Психологічні особливості розвитку уваги у молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості розвитку уваги у молодших школярів

Бєлякова Світлана Миколаївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Левенець Тетяна Іванівна магістр, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Анотація

У статті розкрито наукові підходи до визначення поняття "увага". Узагальнено, що поняття "увага" - це один із найнезвичайніших пізнавальних процесів людської психіки, оскільки він нерозривно пов'язаний з іншими процесами: з відчуттями, сприйняттям, пам'яттю. Тому увагою часто називають вибіркову спрямованість свідомості для здійснення виконуваної роботи. увага психіка пам'ять

В роботі подано короткий опис наукових підходів, теорій та концепцій які висвітлюють природу уваги. Визначено, що увага є еволюційно дуже важливим процесом людської психіки, саме завдяки їй людина може помітити небезпеку навіть у момент найінтенсивнішого зосередження. Увага забезпечує людині, у тому числі дитині, добір потрібної інформації, збереження належного контролю за своєю поведінкою тощо. Увага характеризується зосередженістю діяльності суб'єкта у певний момент часу на якомусь об'єкті, яким може бути предмет, подія, образ, міркування та ін.

У науковій роботі також проаналізовані праці вітчизняних вчених, які дозволили зробити висновок про те, що увага молодшого школяра тісно пов'язана з розумовою діяльністю. У молодшому шкільному віці у дитини розширюється коло інтересів, вона привчається до систематичної навчальної праці, її увага - як мимовільна, так і довільна - продовжує розвиватися. У молодшому шкільному віці увага здійснює вибір актуальних, особистозначних сигналів з безлічі всіх доступних сприйняттю та за рахунок обмеження поля сприйняття забезпечує зосередженість в цю хвилину на будь-якому об'єкті.

Також у роботі висвітлені дані, відносно проведеного експериментального дослідження розвитку уваги у молодших школярів.

Теоретичне та емпіричне дослідження дали змогу розробити та апробувати програму розвитку уваги у молодших школярів, яка в ході експерименту довела свою ефективність. При складанні програми ми враховували вимоги Державного стандарту та впроваджували до програми активні розвивальні та навчальні психолого-педагогічні технології, відповідні рекомендації нормативних документів.

Ключові слова: увага, розвиток уваги, молодші школярі, корекційно- розвивальна програма.

Beliyakova Svitlana Mykolayivna PhD in Psychology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management, Practical Psychology and ^Inclusive Еducation Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav Pereiaslav

Levenets Tetyana Ivanovna HryhoriiSkovoroda University in Pereiaslav Pereiaslav,

PSYCHOLOGICAL FEATURES OF ATTENTION DEVELOPMENT IN YOUNGER SCHOOL STUDENTS

Abstract. The article reveals scientific approaches to defining the concept of "attention". In general, the concept of "attention" is one of the most unusual cognitive processes of the human psyche, as it is inextricably linked with others: with sensations, perception, memory. Therefore, attention is often called the selective focus of consciousness for the implementation of the work being performed. The work provides a brief description of scientific approaches, theories and concepts that highlight the nature of attention. It was determined that attention is an evolutionarily very important process of the human psyche, thanks to which a person can notice danger even at the moment of the most intense concentration. Attention provides a person, including a child, with the selection of the necessary information, maintaining proper control over their behavior, etc. Attention is characterized by the concentration of the subject's activity at a certain moment in time on some object, which can be an object, event, image, reasoning, etc. The scientific work also analyzed the works of domestic scientists, which made it possible to conclude that the attention of a junior high school student is closely related to mental activity. In primary school age, the child's range of interests expands, he gets used to systematic educational work, his attention - both involuntary and voluntary - continues to develop. In elementary school age, attention selects relevant, personally significant signals from the multitude of all available to perception and, due to limiting the field of perception, ensures concentration at this moment on any object. The work also highlights the data related to the conducted experimental research on the development of attention in younger schoolchildren. Theoretical and empirical research made it possible to develop and test a program for the development of attention in younger schoolchildren, which proved its effectiveness during the experiment. When compiling the program, we took into account the requirements of the State Standard and introduced into the program active developmental and educational psychological and pedagogical technologies, corresponding recommendations of regulatory documents.

Keywords: attention, development of attention, younger schoolchildren, corrective and developmental program.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день, проблеми, які пов'язані з розвитком уваги у школярів виступають тривожним фактором як для батьків, так і для педагогів і психологів. У молодших школярів найчастіше переважає мимовільна увага, дитина звикла займатися тим, що їй цікаво і найбільше привабливо для неї і відмовляється займатися тим, що буде сприяти розвитку її уваги. В освітньому ж процесі необхідними факторами розвитку уваги є довільна увага та її властивості. Від ступеня її розвитку залежить розвиток та формування інших когнітивних процесів молодшого школяра.

Удосконалювати та розвивати увагу так само важливий, як і вчити читання, письма, рахунку. Тому головним завданням педагога є забезпечення сталого розвитку уваги в дітей молодшого шкільного віку на кожному уроці. Особливу роль у цьому контексті фахівці приділяють увазі у навчально- пізнавальній роботі молодших школярів. Зосередженість, спрямованість свідомості учня на певні предмети та явища необхідні на всіх етапах його навчальної діяльності. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок при виконанні самостійних завдань, невміння розпочинати та послідовно проводити роботу над заучуванням тестів, виконанням малюнків, технічних виробів пояснюється не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабкою кмітливістю або поганою пам'яттю, а недостатньою уважністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематикою розвитку уваги на теренах радянського і пострадянського простору протягом десятиліть займалось багато вчених: Л. Виготський, М. Добринін, Т. Рібо, С. Рубінштейн, П. Гальперін, Н. Агеносова, С. Кабільницька, В. Мухіна, Д. Ельконін, С. Якобсон та ін. В Україні таких публікацій було не багато, але можна відзначити інтерес до цієї проблематики Ю. Приходько, В. Кузьменко, Т. Піроженко, А. Павлюк, В. Антонюк, Г. Бєлєнької, О. Косенка, А. Богуша, Н. Кубатої, М. Айзенбарта.

Однак, незважаючи на значний інтерес дослідників до питань розвитку уваги дітей, все ще недостатньо розглянуті, на наш погляд, залишаються підходи до розвитку уваги учнів початкової школи. Саме тому, на нашу думку, актуальність проблеми та її недостатня розробленість і спонукала до вибору теми наукового дослідження.

Мета статті - теоретично дослідити психологічні особливості розвитку уваги у молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Психологія уваги - одна з областей психології, у розгляді якої у психологів досі немає єдиної думки. Існує безліч позицій, які стверджують, що увагу не можна розглядати як незалежний психологічний процес, в інших дослідженнях навпаки вважають, що увага незалежний психічний стан. Розглядаючи складну систему психічної реальності людини можна помітити, що немає такого феномена в психології, в який би не було б включено увагу.

Найбільш успішний тимчасовий відрізок у розвитку досліджень психології уваги належить до кінця ХІХ - початку ХХ століття. У цей час дослідження у сфері психології уваги вели представниками різних напрямів. Зокрема в гештальт-психології та в психології свідомостей популярність набув інтроспективно-феноменологічний підхід, який передбачав як загальні підстави до вивчення уваги такі положення:

• увага є феноменом свідомості, доступним до інтроспектування;

• інтроспекція - основний метод вивчення уваги;

• напрям пошуку полягає в описі уваги як феномена свідомості.

Тривалий час проблема уваги вивчалася у руслі проблемпсихіки та

свідомості, які до сьогодні трактуються дуже різноманітно. Це ітеорії відображення, теорії функціональних систем, теорії інформаційно-енергетичної єдності. Те саме відбувалося й із проблемою уваги.

Вітчизняний психолог Т. Савченко [10] у своїх працях виділяє увагу як особливий психічний вид діяльності, що виражається у підтримці та виборі тих чи інших процесів цієї діяльності.

Т. Гетьман [6] говорив про те, що увага - це вибіркова спрямованість на певний об'єкт і сконцентрованість на ньому, поглибленість у спрямовану на об'єкт пізнавальну діяльність.

Деякі вчені вважають, що увага - це пізнавальний психічний процес. Другі наполягають на тому, що увага безпосередньо пов'язана з волею та діяльністю людини. Вони посилаються на те, що будь-яка людська діяльність не може обійтися без уваги, а сама увага вимагає прояву певних вольових зусиль. Увага в будь-який момент часу забезпечує ясність свідомості та чіткість, усвідомлення сенсу психічної діяльності [10, с. 205-210].

Увага - це явище людської психіки, що різноманітно виявляється, воно впливає на ефективність роботи органів чуття, на фіксування інформації в нашому мозку та на її відтворення, на мислення, роботу наших м'язів тощо [1, с. 196-198].

Окремі автори апробують, що увага може розглядатися як автономне психічне явище, оскільки воно, так чи інакше, є у тому чи іншому психічному процесі. Інші навпаки, захищають незалежність уваги як психічного процесу, який організовує пізнавальну діяльність. Понад те, є розбіжності у цьому, якого саме класу психічних явищ слід віднести увагу.

На основі аналізу та об'єднання, позначених у наукових працях підходів, теорій та концепцій до пояснення природи уваги було виділено сім напрямків.

1. Прибічники цього підходу трактують увагу як результат рухового пристосування. Вони стверджують, що увага безпосередньо пов'язана з рухами м'язів, що уможливлює перемикання уваги з першого предмета на інший.

2. І. Вишнівська, Н. Євдокимова [5] стверджують, що увага виникає внаслідок обмеженості обсягу свідомості, але не беруться пояснити, що вони під цим терміном розуміють. Увага вони пояснюють як процес видалення або витіснення інтенсивнішими уявленнями менш інтенсивних.

3. У цьому підході увага розглядається у взаємозв'язку з емоціями, що є його причиною. Теорія виникла і була визнана у рамках англійської асоціаційної психології.

4. Наступний підхід безпосередньо пов'язує увагу з теорією апперцепції, що характеризує результативність життєвого досвіду індивіда. У межах цієї теорії увага також сприймається як результат аперцепції.

5. Прихильниками наступного підходу увага проголошується специфічною активною можливістю духу, вони трактують увагу як первинну та активну здатність свідомості, виникнення якої не піддається пояснення. Існує дві форми такої концепції: стара та інша, нова. Відповідно до шотландського трактування розуміння і воля бачаться як окремі здібності, увага ж сприймається як вплив волі на розуміння.

6. Фізіологічна теорія розглядає увагу як наростання нервової дратівливості. Відповідно до висунутого припущення, увага викликана посиленням дратівливості окремих відділів центральної нервозної системи. Але серед прихильників фізіологічної концепції немає єдності.

7. Теорія нервового придушення, прихильниками якої прийнято вважати Ферр'єра, Рібо і Марільє, виходять з того, що увага базується на перевагах одного уявлення над іншими, що обумовлюють процес коли один з фізіологічних нервових імпульсів гальмує або стримує інші фізіологічні процеси, результатом чого стає факт специфічної зосередженості свідомості [2, с. 76].

Відомо, що серйозні зрушення у розвитку уваги відбуваються після вступу дітей до школи, тому що нові умови життя та діяльності пред'являють до уваги дитини вищі вимоги, ніж у дошкільному дитинстві. У молодшому шкільному віці діти мають значні резерви розвитку. При вступі дитини до школи починають перебудовуватися всі її психічні пізнавальні процеси. Під впливом навчання вони набувають якості, властиві дорослих людей. Багато в чому це пов'язано з тим, що діти включаються в нові для них види діяльності та системи міжособистісних відносин, що вимагають від них наявності нових психологічних аспектів. Загальними характеристиками всіх пізнавальних процесів дитини мають стати їхня довільність, продуктивність і стійкість [3, с. 11-15].

Віковими особливостями уваги молодших школярів є порівняльна слабкість довільної уваги та її невелика стійкість. Однією з найважливіших умов успішності навчання у початковій школі це поява та посилення довільності в управлінні увагою. Мимовільна увага у молодших школярів стає більш керованою і починає регулюватися все свідоміше та підкорятися поставленим цілям. На початку навчання у дітей молодшого шкільного віку проявляється велика нестійкість уваги (10-20 хвилин) [7, с. 59].

У молодшому шкільному віці розвиваються усі властивості уваги. Навчання не можливе без достатньої сформованості цієї психічної функції. Процес оволодіння вміннями, знаннями та навичками вимагає ефективного та постійного самоконтролю дітей. Це можливо тільки за високий рівень розвитку довільної уваги.

На початку навчання увагу учня привертає лише зовнішній бік речей, зовнішнє враження захоплює учнів. Все це заважає проникнути в суть подій, речей, явищ, ускладнює контроль над своєю діяльністю.

Крім того, недосконалі й інші властивості уваги, розподіл уваги менш розвинений. Особливо яскраво це невміння уваги проявляється під час написання диктантів, коли треба одночасно слухати, писати, пригадувати правила та застосовувати їх на практиці. Але вже до 2-го класу у дітей спостерігаються успіхи у вдосконалення розподілу уваги.

Діти не можуть займатися довго одним і тим самим видом діяльності. Слід пам'ятати, що у першому та другому класах стійкість уваги вища при виконанні дітьми зовнішніх дій та нижче, при виконанні розумових завдань. Тому необхідно чергувати розумові та фізичні заняття. Чим доросліше школяр, тим довше він може займатися одним видом діяльності та навпаки, чим молодша дитина, тим менш у неї стійка увага [9, с. 61].

Діти молодшого шкільного віку здатні утримувати свою увагу на діях, що викликають у них інтелектуально значущий інтерес (ігри-головоломки, відгадування загадок, виконання завдань навчального типу), а до 7-8 років вони спостерігаються значне зростання стійкості уваги під час інтелектуальної діяльності. До кінця молодшого шкільного віку неодмінною умовою для успішної організованої навчальної діяльності виступає інтенсивний розвиток довільної уваги дітей. Фактором зростання та розвитку довільної уваги стає процес отримання знань дітьми молодшого шкільного віку за рахунок інтересів, що виникають, зокрема інтересу до навчальної діяльності [4, с. 36].

Найчастіша причина неуважності полягає у спрямованості дітей на загальний зміст тексту, фрази, слова, арифметичної задачі або висловлювання. Діти, вловивши такий сенс і, задовольняючись ним, "нехтують частками". Так, якщо, наприклад, у завданні йдеться про жовті та червоні троянди, на які прилетіли метелики, дошкільнята з легкістю "зісковзують" з необхідності дій з кількістю на сприйняття краси фарбування метеликів, їхніх видів, починають згадувати, де і коли вони їх бачили. Підвищена емоційна сприйнятливість і нестабільність у дітей дошкільнят також заважає їм зосередитися на виконуваній роботі або сприйнятті вказівок вихователя [3, с. 11].

Здійснення місії зі створення умов формування всіх видів уваги у учнів вимагає комбінації використовуваних у педпрактиці прийомів та методів. Одиницею їх здійснення є прийом (метод), тобто, елемент практичної діяльності, який вимагає використання устаткування предметно-розвивального середовища - засобів, і навіть вправ та ігор.

Одним з важливих завдань вдосконалення уваги є становлення контрольної функції, що виражається у вмінні здійснювати управління своєю діяльністю та поведінкою, контролювати підсумки своєї діяльності. Структурування матеріалів під час проведення занять дає можливість:

- здійснювати планування дії управління;

- робити дії за складеним планом;

- безперервно здійснювати порівняння з існуючим зразком [4, с. 46].

Подібна організація діяльності дозволяє індивідуалізувати освіту кожної дитини відповідно до її відповідним темпам та ступенем активності.

Застосовувані на заняттях фрагменти гри, продуктивні види діяльності, часта зміна використовуваних форм діяльності дає можливість утримувати увагу дітей на досить високому рівні тривалий час.

На підставі вивченої психолого-педагогічної та методичної літератури була спланована експериментальна робота, яка включила в себе три етапи: констатувальний, формувальний та контрольний експерименти. Зі всіх запропонованих методик ми відібрали три - "Таблиці Шульте" (Shultztables), ця методика націлена на встановлення стійкості уваги дитини у вигляді визначення якості виконуваної роботи, також її використовують для вивчення показників функціональності уваги: ефективність роботи (ЕР), ступінь вроблюваності (СВ) та психічна стійкість (ПС) дитини, тест Бурдона полягала у виявленні стомлюваності, оцінки концентрації та стійкості уваги, також нами була використана методика П'єрона-Рузера, основною метою цієї методики є перевірка рівня концентрації уваги у дитини.

Розглянемо ці методики трішки детальніше. "Таблиця Шульте" є квадратом з 25 осередками, в яких у довільному порядку розташовані числа. Завдання полягає в знаходженні послідовного ряду чисел, час, витрачений на виконання завдання, що відмірюється секундоміром. Дітям пред'являють п'ять таблиць. Вивчається кількість помилок, витрачений час та їх динаміка за ходом виконання завдань з усіма п'ятьма таблицями. Методика дозволяє виявити стійкість уваги та працездатність дитини [8, с. 17].

Тест Бурдона є так званою коректурною пробою, суть якої полягає в тому, що у запропонованій таблиці, заповненої літерами у довільному порядку, необхідно або викреслити, або підкреслити, або виконати і ту й іншу дію одночасно відповідно до інструкції експериментатора. Дія починається по команді, психолог засікає час і кожні 10 чи 20 секунд дитина повинна поставити межу в місці, де вона знаходилася в момент сигналу. Після цього робота продовжується. Це завдання, особливості його виконання дитиною та якість роботи дозволять визначити стійкість уваги, її концентрацію та продуктивність [8, с. 18].

Методика П'єрона-Рузера спрямована на виявлення рівня концентрації уваги дитини. Тут дитині пропонують геометричні фігури, розташовані на папері в різній послідовності та просять її відзначати конкретну постать певним знаком. Дія повинна відбуватися у послідовності фігур, запропонованої на бланку. Час виконання завдання обмежено однією хвилиною [8, с. 29].

Усі методики при застосуванні дають самостійні результати про специфіку уваги, продуктивність дитини та динаміку її процесів у аспекті стомлюваності - стійкості. Сукупні результати дозволяють інтегрувати дані та зробити ширші висновки про специфіку розвитку уваги молодших школярів.

Отримані дані були нами систематизовані та представлені у вигляді кількісних показників про увагу дитини та особливості її діяльності. Зіставлення рівня уваги та динаміки працездатності дозволили нам проаналізувати специфіку уваги учнів початкової школи під час виконання циклу завдань.

Результати отримані за допомогою методики "Таблиця Шульте" показала, що типова для всіх дітей є якісніша увага на початку діяльності. По стійкості уваги піддослідні розподілилися за трьома категоріями: середній, нижче середнього та низький рівень уваги. З середнім рівнем було виявлено 20%, з рівнем нижче середнього - 50%, з низьким рівнем було виявлено 30% дітей молодшого шкільного віку.

Наступна методика (Тест Бурдона), застосована нами, дозволила виявити ступінь концентрації та стійкості уваги дітей. Провівши всі необхідні розрахунки, ми отримали результати стійкості уваги по коректурній пробі групи піддослідних. Вони виявилися трохи кращими за результати по "Таблицях Шульте". Таким чином, за результатами коректурної проби було визначено 4 групи дітей: високий - 10%, середній - 30%, нижчий за середній - 40%, низький рівень - 20%.

Далі ми застосували методику П'єрона-Рузера. Вона також використовується для вивчення концентрації уваги. Для аналізу уваги ми використовували нормативні показники, характерні для дітей молодшого шкільного віку: діти можуть виконувати це завдання безпомилково, хоча, для молодших дітей, нормальним вважається наявність помилок. Після обробки отриманих даних про увагу молодших школярів ми визначили, що піддослідним дітям властивий недостатньо високий рівень розвитку уваги. Вони все ще швидко виснажуються, неуважні, недбалі стосовно інструкції, а це негативно позначається на загальних результатах діяльності під час виконання завдань. Однак є діти, які показують стабільно високі результати. Їх увага довільна, стійка, вони здатні концентруватися і утримувати концентрацію протягом виконання завдань.

Отже, отримані результати дали змогу прийти до невтішного висновку, що у групі піддослідних переважає рівень нижче середнього та низький рівень розвитку уваги. Їм характерний слабкий розвиток всіх її властивостей та показників. Якщо діяльність такій дитині набридла, її легко може щось відволікти. Знижений обсяг уваги свідчить, що дитині складно утримувати увагу на великій кількості предметів одночасно. Можна сказати, що такі властивості уваги як обсяг, продуктивність, стійкість, переключення та розподіл не відповідають віковій нормі розвитку. Ці діти швидко виснажуються, неуважні, недбалі стосовно інструкції, а це негативно позначається на загальних результатах діяльності під час виконання завдань. Однак є діти, які показують стабільно високі результати. Їх увага довільно, стійка, вони здатні концентруватися і утримувати концентрацію протягом виконання завдань.

Поліпшення показників уваги деяких дітей до другого та третього тесту говорить, швидше за все, про їхню високу навченість та наявність передумов довільності діяльності, необхідних для якісної навчальної діяльності. А момент демонстрованої ними навчальності наголошує на необхідності цілеспрямованої та систематичної діяльності, спрямованої на розвиток та корекцію недоліків уваги у молодших школярів.

Отже, на основі отриманих результатів дослідження простежується необхідність проведення програми розвитку уваги у дітей молодшого шкільного віку.

Формувальний етап -це складання та реалізація програми, спрямованої на розвиток уваги молодших школярів у навчальній діяльності. Завданнями етапу було: складання програми, спрямованої на розвиток уваги молодших школярів у навчальній діяльності, реалізація програми, спрямованої на розвиток уваги молодших школярів у навчальній діяльності.

Ця програма була розрахована на 20 занять по 40 хвилин кожне; кадрові ресурси: педагог, психолог. Інтенсивність занять: 2 рази на тиждень. При цілеспрямованому впливі за програмою, спрямованою на розвиток уваги у молодших школярів більш інтенсивно відбуваються такі зміни в процесі розвитку уваги: розвивається перемикання та розподіл уваги, розширюється обсяг уваги, зростає концентрація, стійкість і переключення уваги, зростає обсяг уваги, зростає зосередженість.

Нами, для реалізації програми розвитку уваги дітей молодшого шкільного віку, було обрано таку сферу їхнього шкільного життя, як позаурочна діяльність. Цей вибір був обумовлений:

1) по-перше, необхідністю розвивати всі функції та процеси пізнання дітей системно, комплексно, постійно;

2) по-друге, необхідністю впроваджувати у вільну діяльність дітей заходи, що формують довільність психічної діяльності, йдучи поступово від мотивів безпосереднього інтересу та задоволення;

3) по-третє, на наш погляд, такі заходи дозволяють створити наступність вимог організованої навчальної діяльності та розвивально-дозвільної позаурочної діяльності, де можна було б актуалізувати вимоги, що висуваються дітям на уроках і спробувати зробити навчальну діяльність практико-орієнтованою.

На наш погляд, програма спеціальних вправ та ігор дозволить, не перевантажуючи дітей суворо регламентованими завданнями, вирішувати завдання розвитку пізнавальної сфери їхньої особистості загалом та уваги зокрема. При розробці програми ми враховували загальні принципи, що стосуються як педагогічної, так і психологічної діяльності. Ми враховували вікові особливості дітей, поєднували індивідуальні та групові форми роботи, враховували програму та технології навчальної діяльності та забезпечували інтерес та вільне включення кожної дитини в діяльність.

Програма побудована на підставі системно-діяльнісної методології і включає завдання, виконання яких вимагає включення всіх психічних процесів і відбувається це в самостійній та активній діяльності, індивідуальної та групової форми роботи. У ході виконання завдань було використано необхідний матеріал, його види обумовлені завданнями, що даються дітям під час програми. Завдання програми дозволяли і розвивати, і водночас відстежувати продуктивність уваги дітей.

Програму побудовано з використанням групових форм роботи. Як психологічні технології використані різні ігри - інтелектуальні, рольові, рухливі. Всі ігри включали в себе дидактичний компонент, оскільки розвиток пізнавальної сфери можливий шляхом вирішення дитиною завдань, позначених у кожній запропонованій вправі.

Тому ще одним напрямом програми були динамічні (рухливі) ігри дітей, мета яких, як загальна, корекційно-розвивальна, так і додаткова - забезпечення фізіологічних норм та вимог, підтримка інтересу, створення умов для зміни діяльності, емоційної розрядки та позитивного настрою на роботу.

Всі заняття програми побудовані за одним принципом та алгоритмом - включають три блоки, де 1-й - організаційний і створює необхідний емоційний настрій, 2-й - основний, тобто робочий, етап та 3-й - завершальний, де підбиваються підсумки і завершується контакт.

Більшу увагу у нашій роботі ми присвятимо аналізу діяльності та поведінки дітей у ході реалізації завдань програми. Нами було застосовано підгрупову форму роботи, причому методом регуляції активності з'явився момент змагання. Для цього були створено команди, у кожній по 5 осіб. Нами спостерігалося, як діти ведуть себе в міжгруповій комунікації і як вони проявляють себе в внутрішньогруповій діяльності.

Метою такого спостереження було відстежувати та своєчасно регулювати ступінь участі кожної дитини, незалежно від її особистісні особливості. Говорячи про особливості їхньої діяльності, можна сказати, що початок було типовим для такого роду організації діяльності дітей - вони були стримані, дещо скуті, менш, ніж зазвичай, уважні. Це уповільнювало виконання завдань, але ініціативність окремих дітей дозволила швидко подолати напругу.

Продуктивність дітей оцінювалася та їм присвоювалися командні бали. Для зняття негативного емоційного осаду застосовувався "спортивний" метод демонстрації поваги до переможців та їх вітання. Для дітей це було незвичайним, але виконуючи інструкцію, було видно, як вони залучалися до цього процесу, і вони з'являлося позитивний емоційний стан, а поздоровлення їх були щирими.

За таким самим принципом будувалися всі інші заняття.

Одним із принципів програми був принцип поступового ускладнення завдань. Це ускладнення вже розпочато з другого заняття. Тобто, кожне заняття зберігало потрібний рівень напруги та змагання, оскільки переможці завжди були різні.

У кожне заняття вводили вправи зняття напруги, втоми та розслаблення, які не мали характеру конкуренції, що додатково регулювали групову згуртованість загалом та знімало ефект розділеності, що виникає у зв'язку із командною роботою.

З кожним заняттям, і навіть з кожним завданням, діти все успішніші справлялися із завданнями на увагу. Була видна явна динаміка підвищення концентрації, сприйнятливість до інструкцій, точність виконання та контроль за виконанням дій.

Завдання були досить складного рівня, оскільки необхідно було стимулювати та активізувати пізнавальну діяльність та увагу дітей. Це викликало закономірні труднощі, помилки, навіть відмови від виконання завдань. Проте, групова психологічна атмосфера допомагала дітям долати складні статки, і вони освоювали важкі їм завдання.

Для визначення ефективності застосованої програми розвитку уваги нам треба було встановити динаміку показників досліджуваного явища. І тому ми застосували методики, які використовували на констатувальному етапі дослідження.

Аналіз даних показав наявність покращень у дітей показників уваги, що пройшли цикл розвиваючих ігор та вправ. Більшість дітей покращилися показники стійкості, що дозволило нам визначити їх високий рівень розвитку уваги.

Таким чином, повторне вивчення уваги дітей молодшого шкільного віку показало, що цілеспрямовані систематичні завдання та вправи, пропоновані дітям у рамках позаурочної діяльності, сприяли покращенню показників уваги. Увага дітей молодшого шкільного віку поступово стає довільною, підвищується продуктивність їх діяльності, а стійкість, концентрація та переключення уваги збільшуються.

Висновки

Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що увага - це спрямованість і зосередженість нашої свідомості на певному об'єкті. Поняття "увага" є одним з найскладніших і неоднозначних понять у психології та педагогіки. Увага є психічним процесом, що характеризується спрямованістю психіки на певні об'єкти, які мають для особи стійку чи ситуативну значимість. Об'єктом уваги може бути все, що завгодно, предмети та їх властивості, явища, відносини, дії, думки, почуття інших людей та свій внутрішній світ. Для успішного навчання у школі важливим показником є саме розвиток уваги.

Адже першорядними причинами шкільних труднощів є недостатній рівень розвитку таких пізнавальних функцій, як організація діяльності, пам'ять та мислення, сприйняття, увага, дрібна моторика та інші або їхня відсутність. Повторне вивчення уваги дітей молодшого шкільного віку показало, що цілеспрямовані систематичні завдання та вправи, що пропонуються дітям у рамках позаурочної діяльності, сприяють покращенню всіх показників уваги. Увага дітей молодшого шкільного віку стала довільною, підвищилася продуктивність їх діяльності, а стійкість та концентрація уваги збільшилася.

На наш погляд, дана система заходів може бути рекомендована до застосування як психологам початкової школи, так й педагогам, які організують позаурочну діяльність дітей молодшого шкільного віку.

Література

1. Алмаші С. І., Матіко М. І. Психологічні особливості розвитку уваги дітей молодшого шкільного віку // Психолого-педагогічні особливості розвитку особистості в освітньому просторі: зб. тез доповідей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Мукачево, 17-18 травня 2017 р. Мукачево, 2017. С.196-198.

2. Барда С.І., Московець Л.П. Дослідження особистості молодшого школяра: методичний посібник / уклад.. Кременчук: 1111 "Бітарт", 2019. 76 с.

3. Бугера Ю.Ю. Порівняльна характеристика розвитку уваги у нормально розвинених та розумово відсталих молодших школярів у процесі навчальної діяльності // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки. 2015. № 1. С. 11-15.

4. Бушуєва Т.В., Авер'янова А.М. Когнітивний стиль та властивості уваги особистості // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 2020. Вип. 11 (56). С. 36-46.

5. Вишнівська І. О., Євдокимова Н.О. Розвиток та корекція уваги учнів молодшого шкільного віку // Парадигма пізнання: Гуманітарні питання. 2015. № 3(6). С. 65-66.

6. Гетьман Т.О. Врахування індивідуальних особливостей уваги молодших школярів у навчальному процесі // Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент: зб. наук. праць. Київ: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2012. Вип. 8. С. 204-212.

7. Злобіна Х.Ю. Властивості уваги до дітей молодшого шкільного віку // Properties of attention in young school children : дипломна робота магістра. Одеса, 2019. 59 с.

8. Кузнецова Л.П. Компетентний підхід до розуміння властивостей уваги молодших школярів // Початкове навчання та виховання. 2016. №15. С. 17-29.

9. Макарова Л.Л., Гойденко Н.М. Характеристики уваги молодших школярів як фактор розбіжностей у рівнях їх навчальної успішності // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2016. Вип. 3(2). С. 61-67.

10. Савченко Т.Л. Сутність уваги, уважливості і спостережливості як індивідуальних рис особистості // Актуальні проблеми психології. Том. V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія (10). 2010. С. 205-210.

11. References:

12. Almash, S.I., Matiko, M.I. (2017). Psykholohichni osoblyvosti rozvytku uvahy ditey molodshoho shkil'noho viku // Psykholoho-pedahohichni osoblyvosti rozvytku osobystosti v osvitn'omu prostori: zb. tez dopovidey za materialamy Vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi, m. Mukacheve, 17-18 travnya 2017 r. Mukacheve, S.196-198.

13. Barda, S.I., Moskovskiy, L.P. (2019). Doslidzhennya osobystosti molodshoho shkolyara: metodychnyy posibnyk/uklad.. Kremenchuk: PP "Bitart", 2019. 76 s.

14. Buhera, Y.Y. (2015). Porivnyal'na kharakterystyka rozvytku uvahy u normal'no rozvynenykh ta rozumovo vidstalykh molodshykh shkolyariv u protsesi navchal'noyi diyal'nosti // Naukovyy visnyk Mykolayivs'koho natsional'noho universytetu imeni V. O. Sukhomlyns'koho. Psykholohichni nauky. № 1. S. 11-15.

15. Bushuyeva, T.V., Aver'yanova, O.M. (2020). Kohnityvnyy styl' ta vlastyvosti uvahy osobystosti // Naukovyy zhurnal NPU imeni M.P. Drahomanova. Seriya 12. Psykholohichni nauky, Vyp. 11 (56). S.36-46.

16. Vishnevskaya, I.O., Yevdokimova, N.O. (2015). Rozvytok ta korektsiya uvahy uchniv molodshoho shkil'noho viku // Paradyhma piznannya: Humanitarni pytannya. № 3(6). S. 65-66.

17. Het'man, T.O. (2012). Vrakhuvannya indyvidual'nykh osoblyvostey uvahy molodshykh shkolyariv u navchal'nomu protsesi // Mizhnarodnyy naukovyy forum: sotsiolohiya, psykholohiya, pedahohika, menedzhment: zb. nauk. prats'. Kyyiv: Vyd-vo NPU im. M. P. Drahomanova, Vyp. 8. S. 204-212.

18. Zlobina, K.Y. (2019). Vlastyvosti uvahy do ditey molodshoho shkil'noho viku // Properties of attention in young school children: dyplomna robota mahistra. Odesa, 2019. 59 s.

19. Kuznyetsova, L.P. (2016). Kompetentnyy pidkhid do rozuminnya vlastyvostey uvahy molodshykh shkolyariv // Pochatkove navchannya ta vykhovannya. №15. S. 17-29.

20. Makarova, L.L., Hoydenko, N.M. (2016). Kharakterystyky uvahy molodshykh shkolyariv yak faktor rozbizhnostey u rivnyakh yikh navchal'noyi uspishnosti // Naukovyy visnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu. Seriya: Psykholohichni nauky. Vip. 3(2). S. 61-67.

21. Savchenko, T.L. (2010). Sut' uvahy, uvazhlyvosti ta sposterezhlyvosti yak indyvidual'nykh rys osobystosti // Aktual'ni problemy psykholohiyi. Tom. V: Psykhofiziolohiya. Psykholohiya pratsi. Eksperymental'na psykholohiya (10). S. 205-210.

Размещено на Allbest.ru