Вікові особливості формування громадянської активності старшокласників

Размещено на http://allbest.ru

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ АКТИВНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Ольга Гершуненко,

Наталія Примаченко,

Olga Gershunenko, Searcher of the Pedagogy and Educational Management Department Uman Pavlo Tychyna State Pedagogical University Oleksandr Shpak, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor of Municipal Educational Institution of Kyiv Regional Council “Kyiv Regional Institute of Postgraduate Education of Teachers” Nataliia Prymachenko, Ph.D.(Pedagogy), Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

AGE FEATURES OF FORMATION OF CIVIC ACTIVITY OF SENIOR STUDENTS

The article considers the age approach as the basis of the process of forming civic activity of students, based on age and predispositions to learn elements of social and civic experience, mechanisms of civic activity in the educational environment of the educational institution. It is noted that adolescence is characterized by worldview, the desire to develop their attitude to the world, the desire to actively participate in society. This age is sensitive to the formation of all components of civic activity. The main psychological neoplasm of this age is the ability of high school students to make their own life plans, look for ways to implement them. At this age, political and moral ideals are developed, which is an essential indicator of the growth of self-awareness and self-determination. The article emphasizes that during this period it is necessary to pay special attention to such a system of relations in the educational institution, which would create conditions for self-development, self-education, formation of patriotic feelings of each student. The teacher needs to design a continuous process of formation of civic activity, taking into account the specifics of age and personal innovations.

The article also highlights such criteria for the development of personal and semantic sphere of students as: the specificity of the subject's attitude to the purpose of the activity that he implements; subjectivity of relations; the depth of the subject's personal relationship; the presence of an evaluative component in the sense-making sphere of students. The main levels of development of personal meanings in the educational process are highlighted: low, medium and high. It is noted that the issue of research on the formation of civic activity in the age aspect is related to the analysis of two phenomena: on the one hand, age, which greatly affects the process of civic activity, on the other hand, the formation of civic activity largely occurs in active sociocultural activities and under its influence.

The age approach as the basis of the process of forming civic activity of student youth is based on taking into account the age propensity and prerequisites for mastering the elements of social experience and mechanisms of activity in the educational environment of the educational institution.

Keywords: civic activity; adolescence; personal and semantic sphere; neoplasm; criteria for the development of the personal and semantic sphere of high school students.

громадянська активність старшокласники вікові особливості

Постановка проблеми. Останнім десятиліттям у вітчизняній педагогіці різко зріс суспільний інтерес до проблеми громадянської активності підростаючого покоління. Зацікавлення цим феноменом виникло невипадково і зумовлювався низкою чинників, по-перше, важким політичним та економічним становищем держави, військовими діями на сході країни; по-друге, потребами самого суспільства щодо залучення громадян до управління державою; по-третє, сама держава в умовах інноваційних змін змушена залучати широкі верстви громадськості до реалізації інноваційних проєкгів у сфері освіти, економіки, культури; по-четверте, потребою учнівської молоді брали активну участь у суспільно-політичному житті держави.

Громадянська активність старшокласників тісно пов'язана з соціально-демографічними чинниками: статтю, віком, регіоном, сімейним станом, освітою батьків, типом населеного пункту; навчально-організаційним чинником: типом закладу освіти. Проте найбільш значущими є зв'язки які між громадянською активністю старшокласників та їхніми віковими особливостями. Звідси й актуальність вивчення специфіки формування громадянської активності учнівської молоді як психолого-педагогічного феномена.

Метою статі є визначення специфіки формування громадянської активності старшокласників стосовно вікових особливостей їхнього розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових джерел свідчить про значну кількість досліджень сучасних українських і зарубіжних науковців, присвячених проблемі формування громадянської активності особистості: І.Бех, М. Боришевський, В. Васютинський, І Григор' єв, Л. Корінна, С. Максименко, О. Пометун, Л. Снігур, Ф. Ямалетдінова вивчали психолого-педагогічні аспекти громадянської активності особистості загалом. У працях М. Бабкіної, О. Баранкова, Л. Корінної, О. Пометуна, Л. Семенюк висвітлено проблеми формування та розвитку громадянської активності учнів різних вікових категорій. Проте вікові особливості формування соціальної активності старшокласників як предмет спеціального дослідження, залишається дослідженим мало.

Виклад основного матеріалу дослідження. Віковий підхід як основа процесу формування громадянської активності учнів ґрунтується на врахуванні вікової схильності та передумов до засвоєння елементів соціального і громадянського досвіду, механізмів громадянської діяльності в освітньому середовищі освітнього закладу.

Юнацький вік (10-11 класи) є завершальним етапом формування громадянської активності учнів у закладах загальної середньої освіти та ліцеях. Це період формування наукового світогляду, професійного самовизначення, активізації соціального виховання. На думку І.Дуранова, В. Кукушина, Д. Яковлєва, цьому віку властиві: світоглядні пошуки; прагнення до вироблення свого ставлення до світу; прагнення до активної участі в житті суспільства [3; 4; 10].

Основним психологічним новоутворенням цього віку є вміння старшокласника складати власні життєві плани та шукати засоби їх реалізації. У цьому віці виробляються політичні та моральні ідеали, що є суттєвим показником зростання його самосвідомості та самовизначення. Варто зазначити, що у старших класах на формування громадянської активності впливають громадські організації (для учасників цих організацій) [3].

У цей період необхідно особливу увагу приділити такій системі відносин в освітньому закладі, яка створила б умови для саморозвитку, с а м о в ихо ва ння, ф ормуванн я пат ріоти ч н их почуттів кожного учня [2].

Значну увагу цьому періоду приділив у дослідженнях А. Леонтьєв. Його цікавив механізм функціонування спонукального мотиву, який викликає рух та розвиток думки у процесі діяльності старшокласника. Ним було виділено смисловий компонент мотиву діяльності, що визначає особистісну цінність тієї чи тієї педагогічної дії, а також динаміку та зміст цього процесу. Він стверджував, що знання, отримані в діяльності, опосередкованій сенсоутворювальним мотивом, “перетворюються на предмет відносин особистості й, отже, безпосередньо, й опосередковано, через особистісний сенс впливають на поведінку” [8, 54]. О. Леонтьєв дійшов важливого висновку про те, що “сенс дії змінюється разом із зміною її мотиву” [8, 61]. Мотив, що спонукає діяльність і надає їй особистісний сенс, О. Леонтьєв назвав провідним, сенсотворчим, а співіснуючі з ними мотиви,- мотивами-стимулами. Тим самим вчений показав, що мотивація старшокласника залежить від “системи його особистісних цінностей, а не лише від зовнішніх чинників. І чим глибший особистісний сенс, що породжується провідним мотивом, тим сильнішим є ставлення, яке виникає у людини щодо цілей її діяльності” [8, 72].

Ідеї О. Леонтьєва про сенсоутворення у діяльності активно розвивалися В. Мільманом, який виділяє соціалізований та індивідуалізований особистісні сенси [3]. Під соціалізованим особистісним змістом він розуміє “образ соціального включення суб'єкта, відображення та розуміння ним соціального явища”, що зумовлює розширення життєвого світу суб'єкта. Соціалізований особистісний сенс є продуктом розвитку “емоційного спілкування”, “бажань та спонукань”, спрямованих на інших людей та інші предмети [6].

Індивідуалізований особистісний сенс у навчанні є продуктом повної або часткової індивідуалізації мотивів, висловлювання своїх власних емоційних станів, переживань, почуттів, і характеризує не тільки соціалізовано-оцінні способи розуміння, а й індивідуально-суб'єктивне ставлення до усвідомлюваних об'єктів або явищ. Індивідуалізований та соціалізований особистісні сенси співвідносяться за схемою “індивідуальне - типове” та взаємодіють за типом “одиничне - загальне” [7].

Учені В. Мільман та Є. Азарко зазначають, що залежно від того, яка мотивація домінує у діяльності - внутрішня чи зовнішня, схема структури діяльності може мати два види. Саме в юності людина не тільки має здатність до засвоєння всього багатства знань, систем та методів науки, а й може передбачати подальші можливості руху знань, а пропонувати науково обґрунтовані ідеї перетворення дійсності на користь суспільства [7].

За І. Абакумовою, є такі критерії розвитку особистісно-смислової сфери учнів:

1. Конкретність пережитого суб'єктом ставлення до мети діяльності, яка ним реалізується, і породжена сенсотворчим мотивом, що завжди спрямований на конкретну мету. У діяльності конкретність виявляється у її диференційованої спрямованості на проблеми та у співвіднесенні останніх із життєвим контекстом самих учнів. Завдяки своїй конкретності відносини, що переживаються, можуть усвідомлюватися і переходити в категорію особистісних цінностей учня [1].

2. Суб'єктивність відносин, тобто їхнє “замикання” на себе, що виявляється у спрямованому бажанні співвіднести зовнішній об'єкт діяльності з внутрішньою потребою суб'єкта [1].

3. Глибина особистісного відношення суб'єкта, що виражається у проникненні сенсу в усі структури та підструктури особистості. Цей критерій характеризує особистісно-смислову сферу учнів не по “горизонталі”, як представлені раніше критерії, а “по вертикалі” [1].

4. Наявність у сенсотворчій сфері учнів оцінного компонента. Цей критерій суб'єктивності визначає особистість “від себе”, у зовнішній світ. Індивідуалізований особистісний сенс момента оцінного ставлення перетворюється на соціалізований особистісний сенс. Осягнутий учнями сенс явищ, предметів, процесів концептуально ними осмислюється, аргументація черпається в цілісній сфері. Цей підхід є важливим під час проведення дослідження процесу формування громадянської активності в освітньому середовищі освітнього закладу [1].

І. Абакумовою було виділено основні рівні розвитку особистісних сенсів у освітньому процесі [1]:

1. Низький - характеризується нерозвиненим станом сенсоутворюючої сфери й може виявлятися в індиферентному характері відносин учнів з учителем, однолітками, у байдужості до явищ, фактів і до самого процесу вчення, в загальній зниженій активності.

2. Середній - характеризується досить вираженим станом особистісно-смислової сфери. Відкриті сенси фрагментарні, дискретні, в особистісно-смислову сферу як таку не зведені, свідомість учнів не має концептуальної бази, їх оцінна позиція виглядає нестійкою.

3. Високий - характеризується цілісністю особистісно-смислових утворень, які на цьому рівні становлять єдину особистісно-смислову структуру. Про людину в такому разі кажуть - цілісна натура. Її погляди мають характер переконань, світогляду [1]. У результаті створюються нові умови для ефективнішого використання особистісного сенсу як педагогічного засобу.

У своєму дослідженні проблем сенсу та сенсотворення І. Абакумова звертає увагу на те, що об'єктивно існують і проміжні рівні розвитку особистісно-смислової сфери (між низьким та середнім, середнім та високим), а саме: нульовий та вищий рівні [1].

Провівши порівняльний аналіз рівня розвитку особистісно-смислової сфери учнів, рівня їх знань та активності із загальноприйнятими у дидактиці, І. Абакумовою було встановлено, що у структурі знань нижчим рівнем є репродуктивний, а найвищим - творчий. Перший зазвичай характерний для учнів, що є на нижчому чи середньому рівні смислового розвитку, з переважанням безпосереднього смислового компонента, а останній для тих, у кого смислова сфера розвинена досить добре. Між ними розташовуються рівні, що характеризуються окремими ознаками попереднього і наступного рівнів. Рівні розвитку особистісно-смислової сфери та рівні знань багато в чому збігаються як дві грані єдиної діяльності, насиченої і значеннями, і смислами [5].

Кожен із показників відтіняє специфічний бік сенсоутворення, а в сукупності вони дають змогу виявити загальний стан ефективності використання особистісного сенсу з метою формування громадянської активності учнів. Вітчизняні психологи відзначають, що процес формування громадянської активності є успішним, якщо старшокласник занурений у соціум зі стабільною системою комунікацій та стабільною системою особистісних форм існування, але суспільних за природою відносин [9].

Спілкування в юності набуває особливого значення для практичної взаємодії з іншими людьми та в умовах різноманітних видів діяльності набуває можливості розвивати навички ділового спілкування. Зміст спілкування у юнацькому віці відбивається на вчинках, поведінці та мові. Тож, відповідно, сприятливі умови характеризується толерантним типом спілкування першого чи другого порядку [10].

Толерантний тип спілкування першого порядку за природної емоційної реакції - це адекватно лояльний тип поведінки, котрій властиве включення до експресивного стану іншого, переживання його негативного настрою, агресії, позитивного спілкування з ним. Толерантний тип спілкування другого порядку неадекватно лояльний. При цьому тип поведінки суб'єкта в ситуації фрустрації передбачає вибачення, виправдання. Агресивний тип спілкування є протилежним до толерантного [10].

Таким чином, проблематика досліджень формування громадянської активності у віковому аспекті пов'язана з аналізом двох феноменів: з одного боку, особливостями віку, що дуже впливає на процес формування громадянської активності, з іншого, саме формування громадянської активності значною мірою відбувається у процесі активної соціокультурної діяльності та під її впливом. Віковий підхід як основа процесу формування громадянської активності учнівської молоді ґрунтується на врахуванні вікової схильності та передумов до засвоєння елементів соціального досвіду та механізмів діяльності в освітньому середовищі закладу освіти [4].

Висновок. Отже, юнацький вік - це період формування наукового світогляду, професійного самовизначення. Йому властиві: світоглядні пошуки; прагнення виробити своє ставлення до світу; прагнення до активної участі в житті суспільства. Цей вік - сензитивний для формування всіх компонентів громадянської активності. Основним психологічним новоутворенням цього віку є вміння старшокласника складати власні життєві плани, шукати засоби їх реалізації. У цьому віці виробляються політичні та моральні ідеали, що є суттєвим показником зростання самосвідомості та самовизначення. Вчителю необхідно проєктувати безперервний процес формування громадянської активності, враховуючи специфіку віку та особистісні новоутворення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абакумова И.В. Обучение и смысл: смыслообразование в учебном процессе. Психологодидактический подход. Ростов н/Д., 2003. 258 с.

2. Бех І.Д. Патріотичне і громадянське виховання: пункт зіткнення та лінія розмежування. Теоретико- методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Збірка наукових праць Інституту проблем вихованняНАПНУкраїни. 2016. (Кн. 1). С.20-32.

3. Воспитание толерантной личности в поликультурном социуме: сборник авторских и адаптированных программ. Под ред. В.С. Кукушина. Ростов н/Д., 2004. 124 с.

4. Дуранов И.М. Педагогические условия формирования гражданской активно сти во внеклассной деятельности старшеклассников: дис. ... канд. пед. наук. Челябинск. 1991.346 с.

5. Завалевський Ю. І. Формування громадянської спрямованості старшокласників у виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів: дис. канд. пед. наук. Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, Київ. 2003. 356 с.

6. Івашковський В.В. Теоретико-методичні засади виховання старшокласників як суб'єктів громадянського суспільства: монографія. Київ: Паливода А.В. 2010. 124 с.

7. Корнєв М. Н. Соціальна психологія. Київ: Київська книжкова фабрика. 1995. 326 с.

8. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. Москва: Смысл, 2005. 269 с.

9. Саврасова-В'юн Т. О. Психологічні особливості дослідження типів громадянської активності старшокласників. Вісник післядипломної освіти : зб. наук. праць. Ун-т менедж. освіти НАПН України ; голов. ред. В. В. Олійник. Київ: “АТОПОЛ” 2012. С. 375-382.

10. Яковлева Д.С. Воспитание гражданской сознательности и активности у старшеклассников средней школы: автореф. дис. ... канд. пед. наук. Москва, 1969. 27 с.

Размещено на Allbest.ru