Розвиток творчості у дошкільників у процесі конструктивної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра теорії та методики дошкільної освіти

Мукачівський державний університет

Розвиток творчості у дошкільників у процесі конструктивної діяльності

Сігеті Н.В. здобувач вищої освіти

Микуліна А.К. старший викладач

В статті розкриті особливості розвитку творчості у дітей дошкільного віку в процесі організації конструктивної діяльності.

На основі аналізу наукових досліджень з даної проблеми визначено поняття «конструювання», розкриті показники та складові творчого конструювання, передумови розвитку конструктивної творчості у дошкільників.

Ключові слова: конструювання, творчість, конструктивна діяльність, творче конструювання.

The article reveals the features of the development of creativity in preschool children in the process of organizing constructive activities, On the basis of the analysis of scientific researches on this problem the concept of "designing" is defined, indicators and components of creative designing, preconditions of development of constructive creativity at preschool children are opened.

Key words: designing, creativity, constructive activity, creative designing.

Перед нашою країною, школою, вихователями, батьками постає надзвичайно важливе завдання: прагнути, щоб кожний із тих, хто зараз ходить до дошкільного закладу, виріс не тільки здоровим, але, і обов'язково ініціативним, здатним творчо розглядати будь -яку справу, яку б він не виконував.

Перші творчі прояви особистості з'являються на етапі дошкільного дитинства. Природа щедро наділила кожну здорову дитину можливостями розвитку, і кожен малюк може досягти значних висот творчої діяльності. Творчу діяльність вчені визначили як один із впливових засобів всебічного становлення та розвитку пізнавальної активності творчості дошкільника (Н.О. Ветлугіна, Є.І. Григоренко, Г.С. Костюк, В. Котляр, В.О. Моляко, Н.П. Сакуліна та інші).

Істотну роль у формуванні творчості відіграють специфічні види дитячої діяльності, серед яких і конструювання.

Конструювання являється діяльністю, спрямованою на отримання певного, заздалегідь задуманого продукту.

Дитяче конструювання - це створення різних будов з будівельного матеріалу та конструкторів, виготовлення іграшок та виробів з паперу, картону, природного та інших матеріалів [2]. Воно тісно пов'язане з грою і являється діяльністю, яка відповідає інтересам дітей.

Цілеспрямоване і систематичне навчання дітей конструюванню відіграє велику роль в підготовці дітей до школи. Воно сприяє формуванню у дітей вміння вчитися.

Особливо велике значення конструювання для розвитку фантазії, художнього смаку, творчої діяльності у дитини дошкільного віку. Для того, щоб ця діяльність відбувалась, як творча відмічає А.М. Давидчук, діти повинні оволодіти різними формами конструювання [1]. З.В. Ліштван, В.Г. Нечаєва, Є.І. Козакова довели, що розвиток конструктивної творчості дітей знаходиться в прямій залежності від керівництва вихователя дитячої діяльністю.

Метою статті є розкрити особливість розвитку творчості у дошкільників в процесі конструктивної діяльності.

Розвиток творчого конструювання відбувається на заняттях, під час спостереження на прогулянці, бесід з дітьми, ігрової діяльності (дидактичних ігор, сюжетно-рольових), конструктивної діяльності. Під час занять діти засвоюють способи пізнання (запам'ятовування, порівняння, аналіз результатів роботи). Однією з умов розвитку творчого конструювання є знання та вміння вихователя правильно використовувати методи навчання (демонстрація картин, репродукцій, слайдів та інших наочних засобів). Для дітей старшого дошкільного віку характерні такі творчі здібності, як швидкість та гнучкість думки, оригінальність, допитливість, сміливість [1].

Конструктивна творчість являє собою складний комплекс розумових та практичних дій.

Можна виділити загальні показники творчого конструювання як процесу діяльності та його продукту, це:

- створення «образів» конструкцій - їх кількість, варіативність, новизна, оригінальність, виразність, ступень віддаленості створюваного образу від запропонованого, наділення одних і тих самих образів різними властивостями;

- вміння будувати різні образи на одній основі;

- вміння виокремлювати спочатку ціле, а потім частини;

- інтелектуальна активність і захоплення дітей пошуковою діяльністю;

- емоціональне ставлення до виконання завдань [2].

Навчання творчому конструюванню засноване на трьох взаємопов'язаних складових:

- розвиток самостійного дослідження дітьми нових матеріалів;

- розвиток образного мислення й уваги;

- формування узагальнених способів діяльності [2].

Конструктивна творчість представляє собою складний комплекс розумових та практичних дій. Будь -який творчий процес починається з визначення задуму. Задум - це уявлення про кінцевий результат предмету діяльності та шляхах його досягнення. Конструктивний задум народжується в процесі розумової діяльності дитини. Постійне порівняння, аналіз, синтез відомих з попереднього досвіду конструкцій лежить в основі задуму [3, с.11].

Розвиток конструктивної творчості дітей знаходиться в прямій залежності від керівництва вихователя дитячої діяльністю. Якщо вихователь систематично навчає дітей спорудженню різних будівель, знайомить їх з конструктивними особливостями матеріалів, то практично всі діти опановують певним обсягом умінь і навичок [3]. Будівельні ігри стають багатшими за змістом, споруди більш різноманітними, краще технічно виконані. Якщо ж вихователь обмежується тільки спостереженням за розвитком будівельної гри, то конструктивні здібності у дітей розвиваються не однаково і різниця в уміннях буде значною. Так само діти не зможуть самостійно, без допомоги вихователя домовиться про характер споруди, про те, хто яку роботу виконуватиме. Таким чином, в іграх з будівельним матеріалом при відсутності належного керівництва з боку вихователя взаємини дітей можуть приймати абсолютно неправильний напрямок. Систематичне навчання конструювання і керівництво вихователя дитячою грою призводять до істотної зміни характеру будівельної діяльності дітей.

У конструюванні виокремлюють два взаємопов'язані етапи: створення задуму та його виконання. Творчість пов'язана зі створенням задуму, оскільки вона полягає в обдумуванні й плануванні процесу практичної діяльності (в уяві - кінцевого результату), у визначенні способів і послідовності його досягнення [2].

Джерелом задуму дітей є все: різноманітні предмети й природа, художня література, різні види діяльності й передусім - гра. Але сприйняття навколишнього середовища у дітей часто буває поверховим: вони звертають увагу насамперед на зовнішні сторони предметів, явищ, які потім і відтворюють в практичній діяльності.

У процесі збагачення різних видів дитячої діяльності новим змістом, способами й прийомами у дітей формується здатність до побудови нових оригінальних образів. Принципове значення має й емоційне забарвлення дитячої діяльності, в якій дитина вільно може використовувати різні матеріали, створювати оригінальні образи. Зв'язок конструювання з повсякденним життям, з іншими видами діяльності робить його особливо цікавим, емоційно наснаженим. Потреба в такій діяльності у дітей стає виразно окресленою.

В основі активізації пізнавальної діяльності лежить подолання інтелектуальних труднощів у процесі розв'язання завдань проблемного характеру. Проблемне завдання характеризується наявністю труднощів, пов'язаних із тим, що в суб'єкта немає готових способів розв'язання й він змушений їх шукати [1].

У процесі систематичного розв'язання завдань проблемного характеру, яке вимагає трансформації старих способів або винайдення нових, у дітей розвивається пошукова діяльність. Діти дошкільного віку можуть «винаходити» прийоми, способи на підставі наявного в них досвіду, набутого з процесі імітації дій дорослих. Переходу від відтворювальної до творчої діяльності сприяє узагальнена імітація, яка виражається в свідомому ставленні до зразків, у самостійному застосуванні відомих дитині знань, способів у незнайомих ситуаціях. Тому використання зразків і завдань на відтворення і перетворення об'єктів необхідне для формування у дітей таких знань і вмінь, які потім обов'язково будуть застосовані ними в самостійній діяльності, і з узагальненому вигляді стануть вихідною позицією для розвитку творчості [2].

Основною передумовою формування конструктивної творчості є розвиток уявлень дітей про просторові якості і відношення предметів (форми, величини, довжини).

В старшій групі особливу увагу слід приділяти вихованню вміння визначати просторові відношення в деталях будівельного матеріалу.

Просторовий опис деталей успішно засвоюється дітьми, якщо невміння формується одночасно з розкриттям конструктивних можливостей матеріалу. Дітям показують, що цеглинки можна встановлювати на різну грань, однак, вони найбільш стійкі на широких гранях [2].

Навчити дітей просторовій орієнтації краще в процесі спорудження знайомих їм конструкцій. Наприклад, діти вже споруджували лялькові меблі, вони вміють розрізняти окремі елементи цих будов, знають назви деталей.

Вихователь показує зразок двох варіантів стола і диванчика, пропонує дітям подумати, чи можна кришку побудувати з кубиків або цеглинок, встановлених на вузьку грань. Діти переконуються, що така поверхня на столі не буде триматися. Також розглядують конструкцію дивана. Вихователь запитує одного-двох дітей, потім вони приступають до конструювання. В кінці заняття педагог розглядає разом з дітьми найбільш вдалі будови і питає дітей, як вони їх побудували.

Новим для дітей старшої групи є завдання навчитись вміти здійснювати просторовий аналіз геометричних форм. Діти повинні словесно визначити способи конструювання, без чого неможливо розвивати дитячий конструктивний задум. Спочатку вихователь показує зразок і опис способу конструювання. Потім дає можливість це зробити дітям. Таким чином, вихователь досягає того, щоб діти усвідомили задум даного їм завдання і вчаться розповідати, про способи спорудження будови [3].

Технічні вміння і навички можна поділити на загальні і специфічні, які характерні для спорудження тільки окремих властивостей.

Володіючи загальними технічними вміннями, діти можуть визначати способи спорудження конкретних будов, наприклад, встановлювати деталі будинку на всі грані; на любій відстані. В процесі конструювання діти використовують різні будівельні матеріали. Для кожного з них характерні свої технічні прийоми. Так, при використанні в конструюванні пластинки, технічним прийомом являється з'єднання деталей через виступи. В роботі з механічним конструктором загальним технологічним прийомом являється з'єднання деталей з допомогою гвинта, гайки, ключа. Ставлячи перед дітьми конструктивні завдання, вихователь розкриває не тільки мету діяльності, але й засоби їх досягнення.

Таким чином, передумовами формування конструктивної творчості дітей є:

J уявлення про предмети дійсності і вміння виділяти їх просторові ознаки і відношення,

J дитячий досвід, який включає різноманітні конструктивні вміння і навички створювати різноманітні варіанти одного й того ж предмета [3].

Отже, конструювання сприяє залученню дітей до творчості, розвитку мислення. У процесі цієї діяльності вони вчаться робити висновки та узагальнення, цілеспрямовано розглядати та порівнювати об'єкти, встановлювати зв'язок між причиною і наслідком. До того ж конструювання дає дитині можливість проявити свою індивідуальність, творчі здібності.

творчість дошкільник конструктивний

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Демидов Ю. Формування пізнавальної самостійності в конструктивній діяльності / Ю. Демидов // Палітра педагога. - 2006. - № 4. - С. 8-12.

2. Підкурганна Т. О. Дитяча творчість: програма та методичні рекомендації з художнього розвитку дітей дошкільного віку / Т. О. Підкурганна. - К., 2001.

3. Ширяева М. Вплив конструювання на розвиток розумових здібностей дітей / М. Ширяєва // Дошкільне виховання. - 1985. - № 10. - С. 11-14.

Размещено на Allbest.ru