Концептуальна канва посутнього значення складників інноваційної культури педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра професійного розвитку педагогів

КНЗ «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради»

У статті репрезентовано матеріали наукового пошуку щодо розкриття сутності і структури інноваційної культури педагога. Представлено авторське визначення ключового поняття. На його основі окреслено структуру інноваційної культури педагога як комплексу взаємопов'язаних компонентів, а саме: мотиваційного, особистісного, аксіологічного, когнітивного і діяльнісного. Подано характеристику кожного компонента.

Методологічним підґрунтям інноваційної діяльності визначено аксіологію. Засвідчено, що аксіологічний компонент інноваційної культури педагога охоплює комплекс педагогічних цінностей: цінностей-цілей і цінностей-засобів (які компонуються із цінностей-відносин, цінностей-якостей і цінностей-знань). Конкретизовано спектр цінностей у кожній групі.

Ключові слова: педагог, інноваційна культура, структура інноваційної культури педагога, інноваційна діяльність.

Tetiana Andriushchenko, Doctor of Pedagogical Science, Associate Professor, Head of the Department of Professional Development of Teachers of the MEI “Cherkasy Regional Institute of Postgraduate Education of Teachers of the Cherkasy Regional Council” (Cherkasy, Ukraine)

Conceptual outline of substantial significance of the components of innovative culture of a teacher

Key words: teacher, innovative culture, structure of innovative culture of a teacher, innovative activity.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку суспільства в Україні характеризується потужним сплеском реформування освіти. 16.01.20 р. прийнято новий Закон України «Про повну загальну середню освіту», який містить багато новацій, спрямовує педагогів на виявлення та розвиток індивідуальних здібностей та обдарувань особистості, забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії учня, досягнення ним результатів навчання, прогресу в розвитку, зокрема формування і застосування відповідних компетентностей, визначених державними стандартами (Закон України «Про повну загальну середню освіту», 2020: стаття 10).

Аналіз досліджень. Окреслена канва постановки наукової проблеми дає підстави для резюмування, що формування інноваційної культури педагога має суттєве значення для забезпечення якісної освіти сучасному поколінню дітей. Доречним буде з'ясування сутності проведених в останні роки наукових досліджень, що стосуються інноваційної культури педагога.

Мета статті висвітлити структуру інноваційної культури педагога; обґрунтувати доцільність виокремлення мотиваційного, особистісного, аксіологічного, когнітивного і діяльнісного компонентів інноваційної культури педагога; розкрити їх значення для інноваційної діяльності педагога.

Виклад основного матеріалу

Інноваційна педагогічна діяльність є певною мірою творчо-перетворювальною діяльністю, яка спрямована на модернізацію сучасної системи освіти. Вона забезпечується проявом активності людини в сегменті адаптації до вимог суспільства і трансформації внутрішніх ресурсів в якісно новий стан для створення новітніх продуктів педагогічної діяльності, що стимулюють розвиток освіти. Стимулює зазначену активність сформована у педагога інноваційна культура. За авторською концептуальною ідеєю феномен «інноваційна культура педагога» трактується як «суб'єктивна категорія, що включає вмотивованість педагога до інноваційної діяльності, комплекс особистісних якостей, систему цінностей, знань, умінь та навичок, які уможливлюють процеси оцінювання, продукування і впровадження нових ідеї в умовах динамічного розвитку суспільства» (Андрющенко, 2018: 14). У контексті зазначеного структуру інноваційної культури педагога розглядаємо як комплекс компонентів, які взаємодіють в органічній єдності, а саме: мотиваційний, особистісний, аксіологічний, когнітивний і діяльнісний. Розглянемо докладніше сутність кожного з виокремлених компонентів інноваційної культури педагога.

Мотиваційний компонент. Мотиваційний компонент у структурі інноваційної культури педагога розуміємо як пріоритетний, оскільки мотивація особистості, яка визначається потребами, цілями, ідеалами, умовами діяльності, світоглядом, переконаннями, є потужною рушійною силою, яка спонукає педагога до інноваційної діяльності. Усі мотиви, що спрямовані на стимулювання до впровадження інновацій, об'єднуються у дві групи:

1) внутрішні мотиви, що проявляються в зацікавленості педагогів інноваційною діяльністю через прагнення до самовдосконалення, сподівання на визнання власної професійної значущості;

2) зовнішні мотиви, що спонукають педагогів до інноваційної діяльності, пов'язані з престижністю інноваційної діяльності, підтримкою іміджу закладу.

Особистісний компонент. Вагомою складовою частиною інноваційної діяльності є особистісний зміст, через який відображається інноваційна культура педагога, його дійсне ставлення до суб'єктів освітнього процесу, заради яких розгортається зазначена діяльність; усвідомлюване як значення «для мене» засвоюваних безособових знань про педагогічні інновації, що включають у себе поняття, вміння, дії соціальні норми, ролі, ідеали й цінності. Інноваційна діяльність характеризується специфікою педагогічної діяльності, своєрідністю проявів комплексу особистісних якостей педагога, які становлять внутрішній стрижень носія інноваційної культури. На наше переконання, в комплекс особистісних якостей педагога входять: асертивність, мобільність особистості, емоційна врівноваженість, креативність, гуманність, оптимістичне прогнозування, рефлективність (Андрющенко, 2018: 15). Конкретизуємо кожну із зазначених якостей.

Асертивність. Педагог-інноватор впевнений у собі професіонал з усвідомленням особистих достоїнств і недоліків. Володіє здатністю відстоювати власну точку зору, не порушуючи моральних прав і не принижуючи гідності іншої людини. Не покладається на думку більшості під час вирішення неординарних ситуацій. Адекватно реагує на критику і похвалу. Спроможний до висловлювання асертивної критики і похвали в адресу інших.

Мобільність особистості. Сформованість інноваційної культури педагога передбачає наявність уміння позитивно сприймати нові ідеї, проявляти ініціативу щодо впровадження інновацій, бути гнучким під час подолання різного роду перешкод у процесі інноваційної діяльності, враховувати зміни, що відбуваються в конкретній ситуації під час планування нових стратегій інноваційних впливів.

Емоційна врівноваженість. Педагог, який розпочинає інноваційну діяльність, має усвідомлювати, що освітні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов'язані з необхідністю поєднання інноваційних освітніх програм із державними, забезпечення співіснування різних педагогічних концепцій. Він має бути психологічно готовим до перешкод різного характеру, які виникатимуть у процесі роботи. Однак саме наявність інноваційної культури забезпечить збереження педагогом самоконтролю в будь-якій ситуації, прояв адекватної реакції на зовнішні чинники, що провокують емоційний зрив. Дослідженнями І. Матійківа підтверджено, що «психологічна готовність до усвідомленого емоційного реагування змінює процес переживання й управління емоціями, дозволяє зберігати емоційну врівноваженість і стійкість у різних життєвих ситуаціях, ухвалювати емоційно розумні рішення й діяти адекватно в конкретній ситуації» (Матійків, 2014: 144).

Креативність. Інноваційна культура проявляється також через відкритість педагога до освітніх інновацій; здатність до критичного мислення, висловлювання оціночних суджень; творчого мислення конструктивного спрямування, імпровізації, експромту, творчої уяви; продукування оригінальних ідей з виходом за межі стереотипів педагогічного мислення і побудови стратегії їх впровадження в освітній процес; розв'язання педагогічних завдань нестандартним способом; готовність до створення нових цінностей.

Гуманність. Інноваційна культура акумулює в собі інноваційне мислення педагога, яке апріорі має відбуватися паралельно з гуманним педагогічним мисленням. У такому випадку інновації, що впроваджуються в освітній процес, будуть ґрунтуватися на визнанні самоцінності дитинства особистості й повазі до неї, вірі педагога в здібності й можливості кожної дитини, будуть спрямовані на розкриття її самобутньої природи, розуміння внутрішнього світу, інтересів, прагнень дитини. У результаті гуманна, дитиноцентрична інноваційна діяльність педагога сприятиме становленню гармонійно розвинених, щасливих, успішних особистостей.

Оптимістичне прогнозування. На нашу думку, педагог носій інноваційної культури, він має володіти вмінням прогнозувати висхідний рівень розвитку особистості дитини через вплив на її позитивні якості, формуючи у вихованця впевненість у собі, своїх силах і знаннях. Педагог має передбачати розвиток освітніх ситуацій з опорою на їхні позитивні засади. І вважаємо найвищим рівнем оптимістичного прогнозування прогнозування самовдосконалення педагога на основі самопізнання.

Рефлексивність. Яскравим проявом інноваційної культури педагога є рефлективність. Ця здатність дозволяє особистості в процесі інноваційної діяльності керувати власним розвитком, розуміти і оцінювати себе, займати суб'єктну позицію; фіксувати проблеми, помилки, ускладнення; аналізувати причини, співвідносити власні дії із проблемною ситуацією, знаходити ефективні способи їх усунення. За дослідженнями психологів, «рефлексивність загальна здатність особистості якісно здійснювати окремі акти рефлексії (з урахуванням поточних завдань і влучним ініціюванням різних конкретних її формовиявів), котра на відміну від самої рефлексії характеризується інтегрованістю, системністю, континуальністю. Вона органічно пов'язана з процесом саморозвитку людини як особистості» (Заїка, Зімовін, 2014: 95).

Аксіологічний компонент. На кожному етапі розвитку суспільства вибудовується певна ієрархія цінностей, від пріоритетності яких залежить вектор розвитку духовної і матеріальної культури держави. Ціннісне підґрунтя в різних сферах життєдіяльності людини є важливим, оскільки на його основі створюється власна система цінностей особистості. Особистісні цінності проектуються в ціннісні орієнтації і слугують джерелом мотивації поведінки й діяльності людини. Аксіологія є методологічним підґрунтям сучасної педагогіки загалом й інноваційної діяльності педагога зокрема.

Цінності-цілі педагога-інноватора є домінуючими в системі інших педагогічних цінностей, оскільки в цілях відображений основний сенс діяльності педагога. Цінності-цілі відображають державну освітню політику і рівень розвитку педагогічної науки на конкретному етапі розвитку суспільства. Ціннісний аспект освітнього процесу закладений у Концепції «Нова українська школа». Він спрямовує діяльність педагога на «формування в учнів загальнолюдських цінностей, зокрема морально-етичних (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей), соціально-політичних (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, відповідальність)» (Концепція «Нова українська школа», 2016: 19).

Цінності-засоби скомпоновані із трьох груп цінностей: цінностей-відносин, цінностей-якостей і цінностей-знань.

Цінності-відносини. Найвагомішим досягненням сучасної освіти є визнання цінності дитинства. Тому пріоритетними в зазначеному аспекті є цінності гуманної педагогіки, педагогіки партнерства, які зумовлюють процес гуманізації сучасної освіти, перехід на суб'єкт-суб'єктні стосунки у площині «педагог-дитина», які ґрунтуються на взаємоповазі, взаєморозумінні, починаючи з дошкільної ланки освіти. У контексті із зазначеним стрижневою цінністю є, безперечно, особистість дитини. Саме на розвиток її потенційних можливостей, актуалізацію здібностей, створення психологічно комфортних умов для здобуття освіти і спрямована інноваційна діяльність педагога. Він має допомогти дитині пізнати себе, свій внутрішній світ, сформувати навички співпраці і самостійної діяльності, відповідальність за свої вчинки і думки, захопити вихованців перспективою реального успіху.

Цінності-якості. Вагомим є спектр цінностей, в яких проявляються якісні характеристики педагога як особистості, так і професіонала. До таких, на нашу думку, відносяться: любов до дітей, емпатія, толерантність, витримка, стриманість, терпеливість, правдивість, справедливість, оптимізм, любов до життя; дидактичні, креативні, комунікативні, організаційні здібності; стійкість уваги, цілеспрямованість, прагнення до успіху, любов до професії тощо.

Цінності-знання. Педагогічні знання, якщо вони упорядковані в систему, що включає інноваційні педагогічні теорії розвитку та соціалізації особистості, принципи побудови і функціонування освітнього процесу, є дієвим засобом самореалізації педагога, потужним фундаментом для розвитку його інноваційного потенціалу, здатності позитивно розв'язувати педагогічні ситуації. Оволодіння педагогом фундаментальними методологічними і психолого-педагогічними знаннями забезпечує формування впевненості в собі, можливість проявляти активність, ініціативність, вільно вибирати адекватні до ситуації способи дій, продукувати нові знання. Виражена цінність знань полягає в тому, що їх наявність стимулює педагога до свідомої рефлексії змісту знань, виявлення суб'єктивних і об'єктивних елементів знань, оцінювання їх взаємозв'язку та розведення для ефективного використання.

Когнітивний компонент. Наявність у структурі інноваційної культури педагога когнітивного компонента обґрунтовується ступенем залежності якості результатів інноваційної діяльності від пізнавальної активності особистості. Вважаємо, що когнітивний компонент проявляється через сукупність таких компетентностей: світоглядної, пізнавально-орієнтаційної, інтелектуальної, аналітичної, прогностичної. Конкретизуємо їхнє смислове підґрунтя.

Світоглядна компетентність педагогносій інноваційної культури має сформований теоретичний і життєво-практичний світогляд у контексті «сприйняття моделі соціуму й образу людини як найбільш суттєвого елемента цього соціуму; усвідомлення особистісного «Я», свого місця в суспільстві та світі; у кінцевому підсумку, вироблення своєї життєвої позиції, програми дій, практичних вчинків» (Надольний, 2015: 51). Це проявляється у здатності бачити та розуміти навколишній світ, орієнтуватись у ньому, усвідомлювати свою роль і призначення, логічно, послідовно та аргументовано міркувати, вибирати цільові установки для своїх дій і вчинків, приймати рішення.

Пізнавально-орієнтаційна компетентність педагог проявляє навички інтелектуального пошуку через активність у самостійному здобутті та усвідомленому засвоєнні теоретичних і методологічних знань із різноманітних джерел інформації, які розкривають новий зміст сучасної освіти, структуру і сутність інноваційних технологій, методик, форм і методів навчання і виховання, ефективних способів діяльності тощо; здатність до виявлення і розв'язання професійних проблем.

Інтелектуальна компетентність педагог-інноватор має різноаспектну професійну ерудицію, глибоке знання змісту предмета і методики його викладання, розуміння власних інтелектуальних переваг і недоліків; здатність до усвідомлення підґрунтя особистих професійних міркувань, надання переваги об'єктивним, аргументованим судженням, нестандартному розв'язанню завдань; готовність до неперервного опанування нових знань, стратегій та способів мислення; прагнення до відкриття нового через інтеграцію в інші предметні царини.

Аналітична компетентність педагог уміє аналізувати, систематизувати, узагальнювати, оцінювати наукову та методичну інформацію і на цій основі конструювати освітній процес із застосуванням освітніх новацій; визначати роль кожного елемента в цілісній структурі інноваційної освітньої технології та його значущість у взаємодії з іншими елементами системи; аналізувати діяльність учасників освітнього процесу, виявляти вразливі місця та суперечності, робити смислові узагальнення, приймати відповідні рішення; має здатність до оптимізації власної позиції через залучення у свідомість слушних ідей, висловлених у процесі обговорення проблеми.

Прогностична компетентність педагог уміє визначати практичні аспекти професійної діяльності, планувати та організовувати інноваційний процес, структурувати його в часі та послідовності цілей і завдань на кожному етапі впровадження інновації, прогнозувати кінцевий результат освітнього процесу.

Діяльнісний компонент інноваційної культури педагога характеризується сукупністю професійних умінь, які засвідчують усвідомлене впровадження особистістю новацій в освітній процес закладів дошкільної, загальної середньої або вищої освіти: дидактичних, конструктивних, організаційних, комунікативних.

Дидактичні вміння забезпечують педагогу можливість: творчо реалізувати результати пошукової діяльності інноваційні технології, методики, форми, методи, прийоми в освітньому процесі; пояснювати учням зміст нового навчального матеріалу, особливості організації освітньої діяльності за інноваційною парадигмою, враховуючи психологічні особливості їхнього сприйняття відповідно до віку; керувати самостійною пізнавальною діяльністю учнів з метою розвитку їхнього інтелектуального потенціалу; застосовувати дієві способи для позитивного розв'язання різноаспектних педагогічних ситуацій; використовувати ефективні технології подачі знань, які сприяють розвитку в дітей здатності самостійно знаходити необхідну інформацію, аналізувати й систематизувати її, продукувати нові знання, використовувати їх у відповідній життєвій ситуації; активно включати в освітній процес інформаційно-комунікаційні технології.

Конструктивні вміння забезпечують можливість: планування освітньої роботи з урахуванням концептуальних засад інновації, що впроваджується, цілей навчання, оптимальних форм, методів і прийомів організації освітньої і професійної діяльності; конкретизації цілей і завдань освітнього процесу у випадку зміни педагогічної ситуації або появи актуальної до перебігу подій інформації; вибудовувати оптимальну траєкторію процесу навчання, спираючись на інноваційні форми і методи роботи, розробляючи конкретизовані алгоритми вивчення дітьми інформації; прогнозувати наближені й віддалені очікувані результати власної професійної інноваційної діяльності та навчальних досягнень учнів; здійснення індивідуалізації та диференціації освітнього процесу.

Організаційні вміння проявляються через: оптимальну організацію власної діяльності й діяльності дітей для вчасного і позитивного досягнення освітніх цілей; залучення учнів до дослідницької діяльності на засадах партнерської взаємодії; добір методів освітньої діяльності, спрямованих на подолання в дітей інерції та усунення внутрішніх психологічних бар'єрів під час упровадження інновацій.

Комунікативні вміння забезпечують можливість: переконливо викладати власне бачення організації освітнього процесу, в який залучається інновація; здійснювати ефективний зворотній зв'язок із суб'єктами освітнього процесу, брати до уваги слушні пропозиції щодо оптимізації діяльності; будувати комфортні комунікативні зв'язки адекватно до конкретної ситуації міжособистісної взаємодії в процесі інноваційної діяльності; оптимально і доцільно до ситуації використовувати засоби вербальної та невербальної комунікації; дотримуватися правил мовного етикету в спілкуванні із суб'єктами освітнього процесу; толерантно і коректно виходити з конфліктної ситуації.

Висновки

Список використаних джерел