Академічна мобільність як спосіб формування фахових компетентностей іноземних здобувачів вищої медичної освіти

Размещено на http://allbest.ru

Академічна мобільність як спосіб формування фахових компетентностей іноземних здобувачів вищої медичної освіти

Резніков Юрій Петрович Резніков Юрій Петрович старший викладач кафедри клінічних дисциплін з курсами внутрішніх хвороб, хірургії, акушерства і гінекології, Навчально-науковий інститут «Європейська медична школа», ПЗВО «Міжнародний європейський університет», м. Київ, аспірант, НМУ імені О.О.Богомольця, Наволокіна Алла Сергіївна Наволокіна Алла Сергіївна кандидат економічних наук, доцент, перший проректор, ПЗВО «Міжнародний європейський університет», м. Київ

Анотація

Стаття присвячена аналізу феномену академічної мобільності у ХХІ ст. Мета дослідження полягає в аналізі потенційних освітніх переваг академічної мобільності та їхніх впливів на якість медичної освіти України. Досліджено та проаналізовано різні підходи до трактування концепту, систематизовано основні риси.

Наголошено на взаємозв'язку академічної мобільності та академічної свободи. Проаналізовано статистичні дані, зокрема, відслідковано динаміку кількості іноземних студентів, які навчаються українських навчальних закладів. академічний медичний освіта конференція

Виокремлено країни, що є державами- донорами студентів для українських освітніх установ. Зазначено кількість студентів-іноземців, які прибувають на навчання в Україну до медичних університетів.

Висвітлено питання нормативно-правового регулювання академічної мобільності. Проведено аналіз останніх змін до відповідних постанов шляхом порівняння із попередньою редакцією.

Вказано на переваги та недоліки правового регулювання згаданого інституту в Україні. На прикладі досвіду українських медичних навчальних закладів показано, яким чином реалізуються переваги загальних міжнародних програм співпраці. Як приклад, наведено практику різних закладів вищої медичної освіти, окреслено досягнення і рекомендації, що стануть в нагоді для інших медичних навчальних закладів. Систематизовано недоліки, які в собі несе організаційне і юридичне забезпечення академічної мобільності в Україні та запропоновано методи їх усунення. Наголошено на питанні іншомовної підготовки студентів, як одному із найбільших бар'єрів у розвитку та залученні талановитої молоді до програм обміну досвідом. Перспективою подальших наукових пошуків запропоновано здійснити аналізі програм академічної мобільності для викладацького складу медичних вищих навчальних закладів.

Ключові слова: академічна мобільність, європейська інтеграція, міжнародні програми, медицина, міждисциплінарні компетентності, інформаційна кампанія.

Abstract

Academic mobility as a way of forming professional competences of foreign higher medical education applicants

Reznikov Yurii Petrovych Senior lecturer of the department of clinical disciplines with courses of internal diseases, surgery, obstetrics and gynecology, Educational and Scientific Institute «European Medical School», Private institution of higher education «International European University», Kyiv,; graduate student, Bogomolets National Medical University, Kyiv

Navolokina Alla Serhiivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, First Vice-Rector of the Private institution of higher education «International European University», Kyiv

The article is devoted to the analysis of the phenomenon of academic mobility in the 21st century. The purpose of the study is to analyze the potential educational benefits of academic mobility and their impact on the quality of medical education in Ukraine. Various approaches to the interpretation of the concept have been studied and analyzed, the main features have been systematized. The relationship between academic mobility and academic freedom is emphasized. Statistical data were analyzed, in particular, the dynamics of the number of foreign students who study (are entrants) in Ukrainian educational institutions were monitored. Countries that are donor states of students for Ukrainian educational institutions are singled out. The number of foreign students who come to Ukraine to study at medical universities is indicated. The issue of normative and legal regulation of academic mobility is highlighted. The analysis of the latest changes to the relevant resolutions was carried out by comparing them with the previous version. The advantages and disadvantages of the legal regulation of this institute in Ukraine are indicated. Using the experience of Ukrainian medical educational institutions as an example, it is shown how the advantages of general international cooperation programs are implemented. As an example, the practice of some universities is given; achievements and recommendations that will be useful for other medical educational institutions are outlined. The shortcomings inherent in the organizational and legal provision of academic mobility in Ukraine are systematized and methods of their elimination are proposed. The issue of foreign language training of students is emphasized as one of the biggest barriers in the development and involvement of talented youth in experience exchange programs. As a perspective for further scientific research, it is proposed to carry out an analysis of academic mobility programs for the teaching staff of medical higher educational institutions.

Keywords: academic mobility, European integration, international programs, medicine, interdisciplinary competences, information campaign.

Вступ

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток науки та техніки, інтеграція результатів цифрових рішень у всі сфери людської діяльності суттєво підвищують вимоги до кваліфікації спеціалістів, особливо тих, які пов'язують свою трудову діяльність із сферою охорони здоров'я. Окрім профільних знань та навичок, компетентним може вважатися той спеціаліст, який досконало володіє необхідним набором комп'ютерних програм, розуміється на принципах роботи із лікарськими пристроями, спілкується одною чи кількома іноземними мовами, орієнтується в основах психології, має розвинене ораторське мистецтво тощо. Сучасні заклади вищої освіти (ЗВО) враховують зазначені особливості і створюють максимально сприятливі умови для формування та розвитку кожного із вказаних вмінь та навичок. Проте, як свідчить практика, досягти максимально бажаного ефекту досить складно без зміни навчально- тренувальних умов. Саме тому, проведення міжнародних науково-практичних конференцій, колоквіумів, семінарів, воркшопів, введення практики обміну студентами і викладачами, реалізація спільних дослідницьких проектів, стажування в інших містах (країнах), що є різними формами академічної мобільності, стало звичною практикою для українських та іноземних медичних ЗВО. Кожній формі навчальної взаємодії передує певна мета, саме тому на рівні адміністрації закладів освіти та колективу здобувачів освіти важливо відповідально підійти до вибору того виду академічної мобільності, яка найбільше сприятиме її досягненню.

Цією проблематикою вже опікувались такі науковці, як Жидецький Ю. Ц., Ясінський Ю. Ц., Пряхіна Н. О., оцінюючи сучасні умови розвитку інституту академічної мобільності в світлі аналізу основних проблем та способів їх викорінення [1]. Практичний характер містить робота Капустник В., М'ясоєдова В., Стащак А., з яких ми почерпали рекомендації щодо розвитку академічної мобільності вітчизняними медичними ЗВО [2]. Мирончук Н. М. оцінює академічну мобільність студентів із позиції фактору інтеграції України у світовий освітній простір, відповідно більш детально вивчає офіційні програми обміну студентами, описує загальну кон'юнктуру навчальної міграції студентів країнами світу та наголошує на важливості окресленого питання, адже розвиток академічної мобільності прискорює вдосконалення освітніх технологій, підвищує інвестиційну привабливість освітнього сектору України і в перспективі - покращить якість трудових ресурсів країни [3].

Метою статті є аналіз стану академічної мобільності для іноземних громадян-студентів медичних ЗВО та їхній вплив на якість медичної освіти України.

Виклад основного матеріалу

Концепт «академічна мобільність» у науковій літературі розкривається по-різному, проте несе в собі, як правило, єдине змістовне навантаження. Так, за загальним визначенням, під цим поняттям прийнято розуміти можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України чи поза її межами [1, с. 52].

Якщо в одних джерелах поняття висвітлюється через призму права освітян на обмін досвідом, то в інших його трактують як комплексну діяльність, спрямовану на самовдосконалення учасників навчального процесу шляхом набуття принципово нових знань та вмінь у закордонних університетах із трансформацією та адаптацією набутого досвіду до українських реалій [4, с. 9].

Ковбатюк М. В. та Шевчук В. О. конкретизують власну позицію, зазначаючи, що академічна мобільність є здатністю провчитись один або більше семестрів в іншому закладі вищої освіти, де готують фахівців з цієї ж спеціальності, із зарахуванням дисциплін (кредитів) та періодів навчання, а також ефективніше розвивати особистий інтелектуальний потенціал [5, с. 92]. Відповідно, автори не обмежуються лише українськими чи іноземними освітніми установами, що свідчить про доцільність класифікації академічної мобільності на внутрішню та зовнішню.

Хоча більшість рис притаманних академічній мобільності характеризують її як елемент інтернаціональної освіти (виїзд певної кількості студентів задля здобуття профільної освіти за кордоном, наявність чітко встановлених термінів навчання (стажування, практики), можливість вибору найліпших варіантів здобуття освіти, реалізація програм з інтеграції іноземних студентів тощо), все ж вважаємо за доцільне застосовувати таку термінологію і стосовно обміну досвідом на локальному рівні (в межах країни, області, міста, ЗВО тощо).

Цілком закономірно, що академічна мобільність має більше асоціативних зв'язків із навчанням у іноземному ЗВО, адже цей інститут в Україні почав бурхливо розвиватися паралельно із стрімкими євроінтеграційними процесами та переходом до Болонської системи. Разом з тим, недоречно нівелювати вітчизняні досягнення та практики, засновані на навчально-практичному досвіді, який безпосередньо використовується або потенційно придатний до застосування в реаліях сьогодення.

Академічна мобільність як феномен не може існувати без академічної свободи, що включає в себе незалежність і самостійність учасників освітнього процесу в ході провадження наукової та інноваційної, педагогічної діяльності, заснованої на принципах свободи слова, творчої ініціативи, поширення інформації про результати досліджень і їх використання із урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством [4, с. 9]. Базуючись на вищевказаному, раціональною видається думка Плинокос Д. Д. та Коваленко М. О., які вказують, що розвиток академічної мобільності продиктований необхідністю подолання національної замкнутості, інтеграції у світовий освітній простір, формування конкурентоспроможності щодо зовнішнього середовища системи освіти [6, с. 18].

Разом з тим, не можна говорити про академічну мобільність як про односторонній процес, адже Україна є акцептором студентів із багатьох країн світу. Щорічно прослідковувалась позитивна тенденція до зростання чисельності студентів в українських ЗВО і, більше того, 2019 року досягла свого апогею (понад 80 тис. студентів). Корективи в динаміку внесла світова пандемія коронавірусної хвороби (SARS-CoV-2) та повномасштабне вторгнення на територію України військ Російської Федерації, у зв'язку з чим, більшість абітурієнтів не мали можливість вступити до українських ЗВО, а студенти (в т.ч. іноземці) перейшли на дистанційну форму навчання.

Рис. 1. Іноземні студенти у закладах вищої освіти України та кількість зареєстрованих запрошень для іноземних абітурієнтів, тис. [3, с. 18]

У 2020-2021 н. р. найбільші групи іноземних студентів прибули із Індії (23.6%), Марокко (11.5%), Туркменістану (7%), Азербайджану (6%), Китаю (5.3%), Туреччини (5.1%). За даними Українського державного центу міжнародної освіти, який функціонує при Міністерстві освіти та науки, 37% від загальної кількості студентів вивчають саме медицину, близько 7% - спеціалізуються на стоматології [3, с. 19].

Академічній імміграції та еміграції сприяє лояльна державна міграційна політика. Існує низка нормативно-правових актів, орієнтованих на заохочення студентів до активного використання права на академічну мобільність. Цілі, завдання, виконання програм, спосіб зарахування балів визначає Порядок реалізації права на академічну мобільність, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 579 (Порядок) [7]. Зміни в політико- соціальній ситуації обумовили потребу внесення правок до Порядку. 13.05.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 599 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання питань академічної мобільності» [8]. Зокрема, першочергово порядок поширювався на всіх учасників освітнього процесу як ЗВО, так і наукових установ. Змінами розширено перелік та включено заклади професійно-технічної освіти до числа освітніх мереж, які практикують проведення академічної мобільності; врегульовано питання отримання стипендії; деталізовано нові юридичні аспекти, які мають бути узгоджені у тематичних договорах. Форми академічної мобільності розширено. До мовного, наукового стажування і навчання за програмою додано практику, участь в семінарах та конференціях, публікації за спеціальністю та інші види.

Залежно від поставленої цілі, обирається найбільш досконалий спосіб її досягнення. Так, наукове стажування доречне тим студентами, які орієнтовані на подальшу викладацьку практику, вивчення теоретичних проблем медичної освіти. Семінари і колоквіуми доцільно організовувати в тому випадку, коли центральні проблематики, що є предметом дискусії, носять комплексний характер, відповідно у своєму рішенні потребують щось на кшталт «мозкового штурму».

Як правило, це стосується питань діагностики тяжких захворювань, досі актуального питання поширення коронавірусної хвороби; питань, прямо пов'язаних із найбільш поширеними причинами смертності у світі (захворювань серцево-судинних, онкологічних, хронічних респіраторних, цукрового діабету, ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та малярії). Обмін студентами - це результат і оцінка індивідуальних досягнень, де з-поміж молоді обираються найбільш завзяті та мотивовані, які на практиці показали свої досягнення у навчанні.

Так, базуючись на Законі України «Про вищу освіту» [2], постановах Кабінету Міністрів України, ЗВО укладають на рівні університетів та інститутів положення про академічну мобільність, в яких більш детально регламентують процесуальні питання. Студенти медичних ЗВО можуть скористатися можливостями загальних міжнародних програм співпраці, такі як Erasmus +, Global UGRAD, Mevlana Exchange Programme, Tempus, Socrates [9, c. 21]; поширеною є практика укладання двосторонніх договорів між конкретними університетами, орієнтована на відповідні спеціальності. До прикладу, в рамках програми міжнародного обміну Національний медичний університет імені О. О. Богомольця (м. Київ) на регулярній основі пропонує студентам спеціальності «Педіатрія» пройти річне навчання у Білостоцькому медичному університеті у Польщі, анонсовані гранти на навчання у Великій Британії, Греції, Іспанії. Поетапно розвивають мережу академічної мобільності у онлайн- форматі. Низка проектів аналогічного типу реалізована Вінницьким національним медичним університетом ім. М. І. Пирогова спільно із Бухарським державним медичним інститутом імені Абу Алі ібн Сіна (Узбекистан).

Досягнення закордонних колег принципово важливі як з позиції педагогічної практики, так і в рамках тренування навиків в лабораторних умовах для студентів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького; Івано-Франківський національний медичний університет орієнтований переважно на розвиток академічної мобільності для внутрішньо переміщених осіб; адаптуються під виклики сучасності студенти Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, які завдяки співпраці із міжнародною організацією МеООІоЬаІ проводять навчання з питань діагностики і лікування воєнних травм.

Цікавим для інших ЗВО є досвід закладів вищої освіти Харківського регіону. Ці заклади вищої освіти проводять активну роботу з налагодження взаємовідносин не лише із закордонними навчальними закладами, але й з клінічними установами. Починаючи із 2016 року, Харківський національний медичний університет реалізував низку проектів із більше ніж 25 європейськими ЗВО, практикуючи літні школи (формат виробничої практики), короткострокові курси, семестрове навчання. У такий спосіб вдалося залучити 3 % від загальної кількості студентів до програм обміну досвідом, і це лише на міжнародному рівні. Враховано міжнародні освітні стандарти в галузі медичної освіти, розроблено нові навчальні плани, окреслено способи забезпечення обміну студентами [10, с. 36-37].

Власне вітчизняний досвід показує, що особливістю академічної мобільності ХХІ ст. є не лише здатність даного процесу позитивно вплинути на підвищення професійної компетентності студентів, але й в оперативному порядку відтреновувати практично необхідні навички діагностики, лікування, екстреного та планового оперування тощо.

Нормативно-правова регламентація та організаційній засади забезпечення академічної мобільності не позбавлені деяких недоліків. Розглянемо їх детальніше.

Щодо змін у Порядку, то варто відзначити, що у списку потенційних учасників академічної мобільності відсутні здобувачі ступеня молодшого бакалавра, тоді як до попередньої редакції вони були включені. Як недолік, вважаємо відсутність вказівки на громадян України, які навчаються (працюють) у іноземних ЗВО та прагнуть брати участь в програмах обміну із українськими ЗВО.

Такий інструмент є ефективним з точки зору зворотної інтелектуальної міграції, побудови взаємовідносин на партнерських засадах. Дискусійним залишається питання окреслених видів академічної мобільності, що містяться в блоці «інші форми». Участь у конференціях, семінарах, публікації в українських та іноземних фахових виданнях не обумовлюють потребу в укладанні договірних відносин (виняток - авторський договір). Відповідно, вважаємо за доцільне повторно переглянути раціональність закріплення вказаної норми у нормативно-правовому акті.

Організаційний блок проблем, що виникає в ході забезпечення належного проведення академічної мобільності, містить:

1. Відсутність повноцінної інформаційно-роз'яснювальної кампанії з питань можливості участі у програмах мобільності. Як правило, студенти поверхово обізнані у найбільш популярних міжнародних програмах, відомості про які містяться на веб-сторінках ЗВО. Разом з тим, невчасне оновлення даних, відсутність належної тематичної реклами, необізнаність у можливостях і перевагах грантів, вимогах до їх отримання, фінансування періоду мобільності, доступні соціальні послуги, умови зарахування кредитів -нівелюють потенціал згаданого інституту в освітній системі як такій.

2. Недостатня мотивація студентів. Ст. 10 Закону України «Про вищу освіту» декларує єдині стандарти до навчання в межах кожної спеціальності [2]. Академічна мобільність і міграція до іноземного ЗВО передбачає здачу іспитів в обох освітніх закладах, проте надмірні бюрократичні процеси, додаткові фінансові затрати, організаційні неузгодженості, як влучно зауважує Жидецький Ю. Ц. та Ясінський В. П., конвертують академічну мобільність у «освітній туризм» [11, с. 2].

3. Феномен «brain drain» (відтік молодих кадрів для реалізації трудового потенціалу за кордон) є чи не найбільшою проблемою українського суспільства на ринку праці. Особливо це стосується сфери охорони здоров'я. Сутність академічної мобільності орієнтована на поліпшення знань майбутніх фахівців- медиків для їхньої подальшої імплементації та використання у своїй країні. Проте, суттєвий дисбаланс в оплаті праці, корупція, застаріле матеріально- технічне обладнання (зокрема, у державних клініках) змушують студентів розглядати варіанти працевлаштування в інших країнах світу.

Викорінення вищеокреслених та потенційних проблем має розпочинатися із менеджменту соціальних мереж (Telegram, Facebook, Viber, Instagram) та офіційних веб-сайтів медичних ЗВО, що мають систематично оновлювати інформацію про наявні програми. Університетські комунікаційні засоби (журнали, вісники, сайти студентських бібліотек) поширюють та рекламують відомості у звичному для студентів форматі.

Не менше, ніж 2 рази на рік доцільно проводити семінари, присвячені процесуальним особливостям участі студентів у проектах академічної мобільності, а матеріали, сформовані на основі вказаних заходів - розміщувати у вільному доступі. До таких проектів доречно залучати студентів, які мають досвід академічної мобільності і на власному прикладі готові поділитися емоціями та знаннями. Широка інформаційна кампанія буде більш результативною, якщо супроводжуватиметься візуально структурованою інформацією: буклетами, плакатами, брошурами, пам'ятками.

Студенти, задіяні у програмах академічної мобільності, мають інтенсивно вивчати іноземну мову, що буде основним засобом спілкування із закордонними колегами. ЗВО опікуються цими питаннями, тому більшість установ пропонує покращувати знання англійської, французької, німецької та інших мов в рамках університетських курсів. Добре мотивований студент має усвідомлювати всю відповідальність такого кроку, тому не менш вагому роль відіграє самоосвіта й прагнення до саморозвитку. При підготовці до участі у конкурсному відборі студентам-медикам стануть в нагоді тематичні цифрові ресурси. До прикладу, на основі англомовного матеріалу, розміщеного на платформі TED, можна тренувати професійну англійську мову та говоріння; поліпшити навички читання - щоденно ознайомлюючись із актуальними статтями онлайн видання The New England Journal of Medicine, Cureus, The Lancet, електронній версії World Medical Journal, офіційному веб-сайті National Center for Biotechnology Information тощо. Агрегаторами наукового матеріалу, який вартий уваги, залишаються українські та іноземні платформи Prometheus, Coursera, ПостНаука, Hippocrates, DoctorThinking Webischool, УкрМедІнфо (ініціатори проекту роблять акцент на аудіовізуальній формі подачі інформації).

Мобільність надає широкі можливості для молоді, вирішуючи навчальні (формування міждисциплінарних компетентностей, здобуття конкретних специфічних знань, знайомство із науковими та освітніми традиціями, поліпшення навиків комунікації та (у більшості випадків) опанування нової мови) та особистісні (нові знайомства за колом професійних інтересів, перспективи побудови подальшої кар'єри, пошук нових можливостей для обміну досвідом, реалізація бажання змін у власному житті, подорожі) питання. При підготовці іноземних студентів медичного ЗВО в рамках програм академічної мобільності насамперед увага приділяється комунікативному чиннику. На практиці бачимо, що саме недостатнє володіння іноземною мовою стає суттєвим бар'єром у спілкуванні із викладачами, адміністрацією, колегами і, як наслідок - негативно впливає на успішне засвоєння дисциплін. Соціокультурний чинник важливий із позиції інтеграції в освітній простір, особливості побуту і культури нового місця проживання, розуміння специфіки менталітету представників інших країн. На кількість тих зусиль, які студент- іноземець докладає в процесі проходження короткострокового чи довгострокового навчання здійснює прямий вплив мотиваційний фактор, саме тому важливо створити сприятливе освітнє середовище, щоб студенти були максимально зацікавлені в успішному результаті такого обміну досвідом (використання сучасних викладацьких технологій по типу інтерактивних лекцій, методу кейсів, мозкового штурму, залучення до медичної практики, реалізація творчих колективних проектів).

Висновки

Досягнення належного, дієвого рівня академічної мобільності між студентами медичних ЗВО в Україні та світі можливо за умови удосконалення нормативно-правової бази, створення продуктивної та злагодженої системи на організаційно-економічному рівні й пошуку таких партнерів (українських та іноземних ЗВО, приватних і державних закладів охорони здоров'я), які виявлятимуть готовність і будуть зацікавлені в академічному обміні. Окремі навчальні установи України роблять успішні кроки в напрямку розвитку вищезазначеного сегменту, проте головна проблематика зводиться до відсутності єдиної комплексної системи загальнодержавного рівня, що дала б поштовх для стимулювання молоді переймати досвід колег та впроваджувати його у власну лікарську практику. Перспективи подальших наукових пошуків вбачаємо у аналізі програм академічної мобільності для викладацького складу медичних ЗВО.

Література

1. Антонов А. В. Державне регулювання процесу активізації академічної мобільності. Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія: Державне управління. 2015. Вип. 2. С. 50-60.

2. Закон України «Про вищу освіту». Освіта в Україні. Нормативна база (2-е вид.). К.: КНТ, 2014. 165 с.

3. Міграція в Україні: цифри і факти. За ред. Малиновської О. МОМ ООН Міграція. 2021. 24 с. URL: https://ukraine.iom.int/sites/g/files/tmzbdl1861/files/documents/migration_in_ ukraine_facts_and_figures_2021-ukr_web.pdf (дата звернення: 23.10.2022)

4. Академічна мобільність викладача закладу вищої освіти: методичні рекомендації для студентів спеціальності «Дошкільна освіта». М. І. Олійник, К. С. Кузнєцова, Т. А. Колтунович, І. Р. Перепелюк. Чернівці: Видавничий дім «РОДОВІД», 2019. 140 с.

5. Ковбатюк М. В., Шевчук В. О. Академічна мобільність студентів в умовах розвитку освітніх інтеграційних процесів. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2020. Випуск 30. С. 92-97.

6. Плинокос Д. Д. Академічна мобільність в контексті підвищення конкурентоспроможності системи вищої освіти. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. 2018. Вип. 33. С. 17-24.

7. Порядок реалізації права на академічну мобільність: постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 579. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2015-п#Text (дата звернення: 12.10.2022)

8. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання питань академічної мобільності: постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.2022 № 599. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/599-2022-п#Text (дата звернення: 14.10.2022)

9. Мирончук Н. М. Академічна мобільність як фактор інтеграції України у світовий освітній простір. Модернізація вищої освіти в Україні та за кордоном: зб. наук. праць за ред. проф. С. С. Вітвицької, доц. Н. М. Мирончук. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 20-24.

10. Капустник В., М'ясоєдов В., Стащак А. Академічна мобільність як один із вимірів інтернаціоналізації: досвід Харківського національного медичного університету. Організація та управління. Новий Колегіум. 2021. № 1. С. 35-40.

11. Жидецький Ю. Ц., Ясінський Ю. Ц., Пряхіна Н. О. Особливості розвитку академічної мобільності в сучасних умовах. Інноваційні технології в науці та освіті. Європейський досвід: матеріали Міжнародної конференції. Дніпро-Гельсінкі, 2018. С. 108-114.

References

1. Antonov, A. V. (2015). Derzhavne reghuljuvannja procesu aktyvizaciji akademichnoji mobiljnosti [State regulation of the process of activation of academic mobility]. Visnyk Nacionaljnogho universytetu cyviljnogho zakhystu Ukrajiny. Serija: Derzhavne upravlinnja - Bulletin of the National University of Civil Defense of Ukraine. Series: Public administration, 2, 50 -60 [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrajiny «Pro vyshhu osvitu». Osvita v Ukrajini. Normatyvna baza (2-e vyd.) [Law of Ukraine «On Higher Education». Education in Ukraine. Normative base (2nd ed.)]. K.: KNT, 2014. 165 s. [in Ukrainian].

3. Mighracija v Ukrajini: cyfry i fakty [Migration in Ukraine: figures and facts]. Za red. Malynovsjkoji O. MOM OON Mighracija. 2021. 24 s. URL: https://ukraine.iom.int/sites/g/files/ tmzbdll861/files/documents/migration_in_ukraine_facts_and_figures_2021-ukr_web.pdf (data zvernennja: 23.10.2022) [in Ukrainian].

4. Akademichna mobiljnistj vykladacha zakladu vyshhoji osvity: metodychni rekomendaciji dlja studentiv specialjnosti «Doshkiljna osvita» [Academic mobility of a teacher at a higher education institution: methodological recommendations for students of the «Preschool Education» specialty]. M. I. Olijnyk, K. S. Kuznjecova, T. A. Koltunovych, I. R. Perepeljuk. Chernivci: Vydavnychyj dim «RODOVID», 2019. 140 s. [in Ukrainian].

5. Kovbatjuk, M. V., Shevchuk, V. O. (2020). Akademichna mobiljnistj studentiv v umovakh rozvytku osvitnikh integhracijnykh procesiv [Academic mobility of students in the context of the development of educational integration processes]. Naukovyj visnyk Uzhghorodsjkogho nacionaljnogho universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 30, 92-97 [in Ukrainian].

6. Plynokos, D. D. (2018). Akademichna mobiljnistj v konteksti pidvyshhennja konkurentospromozhnosti systemy vyshhoji osvity [Academic mobility in the context of increasing the competitiveness of the higher education system]. Naukovi praci Kirovoghradsjkogho nacionaljnogho tekhnichnogho universytetu. Ekonomichni nauky - Scientific works of the Kirovohrad National Technical University. Economic sciences, 33, 17-24 [in Ukrainian].

7. Porjadok realizaciji prava na akademichnu mobiljnistj: postanova Kabinetu Ministriv Ukrajiny vid 12.08.2015 № 579 [Procedure for realizing the right to academic mobility: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 12.08.2015 № 579]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/579-2015-p#Text (data zvernennja: 12.10.2022) [in Ukrainian].

8. Pro vnesennja zmin do dejakykh postanov Kabinetu Ministriv Ukrajiny shhodo vreghuljuvannja pytanj akademichnoji mobiljnosti: postanova Kabinetu Ministriv Ukrajiny vid 13.05.2022 № 599 [On making changes to some resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine regarding the settlement of academic mobility issues: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 13.05.2022 № 599]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/599-2022-p#Text (data zvernennja: 14.10.2022) [in Ukrainian].

9. Myronchuk, N. M. (2014). Akademichna mobiljnistj jak faktor integhraciji Ukrajiny u svitovyj osvitnij prostir [Academic mobility as a factor of Ukraine's integration into the world educational space]. Modernizacija vyshhoji osvity v Ukrajini ta za kordonom - Modernization of higher education in Ukraine and abroad: zb. nauk. pracj za red. prof. S. S. Vitvycjkoji, doc. N. M. Myronchuk. Zhytomyr: Vyd-vo ZhDU im. I. Franka, 20-24 [in Ukrainian].

10. Kapustnyk, V., M'jasojedov, V., Stashhak, A. (2021). Akademichna mobiljnistj jak odyn iz vymiriv internacionalizaciji: dosvid Kharkivsjkogho nacionaljnogho medychnogho universytetu [Academic mobility as one of the dimensions of internationalization: the experience of Kharkiv National Medical University]. Orghanizacija ta upravlinnja. Novyj Koleghium - Organization and management. New Collegium, 1, 35-40 [in Ukrainian].

11. Zhydecjkyj, Ju. C., Jasinsjkyj, Ju. C., Prjakhina, N. O. (2018). Osoblyvosti rozvytku akademichnoji mobiljnosti v suchasnykh umovakh [Peculiarities of the development of academic mobility in modern conditions]. Innovacijni tekhnologhiji v nauci ta osviti. Jevropejsjkyj dosvid: materialy Mizhnarodnoji konferenciji - Innovative technologies in science and education. European experience: materials of the International Conference, Dnipro-Gheljsinki, 108-114 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru