Розвиток комунікативних здібностей учнів: теоретичний аналіз

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Кафедра педагогіки

Розвиток комунікативних здібностей учнів: теоретичний аналіз

А. Король, к.п.н., доцент

Анотація

Ключові слова: здібності; комунікативні здібності; комунікація; спілкування; педагогічні умови.

Annotation

Development of communicative skills of students: theoretical analysis

Anzhela Korol, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogy Department, Kryviy Rih State Pedagogical University

The problem of development of communicative abilities of students is relevant and promising. Communication between the teacher and the students, as well as between the students themselves, is so problematic that its decision depends largely on many conditions: the relationship between members of the classroom team; the influence of the teaching staff on the life and activities of the class team; the attitude of the class team to the teachers teaching in this class; the attitude of the subject teacher to students with different abilities to study and perception of the subject (physics, mathematics, history, etc.); the ability of the student to express their views on the material that is offered to them by the teacher; the student's ability to correct analyzing of the education material presented by the teacher; the student's ability to give the correct answer to the question of his friend about why he did not understand the education material offered by the teacher in a proper way, etc.

The article discusses the interpretation of the concepts “ability", “communication skills", “communication" from different points of view. As the analysis of the literature has shown, there are several types of classifications of types of abilities. For example: according to the content and nature of the activity, the abilities are divided into general and special. According to the level of use-for educational and creative. There are also theoretical and practical abilities.

Keywords: abilities; communication skills; communication, pedagogical conditions of the development of communication skills; a structure of communication skills; dependence of communication skills on the development of the students 'personality.

Постановка проблеми

У постіндустріальному, інформаційному суспільстві проблема розвитку комунікативних здібностей є однією з важливих.

Особливо це стосується освітньої сфери, покликаної суспільстві проблема розвитку забезпечити підготовку підростаючого покоління до життя у світлі різноманітних зв'язків, відносин, комунікативних можливостей. Про це свідчать прийняті в останні роки державні нормативні документи: “Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр.” (2012), “Проект Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 рр.” (2014), Проект закону України “Про освіту” (2016), в яких так чи інакше визначається формування в учнівської молоді уміння міжособистісного спілкування, комунікативних відносин.

В психолого-педагогічній літературі можна зустріти ствердження про те, що поняття “комунікація” і “спілкування” тотожні (Н. Вітюк, А. Коваленко, Л. Коломинський тощо). Це не зовсім так. Часто під спілкуванням розуміють процес взаємодії між двома чи кількома особами за допомогою вербальних і невербальних засобів, спрямований на обмін особистісними установками, поглядами, враженнями, думками та враженнями, встановлення та розвитку контактів між ними. Комунікацію розуміють як процес обміну різною інформацією, спілкування із метою передавання та одержання інформації. Тому вважається, що ці два поняття близькі між собою, але поняття “комунікація” ширше по об'єму.

З поняттям комунікації та спілкування тісно пов'язані такі поняття як здібності, комунікативні здібності. Як вважають О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Б. Теплов та інші вчені, процес розвитку здібностей людини є процес розвиту людини. Комунікативні здібності сприяють досягненню високих результатів у комунікативній діяльності. На думку ряду авторів (Г. Данченко, Н. Вітюк, М. Заброцького та інших), комунікативні здібності сприяють більш ефективної передачі інформації, встановленню контактів, розумінню комунікативної ситуації, спілкуванню та взаємодії з іншими людьми. Вони є передумовою опанування молоддю знань, умінь та навичок, які обумовлюють успішність комунікативної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема розвитку комунікативних здібностей у психолого-педагогічної літературі не нова. Тією чи іншою мірою даною проблемою займалися такі вчені, як Н. Волкова, І. Зимня, О. Леонтьєв, Б. Ломов, Р. Немов, Ю. Пассов, В. Семиченко, А. Скалкін, Б. Теплов та ін. Наприклад, загальнопсихологічні основи теорії здібностей вивчали В. Дружинін, О. Леонтьєв, Б. Теплов та ін. Н. Вініченко, Ж. Глозман, Л. Засекіна, С. Рубінштейн досліджували проблеми закономірності розвитку, змісту, структури комунікативних здібностей, їх сутнісні характеристики. А. Бодальов, Р. Немов розглядають поняття “комунікативні здібності”, їх роль у житті людини. Н. Кузьміна, О. Леонтьєв, К. Платонов, К. Роджер розглядають комунікативні здібності як чинник успішної самореалізації особистості. Н. Вітюк, Н. Волкова, Г. Данченко, Н. Завіниченко, К. Соснова розглядають комунікативні здібності як складову комунікативної компетенції, а також розвиток комунікативних здібностей учнів у навчальному процесі.

Не зважаючи на те, що проблема розвитку комунікативних здібностей учнів знайшла своє відбиття у багатьох наукових працях, на наш погляд окремі аспекти розвитку комунікативних здібностей школярів залишаються ще недостатньо вивченими.

Мета статті полягає в аналізі трактування понять “здібності”, “комунікативні здібності”, висвітлення теоретичних проблем розвитку комунікативних здібностей учнів.

Виклад основного матеріалу

Огляд психолого-педагогічної літератури показав, що існує багато трактувань понять “здібності”, “комунікативні здібності”. Наведемо деякі трактування даних понять.

В “Українському педагогічному словнику” говориться, що “Здібності - це стійкі індивідуальні психічні особливості людини, які є необхідною внутрішньою умовою її успішної діяльності. Вони виявляються у тому, як людина вчиться, одержує певні знання, уміння й навички, освоює певні галузі діяльності, включається у творче життя суспільства” [6, 135].

О. Винославська під здібностями розуміє “індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають умовам успішного виконання тієї чи іншої діяльності, а саме - набуття знань, умінь і навичок; використання їх у практиці” [2, 212].

Л. Столяренко і С. Самигін відзначають, що “здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, що забезпечують успіх у діяльності, у спілкуванні й легкості в оволодінні ними” [16, 305].

Аналіз літератури показав, що існує декілька класифікацій видів здібностей, в основі яких покладені різні ознаки. Наприклад, за змістом і характером діяльності здібності поділяють на загальні й спеціальні. За рівнем застосування - на учбові і творчі. Розрізняють також теоретичні й практичні здібності [1].

Згідно з даною класифікацією загальні здібності забезпечують успішне виконання різних видів діяльності (таких, які вимагають прояву високорозвиненого інтелекту і напруженої розумової діяльності) і дають можливість успішно навчатись. Спеціальні здібності проявляються в певній сфері діяльності учнів - музиці, математиці, малюванні, спорті, техніці тощо. У одного учня можливе поєднання як загальних, так і спеціальних здібностей.

Учбові здібності проявляються як швидке і якісне засвоєння знань, вироблення вмінь, однак не передбачають оригінальності продуктів діяльності. Творчі здібності виявляються через створення учнями нестандартних, оригінальних продуктів діяльності. Для досягнення рівня творчих здібностей учень спочатку виробляє учбові здібності.

Теоретичні здібності пов'язані з наявністю в учнів теоретичного, абстрактного мислення. Практичні здібності передбачають не тільки наявність, але і переважання в діяльності практичного, наочно-дійового мислення.

Кожна здібність має свою структуру в залежності від розвитку особистості. У літературі виділяють два види розвитку здібностей: репродуктивний та творчий. Також в структурі здібностей розрізняють провідні й допоміжні властивості. Наприклад, провідними властивостями в літературних здібностях є особливості творчої уяви та мислення, яскраві наочні образи пам'яті, розвиток естетичних почуттів, почуття мови; в математичних - уміння узагальнювати, гнучкість процесів мислення, легкий перехід від прямого до зворотного ходу думки; у художних - особливості творчої уяви і мислення, властивості зорової пам'яті, розвиток естетичних почуттів та ін. [13].

Розглянемо поняття “комунікативні здібності”. В “Енциклопедичному словнику” дається таке визначення даного поняття: це “індивідуально- психологічні особливості особистості, що забезпечують ефективну взаємодію та адекватне взаєморозуміння між людьми в процесі навчання або виконання спільної діяльності. Комунікативні здібності дозволяють успішно вступати в контакт з іншими людьми, здійснювати комунікативну, організаторську, педагогічну та інші види діяльності” [14, 300].

У “Словнику термінів з психологічного консультування” говориться: “Комунікативні здібності - здібності людини, які виявляються в її спілкуванні з людьми. Вони включають в себе вміння слухати і розуміти людей, впливати на них, установлювати з ними гарні особисті та ділові взаємини” [15].

Н. Вітюк вважає, що комунікативні здібності - це “комплекс індивідуально-психологічних особливостей, що забезпечують здатність індивіда до активного й ефективного спілкування, передачі й адекватного сприймання інформації, організації взаємодії з іншими людьми, правильного розуміння себе і своєї поведінки та партнерів у спілкуванні, їх поведінки, що є необхідними умовами успішної життєдіяльності людини” [4, 165].

Р. Немов стверджує, що “комунікативні здібності - це знання, уміння й навички, пов'язані з процесом спілкування людей. Вони містять у собі вміння слухати й розуміти людину, установлювати з нею гарні особистісні й ділові взаємини, чинити на неї психологічний вплив” [10, 139].

А. Нісімчук і О. Падалка надають таке визначення: “Комунікативні здібності - це риси особистості, яка керується певними мотивами в реалізації цілей при здійсненні контактів, спілкуванні, обміні інформацією з іншими людьми” [11,87].

Відсутність у літератури єдиного підходу до трактовки поняття “комунікативні здібності”, на наш погляд, породжено його термінологічною невизначеністю.

Сучасні вчені класифікують комунікативні здібності на декілька груп:

1) загальні й спеціальні;

2) вербальні й невербальні;

3) спеціально-важливі й універсально-важливі;

4) стратегічні й тактичні [12, 86].

Багато з них (Н. Вітюк, Н. Волкова, Г. Данченко, Н. Завіниченко, Ю. Якимчук) відносять комунікативні здібності до спеціальних і вважають, що вони є як умовою, так і результатом ефективного спілкування, сприяють активною взаємодією з іншими особами, формуванню комунікативних знань та умінь, передачі різної інформації.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що відсутність єдиного підходу до визначення поняття “комунікативні здібності” веде до відсутності єдиного підходу й до визначення структури комунікативних здібностей. Відповідно до того, які критерії поклав дослідник в основу при розгляді комунікативних здібностей, такі компоненті він вкладає і до структурі комунікативних здібностей.

Так, Г. Андрєєва, А. Батаршов, В. Волкова включають до структури комунікативних здібностей комунікативній, інтерактивній і перцептивній компоненти; Е. Голубєва - псіхофізіологнічний, психологічний та соціально- психологічний; А. Кідрон - сукупність особистісного, поведінкового і пізнавально- оцінювального компонентів; Н. Воробйова пропонує виділити у структурі продуктивність і варіативність спілкування, прояв позитивних емоцій, довіру людей, спостережливість, особливості мовлення та голосу, інтелектуальні якості, самовитримку, емпатичне відношення, толерантність, точність сприйняття, здатність отримувати задоволення від спілкування, комунікативний етикет; М. Скрипко - доброзичливість, емпатію, самоконтроль у конфлікті, гнучкість; Ю. Ємельянов, І. Зотова, С. Петрушін - когнітивний, вольовий, особистісний та інструментальний; П. Чарченко - стратегічні та тактичні блоки, які у взаємодії описують процес комунікації [17, 316-318].

Поняття “комунікативні здібності” включає до себе таке поняття як “комунікація”. У Вікіпедії дається наступне визначення цього поняття: “Комунікація (від лат. сommunicatio - єдність, передача, з'єднання, пов'язаного з дієсловом лат. сommunico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома, або більш особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації” [3].

Н. Волкова вважає, що “комунікація є формою зв'язку, процесом повідомлення інформації за допомогою технічних засобів, актів спілкування між двома або більше індивідами, процесом передачі інформаційного, емоційного або інтелектуального змісту” [5, 420].

Л. Коломинський стверджує, що комунікація це «спілкування, передача інформації, думок, почуттів, волевиявлення людини мовними способами. Комунікація є складним процесом взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у прийнятті й розумінні партнерами один одного» [8, 32]. індивідуальний психологічний творчий комунікативний здібність

В “Українському педагогічному словнику” пишеться, що “комунікація - акт спілкування, зв'язок між двома або більше індивідами, що базується на взаєморозумінні” [6, 174].

Аналіз науковій літератури показав, що поняття “комунікація” досить часто ототожнюють з поняттям “спілкування” і вважають їх синонімами. Але це не зовсім так. Вітчизняні вчені розрізняють ці поняття. Наприклад, М. Каган поділив терміни “комунікація” і “спілкування”:

а) спілкування має практичний і духовний характер, тоді як комунікація - це суто інформаційний процес;

б) спілкування - це міжсуб'єктна взаємодія і структура його діалогічна, тоді як комунікація - це інформаційний зв'язок суб'єкта з будь-яким об'єктом [7, 186].

Також вважається, що спілкування є цілеспрямованим, соціально зумовленим процесом обміну інформацією між людьми в різних сферах трудової, пізнавальної, творчої діяльності і через нього відбувається навчання і виховання людини, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, норм і правил поведінки, звичаїв і традицій.

На думку С. Знаменської, специфіка комунікативного аспекту спілкування полягає в тому, що: спілкування - це активний обмін інформацією між особами, у ході якого предмет спілкування досягається спільно; обмін інформацією передбачає психологічний вплив суб'єктів на поведінку партнера з метою зміни; комунікативний вплив можливий лише тоді, коли суб'єкти володіють єдиною або подібною системою кодування (тобто говорять однією мовою); для спілкування характерні комунікативні бар'єри, що мають соціальний або психологічний характер [7, 186].

Розвитку комунікативних здібностей учнів буде проходити більш ефективно, якщо дотримуватися наступних педагогічних умов:

- врахування індивідуальності кожного учня;

- комунікативна спрямованість процесу навчання;

- гуманістична спрямованість процесу навчання;

- створення освітнього комунікативного середовища на засадах розвивального навчання;

- поетапність розвитку комунікативних здібностей;

- забезпеченість комунікативної насиченості індивідуальної і групової діяльності учнів;

- володіння кожним учнем інформацією про якісний рівень власних комунікативних здібностей [9, 101].

Висновки і перспективи подальших досліджень

Аналіз літератури показав, що вивчення розвитку комунікативних здібностей учнів є одним із важливих напрямків у дослідженнях проблем сучасної школи. Відсутність єдиного підходу при вивченні комунікативних здібностей привело до того, що існує дуже багато трактувань даного поняття. У свою чергу, які критерії дослідник поклав в основу при розгляді комунікативних здібностей, такі компоненті він вкладає і до їх структурі, що веде до труднощів в інтерпретації і зрівнянні результатів різних досліджень по даної теми. Комунікативні здібності учнів є динамічною системою, яка виявляється у здатності до спілкування, організації взаємодії з іншими особами (вчителями, батьками, друзями та однокласниками), передачі та сприймання різної інформації.

Дослідження охоплює лише частину порушеної проблеми, більш глибокого вивчення потребують вивчення впливу дорослих (батьків, вчителів) на розвиток комунікативних здібностей учнів, виявлення та створення для цього оптимальних педагогічних умов.

Література

1. Види здібностей та рівні їх прояву

2. Винославська О.В.: Психологія: навч. посіб. Київ: Інкос, - 2005. - 417 с.

3. Вітюк Н.Р Основні психологічні підходи до визначення категорії «комунікативні здібності особистості». Вісник прикарпатського університету: Філософські і психологічні науки: зб. наук. праць, Івано- Франківськ: Плай, - 2002. - Вип. 3. С. 158 -167.

4. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: навч. посіб. Київ: ВЦ «Академія», - 2006. - 256 с.

5. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, - 1997. - 376 с.

6. Ковальчук Н.П. Комунікативна культура як умова вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Філологічна”. Волинь, - 2015. - Вип. 57. С. 185 - 187.

7. Коломинский Л. Психология общения: учебн. пособ. Москва: Мысль, - 1974. - 221 с.

8. Кузьменко В., Міськова Г Теоретичний аналіз проблеми розвитку комунікативних здібностей підлітків. Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. Київ, - 2012. - Вип. 10. С. 95 - 103.

9. Немов Р.С. Психология: учебн. пособ. Москва: Владос, - 2002. - К1. 688 с.

10. Нісімчук А.С., О.С. Падалка: Сучасні педагогічні технології : навч. посіб. Київ: Просвіта, -2000. - 368 с.

11. Панасенко Е., Черепова Ю. Розвиток комунікативних здібностей майбутніх учителів- філологів: психолого-педагогічний аспект. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти. Слов'янськ, - 2017. - Вип. 5. Ч. 2. С. 81-91.

12. Поняття про здібності. Структура і види здібностей

13. Психология общения. Энциклопедический словарь / под общ. ред. А.А. Бодалева. Москва: Когнито-Центр, - 2011. - 549 с.

14. Словарь терминов по психологическому консультированию

15. Столяренко Л.Д., Самыгин С.И.: Психология и педагогика в вопросах и ответах: учебн. пособ. Ростов- на-Дону: Феникс, - 2000. - 576 с.

16. Якимчук Ю.В. Розвиток когнітивного компонента комунікативних здібностей у студентів вищих навчальних закладів. Психологічні науки. Київ, - 2010. - Вісник національної академії Державної прикордонної служби України. №4. С.68-73.

References

1. Vydy zdibnosei ta rivni yikh proiavu [Types of abilities and levels of their manifestation].

2. Vynoslavska, O.V (2005). Psykholohiia: navch. posib. [Psychology: a tutorial]. КуА: Incos, 417 p. [in Ukrainian].

3. Wіkіpеdіa.

4. Vitiuk, N.R. (2002). Osnovni psykholohichni pidkhody do vyznachennia katehorii “komunikatyvni zdibnosti osobystosti” [Basic psychological approaches to the definition of the category of “communicative personality abilities”]. Journal of Carpathian University: Philosophical and psychological sciences: a collection of scientific works. Ivano-Frankivsk: Play, vol. 3, pp. 158167. [in Ukrainian].

5. Volkova, N.P. (2006). Profesiino-pedahohichna komunikatsiia: navch. posib. [Professional pedagogical communication: a tutorial]. Kyiv: VT “Akademiia”, 256 p. [in Ukrainian].

6. Honcharenko, S.U. (1997). Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk [Ukrainian Pedagogical Dictionary]. Kyiv: Lybid, 376 p. [in Ukrainian].

7. Kovalchuk, N.P. (2015). Komunikatyvna kultura yak umova vdoskonalennia profesiinoi pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv u VNZ [Communicative culture as a condition for improving the professional training of future specialists in higher educational institutions]. Scientific notes of the National University "Ostroh Academy". Series "Philological". Volin, vol. 57, pp. 185-187. [in Ukrainian].

8. Kolomynskyi, L.Ya. (1974). Psykholohyia obshchenyia: uchebn. posob. [Psychology of communication: study guide]. Moskov: Thought, 221 p. [in Russian].

9. Kuzmenko, V & Miskova, H. (2012). Teoretychnyi analiz problemy rozvytku komunikatyvnykh zdibnostei pidlitkiv [Theoretical analysis of the problem of development of communicative abilities of adolescents]. International scientific forum: sociology, psychology, pedagogy, management. КуА: vol. 10, pp. 95-103. [in Ukrainian].

10. Nemov, R.S. (2002). Psykholohyia: uchebn. posob. [Psychology: a tutorial]. Moskov: Vlados, b. 1. 688 p. [in Russian].

11. Nisimchuk, A.S. & Padalka, O.S. (2000). Suchasni pedahohichni tekhnolohii: navch. posib. [Modern Pedagogical Technologies: a tutorial]. Kyiv: Prosvita, 368 р. [in Ukrainian].

12. Panasenko, E. & Cherepova, Yu. (2017). Rozvytok komunikatyvnykh zdibnostei maibutnikh uchyteliv- filolohiv: psykholoho-pedahohichnyi aspekt

[Developme nt of communicative abilities of future teachers of philology: psychological and pedagogical aspect]. Teacher's Professionalism: Theoretical Methodical Aspects. Sloviansk: vol. 5, part. 2, pp. 81-91. [in Ukrainian].

13. Poniattia pro zdibnosti. Struktura i vydy zdibnostei [The concept of ability. Structure and types of abilities].

14. Psykholohyia obshchenyia. Entsyklopedycheskyi slovar (2011). [Psychology of communication. Encyclopedic Dictionary]. Moskov: Kohnyto-Centre, 549 p. [in Russian].

15. Slovar termynov po psykholohycheskomu konsultyrovanyiu [Psychological counseling vocabulary].

16. Stoliarenko, L.D. & Samyhyn, S.Y (2000). Psykholohyia y pedahohyka v voprosakh y otvetakh: uchebn. posob. [Psychology and pedagogy in questions and answers: study guide]. Rostov-na-Donu: Fenyks 576 p. [in Russian].

17. Iakymchuk, Yu.V. (2010). Rozvytok kohniktyvnoho komponenta komunikatyvnykh zdibnostei u studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv [Development of cognitive component of communicative abilities in students of higher educational institutions]. Journal of the National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine. Series: Psychological Sciences. Kyiv: vol. 4, pp. 68-73. [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru