Цифрова компетентність майбутнього учителя як чинник забезпечення якості педагогічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Цифрова компетентність майбутнього учителя як чинник забезпечення якості педагогічної діяльності

Павленко Віта Віталіївна,

кандидат педагогічних наук, доцент, кафедра професійно-педагогічної, спеціальної освіти, андрагогіки та управління

Петровська Олеся Юріївна,

магістранка

м. Житомир

Анотація

У статті розглянуто шляхи удосконалення цифрової компетентності майбутнього вчителя для забезпечення якості педагогічної освіти. Виділено рівні цифрової підготовки та шляхи формування.

Ключові слова: цифрова компетентність, інформаційна грамотність, комп'ютерна грамотність, комунікативна грамотність, медіаграмотність.

Abstract

Key words: digital competence, information literacy, computer literacy, communicative literacy, media literacy.

Основна частина

Сьогодні людство ввійшло у якісно новий етап свого розвитку - епоху формування глобального суспільства знань. Ключовим чинником структурних змін у суспільстві є інформатизація - процес проникнення ІКТ, комп'ютерної техніки та телекомунікацій у всі сфери людської діяльності. Суспільство знань має бути комфортним суспільством для всіх його мешканців - від новонародженого до пенсіонера, включаючи осіб з обмеженими можливостями та спеціальними потребами.

Застарілі методики викладання, відсутність стандартів цифрової компетентності, відповідної системи підвищення кваліфікації з питань цифровізації освіти для педагогічних працівників на різних рівнях освіти та для різних закладів освіти, а також низька доступність цифрових технологій для всіх учасників освітнього процесу, особливо у віддалених територіях країни призвели до низького рівня цифрової компетентності освітян в усіх сегментах державної системи освіти [1].

Питання використання засобів інформаційних технологій у процесі професійної підготовки знайшли відображення в роботах А. Андрющак, В. Білошапко, С. Бешенкова, І. Богданової, В. Виноградова, Р. Гуревича, М. Жалдака, Н. Клокар, А. Кузнєцова, В. Лєдньова, Ю. Триуса, І. Роберт, В. Шевченка та ін.

Цифрова компетентність - це одна з пріоритетних компетентностей, без якої неможливо уявити ефективну роботу сучасного вчителя. В умовах карантину саме цифрові технології дають змогу не зупиняти навчання, а безпечно продовжувати його дистанційно.

У сучасній сфері здобуття освіти значного поширення набув компетентнісний підхід для оцінки кваліфікаційного рівня вчителя. Цей підхід застосовується для того, щоб процес навчання відповідав тенденціям суспільства періоду інформатизації й глобальної масової комунікації.

Згідно з теорією В. Краєвського, будь-яка компетентність поділяється на чотири загальні елементи:

- Мотиваційно-цільова складова - передбачає наявність мотиву досягнення мети, готовності та інтересу до роботи, постановки та усвідомлення цілей педагогічної діяльності.

- Когнітивна складова - передбачає наявність знань, умінь та навичок й здатність їх застосування в професійній діяльності, вміння аналізувати, класифікувати та систематизувати програмні засоби.

- Операційно-діяльнісна складова - передбачає ефективність та продуктивність діяльності, застосування на практиці набутих знань та вмінь.

- Рефлексійна складова - передбачає готовність до пошуку розв'язання проблем, до їх творчого перетворення на основі аналізу своєї діяльності, у зв'язку з тим, що обсяг знань та уміння не забезпечують необхідний розвиток потенціалу особи.

Згідно з державними вимогами до володіння навичками комп'ютерних технологій, виділяють три наступні види цифрової компетентності:

1. Методична: здійснення усвідомленого вибору освітніх технологій, у тому числі інформаційних, а також здійснення вибору електронних освітніх ресурсів;

2. Організаційно-педагогічна: реалізація контрольно-оцінювальної діяльності в освітньому процесі з використанням сучасних способів оцінювання в умовах інформаційно-комунікаційних технологій;

3. Діяльнісна: знання основ роботи з текстовими редакторами, електронними таблицями, електронною поштою та браузерами, мультимедійним обладнанням.

Вчителі повинні критично оцінювати правдивість, надійність інформаційних джерел, вплив відомостей на свідомість та розвиток особистості учня, на прийняття рішень, та усвідомлювати юридичні та етичні аспекти, пов'язані з використанням цифрових технологій.

Вчителі та керівники школи далеко не завжди усвідомлюють, що інформатизація школи пов'язана, перш за все, з оновленням змісту освіти, методів та організаційних форм навчальної роботи, у тому числі як наслідок застосування комп'ютерних технологій для розв'язання повсякденних педагогічних завдань.

Цифрова грамотність педагога - це система базових знань, навичок та установок у сфері повсякденного використання цифрових технологій, як і в інших професіях [2, с. 1-14].

Цифрові компетентності охоплюють уміння використовувати, фільтрувати, оцінювати, створювати, проєктувати та поширювати цифрові освітні ресурси.

Робота з цифровими технологіями та цифровим контентом вимагає рефлексивного та критичного, і водночас допитливого, відкритого та перспективного ставлення до їх розвитку. Вона також вимагає етичного, безпечного та відповідального підходу до використання цифрових ресурсів.

Науковцями виділено п'ять рівнів підготовки:

1. Початківець: діяльність згідно з системою правил, занадто обмежена та непрофесійна.

2. Досвідчений початківець: розуміє аспекти ситуаційних моментів.

3. Практикант: усвідомлено працює над досягненням поставлених цілей та планів.

4. Досвідчений практикант: дивиться на ситуацію загалом та діє

відповідно до своїх переконань.

5. Експерт: повністю відчуває та розуміє ситуацію та приділяє увагу найголовнішим аспектам [4, с. 95-98].

Здебільшого вчителі вже пройшли рівень початківця і навіть рівень досвідченого початківця, і таким чином, мають рівень практиканта.

Процес формування ІКТ-компетентності майбутнього вчителя повинен мати розвивальний характер. Розглянувши різні підходи до рівнів становлення цифрової компетентності майбутнього вчителя, проаналізувавши кілька класифікацій та на основі проведеного тестування пропонуємо три рівні формування цифрової компетенції майбутнього вчителя:

1. Базовий рівень.

2. Поглиблений рівень.

3. Професійний рівень.

Шляхи застосування опису та інформації про рівні цифрової компетентності педагогічного працівника найрізноманітніші. Оцінка рівня сформованості цифрової компетентності вчителів необхідна для проведення їх атестації та сертифікації, а також для оцінювання та самооцінювання їх професійної діяльності. На основі визначення власної цифрової грамотності вчитель створює, аналізує та вдосконалює навчальні плани та навчальні програми. Освітні заклади мають застосовувати знання про рівень цифрової підготовки вчителів для формування індивідуальних програм професійного розвитку та професійної поведінки педагогічних працівників в цифровому суспільстві. У таблиці 1 наведено ключові критерії оцінки рівня цифрової грамотності, які зіставляються у дослідженнях.

цифровий грамотність вчитель педагогічний