Рейтингове оцінювання як комплексний аналіз діяльності закладів вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рейтингове оцінювання як комплексний аналіз діяльності закладів вищої освіти

Оксана Ценцура, магістр, факультету педагогіки та психології; М.М. Дубінка кандидат педагогічних наук, доцент

Постановка проблеми. Зростання доступності вищої освіти зумовило втрату елітарності освіти, тому й виникла потреба в оцінці її якості. Зазначена проблема є предметом активного вивчення з 80-х рр. ХХ ст. За даними ЮНЕСКО, вимальовується досить незвичний рейтинг країн із найбільшою кількістю університетів у сучасному світі. Так, перше місце в ньому посідає Індія (8407 університетів), друге - США (5758 університетів), третє - Аргентина (1705 університетів), четверте - Іспанія (1415 університетів), п'яте - Мексика (1341 університет), шосте - Бангладеш (1268 університетів), сьоме - Індонезія (1236 університетів), восьме - Японія (1223 університети), дев'яте - Франція (1062 університети) і, нарешті, десяте - Китай (1054 університети). Як бачимо, кількість університетів у тій чи іншій країні погано корелюється з рівнем життя чи загальною економічною ситуацією. До того ж, найбільша кількість студентів - 14261778 осіб - навчалася все ж таки у США. Як варіант на сьогодні інструментом оцінки якості освіти пропонується рейтинг - список закладів вищої освіти (далі - ЗВО) однієї чи декількох країн, які подаються за певними параметрами у спадному порядку [5, с. 311].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз, проблематика і перспективи національних і зарубіжних рейтингів закладів вищої освіти розглядалися в роботах Л. Валенкевича, С. Курбатова, С. Мороз, С. Ніколаєнко, Т. Олеандр, Я. Садлака, О. Фінкільштейна, І. Царенко, О. Черниш, К. Чернобая та інших вчених.

Наукову і практичну цінність мають праці з питань дослідження структури експертизи в освіті, зокрема: С. Бешелєва, В. Бухвалова, Ф. Гурвича, Я. Плінера, В. Черепанова.

Окремі проблеми експертної оцінки педагогічних об'єктів досліджували зарубіжні вчені М. Браун, Л. Кронбах, С. Лівінґстон, К. Міскел, Д. Олдроуд, К. Росс, Дж. Тейлор.

Формування цілей статті. Цільовою спрямованістю статті є проаналізувати «рейтинг», як освітній феномен; визначити індикатори та критерії, які є основою при розробці рейтингів; розглянути авторитетні і затребувані закордонні та вітчизняні рейтинги закладів вищої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз зарубіжного досвіду висвітлив, що процеси становлення, розвитку та вдосконалення світових освітніх систем на міжнародному рівні розвивалися різними шляхами. Зокрема, європейські країни першими почали активізувати проблеми якості навчання, проводити пошук методів їх вирішення та формування системи якості освіти. У наукових джерелах наголошується, що європейські системи якості освіти базуються на стандартах і рекомендаціях, принципами яких є: зацікавленість студентів і роботодавців у якості освіти, автономії закладів, внутрішнє та зовнішнє забезпечення якості освітніх послуг. Це й стало передумовою визначення рейтингів закладів вищої освіти.

Для оптимального розуміння сутності окресленого феномену, спробуємо визначити його значення. Отже, рейтинг (англ. rating) - це числовий або порядковий показник успішності або популярності, який відображає важливість або вплив певного об'єкта або явища [3]. Згідно вільного тлумачного словника слово «рейтинг» має декілька значень. Одна з них: рейтинг - це список предметів чи явищ упорядкований за певною оцінкою чи величиною [4]. Словник UA дає дещо ширше тлумачення поняття «рейтинг» - показник оцінки діяльності, популярності, авторитету якоїсь особи, організації, групи, програм у певний час, що визначається соціологічним опитуванням, голосуванням та ін. і визначається місцем, яке вони посідають серед собі подібних [7]. Отже, рейтинг діяльності закладів вищої освіти визначає місце кожного освітнього закладу відповідно до кожного показника та за всіма показниками в цілому.

На Заході під рейтингом розуміють віднесення об'єктів до певної категорії або типу на підставі сукупності характеристик, а список об'єктів, проранжованих за єдиним параметром, називають ренкінгом.

Рейтингова система оцінки організації та результативності діяльності ЗВО - це система кількісної оцінки якості управлінської, освітньої, методичної, адміністративно-господарчої, фінансової роботи, виконавської дисципліни освітніх закладів усіх типів та форм власності.

Переважно рейтинги використовують, коли не можливо виміряти явище за заданою шкалою. Рейтингу стрибунів у довжину не існує, тому що там результат є вимірюваним. А от рейтингів співаків, пісень, освітніх закладів досить багато, адже результат не має сталої вимірюваної величини.

Попит на рейтинги є досить широким і формують цей попит всі класи споживачів: інвестори, роботодавці, комерційні й некомерційні організації різного напрямку, громадяни. Рейтинги потрібні для систематизації надлишкової інформації або включення невідомих факторів при неповній інформації для раціонального вибору. В обох випадках людям важко зробити вибір: якщо даних забагато, то їх складно структурувати, якщо замало - висока можливість зробити помилку.

Основну роль у створенні рейтингів у розвинених країнах беруть на себе рейтингові агентства. Ряд стандартизованих рейтингових сервісів існує в Інтернеті, найпоширеніший з яких - частота відвідування.

Досить багато існує рейтингів і класифікувати їх можна за різними параметрами: 1) за періодичністю: періодичні, неперіодичні; 2) за кількісними характеристиками: однофакторні, багатофакторні [6].

Існує деяка стандартизована методика складання рейтингів. Вона включає декілька етапів: 1) постановка завдання; 2) визначення параметрів для досліджуваного об'єкта; 3) визначення відносної значимості кожного параметра; 4) збирання інформації; 5) обробка інформації; 6) оприлюднення результатів.

Дуже часто складання рейтингів автоматизовано і протоколюється. Відбираються респонденти, яким надсилаються листи із запрошенням взяти участь у рейтингуванні. У листі є посилання на «особистий кабінет», логін і пароль для входу. Увійшовши в систему респондент заповнює анкету рейтингів. Потім комп'ютер, за спеціальною формулою, обробляє інформацію і складає рейтинг.

Університетські рейтинги, як інструмент оцінки якості освіти, з'явилися недавно. Перший рейтинг американських університетів було надруковано журналом «US NEWS & Word Report» у 1983 році. Складання рейтингів університетів набуло глобального масштабу за останні роки. Вони стали досить потужним засобом у конкуренції за місця на ринках освітніх послуг. Не залишилися осторонь і українські університети.

Першим зі світових університетських рейтингів став складений у червні 2003 року Інститутом вищої освіти Шанхайського університету (Китай) «Рейтинг університетів світового класу» («Ranking of World Class Universities») або Шанхайський рейтинг. Для того, щоб скласти список із п'ятисот найкращих університетів, дослідники аналізують дані, отримані з понад тисячі світових університетів. Укладачі рейтингу зазначають, що до будь-якого університетського рейтингу можна висунути серйозні претензії. Серед переваг Шанхайського рейтингу виділяють зрозумілість і універсальність індикаторів, відповідно до яких відбувається оцінювання, та відкритість даних, що використовуються у процесі складання рейтингу. Ці дані беруться з авторитетних джерел, визнаних у всьому світі.

У світовому та європейському освітньому просторі рейтингові системи набули широкого поширення та застосування у різних сферах економічної, соціальної, політичної діяльності. Рейтингове оцінювання діяльності закладів вищої освіти усіх форм власності в Україні є невід'ємною складовою національного моніторингу вищої освіти. В Україні проводиться значна робота щодо розробки та вдосконалення різних методик ранжування ЗВО.

Розглянемо найвідоміші світові, а також і українські найпопулярніші рейтинги.

«Шанхайський рейтинг наукових університетів» розроблено фахівцями Інституту вищої освіти Шанхайського університету, публікується щорічно, починаючи з 2003 року. Початковою метою складання рейтингу було оцінити рівень відставання китайських університетів від провідних університетів на світовому рівні. Після оприлюднення цей рейтинг отримав безліч схвальних відгуків і наразі вважається одним із найбільш авторитетних світових рейтингів вищих навчальних закладів [1]. Складовими параметрами цього рейтингу є:

Якість освіти:

- випускники установи, що здобули Нобелівські премії та медалі Філдза: 10%.

Якість викладацького складу:

- співробітники установи, які виграли Нобелівські премії та медалі Філдза: 20%;

- високо цитовані дослідники: 20%.

Результати досліджень:

- роботи, опубліковані у «Природа та наука»: 20%;

- документи, індексовані в розширеному індексі наукового цитування та в індексі соціального цитування: 20%.

Продуктивність на душу населення:

- академічна ефективність установи по відношенню до кількості працівників: 10% [11].

Визнаний світовими університетами рейтинг «Times» або THES - QS World University Rankings уперше опублікований у 2004 році і складався з 200 університетів. А з 2009 року рейтинг «Times» розпочав співпрацю з дослідницькою компанією «Thomson Reuters». За мету було поставлено створити нову рейтингову систему, яка б відповідала сучасним запитам галузі вищої освіти. Оприлюднений перелік зазвичай включає 400 найкращих ЗВО світу [13].

Показники ефективності згруповані у п'ять напрямів:

Академічна репутація: 30%.

- опитування репутації: 15%

- відношення персоналу до студента: 4,5%

- співвідношення докторантури та бакалаврату: 2,25%

- відношення докторантів до академічного складу: 6%

- дослідницька діяльність: 2,25%

Дослідницька діяльність (обсяг, кількість та репутація): 30%

- опитування репутації: 18%

- дохід від досліджень: 6%

- продуктивність дослідження: 6%

Цитованість праць викладачів: 30%.

Міжнародна взаємодія (персонал, студенти, дослідження): 7,5%.

- коефіцієнт між міжнародними та вітчизняними студентами: 2,5%.

- коефіцієнт міжнародного та вітчизняного персоналу: 2,5%.

- міжнародна співпраця: 2,5%.

Трансфер технологій: 2,5%. [11].

Ще один рейтинг світових університетів - це рейтинг «Webometrics», який розраховується спеціальною лабораторією Іспанської національної дослідницької ради (Spanish National Research Council - SNRC) починаючи з 2004 року і публікується двічі на рік(у січні та червні). На відміну від попередніх, цей рейтинг має дещо специфічний характер, адже базується на мірі присутності того чи іншого закладу освіти в глобальній мережі Інтернет [8, с. 102]. Важливим є те, що цільовою спрямованістю є не оцінювання веб- сайтів, їх дизайну, зручності використання, популярності їх вмісту відповідно до кількості відвідувань чи відвідувачів. Цінним є те, що веб-індикатори розглядаються як проксі для правильної, всебічної, глибокої оцінки глобальних показників університету з урахуванням його діяльності та результатів, їх актуальності та впливу.

В Україні застосовуються рейтинги на національному, регіональному, галузевому та інституційному рівнях. Кожний рейтинг передбачає конкретні цілі і має відповідні цільові групи користувачів. Розглянемо найвідоміші серед них.

Доволі популярним в Україні є рейтинг ЗВО «Компас», який уп'яте вийшов у 2012 році. Він реалізується в рамках програми «Сучасна освіта», що фінансується компанією «Систем Кепітал Менеджмент». Цей рейтинг відображає оцінку закладу вищої освіти випускниками та роботодавцями, тож формується на основі даних, отриманих у ході соціологічних опитувань трьох цільових груп: випускників ЗВО, представників великих і середніх компаній- роботодавців і представників провідних компаній (експертів). До його складу входять такі критерії:

- визначення найкращого ЗВО роботодавцями з усієї України - 31%;

- кадрові вподобання провідних українських компаній - 29%;

- масштаби співпраці між ЗВО та роботодавцями - 30%;

- задоволеність випускниками отриманою ними освітою та можливістю застосування її у трудовій діяльності - 10% [2, с. 6].

Найпершим рейтингом українських університетів є Рейтинг «ТОП-200 Україна», який бере свій початок у 2006 році. Авторами і виконавцями його виступають Європейський центр з вищої освіти ЮНЕСКО - СЕПЕС і кафедра ЮНЕСКО «Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз та інформатика». Результати щорічно публікуються в газеті «Дзеркало тижня» [9]. Його критеріальними характеристиками є:

- якість викладацького складу - 50%;

- якість навчання - 30%;

- міжнародне визнання - 20% [2, с. 6].

У 2012 році відбулася апробація проекту «Національна система рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів», ініційованого МОНмолодьспортом України. Координатором та розробником проекту є Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОНмолодьспорту України. У рейтинговому оцінюванні взяли участь 229 вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації усіх форм власності та підпорядкування [9]. При цьому критеріями було визначено:

- міжнародну активність - 20%;

- якість контингенту студентів - 21%;

- якість науково-педагогічного персоналу - 19%;

- якість науково-дослідної та науково-технічної діяльності - 20%;

- ресурсне забезпечення - 20% [2, с. 6].

Рейтинг «Бал ЗНО на контракт» опубліковано на сайті «Вступ.ОСВІТА.иА» вперше в 2017 році. У складанні рейтингу береться до уваги середній бал сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання розрахований серед усіх осіб, які зараховані на навчання за кошти фізичних та юридичних осіб (контракт) на перший курс, для здобуття ступеня бакалавра на основі повної загальної середньої освіти за денною та заочною формами навчання. Дані вступної кампанії беруться з Єдиної державної бази з питань освіти за договором з ДП «Інфоресурс». До рейтингу включено 200 закладів вищої освіти, що мають найбільший показник «Середній бал ЗНО на контракт».

Основним критерієм є бал за зовнішнє незалежне оцінювання, а також додається середній бал атестата та кількість абітурієнтів, яких зараховано на контракт. Всі три показника ранжують ЗВО окремо, але основа рейтингу це бал ЗНО по якому і укладають рейтинг.

На міжнародній арені, в наш час, існують широко відомі рейтинги закладів вищої освіти, на які орієнтуються заклади освіти не тільки за кордоном, айв Україні. Найвідоміші це: The Academic Ranking of World Universities (Шанхайський рейтинг), Webometrics, QS World University Rankings, Times Higher Education. Але і в нашій країні існують рейтинги, до яких намагаються потрапити вітчизняні ЗВО. Це: «Компас», рейтинг МОН молодь-спорту, Топ-200 України. Потрапляння ЗВО до відомих рейтингів дає можливість вишам більш ширше охопити абітурієнтську аудиторію і збільшує шанси на розширення наукової бази.

Проаналізувавши сутність поняття «рейтинг» і визначивши критерії та індикатори, що беруться до уваги при розробці рейтингів, розглянули найвідоміші закордонні та вітчизняні рейтинги університетів. Характеризуючи загальноприйняті критерії та індикатори закордонних рейтингів, було відмічено певну їх відмінність у порівнянні з українськими рейтингами. Вважаємо, що аналіз кращих світових рейтингів дозволить розширити перелік індикаторів українських рейтингів з метою удосконалення власне системи рейтингу та для стимулювання вітчизняних вишів до розвитку.

рейтинг якість освіта індикатор

Бібліографія

1. Академічний рейтинг університетів світу (Шанхайський рейтинг, ARWU)

2. . Аналіз сучасних рейтингів вищих навчальних закладів як інструменту оцінки якості вищої освіти / Л.П. Валенкевич, О.В. Фінкільштейн.

3. Вікіпедія

4. Вільний тлумачний словник. Новітній онлайновий словник української мови (2013-2018).

5. Курбатов С. В. Університетські рейтинги як індикатор стану освіти / С.В. Курбатов // Філософія освіти. - № 1-2 (7). - 2008. - С. 311.

6. Навчальні матеріали онлайн. Спеціальне документознавство.

7. Словник UA. Портал української мови та культури.

8. Татарінов І.Є. Світова практика формування рейтингів університетів: визначення найбільш об'єктивних критеріїв та індикаторів оцінювання / І. Є. Татарінов, О.В. Герасимов // Український соціум. - 2013. - № 1 (44). - С. 100-116.

9. Шукаєв С.М. КПІ у дзеркалі національних і світових університетських рейтингів

10. Ranking Web.

11. Times Higher Education 2018.

12. The Academic Ranking of World Universities 2019.

13. The essential elements in our world-leading formula.

Размещено на Allbest.ru