Виховний вплив музичного мистецтва на формування особистості: ретроспективний аналіз

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Залишаються недостатньо дослідженими питання впливу музичного мистецтва на формування особистості з позиції культурологічного та мистецтвознавчого підходу.

Мета статті. Дослідження виховного потенціалу музики на основі аналізу педагогічної, психологічної, культурологічної, соціологічної, філософської та іншої спеціальної літератури.

Виклад основного матеріалу. Реформування системи освіти неможливе без виховання і розвитку високодуховної та творчої особистості, чинне місце займає музичне мистецтво, яке тісно пов'язане з формуванням духовної культури. Через музику людина пізнає й оцінює сучасний світ, формує та поширює філософсько-етичні та культурологічні ідеї. Музичне мистецтво сприяє передачі глибоких почуттів, емоцій та формуванню світоглядних позицій людини.

Аналіз літературних джерел показав, що питання впливу музики на формування гармонійно розвиненої особистості привертало увагу багатьох дослідників, однак залишається не до кінця опрацьованим та потребує подальшого дослідження [7].

Проблему впливу музичного мистецтва на духовний розвиток особистості досліджували А. Алексюк, Б. Тєплов. О. Апраксіна, Л. Виготський, А. Готедінер, Л. Артемова, В. Бехтєрєв. У своїх працях вони зазначали, що музичним вихованням потрібно займатися з раннього дитинства, забезпечуючи в майбутньому формування всебічно гармонійної особистості [1].

Відомий педагог В. Сухомлинський, котрий приділяв величезну увагу формуванню гармонійної особистості дитини, наголошував на актуальності й необхідності музичних занять, тому що вони безпосередньо впливають на загальний розвиток, формуючи емоційну сферу, пробуджуючи уяву, волю, фантазію. Він зазначає, що без музичного виховання неможливий повноцінний інтелектуальний розвиток особистості. Педагог доводив, що саме в мелодії та словах української пісні криється потужний виховний потенціал, який розкривають перед особистістю дитини народні ідеали. Відомі українські композитори М. Лисенко, К. Стеценко та К. Квітка зазначали, що чинне місце у формуванні особистості, розвитку її духовного світу належить музиці, адже вона сприяє розвитку високих ідеалів людяності та патріотизму. Вони наголошували на тому, що кожний народ зобов'язаний починати музичний розвиток із народної музики, з вагомих та цінних автентичних музичних творів, з метою формування індивідуального музичного смаку особистості, також позитивно впливає на розвиток естетичного смаку та талантів [2; 4].

Відомі дослідники Л. Мазель, Л. Виготський та С. Смірнов, котрі досліджували музичні здібності, описували музичне мистецтво в тісній взаємодії з людською психікою, що сприяє формуванню моральних, ідейних, естетичних поглядів [7, с. 4-5]. Ці погляди розділив відомий французький письменник В. Гюго, котрий наголошував на трьох константах успішного громадянина суспільства, таких як мова, цифра й нота, де мова необхідна для спілкування, цифра - для розвитку мислення, а нота й музика - для духовного світу [5].

Потрібно також зазначити про важливе значення музичного мистецтва у процесі національно-патріотичного виховання молодого покоління, що нині рахується найбільш актуальним з усіх напрямів виховання. Відомі педагоги Г. Ващенко, С. Русова, К. Ушинський зазначають, що дошкільне виховання неможливе без національного та патріотичного духу, вміщуючи в собі величезний потенціал української народної культури. А. Богуш переконує у тому, що фольклор та народна творчість є найбільш дієвим засобом морально-етичного виховання, де художнє відображення хвилюючих суспільних проблем проявляється у словесно-музичних формах, оспівуючи життя й побут українців [3].

Відомі видатні діячі культури М. Колесса, О. Кощиця, М. Лисенко, Г. Нудьга, З. Яропуд, І.Нечуй-Левицький, І. Франко, С. Русова, В. Сухомлинський наполягали на ключовій ролі використання української народної музики з метою виховання патріотизму та інтересу до національних цінностей. Вони наголошували на глибинній природі народної музики, в котрій захований надзвичайно сильний генетичний код українців. З національно-виховною метою О. Ольжович рекомендує використовувати твори українського фольклору: пісні, думи, колядки, щедрівки, гаївки, коломийки, обрядові пісні [3]. Таким чином, українська народна музика та пісня, що віддзеркалюють українську національну культуру, є рушійною силою виховання молодого покоління. Порівнюючи дослідження вчених, ми можемо зробити висновок про те, що музичне виховання пробуджує творчу активність, формує художньо-естетичні здібності та задатки, істотно впливає на глибинні процеси формування особистості молодого покоління, розвитку патріотизму і підвищення цікавості до українських національних цінностей та ідеалів [4].

Формування національної культури засобами музичного виховання є першоосновою всебічного гармонійного розвитку особистості. М. Басова та Н. Ветлугіна зазначали, що музика є наймогутнішим засобом естетичного та культурного формування особистості. Вони наголошували на доцільності використання української народної музики та фолькльору в процесі національно-культурного виховання, що сприяє знайомству молоді з культурно-історичними та національними традиціями України. Цих тверджень дотримувались О. Кисельова, Г. Волкова, котрі зазначали, що музика має невичерпний арсенал виховних засобів для впливу на внутрішній світ молодого покоління, формування її морально-етичних ідеалів [9].

Композитор Д. Кабалевський, досліджуючи ключову роль музичного виховання, зазначав, що музика допомагає дошкільнятам пізнавати навколишній світ та виховує їх, адже під час занять музикою вивільнюються численні можливості для формування основ морально-естетичних якостей та для гармонійного розвитку особистості. Він переконує в тому, що гуманістичні цінності, засвоєні через заняття музикою, формують емоційний стан, створюють сприятливе русло для усвідомлення прекрасного і некрасивого, добра і зла, кохання і ненависті, сприяють покращенню власної самооцінки, власній соціалізації [6]. Музика трансформує загальнолюдські цінності в індивідуальні, які займають чинне місце у житті суспільства, стають важливим моментом, який уособлює значення занять музикою у гуманістичному та патріотичному вихованні молодого покоління [8].

Під час розгляду питання щодо музичного виховання важливо враховувати погляди А. Шевчук, Т. Науменко, Т. Сороки, Н. Рубальської, котрі в своїх працях детально проаналізували концепції художньо-естетичного впливу засобів музики та музичного мистецтва загалом і формування гармонійної особистості. Зазначеній проблемі також присвячені дослідження А. Артоболєвської, Л. Баренбойма, Б. Кобзар, О. Кононко та Б. Яворського, у яких наголошувалось на ключовій ролі музики в розумовому та творчому розвиткові й вихованні дітей різного віку. Вони зазначали, що спілкування з музичним мистецтвом формує в дитини гарний музичний смак, творче естетичне й художнє сприйняття, виховує почуття та повагу до світових та українських національних музичних культурних цінностей і надбань. У своїх працях В. Мазепа та Г. Шевченко наголошували, що абсолютно всі форми художнього виховання втілюють у собі важливі константи комплексного гармонійного виховання дитини, що забезпечує різносторонній розвиток особистості [3].

Дослідник В. Букіна зазначає, що завдяки музичному мистецтву в людини розвиваються естетичні здібності і таланти, художня свідомість, накопичується та передається досвід художньо-естетичного розвитку суспільства, котрий трансформується в музичний образ, виникають та реалізуються художньо-естетичні здібності, інтереси, почуття [8].

Питанню виховання дітей-дошкільнят засобами музики приділяли увагу Н. Ветлугина та М. Стельмах. У своїх працях вони переконували, що художньо-естетичне виховання повинно бути націлене на розвиток творчих здібностей, сприймання, відчуттів, розуміння краси навколо себе, сприяти творчій самореалізації в мистецтві. Дослідниці зазначали, що художньо-естетичне виховання дітей засобами музичного мистецтва буде плідно здійснюватися завдяки формуванню в них загальної музичності, діти зможуть відчувати настрій та характер музичного твору, навчаться співпереживати почутому, розуміти музичний образ, розрізняти музичні явища. Ось чому з формуванням загальної музичності дітей проявляється емоційне ставлення до музичного мистецтва, формується та розвивається музично-слухова культура, активізується творче ставлення до музичного твору, що пробуджує уявлення про красу не лише у самому собі, а й в навколишньому світі [5].

Як зауважують Л. Мазель і В. Цуккерман, у музикознавстві питання про естетичне виховання молоді засобами музики, потенціал засобів виховання функціонують разом з іншими формами та напрямами виховання. Вони є фундаментом, де формується психолого-чуттєве підґрунтя, що сприяє розвитку емоційно-пізнавальних, креативно-інтелектуальних, комунікаційних здібностей та талантів. При цьому необхідно враховувати, що результат музично-естетичного виховання залежить від сприймання мистецтва як важливої форми національно-суспільної свідомості, поєднуючи в собі величезну кількість засобів художньо-естетичного впливу, які розвивають творчість та патріотизм. Без музичного мистецтва неможливо формувати морально-етичні цінності (співчуття, переживання, повагу, шанування), які проявляються у ставленні до навколишнього світу, до суспільства. Музичне мистецтво, підсвідомо впливаючи на почуття особистості, формує її мораль, сприяє формуванню її національної культури [6].

Розглядаючи проблематику музичних творів, В. Асмус, В. Городинський, Ю. Кремльов та М. Рижкін зазначають, що музичне мистецтво сприяє «прозрінню» людей до краси в усьому. Вони вважають, що культура виховання гармонійної особистості в основному визначається кількістю музики в житті людини, адже, якщо порівнювати її зі спортом, який розвиває тіло, музика - душу особистості [9]. Автори наголошують на тому, що музичне мистецтво сприяє формуванню моральних цінностей молоді, закладає фундамент загальної культури майбутнього громадянина суспільства [5].

Видатний діяч Б. Асафєв стверджував, що саме музична творчість сприяє покращенню процесу виховання засобами музичного мистецтва та передбачає дотримання педагогами таких принципів, як:

- поєднання навчання і виховання;

- свідомість і науковість під час занять;

- взаємозв'язок навчання із суспільним життям;

- доступність та індивідуальний підхід до кожного [7].

В. Бехтерєв та В. Медушевський наголошують на тому, що від детального опрацювання питання музичного виховання дошкільнят повною мірою залежить художньо-естетичний та культурно-моральний розвиток особистості і суспільства загалом. Відомі композитори Г. Гендель та Л. Бетховен зазначали про вплив музичного мистецтва на моральний розвиток, переконуючи, що від музики необхідно ставати кращими, а не лише просто отримувати задоволення, слухаючи її. Дослідник Д. Кабалевський зауважував, що музика покликана впливати на весь духовний світ молодого покоління, виховуючи його [9].

У музичній педагогіці художньо-естетичному вихованню дітей засобами музичного мистецтва приділяли увагу Г. Волкова, М. Каган та Л. Столович. Вони переконували, що музика сприяє формуванню духовного світу молоді, пробуджує та виховує почуття патріотизму, розширює світогляд [1].

Висновки. Таким чином, провівши дослідження та проаналізувавши літературні джерела, ми можемо зробити висновок про те, що музичне мистецтво, активно впливаючи на духовний світ людини на емоційному рівні, виступає рушійною силою та потужним засобом виховання молодого покоління. Видатними діячами культури, мистецтвознавцями, музикознавцями, письменниками, психологами та педагогами доведено, що саме музика втілює в собі величезний арсенал виховних засобів, використання якого сприяє гармонійному розвитку особистості. Без сумніву, під час занять музичною творчістю молодь дізнається про різноманітні музичні твори, отримує певний багаж знань, умінь та навичок, виховується любов та повага до музичного мистецтва, формуються музичні здібності, гідне ставлення до українських та світових музичних творів.