Особистісно орієнтоване навчання студнтів закладів мистецької освіти в сутнісних показниках професійних компетентностей

PERSONALITY-ORIENTED TRAINING OF STUDENTS OF ART EDUCATION INSTITUTIONS IN THE ESSENTIAL INDICATORS OF PROFESSIONAL COMPETENCIES

The article is devoted to a topical issue of the present days, namely, personality-oriented training in the system ofprofessional art pedagogical education. Attention is focused on the innovation of this paradigm of training specialists, which lays the basic foundations of culture of an individual: moral, intellectual, aesthetic. Attention is paid to a number of ideas of teachers and psychologists of the past and present, which are aimed at humanization of the educational process (F. Diesterweg, J. Comenius, M. de Montaigne, J. Pestalozzi; R. Burns, J. Dewey, A. Maslow, C. Rogers; H. Vashchenko, B. Hrinchenko, M. Drahomanov, O. Dukhnovych, H. Skovoroda, V. Sukhomlynskiy, I. Bekh, S. Honcharenko, I. Ziaziun, V. Kremin, O. Savchenko, O. Komarovska, O. Oleksiuk, H. Padalka, O. Rostovsky, O. Rudnytska, N. Filipchuk, etc.).

The basis of the personal approach is considered to be an educational environment with highly humane relations between the teacher and the student, ensuring a creative atmosphere in the process of mastering professional disciplines, acquiring competencies that encourage successful solution of pedagogical tasks and are strategic in nature: to identify the artistic abilities of students, the growth of their aesthetic position; to include the life experience of students in their relationships with the environment and in the process of perceiving works of art; to organize the educational process in the form of dialogic, discussion, asymmetric communication; to direct the educational process towards sensory and emotional perception of works of various types of art (music, fine arts, choreography, theater); to establish subject-subject relationship between participants of the educational process aimed at the free development of the student's personality; to ensure the evaluation of the effectiveness of their own professional work on the basis of self-knowledge, self-improvement, self-reflection, self-regulation, self-development, etc.

To implement a personalized approach in the learning process, pedagogical tools are proposed, which include the relevant principles (cultural relevance, humanization, freedom of choice, democratization, integration, individualization, national orientation, etc.) and pedagogical conditions (presence of motivation to form professional competencies, the ability to be creative, awareness of the essence of the basic features ofpersonality-oriented training, methodological equipment, etc.)

Keywords: art education; personality-oriented training; facilitation; paradigm; competence; self-development; national orientation; cultural relevance; creativity; innovation; methodological equipment.

Постановка проблеми

Стрімка зміна пріоритетів, технологій навчання і виховання, гуманізація та гуманітаризація освітнього процесу зумовлюють зростання ролі вчителя, його фахової компетентності, світогляду, майстерності, багатства інтелекту і душевної чуйності. Численні спостереження й аналіз роботи закладів освіти свідчать що переважатиме у нашій освіті педагогічних традицій над інноваційними процесами, що є однією із причин її розвитку. До пріоритетних інноваційних напрямів підготовки вчителя, викладача мистецьких дисциплін ми відносимо особистісну орієнтацію процесу навчання у закладах вищої освіти. Її проєктування, організація, механізм введення і освоєння на практиці вимагає відповідної підготовки сучасного педагога, його професійної компетентності. Вона включає сучасні знання, навички, способи мислення, вміння учителя виконати замовлення суспільства на формування особистості, здатної до творчості, ініціативи, саморозвитку, самоосвіти, ціннісного ставлення до навколишнього світу і самого себе. Усе це в повні стосується і підготовки педагога мистецького напряму. Його компетентність повинна базуватися на обізнаності з системою особистісно орієнтованої освіти, сформованості відповідних знань, умінь і навичок, внутрішній потребі застосування їх у педагогічній діяльності, гармонійному поєднанні загальнопедагогічної та фахової компетенцій гуманістичного змісту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Гуманістичні ідеї навчання та виховання зароджувались і розвивались у роботах низки відомих європейських педагогів минулого - Ф. Дістервега, Я. Коменського, М. Монтеня, Т. Мора, Й. Песталоцці, Ф. Рабле, Е. Роттердамського, Ж. Руссо та ін.; зарубіжних психологів - Р. Бернса, Д. Дьюї, А. Маслоу, К. Роджерса, Е. Фромма та ін. Теорію гуманізації освітнього процесу збагатили українські мислителі і педагоги - Г. Ващенко, Б. Грінченко, М. Драгоманов, О. Духнович, М. Пирогов, І. Огієнко, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський, І. Франко та ін. Сучасний етап розвитку особистісно орієнтованої освіти в Україні пов'язаний з дослідженнями таких учених, як І. Бех, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремінь, Ю. Мальований, В. Моляко, О. Пєхота, О. Пометун, О. Савченко, С. Сисоєва та ін. У галузі мистецької освіти у цьому контексті виокремлюємо роботи М. Вовк, О. Комаровської, С. Коновець, В. Лабунця, Т. Мартинюк, О. Михайличенка, О. Олексюк, Г. Падалки, А. Растригіної, О. Ростовського, О. Рудницької, Т. Стратан-Артишкової, Н. Філіпчук, О. Хижної, В. Черкасова та ін. Компетентнісний підхід до процесу навчання висвітлюється в науково-методичних публікаціях Н. Бібік, І. Булах, Н. Гузій, О. Довгань, О. Дубасенюк, І. Зязюна, Л. Масол, М. Михаськової, Є. Проворової, Т. Смагіної, О. Шапран, В. Шахрай, О. Шевцової та ін.

Учені зосереджують увагу на проблемі готовності майбутнього педагога до здійснення завдань оновлення освітнього процесу. У низці публікацій з проблем гуманізації професійної підготовки вчителя, викладача досліджуються шляхи формування і розвитку у майбутніх педагогів толерантності, рефлексії, емпатії, комунікативної компетентності, креативності, уміння вибудовувати власний світ цінностей тощо. Ці обставини сприяють визначенню ефективних умов щодо спрямування та нового змістового наповнення фахової підготовки педагога мистецького напряму.

Метою нашої статті є розгляд основних компонентів особистісно орієнтованого навчання студента як нової парадигми професійної підготовки педагога мистецького напряму на основі компетентнісного підходу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Повноцінний процес мистецького навчання - це завжди індивідуалізований, особистісно зумовлений процес, який спрямований на створення умов для розвитку майбутнього фахівця через задоволення базових потреб, а не формування його як особистості. Реалізація такого підходу вимагає зміни педагогічної парадигми: від навчання як нормативно побудованого процесу, до вчення як індивідуальної діяльності того, хто навчається, його корекції і підтримки; визнанні самобутності, самоцінності кожного індивіда, що прагне до набуття неповторного суб'єктивного досвіду розвиткового навчання.

Наше бачення розв'язання проблеми в такому ракурсі передовсім базується, на досягненнях прогресивної психолого-педагогічної теорії і практики (Г. Балл, І. Бех, І. Зязюн, В. Моляко, Ю. Мальований, О. Норкіна, О. Пєхота, О. Пометун, В. Семиченко, та ін.). Особистісний підхід розглядається, по-перше, у створенні в закладі освіти середовища, для якого характерні високогуманні стосунки між викладачами і студентами та співпраця між ними. По-друге, організацію освітнього процесу такого змісту, котрий забезпечував би творчий розвиток майбутнього фахівця у ході освоєння ним фахових дисциплін. Студент може бути успішним тільки в тому випадку, коли матиме можливість проявити пізнавальну і творчу активність. По-третє, набуття майбутнім фахівцем компетентнісних якостей, які включають сучасні знання, навички, способи мислення, активність, здатність до творчості, ініціативи, саморозвитку, самоосвіти, ціннісного ставлення до навколишнього світу і самого себе.

Звернемо увагу на той факт, що компетентнісний підхід не передбачає тільки конкретну обізнаність та інформованість людини, володіння ним енциклопедичними знаннями. Він спонукає до успішного розв'язання складних питань, а інколи і проблем, що виникають у процесі професійної підготовки, забезпечує активізацію механізмів загального і професійного саморозвитку [5, 81]. Як відзначає В. Шахрай, “кожна компетентність побудована на поєднанні пізнавальних ставлень і практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, усього того, що може мобілізувати для активної дії" [4, 321].

Названі пріоритети професійної підготовки педагога мистецького напряму вимагають формування у нього цілої низки компетентностей, які є результатом набуття, освоєння певних компетенцій (передумова, підвалина формування компетентності). Зазначимо, що серед науковців немає єдиної думки відносно сутнісної характеристики цих двох понять. Проаналізувавши різні позиції, ми прийшли до висновку, що професійна компетентність у мистецькій освіті є більш широким поняттям і включає декілька суто фахових компетенцій. У контексті особистісно орієнтованого навчання до компетентностей майбутнього фахівця вказаного профілю, ми відносимо не лише комплекс знань, умінь і навичок, але й сформованість, переконаність, його ставлення до сучасних завдань мистецько-освітнього процесу, що проявляються у здатностях студента, які мають стратегічний характер:

виявляти людські риси і мистецькі здібності тих, хто навчається, зародки їхньої естетичної позиції;

- включати життєвий досвід вихованців у їх стосунках із навколишнім світом та до процесу сприймання творів мистецтва;

- усвідомлювати необхідність та особливості практичної вибудови суб'єкт-суб'єктних стосунків між учасниками мистецько-освітнього процесу;

- створювати у навчально-мистецькому колективі розвивальне середовище, зосереджувати увагу, знання, зусилля і навички на розвитку кожного студента;

- встановлювати із суб'єктами навчання взаємодовірливі комунікативні зв'язки, що забезпечують високий рівень засвоєння матеріалу тими, хто вивчається, і сприяють розвитку кожного з них;

- усвідомлювати і реалізовувати на практиці систему оцінювання навчальних досягнень студентів на основі фасилітаційного підходу;

- організовувати освітній процес у формі діалогічного, дискусійного, несиметричного спілкування, де майбутній фахівець не робить те саме, що й педагог, а має власну суб'єктивну думку, вміє і хоче її висловити; при цьому проявляє повагу і толерантність до позицій та висловлювань своїх колег;

- спрямовувати мистецько-освітній процес у русло почуттєво-емоційного сприймання творів різних видів мистецтва (музичного, образотворчого, хореографічного, театрального);

- забезпечувати оцінку ефективності власної професійної роботи на основі самовдосконалення, саморефлексії, самопізнання, саморегуляції, саморозвитку;

- вільно управляти особистою професійною діяльністю, реагувати на педагогічні інновації, технології, методичні прийоми які можуть бути реалізовані ним у його педагогічному оточені.

Для реалізації означеного підходу визначаємо необхідні педагогічні засоби до числа яких входять принципи та педагогічні умови. Виокремлюємо такі принципи процесу особистісно орієнтованого мистецького навчання і виховання:

- культуровідповідності, згідно з яким кожен індивід спирається на загальнокультурні надбання, національно-культурні традиції, перетворюючи зміст кращого культурного досвіду України і людства на джерело особистісного розвитку. Цей принцип зосереджує творчу увагу майбутнього фахівця на культурних феноменах і спрацьовує як певний механізм, що залежний від індивідуального духовного рівня того, хто сприймає твори мистецтва. Він полягає в опануванні знань суб'єктами освітнього процесу на рівні сучасних досягнень культури;

- гуманізації та демократизації процесу навчання (співробітництво, відповідальність, взаємна повага до поглядів, інтересів, потреб з боку обох учасників освітнього процесу);

- інтеграції (зв'язок процесу навчання з різними видами мистецтва, їх взаємозалежність);

- індивідуалізації та диференціації дозволяє розвивати індивідуальні;

- здібності кожного, сприяє формуванню позитивної Я-концепції особистості на основі досягнутих успіхів; вимагає диференційованого підходу до змісту і характеру виконання завдань, методів освоєння навчального матеріалу тощо;

- суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Відповідно до цього принципу учасники освітнього процесу виступають рівноправними партнерами, прислухаються до думки один одного; педагог створює атмосферу суб'єкт-суб'єктних стосунків, виявляє емпатію та педагогічну рефлексію;

- національної спрямованості (орієнтує на шанобливе ставлення до культури і традицій свого народу);

- позитивного художньо-естетичного фону навчання й створення атмосфери емоційно-почуттєвої та духовної насиченості мистецько-освітнього процесу;

- проблемності, який пов'язаний із логіко-пізнавальною суперечністю та характеризується створенням на заняттях проблемних ситуацій;

- свободи вибору студентом додаткової інформації з фаху, способів її пошуку і одержання, вибору видів пізнавальної, виконавської, творчої, діяльності, навчального мистецького матеріалу; форм, методів і прийомів досягнення мети;

Виокремлені принципи спрямовані на розвиток кожного індивіда, що має своєрідний і неповторний характер, виступають в органічній єдності, а їх реалізація передбачає орієнтацію не на окремі закономірності навчання, а на їхню систему. В ході занять педагог створює атмосферу співпраці, суб'єктності, успіху кожного індивіда, створює умови для його особистісної самореалізації. Вони розраховані на розуміння принципової важливості міжособистісних стосунків між студентом і викладачем. Така концепція практично означає спрямованість на новий тип освіти, який орієнтований на освоєння загальнолюдських і професійних цінностей, набуття необхідного мистецько-педагогічного досвіду на основі самовизначення і самостійності.

До педагогічних умов процесу особистісно орієнтованого навчання відносимо:

- Наявність мотивації до формування фахових компетенцій в контексті особистісно орієнтованого навчання. Вона охоплює різні види спонук: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, мотиваційні установки, ідеали тощо. Педагог повинен уміти виявити стан сформованості смаків, поглядів, переконань своїх підопічних, зміст і характер художніх інтересів; бути здатним дати оцінку мистецьким явищам, створити умови для розвитку, поглиблення актуалізації і задоволення художніх потреб учнів, студентів. Найбільш повне їх виконання сприятиме самореалізації особистості.

- Здатність до креативності. У науці творчість розглядається як багатогранне універсальне явище, діяльність, що має продуктивний науково-перетворювальний характер, ознаку ціннісності, новизни, оригінальності; суспільну та особистісну значущість і гуманний зміст. Креативність майбутнього педагога мистецького напряму трактується нами як уміння знаходити у процесі навчання неординарні, нестандартні підходи, прийоми, методи та форми роботи до розкриття потенційних творчих можливостей, здібностей учнів; розвитку їх творчого мислення, уяви, фантазії, з метою самореалізації, самоствердження у відповідних видах мистецької діяльності. Зокрема, творче мислення має характеризуватися: оригінальністю (здатність генерувати нестандартні ідеї вихованців); гнучкістю (уміння перебудуватися і відмовитися від шаблонних підходів до мистецького навчання і виховання); точністю (доведення до завершення результатів творчої роботи); прогностичністю (здатність передбачати реалізацію і розвиток запропонованих творчих ідей за певних умов). Обов'язковою умовою розвитку творчих якостей педагога є відмова від авторитарних методів і дій.