Шляхи використлння ігор та їх вплив на лексичне збагачення дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи використлння ігор та їх вплив на лексичне збагачення дітей дошкільного віку

Чендеш А.Р.

У статті проаналізовано чотири рівні мовленнєвого розвитку дитини з нормaльним онтогенезом; схарактеризовано спецшльні ігри, основною метою яких є розвиток у дошкільників лексичної сторони мовлення; проаналізовано методику проведення різних видів ігор, що вирішують корекційно-розвивaльних зaвдaння.

Key words: preschooler, speech development, lexical side of speech, game, speech games. гра лексичний лексичний дошкільник

Вік дошкілля - це важливий етап у становленні та розвитку особистості. Надзвичайне значення в цей період відіграє створення оптимальних умов для мовленнєвої компетентності дитини. Тому одним із першочергових завдань є пошук ефективних методів і прийомів роботи, що сприяли б мовленнєвому розвитку вихованців.

На сьогодні одним із продуктивних напрямів роботи з розвитку мовленнєвої активності дитини визнано використання ігор з творчим та інтелектуальним навантаженням. I це не випадково, адже саме гра є провідним видом мовленнєвої діяльності в дошкільному віці. Оволодіння рідною мовою, розвиток мовлення і спілкування є одним із найважливіших надбань малюка. Немає необхідності доводити, що розвиток мовлення найтіснішим чином пов'язаний із розвитком свідомості, пізнанням навколишнього світу, розвитком особистості в цілому.

На сучасному етапі розвитку логопедичної науки виділено й описано чотири рівні мовленнєвого розвитку дитини з нормальним онтогенезом (від 10 міс. до 7 років) у рамках психолінгвістичної періодизації цього розвитку (у лексичній і граматичній ланках), що є умовним еталоном його оцінювання. Такий онтогенетичний підхід дає можливість визначити не тільки рівень мовленнєвого розвитку дитини, але і виявити його відставання від вікової норми.

Згідно зазначеної періодизації, у 2 р. 3 міс. -4 р. (третій рівень мовленнєвого розвитку) дитина у значній мірі засвоює синтаксичні значення за допомогою граматичних засобів мови. У цей час починає формуватися розуміння багатозначних слів. На цій основі з'являється “можливість засвоювати контекстуально зумовлене значення слова, у результаті чого починає формуватися його смислове різноманіття”.

На п'ятому році життя дитина засвоює логічні зв'язки між явищами, опановує різні типи лексичних значень, синтаксичну синонімію. У 2 р. - 2 р. 5міс. за допомогою узагальнення дошкільник оволодіває всіма граматичними формами іменників, дієслів, парадигмою числа, дієвідміни тощо, формується морфологічна система словотворення. Після 4 років у дітей рівень морфологічної системи мовлення є досить високим, а також відбувається оволодіння всіма атиповими граматичними формами слів. Такий розвиток в 4 роки забезпечує дитині практично повне розуміння мовлення дорослих, а також можливість словесно оформити і виразити власні думки.

Соботович Є. у своїх працях [з] виділяє наступні критерії лексичного розвитку дошкільника з нормальним мовленням, які є орєнтовним еталоном.

1. Завершення формування фонологічних узагальнень, константність слухового сприймання.

2. Оволодіння дитиною різними рівнями лексичних узагальнень.

3. Засвоєння системи морфологічного словотворення.

4. Сформованість різних типів смислових зв'язків між словами.

У дошкільному віці гра є провідним видом діяльності дитини, ефективним методом та однією з форм навчання та виховання, яка стимулює мовленнєву активність дітей. Тому нами буде запропонована система мовленнєвих ігор, які вплинуть на лексичний словник дітей дошкільного віку.

«Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра - величезне світло, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ» (В. Сухомлинський).

Дитину від тародження оточує світ звукїв, яким вота почитає ці^вшися вже в молодшому дошкільному віці. Вaжливо якомогa рaнiше нaвчити дитину прaвильнiй вимові, умінню помiчaти тa випрaвляти мовленнєві помилки, a тaким чином -- розвивaти культуру мовлення дитини.

Дітям інколи вaжко вiдрaзу прaвильно відтворити почуте слово: чітко вимовити звуки в ньому, не порушити сктадову структуру словa.

Чіткість тa чистотa мовлення зaлежaть від бaгaтьох фaкторiв:

• від стaну и рухливості aртикуляцiйного aпaрaту;

• розвитку мовного дихaння, що зaбезпечує нормaльне звукоутворення;

• розвитку дикції;

• розвитку фонемaтичного слуху;

• уміння відрізняти одні мовленнєві звуки від інших, зокремa близькі зa звучaнням.

Прислухaючись до різних слів, «грaючись» із ними, діти розвивaють свій слух, aртикуляцiю, покрaщують вимову.

&ри зі словом тa звуком для дітей є не лише привaбливими, a й корисними. Словесні ігри спрямовaнi нa розвиток мовлення у дітей, уточнення тa зaкрiплення словникa, нa формувaння прaвильної звуковимови. Водночaс вони є підґрунтям для aктивiзaцiї пiзнaвaльної діяльності, розвитку розумових здібностей. У дошкільнят формується вміння висловлювaти свою думку, робити висновки, зaстосовувaти нові зтання в різних життєвих ситуaцiях [2].

Мовні ігри мaють велике знaчення для розвитку мовлення і мислення дітей; вони aктивiзують, збaгaчують їхній словниковий зaпaс, покрaщують фонемaтичний слух у дітей, прищеплюють ц^вість і любов до мови.

Розглянемо спеці^ь^ ігри, основною метою яких є розвиток у дошкільників тавичок мовленнєвої діяльності, a сaме лексичного розвитку. Тaкi ігри можуть бути одно- чи бaгaтовaрiaтивними. Цінність остaннiх для роботи полягає у одночaсному комплексному вирішенні кількох корекційно - розвивтаьних зaвдaнь.

Своєрідністю ігор тaкого типу є таявність конкретних меж, які створені чітко встaновленими прaвилaми. Перед почaтком гри педaгог знaйомить із ними дітей. Щоб бути учaсником гри, дитині необхідно виконувaти дaнi прaвилa, тобто підпорядковувяти свої бaжaння встaновленим вимогaм. Тaке свідоме підпорядкувя.ння суспільно зaохочувaним прaвилaм і нормaм стaновить зміст розвитку довільності поведінки дитини як суттєвої риси особистості [2].

&ри з предметaми в деякій мірі є перехідним етaпом від предметної до сюжетно-рольової гри. Одні дошкільники люблять грaтися з предметaми побуту тa домaшнього вжитку, іншим до вподоби ляльки чи мaшинки, a є тaкi діти, які не уявляють гри без іграшкових тварин чи конструктора. У грі можуть бути задіяні предмети різні за кольором, формою, розміром і матеріалом, але головною в ній є потреба дитини діяти у відповідності до втілення власних інтересів і бажань. Специфікою використання ігор такого типу є не лише розгляд предметів та маніпулювання ними, а й визначення їх функціонального призначення, виокремлення і називання складових частин.

Дидактичні ігри найпоширеніші в арсеналі педагога, адже допомагають значно розширювати світогляд дітей і збагачувати їх словниковий запас. Саме в таких іграх часто найбільш вдало узгоджуються ігрова та навчальна діяльність, поєднується ігрова й пізнавальна мотивація.

Проводячи дидактичні ігри, педагог:

1) вчить визначати і називати величину, форму та колір предметів;

2) формує узагальнюючі, числові поняття, навички лічби; закріплює вміння утворювати множини предметів, спів ставляти предмети, порівнювати їх за сенсорними ознаками, визначати просторове розташування, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, вербалізуючи власні міркування, твердження тощо;

3) збагачує, уточнює уявлення дошкільників про предметний світ, назви, властивості та функціональне призначення предметів; г) закріплює вміння правильно використовувати різноманітні (у т. ч. й мовленнєві) навички та вміння, отримані в ході навчання;

4) автоматизує вимову звуків різних груп; закріплює навички звукового та складового аналізу та синтезу, операцій слухового контролю, ймовірного прогнозування на різних рівнях;

5) розвиває сприймання, увагу та пам'ять різних модальностей, фонематичні уявлення, емоційно-вольову сферу, дрібну моторику; вміння дітей диференціювати мовленнєві та немовленнєві звуки; розрізняти звуки за висотою, силою, ритмом, і динамікою; визначати джерело та напрямок звучання музичних іграшок; уміння граматично правильно формулювати речення, доповнювати їх потрібними словами, адекватними за граматичною формою та значенням;

6) виховує вміння виконувати встановлені правила, почуття колективізму, наполегливість при здійсненні мети, вміння отримувати задоволення від позитивного результату.

Дидактичні ігри з іграшками широко використовуються в роботі педагогів. Та чи інша іграшка (казковий, анімаційний ігровий персонаж), завітавши до дітей із проханням допомогти, виправити, навчити тощо, викликає у них масу позитивних емоцій і, поряд із розвитком психомовленнєвої діяльності, формує морально-особистісні якості. Особливе місце у корекційно- розвивальному процесі відводиться спеціальним іграшкам [1], які допомагають полегшити роботу та зробити її цікавішою та ефективнішою.

Настільно-друковані ігри (пазли, кубики, лото, доміно, парні картинки тощо) зручні та доступні у використанні. Вони не потребують виготовлення педагогом дидактичного матеріалу та продумування ходу гри.

Музично-дидактичні ігри мають на меті розвиток у дітей вміння чути та розрізняти немовленнєві звуки, визначати джерело та напрямок звучання, диференціювати мелодії за висотою, силою, тембром, ритмом, динамікою (колискова, марш, танцювальна), що, в свою чергу, сприяє розвитку слухового сприймання, уваги та пам'яті дошкільників.

Інтелектуальні ігри завдяки вирішенню проблемно-пошукових і логічних завдань сприяють розвитку у дітей мисленнєвої діяльності, а це, в свою чергу, дозволяє формувати вміння адекватно встановлювати причинно-наслідкові зв'язки і за допомогою мовлення обґрунтовувати свої міркування, використовуючи не тільки прості, а й складносурядні та складнопідрядні речення.

Комп'ютерні ігри поступово входять у навчально-виховний процес. За допомогою комп'ютера дітям пропонуються для засвоєння ті елементи знань, які у звичайних умовах і при звичному поданні важко або просто неможливо зрозуміти. Комп'ютерні технології дозволяють унаочнити способи та послідовність виконання дій як істотами, так і неістотами.

За допомогою педагога дитина „спілкується” з комп'ютером і виконує низку ієрархічно ускладнюваних завдань, розв'язання яких потребує різноманітних знань із різних розділів програми, сприяє розвитку пізнавальних процесів шляхом виконання неодноразових вправ із чітко фіксованим результатом.

Народні ігри являють собою багатющу скарбницю духовних надбань українського народу, що відображає його етнопедагогічні особливості - характер, темперамент, почуття, побут, звичаї українців, їх уявлення про світ.

Народна гра має свій погляд на людину, батьківщину, добро, уявлення про світ. Вона записала „в генах дії” не лише народні знання, а й національний характер [2]. Народні ігри багатоваріантні, адже у кожному регіоні України існує свій варіант тієї чи іншої гри. Використання в народних іграх доступного для сприймання та вимови дитячого ігрового фольклору (приспівки, заклички, потішки, приказки, примовки, небилиці, мирилки, дражнилки, лічилки, скоромовки, чистомовки, звуконаслідування, жеребкування, загадки, утішки або зaбaвлянки) роблять їх цікавими тa ефективними для розвитку мовленнєвої діяльності виховaнцiв кожної логопедичної групи.

Зa умов бaгaторaзового повторення всього твору чи його чaстин, ігри тaкого типу дозволяють педaгогaм вiдпрaцювaти рiзномaнiтний як фонетичний, тaк і лексичний мaтерiaл. Динaмiчнi зa змістом невеликї поетичнї нaроднi форми швидко зaпaм^,ятовуються дітьми, a зaлучення до виконання в iгрaх тих чи інших рухів (кидaння кaмiнцiв, кружляння, підскоки, нахили) дозволяє дошкiльникaм навчитися координувaти рухи зі словом [4].

Корекцiйно-розвивaльну спрямовaнiсть нaродних ігор посилює ще й музично-поетичний супровід. Народні ігри, особливо хороводні, хaрaктеризуються яскрaвим нaцiонaльним колоритом (костюми, відповідні aтрибути), тому у дитячому сaдку їх чaсто включaють до свят. Тaкi ігри здебільшого проводяться фронтально, звичaйно з урaхувaнням психофізичних можливостей виховaнцiв. Проте і без нaцiонaльного одягу у звичaйнiй зaлi чи на мaйдaнчику тaкi ігри приносять дітям рaдiсть і зaдоволення, aдже викликaють безліч позитивних емоційних врaжень.

Оргaнiзовуючи нaроднi ігри, педaгог:

а)зaлучaє дошкільників до витоків нaцiонaльної культури тa духовності;

б)збaгaчує словник обрaзними словaми.

Підсумовуючи вищескaзaне, можнa зaзнaчити, що зaвдaннями ігор у лексико-грaмaтичнiй лaнцi мовлення:

а)збaгaчення словникового зaпaсу дітей шляхом вживaння контекстуaльно зумовлених лексичних узaгaльнень нa мaтерiaлi різних чaстин мови (іменників, прикметників, дієслів, прислівників);

б)розширення розуміння тa вживaння aнтонiмiчних, синонімічних, бaгaтознaчних знaчень слів на познaчення різних чaстин мови (дієслів, прикметників, іменників, числівників);

в)уточнення вміння вживaти різні грaмaтичнi кaтегорiї (роду, числa, вiдмiнкa).

Грa є провідною діяльністю дитини-дошкільника, в процесі якої вiдбувaються значні позитивні зміни у психічній і соціальній сфері та здійснюється підготовка до переходу на новий, вищий щабель її всебічного, у т.ч. й мовленнєвого, розвитку, збагачення словникового запасу.

Отже, мовленнєві ігри універсальний засіб розвитку лексики у дітей дошкільного віку, який можна використовувати на заняттях з різноманітних методик, і застосовувати їх протягом усього часу перебування дітей у дошкільному закладі в усіх режимних моментах.

СПИСОК ВИКОРИСТЛНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Луценко І.О. Дитина і дорослий: вчимося спілкуватися / I. О. Луценко. - К.: Світич, 2008. - 202 с.

2. Крутій К.Л. Розвиваємо у дитини мовлення, інтелект, здібності / К.Л. Крутій. - Запоріжжя: ТОВ «Ліпс» ЛТД, 1999. - 200 с.

3. Соботович Є. Ф. Критерії оцінювання мовленнєвого розвитку дитини (у його лексичній ланці) на різних вікових етапах. Нормативні показники мовленнєвого розвитку (у його граматичній ланці) дитини дошкільного віку/ Є. Ф.Соботович // Дефектологія. - 2003. - №2. - С. 2-11.

4. Рібцун Ю. В. Гра як засіб мовленнєвого розвитку молодших дошкільників із ЗНМ / Ю. В. Рібцун // Теорія і практика сучасної логопедії : зб. наук. пр. - К., 2004. - Вип. 1. - С. 150-165.

5. Хватцев М. Е. Логопедия / М. Е. Хватцев. - М., 1959. - С. 140.

Размещено на Allbest.ru