Професійно-етичні аспекти підготовки майбутнього педагога інклюзивного освітнього закладу

Key words: professional ethics, inclusive education, special educational needs, moral and ethical qualities of personality.

В умовах гуманізації інклюзивної освіти, особистісно-орієнтованого підходу пріоритетного значення набуває формування гуманістичних цінностей, педагогічної культури у майбутніх вчителів, умінь щодо володіння різноманітним арсеналом педагогічних засобів, готовності до етично адекватної поведінки в різних ситуаціях інклюзивного освітнього середовища. Реалізація цих завдань пов'язана із засвоєнням майбутніми фахівцями норм і принципів професійної етики, а також відповідною деонтологічною підготовкою. Сьогодні можна помітити, що реформи в освітній сфері все більше носять гуманістичний характер. Про сучасні підходи до становлення та розвитку особистості наголошують основні нормативно-правові документи про освіту, а саме: Закони України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Концепція НУШ", "Концепція розвитку інклюзивної освіти в Україні", Державний стандарт початкової освіти тощо.

Проблема професійної етики, як базової складової у формуванні професійності майбутніх педагогів інклюзивного освітнього закладу, актуалізує, на нашу думку, необхідність введення до навчальних планів педагогічних закладів вищої освіти дисциплін в цій галузі, наприклад: "Педагогічна етика", "Етичні проблеми в інклюзивній освіті" тощо. Вони передбачають теоретичне і практичне опанування студентами основ професійної етики, розвиток гуманістичних цінностей, моральних особистісно-професійних якостей, умінь щодо здійснення індивідуальної педагогічної дії на етичних засадах тощо. Крім того, вважаємо, що вищезазначене дасть змогу майбутнім фахівцям оцінити стан розвитку своєї моральної свідомості і шляхом рефлексії відшукати нормативне в індивідуальному; аналізувати факти реального інклюзивного педагогічного процесу крізь призму морального вибору; сформувати позитивне ставлення до себе та інших учасників інклюзивного освітнього середовища тощо.

Аналіз джерел з означеної проблеми показав, що в освітній галузі першочергового значення набувають такі завдання, як: адаптація та модифікація освітнього середовища до потреб і можливостей здобувачів освіти; спрямованість педагогічної дії вчителя; розвиток професійної етики задля самореалізації педагога та формування гармонійної особистості учня; компліментарність (додатковість) в інклюзивній освіті, що дає можливість удосконалити рівень професійно-етичної підготовки майбутніх педагогів.

Проблеми підготовки фахівців у вищій школі, гуманізації вищої освіти, істотна частина яких - формування морально-етичних стандартів у галузі інклюзивної освіти, є об'єктом уваги педагогічної науки протягом останніх десятиліть. їх досліджують вітчизняні та зарубіжні науковці в різних аспектах, а саме: педагогічні основи організації освітнього процесу у закладах вищої освіти (А. Алексюк, Г Балл, А. Мойсеюк, І. Прокопенко, М. Сметанський, О. Шестопалюк тощо); сучасні педагогічні технології у професійній підготовці майбутніх фахівців (Г. Васянович, М. Воловик, Р Гуревич, О. Падалка, О. Пєхота, С. Сисоєва тощо); гуманізація та гуманітаризація вищої освіти (В. Андрущенко, Л. Барановська, І. Бех, С. Гончаренко, І. Зазюн, О. Коваленко, Г. Тарасенко, Л. Товажнянський тощо); актуальні проблеми розвитку інклюзивної освіти (І. Багажникова, І. Гилевич, Д. Зайцев, В. Засенко, А. Колупаєва, М. Малофєєв, Л. Шипіцина, А. Шевцов, Н. Шматко та ін.); розроблення нових підходів до навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами (Е. Данілавічютє, І. Демченко, З. Ленів, С. Литовченко, І. Луценко, Н. Софій тощо); організація толерантного освітнього середовища (Л. Байбородов, Л. Бернадська, Р. Валітова, І. Гриншпун, Я. Довгополова, О. Дубасенюк, Д. Колесов, В. Моргун, І. Палько). Значення етики в інклюзивній освіті досліджується багатьма вченими, однак на сьогоднішній день у цій галузі не існує всебічного огляду.

Мета статті - розкрити особливості набуття етичного мислення, глибоких теоретичних знань і практичних навичок поведінки майбутніх педагогів в сфері інклюзивної освіти.

У суспільстві виникає розуміння того, що психофізичні порушення не зменшують людську сутність, здатність переживати, відчувати, вчитися, набувати соціального досвіду, і для будь-якої дитини треба створювати комфортні умови для її розвитку з урахуванням індивідуальних потреб та здібностей особистості.

В освіті все більше проявляється тенденція до усунення бар'єрів між корекційними та звичайними класами, до розширення доступу деяких категорій дітей з особливими освітніми потребами до загальноосвітньої школи. Цей широкий процес інтеграції, що передбачає однакову доступність освіти та розвиток системи загальної освіти у напрямку пристосування до особливостей усіх дітей, називається інклюзивною освітою [7].

Системний аналіз психолого-педагогічної, філософської, методичної та соціологічної літератури дає можливість розглядати сутність поняття "інклюзія" - це побудова комфортного сучасного суспільства з рівними можливостями для усіх громадян, незалежно від їхніх фізичних чи психологічних особливостей.

Ідея інклюзії, що виникла внаслідок усвідомлення цінності людської багатоманітності і відмінностей між людьми, виключає будь-яку дискримінацію та відображає одну з головних ознак демократичного суспільства: усі діти є чинними членами суспільства і мають рівні права, зокрема щодо отримання освіти, незважаючи на особливості їхнього психофізичного розвитку.

Водночас у розумінні багатьох людей інклюзія пов'язана лише з особами, що мають "інвалідність - міру втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи" [5].

Так, особи з інвалідністю - це люди, які мають певні фізичні, інтелектуальні, психічні чи сенсорні порушення, що можуть заважати повній та ефективній участі таких осіб у житті суспільства на рівні з іншими. Проте, діти, які потребують інклюзивної освіти, можуть і не мати інвалідності, але вони мають особливі освітні потреби [4].

Концептуалізація інклюзії ґрунтується на етичних принципах, оскільки вона стосується питань справедливості, піклування та турботи. Багато хто стверджує, що інклюзія є основним правом, яке підтримується Саламанською декларацією (1994 р.) та Конвенцією ООН про права людей з інвалідністю (2006 р.). На міжнародному рівні освітні системи прийняли інклюзивну освіту з різними можливостями та структурами. Тим не менш, етичні виміри інклюзії часто відсутні в теоретичних і практичних обговореннях інклюзії у викладанні та навчанні.

У контексті європейських цінностей інклюзивна освіта вимагає значної переорієнтації свідомості суспільства і, насамперед, педагогічних працівників, а також здійснення педагогами своєї професійної діяльності з урахуванням принципів толерантності, поваги до індивідуальних особливостей дітей, недопущення дискримінації та неупередженості. Крім того, етичні взаємовідносин між людьми є загалом основою розвитку демократичного суспільства. Адже предметом дослідження етики є мораль - одна із форм суспільної свідомості як система принципів, норм, оцінок, правил, вимог, що виступають духовно-культурними механізмами регуляції поведінки людей [2].

В свою чергу, професійна етика - це сукупність принципів, норм і правил, які є регуляторами поведінки представників окремих професій (в нашому випадку - майбутніх педагогів інклюзивного освітнього закладу) на основі загальнолюдських моральних цінностей з урахуванням особливостей конкретної професійної діяльності [3].

Переорієнтація сучасної педагогічної освіти на європейські стандарти, передбачає, у першу чергу, підготовку компетентного фахівця, здатного практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки та досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики. Тому головне завдання у формуванні професійної етики та теоретичних знань і практичних навичок поведінки майбутніх педагогів в сфері інклюзивної освіти полягає не лише у розкритті значення професійного обов'язку вчителя, відповідальності за результати професійної діяльності, визначенні системи норм вимог, що ставляться до педагогів у процесі взаємодії з учнями з ООП, їхніми батьками, іншими педагогічними працівниками, а й у виявленні умов їх реалізації у практичній діяльності.

Крім того, на нашу думку, у завдання формування правильного етичного мислення майбутнього фахівця в сфері інклюзії має входити вивчення способів усунення несприятливих факторів, конфліктних ситуацій, що можуть виникнути у процесі професійної діяльності, запобігання формального застосування знань вчителями, виховання моральних якостей особистості, а також підвищення престижу педагогічної професії.

Отже, з'ясовано, що серед ключових компетентностей, якими повинен оволодіти сучасний педагог інклюзивного освітнього закладу, етична має пріоритетне значення. Вона виступає показником і одночасно результатом професійно-особистісної готовності до майбутньої професійної діяльності, тому що виконання будь-якого педагогічного завдання в інклюзії має в першу чергу моральний зміст. Професійна етика майбутнього фахівця репрезентує головні регуляції його дій, що закріплюються у звичках, традиціях, принципах життя і професійній діяльності, психічних станах, діях, вчинках і якостях, забезпечує вибір ним свідомої етичної поведінки згідно умов інклюзивного середовища.

Нами встановлено, що рівень сформованості професійної етики майбутніх фахівців значною мірою залежить від деяких характеристик особистості педагога, зокрема: мотивів діяльності, його світогляду, професійної спрямованості, моральних якостей, знань психології людини, педагогіки, здатності органічно поєднувати ці сторони єдиного процесу в інклюзивному просторі.

Науковці виокремлюють такі базові принципи інклюзивного навчання: "цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень; кожна людина здатна відчувати і думати; кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою; всі люди відчувають потребу один в одному; істинна освіта може здійснюватися лише в контексті реальних взаємин; всі люди потребують підтримки і дружби ровесників; для всіх, хто навчається, досягнення прогресу може бути радше в тому, що вони можуть робити, а не в тому, чого не можуть; різноманітність посилює всі сторони життя людини" [1].

До головних етичних принципів співпраці в умовах інклюзивного середовища, на нашу думку, належать: принцип гуманізму, принцип поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього, принцип природовідповідності, принцип демократизації, принцип опори на позитивне, принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії, принцип індивідуального підходу до учнів, акмеологічний принцип.

Майбутній педагог має поєднувати професійну культуру з чуйним ставленням до учня, вміти встановити особистий контакт з учнем, узагальнити й оцінити наявні дані психолого-медико-педагогічної консультації. Для успішної організації навчально-виховного процесу педагог повинен вивчити психологічні, емоційно-вольові особливості дитини з порушеннями психофізичного розвитку, скласти уявлення про механізм порушення, його прояви, ознайомитися з умовами виховання та навчання учня, відносинами у родині тощо.

Поведінка, тактика роботи педагога інклюзивного навчального закладу повинна залежати від індивідуальних особливостей учня з обмеженими можливостями, його характеру, рівня виховання, важкості захворювання. До кожної дитини потрібно знайти індивідуальний підхід, підібрати індивідуальні види роботи. Вчитель має ставитись до учня з ООП не просто як до учасника освітнього процесу, а як до особистості зі своїм духовним світом, своїми бажаннями, сподіваннями, надіями, острахами тощо. В. Сухомлинський наголошував, що без глибокого знання душі дитини, особливостей мислення та сприймання навколишнього світу неможливе навчання, немає педагогічної культури. Тільки тому педагогу, який розуміє дитячу душу, учні відкриють себе: "... без знання дитини - її розумового розвитку, мислення, інтересів, захоплень, здібностей, нахилів - немає виховання" [6]. Тому варто зазначити, що для ефективної організації інклюзивної освіти вчитель повинен скласти повне уявлення не лише про ООП, але і про особливості особистості учня. Педагогічні заходи повинні будуватися залежно від характеру учня з ООП, рівня його виховання, ступеня тяжкості обмеження функціонування.

Резюмуючи все вищезазначене, можна виокремити низку найважливіших морально-етичних якостей майбутнього педагога інклюзивного освітнього закладу, якими має володіти фахівець:

- гуманність і повага до особистості учня (позиція вчителя, яка виражається в умінні бачити за будьякими зовнішніми проявами дитини з ООП риси живого, що має право на індивідуальність, в умінні не придушити людське, а також вміння співвідносити свій душевний стан з конкретними обставинами);

- емпатія (розуміння відносин, почуттів, психічних станів учнів з ООП в формі співпереживання; інтуїтивне розуміння психологічного настрою, вміння зрозуміти дитину, її приховані мотиви, душевне сум'яття, ототожнення своїх почуттів з емоціями дитини, а також усвідомлення її винятковості, унікальності та індивідуальності);

- толерантність (повага, прийняття і правильне розуміння форм самовираження та способів вияву індивідуальності людей з ООП, терпиме ставлення до чужої думки, вірувань, поведінки, визнання рівності всіх людей, не зважаючи на особливі потреби кожного, відмова від домінування та насильства);

- милосердя (втілення високої любові до ближніх, один з істотних проявів гуманності, це риса особистості майбутнього педагога, що виявляється у внутрішній готовності допомогти, пробачити, поспівчувати, не переслідуючи власних інтересів, а керуючись виключно безкорисливими спонуканнями);

- педагогічний оптимізм щодо дітей з ООП передбачає впевненість у прогресі в розвитку дитини, вірі в її можливості та її майбутнє, життєрадісність, успіх, схильність у всьому бачити хороше;

- психолого-педагогічну компетентність і розвинуте педагогічне мислення (професійні знання, які дають змогу педагогу успішно здійснювати професійно-педагогічну діяльність і вирішувати складні педагогічні задачі, пов'язані з проблемами навчання, виховання і розвитку особистості дитини з ООП);

- культуру професійної поведінки (педагогічного спілкування, мови, зовнішнього вигляду тощо). Формування таких якостей у майбутнього педагога інклюзивного освітнього закладу, на нашу думку, допоможе пізнати світ дитини з особливими потребами, утвердити життєрадісність, віру в успіх спільної справи, а також сприятиме набуттю етичного мислення фахівця, глибоких теоретичних знань і практичних навичок поведінки в сфері інклюзивної освіти.