Реалізація ідей Сухомлинського щодо формування цінностей молодших школярів в ЗЗСО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 101

Реалізація ідей Сухомлинського щодо формування цінностей молодших школярів в ЗЗСО

Батрун Ірина Володимирівна кандидат педагогічних наук, учитель російської мови та літератури

м. Харків

Анотація

У статті досліджено ідеї В. Сухомлинського щодо формування цінностей молодших школярів в ЗЗСО. Доведена значущість ідей формування ціннісного ставлення молодших школярів, морального виховання людини. Визначено цінності Нової української школи. Підкреслено ідеї В. Сухомлинського про школу як осередок громадянського та культурного формування ціннісної сфери особистості починаючи з початкової школи. Ціннісна сфера особистості має трикомпонентну структуру:

Когнітивний компонент - поняття й уявлення про той чи інший бік життя.

Аннотация

Емоційно-оціночний компонент - переживання даної події, явища, їх оцінка.

Поведінковий компонент - досвід діяльності, уміння, навички, поведінкова готовність до певних соціальних дій.

Формування цінностей та моральних цінностей - процес багатогранний і складний. Встановлено, що специфічність усвідомлення об'єктів соціальної дійсності як цінностей передбачає наявність для цього особливих психологічних механізмів. Важливим є вид психологічного процесу, оцінна діяльність людини, спрямована на засвоєння та усвідомлення об'єктивно змістовної сторони об'єкта чи предмета. А також оцінювання властивостей предмета з точки зору потреби, корисності, прийнятності для задоволення потреб та інтересів особистості, реалізації цілей її діяльності. Результат цієї оцінної діяльності - усвідомлення цінності та формування ціннісних орієнтацій, що визначають ставлення. Поняття «ціннісне ставлення до людини» випливає з понять «цінність» та «ціннісні орієнтації». Цінності - властивості буття, які створює людина або які мають певне ставлення до неї. Основною дефініцією поняття «цінності» є значущість певних реалій дійсності з точки зору задоволення матеріальних і духовних потреб, інтересів людини; це те, що може цінувати особистість, що є для неї значущим і важливим. Саме цінності наповнюють сенсом існування людини і суспільства, вони значною мірою духовно відтворюють саму людину.

Ключові слова: молодші школярі, цінності, мораль, совість, вчитель, виховання школярів, ціннісна сфера, формування цінностей.

Abstract

Batrun Irina Volodymyrivna Candidate of Pedagogical Sciences, teacher of Russian language and literature, Kharkiv Secondary School I-III Levels No. 101, Kharkiv

IMPLEMENTATION OF SUKHOMLYNSKY'S IDEAS REGARDING THE FORMATION OF VALUES OF YOUNGER SCHOOL STUDENTS IN IGSE

The article examines the ideas of V. Sukhomlinsky regarding the formation of values of younger schoolchildren in IGSE. The importance of the ideas of forming the value attitude of younger schoolchildren, moral education of a person has been proven. The values of the New Ukrainian School are determined. The ideas of V. Sukhomlinsky about the school as a centre of civic and cultural formation of the value sphere of the individual starting from elementary school are emphasized. The value sphere of an individual has a three-component structure:

Cognitive component - concepts and ideas about one or another aspect of life.

Emotional and evaluative component - experiencing a given event, phenomena, their evaluation.

Behavioural component - activity experience, abilities, skills, behavioural readiness for certain social actions.

The formation of values and moral values is a multifaceted and complex process. It was established that the specificity of awareness of objects of social reality as values presupposes the presence of special psychological mechanisms for this. What is important is the type of psychological process, the evaluative activity of a person, aimed at assimilation and awareness of the objectively meaningful side of an object or subject. As well as evaluating the properties of the subject from the point of view of need, usefulness, acceptability for meeting the needs and interests of the individual, realizing the goals of his activity. The result of this assessment activity is the awareness of value and the formation of value orientations that determine attitudes. The concept of "valuable attitude towards a person" derives from the concepts of "value" and "value orientations". Values are properties of being that are created by a person or that have a certain relationship to him. The main definition of the concept of "values" is the significance of certain realities of reality from the point of view of satisfying material and spiritual needs, human interests; it is something that a person can value, that is meaningful and important for him. It is values that fill the existence of a person and society with meaning; they to a large extent spiritually reproduce the person himself.

Keywords: primary school students, values, morality, conscience, teacher, education of schoolchildren, value sphere, formation of values.

Постановка проблеми

У сучасних умовах глобальних війн, духовної кризи, роз'єднаності актуальності набуває важлива педагогічна проблема формування гуманістичних ціннісних орієнтацій особистості молодших школярів. Сучасне життя в умовах війни переконує, що без формування у наших нащадків таких моральних цінностей як добро, людяність, відповідальність, почуття власної гідності, толерантність неможливо розбудовувати європейську Україну. Ці цінності виконують функцію гармонізації особистих і суспільних інтересів. ціннісний моральний виховання культурний

Ці ідеї формування особистості відзеркалено в концепції Нової української школи, нового Державного стандарту початкової освіти, в Національній стратегії розвитку освіти. В процесі навчання закладаються ключові компетентності та вміння здобувати знання впродовж життя [8; 19]. Новий освітній простір актуалізує ідеї В. Сухомлинського щодо ціннісного виховання громадян України, починаючи з початкової школи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Концепція В. Сухомлинського щодо формування цінностей молодших школярів отримала визнання в педагогічному середовищі. Ці ідеї описано в ряді змістовних праць. Зокрема, про формування ціннісної сфери особистості йдеться у працях «Слово про слово», «Слово рідної мови», «Слово і мислення», «Стежка до квітучого саду».

Реалізація ідей В. Сухомлинського взаємопов'язана із формуванням ціннісного ставлення молодших школярів та засадами педагогіки партнерства [12]. Ціннісне ставлення - загальнонаукове поняття, яке має важливе гносеологічне значення для педагогіки, психології та соціології.

Включення ціннісного ставлення у структуру особистості дає змогу, на думку низки вчених, виявити соціальні детермінанти поведінки, витоки яких варто шукати в моралі, суспільній повсякденній життєдіяльності людини [1]. Ставлення у психології особистості - це система зв'язків людини зі світом та іншими людьми. Воно виступає складовою частиною її свідомості та самосвідомості. Ставлення є основною категорією в теорії особистості В. Мясищева. В основі цієї теорії лежать ідеї О. Лазурського щодо класифікації особистості згідно з типами її ставлення до оточуючої дійсності. Основні положення психології ставлення полягають у тому, що особистість, психіка та свідомість людини у кожен момент є єдністю відображення об'єктивної дійсності і ставлення людини до неї. Психологічні ставлення людини виступають як цілісна система індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності: з явищами природи і світом речей, з людьми і суспільними явищами; особистості з самою собою як суб'єктом діяльності [10].

У оригінальній педагогічній системі В. Сухомлинського, яка перекликається із висновками видатних психологів, подано міркування щодо процесу особистісно-зорієнтованого навчання, гуманного виховання та соціалізації, яка ґрунтується на ідеях утвердження у дитячому серці співчуття, доброти до всього прекрасного, що є в житті, і насамперед до людини [16]. Ставлення особистості до самої себе містить три взаємопов'язані компоненти: пізнавальний - знання себе; уявлення про свої якості; емоційний - самооцінка цих якостей і ставлення до себе (самоповага, самопізнання). Кожен школяр має не просто знати про наявність власного «Я», відчувати його, а й уміти його оцінювати [3, с. 78].

Мета статті - розглянути ідеї В. Сухомлинського щодо формування цінностей молодших школярів в ЗЗСО в умовах НУШ.

Виклад основного матеріалу

В умовах Нової української школи Школа майбутнього має якнайповніше використовувати для гармонійного розвитку все, що дає природа для формування особистості. Нові світоглядні орієнтири та соціальні завдання, які стоять перед людством, актуалізують проблему ставлення людини до природи, ціннісних орієнтацій та утвердження гуманістичних соціально-моральних позицій щодо використання природи суспільством. Сучасна етика бере на себе відповідальність за благо людей в тому числі їх майбутніх поколінь, а також усіх інших форм життя. Всупереч глобальним загрозам сучасності вона пропонує суттєві ціннісні переорієнтації свідомості в напрямі культивування поваги та любові до природи, відмову від традиційних споживацьких установок.

Ставлення людини до природи набуває такого ж морального значення, як і ставлення людини до людини. Це також відзначав педагог-гуманіст В. Сухомлинський. Ставлення до природи - своєрідна проекція культурного розвитку. Процес становлення та розвитку особистості взаємопов'язаний із формуванням потреб, мотивів, ставлень. Ціннісне ставлення до природи включає емоційні переживання, що відповідають потребам певного суспільства. Аналізуючи ставлення учнів до природи, важливо підкреслити, що воно спрямоване на формування екологічної компетентності, відповідального ставлення до природного середовища. Тобто, сформованість ціннісного ставлення до природи в учнів, це елемент соціалізації особистості. В умовах ЗЗСО формування молодших школярів здійснюється в процесі здобуття знань, в процесі пізнання ними довкілля [3].

Екологічна освіта та виховання школярів на ідеях сталого розвитку є частиною цілісної сучасної системи НУШ, що містить [19]: засвоєння та розвиток природничо-наукових, суспільних та технічних знань про взаємодію суспільства з природою. Фахівці І. Звєрєв, С. Карсон, Е. Нордланд, Г.Пустовіт, В. Червонецький та інші її стратегічним завданням визнають формування нової екологічної культури, яка містить у собі шанобливе, екологічно відповідальне ставлення людини до природи, певний обсяг знань і переконань, готовність до діяльності, практичні дії, які узгоджуються з вимогами дбайливого ставлення до природи.

Формування екологічної компетентності та ціннісного ставлення до світу людей та природи передбачає розвиток потреби у спілкуванні з природою, прояв активного до неї ставлення, піклування про її стан у теперішньому та майбутньому [13]. Ефективність процесу формування ціннісного ставлення до природи неможлива без створення комфортного психологічного середовища, де вчитель працює разом з учнями, з їх інтересами, мотивами, потребами, з різним рівнем осмислення й усвідомлення інформації, своїм досвідом та сформованою свідомістю, на засадах партнерства.

Відомо, що цілісний педагогічний процес відбувається в умовах створення інклюзивного освітнього простору, в умовах недискримінації учнів Важливо опікуватись формуваннями екологічної культури учнів: інтересу до природи, знань про природу, моральних та естетичних почуттів щодо неї, діяльності [5].

Водночас дотримання єдності впливу на інтелектуальну емоційно- чуттєву, діяльнісну сфери особистості має принципово важливе значення і визначає ефективність екологічного виховання.

Питання формування в учнів ціннісного ставлення до природи є найактуальнішим. Саме у ЗЗСО мають формуватись наукові основи розуміння закономірних зв'язків у системі «природа-суспільство-людина», має формуватися громадянська відповідальність за збереження природного середовища [21].

Вищий ступінь розвитку особистості та її ставлення визначається рівнем свідомого ставлення до оточуючого і самосвідомістю як свідоме ставленням до самого себе. Це взаємопов'язано із уявленнями особистості про добро і зло [14, с. 17 - 22]. Досвід видатного педагога В. Сухомлинського дозволив дійти висновків, що школа є осередком культури, коли в ній акумулюються ідеї Батьківщини, Людини, Матері та Мови (рідного Слова).

Найвищим рівнем виховання за В. Сухомлинським, - це утвердження почуття любові, яке є найсвятішим у людському світі. «Праця душі, - писав В. О. Сухомлинський, - це означає страждати, хворіти стражданнями і болями людини - перш за все матері, батька, сестри, дідуся, бабусі. Не бійтеся відкривати юну душу для цих страждань... Одна з найбільш болісно важких речей в педагогіці - це вчити дитину праці любові» [17, с. 40]. Особливим видом ціннісних ставлень є моральні ставлення. Найбільш стійкі ціннісні ставлення визначають ціннісні орієнтації особистості. Ставлення до людей виступають регулятором соціальної взаємодії (міжособистісні взаємини).

Важливою стороною моральної оцінки є емоційне переживання, що відзначають І. Бех, В. Мясищев. Воно присутнє при цьому ціннісному ставленні, яке впливає на реалізацію цінності в поведінці людини. Формування морально-естетичних цінностей учнів проаналізували у наукових працях вчені Г. Апресян, О. Буров, А. Комарова, В. Липський, В. Малахов, Н. Миропольська, Л. Печко. Значущість моральної оцінки, що має бути усвідомлена в системі ціннісних понять, підкреслює Л. Архангельський. Наприклад, володіння знаннями, оцінками, відношеннями, які характеризують екологічну картину світу, практичними навичками збалансованого співіснування з природою на побутовому, повсякденному рівні та окремими діями громадського характеру. Наступний рівень досягає мети усвідомлення школярами довкілля як складового, ієрархічного, системного утворення з внутрішніми та зовнішніми зв'язками, оволодіння практичними уміннями та навичками здорового способу життя, окремими вміннями та навичками професійного функціонування у навколишньому середовищі.

Існує багато точок зору на сутність цінності: це поняття, суть якого - здатність задовольняти потреби й інтереси особистості, що відзначав О. Дробницький, особлива значущість речей, явищ, процесів, ідей для життєдіяльності людини, її потреб та інтересів, це специфічне утворення свідомості, особлива індивідуальна реальність, яка має особливу значущість для людини, що підкреслюють І. Бех, Л. Виготський, В. Малахов, С. Рубінштейн [4]. Моральне формування особистості - процес, що містить ряд компонентів, головним із яких є усвідомлене ставлення до необхідності морального вдосконалення, набуття й розвиток навичок гідного й шанобливого ставлення до людей. Вирішальну роль у розвитку особи відіграє совість (сумління) [20, с. 139]. Сьогодні під впливом глобалізації відбувається формування у людей морально негативних якостей (лицемірство, заздрість, зарозумілість, розпуста, грубість, лихослів'я, ненависть, ревнощі, пихатість, егоїзм), які впливають на вчинки, та викликають морально негативні форми прояву негативних нахилів і пристрастей людської природи, такої як егоїзм, корисливість, жадоба, що є несумісними з концепцією НУШ.

Цінності, на які має сьогодні орієнтуватись особистість, мають різнопланову класифікацію, зокрема, глобальні цінності: Природа, Культура, Любов, Сім'я, Праця, Свобода; справжні цінності: Людина, Щастя Людини. Важливими є вічні загальнолюдські (головні) цінності: Істина, Краса, Добро, Справедливість. А також особистісні цінності (фізичний стан, здоров'я, пам'ять, логіка, розвиток і саморозвиток, захоплення, самопочуття, сфера почуттів, громадянська позиція, мрії, моральна й естетична культура, поведінка, вчинки, самооцінка); цінності рідного дому (ставлення в сім'ї, спогади про дитинство); цінності «великої» Батьківщини (народ, його менталітет, особливості світогляду, гуманність, чесноти людини, національна самобутність, історична пам'ять, культура, мистецтво, релігія); цінності малої батьківщини (школа, рідна вулиця, рідне село, мова, історія, культура, духовність, мистецтво рідного краю, соціум).

Вищими моральними цінностями є Правда, Сенс Життя, Дружба. Окремі автори класифікують цінності на предметні, нормативні, вітальні, естетичні, пізнавальні. Головними критеріями цінності є корисність, необхідність для суспільства і окремого індивіда.

Ціннісні орієнтації - це відносно стійка система спрямованості інтересів і потреб особистості на певну ієрархію життєвих цінностей, схильність у наданні переваги певним цінностям у різних життєвих ситуаціях, спосіб розрізнення особистісних явищ і об'єктів за рівнем їх значущості для людини. Вони є важливими елементами структури особистості. Вони є внутрішнім компонентом свідомості та самосвідомості людини. Як і цінності, вони відіграють дуже активну роль у визначенні спрямованості моральної діяльності особистості. Ціннісні орієнтації є дуже стійкою системою, основними її детермінантами виступають матеріальні умови життєдіяльності, рівень загальної культури, переконання, нахили, здатності, здібності людини, особистісні сенси, моральні принципи, система цінностей особистості, суспільства чи якоїсь окремої референтної групи. Вони формуються у процесі соціалізації, виконання певних соціальних ролей, засвоєння системи суспільних цінностей.

Ціннісні орієнтації тісно пов'язані з пізнавальними та вольовими якостями особистості. У процесі спільної діяльності, яка визначає взаємини людей в групах складаються групові ціннісні орієнтації. В. Сухомлинський у «Школі радості» вихованцям прищеплювалися почуття людяності, толерантності та доброзичливості. Діти вчилися бачити різні людські емоції, адже вони не просто саджали дерева, працювали в саду, спілкувалися. В. Сухомлинський доводив що розуміння краси людини, людського життя, людських вчинків має відбуватися через засвоєння краси людської культури, мистецтва. Тому «радість успіху - це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою». Ці ідеї є актуальними щодо педагогічної моралі, адже система моральних вимог, до вчителя Нової української школи має прояв у ставленні до самого себе (формування особистісної компетентності), до своєї професії, до суспільства, до дітей, батьків, учасників освітнього процесу [11]. Вона є одним із регуляторів поведінки вчителя в педагогічній практиці, що ґрунтується на системі вимог педагогічної моралі та віддзеркалює професійний рівень вчителя, вимоги до його моральних якостей, визначає його вчинки. Підкреслюючи, що система ціннісних орієнтацій утворює змістову сторону спрямованості особистості і виявляє внутрішню основу її ставлень до дійсності. Розвинуті ціннісні орієнтації особистості - показник її зрілості та сформованості, нерозвиненість ціннісних орієнтацій - ознака інфантилізму особистості. Ціннісні орієнтації мають вплив на стиль мислення особистості, спосіб її життя, перебіг емоційних процесів.

Педагогічною наукою обґрунтовані різні підходи до визначення основних властивостей ціннісних орієнтацій. В їх основу покладено: основні сфери життєдіяльності людини (матеріальні й духовні цінності та орієнтації); форми свідомості й тип культури (суспільно-політична, моральна, естетична, екологічна); сфери самоствердження особистості (ціннісні орієнтації пов'язані з сім'єю, трудовою діяльністю та її різновидами, освітою); вікові особливості (орієнтація учнівської молоді); приналежність до певної соціальної групи та інші принципи.

Система ціннісних орієнтацій особистості не є стабільною та незмінною. Утверджуючись у свідомості людей вони стають їх провідним мотивом поведінки в повсякденній життєдіяльності. Динамічність ціннісних орієнтацій та ставлень проявляється у розвитку та зміні ставлення до свого оточення, продуктів своєї життєдіяльності. На мобільність системи ціннісних орієнтацій впливають такі фактори, як нові умови життєдіяльності людини, моральні норми поведінки, умови мікрооточення та макрооточення, міжособистісний вплив, вікові та індивідуальні психологічні особливості, ступінь реалізації «Я»- концепції особистості, характер і система виховання. В якості базових гуманістичних цінностей, що характеризують індивідуальну культуру особистості, рівень її вихованості, визначені Добро, Відповідальність, Совість. Ці категорії взаємозв'язані між собою. Добро - це нормативно-оцінна категорія моральної свідомості, яка в узагальненій формі означає, з одного боку, належне і морально-позитивне, а з іншого - морально-негативне, ганебне, недозволене у вчинках і мотивах людей, в явищах соціальної дійсності. Мораль впливає на людську поведінку з позиції протиставлення добра і зла. Тому добро і зло - категорії етичної свідомості, від змісту яких залежать усі інші етичні уявлення. Добро як передумова особистісно-гуманного підходу до людини орієнтує на ставлення до неї як суб'єкта соціального прогресу, власного життя, спрямовує на морально цінну взаємодію з різними сторонами оточуючого світу, сприйняття іншого як цілі, а не засобу для досягнення своїх власних інтересів. Добро - це і позиція відкритості світу, прийняття світу й себе, здатність і готовність культивувати людяність в собі і навколо себе. Воно є передумовою практично-дійового ставлення людини до світу. Добро безкорисне, щедре і не вимагає обов'язкової винагороди. Воно дозволяє людині і суспільству жити, розвиватись, благоденствувати, досягати гармонії і досконалості. Таким чином, гуманістична етика визнає пріоритетом людину, її унікальність, неповторність, її щастя, потреби та інтереси, головним критерієм добра є все те, що сприяє прояву справжньої сутності людини - її саморозкриттю, самовияву, самореалізації, все, що надає смисл людському існуванню. Іншим критерієм добра і одночасно умовою, що забезпечує самореалізацію людини є гуманізм і все, що пов'язане з гуманізацією людських стосунків (любов до себе, до іншої людини, до суспільства, народу, нації, свобода і справедливість, людська гідність). В категорії добра втілюються уявлення людей про найбільш позитивне в сфері моралі, про те, що відповідає моральному ідеалу, а в поняття зла - уявлення про те, що суперечить моральному ідеалу, перешкоджає досягненню особистого щастя і гуманності у стосунках між людьми. Добро має свої особливості. По-перше, як і всі моральні феномени, воно є єдністю мотиву і результату дії. Добрі наміри, які не проявилися в діях, ще не є реальне добро. Це добро потенційне. Як якості особистості добро і зло є різновидами чеснот і вад, як прояви поведінки - доброта і злість. Доброта - це стиль поведінки: привітна посмішка, доречна люб'язність, акт милосердя, безкорисна допомога. Добра людина - вдячна. Вчинок вдячності втілює діяльнісне ставлення однієї людини до іншої. Структура вчинку вдячності має дві форми. Перша - виражає поведінкову ситуацію, коли одна людина проявила добродійність до іншої, а інша, в свою чергу, також робить певну послугу. Інша форма - це доброчинність, спрямована на певну спільноту. Ця форма вчинку-вдячності є більш ціннісно вагомою, бо особистість прагне своє почуттєве ставлення трансформувати на інших, викликати у них аналогічні переживання і дії [1]. Доброта - це і точка зору, переконаність, тип свідомості, в якому проявляється сутність людини. Добра людина - це людина чуйна, толерантна, сердечна, співчутлива, тактовна, делікатна, здатна розділити чиїсь радість чи горе навіть тоді, коли вона обтяжена своїми проблемами. Вміння радіти щастю, благополуччю іншої людини, бажання добра всім людям виступають основою доброти. Якщо ж такі моральні переживання не притаманні особистості, то байдужість до проблем іншої людини, заздрість, егоїзм породжують жорстокість. Жорстока людина ніколи не зможе бути по-справжньому щасливою. Добра людина - справедлива. Справедливість як об'єктивне неупереджене ставлення до себе і світу, пов'язане з поняттям невід'ємних прав людини. Органічно з'єднані зі справедливістю такі риси як терпимість, милосердя, благородність, великодушність. Великодушність є вищою формою вияву терпимості.

Великодушність породжує благородство, як здатність людини діяти відповідно до гуманних принципів, поєднувати вимогливість до себе та до інших людей, причому вимогливості до себе відводиться центральне місце. Благородство людини проявляється у вчинках-відданості та вчинках-вірності (І. Д. Бех). Вчинок-відданість є проявом бажання людини творити добро іншому без будь-яких власних інтересів, а заради глибокого співчуття - витоку її альтруїстичної спрямованості. Віддана людина переживає радість, коли результат її морально-духовної дії є успішним. Вчинки відданості, як правило, виникають в рамках дружніх стосунків. В. Сухомлинський наголошував, що надаючи знання дитині, необхідно постійно вчити відчувати, розуміти, цінувати й творити. Бо вміння сприймати мистецтво - одна із найбільших радощів життя. Мистецтво має впливати на емоційну сферу, викликати радість [16]. «За тридцять років роботи в школі, - писав В. О. Сухомлинський, - мені довелося розбирати сто нібито абсолютно однакових вчинків: підліток приховав від батьків незадовільні оцінки, поставлені вчителем. Але в кожному випадку є свої причини, свої моральні та емоційні мотиви» [16]. Таким чином, у совісті як моральному почутті індивід, маючи закріплену у свідомості суспільну оцінку вчинку, оцінює свій вчинок, виходить із суспільних вимог. Сьогодні також важливо формувати демократичні цінності - це специфічні непересічні цінності демократії, які характеризують людське існування в усій його повноті й багатоманітності. Зокрема патріотизм, відповідальність, свобода, компетентність, людська гідність.

Висновки

Розглянуто ідеї В. Сухомлинського щодо формування цінностей молодших школярів в ЗЗСО. В умовах НУШ важливо сформувати ціннісну сферу особистості, яка вчинятиме стосовно іншої людини в контексті емпатії, турботливого ставлення до неї. На таку людину можна покластися, вона не буде дискримінувати та здійснювати булінг. Важливо формувати порядну і відповідальну людина.

Доведена значущість ідей щодо формування ціннісного ставлення молодших школярів, морального виховання людини В. Сухомлинського.

Підкреслено, актуальність ідей В. Сухомлинського про те, що школа є осередком громадянського та культурного формування ціннісної сфери особистості починаючи з початкової школи. Вирішення завдань виховання гуманістичних цінностей учнів визначається, перш за все, їх педагогічною інтерпретацією. Педагогічна функція цінності реалізується в її орієнтуючій, спрямовуючій ролі в життєдіяльності особистості і проявляється як «вісь свідомості», саморегуляції її поведінки нині і в майбутньому.

Ціннісні орієнтації є однією з форм самоусвідомлення, самовираження внутрішніх інтелектуальних, естетичних і фізичних сил індивіда, залежать від характеру його уявлень та інформації про духовно-культурні цінності, їх значущість у житті суспільства та особистості. Ці цінності дозволять вчителю у майбутньому сформувати випускника НУШ - людину компетентну, громадянсько-свідому, патріота зі сформованими загальнолюдськими морально-етичними цінностями. Для такої людини важливими є поняття: гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей, здатність до критичного мислення, інноватора, здатність змінювати себе, а також соціально-політичні (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність, активна життєва позиція).

Література

1. Антонова Н. О. Ціннісні орієнтації у системі особистісних якостей студентів вищого педагогічного навчального закладу / Н. О. Антонова. - Київ: 2003. - 40 с.

2. Бех І. Д. Духовна енергія вчинку / І. Д. Бех. - Рівне: 2004. - 42 с.

3. Богуш А. М. Діти і соціум: особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / А. М. Богуш. - Луганськ: Альма-матер, 2006. - 368 с.

4. Выготский Л. С. Собрание сочинений в 6 томах / Л. С. Выготский. - Москва: Педагогика, 1984. - Том 4. Детская психология. - 432 с.

5. Гончаренко М. С. Екологія людини / М. С. Гончаренко. - Суми: Університетська книга, 2005. - 394 с.

6. Гузій Н. В. Педагогічний професіоналізм: історико-методологічні та теоретичні аспекти / Н. В. Гузій. - Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. - 243 с.

7. Державний стандарт початкової освіти. - [Електронний ресурс].

8. Державний стандарт початкової школи. - [Електронний ресурс].

9. Закон України «Про освіту». - [Електронний ресурс].

10. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. - Москва: Академия, 2005. - 352 с.

11. Нова українська школа. - [Електронний ресурс].

12. Нова українська школа: порадник для вчителя. - [Електронний ресурс].

13. Пометун О. І. Школа друзів планети: уроки для сталого розвитку / О. І. Пометун. - Донецьк: Ліра, 2014. - 140 с.

14. Сєрих Л. В. Професійна етика вчителя / Л. В. Сєрих. - Харків: Ранок, 2015. - 176 с.

15. Сухомлинский В. А. Труд души / В. А. Сухомлинский. // Комсомольская правда. - 1971. - № 53. - С. 4.

16. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в 5 томах. - Київ: Радянська школа, 1977. - Том 3. - С. 281 - 582.

17. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в 5 томах. - Київ: Радянська школа, 1977. - Том 3. - С. 5 - 279.

18. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину: поради вихователям / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в 5 томах. - Київ: Радянська школа, 1976. - Том 2. - С. 148 - 416.

19. Указ Президента України від 25 червня 2013 року № 344/2013 «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012 - 2021 роки». - [Електронний ресурс].

20. Фромм Э. Человек для себя / Э. Фромм. - Москва: Коллегиум, 1992. - 253 с.

21. Червонецький В. В. Загальні тенденції розвитку шкільної екологічної освіти в країнах Євроатлантичного регіону у другій половині XX - на початку XXI століть: дисертація доктора педагогічних наук: 13.00.01 / В. В. Червонецький. - Луганськ: 2007. - 489 с.

References

1. Antonova, N. O. (2003). Tsinnisni oriientatsii u systemi osobystisnykh yakostei studentiv vyshchoho pedahohichnoho navchalnoho zakladu [Value orientations in the system of personal qualities of students of a higher pedagogical educational institution]. Kyiv: [in Ukrainian].

2. Bekh, I. D. (2004). Dukhovna enerhiia vchynku [Spiritual energy of action]. Rivne: [in Ukrainian].

3. Bohush, A. M. (2006). Dity i sotsium: osoblyvosti sotsializatsii ditei doshkilnoho ta molodshoho shkilnoho viku [Children and society: peculiarities of socialization of children of preschool and junior school age]. Luhansk: Alma-mater [in Ukrainian].

4. Vygotskij, L. S. (1984). Sobranie sochinenij v 6 tomah [Collected works in 6 volumes]. (Volume 4). Moskva: Pedagogika [in Russian].

5. Honcharenko, M. S. (2005). Ekolohiia liudyny [Human ecology]. Sumy: Universytetska knyha [in Ukrainian].

6. Huzii, N. V. (2004). Pedahohichnyi profesionalizm: istoryko-metodolohichni ta teoretychni aspekty [Pedagogical professionalism: historical, methodological and theoretical aspects]. Kyiv: NPU imeni M. P. Drahomanova [in Ukrainian].

7. Derzhavnyi standart pochatkovoi osvity [State standard of primary education]. (2022).

8. Derzhavnyi standart pochatkovoi shkoly [State standard of primary school]. (2022).

9. Zakon Ukrainy «Pro osvitu» [Law of Ukraine "On Education"]. (2022).

10. Leontev, A. N. (2005). Dejatelnost. Soznanie. Lichnost [Activity. Consciousness. Personality]. Moskva: Akademija [in Russian].

11. Nova ukrainska shkola [New Ukrainian school]. (2022).

12. Nova ukrainska shkola: poradnyk dlia vchytelia [New Ukrainian school: a teacher's guide]. (2022).

13. Pometun, O. I. (2014). Shkola druziv planety: uroky dlia staloho rozvytku [School of friends of the planet: lessons for sustainable development]. Donetsk: Lira [in Ukrainian].

14. Sierykh, L. V. (2015). Profesiina etyka vchytelia [Professional ethics of a teacher]. Kharkiv: Ranok [in Ukrainian].

15. Suhomlinskij, V. A. (1971). Trud dushi [Labor of the soul]. Komsomolskaja pravda - Komsomol's truth, 53, 4 [in Russian].

16. Sukhomlynskyi, V. O. (1977). Narodzhennia hromadianyna [The birth of a citizen]. Vybrani tvory v 5 tomakh - Selected works in 5 volumes (Volume 3), (pp. 281 - 582). Kyiv: Radianska shkola [in Ukrainian].

17. Sukhomlynskyi, V. O. (1977). Sertse viddaiu ditiam [I give my heart to children]. Vybrani tvory v 5 tomakh - Selected works in 5 volumes (Volume 3), (pp. 5 - 279). Kyiv: Radianska shkola [in Ukrainian].

18. Sukhomlynskyi, V. O. (1976). Yak vykhovaty spravzhniu liudynu: porady vykhovateliam [How to raise a real person: advice to educators]. Vybrani tvory v 5 tomakh - Selected works in 5 volumes (Volume 2), (pp. 148 - 416). Kyiv: Radianska shkola [in Ukrainian].

19. Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 25 chervnia 2013 roku № 344/2013 «Natsionalna stratehiia rozvytku osvity v Ukraini na 2012 - 2021 roky» [Decree of the President of Ukraine dated June 25, 2013 No. 344/2013 "National strategy for the development of education in Ukraine for 2012 - 2021"]. (2013).

20. Fromm, J. (1992). Chelovek dlja sebja [Man for himself]. Moskva: Kollegium [in Russian].

21. Chervonetskyi, V. V. (2007). Zahalni tendentsii rozvytku shkilnoi ekolohichnoi osvity v krainakh Yevroatlantychnoho rehionu u druhii polovyni XX - na pochatku XXI stolit [General trends in the development of school environmental education in the countries of the Euro-Atlantic region in the second half of the 20th - at the beginning of the 21st centuries]. Doctor's thesis. Luhansk: [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru