Інноваційні підходи до наукової діяльності закладів вищої освіти в контексті євроінтеграційних процесів

Білик О.С.,

Кушпіт У.В.,

Заячківська Н.М.

Анотація

Ключові слова: євроінтеграція, наукова діяльність, інноваційна діяльність, система, заклад вищої освіти, професорсько-викладацький склад.

Kozlovsky Yu. M., Savka I. V, Bilyk O. S., Kushpit U. V., Zayachkivska N. M. Innovative approaches to scientific activities of higher education institutions in the context of European integration processes

Key words: European integration, scientific activity, innovative activity, system, higher education institution, teaching staff.

Формування та розвиток наукового потенціалу України передбачають оновлення системи наукової діяльності в закладах вищої освіти, що нині ще досить сильно відрізняється від європейських стандартів. Це насамперед: мала кількість часу, відведеного професорсько-викладацькому складу на наукову діяльність, що негативно позначається на їхній потенційній продуктивності; неналежне фінансування наукового сектору, що знижує як мотивацію до наукової діяльності, так і престиж професії науковця; перевантаження викладачів навчально-виховною й організаційною роботою, що екстраполюється у формально-звітний характер наукової діяльності, знижує тим самим рейтинг вітчизняних закладів вищої освіти серед провідних університетів світу тощо.

Важливу роль у цьому відіграють Закон України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" (2003 р.), а також "Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу" (1998 р.), "Програма інтеграції України до Європейського Союзу" (2000 р.) та інші. Ці документи базуються на положеннях міжнародних документів ("Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні: Конвенція Ради Європи" (1997 р.), "Стратегія європейського співробітництва у сфері освіти та професійної підготовки до 2020 р." (УЕ-2020) (2009 р.), "Європейські стандарти і рекомендації для гарантії забезпечення якості вищої освіти" (ESG) (2015 р.) та інші. інноваційний освіте євроінтеграційний

В Україні на державному рівні починають реалізовуватися заходи щодо інтеграції науки й освіти у процесі підготовці фахівців [1]. У результаті проведеного аналізу змісту державних заходів щодо інтеграції науки й освіти зазначають, що "переважно вони розкривають механізми інтеграції через удосконалення нормативно-правової бази, забезпечення функціонування університетів дослідницького типу, забезпечення економічної привабливості наукової діяльності в університетах, створення нормативно-правових засад стимулювання залучення позабюджетних коштів для розвитку наукової діяльності університетів тощо" [10, с. 3].

До стратегічно важливих напрямів діяльності сучасних педагогічних університетів відносять "зростання рівня представництва університетської науки в міжнародному інформаційному просторі. Для цього потрібно забезпечувати науковців потужними вітчизняними та світовими інформаційними ресурсами, дбати про інтенсифікацію процесів інформатизації діяльності університету, підвищення публікаційної активності викладачів і здійснення заходів щодо дотримання науково-педагогічними працівниками та студентами правил академічної доброчесності. Першочерговим є те, щоб фахові збірники увійшли до якомога ширшого кола реферативних і наукометричних баз наукової літератури, а в перспективі - до баз Scopus та/або Web of Science" [8, с. 21].

В Україні вже здійснено низку позитивних зрушень у розвитку наукової діяльності закладів вищої освіти, зокрема створено дослідницькі університети, у яких наукові дослідження викладачів посідають чільне місце. Проте розвиток наукової діяльності в умовах ЗВО потребує вдосконалення й оптимізації.

Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що різні ас--пек--ти цієї проблеми представлені в науково-педагогічній літературі дуже нерівномірно.

Рівень освіти та стан науки у країні безпосередньо пов'язані один з одним. З метою уможливлення європейської інтеграції "українська система освіти має орієнтуватися на основні цінності західної культури (парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізація, свобода пересування, свобода здобуття освіти будь-якого рівня, освіта впродовж життя тощо") [7, с. 14].

Інноваційний процес у закладах вищої освіти - це послідовне здійснення наукових досліджень, маркетингові дослідження, продаж розробок, навчання студентів на основі нових технологій і використання сучасних технічних засобів. Водночас "здійснюється процес комерціалізації наукових розробок і вихід на ринок товарів і послуг. На цьому етапі визначається реакція ринку на нововведення, відбувається визнання або невизнання нових розробок споживачами" [3, с. 64].

Важливими складовими частинами наукової діяльності вищого навчального закладу є "креативний дидактичний підхід. Якщо: на державному рівні науково-освітянська діяльність не стане національною програмою; викладач ЗВО з низки соціально-професійних напрямів не буде прагнути до науково-викладацької діяльності; ця діяльність не стане особистісною духовно-моральною цінністю сучасного освітянського процесу в Україні" [6, с. 317].

Досліджувана проблема викликала інтерес науковців, зокрема, досліджувалися: становлення і розвиток інновацій у вищій школі (В. Євтушевський, Л. Шаповалова); парадигмальний підхід до розвитку теорії та практики освіти (О. Касьянова); методологічні засади проєктування наукової діяльності закладів вищої освіти в контексті сучасних освітніх парадигм (Ю. Козловський, І. Савка, О. Кривошеєва); історичний досвід наукової діяльності закладу вищої освіти (Ю. Козловський, І. Зінчук); організація наукової діяльності у вищому навчальному закладі (К. Кольченко); сучасні тенденції розвитку системи освіти у країнах Європейського Союзу (далі - ЄС) (Н. Лазаренко); інтеграція університетської науки й освіти (Н. Лазаренко); структурні компоненти інформаційної культури викладача педагогічного вищого навчального закладу (В. Прошкін); проблемний характер пошуку нової освітньої парадигми (Л. Савченко, О. Потапенко й інші).

Водночас наукова діяльність закладів вищої освіти як педагогічна проблема є не досить дослідженою, зокрема в контексті євроінтеграційних процесів.

Мета статті - проаналізувати інноваційні підходи до наукової діяльності закладів вищої освіти в контексті євроінтеграційних процесів

Формальне розділення науки й освіти, яке проявилося наприкінці минулого століття в їх організаційно-управлінському, правовому та фінансовому забезпеченні, завдало суттєвої шкоди науковому авторитету вищої школи України. Дослідження, що проводяться в закладах вищої освіти (за винятком небагатьох елітарних університетів), зазвичай є малозначущими.

Науково-дослідну роботу у ЗВО розглядають як один з основних напрямів розвитку інноваційного освітнього середовища ВНЗ. Особливе значення вона має стосовно її внутрішньої складової частини, пов'язаної з розробленням науково-методичних основ змісту освіти. Зокрема, розвиток науково-дослідної роботи в недержавних вишах має, окрім традиційних, і специфічні труднощі.

Унаслідок наукових досліджень у закладах вищої освіти відбувається становлення ринку новинок. Його об'єктом виступають продукти інтелектуальної діяльності професорсько-викладацького складу у вигляді комплексних програм розвитку виробництва, техніко-економічного обґрунтування інвестиційних проєктів, пропозицій щодо вдосконалення управління суб'єктами господарювання. Участь вищого навчального закладу в ринку новинок відбувається в таких формах, як: розвиток власної науково-дослідної бази для створення і впровадження новинок у процесі навчання студентів; проведення наукових досліджень на основі договорів з іншими замовниками; купівля завершених розробок, нових технологій навчання й іншої інтелектуальної власності.

З одного боку, інтеграція сприяє: підвищенню результативності й ефективності досліджень; підвищенню якості освіти та підготовки науково-технічних кадрів, ефективності використання бюджетних коштів, активізації взаємозв'язку з бізнесом і процесів комерціалізації результатів прикладних наукових досліджень і розробок; притоку молоді у сферу досліджень і розробок тощо. З іншого - можливі її результати та негативні наслідки досі не проаналізовані. Варто також зауважити, що для успішної інтеграції наукових досліджень і освітньої діяльності ЗВО за сучасного розвитку інформаційності та комунікаційних технологій необхідно знайти рішення проблеми інтеграції освітніх і науково-виробничих інформаційних ресурсів.

Розвиток науки у ЗВО необхідний, щоб підвищити їхню конкурентоспроможність на світовому освітньому просторі. Це можливо на основі інтеграції освітньої та наукової діяльності, координації наукових досліджень ЗВО з потребами та замовленнями бізнес-структур. Особлива роль сектору науки визначається його впливом на проблеми соціально-економічних і технологічних перетворень у регіонах, у більшості яких він становить основу їхнього науково-технічного й економічного потенціалу.

Під час навчання поряд із широким використанням тренінгів і практичних занять значна увага спрямовується на обговорення конкретних ситуацій дослідницького, виробничого, організаційного характеру. Цьому сприяє широке залучення до навчального процесу не професійних викладачів, а спеціалістів із практичної сфери (науково-дослідні інститути, підприємства, де проєктується, виробляється й експлуатується техніка, здійснюються технологічні процеси, але часто йому важче схарактеризувати суспільне використання цих знань у практиці, в умовах конкретного виробництва). Таких труднощів немає в ученого, спеціаліста, професійна діяльність якого спрямована на практичну реалізацію знань.

Виділяють чотири типи дослідження (на відміну від інших авторів, які констатують наявність двох типів наукових досліджень) у вищій школі: власне наукові дослідження і розробки, пов'язані з розвитком предметної реальності тієї або тієї науки; наукові дослідження, пов'язані з удосконаленням педагогічного процесу та змісту навчальних дисциплін; робота зі студентами; спільна робота колективу інституту з виробництвом, бізнесом, адміністрацією тощо. Для інноваційного педагогічного співтовариства поєднання педагогічної діяльності з науково-дослідною роботою є атрибутом. Інноваційна система освіти передбачає, що наука виступає основою діяльності педагогів-новаторів, базисною підставою для якісного навчання і виховання студентів.

Поряд із науково-дослідними інститутами осередками наукової активності завжди виступали університети, які об'єднують науковий і педагогічний потенціал. У розвинених країнах поширення інноваційних процесів зумовило розвиток концепції дослідницько-підприємницького університету. Вона є синтезом концепцій підприємницького і дослідницького університетів. Сутність моделі дослідницького університету "полягає в інтеграції навчального процесу і фундаментальних наукових досліджень, тобто у виконанні функцій виробництва, накопичення і збереження, передачі та поширення знань. Як випливає з назви, модель дослідницько-підприємницького університету поєднує в собі основні риси першого і другого, її можна вважати однією з перспективних у сучасному розвитку вищих навчальних закладів, оскільки в ній підприємницька організаційна культура поширюється на науково-дослідницьку діяльність. Основна відмінність дослідницько-підприємницького університету від класичного полягає в тому, що в його межах відбувається інтеграція освіти, науки і практичної діяльності, наслідком чого є підготовка не лише теоретичних спеціалістів, а й випускників, спроможних до розв'язання прикладних завдань.

Проблемному полю науки, поряд із дисциплінарною, властива і рівнева структура, яка виникає в результаті розвитку наукової думки: фундаментальні та прикладні дослідження і наукові розробки (рівневі дослідження). Кожен рівень є деякою множиною, статистикою різних типів досліджень, тому кожному з них властива величина, яка характеризує число завдань і їхню глибину. На фундаментальному рівні число завдань мінімальне, а глибина їх максимальна, на розробному, навпаки, число завдань максимальне, а глибина - мінімальна.

На сучасному етапі є низка прикладів поєднання в закладах вищої освіти, насамперед в університетах, наукової й освітньої діяльності та співпраці з різноманітними виробничими й академічними структурами. Наприклад, в університетах формуються оригінальні системи науково-дослідної роботи, що полягає в інтеграції в єдиний комплекс багаторівневих і багатоманітних елементів інституційної, господарської та фінансової підсистем вищого навчального закладу. У цьому разі до пріоритетних напрямів розвитку віднесені розвиток наявних і формування нових науково-педагогічних шкіл; комплексний підхід до формування наукового напряму із проблем інформаційно-телекомунікаційних технологій; розширення можливостей доступу до сучасного інформаційного простору для проведення наукових досліджень; інтеграція та кооперація з інститутами міжнародного співтовариства в галузі реалізації інноваційних проєктів, фундаментальних, прикладних наукових досліджень і підготовки наукових кадрів; зміцнення прямих і зворотних зв'язків "університетська наука - потреби регіону" тощо.

Водночас відбувається формування кластерів наукових досліджень як форми здійснення міждисциплінарних наукових досліджень. Це дозволяє успішно вирішувати проблему формування знань, адаптованих до потреб економіки регіону, країни та конкретних професійних груп. Для досягнення цієї мети необхідне розв'язання таких основних завдань, як: розвиток наукових досліджень як основи фундаменталізації освіти, бази підготовки сучасного фахівця; органічне поєднання фундаментальних, пошукових і прикладних досліджень із конкурентоспроможними розробками комерційного характеру; пріоритетний розвиток наукових досліджень, спрямованих на вдосконалення системи освіти всіх рівнів, широке використання нових освітніх та інформаційних технологій, удосконалення науково-методичного забезпечення навчального процесу, поліпшення якості підготовки та підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів; удосконалення системи планування та фінансування наукової, науково-технічної й інноваційної діяльності; підтримка розробок у сфері високих технологій з метою виробництва на їхній основі товарів і надання послуг з виходом на внутрішні та зовнішні ринки; розширення міжнародної інтеграції, залучення зарубіжних інвестицій; створення умов для підготовки та перепідготовки кадрів у сфері інновацій і науково-технічного підприємництва, що забезпечують підвищення інноваційної активності, комерціалізацію результатів наукових досліджень; розвиток правової бази інтелектуальної власності.

Наприклад, головними цілями створення інтегрованого навчально-науково-виробничого комплексу є такі: перехід на якісно новий рівень підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів, що відповідають міжнародним кваліфікаційним вимогам, на основі активізації, інтенсифікації й інтеграції фундаментальних і прикладних наукових досліджень, інноваційної діяльності, освітнього процесу та виробництва; розроблення та впровадження новітніх освітніх та інформаційних технологій, науково-методичного і матеріально-технічного забезпечення на базі створення такого освітнього простору, якість якого не може бути досягнута іншими організаційними засобами; створення інтегрованого освітнього й інформаційного середовища, де процес навчання безпосередньо пов'язаний із виробництвом і здобуттям фундаментальних знань, їх використанням у прикладних розробках нової техніки та технології, проведенням експериментальних досліджень і виробничих випробувань, доведенням технічних проєктів до дослідних і серійних зразків, коли студент, аспірант, докторант, професор працюють пліч-о-пліч з інженером, конструктором, технологом і є безпосередніми учасниками творчого процесу, а не сторонніми спостерігачами; проведення повного комплексу досліджень і створення наукомісткої високотехнологічної продукції світового рівня, упровадження її у виробництво й освіту, комерціалізація результатів наукових досліджень, вихід на внутрішні і зовнішні ринки, залучення зарубіжних інвестицій через спільні науково-виробничі й освітні підприємства; істотне скорочення витрат і часового циклу - від зародження наукової ідеї до реалізації наукових результатів у нових технологіях, устаткуванні, "ноу-хау" - і формування нових механізмів планування та фінансування всіх видів діяльності університету; відпрацювання моделі участі ЗВО в управлінні державною власністю через довірче управління пакетом профільних акцій підприємств, створення центрів розвитку різних галузей економіки на сучасній науковій, технічній і технологічній основі; перетворення університету на центр підйому економіки регіону, інноваційної й інвестиційної активності, духовного та культурного розвитку, об'єднання всіх творчих сил.