Самостійна робота молодших школярів на уроках математики в процесі вивчення теми "Сюжетні задачі"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Самостійна робота молодших школярів на уроках математики в процесі вивчення теми «Сюжетні задачі»

Альона Андросова

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший викладач Демченко Ю. М.

У статті розкрито особливості формування навичок самостійної роботи в учнів початкової школи в процесі вивчення матеріалу із змістової лінії «Сюжетні задачі».

Ключові слова: самостійність, самостійна роботи, математична задача, сюжетна задача

Оновлення сучасної освіти на основі компетентнісного підходу актуалізує потребу в формуванні в учнів здатності думати та діяти самостійно. Адже сучасна концепція освіти пов'язує хід і результати навчання з різним рівнем організації самостійної роботи школярів на різних його етапах, що потребує розроблення теоретичних та методичних основ управління самостійною навчальною діяльністю.

Водночас із засвоєнням змісту будь-якого навчального предмету діти мають опанувати ключові компетентності, що сприятимуть їхньому особистісному, соціальному та інтелектуальному розвитку. Ці завдання можна успішно вирішити в процесі такої навчальної діяльності, сутність якої полягає в посиленні аспекту, що передбачає самостійне отримання учнями знань з різних джерел інформації для оволодіння загально-навчальними вміннями та навичками.

Особливої значущості це набуває в процесі вивчення матеріалу із змістової лінії «Сюжетні задачі». Адже текстова математична задача займає центральне місце в програмах із математики, особливо початкової школи. Вона є застосуванням отриманих математичних знань у різних життєвих ситуаціях, реалізацією міжпредметних зв'язків тощо.

Підвищення якості математичної освіти - актуальна проблема не тільки для України, а й для всієї світової спільноти. Одним із ефективних шляхів оновлення змісту освіти й навчальних технологій, узгодження їх із сучасними потребами, інтегрування у світовий освітній простір є орієнтація освіти на створення ефективних механізмів реалізації функцій.

В той же час реформування початкової математичної освіти в Україні є частиною процесу модернізації освітньої системи загалом. Ці зміни стосуються створення нових освітніх стандартів, оновлення і перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, створення сучасних засобів навчання.

Фундаментальні науково-педагогічні дослідження визначають загальні тенденції в організації самостійної роботи учнів. Самостійна робота є складним педагогічним явищем, під час дослідження якого науковці обирають різні напрями. Аналіз наукових джерел із педагогіки, дидактики, психології та дидактики засвідчує, що проблема самостійної роботи досліджувалася науковцями різнопланово, зокрема: визначення наукових засад самостійної роботи (А. Алексюк, С. Архангельський, Ю. Бабанський, Б. Бадмаєв,Беспалько, В. Бондар, В. Буряк, О. Вербицький, Г. Гецов, М. Головатий, Н. Кічук, В. Козаков, А. Малибог, А. Миролюбов, В. Мороз, М. Никаноров Л. Романюк та ін.); аналіз психологічної готовності індивіда до самостійної роботи як вищої форми навчальної діяльності (Т. Борисова, А. Вербицький, К. Дурай-Новакова, І. Зимня, Г. Костюк, О. Леонтьєв, А. Осницький, А. Петровський, К. Платонов,

Рубінштейн, В. Свиридюк, І. Шайдур, В. Якунін та ін.); з'ясування ролі самостійної роботи в процесі розвитку творчих здібностей особистості (І. Богданова, С. Гайдай, С. Глущук, Г. Дінець, Л. Журавська, І. Копотюк, В. Король, Н. Кривенко, Н. Лукінова, В. Мороз, Л. Осіпова, Р. Пріма, Л. Разумова, П. Сікорський, С. Ягельська та ін.); дослідження організації самостійної роботи, її структури та форм реалізації (В. Андреєв, С. Архангельський, Я. Бойко, Н. Ванжа, М. Гарунов, Л. Гризун, Т. Донченко, Л. Журавська, О. Карасьова, З. Кучер, В. Луценко, Л. Онучак, Т. Пащенко, П. Підкасистий, І. Шимко, Г. Юшко та ін.); аргументація підвищення якості самостійного навчання в умовах інформаційного середовища (Н. Бойко, А. Елізаров, О. Жуков, Г. Козлакова, М. Солдатенко, О. Шиман, С. Яшанов та ін.) тощо.

У 2011 році Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України розпочало реформування загальної середньої освіти. Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти зміст галузі «Математика» визначається за такими змістовими лініями: числа, дії з числами; величини; математичні вирази, рівності, нерівності; сюжетні задачі; просторові відношення, геометричні фігури; робота з даними. Як зазначалося вище, одним із завдань навчання математики є формування в учнів здатності розпізнавати практичні проблеми, які можна розв'язати із застосуванням математичних методів. У зв'язку з цим особливо значуща роль відведена змістовій лінії «Сюжетні задачі». Сюжетні задачі виступають важливим засобом ілюстрації і конкретизації навчального матеріалу; розвитку пізнавальних процесів, оволодіння прийомами розумової діяльності; виховання вольових якостей, естетичних почуттів; розвитку вміння будувати судження, робити висновки; формування в учнів мотивації їхньої навчальної діяльності, інтересу та здатності до цієї діяльності. Сюжетні задачі, особливо практично зорієнтовані, забезпечують зв'язок математики із реальним життям дитини, виявлення учнем своєї компетентності [9, с. 141-142]. У навчанні математики в початковій школі сюжетні математичні задачі виконують ряд функцій (навчальну, розвивальну, виховну, контролюючу), які докладно вивчено М. Богдановичем, Н. Істоміною, А. Пишкало, С. Скворцовою, Л. Фрідманом та ін. Сюжетні математичні задачі виступають засобом формування математичних понять, системи математичних знань, навичок і вмінь (навчальні функції задач), а також засобом формування та розвитку науково-теоретичного, зокрема функціонального, стилю мислення, оволодіння учнями прийомами розумової діяльності (аналізом, синтезом, порівнянням, конкретизацією, узагальненням, абстрагуванням), засобом розвитку вміння висловлювати судження, робити висновки (розвивальні функції задач). Розв'язування задач сприяє формуванню в учнів наукового світогляду, зв'язку навчання із життям, ознайомленню учнів з пізнавально важливими фактами та оригінальністю прийомів розв'язування задач, які збуджують у дітей естетичні почуття (виховні функції задач). На відміну від М. Богдановича, який також розглядає навчальну, розвивальну та виховну функції задач, С. Скворцова [12, с. 3] виділяє контролюючу функцію, спрямовану на встановлення рівнів навченості, здатності до самостійного вивчення математики, рівня математичного розвитку учнів та сформованості пізнавальних процесів. Очевидно, сюжетні задачі виступають ефективним засобом навчання і розвитку школярів.

Найважливішою передумовою повноцінного опанування молодшими школярами знаннями, вміннями й навичками є самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів. Часто та правильно застосовувана в процесі навчання самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму у засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Початок навчання дитини в школі для багатьох пов'язаний із значними навантаженнями, до того ж характер і темпи опанування навчально-пізнавальною діяльністю не завжди відповідають загальній розумовій здатності дітей такого віку до засвоєння навчальних компетенцій, визначених змістом програми [15].

О. Савченко розкрила суть таких понять, як «самостійність», «пізнавальна самостійність», «активність». На її думку, пізнавальна самостійність, що формується в процесі пошукової діяльності дітей молодшого шкільного віку, передбачає одержання нових знань і способів дій [11, с. 87].

Загалом самостійність характеризується двома факторами: по-перше, знаннями, уміннями й навичками, по-друге, ставленням до процесу діяльності, результатів і умов її здійснення, а також зв'язками, які створюються під час діяльності з іншими людьми. Самостійність - це насамперед свідоме мотивування дій та їх обґрунтованість, стійкість щодо чужих впливів, прагнення і здатність чинити відповідно до своїх особистих переконань. Вона виявляється нерівномірно в специфічно в різних видах діяльності. Найвищий рівень самостійності в її загальному значенні передбачає не просто відтворення зразка розумової чи фізичної дії, а внесення суб'єктом у працю свого суб'єктивного нового розуміння, створення власного способу мислення і дії.

Самостійна робота, виступаючи специфічним педагогічним засобом організації та управління самостійною діяльністю учня, має подвійну природу. З одного боку, вона постає як навчальне завдання, тобто об'єкт діяльності школяра, запропонований учителем чи підручником, з іншого - форма прояву певного способу діяльності із виконання відповідного завдання. Розвиток самостійності учнів - це мета діяльності як педагогів, так і дітей. Тому педагог повинен створити спонукальні умови у школяра до самостійної роботи, такий режим самостійної діяльності, який би дав змогу реалізувати головну мету - розвиток особистості учня, його творчого потенціалу [5]. школяр самостійна робота

Найбільшої актуальності набуває така організація самостійної роботи, за якої кожен школяр працював би на повну силу своїх можливостей. Ураховуючи чисельні результати дослідження науковців і практиків, самостійну роботу учнів можна визначити як форму організації навчальної діяльності, що включає різноманітні види індивідуальної й колективної рухової активності, відбувається на уроці та позаурочних заняттях з урахуванням індивідуальних особливостей і фізичних можливостей школярів під керівництвом педагога, або без його безпосередньої участі [5].

Таким чином, у сучасному навчально-виховному процесі розвиток самостійності молодших школярів зумовлений реалізацією адекватних віку методів та технологій навчання. Це, зокрема [8]: проблемне навчання, що передбачає створення проблемної ситуації та активну самостійну діяльність учнів у її розв'язанні, що призводить до ґрунтовного засвоєння й закріплення наукових положень, розвиває творче мислення; групові (колективні) технології навчання. Це така організація навчально-виховного процесу, за якої навчальна діяльність здійснюється в процесі спілкування між учнями в групах. При цьому групові форми навчання сприяють формуванню комунікативних якостей, активізують розумову діяльність; ігрові технології навчання.

Наприклад, в процесі організації гри здійснюється включення учня в навчальну гру, що надає можливість дитині самовизначитися, розвиває творчі здібності. Суть технології проектного навчання полягає у досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, що повинна завершитись реальним практичним результатом (проектом). Інтерактивне навчання - спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Технологія формування критичного ислення, параметрами якого є особистісне ставлення до об'єкта, аргументованість висновків, логічність викладу, здатність змінити позицію на основі контраргументу, уміння формувати власну точку зору, уміння розв'язувати проблеми.

Використання самостійної роботи учнів в процесі навчально-виховної діяльності знаходиться в центрі уваги педагогів і психологів, які проводять різноаспектне дослідження розвивального навчання. Доведено, що самостійна робота відіграє велику роль у формуванні та розвитку навчальних умінь, вихованні волі, пізнавального інтересу, навичок колективної праці. У ній виявляється індивідуальність кожного учня, формується його інтелект і характер. Усе це сприяє засвоєнню глибоких і міцних знань [3, 6, 7].

Самостійність учнів у навчанні - найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто та правильно застосовувана самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє у них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань, і взагалі, формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов'язковість і різноманітність таких форм роботи [6, с. 72].

В попередньому підрозділі було визначено, що самостійність учнів початкових класів при набутті й оперуванні новими знаннями яскраво виявляється в процесі постановки цілей, проблем, висуванні гіпотез і їхньому самостійному розв'язанні. Вищому рівню розвитку цієї якості відповідає ситуація, коли учень не тільки розв'язує складні для себе проблеми, а й самостійно шукає досконаліші способи розв'язання цих проблем.

На думку науковців, система загальної освіти покликана не лише давати учням певну систему знань, формувати в них уміння й навички, розвивати творче мислення, а й озброювати методикою самостійного пошуку та здобуття інформації, необхідної для подальшої діяльності. Сьогодні особливо актуальними є формування й удосконалення вмінь вчитися і створення психолого-педагогічних умов для індивідуального розвитку кожної дитини.

У зв'язку із цим, на основі вивчення наукових праць учених (В. Буряк, С. Кульневич, В. Лозова, В. Петров, П. Підкасистий, І. Харламов, А. Хуторськой та інші) з'ясовано, що оптимізація самостійної навчальної діяльності молодших школярів забезпечує максимальний вплив на якість навчання учнів при раціональних витратах часу і зусиль школяра та вчителя. Оптимізація навчальної діяльності, у тому числі самостійної, передбачає комплексне здійснення таких процедур, як конкретизація, генералізація (виділення головного), міжпредметна координація, вибір варіантів на основі їх порівняльної оцінки, диференціація й індивідуалізація навчання, створення необхідних умов, раціональне сполучення управління й самоуправління оперативне регулювання й коригування процесу, оцінка його підсумків одночасно за критеріями результативності й витрат часу [15].

Варто зазначити, що досить часто в початковій школі замість текстової математичної задачі використовують термін «сюжетна задача» - математична задача, в якій описаний певний життєвий сюжет, а саме кількісний бік реальних процесів, явищ та ситуацій; міститься вимога знайти шукану величину за даними в задачі величинами та зв'язками між ними. Вони виступають як дидактичний засіб не тільки навчання, розвитку учнів, а й виховання [13, с. 74].

Однак в процесі вивчення математика має виступати перед учнями не тільки як система логічних правил і дедуктивних доведень, а й як метод пізнання, засіб розв'язування питань практичного характеру. Саме тому текстова сюжетна задача дозволяє здійснити перехід від конкретного до абстрактного й навпаки. Зокрема, у Пояснювальній записці до програми з математики для початкової школи наголошується на «особливо значущій ролі» змістової лінії «Сюжетні задачі»: «Сюжетні задачі постають важливим засобом ілюстрації та конкретизації навчального матеріалу; розвитку пізнавальних процесів, оволодіння прийомами розумової діяльності; виховання вольових якостей, естетичних почуттів; розвитку вміння будувати судження, робити висновки; формування в учнів мотивації їхньої навчальної діяльності, інтересу та здатності до цієї діяльності. Сюжетні задачі, особливо практично зорієнтовані, забезпечують зв'язок математики із реальним життям дитини ...» [9, с. 141].

В свою чергу, М. Богданович математичну задачу визначає як будь-яку вимогу обчислити, побудувати, довести що-небудь, щодо кількісних відношень і просторових форм, створених людським розумом на основі знань про навколишній світ [2, с. 73].

Розв'язати задачу - означає розкрити зв'язки між даними та шуканим, задані умовою задачі, на основі чого вибрати, а потім виконати арифметичні дії та дати відповіді на запитання задачі. Сам процес розв'язування задач позитивно впливає на розумовий розвиток школярів, оскільки він потребує виконання розумових операцій: аналізу і синтезу, конкретизації та абстрагування, порівняння, узагальнення [ 10, с. 25].

Видатний педагог, В. Сухомлинський, наголошував на надзвичайній ролі математики у розумовому вихованні. Математичне мислення, на його думку - це не тільки розуміння кількісних, функціональних і просторових залежностей, але й своєрідний підхід до дійсності, метод дослідження фактів та явищ, спосіб міркування [91, Т. 2, с. 285]

За В. Сухомлинським, розумове виховання - це надбання знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, в постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці [14, с. 214].

Варто зазначити, що метою розумового виховання є розвиток творчих здібностей учнів і формування світогляду. Отже основними його завданнями є: розвиток мислення, уміння пояснювати сутність явищ і використовувати їх у практичній діяльності; забезпечення гармонійної єдності розвитку мислення, почуттів, волі та діяльності; розвиток і формування дослідницьких умінь (спостереження, аналіз, синтез, узагальнення, проектування, прогнозування, моделювання тощо); розвиток допитливості, жадоби до знань; формування в учнів уміння активно сприймати світ, керуватись в практичній діяльності власними переконаннями [1].

Отже, виходячи із зазначеного, можна зробити висновок про те, що сам процес розв'язування текстової задачі є одним із засобів досягнення мети розумового виховання. Адже під час розв'язування будь-якої задачі учень виконує аналіз: відокремлює запитання від умови, виділяє дані й шукані числа, визначає взаємозв'язки між даними та шуканими, підбирає числові дані, що потрібні для відповіді на запитання задачі; складаючи план розв'язування, він виконує синтез, користуючись при цьому конкретизацією (у думці «малює» умову задачі), а потім абстрагуванням (абстрагуючись від конкретної ситуації, вибирає арифметичні дії); внаслідок багаторазового розв'язання задач певного виду учень узагальнює знання зв'язків між даними і шуканим, чим узагальнюється спосіб розв'язування задач цього виду [ 10, 76].

Варто зазначити, що на кожному уроці в початкових класах можуть бути використані самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі та навчальні. При цьому різні види самостійної роботи реалізують різні функції [11, с. 197].

Так, використання у навчально-виховному процесі перевірки дозволяє виявити рівень знань, умінь і навичок школярів; підготовчі - актуалізують попередні знання, необхідні для засвоєння нових; навчальні - здійснювати вивчення нового матеріалу. Перевірні, підготовчі та навчальні види самостійної роботи використовують на різних етапах уроку: під час повторення, закріплення знань, здійснення контролю їх засвоєння, ознайомлення з новим матеріалом [15].

Водночас, на нашу думку, використовувати їх у навчально-виховному процесі початкової школи (як при вивченні окремих дисциплін, так й матеріалу змістової лінії «Сюжетні задачі») варто непропорційно: систематично - під час закріплення та повторення навчального матеріалу, періодично - під час контролю його засвоєння, епізодично - на етапі ознайомлення з новим матеріалом. Специфіка, спричинена віковими особливостями школярів полягає й у тому, що основну частину нового навчального матеріалу пояснює учитель, а лише з його частиною учні знайомляться самостійно.

Окремим видом за місцем в процесі навчання є домашня самостійна робота учнів (усі учні мають зрозуміти у чому полягає отримане завдання і як його виконувати). Такий вид самостійної роботи молодших школярів використовується з метою закріплення та розширення знань, засвоєних на уроках, та потребує ґрунтовного засвоєння на уроці навчального матеріалу (оволодіння знаннями та прийомами їх застосування). У більшості випадків вона має характер наслідування і передбачає виконання аналогічних завдань [15].

Водночас є потреба у створенні сприятливих умов для виявлення рівня знань, умінь і навичок учнів, вивчення та розвитку їх індивідуальних здібностей, що є необхідним вимогою для диференціації домашніх завдань. Зазначений аспект дає можливість для періодичного виконання, окрім спільних для усіх школярів завдань, дещо складніших додаткових завдань середніми учнями, та систематичного - набагато складніших сильними [15].

Інший варіант самостійної роботи передбачає виконання школярами лише диференційованих завдань. Ускладнення завдань полягає у переході від виконання за аналогією до застосування набутих знань у новій ситуації, виявлення творчості учнів.

Спільним для обох варіантів самостійної навчальної діяльності є необхідність дотримання доцільної максимальної складності та обсягу завдань. Адже надмірна складність негативно впливає на інтерес до навчання, пізнавальну активність учнів.

Таким чином, в основі процесу розв'язування сюжетних математичних задач покладені загальні розумові дії (зокрема, аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення), які складають внутрішню структуру процесу розв'язування сюжетних задач. Саме тому самостійна навчально-пошукова діяльність школярів початкових класів має значне місце у розвитку їх розумового виховання і визначається тим, що самостійна робота учнів позитивно впливає на якість знань і формування їх загально-навчальних умінь та навичок, допомагає виховувати відповідальне ставлення до навчання тощо.

Бібліографія

Аналіз виховного аспекту уроку [Електронний ресурс] : Офіційний вебсайт Міністерства освіти та науки України. - Режим доступу : http ://ru. osvita.ua/school/method/upbring/742/

Богданович М. В. Методика викладання математики в початкових класах : навчальний посібник : 2-ге вид., перероб. і доп. / Богданович М. В., Козак М. В., Король Я. А. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан , 2006. - 368 с

Буряк В. П. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра. Рідна школа. 2001. № 9. С. 49-51.;

Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. - 2011. - №7. - С. 1-18.

Захожий В. Самостійні заняття в системі навчаня фізичної культури школярів / В. Захожий, Н. Захожа, Н. Мацкевич // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2014. - № 4. - С. 39-44

Зоренко И. С. Дидактические условия организации самостоятельной учебной работы школьников: дисс. ... канд. пед. наук. Кривой Рог, 1997. 181 с.;

Лукьянова М. О. Ориентир самостоятельной деятельности: обучение школьников самоконтролю. Учитель. 2003. № 2. С. 3 - 6.

Мусієнко В. С. Розвиток самостійної навчальної діяльності молодшого школяра в умовах групи продовженого дня /

С. Мусієнко // Таврійський вісник освіти. - 2016. - № 4. - С. 135-138.

Навчальні програми для загальноосвітніх навч. закл. із навчанням українською мовою. 1-4 класи. - К. : Видавничий дім «Освіта», 2012. - 392 с., с. 141-142.

Побірченко Н. А. Психологічні основи навчання математики в початкових классах : метод. посібник / Н. А. Побірченко. - К. : Рад. шк., 1985. - 64 с.

Савченко О. Я. Дидактика початкової школи : підручник для студентів педагогічних факультетів / О. Я. Савченко. - К. : Генеза, 1999. - 368с.

Скворцова С. О. Методична система навчання розв'язування сюжетних задач учнів початкових класів: [монографія] /

О. Скворцова. - Одеса: Астропринт, 2006. - 696, c. 3

Скворцова С. О. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до навчання молодших школярів розв 'язувати сюжетні математичні задачі: [монографія] / Світлана Олексіївна Скворцова, Яна Станіславівна Гаєвець. - Харків: «Ранок-НТ», 2013. - 332 с.

Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5 т. / В О. Сухомлинський. - К. : Радянська школа, 1976-1977. - Т. 1. - 654 с.; Т. 2. - 670 с.; Т. 3. - 670 с.; Т. 4. - 640 с.; Т. 5. - 639 с.

Харькова Є. Д. Реалізація педагогічних умов оптимізації самостійної роботи молодших школярів засобами педагогічної діагностики в навчальному процесі початкової школи / Є. Д. Харькова// Педагогічна освіта: теорія і практика. - 2014. - Вип. 17. - С. 360-364.

Шевчук Л. Використання самостійної роботи учнів у навчально-виховному процесі сільської початкової школи / Л. Шевчук // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. - 2012. - № 43(1). - С. 132-136.

Размещено на Allbest.ru