Формування творчої самостійності в дітей старшого дошкільного віку у процесі пізнавальної діяльності з математики

FORMATION OF CREATIVE INDEPENDENCE IN OLDER PRESCHOOL CHILDREN IN THE PROCESS OF COGNITIVE ACTIVITY IN MATHEMATICS

The article is devoted to the problem of formation of creative independence of older preschool age children in the process of cognitive activity in mathematics in the educational process in preschool institution. In particular, it describes the issue of cognitive activity in elementary mathematical concepts as a method of developing creative independence of older pre-school age children, it analyzes the concerning the use of effective forms and methods in educational activities in mathematics, non-traditional teaching methods and technologies of teaching (problem situations and tasks, tasks with search elements, tasks-jokes, tasks-riddles, tasks with afairy-tale plot) in the development process of creative independence of older pre-school age children. It is established that in conducting educational activities in mathematics not only attention, imagination, speech develop but all types of memory, ability to analyze, synthesize, abstract and generalize, the ability to make use of knowledge independently, the ability to solve cognitive problems, to ponder, to analyze facts, but also there are the most favorable conditions for the formation of such qualities as initiative, inquisitiveness, mental activity and independence, curiosity. It is noted that independence occupies one of the leading places in the structure of basic personality traits. In the article the main indicators of the expression of creative abilities of older pre-school age children, the main stages of the child's creative process, the procedural characteristics of their creative activity have been determined. A list of basic tasks has been developed that a pre-school teacher can successfully implement through problematization of activities in order to form children's creative independence in cognitive activities in mathematics. Special attention is paid to the role of the educator in the formation of the creative independence of pre-school age children: providing conditions in the institution ofpreschool education, which contribute to the successful solution of the problem of the formation of creative independence; organization of the process of creative cognitive activity, pedagogical and methodological support of the creative process of cognitive activity of children in mathematics.

Key words: creative independence, creative abilities, teacher, cognitive activity, interest, mathematics.

Постановка проблеми

Модернізація системи освіти в Україні передбачає створення сприятливих умов для особистісного становлення і творчої самореалізації кожної людини, формування її життєвої компетентності, розвитку творчої самостійності. У зв'язку із цим одним із найбільш пріоритетних напрямів педагогічної теорії і практики стає пошук ефективних умов і засобів підготовки молодого покоління, яке здатне творчо й ефективно діяти, розв'язувати творчі задачі, ухвалювати самостійно інноваційні й ефективні рішення, нести відповідальність за їхні результати.

Одним із могутніх чинників інтелектуального розвитку дитини, формування її пізнавальних і творчих здібностей є математика. Математика, яка має специфічні можливості впливу на особистість, дозволяє сформувати творчу особистість, яка має власні варіанти творчого вирішення проблем навколишнього світу, характеризується стійким проявом інтересу до знань, уміє самостійно їх здобувати, а також ухвалювати рішення відповідно до життєвих ситуацій.

Сучасна підготовка дітей у закладах дошкільної освіти регулюється Базовим компонентом дошкільної освіти, концепцією Нової української школи, законами України «Про освіту» та «Про дошкільну освіту», іншими нормативними документами з дошкільної освіти, що ставлять особливі вимоги до розумового виховання молодого покоління, розвитку таких творчих здібностей дітей, які б забезпечували можливість самостійно опановувати нові знання, а надалі й новими досягненнями в галузі науки та новітніх технологій.

Старший дошкільний вік - це віковий період, який є найбільш сприятливим до творчого розвитку дітей, оскільки в дошкільному віці спонтанна і репродуктивна творчість дитини поєднується зі інтелектом, який швидко розвивається, абстрактним та логічним мисленням. Водночас істотно зростає можливість самостійної постановки цілей, мотиваційних спонукань, пошуку способів дій і контролю результатів. За таких умов творчий розвиток особистості кожної дитини є важливим завданням сучасного дошкільного закладу освіти (Іващенко, 2017: 177).

Формування особистості з високим рівнем розвитку уваги, уяви, мовлення, усіх видів пам'яті, із здібностями до аналізу, синтезу, абстрагування й узагальнення, здатної самостійно застосовувати знання, уміння та досвід відповідно до ситуації, розв'язувати пізнавальні завдання, розмірковувати, аналізувати явища, узагальнювати, є гарантом успішного навчання у школі та вищому закладі освіти, а згодом - становлення конкурентоспроможної й успішної особистості в майбутній професійній діяльності.

Аналіз досліджень

Проблема розвитку творчих здібностей у дітей різних вікових періодів є однією з актуальніших як у педагогіці, так і у психології. Різним аспектам проблеми формування творчої особистості присвячені роботи Дж. Ґілфорда (концепція креативності як універсальної пізнавальної творчої здібності), Е. Торранса (обдарованість та інтелект), Б. Ананьєва (дослідження проблематики креативності та творчого потенціалу), Ю. Бабанського (дослідження неоднозначності феномену творчості), І. Беха (дослідження творчості як однієї з основних цінностей особистості, як механізму розвитку культури), А. Маслоу, К. Роджерса (гуманістична теорія творчості) тощо. Проблему розвитку творчого потенціалу дітей дошкільного віку досліджували Г. Бєлєнька, Ю. Волинець, Т Котик, І. Луценко, О. Леонтьєв, В. Моляко, О. Семенов, Е. Яковлєва.

Вплив математики на розвиток особистості та значущість логіко-математичної пізнавальної діяльності для стимулювання творчої самостійності дітей старшого дошкільного віку розкрито в наукових дослідженнях Г. Грибанової, Н. Менчинської, Н. Непомнящої (формування в дошкільників операцій рахування), З. Богуславської, О. Запорожця, В. Сохіної (особливості сприйняття геометричних фігур і форм об'єктів), В. Котирло, Т Мусейбової (засвоєння величини предметів і формування просторових уявлень), Бєлошистої, Л. Гайдаржийської, Л. Зайцевої, О. Фунтікової (ефективні методики формування елементарних математичних уявлень у дітей старшого дошкільного віку).

Вивченню основ пізнавальної самостійності були присвячені праці Л. Ариствої, І. Архипової, Буряка, М. Данилова, П. Підкасистого, Т Шамової й інших. Особливості вияву творчої самостійності на різних вікових етапах розвитку особистості, сутність, компоненти, ефективні форми і методи пізнавальної діяльності в умовах закладу дошкільної освіти досліджували Л. Артемова, А. Бєлєнька, А. Богуш, O. Брeжнєвa, Л. Буркoвa, O. Кононко, К. Волинець, Н. Гавриш, М. Машовець, М. Марусинець, Є. Карпова, В. Кудрявцева.

Водночас у науковій літературі мало уваги приділяється дослідженню змін у сенсорному, когнітивному, мовленнєвому розвитку дошкільнят та їхніх психофізичних особливостей.

Мета статті - проаналізувати особливості впливу пізнавальної діяльності з математики на формування творчої самостійності в дітей старшого дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу

Старший дошкільний вік - це унікальний період розвитку особистості. Цей вік є переломним, багатим на такі новоутворення, як довільна діяльність, елементарна саморегуляція, прагнення до самоствердження, визнання своїх досягнень, оцінка своїх дій, які забезпечують розвиток самостійності особистості. Відбуваються істотні зрушення в пізнавальній сфері, пов'язані з подальшим розвитком уваги, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уяви, зростає здатність старшого дошкільника до самостійної пізнавальної діяльності, механізмами якої виступають мислення та сприйняття. Б. Ананьєв зазначав, що до 5-6 років діти здатні охопити й утримати у свідомості весь процес - від постановки цілі до результату. Саме в цьому періоді дитина починає самостійно організовувати свою діяльність: здатна визначити мету діяльності, спланувати її зміст, обрати засоби діяльності, оцінити її результати (Лісовець, 2018: 32).

Аналіз психолого-педагогічної літератури із проблеми виховання самостійності свідчить, що в науковців немає єдиного наукового погляду щодо поняття «самостійність особистості». Так, науковці Л. Божович, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, В. Котирло визначають самостійність як узагальнену якість особистості, що виявляється в ініціативності, критичності, адекватній самооцінці та почутті власної відповідальності за свою діяльність і поведінку; як підхід до вирішення будь-якого питання, справи без втручання інших, що виявляється в допитливості, кмітливості, гнучкості мисленнєвих процесів, незалежності суджень, критичності сприйняття інформації. Г. Бєлєнька, О. Богініч, О. Денисюк, О. Кононко розглядають самостійність як інтегровану якість особистості, убачають її роль в об'єднанні різних особистісних проявів, загальному спрямуванні на внутрішню мобілізацію людиною всіх сил, ресурсів та засобів для здійснення обраної програми дій без сторонньої допомоги (Маршицька, 2015: 242).

Ми погоджуємося з думкою М. Савченко, яка вважає, що самостійність - це морально-вольова якість особистості, яка характеризується певною сукупністю знань, умінь і навичок, відповідальним ставленням до процесу і результату діяльності, умінням самостійно мислити, ставити мету, визначати методи і прийоми її досягнення, орієнтуватися в новій ситуації (Савченко, 2014: 21).

Самостійність не є вродженою властивістю, вона розвивається завдяки залученню дитини до участі в різних сферах життєдіяльності, насамперед у пізнавальній, емоційно-ціннісній та діяльнісній сферах. Дитина охоче бере на себе роль дослідника, відкривача та створювача нового, експериментатора, раціоналізатора, фантазера, вигадника. Поводиться самостійно, має практичні навички, життєвий досвід, здатність спостерігати, зіставляти, розмірковувати, виявляє інтерес до проблем практичного та теоретичного характеру, знаходження способів їх розв'язання. Участь у продуктивних видах діяльності сприяє становленню пізнавального інтересу, розвитку уяви, що дозволяє виявити дитині творчі здібності, креативність. Крім того, самостійність посідає одне із провідних місць у структурі базових якостей особистості.

Проблема розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку - одна з найактуальніших у світлі концепцій дошкільного виховання. У сучасній педагогічній науці дефініція «творчість» тлумачиться як «діяльність, результатом якої є створення нових, оригінальних і духовних цінностей, які мають об'єктивну або суб'єктивну значущість». Т. Піроженко стверджує, що поняття «творчість» і «творча діяльність» можна розглядати як тотожні, адже творчість є своєрідною діяльністю людини, якій властиво творити нові матеріальні й духовні цінності, що мають значущість для суспільства. (Волинець, Волинець, 2020: 62).

C. Сисоєва визначає творчість «як системне явище, яке включає певну сукупність взаємопов'язаних компонентів, а саме: творчі здібності; творчий процес; ступінь індивідуального розвитку творчих здібностей; якості особистості, що забезпечують творчу діяльність». До основних показників творчих здібностей С. Сисоєва відносить: інтерес до певного виду предметів або об'єктів і дій із ними; увагу до певного кола об'єктів; внутрішню зосередженість і «неувагу» до навколишнього; оригінальний підхід до стандартних завдань; намагання змінювати, реконструювати те, із чим доводиться стикатися (Сисоєва, 1996: 202).

На думку І. Лернера, процес творчої діяльності, який є найвищим виявом пізнавальної самостійності, можливий за умов взаємодії знань, умінь, певного досвіду творчої діяльності та позитивних мотивів пізнання. Прогресивна динаміка цієї взаємодії сприяє подальшому розвитку знань, умінь та навичок творчої діяльності. Творчість як процес суб'єктивного відкриття нового й формування психічних новоутворень здійснюється як семантичний процес становлення нових форм психічної саморегуляції дії, нових психічних образів, систем, зв'язків, властивостей, здібностей особистості, опосередкований новою метою й новими умовами (Біла, 2018: 10).

Творчість завжди оригінальна, тому що у творчій діяльності застосовуються нові методи, засоби, програми діяльності. Дитяча творчість - це процес створення образів із казки, оповідання, гри - драматизації, у малюванні, конструюванні, пошук у процесі діяльності способів, шляхів розв'язання завдань. Основними етапами творчого процесу дитини, на думку вчених, є: виникнення відчуття неясності чогось (поява проблеми); виникнення низки запитань, уточнень; виділення значущих для успішного розв'язування проблеми елементів; усвідомлення, розуміння проблеми; формування гіпотези; пошук і знаходження розв'язку (Кононко, 2009: 76). Досвід творчої діяльності можна представити через його процесуальну характеристику, а саме: самостійний перенос раніше засвоєних знань та вмінь у нову ситуацію; бачення проблеми у стереотипній для суб'єкта ситуації; бачення нової функції знайомого об'єкта; бачення альтернативних рішень проблеми; комбінування раніше відомих засобів у нові (Доценко, 2018: 31).

За дослідженнями психологів, основними показниками прояву творчих здібностей у дітей будуть виступати такі показники, як:

— оригінальність як здатність до генерації ідей, до нових оригінальних рішень;

— допитливість, відкритість та інтерес до всього нового;

— швидкість і гнучкість думки, що включає в себе кількість ідей та здатність швидко і без зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу;

— добре розвинена навичка переносу, яка забезпечує вміння легко переходити від одного класу явищ до іншого, бути готовим до інтелектуального ризику і до парадоксів у ситуаціях невизначеності (Ваганова, 2019: 61).

Творче мислення дошкільників розвивається поступово, з опорою на панівні форми перебігу розумових процесів. Процеси мислення дітей дошкільного віку взагалі більш пов'язані з діями, тому й називається такий вид мислення наочнодієвим, пізніше в дітей уже з'являється образне та словесно-логічне мислення, у змісті якого переважають образи, більш-менш узагальнені уявлення про навколишні предмети й об'єкти. Старші дошкільники характеризуються досить високим рівнем розумових операцій: уміють аналізувати і порівнювати, класифікувати й узагальнювати. Отже, їхні ідеї можуть спиратися на виявлені ознаки і причинно-наслідкові взаємозв'язки.

Забезпечення розвитку творчої самостійності дошкільника потребує розвитку дитини як активного суб'єкта пізнавальної діяльності. Як зазначають науковці, умовами розвитку творчих здібностей у дошкільному віці є продуктивна уява (В. Давидов, О. Дьяченко), розмовна (А. Богуш, Т Піроженко), пізнавальна (С. Ладивір, Н. Пов'якель), дослідницька (М. Подд'яков) активність дошкільників. Тому стратегія педагога в роботі з активними дітьми полягає в тому, щоб не лише допомогти їм включитися в діяльність, а й підтримувати відповідну емоційно-інтелектуальну атмосферу, ураховувати індивідуальні особливості пізнавальної активності як взаємозв'язку між її структурними компонентами в освітній діяльності, що забезпечує кожній дитині можливість опанування пізнавальної діяльності на творчому рівні. Результати педагогічних досліджень доводять, що розвиток творчого мислення забезпечується не відтворенням дитиною відомих зразків дій, а формуванням у неї здатності комбінувати, перегруповувати, розглядати щось із різних позицій, вдаватися до асоціацій. Чим багатші асоціації, тим вільніше почувається малюк під час виконання практичних завдань, тим вища його пізнавальна активність.