Інклюзивна освіта: досвід України та США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інклюзивна освіта: досвід України та США

Пеняк В.С.

У статті на основі аналізу психолого-педагогічної літератури презентовано еволюцію поняття «інклюзія» у вітчизняному та зарубіжному педагогічному дискурсі.

Ключові слова: інклюзія, «найменш обмежувальне середовище», інклюзивне навчання, інклюзивна освіта, діти з інвалідністю, діти з особливими освітніми потребами.

INCLUSIVE EDUCATION: EXPERIENCE OF UKRAINE AND THE USA

PeniakVictoriia

Based on the analysis of psychological and pedagogical works, the article presents the evolution of «inclusion» concept in Ukrainian and foreign pedagogical discourse. It was found that the interpretation of the term changed under the influence of the legal framework in both countries in both countries. The study presents an analysis of the definition of inclusive education in retrospect, covering the period from 2011 to 2020 in Ukraine and the period between 1975 and 2020 in the United States. It is noted that since 2011 the concept of inclusive education in Ukraine reflects the legal model of disability; in the United States, inclusion as a policy and process has been evolving in the legal paradigm since 1954; the definition of «the least restrictive environment» corresponds to the term «inclusion». The inclusive education in the modern US context is a comprehensive process of ensuring equal access to quality education for children with disabilities through the organization of education in regular education institutions based on personality-oriented teaching methods, individualization of educational and cognitive activities of such children. It is stated that the success in implementing inclusive education in the United States mainly depends on the systematic restructuring of all components in the educational process of an inclusive school and teachers' systematic professional development. It is emphasized that the list of categories of special needs in the United States includes children who have learning difficulties, behavioral disorders, children from other cultural and linguistic backgrounds and those who are at risk, regardless of the reason. It was found that the differences between the United States and Ukraine in the implementation of inclusive education can be found in the chronological boundaries (in Ukraine, the movement for inclusion as a human right began in 2009, and in the United States it started in 1954). Another similarity is the common trend to move from integration to inclusion. Inclusion and segregation are defined as mutually exclusive concepts, and general and special classes seem to be fundamentally different educational environments. It is noted that the experience of implementing inclusive education in the United States is useful for Ukraine.

Keywords: inclusion, least restrictive environment, inclusive teaching, inclusive education, children with disabilities, children with special educational needs.

Сучасний етап інноваційного розвитку суспільства характеризується переосмисленням місця людини в соціумі, а освіта набуває характеристик загальності, доступності, рівності. У зв'язку з цим особливо актуальною є проблема навчання дітей і молоді з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного освітнього середовища, оскільки кількість дітей, які потребують особливих умов навчання, зростає. Тож більшість інновацій у практиці навчання мають забезпечити оптимальні умови для розвитку потенціалу кожної дитини, зважаючи на індивідуальні освітні та інші потреби, що уможливить реалізацію права на якісну освіту всіх учнів. Інклюзію в Україні вважають педагогічною інноватикою, проте спільне навчання дітей в інклюзивному класі за місцем проживання, із забезпеченням психолого-педагогічного супроводу давно вважають нормою у багатьох країнах світу. Цікавим у цьому напрямі є досвід впровадження інклюзивної освіти у США, що почався в другій половині ХХ століття. Очевидно, що за такий відносно короткий проміжок часу, країна зробила величезний крок у напрямку інклюзивної освіти, подолавши бар'єри свідомості та довівши переваги такої освіти.

Теоретичні та практичні аспекти інклюзивної освіти в США висвітлені у працях М. Вінзер, Дж. Блекборбі, Р. Осгуда, К. Нільсен. Цінними для нашого дослідження є наукові доробки В. Бондаря, Т. Бондар, В. Засенка, М. Захарчук, А. Колупаєвої тощо. Використання історіографічно-інтерпретаційного методу зумовлено потребою в характеристиці категоріально-поняттєвого апарату; історико-порівняльного методу - для виокремлення спільностей та відмінностей досліджуваного предмета.

Постановка завдання - проаналізувати еволюцію поняття «інклюзія» у вітчизняному та зарубіжному дискурсі (США) та виокремити спільності й відмінності.

В останні роки в Україні термінологічна лексика у галузі інклюзії знаходиться в науковому фокусі багатьох дослідників. Сучасні вітчизняні науковці закликають до ретельного аналізу термінів, наголошуючи на нагальній потребі в чіткому тлумаченні сутності дефініції «інклюзивна освіта». Це відбувається через законодавчо внормовану стратегію реалізації інклюзивних практик в освіті в країнах, які на законодавчому рівні визнали право дітей з особливими освітніми потребами на освіту.

Уперше тлумачення інклюзивної освіти презентовано в Концепції розвитку інклюзивної освіти від 1 жовтня 2010 року, розроблення якої було викликано необхідністю вирішення важливих питань щодо забезпечення права на якісну освіту дітей з особливими освітніми потребами. Ця концепція відображає одну з головних демократичних ідей - усі діти є цінними й активними членами суспільства. Згідно з Концепцією, інклюзивна освіта - це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей [8]. Питання організації інклюзивного навчання в закладах освіти регламентовано Законом України «Про освіту» 2017 р., згідно з яким інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників [6].

Роблячи спроби потрактувати сутність інклюзивної освіти, учені переосмислюють накопичений досвід і виокремлюють певні риси, які увиразнюють дефініцію. У межах нашого дослідження представлено аналіз визначення інклюзивної освіти в ретроспекції, що охоплює період від 2011 р. до 2020 р. Науковець І. Калініченко зазначає, що це процес рівного співіснування різних груп дітей у освітньому середовищі [7]. Дослідниця Л. Балакірська процес інклюзії розглядає як збільшення ступеня участі всіх дітей у соціальному житті та різних програмах. Вона зазначає, що твердження стосується як дорослих осіб, так і дітей [1].

Такі українські дослідники як Н. Софій та Ю. Найда під інклюзивною освітою розуміють систему освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах ЗЗСО. Це процес, у якому навчальний заклад намагається відповідати на потреби всіх учнів, вносячи необхідні зміни до навчальної програми та ресурсів, щоб забезпечити рівність можливостей усіх дітей, незалежно від їхнього психофізичного стану [5].

Згідно з думкою В. Бондаря, інклюзивна освіта передбачає залучення учнів з особливостями розвитку до освітнього середовища у звичайних класах ЗЗСО. Він зазначає, що інклюзивна освіта вимагає професійної підготовки вчителя інклюзивного класу або іншого спеціаліста відповідно до потреб і можливостей кожного школяра. Належний рівень кваліфікації фахівців забезпечує гарантовану підтримку тим учням, котрі цього потребують, реалізує особистісно-орієнтований підхід до організації навчальної діяльності в інклюзивному класі. Водночас, тенденція модернізації освіти вимагає створення навчального середовища, яке б забезпечило пристосування школи (адміністрації, учителів, більшості учнів) до потреб кожної особистості [2].

Для порівняльного аналізу означеної дефініції цінними для нас є результати наукових досліджень Т. Бондар, яка розглядає інклюзивну освіту як цілеспрямований, динамічний процес забезпечення особливих освітніх потреб усіх учнів, що реалізує їхнє право на якісну освіту в ЗЗСО за місцем проживання. На її думку, мета інклюзії - допомогти вчителям використовувати потенціал різноманітності для збагачення процесу навчання. Інклюзія, на противагу сегрегації й інтеграції, визнає необхідність перетворень у культурі, політиці, практиці шкіл для задоволення різних потреб окремих учнів. Для цього країна зобов'язується знищити бар'єри, що перешкоджають інклюзії [4].

Таблиця 1. Підходи науковців до визначення поняття «інклюзія»

Таким чином, ми проаналізували підходи вітчизняних науковців до визначення поняття «інклюзивна освіта», що дозволило прослідкувати еволюцію цього терміну із 2011 до 2020 . Не претендуючи на вичерпність висновків через обмеженість вибірки, підсумуємо, що у дослідженнях різних науковців закцентовано увагу на реалізації права дітей з особливими освітніми потребами на освіту. Аналіз визначень дає підстави стверджувати, що визначення вчених містять категорії «рівність», «право», «можливості», «залучення». Варто наголосити, що лексична палітра визначення сформована під впливом законодавчої бази у галузі інклюзивної освіти, що на думку Т. Бондар розвивається у правовій парадигмі із 2009 р. [3].

Розглянемо еволюцію поняття «інклюзивна освіта» у науково-педагогічному дискурсі США. Як зазначає Т. Бондар [3], еволюція поняття «інклюзивна освіта» у системі освіти США потрактована в контексті соціального руху за права людини (1954 рік). Цікавим є той факт, що у США система інтегрованого та інклюзивного навчання почала активно впроваджуватися після ухвалення у 1975 р. Закону «Про освіту осіб з порушеннями», який регламентував право на одержання освіти без обмежень для всіх без винятку осіб, в тому числі і дітей з інвалідністю.

Такий кардинальний підхід потребував реформування шкільної системи для забезпечення рівного доступу всім учням до якісної освіти, формування позитивного ставлення учителів й учнів до залучення учнів з інвалідністю; збільшення участі всіх учнів без винятку в різних формах діяльності та підвищення якості навчання всіх учнів. Так, Дж. Роджерсхарактеризує інклюзивну освіту як обов'язок надавати максимально можливі освітні послуги кожній дитині в школі, класі, передбачати надання послуг, а не переміщення дитини до послуг, як у разі з відокремленими спеціальними закладами. На думку С. Райс [3], визначення поняття «інклюзії» залежить від розуміння інвалідності, що постійно змінюється. Концептуалізацію терміна «інклюзія», згідно з міркуваннями науковця, уможливить ґрунтовний аналіз характеристики середовища, що потенційно задовольнить потреби учнів з інвалідністю. К. Савіч розглядає інклюзію як багаторівневий концепт, що містить 4 складові: 1) усі учні здобувають освіту в школі за місцями проживання; 2) підґрунтям для зарахування до класу ЗМШ слугує концепція природного співвідношення, що передбачає відношення кількості людей з інвалідністю до чисельності осіб без інвалідності в природних умовах соціуму; 3) навчання й пізнавальна діяльність у загальноосвітньому середовищі постійно змінюються під впливом спеціальної освіти, що забезпечує успішне функціювання дітей з інвалідністю; 4) зарахування до класу ЗМШ корелюється з віком учня [3]. Такі науковці, як С. Сміт, А. Тернбул, Р. Тернбул, М. Шенк [9], виокремлюють чотири умови, що забезпечують ефективність організації інклюзивного загальноосвітнього середовища: універсальний дизайн навчання, інклюзивність у ставленні до всіх учнів, співпраця, використання мультидисциплінарного підходу до забезпечення диверсифікованих потреб учнів. Учена М. Сепон-Шевін бере до уваги соціальну справедливість як основний складник інклюзії та закликає не зосереджуватися на фізичних порушеннях. Інклюзія, за висловом автора, спонукає суспільство шукати відповіді на запитання про характеристики особистості, що вможливлять процвітання майбутнього покоління в диверсифікованому суспільстві [3]. Дослідниця впевнена, що впровадження інклюзивної освіти стимулює суспільство до створення нової моделі суспільного устрою, яка задовольняє потреби всіх членів громади. Отже, як бачимо, науковці, роблячи спроби потрактувати сутність інклюзивної освіти, переосмислили накопичений досвід і виокремили певні риси, які називають провідними для зазначеного терміна.

Варто наголосити, що у законодавчих актах США відсутнє тлумачення інклюзивної освіти. Натомість в країні послуговуються терміном «найменш обмежувальне середовище». Зазначене в Державному Законі 94-142 «середовище з мінімальними обмеженнями» в освітній практиці трактується як звичайний клас у масовій школі у якому відбувається, так зване, інклюзивне навчання, яке, є: «навчання учнів з особливими потребами в звичайних класах із наданням їм відповідних послуг» [4]. Із 1986 р. під впливом «Ініціативи загальної освіти» інклюзивну освіту тлумачать як зобов'язання надавати максимально можливі освітні послуги кожній дитині в школі, класі [3], а переміщення учнів з інвалідністю до спеціальних класів, школи або інше вилучення із загальноосвітнього середовища відбуваються лише тоді, коли учень потребує надзвичайно складного супроводу.

Можемо стверджувати, що інклюзивне навчання у сучасному контексті США - це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з інвалідністю через організацію навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно-орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. Варто наголосити, що до переліку дітей із інвалідністю у США належать діти, які відчувають труднощі у навчанні, мають порушення поведінки, діти з іншого культурного та мовного середовища і ті, кого у школі, незалежно від причини, зараховують до групи ризику. Ці учні мають спільні навчальні цілі з їхніми однолітками, а соціальна адаптація та навчальна програма є невід'ємною частиною загального освітнього процесу школи. Зокрема, інклюзивна освіта - комплексна система надання освітніх послуг, яка враховує особливості розвитку всіх учнів.

Отже, у статті подано аналіз сутності поняття «інклюзія» у вітчизняному та зарубіжному дискурсі (США) та виокремлено спільності й відмінності цього педагогічного явища. Можна стверджувати, що відмінними між США та Україною у запровадження інклюзивної освіти є хронологічні межі, адже в Україні рух в інклюзивній парадигмі почався з 2009 року, а в США - з 1954 року, з розгляду судової справи «Браун проти відділу освіти м. Топіки, штату Канзас». Саме це вважають першопочатком в історії розвитку інклюзивного руху. Спільність можемо простежувати в русі від інтеграції до інклюзії.

Визначаючи інклюзію та сегрегацію як взаємовиключні поняття, а загальноосвітні і спеціальні класи як принципово відмінні середовища, інклюзивне навчання ми розглядаємо як ефективне організаційне реформування шкільної освіти. Аналіз досліджуваної проблеми дає підстави стверджувати, що досвід США може стати добрим прикладом для розвитку інклюзивної моделі в Україні.

Список використаних джерел

інклюзивна освіта педагогічний дискурс

1. Балакірська Л. В. Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами / Л. В. Балакірська // Методичні орієнтири. - 2011. - № 6. - С. 11-13.

2. Бондар В. І. Інклюзивне навчання як соціально-педагогічний феномен / В. І. Бондар // Рідна школа. - 2016. - С. 10-14.

3. Бондар Т. І. Тенденції розвитку інклюзивної освіти у США та Канаді: автореф. дис. ... д-ра пед. наук / Т. І. Бондар. - 2019. - 39 с.

4. Бондар Т. І. Правові передумови розвитку спеціальної освіти в США / Т. І. Бондар // Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук. - 2014. - Ч. 1. - С. 110-113.

5. Асистент учителя в інклюзивному класі:навчально-методичний посібник /

Н. М. Дятленко, Н. З. Софій, О. В. Мартинчук, Ю. М. Найда. - 2015. - 172 с.

6. Про освіту: Закон України. Прийнято Верховною Радою України 05.09.2017 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19.(дата звернення: 01.05.2021).

7. Калініченко І. О. Інклюзивна освіта / І. О. Калініченко. - К., 2011. - С. 72-74.

8. Про затвердження концепції розвитку інклюзивного навчання від 01 жовтня 2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-kontseptsii-rozvitku-inklvuzivnogo-navchannya.(дата звернення: 01.05.2021).

9. Special education in today's schools / A. Turnbull, R. Turnbull, M. Shank, S. J. Smith. - 2003. - 565 р.

References

1. Balakirs'ka, L. V., 2011. Inklyuzyvnaosvitadlyaditey z osoblyvymypotrebamy [Inclusive education for children with special needs]. Methodical guidelines, 6, pp. 11-13.

2. Bondar, V. I., 2016. Inklyuzyvnenavchannya yak sotsial'no-pedahohichnyyfenomen [Inclusive education as a socio-pedagogical phenomenon]. Native school, pp. 10-14.

3. Bondar, T. I., 2019. Tendentsiyirozvytkuinklyuzyvnoyiosvity u SShA ta Kanadi [Trends in inclusive education in the United States and Canada]. Abstract of the dissertation. Doctor of Pedagogical Sciences.

4. Bondar, T. I. 2014. Pravoviperedumovyrozvytkuspetsial'noyiosvity v SShA [Legal preconditions for the development of special education in the United States]. Actual problems of social sciences and humanities, 1, pp. 110-113.

5. Dyatlenko, N. M., Sofiy, N. Z., Martynchuk, O. V. and Nayda, Yu. M. 2015. Asystentuchytelya v inklyuzyvnomuklasi [Teacher's assistant in an inclusive classroom].

6. Pro osvitu: ZakonUkrayiny. PryynyatoVerkhovnoyuRadoyuUkrayiny 05.09.2017 r. [About education: Law of Ukraine. Adopted by the VerkhovnaRada of Ukraine on September 5, 2017]. [online] Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19. [Accessed 01 May 2021].

7. Kalinichenko, I. O. 2011. Inklyuzyvnaosvita [Inclusive education].КуА.

8. Pro zatverdzhennyakontseptsiyirozvytkuinklyuzyvnohonavchannya vid 01 zhovtnya 2010 r. [On approval of the concept of inclusive education development from October 1, 2010]. [online] Available at:https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-kontseptsii-rozvitku-inklyuzivnogo-navchannya. [Accessed 01 May 2021].

9. Turnbull, A., Turnbull, R., Shank, M. and Smith, S. J. 2003. Special education in today's schools.

Размещено на Allbest.ru