Дистанційна освіта в Україні під впливом суспільних запитів та світових вимог на початку XXI ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дистанційна освіта в Україні під впливом суспільних запитів та світових вимог на початку XXI ст.

Говоровська О. О.

В контексті сучасного процесу модернізації вищої освіти України, а також, з урахуванням її особистісних та рефлексивних вимірів усе більшого значення набувають практично зорієнтовані комп'ютерні технології які дозволяють будувати освітній процес безперервним з урахуванням специфіки майбутнього світоустрою. Найбільш ефективною в цьому контексті є технологія дистанційного навчання.

Поставлені перед системою освіти України процеси державотворення, кардинальними змінами в суспільно-політичному житті, вимагають створення організаційної структури системи освіти, яка забезпечуватиме перехід до «освіти протягом життя». Вирішення цієї проблеми лежить у площині дистанційної освіти. Актуальними для освітньої галузі України є вивчення кращого світового досвіду дистанційного навчання, об'єднання зусиль провіднихВНЗ, створення альтернативи аналогічним зарубіжним проектам.

Тому, визначимося с ґрунтовними позиціями: - окреслимо основні етапи становлення та формування дистанційної освіти в Україні на початку ХХІст.;

- проаналізуємо досвід інших країн щодо впровадження дистанційних форм навчання; - розглянемо трансформації дистанційної освіти, під впливом суспільних запитів: проблеми і можливості.

Матеріали, які містить дана стаття, ґрунтуються на використанні комплексу загальнонаукових та загально історичних методів. При проведенні дослідження використовувалися історичний та логічний методи, які дали змогу з'ясувати процеси розвитку дистанційного середовища в Україні на початку ХХіст. У процесі роботи, також використовувались порівняльний, та статистично-аналітичний методи, які сприяли комплексному аналізу обраної проблеми та досягнення поставленої мети.

Ключові слова: дистанційне середовище, розвиток дистанційної освіти, верифікація даних, методологія навчання, інформаційні системи.

In the field of the modern process of modernization of higher education of Ukraine, as well as taking into account its personal and reflective dimensions, it is becoming increasingly important to have computer-oriented technologies that allow the educational process to building continuously taking into account the specifics of the future world order. The most effective in this context is the distance learning technology.

The processes of state formation put before the Ukrainian education system, with dramatic changes in social and political life, require the creation of an organizational structure of the education system that will ensure the transition to “education during life”. The solution to this problem lies in the plane of distance education. It is relevant for the Ukrainian education industry to study the best world experience of distance learning, to join efforts of leading universities, to create alternatives to similar foreign projects.

Therefore, let us define the main positions of this article: define the main stages of formation of distance education in the domestic context; we will analyze some of the moments of introduction of distance learning in comparison with other countries; outline the main problematic issues that today are facing distance education.

Keywords: distance learning, development of distance education, data verification, training methodology, information systems.

Світ в якому ми живемо сьогодні, взаємопов'язаний та стрімко змінюється під впливом новітніх тенденцій. Більш конкретне визначення такого явища було визначеного на Всесвітньому економічному форумі ІКТ (інформаційних і комунікаційних технологій), де пролунала думка, про «колективну нервову систему», яка впливає та підключає кожну клітину нашого життя через інтелектуальні адаптивні та інноваційні рішення.

Розширення доступу до знань та інформації через розвиток ІКТ має колосальний потенціал, такі технології є тим мостом, який поєднує юдей з різних країн та прошарків населення, різних сфер життя та економічних секторів, створюючи надійні платформи для навчання і партнерства.

В контексті сучасного процесу модернізації вищої освіти України а також з урахуванням її особистісних та рефлексивних вимірів усе більшого значення набувають практично зорієнтовані комп'ютерні технології які дозволяють будувати освітній процес безперервним з урахуванням специфіки майбутнього світоустрою. Найбільш ефективною в цьому контексті на нашу думку є технологія дистанційного навчання.

Отже, у більшості своїй, дистанційна (або максимально інтерактивна) освіта вважається безумовно позитивною формою, що в довгостроковій перспективі має витіснити традиційні форми навчання. Це обумовлено можливим подоланням монотонності у виконанні завдань, використанні складного моделювання процесів чи явищ, комплексності знань. Водночас вже зараз фахівці звертають увагу на те, що дистанційна освіта виводить з освітнього «рівняння» фігуру «вчителя». Крім того, можливість замінити значну кількість дій автоматизованими процесами (наприклад: розповсюдження комп'ютерної техніки сприяє екзуції навичок усної лічби, а доступ до безкрайніх масивів інформації фактично знищує саму навичку виробництва нових знань) призводить до редукції базових навичок особи (значна кількість людей, яка щоденно користується комп'ютером для набору тексту відмічає, що відчуває дискомфорт при необхідності записати який-небудь текст «від руки»).

Поставлені перед системою освіти України процеси державотворення, кардинальними змінами в суспільно-політичному житті, вимагають створення організаційної структури системи освіти, яка забезпечуватиме перехід до «освіти протягом життя». Вирішення цієї проблеми лежить у площині дистанційної освіти. Актуальними для освітньої галузі України є вивчення кращого світового досвіду дистанційного навчання, об'єднання зусиль провідних ВНЗ, створення альтернативи аналогічним зарубіжним проектам. Зволікання з розвитком дистанційної освіти загрожує зниженням конкурентоспроможності української освіти у світовому просторі.

В своїх роботах і монографіях, питанням розвитку дистанційної освіти в Україні і соціальним запитам на неї приділяли такі автори, як: В. Ку- шерець, М. Романенко, Н. Щипачова, М. Скиби, В. Андрущенко, В. Журавського, аналітичні записки М. Карпенко, Д. Дубнова, навчальних посібниках П. Мейер і О. Маленко та багато інших видатних науковців України і зарубіжжя.

Мета статті - охарактеризувати основні етапи впровадження дистанційної освіти в Україні на початку ХХІст., розглянути виклики, які постають на шляху навчання в дистанційному середовищі, та визначити підґрунтя для їх усунення. дистанційна освіта навчання

Визначимося с ґрунтовними позиціями: - окреслимо основні етапи становлення та формування дистанційної освіти в Україні на початку ХХІст.;

- проаналізуємо досвід інших країн щодо впровадження дистанційних форм навчання; - розглянемо трансформації дистанційної освіти, під впливом суспільних запитів: проблеми і можливості.

Закон України «Про вищу освіту» визначив основним пріоритетом підготовку «конкурентоспроможного людського капіталу для високотех- нологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях». Серед основних принципів державної політики у сфері вищої освіти Закон визначив: сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов для освіти протягом життя; доступність вищої освіти; міжнародну інтеграцію та інтеграцію системи вищої освіти України у Європейській простір вищої освіти [7].

Реалізація зазначених пріоритетів вимагала суттєвої модернізації вітчизняної освітньої системи. Політика модернізації освітніх систем розвинених країн усе більше орієнтувалась на розвиток дистанційної освіти. При цьому випереджальний або запізнілий розвиток дистанційних технологій визначався як об'єктивним розвитком відповідних інфраструктур (інформаційної, організаційної, ринкової тощо), так і зацікавленістю органів влади й управління освітою і самим розумінням суті модернізації. Отже, однією з головних ознак цивілі- заційних змін є інформаційна революція, що актуалізувала проблему модернізації освіти у відповідь на її виклики.

Популярність і затребуваність дистанційного навчання на основі інтернет-технологій (e-learning), особливо в системі вищої й додаткової професійної освіти, зростала із кожним роком. Це пов'язано з економією ресурсів і часу, можливістю отримувати освіту без відриву від виробництва, розширенням сфери додаткової, у тому числі піс- лядипломної освіти, коли мотивацію учнів формують не стільки дипломи й сертифікати, скільки конкретні знання й компетенції.

В Україні дистанційна форма навчання впроваджується вже понад двадцять років. Нормативно правова основа для застосування дистанційних технологій у вищій освіти в Україні була визначена наказами Міністерства освіти і науки України на основі Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні ще у 2000-х роках, і повторно підтверджена наказом МОН України №40 від 21.01.2004 р. “Про затвердження Положення про дистанційне навчання”. Останнє регламентувало організаційно-технологічні засади діяльності освітніх установ, що запроваджують дистанційні технології у навчальному процесі [9].

У 2002 р. Міністерство освіти і науки України започаткувало експеримент з дистанційного навчання. У період 2004-2010 рр., дистанційна освіта набула розвитку в низці університетів: Харківському університеті радіоелектроніки, Харківському національному технічному університеті ХПІ, Національному технічному університеті України КПІ, Хмельницькому національному університеті, Сумському державному університеті, Полтавському університеті економіки та торгівлі, Переяслав- Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди, Національному університеті біоресурсів і природокористування України, Київському національному університеті технологій та дизайну та інших. Після 2010р., навчання у дистанційному середовищі, завдяки своїй зручності та доступності, отримало масове впровадження, і на сьогоднішній день впроваджене майже у всіх вищих навчальних закладах України [6].

Запропонована Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні була схвально прийнята освітянською громадою, отримала підтримку з боку державного керівництва, Академії педагогічних наук України, а також від ради ректорів України. В значній мірі на позитивне відношення до сприйняття дистанційної освіти справляв набутий досвід використання кейс-технології організації навчального процесу, наприклад в банківському інституті Національного банку України (м. Львів).

Різні аспекти дистанційної освіти в Україні регулюються рядом нормативних документів: «Національною доктриною розвитку освіти», «Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні», ««Національною програмою інформатизації», законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» [8].

Світова спільнота науковців, впродовж останнього десятиріччя, також неодноразово наголошувала на пріоритетності розвитку дистанційного навчального середовища. Зокрема, у січні 2013р. в м. Давос, відбувся круглий стіл, присвячений дистанційній освіті за участі екс-міністра фінансів США, президента Массачусетського технологічного інституту Р. Рейфа, почесного президента Гарвардського університету Л. Саммерса, також, засновника Microsoft Білла Гейтса, співзасновника платіжної системи PayPal П. Тіля та інших зацікавлених осіб. Головним висновком зустрічі визначено тезу: майбутнє - за онлайн-освітою [13].

У ряді країн, таких як Алжир, Латвія, Великобританія, Нідерланди, близько 10 - 25% студентів отримують освіту в закладах дистанційного навчання. В 2012 р., за результатами дослідження «Babson Survey Research Group», кількість студентів вищих навчальних закладів у США, які пройшли хоча б один курс дистанційного навчання складає близько 6,7 мільйонів.

Серед американських вузів 65% відсотків ввели і активно використовують дистанційні форми навчання. Представники Гарвардського і Масса- чусетського університетів у 2012р. оголосили про запуск спільного проекту дистанційного онлайн- навчання edX (https://www.edx.org/), на розвиток якого, партнерами було виділено по 30 млн. доларів. Нині, в цьому проекті беруть участь близько 50 навчальних закладів з різних куточків світу. Станом на 2014р. у проекті зареєстровано близько 3 млн. користувачів. Також успішним онлайновим проектом є Coursera, 2012р., (https://www.coursera. org/) та Udacity (https://www.udacity.com), які консолідують тисячі студентів. Хоча їхні сертифікати про проходження навчання не мають такого формалізованого значення, як диплом про освіту, все одно вважаються вагомим аргументом на ринку праці. Проект Udacity співпрацює з десятками компаній, які працевлаштовують найкращих студентів. У 2013 та 2014 навчальних роках онлайн курси Coursera переглянули близько мільйону слухачів, серед них 13 тисяч - це українці [12, с. 43].

Фінансування проектів онлайн-навчання у багатьох країнах підтримується на державному рівні та сягає сотень мільйонів доларів. Кожна країна має власну практику вирішення проблем фінансування дистанційної освіти. Наведемо деякі для прикладу.

В Індонезії, наприклад, фінансування дистанційного навчання відбувається за рахунок студентських внесків, державних грантів, та допомоги від агентств. Плата за навчання становить 33% фінансування, а 66% складають внески уряду та іноземних агентств.

В Іспанії дистанційна освіта розвивається завдяки програмам міністерства освіти і становить 46% фінансування, студенти сплачують 47%, решта - це кошти від продажу навчальних матеріалів. Окрім цього, регіональні уряди та банки дають навчальним центрам обігові кошти.

У Великій Британії частка плати за дистанційне навчання дорівнює 15% з загального фонду, а уряду забезпечує решту - 85%. Плата за вивчення точних наук на 25% більша, ніж за соціальні чи мистецькі курси.

У Канаді урядом відшкодовується 80% фінансування, а студентами лише 10%, решта - забезпечується через підприємницьку і видавничу діяльність навчальних закладів [3].

Загалом, у розвинених країнах, прослідкову- ється поступове зниження вартості дистанційної освіти, особливо це помітно на фоні вартості стаціонарного навчання. Наприклад, Технічний університет Джорджії в Атланті оцінює магістерський курс в області комп'ютерних наук за стандартно формою навчання в сорок п'ять тис. доларів, а за дистанційнійною - за сім тисяч [2].

Для порівняння якості знань, які отримані під час дистанційного навчання, вченими з Каліфорнійського інституту Берклі був проведений експеримент, результати якого опубліковані в журналі Scince Advances. Група добровольців з 325 студентів були залучені до експерименту та розділені на три групи за системами навчання. Перша - вчилась за традиційною системою, друга - у змішаному форматі (студенти відвідували семінари, а лекції слухали онлайн), третя - проходила весь курс дистанційно. Після проходження курсів студенти всіх груп складали однакові підсумкові іспити. Результати іспитів порівнювались за наступними критеріями: рівень орієнтації в матеріалі, підсумкова оцінка, а також задоволення від навчального процесу. За результатами, рівень засвоєння знань майже не відрізнявся у всіх трьох групах. Однак засвоєння проміжних матеріалів он-лайн група показала вищій за інших, але нижчим був показник задоволення від навчання. Такі експерименти доводять, що якісна он-лайн освіта більше не може сприйматись як допоміжний засіб. Вона формує компетенції у студентів, за рівнем не гірше ніж традиційні форми навчання.

Сучасні світові тенденції актуалізують для України наступні виклики і ризики, що мають відношення до проблем дистанційної освіти. Наряду з безперечними перевагами дистанційного навчання, хочеться також зупинитись на певних проблематичних аспектах.

Протягом останніх років ми спостерігаємо значне прискорення темпів і оновлення професійних знань. Останнє десятиріччя кардинально змінилася система генерації й передачі знань, а їх обсяг багаторазово зріс. Сьогодні не можна за один раз, підготувати людину до професійної діяльності на все життя. Нині, щорічно обновлюється близько 5% теоретичних і 20% професійних знань. Одиниця виміру старіння знань фахівця, розроблена у США, бере за основу період «напіврозпаду» компетентності, тобто зниження її на 50 внаслідок появи нової інформації, показує, що за багатьма професіями цей період настає менш ніж через 5 років, тобто стосовно вітчизняної системи вищої освіти часто раніше, ніж закінчується навчання. Вирішення проблеми полягає в переході до освіти протягом життя, де базова освіта періодично повинна доповнюватися програмами додаткової освіти і організовується не як кінцева, завершена, а лише як основа, фундамент для подальшого навчання [1].

Стрімкий перехід освітніх систем розвинених країн до широкого використання інформаційних технологій призводить до зростання конкуренції на міжнародному ринку освіти. Такі темпи розвитку проектів дистанційного навчання у найближчі кілька років можуть витіснити з ринку освіти значну частину традиційних навчальних закладів багатьох країн. В Російській Федерації, наприклад, заплановано розвиток аналогічних проектів із залученням мільйона студентів. Принцип максимальної доступності освітніх ресурсів фактично став стандартом діяльності провідних світових вузів. Аналітики вважають, що вже найближчим часом всесвітньо відомі університети зможуть замість сотень тисяч студентів навчати десятки мільйонів з усіх країн світу [3].

Завдяки зростанню ролі інформаційних технологій, такі інновації виходять на чільні місця в усіх сферах буття як окремої особистості, так і суспільства в цілому. Широке використання у дистанційній освіті інформаційних технологій дозволить, окрім оволодіння певним масивом знань і компе- тенцій, передбачених навчальними програмами, досягати певного рівня знань і умінь у користуванні інформаційними технологіями, що для сучасної людини стає необхідною умовою успішності й одним із показників якості життя [11]. Але, лише за умов вдалого і своєчасного використання.

Зміна соціальної структури та моделей поведінки. Значною мірою новітні інформаційні технології зруйнували традиційну монополію абстрактного «старшого покоління» на інформацію. Якщо раніше молодь на початковому етапі отримувала основну частину інформації від батьків, дідусів (бабусь), шкільних вчителів або авторитетних фігур у повсякденному оточенні, то мережа інтернет та новітні засоби комунікації (соціальні мережі, блогосфера) можуть практично повністю нівелювати традиційний інформаційний вплив. Вже сьогодні рівень довіри у молоді до напіванонімних повідомлень в мережі інтернет більший, ніж до класичних джерел інформації. Більше того, безсистемність отримання таким чином знань не дозволяє молоді формувати усталену картину світу, залишаючи її багато в чому фрагментарною [4, с. 40].

Верифікація інформації студентом. Всі ми живемо в світі, який змушує нас при зборі будь-якої інформації або проведенні певних досліджень звертатись до світової мережі Інтернет. Але, треба пам'ятати про спроможність будь якого індивіда завантажувати інформацію, маркувати чи описувати ії. Ми постійно приймаємо швидкі рішення щодо достовірності задіяних під час роботи матеріалів, звертаючись до баз даних та пошуку першоджерел. Необхідність такої перевірки обумовлена тим, що використані джерела можуть мати хибну початкову інформацію або неправильно формулювати дані, наводячи на хибний слід. Тому, під час дистанційного навчання, доцільно піддавати сумніву опрацьовану інформацію, звіряти з іншими джерелами або перевіряти через офіційні витоки. Ось чому, верифікація - це одна з важливих навичок, під час дистанційного навчання. Працюючи з матеріалом, знаходячи будь яку інформацію або контент на онлайн просторах рекомендуємо перевіряти та підтверджувати матеріал за наступними параметрами: походження ( чи дійсно це оригінальний фрагмент тексту); джерело (хто завантажив матеріали); дата публікації (коли було створено контент та актуальність матеріалів); місце розташування (у якій країні було створено даний контент). Такі дії стануть слушним інструментом під час опрацювання матеріалів, і дадуть змогу швидше та ефективніше працювати з інформацією [5, с. 83].

Комунікація прямої участі. Її не так активно використовують, хоча, така форма роботи, є якісним інструментом у сеансах для групи людей. Вона дає змогу задавати питання та вести дискусію в реальному часі, а також доходити висновків та формулювати відповіді для цілої аудиторії. Традиційно, поширення інформації у дистанційному середовищі відбувається за стандартами одностороннього розповсюдження. Сьогодні ми бачимо, що з точки зору здобувача, цей метод є застарілим і не надає очікуваних результатів. Багатостороння комунікація є більш ефективною і дозволяє студентам уявляти життєво необхідні джерела походження інформації, формуючи стійкі знання і навички з певних дисциплін, що в майбутньому сприяє ефективному використанню засвоєних матеріалів.

При впровадженні дистанційного навчання для технічних і технологічних спеціальностей важливою складовою інформаційної системи є практична підготовка - лабораторні роботи (ЛР). На першому етапі навчання може йти за змішаною системою, коли ЛР виконуються очно у лабораторіях навчального закладу. Наступний рівень - виконання ЛР дистанційно із використанням відповідних віртуальних практичних засобів навчання (ВПЗН). Такими ВПЗН можуть бути: електронний (віртуальний) тренажер, електронний, віртуальний, автоматизований лабораторні практикуми та автоматизований лабораторний практикум із віддаленим доступом. Поширення дистанційної освіти - важливий механізм інформатизації й інтелектуалізації суспільства, виховання різнобічно розвинутої особистості, подолання нерівності в системі освіти. Дистанційна освіта долає територіальний фактор нерівності в доступі до якісної вищої освіти, залежність від місця проживання тощо. Значний інформаційний ресурс, реалізований у дистанційній освіті новітніми технологіями, забезпечує інноваційний розвиток освіти й суспільства в цілому. Дистанційне навчання тільки тоді буде ефективним і конкурентним з іншими формами, коли забезпечуватиме якісний контроль рівня знань студентів. Нормативні документи, розроблені Міністерством освіти і науки України передбачають, що контроль проводиться у вигляді тестування. Інформаційна система дистанційного навчання університету має складатись з п'яти різних тестових завдань, контроль проводиться автоматизовано у спеціальних центрах за місцем проживання студентів у присутності уповноваженого викладача університету, на якого покладаються функції ідентифікації особи та слідкування за процедурою [10, с. 11-13].

Отже, дистанційна освіта - стрімко розвивається і, безумовно, отримує всесвітню підтримку, завдяки своїй зручності та доступності щодо організації навчального процесу, а також, вважається важливим інструментом для підвищення ефективності запровадження інноваційних технологій навчання та забезпечення мобільності, створення сприятливих умов для творчості, реалізації природної суті, соціальних потреб людини. Початок XXI ст., відзначився для украинских освітніх системи становленням високоякісного та високотехнологічного інформаційно-освітнього середовища. Це означає, що перед кожним вищим навчальним було визначено складне завдання - сформувати нове інформаційно-освітнє середовище підготовки фахівців з урахуванням сьогоднішніх вимог, соціальної перспективи, стрімкого поширення нових інформаційних і комунікаційних технологій. Головною його ознакою мали бути кардинальним чином оновлені базиси її змістовного наповнення. З одного боку, процес оновлення наукових знань носив постійний характер: знання і технології в науці і техніці оновлюються за п'ять років в середньому на 50%. З іншого боку, інформаційно-освітні ресурси оновлюються досить радикально і динамічно, особливо в роки кардинальних соціально-економічних, політичних змін і цивілізаційних зрушень, а також в період напружених соціально-освітніх адаптацій. Зазначимо, що для досягнення успіху ставки були зроблені на взаємодію методологічних, навчальних та технологічних інновацій комп'ютерних та Інтернет ресурсів.

Беручі до уваги стрімке поширення дистанційних освітніх технологій та спираючись на досвід інших країн, відзначимо, що їхня успішність функціонування цілком залежіть від того, наскільки функціональними і сучасними будуть центри дистанційного навчання і їхні працівники. Саме вони безпосередньо контактують зі студентами, вчать їх навчатися, користуватися усіма можливостями інформаційних систем, сприяють засвоєнню новітніх знань та технологій, створюють умови для успішної роботи викладачів під час екзаменаційних сесій. Швидкий розвиток дистанційного навчання в Україні свідчить не тільки про її популярність і доступність для широкого кола громадян бажаючих здобувати вищу освіту і не маючи можливості поступити на очну форму навчання.

Тому, дистанційне середовище повинно давати людині не тільки фундаментальні гуманітарні знання, а також, формувати свідомість для узагальнення складних соціально-політичних процесів, озброювати його світоглядом сприймати суспільство як складну систему, що розвивається за відповідними законами.

Список використаних джерел

Дубов Д. В. Щодо основних викликів безпеці особи в умовах стрімкого впровадження сучасних інформаційних технологій. Аналітична записка/ Відділ досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій, електронний ресурс.// Режим доступу: https:// niss.gov.ua/doslidzhennya/nacionalna-bezpeka/schodo- osnovnikh-viklikiv-bezpeci-osobi-v-umovakh-strimkogo

Карпенко М. Світовий досвід розвитку дистанційних форм освіти у вітчизняному контексті» Аналітична записка№ 14 /Відділ гуманітарної безпеки (Серія «Гуманітарний розвиток», електронний ресурс.// Режим доступу:https://mss.gov.ua/doslidzhennya/gumamtamiy- rozvitok/svitoviy-dosvid-rozvitku-distanciynikh-form- osviti-u

Карпенко М. Освіта протягом життя як чинник людського розвитку. Аналітична записка№20/Відділ гуманітарної безпеки, Серія «Гуманітарний розвиток», електронний ресурс//Режим доступу: https://niss.gov.ua/ doslidzhennya/gumanitarniy-rozvitok/osvita-protyagom- zhittya-yak-chinnik-lyudskogo-rozvitku

Малінко О. Дистанційна освіта: організаційна структура, психолого-педагогічні основи, фінансування і управління / Директор школи, ліцею, гімназії//Київ- 2002. - №6.- С. 38-45.

Мейер П. Додавання сили комп'ютерного і людського інтелектів./Посібник з верифікації//Українська асоціація видавців, Київ - 2018, С. 128, с. 82-87.

Міністерство освіти і науки України. Дистанційне навчання - це сучасно /Міністерство освіти і науки України, електронний ресурс//Режим доступу: http:// mon.gov.ua/ua/comments/17415-distantsiyne-navchannya-- tse-suchas...

Міністерство освіти і науки України. Закон України «Про вищу освіту»/Верховна Рада України, електронний ресурс//Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1556-18/print1389899592029395

Міністерство освіти і науки України. Міністерство освіти і науки України/відомості ВР України, електронний ресурс//Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/ news/40722-likvidovano-institut-innovatsiynih-...

Міністерство освіти і науки України. Наказ Мі

ністерства освіти і науки України «Про затвердження положення про дистанційне навчання / Верховна Рада України, Накази, електронний ресурс//Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13/

print1389899592029395

Скиба М. Є. Хмельницький національний університет на шляху до реалізації системи управління якістю підготовки фахівців / М. Є. Скиба // Вища школа. - 2010. - № 12. - С. 5-16. Х 45.4

Хаберле Е. Залишиться десять університетів / Експерт.-2013,№48., електронний ресурс//Режим доступу:http://expertru/expert/20l3/48/ostanetsya-desyat- universitetov/

Babson Survey Research Group.Changing Course: Ten Years of Tracking Online /Education in the United States. Electronic resource. Babson Survey//

Mode of access: http://www.onlinelearningsurvey.com/ reports/changingcourse.pdf

European Commission .Making a European area of lifelong learning a reality/ European Commission. Electronic resource// Mode of access: http://ec.europa.eu/education/

Размещено на Allbest.ru