Формування екологічної культури у дітей молодшого шкільного віку засобами позашкільної роботи

У сьогоднішньому світі екологічна ситуація є складною і з кожним днем вплив людини на екологічні системи стає ще помітнішим. За таких умов усе актуальніше постає питання про виховання у підростаючого покоління дбайливого ставлення до природи, і не лише до окремих тварин і рослин, а до всієї системи, що існує в живій природі, усього різноманіття взаємозв'язків і взаємозалежностей цієї системи.

Законом України «Про освіту» зазначено, що екологічне виховання, засвоєння певного обсягу знань про природу є частиною всебічного розвитку дитини [6].

У «Концепції національного виховання» велику увагу приділено формуванню екологічної культури, гармонійних відносин людини і природи. В зв'язку з цим, були визначені завдання для загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, що включають формування екологічної культури, оволодіння учнями знаннями про природу, залучення молоді до активної екологічної діяльності, виховання дбайливого ставлення до природних багатств України [15].

Державним стандартом початкової освіти велика увага приділяється завданням, що направлені на формування у школярів уявлень і понять про навколишній світ, виховання гуманізму, творчої особистості, здатної екологічно мислити і проявляти турботу про природу.

У «Концепції екологічної освіти України» екологічна освіта розуміється, як цілісне культурологічне явище, яке включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості і направлене на формування екологічної культури, як складової системи національного і громадського виховання всіх прошарків населення України [14].

Відповідно до нового базового Закону України «Про освіту» однією з десяти ключових компетентностей для Нової української школи є екологічна грамотність і здорове життя, уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров'я людини [16].

Витоки екологізації освіти, формування екологічної культури учнів були закладені в працях Я. А. Коменського, К. Д. Ушинського, В. О. Сухомлинського та ін., які підкреслювали значення спілкування дитини з природою для формування її моральних якостей [17, 30, 31].

Особливості формування любові і дбайливого ставлення до природи і проблеми екологічного виховання висвітлені в роботах В. С. Крисоченко, І. Д. Звєрєва, Г. П. Пустовіт, Н. О. Пустовіт, В. В. Вербицького, А. Н. Захлебного та ін. [11, 18, 27].

У вирішенні проблеми формування екологічної культури у дітей молодшого віку було досягнуто значних успіхів: система шкільної та позашкільної освіти і виховання, що склалася на сьогодні, формує значний рівень екологічної компетентності - найважливішої складової екологічної культури. В умовах сучасної екологічної ситуації важлива екологізація всієї системи освіти і виховання підростаючого покоління.

У системі формування екологічної культури дітей найбільший вплив має шкільне, позашкільне і сімейне виховання. Причому, позашкільна робота забезпечує перспективу поглиблення знань, отриманих на уроках у школі, навичок та умінь - у практичній діяльності, удосконалення морального досвіду в реальних умовах навколишньої дійсності.

Наведемо приклади визначення екології в хронологічній послідовності.

«Екологія - наука про спільноти» - Ф. Клементе, 1920 рік.

«Екологія - наукова природна історія, що має справу з соціологією і економікою тварин» - англійський еколог Ч. Елтон, 1937 рік.

«Екологія - вивчення структури та функцій природи» - американський вчений X. Одум, 1959 рік.

«Екологія - наука про закони, які керують життям рослин і тварин у природному середовищі існування» - С. Шварц, 1972 рік.

«Екологія - біологічна наука, що вивчає організацію та функціонування надорганізаційних систем різних рівнів: популяцій,

біоценозів (спільнот), біогеоценозів (екосистем) і біосфери» - Біологічний Енциклопедичний Словник, 1986 рік.

І. Д. Звєрєв визначав сучасну екологію як науку про взаємозв'язки живих систем різних рівнів з навколишнім середовищем, але до цього додавав взаємодію людини і природи [11].

З перерахованих визначень видно розширення поняття екології та приєднання до неї проблеми взаємодії природи і людини [10].

Слово «культура» прийшло в європейські мови з латинської (culture - обробіток, виховання, розвиток, шанування). Обсяг у цього поняття чималий: усе, що створено, оброблено людиною, вся сукупність продуктів людської діяльності.

Формування екологічної культури в сучасних умовах передбачає виявлення пріоритетності екологічних цінностей на всіх рівнях взаємодії: матеріально-прагматичному, духовно-теоретичному та ціннісному. Ця взаємодія історично видозмінювалася в процесі еволюції. Закони екології - наукова основа природокористування, тому їх знання забезпечить гармонізацію відносин суспільства і природи. Без розкриття екологічних зв'язків неможливе формування екологічної культури школярів.

У психолого-педагогічній літературі склався єдиний підхід з розкриття вказаного поняття. Багато вчених розглядають екологічну культуру особистості як складне утворення, що представляє синтез провідних елементів: системи знань, відносин, дій.

Крисаченко В. С. [18] Екологічна культура -- це такий напрям людської діяльності та мислення, від якого істотним чином залежить нормальне існування сучасної цивілізації, її сталий розвиток у майбутньому.

Екологічна культура, на думку А. Н. Захлєбного - це закріплення в свідомості і діяльності молодшого школяра принципів природокористування, володіння навичками і вміннями вирішувати соціально-економічні завдання без шкоди для навколишнього середовища і здоров'я людей, також зазначається, що метою екологічної освіти і виховання є формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які забезпечують становлення відповідального ставлення школярів до навколишнього середовища в усіх видах їх діяльності, формування екологічної культури [11].

Екологічна культура - це інтерес до природи і знання про неї, а також її охорони, естетичні та моральні почуття до природи, позитивна діяльність в природі, мотиви, що визначають вчинки дітей у природі. Безсумнівним залишається той факт, що базисом високої екологічної культури є відповідна екологічна свідомість.

Також найважливішим показником екологічної культури молодших школярів є прояв емоційно-чуттєвої сфери, оскільки непізнана природа для них - щось цілісне, єдине, що викликає безпосередні яскраві почуття й емоції. У їхньому життєвому досвіді ще не завершене накопичення «перших» яскравих вражень, спостережень, переживань, отриманих у спілкуванні з природою. В основі формування екологічної культури лежить відповідальна особистісна поведінка на природі, активна участь у роботі щодо захисту і поліпшення природного оточення, пропаганда екологічних ідей.

На думку відомих психологів, таких як Л. С. Виготський, І. Д. Бех, С. Л. Рубінштейн, А. Н. Леонтьєв, Л. В. Занков, період молодшого шкільного віку є найсприятливішим для формування основ екологічної культури, оскільки у цей час на основі емоційно-чуттєвого способу пізнання навколишнього світу інтенсивно формуються властивості і якості особистості, які визначать її сутність у майбутньому.

При формуванні екологічної культури, слід враховувати, що саме дитинство є періодом бурхливого розвитку особистості, інтенсивного накопичення знань про навколишнє середовище, формування багатогранного відношення до природи та людей. Початкова школа один з етапів формування особистості людини. Чим вище рівень знань, умінь, навичок, моральної вихованості забезпечується в початковій школі, тим з більшою впевненістю ми можемо говорити про формування основ, як загальної культури особистості, так і культури екологічної.

Метою екологічної освіти і виховання молодших школярів є становлення науково-пізнавального, емоційно-ціннісного, практично-діяльнісного відношення до навколишнього середовища, до здоров'я на основі поєднання чуттєвого і раціонального пізнання природного та соціального оточення людини.

У системі екологічної освіти і виховання молодших школярів, формування їх екологічної культури велику роль відіграє позашкільна робота.

Позашкільна робота створює умови для набуття досвіду з прийняття екологічних рішень на основі отриманих знань. Значна роль позашкілля у залученні дітей до самостійної роботи, до спостережень короткочасних і довготривалих. У бесідах є величезні можливості для обговорення екологічних проблем, які грають інтегруючу роль у навчанні. Предметом обговорення можуть стати проблеми, які виражають зв'язок людини і природи, у яких можуть бути закладені протиріччя. Організовуючи позашкільну роботу, педагог повинен пам'ятати, що, крім навчання, вона повинна сприяти і відпочинку дітей від навчальної роботи в школі.

Різноманітна природоохоронна діяльність учнів реалізується в усіх типах позашкільних занять: індивідуальних, групових, масових.

Індивідуальні форми допускають діяльність учнів з підготовки доповідей, бесід, спостережень за тваринами і рослинами: виготовлення виробів, фотографування, малювання, ліплення.

Групові - секційні заняття юних друзів природи; гуртки, факультативи з охорони природи і основ екології; екологічні квести; екскурсії; туристичні походи з вивчення природи; екологічний практикум.

До масових форм належать: робота учнів з благоустрою та озеленення приміщень і території школи; масові природоохоронні акції та свята, конференції, екологічні фестивалі, рольові ігри; робота на пришкільній ділянці.

Формування екологічної культури, як специфічної форми організації діяльності, на основі раніше сформованих компетентностей, ціннісних орієнтацій та ідеалів зумовлює потребу в екологічному вихованні та освіті.

До форм виховання екологічної культури можна віднести наступні: традиційні навчально-виховні заняття, етичні бесіди, екологічні ігри, свята, акції, конкурси, екологічні казки, завдання екологічного змісту, екологічна стежка, екскурсії, практикуми, досліди - тобто, ті технологічні прийоми, які, по-перше, найбільшою мірою відповідають потребам і можливостям молодшого віку, а по-друге, дозволяють змінити споживацьке ставлення учнів до природи.

Серед змістовних і організаційних засобів екологічної освіти молодших школярів особливе місце займає етична бесіда.

Л. Д. Бобильова, Л. П. Молодова, Л. П. Симонова відзначають, що розмови з екології спрямовані, насамперед, на систематизацію та узагальнення знань про природні взаємодії і взаємовідносини людини з природою [1, 22, 28]. Для проведення бесід рекомендується цілий комплекс методів та методик: ігри, драматизації, обговорення ситуацій, репродукції творів живопису. Все це сприяє не тільки формуванню екологічних знань, а й становленню особистісної позиції, вихованню емоцій, почуттів, стосунків з навколишнім середовищем.

Л. П. Симонова підкреслює особливе значення бесід, що мають сильний емоційний заряд. Такі бесіди, на думку автора, формують у дітей переконання в необхідності та можливості надання допомоги природі, збереження її краси і багатств, виховують любов до природи [1]. Бесіда - один з методів формування моральної свідомості особистості. За її допомогою учні озброюються знаннями, засвоюють норми і правила поведінки, формують поняття, розвивають почуття, навчаються оцінювати вчинки і застосовують знання на практиці. При виборі змісту етичних бесід, на думку багатьох авторів, педагог повинен зважати на особливості роботи з окремим дитячим колективом; рівень екологічної вихованості школярів, їхні життєві спостереження, існуючий досвід; конкретні виховні завдання.

Дієвим засобом з організації діяльності молодших школярів є екологічні ігри. Т. В. Кучер, А. А. Лобжанідзе відзначали, що екологічні ігри - це форма екологічної освіти і виховання екологічної культури, заснована на розгортанні особливої ігрової діяльності учасників, стимулююча високий рівень мотивації, інтересу до природи. У процесі гри, вважають автори, більш успішно відбувається засвоєння учнями моральних норм поведінки, розвитку творчих можливостей, уяви, фантазії, естетичних почуттів. У грі діти починають активно діяти, роздумувати, переживати, оцінювати екологічну ситуацію, приймати рішення [19].

Ігрова діяльність молодших школярів містить у собі багато інших різноманітних видів діяльності і тому є універсальною. Особливо важливим є те, що діти беруть участь в іграх без примусу, на добровільних засадах. Педагогічно грамотне керівництво ігровою діяльністю дозволяє розширити світогляд молодших школярів; залучити до природоохоронної діяльності велику кількість учнів; сприяє вихованню у дітей почуття відповідальності за стан рідної природи.

Серед традиційних масових форм еколого-натуралістичної роботи, яким можна надати екологічну орієнтацію, слід виділити свята (День екологічних знань, День лісу, День Землі, День води та ін.), акції (Стоп сміття, Жовте листя, Годівничка, Пролісок та ін.), конкурси (Природа і творчість, Моя країна - Україна, В об'єктиві натураліста, Тварини - наші друзі та ін.). Зміст еколого-натуралістичних заходів може бути різним, але принципи їх організації здебільшого загальні. Не важливо, яка тема обрана для того чи іншого заходу, головне, щоб він був спрямований на всебічний розвиток школярів, формування їхньої активної життєвої позиції, громадянської відповідальності за долю рідної природи і надовго закарбувався в пам'яті всіх його учасників.

Однією з найефективнішою форм роботи з молодшими школярами є казка. Її використовували такі видатні педагоги, як В. О. Сухомлинський та К. Д. Ушинський. В наш час казки використовують педагоги в навчально- виховній роботі для формування морально-етичних та світоглядних якостей дітей.

Казка є однією з доступних і приваблюваних форм розкриття взаємозвязків та взаємозалежностей у природному світі. Через казково захоплюючий сюжет дитина легше сприймає і засвоює складний механізм взаємодії живих організмів між собою та неживою природою. [32]

Наступною формою організації навчального процесу є екскурсія. Тому не дивно, що багато дослідників (А. А. Плешаков, А. Я. Герд, І. Д. Звєрєв, Т. І. Суравегіна, Л. П. Симонова та інші) приділяли велике значення екскурсіям у вихованні дітей, вони вважали, що формування в учнів відповідального ставлення до природи - складний і тривалий процес. Його результатом має бути не тільки оволодіння певними знаннями і вміннями, а розвиток емоційної чуйності, уміння і бажання активно захищати, покращувати, облагороджувати природне середовище.

І. Д. Звєрєв підкреслював, що діяльність є кінцевим результатом прояву відносин, кінцевим результатом розвитку свідомості та почуттів. У діяльності, на його думку, виявляється і закріплюється багато мотивів ставлення до природи і формуються ті позитивні якості особистості, які визначають прагнення до життя в гармонії з природою. Характер вчинків, дій висловлює, наскільки є стійкими позиції школяра щодо навколишнього природного середовища [10].

Поняття «практична екологічна діяльність» включає всі види і форми діяльності людини, пов'язані з раціональним вирішенням екологічних проблем. Вона передбачає як матеріальну діяльність людей зі збереження та поліпшення навколишнього середовища, так і духовну, пов'язану з розвитком екологічної культури особистості і її екологічної свідомості.

Діяльність серед природи є об'єктивною основою для виникнення та розвитку взаємних відносин учнів (учнівські виробничі бригади, трудові аграрні об'єднання, шкільні лісництва, екологічні загони).

Проаналізувавши літературу, ми дійшли до висновку, що позашкільна діяльність має безперечну перевагу в порівнянні з навчанням у класі, оскільки вона гнучкіше прив'язана до академічних вимог. У ній педагог може широко використовувати масові форми і методи пропаганди естетичної цінності природи та необхідності її охорони. Також, є дієвими прийоми виховання на прикладі заохочення. У колективі легко і традиційно організовуються змагання і конкурси, виставки, мистецькі гуртки, вечори і свята, присвячені турботі про природу.

У системі екологічної підготовки, формування екологічної культури школярів, позашкільна робота забезпечує можливе закріплення, поглиблення знань, отриманих на заняттях у школі, навичок і умінь - у практичній діяльності, вдосконалення морального досвіду в реальних умовах навколишньої дійсності. Комплексне використання різноманітних форм позашкільної роботи сприяє формуванню обліку запитів та інтересів учнів у пізнанні навколишньої природи, розвитку їх творчого потенціалу.

Екологічна культура є системним утворенням, яке існує і розвивається в сукупності і взаємозв'язку всіх її компонентів, тому процес формування її повинен здійснюватися на основі комплексного впливу на всі сфери особистості.

Теоретичний аналіз психологічної та педагогічної літератури, яка розкриває суть та особливості екологічної культури учнів, дає нам підставу вважати, що екологічна культура формується за умови:

- врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів та пізнавальних можливостей учнів у процесі екологічного виховання і їх рівнів сформованості екологічної культури;

- вибору оптимальних форм, методів і прийомів екологічного виховання засобами позашкільної роботи (заняття, бесіди, акції,ігри, конкурсу, екскурсії, практичної діяльності, створення аналітичних ситуацій);

- організації безпосередньої діяльності учнів з охорони і поліпшення навколишнього середовища, як під час навчання, так і в ході суспільно корисної праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева С. В., Симонова Л. П. Идея целостности в системе экологического образования младших школьников // Нач. шк. -1999- №1. -с. 19.

2. Бибик Н. М, Коваль Н. С. Я и Украина: підруч. для 3 класу - К.: Форум, 2002. -144 с.

3. Бондар В. І. Навчання у початковій школі, як цілісний творчий процес К. Початкова школа, 2011.

4. Виноградова Н. Ф. Экологическое воспитание младших школьников: Проблемы и перспективы //Начальная школа-1997. -№ -4.С. 36.

5. Діянівська I. Шкільна екологічна освіта: Проблеми та шляхи розв'язання/Юсвіта України, 2002, №1, стр. 5.

6. Закон України «Про освіту» - інформаційний збірник - К., 1999,- №3- ст. 35,56.

7. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Вводиться в дію Постановою» ВР N 1268-ХП (1268-12) в!д 26. 06. 91, ВНР, 1991, N41, ст. 547.

8. Захлебный А. Н. На экологической тропе. -М: Знание, 1986. -80с.

9. Захлебный А. Н. О формах организации экологического образования и воспитания школьников // Биология в школе. -1987-№3. -с. 67.

10.Зверев И. Д., Захлебный А. Н. Экологические знания на уроках и после уроков // Нар. обр. -1985. -№2. -с. 81.

11.Зверев И. Д., Суравегина И. Т., Вербицкий В., Борейко В. Е. Особенности экологического воспитания школьников. -- М *

Педагогика, 1984.

12. Колесникова Т. И. Экологические экскурсии с младшими школьниками // Нач. шк. -1998. -№6.

13. Конституція України. Українська правнича фундація. -К., 1998,- с. 66,35.

14. Концепція екологічної освіти України. // Освіта України. -- 2001. -№3.

15. Концепції національного виховання. // Освіта України. -- 1994. -№7.

16. Концепція Нової української школи ухвалена рішенням колегії МОН від 27.10.2016.

17. Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. -- М.: Педагогика, 1990.

18. Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика: Навч. посібник. -- К.: Заповіт, 1996. -- 352 с.

19. Кучер Т. В., Лобжанидзе А. А. Игра в экологическом воспитании школьников. // География в школе,-1992. -№4. 5. -с. 22.

20. Листопад О. Г., Борейко В. Е. Нетрадиционные методы в экологическом воспитании и образовании. - К., 1996.

21. Мелаш В. Екологія для молодших школярів // Поч. шк. - 2001. - №3.

22. Молодова Л. П. Игровые экологические занятия с детьми. -- Мн.: «Асар», 2010. -128с.

23. Навчальні екскурсії. Упор. О. Кондратюк,-К.: Шк. Світ, 2007, -- 128 (Б-к, Шк. світ).

24. Организация экологического образования в школе / Под ред. Зверева И. Д., Суравегиной. И. Т. Пермь, 1990.

25. Плешаков А. А. Экология для младших школьников. -- М.: Просвещение, 1995.

26. Пустовіт И. О. Плечова З. Н. Екологічні задачі, ігри та вікторини К.: Наукова думка, 1995.

27. Пустовіт Г. П. Екологічна освіта в позашкільних закладах / Г. П. Пустовіт // Шлях освіти. - 1999. - № 3. - С. 14-17.

28. Симонова Л. П. Экологическое образование в начальной школе: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб, завед. М.: "Академия", 2000. -160 с.

29. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. -- К.: Рад. шк., 1988. - с. 272.

30. Сухомлинский В. А. Школа и природа // Советская педагогика. --1970. -№5.

31. Ушинский К. Д. Собр. пед. соч.: в 2-х т. -- М.: Педагогика, Т- 2,-1974.

32. Шуль Я. М Робоча книга вихователя групи продовженого дня Навч. посібник -- Тернопіль «Астон», 2004.- 212 с.

Размещено на Allbest.ru