Фізичне виховання як чинник формування здоров’я студентів технічних спеціальностей

В статті проводиться аналіз стану та розглядаються основні напрямки формування здорового способу життя студентів вишів під час фізичного виховання. Встановлено, що ефективність фізичного виховання та формування здорового способу життя студентів пов'язані з різними факторами. В залежності від конкретних моментів на перший план виходять питання зміцнення матеріально - технічної бази для фізкультурно - спортивних занять, а також підвищення рівня фінансового забезпечення та покращення науково - методичного рівня викладачів кафедр фізичного виховання тощо.

Відзначено, що реалізація вказаних напрямків необхідна в межах кожної дисципліни зокрема в фізичному вихованні. Сьогоднішня гнучка програма з фізичного виховання для вищих навчальних закладів надає кафедрам варіантні можливості втілення закладених ідей, але в той же час має й певні невідповідності. Особливо чітко вони проявляються в системі «мета - результати». Наголошено, що фізичне виховання та здоровий спосіб життя є одними з найважливіших елементів виховання активних громадян незалежної країни під час їх навчання.

Ключові слова: здоровий спосіб життя, фізичне виховання, здоров'я, тренувальні заняття, фізичні вправи, студентська молодь.

Рябченко В.Г., Донець И.А., Костюченко М.А., Черезов Ю.А.

Физическое воспитание как фактор формирования здоровья студентов технических спеціальностей

В статье проводится анализ современного состояния и основных направлений формирования здорового образа жизни студентов вузов в процессе физического воспитания. Определено, что эффективность физического воспитания и формирования здорового образа жизни студентов в вузах обусловлена разными факторами. В зависимости от конкретных условий на первый план выдвигаются вопросы укрепления материально - технической базы для физкультурно - спортивных занятий, а также повышения уровня заработной платы и повышение научно - методической подготовки преподавателей кафедры физического воспитания.

Отмечено, что реализация названных направлений необходима в каждой дисциплины, а конкретнее, в физическом воспитании. Та гибкая программа по физическому воспитанию для учебных заведений, которая есть в настоящее время, предоставляет кафедрам разнообразные возможности воплощения заложенных в ней идей и в то же время имеет ряд несоответствий. Особенно чётко они проявляются в системе «цели - результаты».

Физическое воспитание и здоровый образ жизни являются одними из важнейших элементов воспитания активных граждан во время их обучения.

Ключевые слова: здоровый образ жизни, физическое воспитание, здоровье, тренировочные занятия, физические упражнения, студенческая молодёжь.

Ryabchenko V., Donets I., Kostyuchenko M, Cherezov Y.

Physical education as a factor in shaping the health of students of technical specialties

The article describes a modern state and main directions of forming health mode of life of students when physical education. It is stated that the effectiveness of physial education and forming health mode of life of students is conditioned with the help of various factors. Depending on certain conditions the main items are the questions of strengthening material and technical base for sport lessons, increasing a level of financial providing as well as imroving scientific and methodological level of teachers of physical education etcetera.

It is noted that a realization of stated directions is necessary for each discipline namely at physical education. At present the flexible program on physical education for higher educational establishments gives the possibility of realization the ide as but at the same time it has some disadvantages. These disadvantages are seen at a system “purposes - results”.

Physical education and health mode of life are the one of the most important elements of forming active people of a state when their learning.

Key words: health mode of life, physical education, a health, training lessons, physical exercises, students.

Вступ

Постановка проблеми. Науковці говорять про те, що протягом останніх десятиріч склалася тенденція на зниження здоров'я та фізичної підготовленості дітей дошкільного віку, школярів та учнів середніх спеціальних навчальних закладів, а також студентів вишів. Це пов'язано не тільки з економікою та з екологією, а також з недооцінкою в навчальних закладах оздоровчої та виховної ролі фізичного виховання такого контингенту населення відповідно до сучасних вимог.

Сьогоднішні процеси економічного та соціального розвитку вимагають нового підходу до фізичної культури, а також до формування здорового способу життя та фундаментального обгрунтування норм фізичного виховання.

Аналіз нових досліджень та публікацій. Згідно з твердженнями низки дослідників, в фізичному вихованні студентської молоді є така ситуація, яка полягає в протиріччі між рівнем соціальних вимог і ефективністю фізичного виховання. Вирішення цього питання тільки шляхом покращення матеріальної бази та підвищення рівня професійної підготовки педагогічних кадрів на даний момент недостатньо.

Виходячи з вище викладеного, необхідно шукати інші шляхи підвищення ефективності фізичного виховання в вищих навчальних закладах. Провідні фахівці до основних напрямків роботи відносять: вдосконалення внутрішньо - системних зв'язків та відносин в народній освіті; підвищення якості програмно - нормативного забезпечення. Треба відзначити те, що фізичне виховання, як частина загальної системи народної освіти, повинно змінюватися відповідно до особливостей його розвитку та функціонування.

Дані досліджень фізичного стану студентської молоді говорять про те, що значна кількість студентів (більше 36 %) та студенток (73 %) практично не займаються фізичною культурою в вільний від занять час. Заняття фізичною культурою викликають поганий настрій та пригніченість у 70 % студентів та у 47 % студенток. Втомленість, в'ялість, роздратованість відмічені після таких занять у 72 % студентів та 82 % студенток. Разом з цим п'ята частина обстежених мають надлишкову масу; 50 % мають відхилення в розвитку опорну - рухового апарата. Близько 60 % абітурієнтів мають вкрай низьку фізичну підготовку.

Результати дослідження

Процес формування здорового способу життя та занять фізичною культурою передбачає вирішення таких виховних, розвиваючих та оздоровчих завдань: виховання потреби в фізичному вдосконаленні та в здоровому способі життя; формування системи теоретичних знань та практичних навичок в області фізичної культури; забезпечення необхідного рівня професійної готовності майбутніх фахівців, яке включає фізичну підготовленість, тренованість, працездатність, розвиток професійно - значущих фізичних якостей та психологічних здібностей; повноцінне використання засобів фізичної культури для профілактики захворювань, збереження та зміцнення здоров'я, оволодіння навичками самоконтролю під час фізкультурно - спортивних занять; залучення студентів до активної фізкультурно - оздоровчої діяльності із засвоєнням цінностей фізичної культури та набуттям досвіду її використання з метою всебічного розвитку особистості.

Однак наявна система фізичного виховання та формування здорового способу життя студентів не дозволяє в повній мірі вирішувати поставлені завдання. Причинами цього є: недостатня кількість закінчених науково - дослідних робіт з даного питання; недостатнє число педагогічних кадрів, які ставлять на меті не тільки освітні, але й оздоровчі завдання; недостатня матеріальна база з приладами для експрес - діагностики ефективності педагогічного процесу; недостатня організація роботи; матеріальні стимули не спостерігаються.

До основних недоліків системи фізичного виховання та формування здорового способу життя в вишах відносяться: відсутність єдиного підходу в визначенні структури та змісту тестування, а також оцінки здоров'я та фізичної підготовленості студентів; недостатня наукова обгрунтованність та добротність самих фізичних вправ, прийнятих як тести контролю за рівнем розвитку фізичних якостей, рухових вмінь та навичок; відсутність послідовності в змісті тестування та нормативах оцінки на різних етапах формування особистості; використання в якості нормативів оцінки фізичної підготовленості «норми більшості», яка одержана як середня величина при кількісному аналізі; недостатнє враховування вимог щодо моторики людини від сучасного виробництва.

Для вирішення цих питань важливо вдосконалити мотиваційно - потребову сферу студентів і на цій основі сформувати в них активне та здорове ставлення до фізкультурно - оздоровчих занять та до фізичного вдосконалення.

Особлива увага працівників вишів звертається на студентів, які поступають на перший курс. Відмічається, що більшість з них не мають достатньої фізичної та спортивно - технічної підготовленості. Низький рівень мотиваційно - потребової сфери пов'язаний з недостанім знанням питань щодо фізичної культури та здорового способу життя, а також обмеженістю фізкультурно - спортивних інтересів. Все це відображається й на ставленні їх до навчальних та позанавчальних занять фізичними вправами, а також впливає на успішність та відвідування занять. Недостатній розвиток фізичних якостей викликає занижену самооцінку, невпевненість в собі, а це викликає пасивність та незадоволення заняттями.

При вивченні динаміки фізичного розвитку та фізичної підготовленості студентів, а також їхнього здоров'я в період навчання в виші деякі автори вважають, що темпи приросту показників фізичної підготовленості студентів після 2 - го курсу сповільнюються, а на 4 - му навіть різко знижуються.

Очевидно, що систематична фізкультурно - оздоровча робота з основною масою студентів ведеться не на відповідному рівні. В більшості вишів України фізичним вихованням на старших курсах продовжує займатися лише та незначна частина студентів, яка досягла певних досягнень в певному виді спорту. Більшість студентів знаходиться осторонь від занять фізичною культурою та спортом. Це говорить про те, що планомірна робота кафедр фізичного виховання та спортивних клубів зводиться до певної спортивної підготовки незначної кількості студентів. Це пояснюється тим, що правління спортивних клубів, яке перш за все повинне вирішувати завдання організації фізкультурно - оздоровчої та спортивно - масової роботи в позанавчальний час, займається підготовкою ведучих спортсменів, формуванням збірни х команд для змагань тощо. Як правило, цими питаннями займаються й кафедри фізичного виховання. Така підміна масово - оздоровчої та навчально - виховної роботи з фізичного виховання нерідко спостерігається.

Треба зазначити те, що вирішення даного питання ось яке: на основі єдиного керівництва, а також на об'єднанні зусиль всіх зацікавлених організацій добиватись більш гармонійного та повноцінного використання різних форм фізичного виховання, створюючи цим самим необхідний і достатній руховий режим.

Пошук резервів для збільшення обсягу рухової діяльності йде, як правило, двома шляхами.

Перший визначається якістю програмно - нормативних документів вищої школи; в залежності від вдосконалення програми відмічається постійне збільшення кількості годин для фізичного виховання. Але це вимагає збільшення штатів й розширення спортивної бази вишів.

Альтернативний напрямок пов'язаний з вдосконаленням форм організації навчання, а також зі збільшенням кількості рухової активності за рахунок більш вузької спеціалізації та підвищення моторної щільності занять; за рахунок постійного покращення методики їх проведення для того, щоб сформувати у студентів звичку стосовно систематичного використання засобів фізичної культури та спорту в позанавчальний час.

Заняття із спортивною спрямованістю позитивно впливають на вирішення деяких питань фізичного виховання. Зокрема, коли є спортивна спеціалізація, краще здійснювати періодизацію фізичної підготовки й визначати ступінь засвоєння рухових дій. Все це дозволяє студентам показувати більш високі результати й добиватися виконання розрядних нормативів. Але не можна не відмітити те, що побудова навчання на основі спортивної спеціалізації дає певний однобічний розгляд цього питання. Зокрема деякі автори говорять так: ця форма занять недостатньо впливає на всебічний фізичний розвиток студентів.

Ми вважаємо, що використання одного з видів спорту разом з додатковим обсягом вибіркових фізичних вправ дозволяє отримати достатній результат. Студенти мають як всебічний фізичний розвиток, так й високи й ступінь спортивно - технічної підготовленості.

Ми вважаємо, що періодичне включення в фізкультурно - оздоровчі заняття елементів кругового тренування дозволить виключити елемент монотонності занять та сприятиме різнобічному впливу на організм тих, хто за ймається. В літературі зустрічаються дані про вплив кругового тренування на динаміку фізичного розвитку та фізичної підготовленості студентів. Також проводились дослідження щодо використання різних варіантів комплексно - кругової форми проведення занять із застосуванням обтяжень при виконанні вправ. При цьому студентів орієнтують на відповідний режим рухової діяльності. Така форма проведення занять більш ефективна при вдосконаленні певних проявів рухових якостей. Крім цього, вона більшою мірою сприяє підвищенню активності, а також цілеспрямованості та дисципліни у студентів на навчальних заняттях.

Про користь комплексного підходу при організації навчально - тренувального процесу говорять багаточисельні експериментальні дані, а саме: використання цього підходу дає гармонійний розвиток людини, а різнобічні навантаження покращують силу, швидкість та витривалість більшою мірою аніж односпрямовані вправи.

Одним із шляхів підвищення ефективності фізичного виховання в виші є покращення якості навчального заняття. Практика роботи показує, що ефективність заняття з фізичного виховання в даний час визначається не вибором одного, хай навіть ефективного метода, а використанням комплексу методів і прийомів, а також вмінням їх організовувати, а це дозволяє отримати максимальний результат.

Основною формою цілеспрямованого використання фізичної культури та спорту в вищій школі є обов'язкові навчальні заняття. Однак вони не забезпечують якісного вирішення завдань фізичного виховання та формування здорового способу життя студентів.

Очевидно, що фізичне виховання й формування здорового способу життя є одним єдиним процесом без якого неможливо вирішення основного завдання - гармонійний розвиток психічно та фізично здорової особистості.

Сьогодні питання здоров'я є предметом досить інтенсивних та різнобічних досліджень. Світоглядною і методологічною основою цих досліджень є філософське осмислення феномена здоров'я.

Філософія розглядає питання здоров'я як назріле практичне питання на сучасному етапі його розвитку та виділяє її практичну та гносеологічну сторони.

Здоров'я людини як практичне питання - це питання про створення необхідних економічних, а також соціальних, політичних та духовних аспектів здоров'я людини.

Здоров'я як пізнавальне питання постає як питання приведення в відповідність сформованих раніше знань про те, що є здоров'я людини з сучасним рівнем вимог науки та практики (тобто на нових методологічних, теоретичних та емпіричних рівнях).

Здоров'я - це комплексне поняття, яке не може бути виведене поза межі філософської концепції людини, науковим виразом якої виступає філософське вчення про людину; це вчення орієнтується на те, що людина є результатом природньої, а також біологічної та соціальної еволюції та як породження цієї еволюції повинно бути оптимально пристосованою до природи та до створеною людиною культури.