми - контрастивний аналіз і аналіз помилок.

Контрастивний аналіз переслідує мету передбачення тих моментів, де можуть виникнути труднощі або, навпаки, полегшення у процесі навчання. В основі контрастивного аналізу лежить порівняльний опис мови студента (базова), і мови, якою він намагається оволодіти (іноземна мова).

Аналіз же помилок розглядає проблеми постфактум і звертається до порівняння мов у пошуках їхніх причин.

Застосування двох видів аналізу дає змогу для корегування програм з навчання іноземної мови та укладання ефективних підручників, що мають призвести до бажаних результатів.

Щодо рівня володіння методикою порівняльного аналізу викладачем під час викладання УЯІ не викликає сумнівів. Так, у праці Р. Ладо «Linguistics Across Cultures» зазначено, що викладач має знати не тільки мову, яку викладає, але й мову, яка є рідною для студентів: «... він повинен також знати лінгвістичні факти мови студентів, щоб розуміти ті конкретні проблеми, які виникатимуть у них під час вивчення чужої мови. Викладач повинен знати основні відмінності та подібності цих двох систем.

У методичних працях Ч. Фріза [11, с. 28], Р. Ладо [10, с. 112] висловлювалася думка, що найбільші труднощі в процесі вивчення чужої мови виникають там, де між нею й рідною мовою є великі відмінності (великий «контраст»).

Отже, урахування подібностей та відмінностей неспоріднених мов, у нашому випадку тюркських та слов'янських мов, дозволить створити ефективну систему оволодіння туркменськими студентами української мови як іноземної, що призведе до забезпечення підвищення ефективності й інтенсифікації навчального процесу, можливостей розширення навчального матеріалу, зменшення часу та глибини на її засвоєння, зниження можливостей інтерференції й використання позитивного перенесення, підвищення культури мовлення.

На основі власного досвіду викладання української мови в групах, де навчаються туркменські студенти, нами було створено ефективну системну роботу щодо уникнення типових граматичних помилок з урахуванням особливостей двох мов.

Аналіз контрольних робіт дозволив констатувати найбільш уживаніші граматичні помилки, яких припускаються туркменські студенти під час вивчення української мови як іноземної.

Зупинимося на основних типах помилок, системах вправ, що дозволяють попередити граматичні огріхи.

Вивчення мови починаємо з фонетики, при цьому важливо звертати увагу на наявність фонетичної інтерференції - порушення нормативної вимови під впливом рідної мови. Це означає, що відбувається перенесення фонетичних особливостей рідної мови на мову, що вивчається. Так, під час роботи в аудиторії з туркменськими студентами варто звертати увагу на наголос, оскільки в українській мові він є рухомий, а в туркменській мові наголошений є лише останній склад. Крім того, важким для туркменських студентів залишається тактовий і фразовий наголос.

Вправи на відпрацювання умінь щодо правильної вимови наголосів є такі: читайте слова за ритмічними моделями.

1 2^і 2² 3²

там Мама Антон родина

тут номер один дитина

Або: прочитайте слова, розподіліть їх відповідно до ритмічних моделей.

Слова: урок, аудиторія, університет, країна, чотири, іспит, літак, тролейбус, три, мапа, випадок, вимова, куртка, джинси, кросівки.

Проблематичним є робота над відпрацюванням інтонаційних конструкцій (ІК-1, ІК-2, ІК-3, ІК-4).

Важливим на цьому етапі є аналіз зразків ІК. Наприклад, слухайте, читайте за зразком.

3

Це друг? //

Ні, це брат Так, це друг.

Або: читайте, говоріть за зразком: Це вода? Ні, це кава. //Це Єва? Ні, це Ніна.

Незважаючи на достатньо, на перший погляд, нескладну ситуацію щодо відпрацювання інтонаційних конструкцій, для туркменських студентів ці завдання залишаються складними. Корисними вправами є читання віршів, тому варто давати завдання на їх запам'ятовування. На першому етапі пропонуємо проаналізувати та вивчити напам'ять вірш В. Симоненка «Ти знаєш, що ти людина».

Ти знаєш, що ти - людина Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя - єдина,

Мука твоя - єдина,

Січі твої - одні.

Вивчаючи графіку, слід пам'ятати, що з 1996 року туркменський народ перейшов з кирилиці на латиницю, тому на письмі українські букви «Я» та «Ю» передаються як «уа» та «уи», що теж ускладнюють правильне графічне відображення цих звуків. Відсутність літер «Ц», «Щ», «Ь» в туркменському алфавіті змушує викладачів відпрацьовувати вимову та особливості вживання вищезазначених літер. Морфологічний, фонетичний, смисловий та історичний принципи орфографії української мови викликає певну складність у написанні слів. Так, передача на письмі м'яких та пом'якшених приголосних, правопис шиплячих та ненаголошених голосних є складним етапом в опануванні орфографії. Для закріплення орфоепічних норм пропонуємо такі види завдання: прочитайте слова, зверніть увагу на вимову твердих, м'яких та пом'якшених звуків. Поставте наголос. У разі необхідності зверніться до орфоепічного словника.

Слова: артерія, бактерія, радість, рана, щастя, щока, щітка, щелепа, капля, царина, цирк, цукати, сміється, навчається, читає, читаємо.

Опанування лексикології особливих труднощів не викликає. Мінімальною одиницею в обох мовах є слово. І в українській і в туркменській мові є багатозначність і однозначність, виокремлюються групи за значенням (синоніми, антоніми, омоніми).

Щодо морфологічних та граматичних категорій, то тут є відмінності та особливості. Так, категорія роду та пов'язаних з цим інших граматичних конструкцій (узгодження прикметника з іменником чи займенником) викликає багато труднощів, оскільки туркменська мова аглютинативна і не має категорії граматичного роду. Визначити рід в туркменській мові все ж таки можливо як на лексичному, так і на синтаксичному рівні. В окремих словах, що позначають родинні зв'язки чи називають тварин за статтю, можна визначити рід за лексичним значенням. Наприклад, ata «батько», ogul «син», dayy «дядя», ene «бабуся», gyz «дочка», dayza «тітка», okuz «бик», sygyr «корова», goQ «баран», goyun «вівця». Крім того, деякі іменники можуть бути запозичені разом із формантами, що вказують на рід: mugallym - учитель, mugallyma - учителька.

Крім лексичного, в туркменській мові може застосовуватись і синтаксичний (аналітичний) спосіб, що вказує на стать. Так, для визначення статі тварин може додаватися слово erkek, що позначає приналежність до чоловічого роду, чи urkafy, що відповідно позначає приналежність до жіночого роду. Наприклад, ayy, erkek ayy «ведмідь» - urkafy ayy «ведмедиця»; erkek pi§ik «кіт» («пан кіт») - urkafy pi§ik «кішка» («пані кішка»). Щодо визначення осіб жіночої статі додаються слова ayal або gyz: інженер - inzener, інженерка - inzener gyz, медбрат - lukman oglan, медсестра - lukman gyz. Все це варто враховувати, пояснюючи категорію роду туркменським студентам. Наведемо приклади типових помилок: Покажіть, будь ласка, ця полувер; мій книжка, наша слово. Звідси також помилки, що стосуються узгодження прикметників (займенників) з іменниками. Фіксуємо такі варіанти: там стоїть машина. Яка воно гарне!

Відпрацювання категорій роду має відбуватися у кілька етапів. Пояснення теоретичного граматичного матеріалу з виокремленням закінчень слів та запам'ятовуванням винятків. Наступний етап - відпрацювання теоретичного матеріалу на практиці, доведення його до автоматизму.

Наприклад: доповніть таблицю словами.

Слова: урок, риба, номер, дитина, сир, сіль, яблуко, вухо, око, ніс, чоло, мова, університет, подруга, кров, фото, автобус, зупинка, любов, екскурсія, вікно, чоловік, жінка, президент, Петро, Микола, волосся, абетка, Україна, аптека, озеро, собака, майдан, площа, хлопчик, дівчинка, ранок, день, вечір, ніч, стілець, літера, батон, тато.

Визначте рід іменників, використвуючи займенники він, вона, воно за зразком.

Зразок: Мама - це вона, тато - це він, знайомство - це воно.

Слова: чоловік, жінка, хлопець, дівчина, око, пані, пан, волосся, Петро, Богдан, Микола, Оксана, Лідія, озеро, річка, море, вода, вулиця, площа, майдан, місто, зошит, квартира, життя, стілець, явище, зима, літо, весна, осінь, сонце, прізвище, ранок, прощання.

Наступник кроком у відпрацюванні категорії роду є вправи на узгодження займенників (мій, твій, ваш, наш, їхній) з іменниками.

Прикладами можуть бути завдання такого типу: напишіть заміст крапок займенники.

Зразок: Це наша кімната, а це мій стіл.

Це... університет, а це... аудиторія. Це... деканат, а це... аудиторія. Це... декан? Так, це... декан. Це... друг Кевін, а це... подруга Моніка. Це... стіл? Так, це... стіл. Це ... одногрупниця Марія. Це ... конспект. Ні, це не ... група.

Щодо узгодження прикметника з іменником пропонуємо користуватися такою системою вправ:

1. Завдання на аналіз готових конструкцій (наприклад, читайте, аналізуйте словосполучення. Зверніть увагу на закінчення)

2. Завдання на трансформацію (пишіть прикметники у правильній формі)

Гарний - картина, будинок, фото, книжки й журнали, друг

Новий - міст, лікарня, банк, місця, підручник, бібліотека, друзі;

Старий - музей, зошит, книга, місто, лампа, речі, аудиторія, гуртожиток.

3. Комунікативні завдання: Пишіть запитання і відповіді. Побудуйте діалог, використовуючи питання у вигляді реплік.

1. Як ваші справи? 2. Це ваша група? 3. Це нова аудиторія? 4. Там великі вікна? 5. Тут рідний брат? ...

4. Контрольні завдання з теми: пишіть прикметники і прислівники у правильній формі.

1. Цікаво, цікавий Це... урок.

Він дуже... говорить.

2. Гарний, гарно Ганна -... студентка.

Вона... працює.

3. Поганий, погано Я знаю, це... ідея.

Вони... говорять англійською.

Працюючи з туркменами, викладачі треба звертати увагу й на граматичну категорію числа. Зауважимо, що в туркменській мові розподіл за числами відбувається додаванням до кореня (основи) іменника двоваріантного афікса -lar/ -ler; приклади: ufar - ufarlar: літак - літаки, okuwfy - okuwfylar: учень - учні. Додавання афікса можливе до будь-якого слова. Якщо афікс множини додано до обчислюваного іменника, то йдеться про певну множинність предметів, осіб тощо (galam - олівець, galamlar - олівці; depder - зошит, depderler - зошити); якщо ж афікс множини додано до необчислюваного іменника, наприклад, абстрактного, як кохання, чи речовинного, як бензин, то мається на увазі або його значна кількість/ обсяг, або ж поширеність на великій території чи інтенсивність реалізації (як наприклад із словами: tozan - пил, tozanlar - багато пилу; soygi - кохання, guycli soygi - багато кохання або сильне кохання; petrol - бензин, нафта, petroller - багато бензину, нафти).

Цим пояснюються помилки щодо творення форм множини українських слів. Типовими є помилки на визначення і творення множини є, на кшталт: дайте, будь ласка, ці пальто. Ти розумієш ця слова? Особливу увагу треба звертати на відпрацювання умінь щодо творення множини іменників середнього роду. Завдання може бути таким: поділіть на три колонки слова - жіночого, середнього та чоловічого роду. Утворіть форму множини. Складіть словосполучення.

Відпрацьовуючи граматичну категорію числа, пропонуємо використовувати такі вправи: напишіть іменники у формі множини, використовуючи граматичну таблицю. Запам'ятайте, як твориться множина іменників.

Таблиця 1

Число іменника

Слова: школа, зупинка, брат, син, друг, число, озеро, яблуко, ім'я, будинок, зразок, запитання, місце, оповідання, око, пісня, вулиця, квиток, гуртожиток, палець, африканець, олівець, ніж, міст, правило, місто, море.

Зауважимо, що важливим етапом по відпрацюванню граматичних категорій роду і числа варто підкріплювати завданнями на створення власного висловлювання. На початковому етапі це можуть буди невеликі за обсягом діалоги, а згодом - тексти.

Наприклад: Запитайте у своїх одногрупників: - Чи є в них брат або сестра? - Що люблять робити їхні родичі? - Чи є серед їхніх родичів іноземці?- Чи є серед їхніх родичів школярі або студенти? - Чи є в них племінники?

За спостереженнями, трапляються помилки у вживанні форм родового та знахідного відмінків. Наприклад, у мене нема адрес інститута (адресу магазина). Він читає книжка ввечері. Пропонуємо використовувати такі вправи: проаналізуйте речення і таблицю. Запам'ятайте закінчення прикметників у родовому відмінку.

У школі є спортивний зал. - У школі немає спортивного залу. В університеті є наукова лабораторія. - В університеті немає наукової лабораторії. Сьогодні є домашнє завдання. - Сьогодні немає домашнього завдання. На цій вулиці є студентські гуртожитки. - На цій вулиці немає студентських гуртожитків.

Дотичним до відмінювання є дієслівне керування, що також викликає труднощі у туркменських студентів. Відсутність видової пари в туркменській мові ускладнює розуміння завершеності дії в українській. Студенти плутають форми доконаного і недоконаного виду, роблять помилки такого типу: я вчора читаю текст; ми дивиться телевізор зранку.

Тут варто зупинитись на семантиці дієслів доконаного і недоконаного виду і показати, яким чином відбувається творення видової пари. Корисним на першому етапі є застосування так званих слів -сигналів, що дозволяє прискорити процес усвідомлення.

Наприклад: Прочитайте дієслова і речення, що подані під картинками. Порівняйте ці речення. Зверніть увагу на слова-символи (у реченні вони підкреслені однією лінією)

1. Мама часто готує суп. - Мама вже приготувала суп. 2. Студенти щодня їдять піцу. - Студенти вже з'їли піцу. 3. Емір завжди робить домашнє завдання. - Алі перший зробив домашнє завдання.

Або: Прочитайте слова-символи для вживання в реченні дієслів недоконаного виду та складіть з ними речення. Слова-символи: часто, нечасто, іноді, рідко, завжди, зазвичай, довго, щодня.

Зразок: Ми з друзями часто ходимо (що робимо?) у парк. - Ми вже сходили (що зробили?) у парк.

В окремих випадках фіксуємо помилкові варіанти вживання дієслівних форм: - Що вони роблять? - Вони сплють / спить / спали.

Тут робота надзвичайно складна, оскільки дієслівні моделі треба відпрацювати до автоматизму. Нами в статті «Система вправ на заняттях з української мови як іноземної у процесі вивчення дієслова (з досвіду роботи)» описана система вправ на відпрацювання дієвідмін. Зазначимо лише декілька з них:

Вправа 1. Проаналізуйте дієслова «читати, слухати, знати, гуляти» за алгоритмом. Запишіть у зошит дієвідмінювання (форма я, ти...). Зверніть увагу на імператив (форма на -й, -ймо, -йте).

Наступним етапом у відпрацюванні умінь розпізнавати дієслова у тексті є завдання на читання. Наприклад, вправа 2. Читайте. 1. - Хто слухає? / - Я слухаю. 2. - Хто слухає? / - Ви слухаєте. 3. - Хто слухає? / Ти слухаєш. 4.-Хто слухає? /Нана слухає. ... 1. Я слухаю діалог. 2. Учні слухають текст. 3. Друзі знають вірші. 4. Іван гуляє. 5. Де Роман слухає радіо? Він слухає радіо вдома. 5. Зараз урок. Абас читає, а викладач слухає. Потім викладач читає, а студенти слухають. Міна не слухає. - Міно, будь ласка, слухай!

Вправа 3. Розіграйте діалоги у парі «студент-студент». Запитайте, чи знає він що робить його друг ввечері? Чи знає він - юнак відпочиватиме чи читатиме?

Багато помилок і надзвичайну складність викликають дієслова руху. Так, наприклад, дієслово «їхати», «йти», що мають різне значення в українській, в туркменській мові не розрізняються в залежності від засобів пересування. Одне й те саме слово означає «їхати, йти». Порівняйте: Men otlyda iki sagat yoredim (Я їхав поїздом вже дві години). - Men iki sagat bari parkda yoreyarin (Я вже гуляю дві години). Тому треба на заняттях приділяти увагу опрацюванню та уведенню в актив дієслів руху. Типовими помилками є такі: До університету я йшов на тролейбусі. Ми їхати довго пішком.

Відпрацювання дієслів руху має відбуватися таким чином: а) визначення значення дієслів руху; б) виконання вправ.

Наведемо зразки вправ на відпрацювання дієслів руху. Вправа 1. Прочитайте речення. Проаналізуйте вживання дієслів руху йти (ходжу), їхати (їжджу).

1. Це університет. Зараз я йду в університет. Я щодня ходжу в університет.

2. Це станція. Зараз він їхатиме на поїзді у Харків. Він часто їздить у Харків.

3. Зараз лекція. Ми йдемо на лекцію. Ми завжди ходимо на лекції.

4. Це аеропорт «Бориспіль». Сюди їдуть іноземні студенти. Вони часто їздять до аеропорту зустрічати своїх друзів.

Вправа 2. Прочитайте діалоги. Проаналізуйте вживання дієслів руху.

- Куди ви йдете?

- Ми йдемо в спортзал.

- Ви часто ходите в спортзал?

- Так, ми ходимо туди щодня.

Вправа 3. Доповніть речення дієсловами йти чи ходити у правильній формі.

1. Зараз я ... в магазин. 2. Я щодня ... в магазин. 3. Сьогодні ми .... на уроки о 10 годині. 4. Ми щодня ... на уроки о 8 годині.

Щодо вивчення числівника як частини мови, то треба зауважити, що в змістовому, морфологічному і синтаксичному рівні є також відмінності. Варто звернути увагу на те, що в українській мові числівники відмінюються за відмінками та деякі (один, два) за родами. Узгодження числівників (два, три, чотири) з іменниками, уживання порядкових числівників - все це потребує відпрацювання, оскільки в туркменській мові числівник змінюється лише за відмінками й особами.

Наведемо приклади завдань. Запишіть речення за зразком.

Зразок: Скільки... ? - Зошит коштує (1) гривню. - Скільки коштує зошит? - Зошит коштує одну гривню.

Або: Утворіть словосполучення, використовуючи порядкові числівники.

Зразок: (1) доба - перша доба, перший рік, перше слово.

1. (2) день - ... день, ... куртка, ... яблуко

2. (3) тиждень - ... тиждень, ... весна, ... вікно.

Надзвичайно важливо звертати увагу на особливості вживання прийменників в українській мові, оскільки в туркменській мові такої частини мови не існує, а їх функцію виконують післяслова або суфікси. Зокрема, найчастіше помилковим є вживання місцевого та родового відмінків з прийменником на/в (у). Наприклад, ми були на магазині й купували продукти.

Висновок. Українська та туркменська мови мають різне походження, структуру і функціонування. Це призводить до низки граматичних помилок під час вивчення української як іноземної. Усвідомлення студентами значень граматичних категорій української мови відповідно до граматичних категорій туркменської мови полегшує оволодіння мовою. Проаналізовані та подані труднощі в опануванні граматики доцільно враховувати викладачам, які працюють з туркменськими студентами. Напрями подальших досліджень убачаємо в розширенні меж контрастивної лінгвістики у процесі оволодіння граматичними явищами неспоріднених мов та створення навчального посібника з урахуванням подібностей та відмінностей.

Список використаної літератури

Bidenko Larysa

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor at the Department of Language Training of Foreign Citizens

Sumy State University

Introduction. The article analyses methodological aspects of using the comparative-typological method in the process of learning Ukrainian as a foreign language by Turkmen students. The author proved that the acquisition of the Ukrainian language as a foreign language occurs mainly through the structure of the native language for Turkmen students, taking into account the typological properties of certain significant linguistic units that affect the quality offoreign language acquisition. It was found that the effectiveness of learning Ukrainian as a foreign language depends on many factors, one of which is the teacher's knowledge of the similarities and differences between the contacting language systems, taking into account the interference of the native language into Ukrainian.

Purpose. The article aims to describe the methodological aspects of studying the Ukrainian language as a foreign language (hereinafter referred to as the Ukrainian language) by Turkmen students and to analyse typical grammatical errors in their speech.

Methods. Psychological and educational literature analysis, analogy, induction, and Deduction were used.

Results. It was emphasized that the effectiveness of teaching Ukrainian as a foreign language to students whose native language is Turkic directly depends on the teacher's awareness of the similarities and differences between the two languages. The article, based on its own experience of teaching the Ukrainian language in groups where Turkmen students study, described effective systematic work to avoid typical grammatical errors, taking into account the peculiarities of the two languages. A system of exercises for each type of the most common errors regarding the use of grammatical categories is presented.

Originality. The authors of the article outlined for the first time the question of the problem of the formation of methodological aspects of studying Ukrainian as a foreign language by Turkmen students, which remains relevant. The author proves that the acquisition of Ukrainian as a foreign language occurs mainly through the structure of the native language of Turkmen students, taking into account the typological properties of certain significant linguistic units that affect the quality of foreign language acquisition. It has been found that the effectiveness of learning Ukrainian as a foreign language depends on many factors, one of which is the teachers' knowledge of the similarities and differences between the contacting language systems, taking into account the interference of the native language with Ukrainian.

Conclusion. The Ukrainian and Turkmen languages have different origins, structures and functioning. This leads to a number of grammatical errors when learning Ukrainian as a foreign language. Students' awareness of the meanings of grammatical categories of the Ukrainian language in accordance with the grammatical categories of the Turkmen language facilitates language acquisition. The analysed and presented difficulties in mastering grammar should be taken into account by teachers working with Turkmen students.

Key words: Comparative-Typological Method, Turkmen Language, Ukrainian Language as a Foreign Language, Education, Language System.

Размещено на Allbest.ru