Соціокультурні чинники формування комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціокультурні чинники формування комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу

Скрипник Надія Іванівна, кандидат філологічних наук, завідувач кафедри української філології КЗВО «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж»

У статті розглянуто філософські, теоретичні та методичні аспекти соціокультурних чинників вироблення комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу.

Метою статті є з'ясування принципів, підходів та загальних освітніх умов формування соціокуль- турної компетентності як часткової в рамках комунікативно-мовленнєвої, а також формулювання робочих визначень соціокультурних аспектів професійної комунікативно-мовленнєві компетентності. соціокультурний педагогічний мовленнєвий компетентність

Здійснено огляд і проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних науковців щодо сутності та змістового наповнення соціокультурного компонента освіти в рамках формування вищезазначених компетентностей. З'ясовано спільне, відмінне та універсальне у структурі соціокультурної змістової лінії професійної лінгвістичної україно- та іншомовної освіти, а також місце лінгвокультурних, країнознавчих, етичних та інших знань, що виступають інтегративними чинниками мовної освіти. Визначено місце соціокультурного принципу набуття лінгвістичної освіти серед інших принципів та встановлено відношення між ними.

Доведено, що соціокультурна змістова лінія у змісті освіти виконує інтегративну функцію щодо гетерогенних знань і може бути успішно імплементована за умови проєктування, моделювання й створення освітнього соціокультурного простору на всіх дидактичних рівнях: від окремо взятого заняття до дизайнерського та архітектурного оформлення академічних аудиторій, корпусів, студмістечка тощо.

У дослідженні використано загальнонаукові методи аналізу, узагальнення, дедукції (під час моделювання складових частин соціокультурної компетентності та змістової лінії її формування), міждисциплінарне екстраполювання закономірностей у системі соціонімічних наук.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській лінгводидактиці визначено бага- тоаспектну структуру, складові частини, функції та міжкомпонентні відношення соціокультурних чинників вироблення комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу.

У статті закладено теоретико-методичні основи для емпіричної перевірки оптимізувальної значущості вищезазначених чинників для студентів гуманітарно-педагогічного коледжу, прогнозування, про- єктування та імплементації відповідного методичного інструментарію. Дослідження може послугувати відправною точкою для лінгводидактичних, соціолінгвістичних та лінгвокультурологічних досліджень, пов'язаних із вивченням природи й структури людської вербальної комунікації в сучасних невизначе- них швидко змінюваних умовах.

Ключові слова: соціально-мовні інновації, соціокультурний простір, соціокультурна змістова лінія, лінгвокраїнознавство, принципи, освітні умови.

SOCIO-CULTURAL FACTORS OF FORMATION OF STUDENTS' COMMUNICATIVE-SPEECH COMPETENCE OF HUMANITIES AND PEDAGOGICAL COLLEGE

Skrypnyk NadHa Ivanivna, Candidate of Philological Sciences, Head of the Department of Ukrainian Philology Vinnytsia Humanities Pedagogical College

The article considers the philosophical, theoretical and methodological aspects of socio-cultural factors in the development of students' communicative and speech competence of humanities and pedagogical college.

The purpose of the article is to clarify the principles, approaches and general educational conditions for the formation of socio-cultural competence as part of the communicative-speech, as well as to formulate working definitions of socio-cultural aspects of professional communicative-speech competence.

A review and analysis of the views of home and foreign scholars on the essence and content of the sociocultural component of education in the formation of the above competencies are carried through. The common, different and universal in the structure of the socio-cultural content line of professional linguistic Ukrainian and foreign language education and the place of linguistic, cultural, ethnographic and other knowledge, which are integrative factors of language education, are clarified. The place of the socio-cultural principle of acquiring linguistic education among other principles is determined and the relation between them is established.

It is proved that the sociocultural content line in the content of education performs an integrative function of relatively heterogeneous knowledge and can be successfully implemented provided the design, modeling and creation of educational sociocultural space at all didactic levels: from individual lessons to design and architectural design of academic classrooms, campuses, etc.

The research uses general scientific methods of analysis, generalization, deduction (in modeling the components of socio-cultural competence and the semantic line of its formation) and interdisciplinary extrapolation of patterns in the system of socio-scientific sciences.

The scientific novelty of the work is that for the first time in Ukrainian linguodidactics the multifaceted structure, components, functions and inter-component relations of socio-cultural factors of development of students' communicative-speech competence of humanities and pedagogical college are defined.

The article lays the theoretical and methodological foundations for empirical verification of the optimizing significance of the above factors for students of the humanities and pedagogical college, forecasting, design and implementation of appropriate methodological tools. The research can serve as a starting point for linguodidactic, sociolinguistic and linguocultural studies related to the study of the nature and structure of human verbal communication in today's uncertain rapidly changing conditions.

Key words: socio-linguistic innovations, socio-cultural space, socio-cultural content line, linguistics, principles and educational conditions.

Вступ

Мовна освіта передбачає здатність студентів розуміти мову іншого носія, представника іншої мовної спільноти та успішно вести з ним спілкування. Вивчення рідної або іноземної мови має бути спрямоване не лише на формування у студентів практичних мовних навичок та їх використання в різних соціально-детермінованих ситуаціях, але й на залучення здобувачів вищої освіти до нового типу мислення, іншої картини світу.

Гіпотетично зауважимо, що провідним методом дослідження цієї проблеми має бути метод моделювання, що дає змогу організувати освітній процес студентів гуманітарно-педагогічного коледжу таким чином, щоб збагатити зміст навчальних курсів завдяки соціокультурній орієнтації та створити освітні умови формування ефективної соціокультурної компетентності; визначити етапи формування соціокультурної компетентності; розробити критерії оцінювання рівня соціокультурної компетентності (оптимальний, адекватний, незадовільний).

Проаналізувавши характеристики соціокультурної компетентності, авторка статті окреслила принципи визначення її структурного складу, включаючи організаційні, дипломатичні, лінгвістичні, етнічно толерантні навички. Розвідка також установлює компоненти соціокультурної компетентності у сфері послуг, включаючи когнітивну, комунікативну, аксіологічну діяльність та їх зміст.

Одним з основних протиріч предмета дослідження є факт того, що традиційно соціокультурні чинники вироблення комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів аналізуються вітчизняними та зарубіжними авторами в теоретико-методичних працях із вивчення іноземної мови. При цьому чомусь випускається аналогічний аспект під час вивчення рідної як професійної. На нашу думку, соціокультурна орієнтованість аксіологічного аспекту змісту освіти студентів гуманітарно-педагогічного коледжу викликана, по-перше, самою онтологією їхньої спеціалізації, по-друге, потребою в наближенні освітніх умов до майбутніх виробничих, зокрема умов реального професійного спілкування; врахування соціального та культурного контексту (життєвих обставин); фонового дотримання природності й актуальності породжуваного дискурсу.

1. Теоретичне обґрунтування проблеми

Аналіз актуальних досліджень та наукових публікацій переконує, що питання соціокультурної компетентності у вітчизняній психолого-педагогічній літературі насамперед пов'язується з поняттям «комунікативна компетенція» (В. Байденко, В. Безрукова, Е. Зеєр, А. Маркова, М. Пентилюк, Дж. Равен, А. Хуторской, І. Якиманська), тобто здатністю до ефективної комунікації (Т. Гончар, Ю. Омельянов, Н. Авіниченко, Т. Кобзар, С. Макаренко, О. Нещерет, Л. Петровська, О. Попова, Л. Федорова), яка тісно корелює із соціальною компетентністю (Н. Калініна, Л. Лєпіхова, А. Мудрик, В. Сафонова).

Останніми роками у теорії компетентніс- ного підходу посилилась увага науковців до питання про етнокультурознавчий, етно- лінгвістичний та соціокультурний аспекти навчання гуманітарних дисциплін (М. Аріян, 3. Бакум, Н. Бібік, А. Богуш, М. Боліна, Голуб, М. Вашуленко, Є. Верещагін, Воробйова, Н. Гальськова, Н. Гез, О. Горо- шкіна, С. Караман, В. Кононенко, О. Леонтьев, С. Омельчук, Л. Овсієнко, М. Оліяр, О. Пометун, Л. Рускуліс, І. Хом'як).

Проте нові соціальні та освітні умови вимагають комплексного дослідження сутності, принципів, структури та методів імплементації соціокультурних аспектів мовної професійної освіти студентів гуманітарно-педагогічного коледжу та інших 3ВО, оскільки нинішня позамовна ситуація (глобалізації, змінюваності, постправди, девальвації традиційних гуманітарних цінностей) вимагає максимального врахування зовнішнього контексту під час реалізації майбутніми фахівцями комунікативно-мовленнєвої компетентності.

Відповідно, метою дослідження є теоретичний аналіз та узагальнення феномена формування соціокультурної компетентності як часткової в рамках комунікативно-мовленнєвої, визначення його структури та основних закономірностей, які в подальшому змогли б лягти в основу розроблення методичного забезпечення формування відповідних компетентностей у студентів гуманітарного-педагогічного коледжу. Також у статті обговорено й резюмовано робочі визначення, які стосуються різних аспектів лінгвістично орієнтованої соціокультурної компетентності.

2. Методологія та методи

Методами розвідки виступають переважно загальнотеоретичні (аналіз, синтез, дедукція, структурний і моделювання) та спеціальні теоретичні (екстраполювання закономірностей соціолінгвістики, лінгво- культурології, теорії комунікації, дискур- сології на моделювання соціокультурних аспектів професійної мовно-комунікативної діяльності; релевантний відбір мовно-комунікативних закономірностей відповідно до вибраного об'єкта дослідження, а саме компонентів і чинників формування комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу).

3. Результати та дискусії

Аналіз найбільш вдалих і релевант- них для нашого дослідження визначень та розуміння соціокультурної компетентності у дискурсі вітчизняних науковців дає змогу надати такі дефініції з відповідними коментарями у вигляді табл. 1.

Близьким до робочого визначення соціокультурної компетенції може бути дефініція Л. Сергієнка: «соціокультурна компетенція - сукупність знань, пов'язаних з національною та світовою культурою, сформовані уміння узгоджувати із засвоєними етичними, естетичними та іншими цінностями власну мовленнєву й життєтворчу діяльність» (Сергієнко, 2013: 16).

Таким чином, соціокультурна компетенція у нашому розумінні є знаннями учасників комунікативного (освітнього процесу) з ієрархії ціннісних утворень, а саме концепцій, історії та культури, традицій, звичаїв, етикету, стереотипів, що визначають способи й типи послуговування мовою в муль- тикультурних, глобалізованих, швидко змінюваних прагматичних ситуаціях.

Важливо також здійснити аналітичний огляд сучасних зарубіжних підходів до проблем соціокультурного компоненту лінгвістичної освіти. Так, аналіз останніх публікацій наукометричних баз “Scopus” та “Web of Science” виявив, що найперспективні- шим є соціокультурний підхід до освіти загалом, у якій комунікативно-мовленнєві компетентності є обов'язковими загальними або професійними. При цьому засадою такої соціально й культурно орієнтованої освітньої парадигми виступає концепція участі та концепція сталого розвитку. Соці- окультурні комунікативно-мовленнєві компетентності є перш за все інструментом для реалізації цих концепцій, уникнення суб'єктами освітнього процесу маргіналі- зації, обмеження доступу до участі тощо.

Нині зарубіжні методисти приділяють велику увагу розвитку соціально-лінгвістичної та міжкультурної компетенцій у студентів гуманітарного напряму. Вони у своїх розвідках здійснюють численні альтернативні дидактичні пропозиції переважно з використанням так званого змішаного навчання. Так, іспанські лінгводидакти К. Розалес, Г. Мартінес та К. Геррер нещодавно протестували студентів низки слов'яномовних соціонімічно орієнтованих факультетів і виявили, що рівня їх комунікативних навичок недостатньо для успішного міжкультурного спілкування в новому соціо- культурному середовищі (Herrera, Rosales, MartHnez, 2019). Це вказує на міжнародну актуальність нашої публікації та потребу в удосконаленні соціокультурної змістової лінії та її мети, їх теоретичного окреслення в сучасній вищій освіті.

Н. Веніг вважає, що комунікативно-мовленнєві компетентності мають кілька соціокультурних аспектів вираження, якими є власне соціокультурний (актуалізація національних культурних мовних смислів та аксіосемантики); соціолінгвістичний (побудова мовлення відповідно до соціо- культурної природи середовища) та дискурсивний (етичність, логічність, тематична зв'язаність та інші деонтологічні необов'язкові атрибути професійного мовлення) (Веніг, 2016). Зрозуміло, що кожен із цих аспектів можна представити у вигляді ієрархії часткових комунікативно-мовленнєвих компетентностей, які складають систему.

Таблиця 1

Погляди вітчизняних лінгводидактів на соціокультурні чинники вироблення комунікативно-мовленнєвої компетентності

Отже, аналіз міжнародної теоретико-ме- тодичної літератури засвідчив недостатність вивчення соціокультурного компоненту в рамках професійного засвоєння рідної мови, адже більшість джерел аналізує цей компонент тільки в контексті вивчення іноземної (другої) мови. Втім, напрацювання лінгводидактів щодо формування лінгвокультуромовної та соцікультур- ної компетентності з іноземної мови можна здебільшого екстраполювати на формування комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу.

Надалі розглянемо власне методологічні аспекти соціокультурних чинників формування комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу. Так, аналіз змісту програм з української мови для студентів коледжів гуманітарного спрямування доводить фрагментарність і неповноту дотримання соціокультурного принципу лінгводидак- тики. По-перше, соціокультурна змістова складова частина у таких програмах зводиться до переліку тем, «що орієнтують на добір відповідних текстів, ознайомлюють з історією, звичаями й традиціями, мистецькими скарбами, духовною культурою, постатями кращих представників рідного народу, із загальнолюдськими моральними нормами й становлять певну цілісність, систему» (Сергієнко, 2013: 85); по-друге, у програмі не виписана специфіка методологічного інструментарію задля досягнення соціокультурної наповненості комунікативно-мовленнєвих компетентностей студентів гуманітарно-педагогічного коледжу (Українська мова. Програма для вищих закладів освіти 1-І І рівнів акредитації, 2002); по-третє, у програмі достатньо врахований український (іманентний для мови вивчення) соціокультурний пласт і практично не врахований між- та загальнокультурний, що нині є обов'язковим атрибутом професійної комунікативно-мовленнєві компетентності. Позитивним у таких програмах є їхній рамковий орієнтувальний характер, адже вони окреслюють ресурси соціокультурної змістової лінії, зокрема визначні постаті, артефакти, історичні джерела, здобутки матеріальної та нематеріальної духовної культури, моральні норми й традиції.

Експлікуючи та доповнюючи зазначену Програму, зазначимо таке.

1) Вважаємо, що перелік тем - це відкритий корпус, який має враховувати як обов'язкові метатеми, так і значну варіативну складову частину, яка має наповнюватися згідно з персональними соціо- та лінгвокультурологічними потребами та інтересами студентів.

2) Соціокультурна змістова лінія Програми має виходити за тематичні межі українознавства чи принаймні окреслювати його зв'язки з країно- та культурознавством інших держав, світу, із сучасними глобальними міжнаціональними цінностями.

3) Соціокультурна змістова лінія Програми повинна не тільки актуалізувати міжпредметні зв'язки, але й інтегруватися в інші змістові лінії, зокрема аксіологічну, патріотичну, екологічну. При цьому необхідно враховувати, що будь-яка наскрізна змістова лінія є соціокультурною за своєю суттю. Про це сказано на сайті Міністерства освіти і науки України: «Наскрізні лінії є засобом інтеграції ключових і загально- предметних компетентностей, навчальних предметів та предметних циклів; їх необхідно враховувати під час формування шкільного середовища. Наскрізні лінії є соціально значимими надпредметними темами, які допомагають формуванню в здобувачів освіти уявлень про суспільство загалом, розвивають здатність застосовувати отримані знання у різних ситуаціях» (Наскрізні змістові лінії, ЕР).

З іншого боку, зрозуміло, що соціокультурний підхід до набуття комунікативно-мовленнєвої компетентності - це набуття знань про матеріальні й духовні здобутки народу-носія цієї мови загальносвітових цінностей послуговування мовою та вміння використовувати ці знання на практиці з мультимодальною метою (практичною, гедоністичною, естетичною тощо). Українські науковці в рамках розроблення засад мовленнєвого розвитку виокремлюють такі принципи мовного функціонування й поступу, як принципи єдності розвитку й функціонування лексико-граматичних законів мови та мовлення; цілісності формування мовних та мовленнєвих компетентностей; комунікативний, когнітивний та соціокультурний принципи (Федоренко, 2012). Так, на нашу думку, ключовим принципом виступає комунікативний як той, що забезпечує ключову функцію, а його частково прописаним у формулюванні В. Федоренко атрибутом є цілісність і єдність комунікативного акту, його мети, ситуації мовлення, культурного контексту тощо.

Соціокультурні чинники формування комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу виходять із загальної теорії принципів, яка була окреслена з огляду на діалектичні, еволюційні, синергічні та інші метапринципи формування розмовного та професійного мовлення. До цих принципів, окрім соціокультурного, належать комунікативний, когнітивний принципи, принципи цілісності (формування фонетичної, лексичної, граматичної, дискурсивної складових частин комунікації) та єдності вивчення мови й мовлення (Федоренко, 2012). Можна припустити, що кожен із цих принципів є інтегрувальним і сприяє цілісності мовленнєвої особистості. Так, очевидним є факт того, що соціокультурний підхід (ширше - принцип) сприяє актуалізації міжпредметних зв'язків, тому (на нейрофізіологічному рівні) скорочує зворотні зв'язки між субзонами, які відповідають за різні аспекти мовленнєвої та немовленнє- вої активності, поведінки, діяльності.

У змістовому плані соціокультурний аспект формування комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу - це засвоєння знань культурного, країнознавчого та лінгвокраїнознавчого характеру, що дає змогу вести повноцінний дискурс на гуманітарні та навкологуманітарні теми, тісно пов'язані із самими функціонуванням і розвитком мовлення, такі як історія, мистецтво, література, фольклор, традиції, культура, етика, соціальна політика. Загалом резю- мувальною є така теза: «Оволодіння мовою неможливе без вивчення культури країни, через ознайомлення з мовою можна створити «мовленнєву модель світу» будь-якої нації» (Ананьев, 2016: І43).

Соціокультурність мовної освіти - це один із її підходів, який перебуває у кореляції з низкою гетероморфних і гетерогенних інших підходів. Тут важливо наголосити на тому, що підходи до формування змісту лінгвістичної освіти нині розширюються й не є ізоморфними категоріями. Наприклад, принципи наступності, цифрового засвоєння (онлайновості навчання), моти- вованості мають не онтологічний, а тільки комплементарний щодо дидактичної організації освітнього процесу зв'язок.

У західноєвропейському методологічному дискурсі гетерогенні принципи розглядаються як рівноцінні, проте вони часто співвідносяться як загальне й часткове у різних авторів. Так, діалогічність, інтерак- тивність і смарт-технологічність є обов'язковими складовими частинами як комунікативного, так і соціокультурного принципів. Власне, сам освітній процес у коледжах та університетах часто організований як складний контактно-дистанційний онлайн- курс, що включає й власне дидактичну, й міжкультурну комунікацію, забезпечує доступність, мультимодальність вивчення, а також є дистанційним багатофункціональним ресурсом (Lorenz, 2018: 28).

Якщо комунікативний підхід забезпечує так звану горизонтальну єдність освітнього простору, то соціокультурний, який найбільше виявляється у міжпредметних зв'язках, «цементує» вертикальну структуру комунікативно-мовленнєвої компетентності у студентів гуманітарно-педагогічного коледжу.

Висновки

Аналіз релевантної літератури дав змогу ширше й вужче сформувати робочі визначення соціокультурних аспектів професійної комунікативно-мовленнєвої компетентності. По-перше, ширше визначення передбачає здатність доцільно використовувати у професійному спілкуванні знання й цінності світової культури, мовні етичні норми, загальновизнані естетичні орієнтири (цінності, артефакти, алюзії, цитати тощо). Другий аспект, на нашу думку, виявляє компетентності з конкретно ситуативного вираховування соціокультурного контексту, який детермінується зовнішніми швидко змінюваними обставинами (соціальний та культурний рівень, отже, стилістичний регістр спілкування, прагматична орієнтованість дискурсу (максимальне досягнення комунікативної мети шляхом актуалізації смислів, цінних для цієї комунікативної ситуації)).

Пропедевтичний порівняльний аналіз суміжних гуманітарних професій та їхніх компетентнісних професіограм довів важливість як окремих, так і інтегрованих соціальних, культурних та лінгвістичних компетентностей у будь-якій соціонімічній діяльності. Навіть не вдаючись до програмних компетентностей, а тільки виходячи з викладацького досвіду автора, можемо змоделювати часткові компетенції (когні- тивні утворення), які формуються в результаті імплементації соціокультурного змісту лінгвістичної освіти студентів гуманітарно-педагогічного коледжу, а саме патріотизм, потяг до пізнання інших культур, удосконалення культури власного мовлення, мовного етикету.

В результаті зіставлення соціокультурних аспектів набуття комунікативно-мовленнєвої компетентності гуманітарно-педагогічного коледжу та їх екстраполяції на очікувані результати навчання можна зробити висновок, що соціокультурна змістова лінія програми є інтегрувальним і мотивувальним фактором під час вивчення як рідної, так і іноземної мов. Ця теза невдовзі буде перевірена авторкою в рамках подальшого дослідження, поки що можна констатувати, що розрізнені відомості (знання), мовленнєві уміння, навички та інші складові частини комунікативно-мовленнєвої компетентності на практиці набувають синергічного та цілісного функціонування тільки за наявності інтегрувальних факторів, до яких відносимо такі гетерогенні аспекти, як мотивація, галузева чи принаймні тематична інтенція дискурсу, закріпленість практикою і зв'язок із життєвою практикою. У рамках останнього виокремлюємо мову, історію, культуру, політику, соціальну сферу тощо як, по-перше, іманентні складові частини природного середовища життя людини, по-друге, форми суспільної свідомості, які не тільки доповнюють і не можуть існувати одна без одної, але й є найзагальнішими освітніми й позаосвітніми умовами формування відкритої комунікативної особистості, готової до спонтанних змін у швидко змінюваному світі. Таке узагальнення робить соціокультурну змістову лінію програмного змісту під час формування комунікативно-мовленнєвої компетентності студентів гуманітарно-педагогічного коледжу однією з основних і фонових (вона супроводжує усі інші змістові лінії).

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б. Человек как предмет познания. Санкт-Петербург : Питер, 2016. 3-е изд. 282 с.

2. Богуш А., Гавриш Н. Дошкільна лінгводидак- тика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах : підручник. Київ : Слово, 2015. 2-ге вид., доп. 704 с.

3. Вениг Н. Взаимодействие речевой и языковой компетенций учащихся основной школы (психолингвистический аспект). Педагогічний альманах. 2016. Вип. 29. С. 54-57. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ pedalm_2016_29_10 (дата звернення: 12.04.2021).

4. Зінченко В. Методика формування мовно-мовленнєвих компетентностей на засадах системного підходу учнів старших класів гімназії : дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.02 ; Київський університет імені Бориса Грінченка. Київ, 2015. 245 с.

5. Кучерук О., Караман С., Караман О., Вінніко- ва Н. Використання ІКТ для формування фахових компетентностей у майбутніх учителів української мови і літератури. Інформаційні технології і засоби навчання. 2019. Т. 71. № 3. С. 196-214.

6. Наскрізні змістові лінії // Сайт Міністерства освіти і науки України. URL: https://mon.gov.ua/ua/ osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/ naskrizni-zmistovi-liniyi (дата звернення: 25.04.2021).

7. Пентилюк М. Когнітивно-комунікативна модель удосконалення професійної культуромовної компетентності студентів філологічного профілю. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна. 2013. Вип. 40. С. 160-165.

8. Сергієнко Л. Методика формування комунікативної компетентності студентів педагогічного коледжу засобами дидактичної гри : дис. . канд. пед. наук : спец. 13.00.02 ; Б.в. Луганськ, 2013. 249 с.

9. Українська мова. Програма для вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти. Київ, 2002. 21 с. URL: http://vzvo.gov.ua/branch-activities/-program-for-bis/82- ukrainian-language-for-university.html (дата звернення: 25.04.2021).

10. Федоренко О. Види комунікативних вмінь та їх роль у професійній діяльності працівників правоохоронних органів. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. 2012. Вип. 1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadps_2012_1_21 (дата звернення: 13.04.2021).

11. Щукин А. Методика преподавания русского языка как иностранного : учебное пособие. 3-е изд., перераб. и доп. Москва : Флинта ; Наука, 2017. 512 с.

12. Herrera Carmona M., Cruz Rosales V., Garcia Martinez L. Development of socio-linguistic and intercultural competencies in SFL: A didactic proposal using blended learning. Comunicacion. 2019. № 28 (1). Р 16-30.

13. Lorenz A. Eine Offene Bildungsressource (OER) 1st Konsequent Eingesetzt Eine Chance fur Den Hoch- schulzugang: Ein Praxisbericht. Medien Padagogik : Zeit- schrift fur Theorie Und Praxis Der Medienbildung, 2018. № 32 (Offenheit in Lehre und Forschung). Р 28-40. DOI: https://doi.org/10.21240/mpaed/32/2018.10.2LX (дата звернення: 13.04.2021).

REFERENCES

1. Ananev B. (2016). Chelovek kak predmet poznani- ya [Man as a subject of cognition] (3d ed). Sankt-Peter- burg : Piter. [in Russian]

2. Bohush A., Havrysh N. (2015). Doshkilna lin- hvodydaktyka: Teoriya i metodyka navchannya ditey rid- noyi movy v doshkilnykh navchalnykh zakladakh. [Preschool language didactics: Theory and methods of teaching children the native language in preschool educational institutions] (2nd ed). Kyiv : Slovo. [in Ukrainian]

3. Venig N. (2016). Vzaimodeystviye rechevoy i yazykovoy kompetentsiy uchashchikhsya osnovnoy shkoly (psikholingvisticheskiy aspekt) [Interaction of speech and language competences of primary school students (psycholinguistic aspect)]. Pedagogichffiy almanakh - Pedagogical almanac, 29, 54-57. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ pedalm_2016_29_10. [in Russian]

4. Zinchenko V. (2015) Metodyka formuvannia mov- no-movlennievykh kompetentnostei na zasadakh system- noho pidkhodu uchniv starshykh klasiv himnazii [Methods of formation of language and speech competencies on the basis of a systematic approach of high school students]. Kyiv. [in Ukrainian].

5. Kucheruk O., Karaman S., Karaman O., Vinnikova N. (2019). Vykorystannya IKT dlya formuvannya fak- hovykh kompetentnostey u maybutnikh uchyteliv ukray- ins'koyi movy i literatury [The use of ICT for the formation of professional competencies in prospective teachers of the Ukrainian language and literature]. Informatsiyni tekhnolo- hiyi i zasoby navchannya - Informatio technologies and teaching aids, 71 (3), 196-214. [in Ukrainian]

6. Naskrizni zmistovi linii. Sait Ministerstva osvi- ty i nauky Ukrainy. ER [Through semantic lines. Website of the Ministry of Education and Science of Ukraine. EP]. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-seredn- ya-osvita/navchalni-programi/naskrizni-zmistovi-liniyi. [in Ukrainian]

7. Pentylyuk M. (2013). Kohnityvno-komunikatyvna model udoskonalennya profesiynoyi kulturomovnoyi kom- petentnosti studentiv filolohichnoho profilyu [Cognitive and communicative model of improving the professional cultural and linguistic competence of students of philological specialty]. Naukovi zapysky Natsionalnoho univer- sytetu “Ostrozka akademiya”. Seriya: Filolohichna - Scientific notes of the National University “Ostroh Academy”. Series: Philological, 40, 160-165. [in Ukrainian]

8. Serhiienko L. (2013) Metodyka formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti studentiv pedahohichno- ho koledzhu zasobamy dydaktychnoi hry [Methods of formation of communicative competence of students of pedagogical college by means of didactic game]. Luhansk : B.v. [in Ukrainian]

9. (2002) Ukrainska mova. Prohrama dlia vyshchykh zakladiv osvity I-II rivniv akredytatsii, yaki zdiisniuiut pidhotovku molodshykh spetsialistiv na osnovi bazovoi zahalnoi serednoi osvity [Ukrainian language. Program for higher education institutions of I-II levels of accreditation, which train junior specialists on the basis of basic general secondary education]. Kyiv. URL: http://vzvo.gov. ua/branch-activities/-program-for-bis/82-ukrainian-lan- guage-for-university.html. [in Ukrainian]

10. Fedorenko O. (2012). Vydy komunikatyvnykh vmin ta yikh rol u profesiyniy diyalnosti pratsivnykiv pravook- horonnykh orhaniv [Types of communicatve skills and their role in the professional activity of law enforcement officers]. Visnyk Natsionalnoyi akademiyi Derzhavnoyi prykordonnoyi sluzhby Ukrayiny - Bulletin of the National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine, 1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadps_2012_1_21. [in Ukrainian]

11. Shchukyn A. (2017). Metodika prepodavaniya russ- kogo yazyka kak inostrannogo [Methodology of teaching Russian as a foreign language] (3d ed). Moskva : Flinta: Nauka. [in Russian]

12. Herrera, Carmona M., Cruz Rosales, V., & Garcia Martinez, L. (2019). Development of socio-linguistic and intercultural competencies in SFL: A didactic proposal using blended learning. Comunicacion, 28 (1), 16-30. [in English]

13. Lorenz, Anja (2018). Eine Offene Bildungsressou- rce (OER) 1st Konsequent Eingesetzt Eine Chance fur Den Hochschulzugang: Ein Praxisbericht. Medien Padagogik: Zeitschrift fur Theorie Und Praxis Der Medienbildung 32 (Offenheit in Lehre und Forschung), 28-40. https://doi. org/10.21240/mpaed/32/2018.10.21.X. [in English]

Размещено на Allbest.ru