Модернізація вищої освіти в умовах кризових явищ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модернізація вищої освіти в умовах кризових явищ

Олексієнко Оксана Григорівна кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри педагогіки, Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля

Кузнецова Олена Анатоліївна кандидат педагогічних наук,

доцент, в.о. завідувача кафедри соціальної роботи, управління і педагогіки, Чорноморський національний університет імені Петра Могили

Захарченко Олена Віталіївна старший науковий співробітник,

Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти»

Анотація

Модернізація вищої освіти пов'язана з процесами адаптації до сучасного контексту соціальної дійсності та потребами оптимізації діяльності ЗВО у світлі викликів, із якими за останні роки зіткнулося людство. Зокрема, йдеться про пандемію Covid-19 у світі та виняткову кризову ситуацію для вітчизняної системи освіти - діяльність в умовах повномасштабної війни. Загалом тенденція до появи різноманітних форм і технологій освіти, орієнтованих переважно на широке використання електронних освітніх ресурсів та мережевих освітніх систем, виникла завдяки процесам інтеграції світових освітніх закладів, посилення співпраці між ними. За цих умов основними завданнями реформування освітнього процесу на основі технологій відкритої освіти є забезпечення високої якості підготовки фахівців, адаптація змісту освіти та технологій навчання до потреб міжнародного ринку праці. Утім, діяльність вишів за кризових умов суттєво позначається на перебігові оновлення системи освіти. Під час аналізу літератури з теми визначено, що недостатньо уваги приділяється аналізові модернізаційних трансформацій закладів вищої освіти у кризовому контексті. Мета статті полягала в аналітико-інформаційному обґрунтуванні питання модернізації вищої освіти в умовах кризових явищ. Зокрема, розкрито суть проблеми модернізації вищої освіти, вплив кризових явищ на процеси модернізації, умови модернізації під час криз, перебіг модернізації з огляду на потребу планування розвитку вищої освіти у посткризовий період. Акцентовано на винятковій ситуації української вищої освіти, яка одразу з одного кризового періоду потрапила в ситуацію виживання під впливом ще більш деструктивного чинника - війни. Визначено риси модернізованого ЗВО, проблеми, що є універсальними для закладів вищої освіти в посткризовий період. Обґрунтовано роль іноземних партнерів у сприянні Україні на її шляху опору та якісних перетворень в освіті у напрямі до виконання принципів Болонської декларації та подоланні агресивно руйнівного впливу воєнних дій. Модернізацію в період кризи означено як обов'язкову умову збереження функціональності системи вищої освіти та її можливості забезпечувати запити від держави в посткризову добу. Подальші дослідження з теми доцільно організувати у форматі кейс-стаді на прикладі конкретного вишу (особливо з регіонів, що зазнали впливу війни найбільше) - досвіду його модернізації в епоху кризи воєнного часу та в епоху постковіду.

Ключові слова: модернізація, кризові явища, постковідний період, воєнний стан, реформування, заклад вищої освіти (ЗВО).

Oleksiyenko Oksana Hryhorivna PhD in Pedagogy, Associate Professor of the Department of Pedagogy, Volodymyr Dahl East Ukrainian National University

Kuznetsova Olena Anatoliivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Acting Head of the Department of Social Work, Management and Pedagogy, Petro Mohyla Black Sea National University

Zaharchenko Olena Vitaliivna Senior Research Fellow, State Scientific Institution «Institute of education content modernization»

MODERNIZATION OF HIGHER EDUCATION IN THE CONDITIONS OF CRISIS PHENOMENA

Abstract

The modernization of higher education is related to the processes of adaptation to the modern context of social reality and the need to optimize the activities of higher education institutions in the light of the challenges humanity has faced in recent years. In particular, we are talking about the Covid-19 pandemic in the world and an exceptional crisis situation for the domestic education system - activities in conditions of full-scale war. In general, the trend towards the emergence of various forms and technologies of education, focused mainly on the wide use of electronic educational resources and network educational systems, arose due to the processes of integration of world educational institutions, strengthening of cooperation between them. Under these conditions, the main tasks of reforming the educational process on the basis of open education technologies are ensuring high quality training of specialists, adapting the content of education and learning technologies to the needs of the international labor market. However, the activity of higher education institutions under crisis conditions has a significant impact on the continuous updating of the education system. During the analysis of the literature on the topic, it was determined that insufficient attention is paid to the analysis of the modernization of higher education institutions in a crisis context. The purpose of the article was the analytical and informational substantiation of the issue of modernization of higher education in the conditions of crisis phenomena. In particular, the essence of the problem of modernization of higher education, the impact of crisis phenomena on modernization processes, the conditions of modernization during crises, the course of modernization in view of the need for planning the development of higher education in the post-crisis period are revealed. Emphasis is placed on the exceptional situation of Ukrainian higher education, which immediately from one crisis period got into a situation of survival under the influence of an even more destructive factor - war. Features of modernized higher education institutions, problems that are universal for higher education institutions in the postcrisis period are determined. The role of foreign partners in assisting Ukraine on its path of resistance and qualitative transformations in education in the direction of fulfilling the principles of the Bologna Declaration and overcoming the aggressively destructive influence of military actions is substantiated. Modernization during the crisis is defined as a mandatory condition for maintaining the functionality of the higher education system and its ability to meet the demands of the state in the postcrisis period. It is advisable to organize further research on the topic in the format of a case study on the example of a specific higher education institution (especially from the regions most affected by the war) - the experience of its modernization in the era of the wartime crisis and in the post-covid era.

Keywords: modernization, crisis phenomena, post-war period, martial law, reformation, institution of higher education (HEI).

Вступ

Постановка проблеми. Ключову роль у національних освітянських системах відіграє вища освіта, яка є чинником підвищення якості людських ресурсів, зростання інноваційного потенціалу суспільства та розвитку інших рівнів освіти. Дедалі помітнішу роль відіграють університети також у розвитку сучасних гуманітарних і виробничих технологій, у реалізації науково обґрунтованих технічних і соціокультурних проєктів.

Про потребу модернізації вищої освіти в Україні та світі багато йшлося ще в доковідний період [1; 2]. Пандемія COVID-19 у світі, а згодом введення воєнного стану в Україні зробили модернізацію єдиною умовою виживання освіти в період кризи, коли швидка адаптація до нетипових, а іноді й просто екстремальних умов надання освітніх послуг вимагали інтеграції новітніх форматів і підходів до здійснення освітнього процесу. Криза в суспільстві суттєво змінила підхід коледжів та університетів (ланки закладів вищої освіти - ЗВО) до науковців, студентства та самої логіки діяльності вишів.

У той час як деякі експерти стверджували, що глобальна пандемія просто оприявила тенденції й чинники, які вже вирували на обріях вищої освіти, інші активно обговорювали локдаун як старт для переосмислення сучасною освітою аспектів відповідності сучасним викликам і цифровим вимогам [3; 4; 5].

Консалтингова компанія з питань ефективного управління McKinsey & Company, заснована ще 1926 року при Чиказькому університеті, надає вишам якісні менеджерські рішення для того, аби під час кризових періодів акумулювати новаторський потенціад і, як наслідок, вийти з криз ще більш стійкими до зовнішніх чинників та залишатися сильними в посткризовий період та в довгостроковій перспективі. Універсальними опорами для побудови резистентної системи управління для ЗВО в McKinsey & Company називають підзвітність і цифрову трансформацію [6].

Загальними проблемними чинниками, із якими зіткнулися багато коледжів і університетів світу протягом останніх навчальних років, є:

- лише 60% осіб, які починають навчання в коледжі, отримують остаточний ступінь;

- за час пандемії COVID-19 обсяг прийомів у приватні заклади освіти знизилася на 8%.

- очікується, що до 2025 року онлайн-освіта стане індустрією вартістю на 350 мільярдів доларів;

- методи електронного навчання можуть суттєво збільшити потенціал пам'яті людини, зокрема, покращити запам'ятовуваність навчального матеріалу на 25-60% [6].

Статистика демонструє, що попит на освіту - надійну, авторитетну та гнучку в підходах до надання послуг - продовжує бути високим, але сама вища освіта вже ніколи не буде такою, як у доковідний, а в Україні ще й довоєнний, період. Отже, саме кризові періоди, попри агресивність, а подеколи й деструктивність їх суті, стали точками незворотності на шляху до модернізації вищої освіти.

Модернізація насамперед означає не щось чужорідне й штучно інтегроване до середовища освіти з метою її оновлення, а інтеграцію тих стратегій, які роблять вищу освіту відповідною вимогам часу та виконують мету оптимізації - досягнення більшої ефективності в спосіб витрачання на те менших зусиль і ресурсів. Незважаючи на те, що кількість студентів у ЗВО світу зменшується, переваги модернізації вищої освіти завдяки позитивному досвіду електронного навчання є корисними. Цей тип гнучкості дає змогу здобувачам опановувати більший обсяг інформації, беручи більш активну роль у власному освітньому досвіді. Закладам освіти це створює стимул шукати нові шляхи до залучення ширшого кола здобувачів та надання якіснішої освітньої послуги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У працях українських авторів модернізація вищої освіти розглядається під кутом увідповіднення вітчизняної системи освіти Болонській конвенції та загалом євроінтеграційного поступу України [7; 8]. Різноманітним сторонам процесу оновлення вищої освіти присвячені численні праці, однак лише поодинокі з них торкаються проблем модернізації в умовах кризи [9; 10; 11]. Зокрема, Г. Калінічева звертає увагу на завдання й механізми модернізації вищої освіти в актуальному безпековому вимірі, що передбачає набуття системою вищої освіти адекватних сьогоденню якісних характеристик. Так, безпекову складову, на думку авторки, містять такі проблемні сьогодні магістралі освіти, що і є основними модернізаційними напрямами і стосуються: 1) неузгодженості вищої освіти та ринку праці України; 2) викликів євроінтеграції; 3) потреб уставлення принципів безперервної освіти та постійного професійного вдосконалення кадрів; 4) необхідності забезпечення високоякісних послуг освіти, їх релевантність світовим стандартам; 5) актуальності інформатизації освіти, модернізації освітнього процесу та застосовуваних під час навчання в ЗВО освітніх технологій; 6) оптимізованої імплементації до освітнього процесу новітніх досягнень освітньої й наукової царини; 7) соціального запиту розвиток аналітичного мислення, виховання громадянської культури й почуття патріотизму, національної самосвідомості водночас із толерантністю й повагою до інших культур, світоглядів, релігій; 8) важливості забезпечення й підтримки високої якості підготовки науково-педагогічних кадрів - основних рупорів інтеграції інноваційних змін у модернізовану освітню парадигму [11, c. 229]. В. Погребняк та Е. Дашковська, досліджуючи здобутки та проблеми модернізації вищої освіти в Україні у 2016-2021 рр, комплексно аналізують складові системи вищої освіти. Зокрема, кількісні та якісні показники мережі навчальних закладів і контингенту учасників освітнього процесу, структуру вищої освіти та модернізацію методології змісту освіти (запровадження сучасного рівня та ступенів, перелік спеціальностей, запровадження нових стандартів та навчальних програм), оцінюють рівень оновлення Національної рамки кваліфікацій та приведення її у відповідність до Рамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти [12].

У зарубіжних працях акцент в артикуляції теми модернізації вищої освіти зміщується в бік відповідності Цілям сталого розвитку, затвердженим ООН, а саме розроблення способів сприяння вищою освітою подоланню проблемних аспектів розвитку світових соціумів ХХІ століття [13]. Питання адаптації до вимог Болонського процесу залишається актуальним в країнах Африки, Азії, де реформування в цьому напрямі розпочалося відносно нещодавно [14]. Порівняно з Україною, яка перші етапи адаптації через модернізацію вищої освіти вже успішно подолала. Латвійські вчені, для яких проблеми модернізації вищої освіти є багато в чому тотожними з тими, котрих на шляху оновлення освітньої галузі торкається й Україна, наголошують, що з поглибленням демографічної кризи конкуренція між університетами посилюватиметься. Тільки університети, які пропонують сучасні та гнучкі програми, можуть залишатися успішними на ринку вищої освіти та навчання. Модернізація та інтернаціоналізація змісту освіти в Латвії залишаються пріоритетом у стратегії розвитку університетів щодо досягнення лідерських позицій у сфері суспільно-наукової освіти, тобто випуску найбільшої кількості кваліфікованих фахівців. Значну увагу в досягненні цієї мети приділяють питанням викладання дисциплін в університетах англійською мовою [14].

Попри посилену увагу науково-освітянської спільноти України та світу до питань модернізації вищої освіти все ж вкрай обмежено висвітлюється в них тема модернізації в кризові періоди, що створюють додатковий контекст на шляху інтеграції новацій. Якщо досвід країн світу в модернізації освіти під час пандемії є універсальним, то досвід модернізації, котра триває під час двох криз поспіль (пандемія Covid-19 та воєнний стан) є унікальною онтологічною парадигмою сам української системи ЗВО. Тема потребує ґрунтовних теоретичних та емпіричних досліджень.

Мета статті полягає в аналітико-інформаційному обґрунтуванні питання модернізації вищої освіти в умовах кризових явищ. Зокрема, стоїть завдання розкрити суть модернізації вищої освіти, вплив кризових явищ на процеси модернізації, умови модернізації під час криз, хід модернізації з огляду на потребу планування розвитку вищої освіти у посткризовий період.

модернізація вища освіта кризовий

Виклад основного матеріалу

Для розкриття теми модернізації вищої освіти в умовах кризових явищ насамперед важливо розуміти проєкт модернізованого ЗВО: яким він має бути, аби відповідати критеріям сучасності.

Основними характеристиками модернізованого ЗВО є:

- це установи з сучасним освітнім простором, орієнтовані на цифрові технології. Рух у руслі технологічного прогресу означає релевантні цифрові інвестиції, що дають можливість закладам освіти залишатися актуальними для здобувачів нових поколінь і для оновлюваного професійного середовища, з яким зіткнуться випускники після здобуття відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

- гнучкі щодо процесу організації освіти й готові інтегрувати якісне дистанційне навчання як окрему форму здобуття освіти чи елемент змішаного формату: очна форма навчання більше не є єдиним способом здобуття якісної освіти;

- адаптивні: сучасні заклади освіти повинні мати змогу швидко адаптуватися до вказівок міністерств освіти, змінюваних інструкцій, норм, вимог безпеки та можливостей фінансового забезпечення діяльності ЗВО;

- відкриті й демократичні: для сучасних коледжів і університетів довговічна перспектива й витривалість можливі за умови достатньої звітності й відкритості ЗВО до потенційних студентів. Це означає створення прозорого, продуктивного середовища для студентів, співробітників, викладачів, випускників і всіх причетних чи зацікавлених у вивченні діяльності ЗВО.

Хоча проактивна адаптація має вирішальне значення для ЗВО як структур, підзвітних державі, усе ж потрібне власне стратегічне планування, перебіг якого може піддаватися корективам на випадок нових кризових викликів. Діяльність поза цілісною стратегією, визначеними цінностями й домінантами навіть у час криз не забезпечить достатньої цілісності політики діяльності ЗВО та не створить необхідного підґрунтя для післякризового відновлення й нарощення потенціалу. Ключовими моментами стратегічного планування мають стати:

- рекрутинг та аудиторія охоплення: COVID-19 та війна назавжди змінили способи залучення абітурієнтів під час вступної кампанії. Дистанційний рекрутинг став ще одним напрямком цифрової трансформації ЗВО. Для цього сучасний виш повинен бути компетентним і винахідливим у медіа- та маркетингових зусиллях, які спеціально спрямовані на правильну цільову аудиторію, що дасть найвищий показник конверсії - тобто кількості студентів, прийнятих на навчання в новому навчальному році. Інформаційна діяльність ЗВО має бути привабливою, креативною та дуже гнучкою - залежною від цифрових каналів, де студенти найбільш активні (наприклад, у молодіжних соціальних мережах);

- протоколи безпеки та ухвалення управлінських рішень адміністрацією: керівники вищої освіти повинні надавати пріоритет протоколам безпеки та здоров'я. Здоров'я- та життєзбережувальна домінанта має стати провідною у виборі способів надання освітньої послуги. Безпека та добробут усіх суб'єктів освітнього процесу мають стати головними пріоритетами.

- творчі цифрові ресурси: оскільки електронне навчання стає стандартом для викладання навчальних програм, коледжі та університети повинні знайти творчі способи вигідно виділитися з-поміж інших. Формати дистанційного навчання повинні забезпечуванти цілісний онлайн-досвід здобуття освіти, тобто виконувати триєдину мету, формувати спектр компетентностей, формувати як жорсткі, так і м'які навички, що потрібні для особистісної й кар'єрної реалізації в сучасному глобалізованому світі. Навчальні програми та способи їх виконання мають бути привабливими для здобувача й водночас виконувати провідну установку якості й відповідності професійному простору, а спілкування між суб'єктами освіти має бути максимально інтерактивним, щоб отримати результати, подібні до досвіду аудиторного навчання;

- подолання кар'єрного розриву: Згідно з ресурсом eCampusNews. Today's Innovations in Education, «університети завтрашнього дня не отримають фінансування, якщо не влаштують своїх студентів на роботу» [16]. Модернізований ЗВО - це той, що розуміє цінність працевлаштування після закінчення навчання. Навчання без будь-яких реальних перспектив у професії, за прогнозами освітніх аналітиків, втратить свою цінність у довгостроковій перспективі. Масове запровадження гнучких багаторівневих базових освітніх програм, множинність суб'єктів і програм додаткових освітньо-професійних можливостей позитивно вплине на відповідність підготовки кадрів потребам ринку праці. Штатні консультанти з питань кар'єри, наукові радники та професійні наставники мають бути легкодоступними для студентів та потенційних здобувачів через онлайн-зв'язок. Виші мають заручитися підтримкою працедавців, реальною співпрацею з ними для того, аби показати студентам реальність побудови кар'єри за спеціальністю після здобуття освіти в конкретному ЗВО. Працедавцям потрібно надати цифрові інструменти, які дадуть змогу їм отримати доступ до даних студентів і випускників, щоб ті могли своєчасно надавати поради та вказівки особам, які шукають можливості працевлаштування;

- диференційований персоналізований підхід до надання освітніх послуг для студентів: персоналізація включає гібридні варіанти та мультиваріантні навчальні середовища, які допомагають різним здобувачам досягти успіху в опанування певної професії та траєкторії особистісного саморозвитку;

- прозорість у світлі мінливих норм: керівники вишів, адміністрація, викладацький персонал - усі мають бути відкритими та доступними для комунікації з наявними та потенційними студентами і їхніми сім'ями. Прозоре спілкування має вирішальне значення, оскільки студенти, батьки та члени громади мають бажання зрозуміти нову політику вишів, яка для представників особливо старшого покоління подеколи є незбагненною. Постійна комунікація й підтримка - запорука успіху.

Модернізація в умовах кризових явищ не може відбуватися за планом, означеним в докризовий період. Утім, як то відбулося з напрямом комп'ютеризації сучасної освіти, саме криза може стати каталізатором якісних і швидких змін, на які за звичних умов знадобилися би цілі десятиліття. Принаймні так сталося під час локдаунів, викликаних Covid-19. Утім, на основі аналізу постковідної ситуації в освіті України та на основі узагальнення праць, використаних в огляді літератури з теми, можна структурувати найбільш поширені виклики в постпандемійний період, із якими зіткнулися ЗВО як державного, так і приватного фінансування:

- менша кількість вступників;

- потенційний і фактичний дефіцит бюджету;

- зменшення джерел доходу ЗВО (скорочення числа контрактників та здобувачів загалом, обмеження послуг, які ЗВО може надавати на комерційній основі, зокрема, через зниження попиту на них);

- брак упевненості в стратегічному плануванні, порушення координованості всіх ланок діяльності ЗВО через тривалий період роботи лише дистанційно;

- перебування в стані пошуку балансу між очними й дистанційними форматами навчання.

Однак якщо йдеться про війну як значно потужніший кризовий чинник, то тут треба брати до уваги деструктивний, у фізичному плані руйнівний її вплив на систему освіти, коли модернізація, яка, як і будь-який інший проект реформ, вимагає капіталовкладень, не може відбуватися на руїнах будівель ЗВО. Як наслідок, перелічений вище спектр проблем значно розширюється й поглиблюються несприятливі процеси стагнації в освіті. Однією з характеристик модернізації в умовах воєнного стану є нерівномірність процесу: якщо ЗВО, віддалені від прифронтових зон, можуть в енергозберігальному режимі продовжувати темпи модернізації, то у зоні бойових дій ідеться буквально про виживання і будівель закладів, і суб'єктів освітнього процесу.

Значно сприяють модернізаційному поступу в період кризи програми підтримки, що надаються закордонними організаціями та дружніми до України вишами. Це численні стипендіальні програми, що створені університетами та дотичними до освіти організаціями Європи та Америки (зокрема, Йоркський університет, Естонська академія мистецтв, European Network Remembrance and Solidarity, ESCP4U, Університет Масарика, Університет Альберти, Баварська академія наук, Фонд Олександра Гумбольдта тощо). Такі програми в час війни дають можливість переймати передовий досвід, який надалі буде використовуватися українськими здобувачами для розбудови освіти й держави загалом у повоєнний та посткризовий період.

Вагомою в реалізації процесу модернізації під час кризового періоду війни є відкритість до українських вишів, бажання світової спільноти долучити українські ЗВО до єдиної системи освіти у цивілізованому світі. Оскільки одним із важливих напрямів модернізації є поглиблення наукоємності в діяльності ЗВО, суттєвим стимулювальним фактором є вільний доступ до єдиного порталу «Research4Life», де працівникам зареєстрованих освітніх установ надається можливість працювати з використанням провідних міжнародних баз даних, їхнього інструментарію та метричних систем. Зокрема, на 20 вересня 2022 року МОН прозвітувало, що українські користувачі отримали дозвіл на роботу в уже 39 базах даних. У цьому числі є й 15 таких, що раніше працювали лише через передплату.

Український досвід свідчить про те, що навіть у період кризи освіта є тим пріоритетним полем для державного розвитку, яке не може стояти осторонь і чекати на завершення кризи, аби відновити рух далі. Модернізація має відбуватися безперервно з використанням ресурсів адаптації, трансформації, обрання домінантних векторів, заручення підтримкою держави та міжнародних партнерів та насамперед через акумуляцію власних сил і відчуття відповідальності кожного ЗВО в загальній структурі вишів держави. Інакше відмова від модернізаційних векторів на час кризи може стати фундаментом для ще більшої дестабілізації та неспроможності системи освіти функціонувати повноцінно, задовольняючи запити від держави, у посткризовий період.

Висновки

У широкому плані стратегія розвитку вищої освіти має ґрунтуватися не лише на ідеї надання освітніх послуг. Вищу освіту потрібно розглядати як творче середовище, соціокультурна функція якого полягає у відтворенні знань і цінностей; створенні концепцій, теорій, методологій, технологій та інформаційного простору соціального буття. У процесі здобуття освіти й надання освітніх послуг мають формуватися не стільки відносини «виробника і споживача послуг», скільки відносини професійної співпраці, результатом якої має стати новий рівень професійної компетентності та багато суспільно значущих інтелектуальних продуктів. Розглядаючи вищу освіту як інтегровану освітню діяльність, що відбувається в спеціалізованому творчому середовищі, система суспільних пріоритетів має основуватися на (поряд з економічними відносинами) таких міркуваннях, як 1) зміст освіти (гуманізація, фундаменталізація, співвідношення навчальних предметів); 2) інтеграція та творчість); 3) удосконалення педагогічних технологій, зокрема інформаційних; 4) розвиток наукової та інноваційної діяльності; 5) гармонізація відносин ЗВО із громадськістю та державою; 6) демократизація життя в закладі; 7) структурні зміни та інституційні перетворення; 8) ефективне управління; та 9) активне міжнародне співробітництво.

Сфера освіти має бути пріоритетним напрямом системної державної політики. Успішна модернізація вищої освіти з огляду на її роль як ключового чинника розвитку країни здатна привести до комплексного оновлення всіх сфер життя і діяльності суспільства.

Література

1. Rizvi F. Challenges of modernization in higher education. A half century of Indian higher education. 2012. Vol. 1. P. 3-8.

2. Scott P., Callender C. Browne and beyond: Modernizing English higher education. London: IoE Press, 2013.

3. Tejedor S., Cervi L., Pdrez-Escoda A., Tusa F., Parola A. Higher education response in the time of coronavirus: perceptions of teachers and students, and open innovation. Journal of Open Innovation: Technology, Market, and Complexity. 2021. Vol. 7(1). P. 43.

4. Mishra L., Gupta T., Shree A. Online teaching-learning in higher education during lockdown period of COVID-19 pandemic. International Journal of Educational Research Open. 2020. Vol. 1. Article 100012.

5. Bhagat S., Kim D. J. Higher education amidst COVID-19: Challenges and silver lining. Information Systems Management. 2020. Vol. 37(4). P. 366-371.

6. FormAssembly. The Modernization of Higher Education: Navigating New Challenges in a Digital World. August 5th 2021. URL: https://www.formassembly.com/blog/modernization- higher-education/ (дата звернення: 12.10.2022)

7. Парпан У. Модернізація національної системи освіти у контексті сучасного євроінтеграційного поступу України. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2017. Вип. 865. № 14. С. 296-302.

8. Антонюк В. П., Драчук Ю. З., Яворська М., Сталінська О. В., Зеркаль А. В. Цифрова трансформація освіти України в умовах війни для формування сучасних компетенцій. The 4 th International scientific and practical conference--Modern research in world science (July 10-12, 2022), Lviv. 2022. 1161 p. Р. 870.

9. Раїса Ю., Богута В., Нагорняк С. Ефективність дистанційної освіти в умовах війни. Перспективи та інновації науки. 2022. Вип. 8(13).

10. Олешко А. А., Ровнягін О. Роль викладача у процесах модернізації вищої освіти в постковідний період. In Проблеми інтеграції освіти, науки та бізнесу в умовах глобалізації. Київський національний університет технологій та дизайну. 2021. URL: https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/18893 (дата звернення: 12.10.2022)

11. Калінічева Г. І. Безпековий вимір модернізації вищої освіти України. Феномен безпеки: соціально-гуманітарні виміри / за заг. наук. редакцією Віталія Мудракова. Хмельницький: ФОП Мельник А.А., 2022. 332. С. 217-231.

12. Pogrebnyak V., Dashkovskaya E. Achievements and Problems of Modernization of Higher Education in Ukraine. Problems of Education. 2021. Vol. 2(95). P. 5-24.

13. Chankseliani M., McCowan T. Higher education and the sustainable development goals. Higher Education. 2021. Vol. 81(1). P. 1-8.

14. Alemu S. K. African higher education and the Bologna Process. European Journal of Higher Education. 2019. Vol. 9(1). P. 118-132.

15. Bileviciute, E., Draksas, R., Nevera, A., & Vainiute, M. (2019). Competitiveness in higher education: the case of university management. Journal of competitiveness. Vol. 1. P. 5-21.

16. Ramesh A. 3 ways higher ed needs to rebuild to survive. eCampusNews. January 15, 2019. URL: https://www.ecampusnews.com/2019/01/15/3-ways-higher-ed-needs-to-rebuild-to- survive/2/ (дата звернення: 12.10.2022)

References

1. Rizvi, F. (2012). Challenges of modernization in higher education. A half century of Indian higher education, 1, 3-8.

2. Scott, P., & Callender, C. (2013). Browne and beyond: Modernizing English higher education. IoE Press.

3. Tejedor, S., Cervi, L., Pdrez-Escoda, A., Tusa, F., & Parola, A. (2021). Higher education response in the time of coronavirus: perceptions of teachers and students, and open innovation. Journal of Open Innovation: Technology, Market, and Complexity, 7(1), 43.

4. Mishra, L., Gupta, T., & Shree, A. (2020). Online teaching-learning in higher education during lockdown period of COVID-19 pandemic. International Journal of Educational Research Open, 1, 100012.

5. Bhagat, S., & Kim, D. J. (2020). Higher education amidst COVID-19: Challenges and silver lining. Information Systems Management, 37(4), 366-371.

6. FormAssembly. The Modernization of Higher Education: Navigating New Challenges in a Digital World. August 5th 2021. URL: https://www.formassembly.com/blog/modernization- higher-education/ (date of access: 12.10.2022)

7. Parpan, U. (2017). Modernizatsiya natsional'noyi systemy osvity u konteksti suchasnoho yevrointehratsiynoho postupu Ukrayiny [Modernization of the national education system in the context of the modern European integration progress of Ukraine]. Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences, 865(14), 296-302.

8. Antonyuk V.P., Drachuk Yu.Z., Yavorska M., Stalinska O.V., Zerkal A.V. Tsyfrova transformatsiya osvity Ukrayiny v umovakh viyny dlya formuvannya suchasnykh kompetentsiy [Digital transformation of education in Ukraine in the conditions of war for the formation of modern competencies]. In The 4 th International scientific and practical conference--Modern research in world science (July 10-12, 2022) SPC--Sci-conf. com. ual, Lviv, Ukraine. 2022. 1161 p. (p. 870).

9. Raisa Yu., Boguta V., Nagornyak S. (2022). Efektyvnist' dystantsiynoyi osvity v umovakh viyny [Effectiveness of distance education in war conditions]. Perspectives and innovations of science, $(13).

10. Oleshko, A. A., & Rovnyagin, O. (2021). Rol' vykladacha u protsesakh modernizatsiyi vyshchoyi osvity v postkovidnyy period [The role of the teacher in the processes of modernization of higher education in the post-war period]. Problems of integration of education, science and business in conditions of globalization. Kyiv National University of Technology and Design. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/18893 (date of access: 12.10.2022)

11. Kalinicheva, G. I. (2022). Bezpekovyy vymir modernizatsiyi vyshchoyi osvity Ukrayiny [Security dimension of modernization of higher education of Ukraine]. In V. Mudrakov (Ed.). The phenomenon of security: social and humanitarian dimensions. Khmelnytskyi: FOP Melnyk A.A., 2022. P. 217-231.

12. Pogrebnyak, V., & Dashkovskaya, E. (2021). Achievements and Problems of Modernization of Higher Education in Ukraine. Problems of Education, 2(95), 5-24.

13. Chankseliani, M., & McCowan, T. (2021). Higher education and the sustainable development goals. Higher Education, 81(1), 1-8.

14. Alemu, S. K. (2019). African higher education and the Bologna Process. European Journal of Higher Education, 9(1), 118-132.

15. Bileviciute, E., Draksas, R., Nevera, A., & Vainiute, M. (2019). Competitiveness in higher education: the case of university management. Journal of competitiveness, 1, 5-21.

16. Ramesh, A. 3 ways higher ed needs to rebuild to survive. eCampusNews. January 15, 2019. https://www.ecampusnews.com/2019/01/15/3-ways-higher-ed-needs-to-rebuild-to-survive/2/ (date of access: 12.10.2022)

Размещено на Allbest.ru