Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання арт-терапевтичних методів у роботі гувернера-дефектолога



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ГУВЕРНЕРА-ДЕФЕКТОЛОГА

1.1 Актуальність відродження інституту гувернерства в Україні на сучасному етапі

1.2 Компоненти, критерії, показники та рівні готовності майбутніх гувернерів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

1.3 Актуальність методу арт-терапії у роботі гувернера-дефектолога

РОЗДІЛ ІІ. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ АРТ-ТЕРАПІЇ ГУВЕРНЕРОМ-ДЕФЕКТОЛОГОМ

2.1 Ізотерапія у роботі гувернера-дефектолога.

2.2 Робота гувернера-дефектолога щодо організації ізотерапевтичної взаємодії дітей з особливими освітніми потребами та їх батьків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність теми. Глобальним критерієм високорозвиненого суспільства нині є рівень доступності та якості надання різносферних послуг людям з особливими освітніми потребами. Входження України до європейського простору та дотримання світових стандартів життєдіяльності вочевидь передбачає кардинальний перегляд вітчизняної системи забезпечення освітою такої категорії людей.

У контексті основних міжнародних угод («Декларації ООН про права людини» (1976) [26], «Конвенції ООН про права інвалідів» (2006) [26], «Конвенції ООН про права дітей» (2014) та ін.) [26] в Україні активно розробляються нормативно-правова база та теоретико-методичні засади створення та функціонування сприятливого інклюзивного освітнього середовища з метою гідного розвитку і захисту прав осіб з особливими потребами. Тому уперше у Законі України «Про освіту» (2016) [26] уведено поняття «інклюзивне освітнє середовище» як сукупність чинників для спільної освіти здобувачів освіти з урахуванням їх потреб, та «інклюзивне навчання» як система державних освітніх послуг, базованих на антидискримінації прав та свобод учасників освітнього процесу, гуманізму, продуктивного долучення усіх суб?єктів до освітнього процесу.

На організацію ефективного інклюзивного навчання учнів, зокрема молодших школярів, з особливими освітніми потребами, їхньої співпраці з однолітками без особливих освітніх потреб спрямована Концепція «Нова українська школа» (2017). Квінтесенцією концепції є діяльність закладів освіти на засадах партнерських стосунків, конструктивної взаємодії адміністрації школи, педагогів, учнів та їх батьків.

Зазначене актуалізує проблему підготовки висококваліфікованих фахівців, зокрема вчителів початкової школи, спрямованої на реалізацію мети, змісту, завдань і технологій інклюзивного навчання у контексті партнерської взаємодії його учасників у закладах загальної середньої освіти.

Проблема підготовки кваліфікованого вчителя до роботи в умовах інклюзивного навчання останнім часом є однією з найактуальніших. Про це свідчать наукові праці К. Волкової, І. Демченко, А. Колупаєвої, І. Кузави, Н. Софій, О. Федоренко, О. Чопік та ін. Проте проблеми підготовки гувернерів до роботи в сім'ях, які виховують дитину з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання не була предметом окремих досліджень.

Актуальність проблеми зумовила вибір теми дослідження «Використання арт-терапевтичних методів у роботі гувернера-дефектолога»

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови підготовки майбутніх гувернерів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами засобами ізотерапії.

Для досягнення мети були визначені наступні завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан розробленості проблеми у наукових джерелах та з'ясувати категоріально-термінологічний апарат дослідження.

2. Визначити компоненти, критерії, показники та рівні готовності майбутніх гувернерів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

3. Визначити ефективність використання засобів ізотерапії у роботі гувернера-дефектолога з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах сім'ї.

Об'єкт дослідження - підготовка майбутніх гувернерів-дефектологів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Предмет дослідження - педагогічні умови підготовки майбутніх гувернерів-дефектологів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами засобами ізотерапії.

У процесі дослідження використовувались такі методи: теоретичні (аналіз та узагальнення наукових першоджерел за досліджуваною проблематикою методичної та психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження); емпіричні (цілеспрямовані спостереження, анкетування, бесіди, збір інформації); педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи, аналіз результатів експерименту).

Експериментальна база. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі дошкільного закладу освіти № 12 «Золота рибка» м. Умані Черкаської області та в уманські родині мати Ольга 34 роки, батько Ігор 42 роки, які виховують сина Тимура (8 р.) - синдром дефіциту уваги та гіперактивності, сина Артура (5 р.) - дитячий церебральний параліч та дочку Аріну (3 р.) - з типовим розвитком (м.Умані).

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено експериментальну методику підготовки майбутніх гувернерів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, яка може застосовуватись у практиці роботи дошкільних закладів освіти та приватній роботі гувернера. Запропоновані методичні прийоми можна впроваджувати в педагогічний процес роботи гувернера-дефектолога.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків. Основний текст дослідження викладено на 30 сторінках. Робота містить 2 таблиць. У списку використаних джерел 28 найменувань.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ГУВЕРНЕРА-ДЕФЕКТОЛОГА

1.1 Актуальність відродження інституту гувернерства в Україні на сучасному етапі

Головним осередком, де відбувається становлення і розвиток особистості, де формуються найбільш стійкі, соціально значущі елементи у вихованні, була і залишається сім'я. Як первинне соціальне середовище, в якому закладаються основи характеру і поведінки особистості, сім'я культивує моральні цінності залежно від етичної та культурної спадщини батьків, їх педагогічних знань і навичок, сімейних стосунків тощо.

Маленькі особистості є наче віддзеркаленням своїх батьків, тому від них залежить і поведінка дітей, і їхнє спілкування з іншими людьми, і знаходження ними свого місця у системі соціальних структур.

Гувернерство - це універсальна система сімейного виховання, яка покликана допомагати батькам у їхньому спілкуванні і взаємодії з дитиною. Слово «гувернер» походить з французької мови і означає - найманий домашній вихователь дітей. Ця професія має свою багатостолітню історію і існує у всі часи людського існування. Проте в Україні на ХХІ століття стан розвитку гувернерства не можна назвати високим, бо обізнаність людей про нього низька і лише засоби масової інформації, безпосередньо газети і журнали, розповідають про даних спеціалістів.

Існують такі напрями роботи гувернера, які формують чітке уявлення про його функції:

- робота з дітьми-інвалідами, які потребують спеціальної опіки;

- підготовка дітей до школи, індивідуальна робота з обдарованими дітьми або з такими, що відстають від загальної шкільної програми;

- робота з дитиною за попередньо встановленим графіком;

- виконання ролі батьків-вихователів у дитячих будинках сімейного типу.

Кожна дитина потребує індивідуального виховання і навчання, тому допомога гувернера у сімейній взаємодії підвищує рівень адаптованості дітей до умов суспільства.

Якщо ж згадати відомих педагогів і психологів, то серед них знайдемо не одного, який сам пройшов шлях гувернерства і з цього почалася його професійна самореалізація. А М.Монтень, Я.А.Коменський, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Г.С.Cковорода, М.Даниленко, О.В.Духнович, Ястребцев та інші написали праці і книжки по сімейному вихованні, в яких розкрили програми гувернерського виховання. Ці видатні новатори досліджували роботу гувернера на власному досвіді і саме вони залишили педагогічну спадщину, яка зараз служить основою для створення майбутніх професіоналів у даній галузі.

Справжній гувернер повинен мати вищу педагогічну освіту, але переважно гувернерами в Україні стають не педагоги, а люди робітничих чи не актуальних професій (інженери, радіотехніки). Основний закон - це любов до дітей, а гувернерство як покликання, спосіб життя і стан душі. Вимоги до гувернерів бувають найрізноманітніші як від кадрових агентств, так і від майбутніх роботодавців, але насамперед гувернер повинен вміти створити комфортне виховне і розвиваюче середовище для дітей, володіти сучасними педагогічними технологіями навчання і виховання, керуватися основними принципами, правилами і законами, дотримуватися структури сучасної освіти, використовувати основні методи; гувернер повинен сам володіти рисами, яких має навчити свого вихованця і не боятися вчитися у дітей, а навіть прагнути до цього. Гувернер повинен бути терплячим, витривалим і вміти стримувати власні емоції.

Дуже важливим є процес вибору гувернера-дефектолога, який має 3 етапи:

- ознайомлення з анкетою претендента;

- співбесіда в агентстві;

- пробний день або тиждень.

У цьому процесі визначальною повинна бути думка дітей, адже наймають гувернера-дефектолога батьки, але працювати він буде з дитиною. Тому треба навчитися довіряти власній дитині і, якщо вона не хоче залишатися з певним кандидатом - це перша причина, щоб його не наймати. А от, наприклад, намагатися подружитися з гувернером не варто, бо панібратство у відносинах «працедавець - найманий працівник» створить безліч побутових незручностей.

Гувернер повинен займатися виключно своїми завданнями, щоб його робота була плідною і ефективною, тому не варто додавати йому інших обов'язків, наприклад готування їжі чи прибирання у глобальних масштабах.

Соціологічне опитування на тему гувернерства у місті Умань, показало, що для молодих батьків, гувернер - це актуальна професія, бо гувернер дає належне виховання дитині і час для самореалізації батькам; термін не використовується, а тому функції поняття не розуміються і змішуються з нянею і покоївкою. А от зрілі люди вважають, що професія «гувернер» - не актуальна, бо вихованням і навчанням дітей повинні займатися батьки безпосередньо, але попит на гувернерів високий, бо існує потреба у вільному часі для інших справ (прибирання, готування); поняття використовується рідко, але функції спеціаліста розуміються.

Інтерв'ю гувернерів з різним стажем роботи (від 3 місяців до 6 років) довело теоретичні аспекти роботи на їх особистому досвіді і вивело 5 основних порад для майбутніх спеціалістів:

1) емпатійність у спілкуванні;

2) врахування психологічного клімату сім'ї;

3) чесність з дитиною і чітке розмежування особистих ролей;

4) раціональність і послідовність використання робочих годин;

5) терпимість і розуміння до вихованців і їх батьків.

За наведеними фактами можна зробити висновок, що професія «гувернер» є прогресивною і потрібною, про що свідчить розмір заробітної плати гувернерів. Отже, основною проблемою розвитку гувернерства в Україні залишається уявлення українських батьків про те, що гувернер - це людина, яка виконує всю хатню роботу і повністю займається дітьми.

Включення у наш час професії «гувернер» до переліку спеціальностей, які існують в Україні («Класифікатор професій із змінами та доповненнями», код спеціальності - № 5131) вказує на її офіційне визнання й інтенсивне поширення в державі. Проте свідомий вибір родини, яка виховує дитину-інваліда зумовив пошуки «саме того, хто допоможе зрозуміти особливості психічного розвитку дітей», «того, хто допоможе їм порадити як її виховувати», «... підготувати до школи», «здійснювати психологічне та спеціально-дидактичне супроводження», «...призупинить виникнення вторинних дефектів, «скоригує основний дефект» тощо.

1.2 Компоненти, критерії, показники та рівні готовності майбутніх гувернерів-дефектологів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

Перед системою вищої педагогічної освіти нині стоїть завдання підготовки гувернерів-дефектологів (сімейних педагогів), здатних швидко адаптуватися до мінливих освітніх вимог; орієнтованих на компетентне розв'язання професійних завдань; здатних здійснювати в рамках своєї професійної діяльності саморегуляцію і саморозвиток; виявляти позитивну мотивацію до педагогічної діяльності. Тому актуалізується дослідження поняття «готовність студентів педагогічних закладів вищої освіти до майбутньої професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти».

Готовність фахівця, насамперед, стан мобілізації всіх психофізіологічних систем особистості, що забезпечують ефективне виконання певних дій; сукупність професійно обумовлених вимог до особистості. Нині кількість наукових досліджень, пов'язаних з питанням «готовність», особливо щодо готовності гувернерів-дефектологів, соціальних -гувернерів, значно зросла, що пояснюється, передусім, змінами в освіті щодо в провадження інклюзивної освіти в закладах дошкільної, середньої та вищої освіти, а також із закриттям спецзакладів.

Метою цього етапу нашого дослідження є окреслення діагностичного інструментарію визначення готовності майбутніх гувернерів-дефектологів. Теоретичними засадами визначення компонентів, критеріїв, показників та рівнів готовності майбутніх гувернерів-дефектологів є обґрунтовані положення сутності аналізованого питання, схарактеризовані у першому параграфі дослідження.

Зазначимо, що рівень такої готовності ототожнюємо з рівнем їхньої компетентності (готовності та здатності, що складаються з ціннісних установок, знань, умінь, навичок та досвіду їх застосування) цього напряму діяльності, а критерії та показники - компетенціями (вимогами вказаної готовності та здатності). До теоретичного обґрунтування понять «компетентність» та «компетенція» не будемо вдаватися, зважаючи на численні ґрунтовні дослідження вказаного питання. Отож, ґрунтуючись на результатах науковців досліджень проблем фахової компетентності майбутніх учителів (Ю. Бойчук [1], В. Гриньова [5], Н. Кошарна [6], О. Микитюк [7] та інших.

Головна особливість вияву готовності у закладах вищої освіти майбутнього гувернера-дефектолога або соціального-гувернера до виконання професійних обов'язків - інтеграційний характер, що виявляється в упорядкованості внутрішніх структур, узгодженості основних компонентів особистості професіонала, у стійкості, стабільності і наступності їх функціонування, тобто професійна готовність має ознаки психологічної єдності, цілісності особистості професіонала, що сприяють її продуктивній діяльності.

Готовність, з точки зору класичних досліджень [23], до діяльності має три модальності: короткочасну (мобілізація для розв'язання завдання, що виникло), загальну довгострокову (стійка потреба в діяльності), спеціальну довгострокову (готовність до певного виду діяльності, як результат освіти і соціальної зрілості особистості). Практичну готовність майбутнього гувернера-дефектолога слід розглядати як стан цілісності особистості студента, що включає усвідомлені і неусвідомлені установки, моделі ймовірної поведінки, визначення оптимальних способів діяльності, оцінку своїх можливостей відповідно до майбутньої необхідності досягнення певного результату професії [8]. Отже, професійна готовність, як компонент структури особистості майбутнього гувернера-дефектолога, характеризує його суб'єктне ставлення до педагогічної діяльності; його здатність успішно здійснювати освітній процес у закладах освіти та сімейному вихованню виявляється у певних компетентностях, а також особистісних характеристиках.

Важливим для нашого дослідження є загальний аналіз компонентів готовності до професійної діяльності майбутніх гувернерів-дефектологів. Аналіз наукових джерел дозволив нам характеризувати такі особливості цього особистісного утворення:

1. Стрижнем професійної готовності є позитивне ставлення майбутнього гувернера-дефектолога до професії, наявність професійно значущих якостей особистості, стійкі мотиви педагогічної діяльності, сукупність професійно-педагогічних знань, умінь і певний досвід їх застосування на практиці [9].

2. Методологічні підходи до визначення готовності майбутнього гувернера-дефектолога умовно поділяють на особистісний (прояв індивідуально-особистісних якостей, що формуються в результаті підготовки до педагогічного виду діяльності), функціональний (стан психіки - установка, при якій активізуються такі функції, як уміння мобілізувати психічні і фізичні ресурси) та особистісно-діяльнісний - інтегрований (прояв індивідуальних, особистісних особливостей у їх цілісності, що забезпечує особистості успішність професійної діяльності) підходи [7].

3. Розвиток системи інклюзивної освіти дозволяє дати дітям з особливими освітніми потребами можливість навчання на рівні зі своїми однолітками. Вони зможуть отримувати необхідні знання не тільки з основних дисциплін, а й вивчати додаткові предмети шкільної програми спільно з іншими дітьми. У зв'язку з цим, виникає необхідність формувати готовність майбутнього гувернера-дефектолога до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами [7].

Враховуючи вказане та тлумачення ключових понять нашого дослідження, готовність майбутніх гувернерів до роботи з дітьми характеризуємо як результат підготовки у закладах вищої освіти, здатність виявити загальні і професійні компетентності, необхідні для здійснення конструктивного зв'язку з батьками дітей з особливими освітніми потребами на засадах партнерської педагогіки з метою досягнення ефективних освітніх результатів на принципах гуманності, толерантності, врахування психофізичної індивідуальності для їхнього необмеженого, продуктивного залучення та включення до освітнього процесу.

Насамперед, з'ясуємо традиційні погляди науковців на компоненти, критерії, показники та рівні досліджуваного явища.

Зазначимо, що, традиційно, виокремлюють три основних компонента готовності майбутнього працівника до професійної індивідуальної діяльності педагога в сім'ї: мотиваційний, знаннєвий та операційний.

Таблиця 1.1.

Узагальнення запропонованих у сучасних дослідженнях компонентів та критеріїв готовності до професійної діяльності майбутніх учителів початкової школи

Компоненти готовності	Критерії готовності
Ціннісномотиваційний	Сформованість мотивації на забезпечення педагогічної взаємодії, розвиненість гуманістичної спрямованості.
Змістовопроцесуальний	Сформованість педагогічної компетентності, розвиненість професійно-педагогічної свідомості та мислення.
Дієвоопераційний	Інтегративні вміння, набуті у процесі теоретичної та практичної підготовки під час опанування змісту психологопедагогічних та фахових дисциплін, самостійної діяльності у період педагогічних практик.
Мотиваційний	Особистісно-ціннісна вмотивованість до інклюзивного навчання; об'єктивне й толерантне ставлення до учнів з різним освітніми потребами.
Когнітивний	Психолого-педагогічні та соціально-педагогічні знання в галузі інклюзивної освіти.
Діяльнісний	Володіння методикою інклюзивного навчання.
Рефлексивний	Сформована потреба у рефлексії; наявність прагнень до професійного саморозвитку.
Мотиваційний	Усвідомлення цінності та значущості інноваційних технологій освіти та інтересу до їх застосування в умовах інклюзивного навчання.
Когнітивний	Обсяг та повнота основ теоретико-методичних знань з проблем інклюзивного навчання учнів з особливими освітніми потребами.
Рефлексивний	Оцінка власних дій, здійснення контролю над своїм професійним розвитком; здатність самореалізуватися, саморозвиватися щодо реалізації інклюзивної освіти.
Операційний	«Володіння основними способами організації навчального процесу на засадах диференціально-діагностичних, прогностичних та навчально-корекційних завдань, раціональне застосування їх у процесі спільного навчання учнів з різними пізнавальними можливостями для вдосконалення корекційно-педагогічної діяльності»
Мотиваційноособистісний	Особистісно-позиційне ставлення суб'єктів інклюзивної освіти до спільної взаємодії, потреба у застосуванні набутих знань та практичного досвіду спільної діяльності.
Когнітивнозмістовий	Ступінь усвідомленого розуміння об'єктами і суб'єктами важливості інклюзивного навчання. Здатність адекватно мислити на основі системи знань і досвіду спільної діяльності, передусім, знань особливостей і закономірностей психофізичного розвитку дітей.
Діяльнісноповедінковий	Потреба суб'єктів інклюзивної освіти щодо вдосконалення умінь і навичок реалізувати набуті знання та практичний досвід в умовах інклюзивного навчання.

Аналіз даних таблиці 1.1. дозволяє констатувати, що запропоновані у сучасних дослідженнях компоненти та критерії професійної готовності майбутніх гувернерів-дефектологів стосуються або готовності вказаних фахівців до реалізації основних засад інклюзивного навчання, або ж до взаємодії з батьками дітей з особливими освітніми потребами. Узагальнених критеріїв досліджуваного нами явища не запропоновано.

Проведене нами анкетування студентів IІІ-ІV курсів засвідчило зростання кількості студентів, які більш глибоко зрозуміли специфіку роботи сімейного вихователя саме після педагогічної практики в родині (від 17% до 33%). До початку практики 48,6% студентів були переконані у своїй фаховій готовності до педагогічної діяльності в ролі гувернера або гувернера-дефектолога. На підсумковій конференції лише 34,3% студентів визнали свою готовність де педагогічної діяльності в лоні сім'ї.

Організовуючи педагогічну практику майбутніх гувернерів-дефектологів, спрямовуємо їхню діяльність на виконання низки важливих функцій: навчально-розвивальну, виховну, діагностичну та корекційну. Так, навчальна і виховна функції спрямовані на реалізацію всебічного гармонійного розвитку дітей і мають забезпечувати: фізичне виховання (заняття та вправи фізкультурного характеру, рухливі ігри, спортивні ігри, походи на природу); розумове виховання (заняття з математики, рідної та іноземної мови, природознавства, читання художньої літератури, бесіди, екскурсії тощо); морально-духовне виховання (морально-етичні бесіди, вправи з психогімнастики, допомога старшим, дидактичні ігри); трудове виховання (спільна праця, доручення, допомога батькам, дидактичні ігри, відвідування підприємств); розвиток індивідуальних здібностей і талантів (заняття з улюбленого виду діяльності, ігри різного тип) вправи, бесіди, читання допоміжної літератури); діагностична функція має забезпечувати ознайомлення з родиною вихованця, її звичаями, традиціями особливостями міжособистісних стосунків «дорослий - дитина - дорослий»; вивчення індивідуальних рис характеру вихованця та членів його родини; визначення типу сім'ї та стилю виховання дітей дорослими; діагностування виховного потенціалу сім'ї; встановлення основних та поетапних цілей виховання дітей, роль і місце кожного члена родини; оновленні особистості вихованця; надання батькам консультаційного матеріалу стосовно існуючих технологій виховання дошкільників визначення прийнятних для виховання їх дітей; залучення батьків до спільної діяльності з дитиною та організація спільних заходів разом із сімейним педагогом; аналіз досягнень та труднощів у вихованні дітей, реалізація спільних педагогічних проектів з батькам і вихованцем. Програма педагогічної практики передбачає також виконання кожним студентом практикантом певної дослідницької індивідуальної роботи і саме тут ми реалізовуємо один із методів арт-терапії. Є не лише засобом реалізації мети нашого дослідження, а тієї рушійною силою, тим двигуном, завдяки якому наш вихованець (дитина з особливими освітніми потребами) розвантажується від своїх проблем, відкривається, починає спілкуватися з оточуючими і зовсім по іншому сприймає соціум!

Таким чином, арт-терапія це актуальний метод роботи для гувернера-дефектолога. Він універсальний. Він має широкі горизонти для застосування різних видів мистецтва, що допомагає зацікавити дитину. Цей метод дозволяє вводити у роботу з дитиною її батьків. Для кожного віку цей метод матиме свої актуальні види роботи. За допомогою арт терапії гувернер може як корегувати психічні процеси дітей, так і розвивати її вцілому. Арт-терапія може допомогти, також, зняти напругу і відчути себе творцем.

1.3 Актуальність методу арт-терапії у роботі гувернера-дефектолога

Педагогічна, корекційно-психологічна допомога гувернера-дефектолога завжди необхідна та корисна кожній дитині. Правильно підібрані засоби і методи роботи впливатимуть на ефективність роботи фахівця.

Для вдалої роботи з дитиною, її потрібно зацікавити. Зацікавлення дітей - складний процес, він не виникає на порожньому місці. Від так педагог постійно знаходиться у пошуку нових ідей для роботи з дитиною. Індивідуальна робота гувернера-дефектолога передбачає можливість застосування різних творчих ідей, що своєю яскравістю і ненав'язливістю можуть зацікавити дитину.

Арт-терапія може використовуватись гувернером як окрема форма лікування (наприклад при емоційних розладах, за призначенням лікаря) або стати доповненням до основної роботи. Вона є невід'ємним елементом роботи для дітей з особливими освітніми потребами, їх лікування. А також використовується як один із засобів розвитку малюка вцілому. Від так, арт терапія це універсальний метод, який гувернер-дефектолог може використовувати у роботі з різними категоріями дітей. При цьому розвиваючи їх, не нав'язуючи непосильних завдань.

Застосування арт-терапії як засобу певного самовираження сприймається легко, тому за порадою гувернера-дефектолога, батьки можуть займатися з дітьми вдома. При цьому важливо враховувати вік дітей, її потреби, можливості та вподобання. Для наймолодших можна запропонувати малювання пальчиковими фарбами, для старших дітей цікавою може бути аплікація та піскова терапія. Школярам можна запропонувати займатися літературною чи музичною терапією, рукоділлям.

Основна роль в арт-терапії відводиться педагогу, його взаєминам з дитиною в процесі навчання її творчості. За рахунок керуючої ролі, гувернер-дефектолог може спрямовувати дитину в потрібне русло, допомогти їй зрозуміти себе. Рефлексія в цьому випадку проходить легко і невимушено. Таким чином гувернер допомагє дитині розслабитись і проаналізувати себе.

Для людини творчість - одна з можливостей проникнути в свій внутрішній світ і пізнати себе. Вона звертається до кращих аспектів нашої душі, до найсвітліших, багатших і щирих. Коли людина пише, малює, ліпить з глини або висловлює себе в інших видах мистецтва, це дозволяє їй розслабитися, розкритися і хоча б ненадовго опинитися в гармонії - гармонії з собою. Крім того, творчість є ефективним методом по лікуванню психіки, який сьогодні широко застосовується в практичній психології під назвою арт-терапія [7, с.2006].

В Україні арт-терапія знаходиться в стадії становлення. Найбільший розвиток отримали такі її форми як арт-терапія з допомогою образотворчого мистецтва, танцювально-рухова терапія і казкотерапія як форма бібліотерапії. Ці форми арт-терапії активно обговорюються в науковій літературі, презентуються на різних конференціях і тренінгах [6, c.35].

У 2003 році у Києві була створена Всеукраїнська громадська організація «Арт-терапевтична асоціація», яка успішно існує і до сьогодні, об'єднуючи арт-терапевтичні центри та їх працівників по всій Україні.

Отже, фахівці в області арт-терапії є частиною більш широкого професійного співтовариства креативних терапевтів, до яких відносяться музико-терапевти, поетичні терапевти і драма-терапевти. Кожна з професій має власні теоретичні підходи, навчання і практику.

Професійна діяльність арт-терапевтів тісно пов'язана із вирішенням проблем по виховання та ранньому втручанню в розвиток дітей з особливими освітнім потребами. Використання методів арт-терапії дозволяє гувернерам-дефектологам розвинути тісну співпрацю з вихованцем та сім'єю, вирішити проблеми комунікативної компетентності, вирішити проблеми в поведінці, підвищити самооцінку дітей в соціумі, впевненість у своїх силах, а також сформувати навички самостійного вирішення конфліктних ситуацій.

Як зазначає Л. С. Фірсова, арт-терапія веде до впевненості та допомагає розв'язати психологічні проблеми.[25, с. 161].

Сьогодні в арт-терапії існує безліч напрямків, оскільки кожен вид мистецтва можна використовувати в психотерапії та психологічній корекції. Виділяють такі види арт-терапії: анімаційна терапія, артсінтезтерапія, бібліотерапія, відеотерапія, драматерапія, ігротерапія, ізотерапія, лялькотерапія, маскотерапія, манадала-терапія, музикотерапія, пісочна терапія, глинотерапія, танцювальна терапія, казкотерапія, кольоротерапія, фототерапія, етнотерапія.

Отже, методи арт-терапії найбільш часто використовують в реабілітації людей з особливостями розвитку і в роботі з дітьми, що мають будь-які проблеми (мовні, поведінкові, емоційні, сімейні, шкільні та ін.). Тут актуально з'єднання арт-терапії з корекційно-розвиваючим навчанням, оскільки воно направлено на виправлення будь-яких недоліків і дефектів дітей з одночасним розвитком, розкриттям його потенційних можливостей. Дитина з відхиленнями у розвитку, дитина -індиго, гіперактивні дитина мають труднощі в адекватному сприйнятті світу. Одним з найцікавішим і найдоступнішим для дітей є ізотерапія.



РОЗДІЛ ІІ. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ АРТ-ТЕРАПІЇ ГУВЕРНЕРОМ-ДЕФЕКТОЛОГОМ

2.1 Ізотерапія у роботі гувернера-дефектолога

Ізотерапія - терапія образотворчим мистецтвом, в першу чергу малюванням, використовується в даний час для психологічної корекції дітей з невротичними, психосоматичними порушеннями, дітей та підлітків з труднощами в навчанні і соціальної адаптації, при внутрішньосімейних конфліктах.

Ізотерапія як метод психологічної корекції бере початок від психоаналітичних поглядів Фрейда, аналітичної психології Юнга, що використовує приватне малювання для підтвердження ідеї про універсальні і первинних символах. Далі великий вплив в розвитку ізотерапії висловили психотерапевти гуманістичної спрямованості.

Методи ізотерапії включають пасивну форму - використання готових творів мистецтва, так і активну форму - створення власних творінь. Ізотерапія як метод психологічної корекції надає дитині можливість пережити, усвідомити конфліктну ситуацію, а також програти будь-яку проблему максимально зручним для дитячої психіки способом. У ізотераріі застосовують найрізноманітніші матеріали: пластилін, олівці, фарби, кольоровий папір, пластилін. Ці матеріали допомагають у відтворенні художнього полотна. Як самостійний метод арт-терапії, ізотерапія виникла всього лише кілька десятиліть тому. На сьогоднішній час ізотерапію використовують педагоги в своїй індивідуальній роботі з дітьми як з особливими освітніми потребами так і з типовим розвитком.

Методи ізотерапії дозволяють поринути в проблему настільки, наскільки сам дитина цього хоче і готовий її заново переживати. Найчастіше сам малюк навіть не розуміє, що з ним відбувається. Ізотерапія в роботі з дітьми дозволяє малюкам відчути, а також зрозуміти самих себе, допомагає висловити вільно свої почуття, думки, надії, мрії, проявити емпатію, звільнитися від сильних переживань і конфліктів. Ізотерапія в роботі з дітьми широко застосовується для зняття стресових станів, психічної напруги, для корекції страхів і неврозів, оскільки малюючи, малюк болісно стикається з деякими неприємними, страшними, травмуючими образами.

Однією з методик ізотерапії є проективний малюнок. Ця методика виконує діагностичну і психокоректувальну функцію. Її використовують, як в індивідуальній, так і в груповій роботі. Основним завданням проектного малюнка виступає виявлення і усвідомлення трудновербалізуемих переживань і проблем. Направляючи і керуючи тематикою малюнків, домагаються перемикання уваги, концентрації на значущих конкретних проблемах.

Проектне малювання дозволяє інтерпретувати емоційні проблеми і діагностувати труднощі в спілкуванні. Ця методика працює з почуттями, які людина не усвідомлює. Теми малювання можуть бути найрізноманітніші, наприклад, «приватне минуле і сьогодення», «життєві ситуації в яких я відчуваю себе невпевнено», «мій день», «ким я мрію стати», страх, «Що мені дала група» і так далі.

Ізотерапія для дошкільнят

У дошкільнят ізотерапія розвантажує нервову систему, стимулює розвиток моторики, заспокоює психіку. Цей метод є одним з кращих способів, щоб дізнатися, про що думає малюк, чого він соромиться, що йому сниться.

Дошкільнята в силу своїх вікових особливостей не здатні аналізувати вчинки оточуючих, а також робити висновки. Вони швидко в родині стають залежними від напруженої ситуації і нічних кошмарів. А напрямок арт-терапії через малюнок дозволяє висловити свої емоції. Цей метод усуває агресивна поведінка, скутість, неврівноваженість, низьку самооцінку, ревнощі, почуття самотності.

Ізотерапія успішно застосовується в роботі з дітьми, у яких відзначаються порушення слуху та мовлення, затримка розумового розвитку,! Аутизм. Дошкільнята, які мають патологію нервової системи, завдяки ізотерапії досить швидко виходять на контакт з психологами, педагогами, лікарями і включаються з ентузіазмом в процес психокорекції.

Заняття ізотерапії розкривають потенціал малюка, надихають і відкривають нові можливості. Ігрові заняття з малювання проводять, як індивідуально, так і невеликими підгрупами.

Ізотерапія включає кілька напрямків:

- Особистий малюнок, що дозволяє висловити своє «Я» і його аналіз;

- Використання художніх готових творів.

На заняттях по ізотерапії дорослий пропонує малюкові створити малюнок на задану або довільну тему. Під час малювання фахівець уважно стежить за дитячими емоціями художника, цікавиться, що малюк відчуває, а також відчуває під час малювання. Після малювання дитина дає опис, що він зобразив. Цей етап полягає в навчанні аналізу того, що відбувається, а також самостійного оцінювання своєї проблеми. При цьому малюк розвиває виразність мови і образне мислення. Потім фахівець дає свою інтерпретацію малюнка, засновану на наукових практиках, а також розбирає разом з підопічним його художню роботу. Всі малюнки після занять обов`язково зберігаються. На наступних сеансах при необхідності їх порівнюють з новими роботами для оцінювання розвитку ситуації. Цим методом ефективно займатися курсом по кілька занять, оскільки ізотерапія в комплексі допомагає швидше досягти бажаного результату, а саме вирішує проблеми і вчить дивитися на світ позитивно.

Ізотерапія для дошкільнят включає різноманітні арттерапевтіческіе форми роботи з дітьми. Особлива увага приділяється проблемі дозволу і переживання! Страхів. Страхи виступають невід`ємною частиною кожного індивіда. При певних моментах страхи розростаються і захоплюють все людська істота цілком. Уникнення страхів - це неконструктивний вихід із ситуації. Страхи втрачають свою силу, коли індивід дивиться їм в обличчя. Позбавлення від страхів становить складність для дорослої людини, а для дітей виступає подвійно складним процесом. На допомогу в таких випадках приходить ізотерапія, що дозволяє безболісним способом вивести на фізичний план переживання, страхи, які лежать глибоко в свідомості.

При проведенні ізотерапії величезне значення набуває творчий акт, а також внутрішній світ творця, який виявляється в результаті малювання. Психологи заохочують учасників в спонтанності вираження своїх внутрішніх переживань на папері або полотні, не турбуючись про художньому гідність малюнка.

На думку Гольдштейна, творчість виступає одним із способів в подоланні страху, яке виникає через внутрішнього конфлікту людини, що заважає реалізувати себе, як особистість. Творчі особистості краще концентруються, свою силу вміло розподіляють при подоланні перешкод і вирішенні зовнішніх і внутрішніх конфліктів. Основне джерело діяльності людини, на думку Маслоу, криється в безперервному прагненні до самовираження і самоактуалізації, однак ці прояви відзначаються у здорових людей. У особистостей невротичного складу ця потреба часто порушена, тому мистецтво виступає ефективним способом її відновлення.

2.2 Робота гувернера-дефектолога щодо організації ізотерапевтичної взаємодії дітей з особливими освітніми потребами та їх батьків

В експерименті взяла участь родина з м.Умань, мати Ольга 34 роки, батько Ігор 42 роки, які виховують сина Тимура (7 р.) - синдром дефіциту уваги та гіперактивності, сина Артура (4 р.) - дитячий церебральний параліч та дочку Аріну (3 р.) - з типовим розвитком. В родині працювала гувернер-дефектолог Котельникова Вікторія.

Однією з форм роботи, яку нами було використано під час експериментальної роботи організації взаємодії батьків і дітей з особливими освітніми потребами, є «Сімейна майстерня». На відміну від попередніх форм організації художньотворчої ізотерапевтичної взаємодії дітей та їх батьків, «сімейна майстерня» є сталою дієвоє формою спільного сімейного арт-терапевтичного простору, що організовується в умовах інклюзивної освіти та індивідуального сімейного виховання.

Сімейна майстерня, як зазначає М. Сидоркіна, дозволяє зменшити рівень емоційної напруги в сім'ї, зростанню уважності батьків до потреб та невербальних проявів дітей, спільна художньо-творча діяльність покращує здатність членів сім'ї співпрацювати на рівних, дозволяє посилити «позитивну забарвленість», збільшує активність включення батьків і дітей у висловлюванні та впровадженні власних ідей тощо [3, с. 24].

Роботу «Сімейної майстерні» організовує гувернер-дефектолог, як щотижневий спільний сімейний вечір. Серед принципів діяльності «Сімейної майстерні» М. Сидоркіна виділяє такі: гуманістичної спрямованості в стосунках між дорослими та дітьми; принцип соціальної зв?язаності; активної участі батьків у заняттях; принцип індивідуального підходу; принцип позитивного мислення [3, c. 33-35].

Так, на основі дослідження М. Сидоркіної, було виокремлено такі вимоги щодо роботи «Сімейної майстерні»:

• організаційні, що включають повагу до інтересів і потреб родини; повагу до праці сім'ї та результатів її творчості; повагу до думки як батьків, так і дітей; створення атмосфери особистого комфорту;

• налаштованість учасників групи на творчу взаємодію;

• мінімальна здатність до «творчої комунікації»;

• забезпечення ефективності механізмів зміни стану групи та кожної окремої особистості через імітацію (можливість членів ізотерапевтичної групи спостерігати за діями один одного та спробами відтворити їх у власній поведінці та образотворчій діяльності), ідентифікацію (ототожнення членів групи з почуттями й особистісними характеристиками один одного) та інтерналізацію (що забезпечує стійкі зміни в поведінці та станах членів групи і пов'язана зі зміною системи поглядів та засвоєнням більш зрілих способів реагування);

• «запуск» механізмів емпатії, тобто співпереживання учасників «сімейної майстерні»;

• включення механізмів рефлексії, що забезпечує усвідомлення членами сімей як власних уподобань, так і особистісних особливостей, потягів, змісту внутрішнього світу один одного [3, с. 10-12].

Серед важливих умов щодо проведення «Сімейних майстерень» можна виділити такі:

• відсутність протипоказань до такої форми роботи [3, с. 28];

• дотримання «балансу» керівником художньо-творчої ізотерапевтичної діяльності [3, с. 36];

• дотримання структури занять «Сімейної майстерні» [3, с. 41] тощо.

Організаційна побудова процесу спільної художньо-творчої ізотерапевтичної діяльності, як зазначає М.Сидоркіна, призводить до зростання емоційної близькості членів сім'ї, зростання гнучкості сімейної системи, а також відбувається формування умов для становлення високого рівня довіри в родині [3, с. 14-16].

Розглянемо деякі з ізотерапевтичних технік роботи, що були використані нами в ході організації спільної художньо-творчої діяльності дітей з особливими освітніми потребами та їх батьків.

«Сніданок. Обід. Вечеря» (за В. Кокоренко)

Попередня підготовка. Учасники (гувернер-дефектолог, діти з особливими освітніми потребами та члени сім'ї) об'єднуються в малі групи до 2 осіб (розподіл на групи може здійснюватися за власним вибором, вказівкою гувернера або шляхом жеребкування).

Обладняння: листи ватману А1 формату (за кількістю команд), фарби (гуаш, акварель), склянки з водою, пензлики.

Етапи ізотерапевтичної роботи

1. Етап підготовки до художньо-творчої роботи (3-5 хв.).

- Завданням для кожної команди зараз є подумати й обрати, який стіл вони зараз будуть «сервірувати»: сніданок, обід або вечерю…

Важливо, щоб учасники під час вибору не почали обговорювати і домовлятися - кому що малювати, тому на вибір багато часу давати не рекомендується.

2. Етап художньо-творчої роботи із забороною будь-якої вербальної комунікації (15-20 хв.).

- Кожен із Вас має у відповідності до обраного столу намалювати себе у вигляді страви на сніданок (обід, вечерю)…

3. Творчо-рефлексивний етап складається з трьох частин (15-20 хв.).

Перша частина включає письмову роботу щодо створення «у формі презентаційного монологу» розповіді дітей про свою страву від першої особи.

Друга частина включає групову презентацію «столу» за наступним алгоритмом:

- Що і чому малювали?... Як малювалося?... Чи задоволені тим, що вийшло?... Чи вдалося «сервірувати» стіл?

Третя частина цього етапу відбувається у форматі індивідуальної презентації «своєї страви» кожним учасником. Для конкретизації процесу дітям з особливими освітніми потребами та членам сім'ї пропонуються запитання типу:

- Чи сподобалось тобі малювати?... Чи вийшов задуманий образ страви, які почуття і думки виникають зараз, коли образ вже готовий?... тощо.

Відповідно до критеріїв інтерпретації образу «Я-страва», запропонованих В. Кокоренко, цінність такої роботи полягає в діагностиці і подальшій корекції соціо-комунікативної ефективності дітей з особливими освітніми потребами та їх батьків, оскільки запропонований спосіб їжі відповідає характеру і специфіці саме цього аспекту життєвої самореалізації людини. Як малюк «їсть» маму під час перебування в її лоні і під час грудного вигодовування, так і ми в дорослому віці «живимо» тих, хто поруч з нами. «Живимося», користуючись знаннями, вміннями, можливостями, діями і результатами дій як близьких, так і, іноді, зовсім незнайомих нам людей. І, в свою чергу, дозволяємо «поласувати» собою [20, с. 39-55]. Крім того, зазначає В. Кокоренко, техніка «Сніданок. Обід. Вечеря» показує наскільки комфортно ми почуваємося в такому взаємообміні.

Цікавою ізотерапевтичною технікою для роботи з родиною є також створення родинного герба, що до певної міри характеризує сім'ю як носія соціокультурних цінностей, розкриває характер внутрішньосімейних стосунків.

«Герб сім?ї» (за Т. Омельчук)

Обладняння: фарби, пензлики, вода, папір різного формату.

Етапи ізотерапевтичної роботи

1. Етап створення індивідуального герба кожним членом родини на аркуші А4 формату (5-7 хв.)

- Зробіть глибокий вдих та пригадайте образ матері: її риси, її образ життя, її цінності, її кредо. Знайдіть символ, який відобразив би все це. Розмістіть образ матері в першій частині малюнка.

Знову просимо розслабитися (глибокі вдихи-видихи) і уявити:

• образ батька, який просимо розмістити біля образу матері;

• образ усіх жінок по роду матері зображуємо під образом матері;

• образ усіх чоловіків по роду батька зображуємо під образом батька.

Мінімальне розслаблення, просимо подивитись на герб уважно і, заплющивши очі, уявити, що б ви хотіли розмістити в середині нього.

2. Етап представлення індивідуального герба (15-20 хв.)

3. Етап створення спільного герба родини на аркуші А3 формату (15-20 хв.).

На цьому етапі відбувається створення спільного герба сім'ї (спільна робота за попередньою домовленістю про те, що, де і як має бути зображено). - Покладіть перед собою герб ваших сімей, і домовтеся, що б ви хотіли перенести зі своїх гербів на ваш спільний герб і чому.

4. Етап обміну враженнями щодо зображення створеного членами сім'ї (5-7 хв.), що включає проведення кола обговорення за такими запитаннями:

- Чи було вам комфортно працювати над створенням герба?.. Що допомагало в роботі?... Які почуття у вас викликала ця робота?... Що давалося важко?.. Що було для вас легким?... тощо.

Така робота сприяє формуванню усвідомленого ставлення до себе, свого роду та особливостей кожного з поколінь, їх рис, цінностей і способу життя.

Отже робота гуверенера-дефектолога щодо організації ізотерапевтичної взаємодії дітей особливими освітніми потребами та їх батьків - передбачала проведення низки соціально-педагогічних інтегративних заходів у рамках яких відбувалася організація спільної художньо-творчої діяльності дітей, що дозволяло в невимушеній, теплій атмосфері спільної спонтанної творчості проявити власні почуття, пізнати внутрішній світ членів своєї сім'ї, одержати новий досвід ефективної взаємодії, відчути ту єдність, що є притаманною саме родині.

арт терапія гувернер дефектолог



ВИСНОВКИ

Проведений аналіз науково-методичної літератури дає змогу стверджувати, що професія «гувернер» є прогресивною і потрібною, про що свідчить розмір заробітної плати гувернерів. Аналіз особливостей роботи гувернера-дефектолога у процесі соціалізації дітей з особливими освітніми потребами, свідчить про високий рівень гуманізації педагогічного процесу з метою подолання соціальних бар'єрів, що заважають дітям даної категорії взаємодіяти з іншими людьми та адекватно оцінювати власну поведінку.

Отже, у науковій роботі було виявлено ефективність використання арттерапевтичних методів у роботі соціального педагога з сім'ями за допомогою даних досліджень. Ми переконались, що арт-терапія має переваги перед іншими методами роботи гувернера-дефектолога: не має обмежень у використанні, допомагає встановлювати відносини між дітьми та дорослими, є хорошим засобом соціальної адаптації та інше. Вона потребує посильного використання і дослідження у соціально-педагогічній та спецііально-інклюзивній діяльності.

Діяльність гувернера-дефектолога пов'язана з наданням допомоги особистості, сім'ї, соціальної групи у вирішенні проблем, пов'язаних зі збереженням психічного здоров'я дітей, порушенням прав дитини і насильством, дезадаптацією дітей і підлітків в соціальному середовищі, міжособистісних конфліктів та ін. Різноманітність проблем, з якими стикається соціальний педагог у своїй діяльності, вимагає використання різноманітних методів і прийомів роботи. Одним з них є метод арт-терапії - терапії засобами мистецтва.

Аналіз результатів дослідницько-експериментальної перевірки ефективності розроблених організаційно-педагогічних умов виховання дітей з особливими освітніми потребами засобами ізотерапії підтвердив їх педагогічну доцільність, характеру їхнього ідеалу й образу майбутньої ефективної життєвої самореалізації; системи життєстверджувальних ціннісних орієнтацій та обізнаності щодо сутності ключових понять, що визначають ціннісне ставлення до життя, а також способів і механізмів ефективної життєвої самореалізації; наявність умінь цілепокладання та планування власної життєвої самореалізації, а також ефективної власної щоденної життєдіяльності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акіншева І. П. Технологія роботи соціального гувернера: метод. посіб. для студ. спец. «Соціальна педагогіка та практична психологія». «Соціальна педагогіка та основи правознавств» I І. П. Акіншева. - Луганськ: Альма-матер, 2008. - 164 с

2. Арт-терапия в эпоху постмодерна / под ред. и пер. с англ. А. И. Копытина. - М.: Речь: Семантика-С, 2002. - 222 с.

3. Бабій І. В. Теорія і практика арт-терапії: навчально-методичний комплекс / І. В. Бабій. - Умань, Алмі 2014. - 75 с.

4. Вознесенська О. Л. Ресурси арт-терапії на допомогу вимушеним переселенцям. Практичний посібник / О. Л. Вознесенська. - Київ: Human Rights Foundation, 2015. - 50 с.

5. Гавриленко Т. Функції та напрями роботи соціального гувернера [Електронний ресурс] Т. Гавриленко. - Режим доступу: IIhttp:IIarchive.nbuv. gov.uaIportalIsoc_gumIvchdpuIpedI201184IGavryl.pdf

6. Глуханюк Т. Допомога сім'ї, в якій росте дитина з порушенням інтелекту. Психолог. 2012. № 20. С. 33 - 36.

7. Діти з особливими потребами: поради батькам. / В. І. Бондар, В. І. Берзінь, Л. В. Борщевська та ін. / за ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. - Київ: Науковий світ, 2004. - 232 с.

8. Душка А. Л. Дитячо-батьківські відносини як фактор успішного розвитку дитини. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. 2011. № 11-12. С. 262-271.

9. Засєкіна Л. В. Гіперактивний розлад із дефіцитом уваги: теорія та практика: монографія / Л. В. Засєкіна, О. А. Соловей; Волин. нац. Ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк: Волинський нац. Ун-т ім. Лесі Українки, 2011. - 228 с.

10. Ільницька Т. Арт-терапія як ефективний метод реабілітації пацієнтів із захворюваннями психіки. НейроNEWS, 2015. № 10. С. 6 -10.

11. Ільченко І.С. Арт-терапія: навчальний посібник для студентів. Умань.: Видавничо-поліграфічний центр «Візаві», 2013. 150 с.

12. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: [монографія] / А. А. Колупаєва. - Київ: «Самміт-Книга», 2009. - 272 с.

13. Корх-Черба О. В., Золотухіна С. Т. Теорія і практика підготовки домашніх наставників (історико-педагогічний аспект). - Харків: Нове слово, 2006. - 206 с.

14. Кузьменко В. Специфіка психологічної діагностики дітей з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності. Практичний психолог: дитячий садок. 2013. №6. С.8 - 15.

15. Левченко О. О. Психологічні проблеми творчості та креатипедагогіка (соціально-психологічний аспект): навч.-метод. посібник / О. О. Левченко. - Луганськ: Глобус, 2008. - 132 с.

16. Максименко Д.С. Різнокольорове дитинство: ігротерапія, казкотерапія, ізотерапія, музикотерапія. Практична психологія. / Д. С. Максименко. - К.:Центр учбової літератури. 2019. - с. 192.

17. Неверовська І. Арт-педагогіка та арт-терапія з дітьми з особливими освітніми потребами: з досвіду роботи / І. Неверовська // Психолог. - 2012. - Жовт. (№ 19). - С. 43-47.

18. Олейник А. Робота з ціннісними орієнтаціями у сімейному консультуванні і терапії. Методика «Сімейна шафа» / А. Олейник // Простір арт-терапії: можливості інтеграції: матеріали XIV Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції (м.Київ, 23-25 лютого 2017 р.) / [за наук. ред. А. П. Чуприков, Л. А. Найдьонової. О. Л. Вознесенської, О. М. Скнар]. - Київ: Золоті ворота, 2017. - С. 74-76.

19. Омельчук Т. Арт-терапевтичний метод «Герб майбутньої сім?ї» / Т. Омельчук // Простір арт-терапії: Зб. наук. ст. / ЦІППО АНП України, ГО «Арт-терапевтична асоціація»; Редкол.: Семиченко В. А., Чуприков А. П. та ін. - Київ: Міленіум, 2008. - Вип. 1 (3). - С. 97-107.

20. Сидоркіна М. Ю. Можливості та обмеження гармонізувального потенціалу спільної художньої творчості у сімейній арт-терапевтичній студії // Простір арт-терапії: Зб. наук. ст. - Київ: Золоті ворота, 2011. - Вип. 2 (10). - С. 23-32.