Організація освітнього процесу в ЗДО засобами казкотерапії для розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

ФАКУЛЬТЕТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА

На тему «Організація освітнього процесу в ЗДО засобами казкотерапії для розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку»

Студентки

спеціальності «Дошкільна освіта»

Павлишеної Марини Олександрівни

Київ - 2020



Вступ

Розвиток мовлення дітей дошкільного віку є однією з головних проблем дошкільної лінгводидактики. Актуальність розвитку мовлення зумовлюється пріоритетними напрямами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХ1 столітті, Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, «Комплексними заходами щодо всебічного розвитку і функціонування української мови», спрямованими на модернізацію дошкільної освіти, оновлення змісту, вдосконалення форм, методів і технології навчання дітей рідної мови, розвитку культури мовлення та мовленнєвого спілкування.

Мовленнєве спілкування є одним із перших видів діяльності, яким дитина оволодіває в онтогенезі; воно є універсальною умовою розвитку особистості в період дошкільного дитинства. У процесі різнопланового спілкування в ігровій діяльності дитина пізнає природний, предметний і соціальний світ, що її оточує, в його цілісності і різноманітності; формує і розкриває свій власний внутрішній світ, свій образ «Я»; засвоює і створює культурні цінності, виступає при цьому активним суб'єктом взаємодії. Базовий компонент дошкільної освіти визначає кінцевою метою мовленнєвого розвитку випускника дошкільного закладу сформованість у нього комунікативної компетенції. Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям і завдяки якому відбувається соціалізація дитини. Водночас, як засвідчує практика, поширення комп'ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, які стали доступними й дітям дошкільного віку як у сім'ї, так і в дошкільних закладах, обмежує безпосереднє спілкування дітей з іншими мовцями, внаслідок чого збагачується їхня пізнавальна сфера і водночас гальмується мовленнєва. Зазначимо, що мовленнєва компетенція є однією з провідних базисних характеристик особистості, що формується на етапі дошкільного дитинства (А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, Н.В.Гавриш, О.Л.Кононко, К.Л.Крутій та ін.). Саме тому вчені приділяють значну увагу розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Своєчасний і якісний розвиток зв'язного мовлення (діамонологічної компетенції) - важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку випускника дошкільного навчального закладу.

Проблема розвитку мовлення дошкільників не є новою. Вона досліджувалася класиками наукової думки і сучасними науковцями в різних аспектах: психологічному (Л.С.Виготський, Г.М.Леушина, О.Р.Лурія, Т.О.Піроженко, С.Л. Рубінштейн, І.О.Синиця та ін.); психолінгвістичному (І.О.Зимняя, О.О.Леонтьєв, О.М. Шахнарович та ін.); лінгвістичному (М.П.Кочерган, Т.О. Ладиженська, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ, В.М.Русанівський, Л.В.Щерба та ін.); педагогічному (Л.В.Ворошніна, В.Г.Захарченко, А.А.Зрожевська, Е.П. Короткова, Н.П.Орланова, Є.І.Тихеєва, О.С.Ушакова та ін); лінгводидактичному (А.М.Богуш, О.М.Біляєв, М.С.Вашуленко, Н.В.Гавриш, К.Л.Крутій, Т.К.Донченко, С.О.Караман, В.Я.Мельничайко, Л.М.Паламар, М.І.Пентилюк та ін.). Досліджено такі аспекти розвитку звязного мовлення дітей дошкільного віку: навчання розповідання за дидактичними картинками (Н.В.Гавриш, Л.І.Глухенька, Н.Ф.Виноградова, Н.Г.Смольнікова, Е.М.Струніна та ін.), іграшками (А.М.Бородич, Е.П.Короткова та ін.), навчання описових розповідей (В.В.Гербова, А.А.Зрожевська, С.В.Ласунова та ін.), переказування дітьми художніх творів (Р.П.Боша, О.М.Лещенко, Н.В.Малиновська, Н.П.Орланова та ін.), навчання творчих розповідей (Л.І.Березовська, Н.В.Водолага, Л.В.Ворошніна, Н.В.Гавриш, С.В.Ласунова та ін.), розвиток зв'язного мовлення за текстом казок (С.Л.Алієва, Н.Н.Насруллаєва, Ю.А.Руденко, Л.І.Фесенко та ін.), у продуктивній діяльності (Т.Г.Постоян та ін.), розвиток пояснювального (Н.І.Кузіна, М.М.Поддьяков та ін.) і діалогічного мовлення (Е.І.Матецька, Т.Слама-Казаку, С.К.Хаджирадєва, Г.В.Чулкова та ін.), в ігровій діяльності (В.Г.Захарченко, Б.Ф.Контаутене, Н.В.Савінова та ін.). Натомість ознайомлення з результатами теоретичного аналізу означеної проблеми і практичним досвідом засвідчило, що питання зв'язності дитячого мовлення попри всю різноманітність пропонованих методичних систем, розглядається не лише практиками, але й науковцями однобічно, з погляду оволодіння дітьми загальноприйнятими в лінгвістиці якостями зв'язного мовлення.

Одним із найефективніших засобів розвитку мовлення дітей дошкільного віку виступає казка. Як відомо, казки - це епічні оповідання чарівно-фантастичного, алегоричного і соціально-побутового характеру із своєрідною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних, сатиричному відкриттю негативних образів, часто гротескному зображенню їх взаємодії [16].

На думку сучасних лінгводидактів, казка - це усний народний твір, який виник у безпосередньому спілкуванні оповідача із слухачами [18]; зв'язний текст розповідного характеру, з вигаданим, часто фантастичним змістом, якому притаманні всі риси зв'язного тексту: тематична єдність, наявність заголовку, змістова завершеність, інформативність викладу, цілеспрямованість, інтеграція, структурна організація (приказка, зав'язка), зв'язок між частинами (казковими віхами), відпрацьоване мовлення відповідно розмовного стилю мови [18].

Зауважимо, що у фольклорному жанрі казка посідає почесне місце. Вона є найулюбленішим, найпопулярнішим народним твором для дітей, який розкриває «безмежний світ людської уяви, полонить серця дітей і дорослих». Казка дозволяє дитині в особливій метафоричній формі пізнати для себе специфічні дитячі теоретичні питання про світ, про добро і зло, і вирішити проблему невизначеності (прогнозувати події, будувати власну поведінку на основі міфологічної картини світу [18].

Казки завжди служили допоміжним інструментом для формування і коригування поведінки дитини, прищеплювали їй уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість. Тепер же казки стали об'єктом цілої науки - казкотерапії, яка на професійному рівні формує рекомендації з розвитку і виховання дітей.

Нерозвинена мова стає більш серйозною і актуальною проблемою сьогодення. Сприяють цьому дешева сучасна література, зниження рівня культури, примітивна мова мультфільмів і рекламних роликів. У зв'язку з цим перед сучасною наукою постає завдання пошуку нових форм виховання і навчання дітей, які формують передумови для їх всебічного розвитку. На перший план в цьому процесі виходить творення грамотної мови дитини. Варто зазначити, що від рівня розвитку мовних здібностей залежить інтелектуальне зростання малюка, тому такій проблемі потрібно приділяти серйозну увагу. Багато вчених за допомогою проведених досліджень довели, що розвиток мови дошкільника казкотерапією - найбільш ефективний і доступний для нього спосіб вдосконалення розмовних здібностей.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, темою нашого курсового дослідження є «Організація освітнього процесу в ЗДО засобами казкотерапії для розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку».

Об'єктом курсового дослідження є процес розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку.

Предметом курсового дослідження є методика організації освітнього процесу в ЗДО засобами казкотерапії для розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження - теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити ефективність методики організації освітнього процесу в ЗДО засобами казкотерапії для розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку.

Завдання дослідження:

1. Вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження.

2. Визначити особливості використання казкотерапії в роботі з дітьми старшого дошкільного віку.

3.Розкрити особливості організації освітнього процесу в ЗДО з розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку засобами казкотерапії.

4. Обгрунтувати ефективність застосування методів казкотерапії як засобів розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку

Для вирішення цих завдань було використано такі методи дослідження: вивчення та аналіз літератури, педагогічний експеримент, бесіда, спостереження, створення та розповідь казки, малювання казки, виготовлення ляльок.



Розділ 1. Теоретичні основи організації освітнього процесу в здо та розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку засобами казкотерапії

1.1 Психолого-педагогічні особливості розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку

Принциповим в дошкільній педагогіці є той факт, що мовленнєвий розвиток дитини -- один з основних чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві. Ступінь розвитку цієї сфери психіки визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень дитини -- потреб і інтересів, знань, умінь та навичок, а також інших психічних якостей, що є основою особистісної культури [22].

Як зазначено в Базовому компоненті дошкільної освіти, саме дошкільний вік є сензитивним періодом для оволодіння мовою. Мова розглядається як «канал зв'язку» для одержання інформації з немовних сфер буття, засобом пізнання світу від конкретно-чуттєвого до понятійно-абстрактного [2].

На даному етапі над проблемою навчання мови та розвитку мовлення працює багато науковців, а саме: А.М.Богуш, О.М.Біляєва, М.С.Вашуленко, Н.В.Гавриш, К.Л.Крутій, Т.К.Донченко, С.О.Караман, В.Я.Мельничайко, Л.М.Паламар, М.І.Пентилюк та ін.

А. Богуш визначає мову як:

1) універсальний засіб навчання і виховання людини;

2) енциклопедія людського досвіду;

3) першооснова нагромадження культурних цінностей, засіб вираження змісту культури, спосіб введення окремої людини в процес суспільного культурного розвитку;

4) компонент духовної культури суспільства;

5) засіб координації всіх виробничих процесів;

6) функціонуюча система, нерозривно пов'язана з усіма галузями суспільного життя [3].

Дослідження проблем навчання мови та розвитку мовлення за останній час (Богуш А.М., Сохін Ф.О., Ушакова О.С. та ін.) дозволили теоретично обґрунтувати та окреслити три аспекти характеристики завдань розвитку мовлення дітей дошкільного віку:

структурний (формування різних структурних рівнів мови - фонетичного, лексичного, граматичного);

функціональний, або комунікативний (формування навичок оволодіння мовою в її комунікативній функції, розвиток зв'язного мовлення, двох форм мовленнєвого спілкування - діалогу та монологу);

когнітивний, пізнавальний (формування здібності до елементарного усвідомлення явищ мови та мовлення).

У процесі навчання дитини мови повинно відбуватися два процеси, про які йшлося:

1) усвідомлення й перетворення мовленнєвого досвіду дитини під впливом знань про мову;

2) наповнення й конкретизація елементарних знань про мову матеріалом мовленнєвого досвіду.

До відомих меж ці процеси мають місце у роботі вихователя, проте недостатньо контролюються та аналізуються. Передусім, однією з причин майже безконтрольного мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку є недостатня розробка діагностичних методик, які були б спрямовані на з'ясування трьох аспектів навчання мови та розвитку мовлення: структурний, комунікативний, когнітивний.

Система навчання дітей дошкільного віку мови та розвитку їхнього мовлення, на нашу думку, повинна також враховувати вікові можливості засвоєння духовних надбань українського та інших народів [17].

К.Крутій вважає, що головні положення мовної освіти дітей повинні охоплювати такі змістові компоненти: лінґвістичний, мовленнєво-діяльнісний, комунікативний, національно-культурологічний.

Йдеться про переорієнтацію змісту освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі, а саме - про знаходження природнішого місця для реалізації сучасних досягнень дошкільної лінґводидактики.

Лінґвістичний змістовий компонент обіймає фонетику, лексику, граматику і синтаксис українського мови. Обсяг і зміст кожного розділу визначається поки що чинними програмами (за відсутністю єдиної державної), а також потребами особистого і суспільного спілкування, мовленнєвими можливостями дитини. На її думку, слід чітко виокремити стрижневий дотеоретичний матеріал, практичне засвоєння якого буде мати безпосередній вихід у мовлення конкретної дитини. Науковцями доведено, що мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтовано на виконання певного комунікативного завдання: щось повідомити, про щось довідатись, у чомусь переконатись тощо. Отже, організація роботи з дітьми щодо реалізації лінґвістичного змістового компонента повинна будуватися на рівнях засвоєння лінґвістичних знань: рівень сприймання, розуміння, вживання; рівень практичного застосування за зразком, у знайомій ситуації; рівень лінґвокреативного застосування.

Мовленнєво-діяльнісний змістовий компонент мовної освіти передбачає активну участь дитини у процесі опанування мовою і мовленням. Мову і мовлення в цьому контексті ми розглядаємо як один із компонентів структури особистості. Саме через діяльність як спосіб свого буття особистість залучається до культури. На думку О.М.Бєляєва, А.М.Богуш, А.К.Маркової, М.І.Плющ, О.Н.Хорошковської, мовленнєва діяльність у цьому процесі постає одночасно метою, змістом, формою і засобом навчання. Мовленнєво-діяльнісний підхід до визначення змісту навчання дітей мови та розвитку мовлення передбачає розв'язання ряду методичних завдань: забезпечення відповідної мотивації у дітей до навчально-мовленнєвої діяльності; добір змісту навчання мови, адекватного меті; визначення способів доступної подачі дотеоретичних знань про мову, визначення системи практичних мовленнєвих умінь і навичок з огляду на їх функціональну зорієнтованість - для чого і яким чином може дитина їх використати тощо. Мовленнєво-діяльнісний змістовий компонент може бути реалізований у діалогічному та монологічному мовленні, з активним використанням можливостей полілогу, мовленнєво-рольових ігор, репродукування (перекази відомих казок, оповідок), обговорення прочитаного, побаченого тощо.

Комунікативний змістовий компонент передбачає переорієнтацію мети навчання дітей дошкільного віку на формування комунікативних умінь і навичок за умови врахування мовленнєвих можливостей кожної дитини. Важливо передбачити виховання у дошкільників комунікативної культури, зокрема: спілкування у повсякденному житті, мовленнєвої поведінки в мікро- і макросоціумі, взаємостосунків у родині. Комунікативний підхід ми розуміємо як необхідність у процесі навчання моделювання основних, принципово важливих параметрів спілкування, а саме: особистісний характер комунікативної діяльності суб'єкта спілкування, взаємовідносини і взаємодія комунікантів, комунікативні ситуації як форми функціонування спілкування, змістова основа процесу спілкування, системи мовних і мовленнєвих засобів тощо.

Національно-культурологічний змістовий компонент передбачає засвоєння дітьми культурного досвіду українського й інших народів, усвідомлення рідної мови як невичерпного джерела народної мудрості, шанування звичаїв, традицій та духовного прагнення українського народу.

У молодшому дошкільному віці мовлення дитини тісно пов'язане з її безпосереднім досвідом, з безпосереднім чуттєвим сприйманням. Дитина оперує у своєму мовленні матеріалом наочних уявлень і сама залишається у полоні цих уявлень. Це позначається і на побутовому мовленні, породжує у молодших дітей своєрідну структуру мовлення так зване ситуативне мовлення. Мовлення молодших дітей є переважно розмовним діалогічним мовленням. Ці риси воно зберігає навіть тоді, коли виступає у вигляді монологу. Як і будь-яке розмовне мовлення, воно спирається на спільність ситуацій співрозмовників. Це виявляється передусім в особливій структурі мовлення, в якому підмет у реченні випускається, назви предметів замінюються займенниками; дитина оперує неозначно - особовими реченями, а звичний порядок слів порушується. Тому мовлення маленької дитини, яке спирається на наочні уявлення, що виникають у неї за зовнішніми асоціативними зв'язками, буває незрозумілим стороннім слухачам, які не знайомі з конкретним життям дитини. Мовленню маленької дитини притаманна емоційність: емоційне ставлення до предмета переважає над предметним змістом мовлення. Це надає мовленню маленької дитини своєрідної виразності. Емоційні засоби його виразності досить різноманітні, динамічні і виходять за межі звукового мовлення (жести, міміка, драматизація в рухах). В розповідях молодших дошкільників щільно зливаються в емоційний бік мовлення і його об'єктивний предметний зміст; при цьому на перший план виступає не предметний зміст, а емоційне переживання, пов'язане зі сприйманням предмета. Саме цим пояснюється така велика кількість різноманітних виразних засобів у розповідях молодшого дошкільника, як мовних, так і не мовних (міміка, жести); звітси й яскравий емоційний характер усієї розповіді за рахунок її логічності й послідовності.

Мовлення старших дітей значною мірою втрачає риси ситуативності і стає більш зрозумілим сторонньому слухачеві. Таке мовлення, на відміну від мовлення малюків, ми називаємо контекстним мовленням, тобто мовленням, яке містить передумови для розуміння її змісту. Свідоме прагнення зробити своє мовлення зрозумілим для слухачів зростає у старших дошкільників. Старший дошкільник, який ще зберігає у своєму мовленні риси ситуативності, сам пояснює незрозумілі слова в своєму мовленні. Мовлення дитини збагачується різними синтаксичними формами, з'являються різні підрядні речення, складнопідрядні речення та речення з однорідними членами. Дитяче мовлення перебудовується залежно від матеріалу: рівень мовлення підвищується, якщо пропонується переказ, літературні форми розповіді слугують зразком, який спонукає дитину до творчого наслідування й збагачує її мовлення. Натомість рівень мовлення знижується в розповідях на тему щодо особистого пережитого. У старших дошкільників поряд із прямою мовою з'являється й непряма: дитина дедалі більше набуває здатності до зв'язного, послідовного об'єктивного викладу [39].

1.2 Казкотерапія в розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку як психологічна проблема

Що таке казка? Чарівні історії про принців і принцес із казкових королівств? І так, і ні. Насправді казки можуть дуже багато, їх потенціал величезний: ними можна просто зацікавити дитину; приспати її на ніч; надихнути на зміни; справити виховний ефект; вирішити якусь психологічну проблему. Чому кожного малюка так цікавить казка? Ми обговорюємо різні методи виховання та навчання, використовуємо нові програми, моделі, проекти. Але незмінним помічником у вирішенні різних завдань була, є і буде казка. Що таке казка всі добре знаємо. Термін «терапія» використовуємо рідше. Асоціація, що одразу виникає, -- це «лікування». Але не тільки [35].

Казкотерапія - це:

процес утворення зв?язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті: процес перенесення казкових смислів у реальність;

напрям практичної психології що дозволяє формувати характер дитини, використовуючи для цього ресурси казки;

терапія середовищем, особливо казковою атмосферою, в якій можуть виявитись риси особистості, щось нереалізоване, може матеріалізуватися мрія, а головне - виникає відчуття захищеності;

лікування казками: спільне з дитиною відкриття тих знань, які живуть у душі і в цей момент є цілющими;

одна з проективних методик аналізу особистості, один із способів більше дізнатися про себе;

інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов?язані з реальним спілкуванням, спрямованим на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

Казкотерапія як інструмент передачі досвіду «із вуст в вуста» - це спосіб виховання в дитини особливого ставлення до світу; спосіб передачі необхідних моральних норм і правил. Ця інформація закладена у фольклорних казках, переказах, притчах. Саме казкові історії, в яких вкладено життєвий досвід старших поколінь, допомагають дитині зрозуміти закони, за якими існує дійсність.

Казкотерапія як інструмент розвитку - це слухання, придумування й обговорення казки, внаслідок чого в дитини розвиваються необхідні для ефективного існування фантазії, творчість. Дитина засвоює основні механізми пошуку та прийняття рішень [35].

Коли народилася казка? Напевно тоді, коли народився світ. У давні часи за допомогою казки передавали важливі знання про світобудову, закони природи і людські відносини. З часом ці знання набували образної, метафоричної форми. А саме яскраві образи та метафори казкових історій торують найкоротший шлях до душі людини (а особливо, дитячої душі) і закарбовуються на підсвідомості.

Казка набагато старша, ніж наука психологія, і за силою свого впливу аж ніяк не поступається їй. До казок у своїй діяльності звертались відомі зарубіжні та вітчизняні психологи: Е.Фромм, Е.Берн, Е.Гарднер, А.Менегетті, М.Осоріна, Е.Лісіна, Е.Петрова, Р.Азовцева, Т.Зінкевич-Євстігнєєва та ін. Незважаючи на те що казкотерапія є одним із найдавніших напрямів практичної психології, сам термін виник лише наприкінці ХХ століття [35].

Як зазначає сучасна російська дослідниця Тетяна Зінкевич-Євстігнєєва, формуванню казкотерапії в окремий напрям передували три етапи:

1. Етап спонтанного створення та передачі історій, який триває й досі, оскільки людство не перестає вигадувати казки.

2. Етап наукового осмислення метафоричного матеріалу. Збирати, систематизувати та досліджувати фольклор в Європі та Росії почали наприкінці ХVIII століття брати Грімм, Шарль Перро, Олександр Афанасьєв, Володимир Даль, Михайло Максимович, Пантелеймон Куліш та інші. Психологічний аналіз та інтерпретації отриманого матеріалу залежать від конкретного дослідника та школи. Так, Карл Густав Юнг, швейцарський психіатр, основоположник одного з напрямів глибинної психології - аналітичної психології, та його послідовники (Марія-Луїза фон Франц, Джин Шарп, Клариса Пінкола Естес та ін.) стверджували, що у казці, міфі відображається психічна реальність людини, її внутрішні ритми, суперечності, сценарії духовних пошуків, а також давні підказки.

Етап використання казки як «упаковки» основного інструментарію психолого-педагогічної роботи (психотехнічний етап). На цьому етапі почали використовувати казку педагоги і психологи. Вони активно створювали дидактичні казки, з'явилося саме поняття «казкотерапія» і почав розвиватися цей напрям психології [10].

Отже, казка твориться мовою образу і на своєму історичному шляху очищується від надмірного та нецікавого. На жаль, іноді її позбавляють і важливих ланок.Безсумнівно, особливості кожної епохи мали свій вплив на казки, внесли певні корективи. Наприклад, з приходом християнства більшість казок було перероблено: добра відьма (від слова «відати») перетворилася на злу відьму, дух став янголом, міфічні лісові істоти перетворилися на злих духів.

Прикро, але найдревніші казки нам не відомі, адже їх почали активно записувати лише у ХIХ столітті (доба Романтизму), а до того часу вони побутували в усній традиції. До нас дійшли тільки, так би мовити, останні версії казок. Тоді ж, у ХIХ столітті, видатний вчений-фольклорист Олександр Афанасьєв, який зібрав у восьми томах російські народні казки, зазначав, що здебільшого казки призначені зовсім не для дітей. І навіть щодо свого зібрання «Дитячих казок» він зауважував, що «не кожен з батьків наважиться читати своїм дітям ці казки». Тож, до кінця ХIХ століття більшість казок були спрямовані на дорослу аудиторію. Пізніше народні казки для дорослих адаптували для дітей і називали це дитячою літературою [35].

Таким був шлях розвитку та становлення казки у тій формі, якою ми її бачимо нині. Однак, змінювалися не лише форма та зміст, а й завдання, для реалізації яких доцільним та ефективним є використання казок.

Лікування казками застосовується як до дітей, так і до дорослих. Однак у зв'язку з особливостями розвитку психіки, емоцій і волі, найбільш ефективна казкотерапія для дошкільнят. Вона необхідна, якщо у дитини спостерігаються поведінкові та емоційні проблеми: невпевненість в собі, примхливість, тривожність, сором'язливість, страх. Також цей метод може допомогти дітям з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату. Безумовно, корекція дошкільнят казкотерапією може проводитися тільки фахівцем в цій галузі - дитячим психологом чи педагогом. Якщо у дитини виникають подібного роду проблеми, і батьки розуміють, що не можуть з ними самостійно впоратися, тоді необхідно звертатися до професіонала [35].

Види «лікувальних казок»

Перш за все до них можна віднести народні казки, які завдяки доступності й простоті сюжету прищеплюють дитині моральність. Це «Колобок», «Вовк і семеро козенят», «Курочка Ряба», «Гуси-лебеді», «Ріпка», «Маша і Ведмідь».

Ще один приклад казкотерапії для дошкільнят - відомі твори таких авторів як Олександр Пушкін, Ганс Крістіан Андерсен, Шарль Перро, Павло Бажов.

Психотерапевтичні казки мають щасливий кінець, проте змушують дитину задуматися, що призводить до її особистісного зростання,

Дидактичні казки сприяють засвоєнню дитиною нових знань шляхом одухотворення спочатку абстрактних для нього цифр і букв.

Психокорекцій ні казки мають ненав'язливий вплив на поведінку дошкільника,

Медитативні казки формують у дитини уявлення про існуючі позитивні моделі взаємин з іншими людьми і навколишнім світом.

За допомогою діагностичних казок фахівець визначає наявність у дитини проблеми, джерела її появи.

Нерозвинена мова стає більш серйозною і актуальною проблемою сьогодення. Сприяють цьому дешева сучасна література, зниження рівня культури, примітивна мова мультфільмів і рекламних роликів. У зв'язку з цим перед сучасною наукою постає завдання пошуку нових форм виховання і навчання дітей, які формують передумови для їх всебічного розвитку. На перший план в цьому процесі виходить творення грамотної мови дитини. Варто зазначити, що від рівня розвитку мовних здібностей залежить інтелектуальне зростання малюка, тому такій проблемі потрібно приділяти серйозну увагу. Багато вчених за допомогою проведених досліджень довели, що розвиток мови дошкільника казкотерапією - найбільш ефективний і доступний для нього спосіб вдосконалення розмовних здібностей [35].

Цілі і принципи мовної казкотерапії. Метою такої роботи завжди є застосування казок як засобу розвитку зв'язного мовлення дошкільників. Досягти поставленої мети можливо шляхом аналізу праць вітчизняних і зарубіжних вчених з даної теми, практичного використання існуючих методів для вирішення проблеми мовного розвитку з подальшим виявленням ефективності кожного етапу проведеної роботи. Казкотерапія для дошкільнят повинна являти собою процес, який базується на наступних принципових положеннях:

До корекції необхідно підходити поступово, починаючи з простих вправ і закінчуючи більш складними.

У процесі роботи необхідно створити умови, які допоможуть дитині само реалізуватися завдяки отриманим знанням і досвіду.

Необхідною умовою якісної роботи є також наявність інтегративності і неперервності. Іншими словами, не можна обмежуватися діяльністю одного фахівця, на допомогу до нього повинні прийти як батьки, так і вихователі.

Програма по казкотерапії для дошкільнят ставить перед собою досягнення наступних завдань:

Розвиток мови за допомогою переказів, оповідань від третьої особи, спільного розповідання і розповідання по колу, а також творення власних казок.

Виявлення творчих здібностей дитини, сприяння їх розвитку.

Зниження рівня агресивності і тривожності.

Розвиток комунікативних здібностей.

Навчання подоланню страхів і труднощів.

Розвиток здатності до грамотного вираження емоцій.

Створення стійкого зв'язку між дитиною, батьком і педагогом.

Чим корисна мовна казкотерапія для дошкільнят? Особливості розумового розвитку дітей такі, що добре розвинене образне мислення дозволяє їм думати про явища і предмети, а також порівнювати їх навіть тоді, коли вони недоступні зору. Слухаючи казку, дитина формує модель дійсності, інтерпретує події в ній в реальність. Користь казок для дошкільнят залежить від їх віку та об'єкта твору. Починаючи з тьорх років, дітям більше подобається слухати розповіді про тварин, про їх взаємодію з людьми. Це обумовлено тим, що в цей час вони часто асоціюють себе з тваринами, іноді перевтялюють в них і наслідують їх. У віці п'яти-шести років дошкільник починає асоціювати себе з людьми і тому більш сприятливий до казок з «людським обличчям». Основною метою в цей період є моральний урок, який повинна зрозуміти і осмислити дитина. Правильно підібрані казки будуть легко прийняті дітьми і розвинуть їх мову шляхом сприйняття, запам'ятовування та інтерпретації почутого. Вирішальним фактором у вихованні дитини буде якісна казкотерапія для дошкільнят. Конспекти занять не складає труднощів знайти. Тому в деяких випадках можна спробувати провести самостійне «оздоровлення» [35].



1.3 Особливості організації освітнього процесу в ЗДО засобами казкотерапії для розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку

Одним з найважливіших придбань дитини в дошкільному дитинстві є оволодіння рідною мовою, як загальною основою виховання і навчання дітей. Сучасна стратегія навчання рідної мови дошкільнят включає в себе: володіння мовленням як засобом спілкування та культури; збагачення активного словника; розвиток звукової та інтонаційної культури, фонематичного слуху; знайомство з книжковою культурою, розуміння на слух текстів різних жанрів дитячої літератури; розвиток звукової та інтонаційної культури; формування звукової аналітичної активності як передумови навчання грамоті; розвиток мовної творчості. На жаль, практика показує, що на сьогоднішній день у дітей старшого дошкільного віку існують безліч проблем в мовному розвитку. Односкладна мова, бідна діалогічна мова, недостатній словниковий запас, вживання нелітературних слів та виразів і т. д. Тому дуже актуальним і значущим для закладу дошкільної освіти є завдання організації освітнього процесу для розвитку мовленнєвої діяльності дітей. Можливість розвинути і якісно поліпшити мовленнєву діяльність дітей дає пошук нових форм і методів навчання, розвитку і виховання дітей. Одиним із методів, що активно розробляється психологами і педагогами, в останні роки, і застосовується в роботі з дітьми, є метод казкотерапії.

Розумовий розвиток дітей від двох до шести років характеризується формуванням образного мислення, яке дозволяє дитині думати про предмети, порівнювати їх в розумі навіть тоді, коли він їх не бачить. Дитина починає формувати моделі тієї дійсності, з якою має справу, будувати її опис. Робить вона це за допомогою казки. Д. Соколова вважає, що казка - це така знакова система, за допомогою якої дитина інтерпретує навколишню дійсність [40].

Як зазначає Л. Шик, що казкотерапія - це метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом". За допомогою казкотерапії відбувається виховання і лікування казкою, яка не тільки вчить переживати, радіти, співчувати, сумувати але і спонукає дітей до мовного спілкування [38].

Дуже важливо відзначити той факт, що казкотерапія - це найбільш ефективний спосіб корекційного впливу на дитину, в якому найбільш яскраво проявляється принцип навчання: навчати граючи. Робота з розвитку мовлення дошкільників із застосуванням прийому казкотерапії, можна застосовувати у різних видах діяльності. Коли проводиться творча діяльність, у процесі гри, застосовують різні види театралізованої діяльності. До них належить: настільний, пальчиковий, тіньовий, магнітний, шапочки-маски, ширма для лялькового театру, аудіотека набір для прослуховування казок. На думку, Т. Зінкевич - Евстігнеєвої під час таких видів занять діти самостійноо організовують сюжетно-рольові ігри, відтворюючи казкові сюжети, тим самим розігрують казку в іграх - драматизаціях, режисерських іграх, театральних [10].

Організовуючи ігри, з використанням казок, старші дошкільники промовляють слова героїв, звірів, тим самим розширюють свій словниковий запас, розвивають діалогічне мовлення. Вихователям слід слідкувати, щоб діти говорили правильно та чітко. О. Бредіхіна вважає, роботу вихователів, безпосередньою освітньою діяльністю, з розвитку мовлення дошкільників. Метод казкотерапії включає в себе такі види діяльності: читання або розповідь казки, потім її обговорення, переказ казок, розповідання казок від третьої особи, групове розповідання казок, розповідання казок по колу [4].

У такій діяльності дітям надається можливість: придбання безпосереднього емоційно-чуттєвого досвіду спілкування з предметами, з якими дошкільники потім зустрічаються в казці; освоєння змісту казкового твору; оволодівають засобами побудови самостійної активної взаємодії з казковими образами; самостійна творча діяльність дітей з вигадування казок. Т. Поніманська для дітей старшого дошкільного віку виділяє такі варіанти казок: - чарівні ("Кіт у чоботях", "Морозко"); - побутової спрямованості ("Колобок", "Каша із сокири", "Курочка Ряба"); - героїчні ("Ілля Муромець", "Добриня Микитич та Змій Горинич"); - повчальні ("Золота рибка", "Лисиця та журавель") [26].

Л. Шик, Г. Гаркуша, Л. Тур, О. Рудик виділяють вимоги, до казок, які використовуються для розвитку мовленнєвої діяльності дошкільників. Казки можуть бути як усні народні, так і авторські. Головне, щоб вони відповідали наступним вимогам:

1. Персонажі повинні бути цікавими і зрозумілими.

2. Повинні бути позитивні і негативні герої розповіді. Вчинки героїв повинні бути однозначно поганими або однозначно хорошими.

3. Необхідно вибирати текст, відповідний захопленням дітей.

4. Тематика розповіді повинна бути актуальною. Казкотерапія проводиться з певною метою, а саме розвитку мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку.

5. Матеріал необхідно підбирати так, щоб висвітлювати ті аспекти, з якими є проблема у дитини. Наявність розв'язки. Проблема у казці, обов'язково повинна бути вирішена, адже тільки таким способом діти зможуть отримати конкретний алгоритм дій [38].

Під час навчання дітей старшого дошкільного віку розповідати використовують декілька прийомів:

- Розповідання нової або відомої казки від третьої або першої особи.

- Групове розповідання казок.

- Розповідання відомої казки і вигадування продовження до неї.

- Групове вигадування казки.

Важливу роль в організації освітнього процесу з розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами казкотерапії відіграють батьки. Вони мають бути зацікавлені такою методикою, саме тому в педагогічній роботі особливу роль слід відводити освіті батьків. Розповідати про роль казки в розвитку мовлення дитини. Консультувати з використання казки як засобу морального виховання підростаючого покоління. Залучати батьків до виготовлення дидактичного матеріалу.

Завдання казкотерапевта, психолога чи педагога вбачаємо в тому, щоб дібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо це зроблено вдало, то дитина «вбудовує» її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дошкільник просить повторити казку неодноразово, адже саме так відбуваються глибокі зміни у світогляді. Найкращі результати можна спостерігати в роботі з дітьми, які активно співпереживають казковим героям (чому особливо сприяють вікові особливості дошкільнят).

Свого часу К.Д.Ушинський писав: «...у вихованні все повинно ґрунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, як би хитро він не був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання». Ці слова дуже актуальні, оскільки вихід закладу на рівень нових вимог та задач багато в чому залежить від розвитку творчого потенціалу педагогів закладу, їх професіоналізму, глибини соціальних знань, загальної культури. У зв'язку з цим виникла потреба в ефективній організації методичної роботи з педагогами, а саме у проведенні майстер-класів, творчих майстерень, театралізованих свят, організації спектаклей, проведенні педагогічних рад, на яких виступають педагоги та діляться своїм опитом роботи, анкетування, тестування педагогів, з яких керівники дізнаються на скільки глибоко вихователь використовує ті чи інші методи. Педагогам необхідно постійно вчитись, вчитись один у одного, тому доречним є обмін професійним досвідом, взаємо навчання, взаємо вдосконалення педагогічної діяльності. Фактор «взаємо» особливо важливий, адже на сучасному етапі механічне повторення професійних досягнень безперспективне, і більш притаманне авторитарній педагогіці. Перехід до впровадження гуманної педагогіки в освітній процес спонукає до пошуку нових шляхів, форм та методів роботи, а також до обміну досвідом у процесі проведення та організації методичних заходів. Ці форми є інноваційними, адже на сучасному етапі розвитку освіти актуальним є виявлення, узагальнення і поширення сучасного педагогічного досвіду. Широке коло завдань методичної діяльності, характер її постійно оновлюваного змісту, а також рівень компетентності педагогічних кадрів, який також зазнає змін, потребують різноманітних форм роботи [34].

Свята і розваги в системі виховання дітей з мовленнєвими розладами займають особливе місце. Високе емоційне піднесення, очікування урочистої події загострюють почуття дітей, вони краще сприймають та засвоюють зміст пісень, віршів. Позитивний емоційний фон свята та розваги дає можливість ефективно вирішувати задачі корекційно-виховної роботи. Приймаючи участь у святкових ранках, розвагах, діти не лише набувають нових навичок та знань, а і закріплюють набуті на мовленнєвих заняттях вміння. У дітей розвиваються почуття впевненості та творчі здібності.

При планування цієї роботи необхідно враховувати не лише вік дітей, а і рівень мовленнєвих можливостей, психологічні особливості кожної дитини.

В логопедичних групах, як і в групах загального розвитку, проводяться святкові ранки з нагоди свят 8 Березня, Нового року, тощо. Але в проведенні цих урочистостей є своя специфіка. Так на початкових етапах логопедичної корекційної роботи з дітьми, коли мовленнєві можливості дітей дуже обмежені, до участі у святах більше залучають дорослих або старших дітей. Успішне проведення будь-якого урочистого заходу залежить від того, наскільки правильно підібраний репертуар. Необхідно врахувати, що сценарії свят для дітей з вадами мовлення повинні бути нескладними, простими за змістом, оптимальними за тривалістю (від 20 до 45 хв). Не рекомендується заучувати вірші, коли у дітей більшість звуків ще дефектні- це може лише закріпити неправильну вимову. Зміст пісень повинен бути простим, зрозумілим для дітей, слід уникати важких для вимовляння слів та зворотів (зі збігом приголосних, складної структури). Також важкі для дітей з мовленнєвими вадами пісні у швидкому темпі: діти пропускають частини слів, цілі слова, пропускають або змінюють закінчення, їм важко переключитись із одного звукосполучення на інше [36].

Діти з системними мовленнєвими порушеннями повільно засвоюють новий матеріал, у них недостатньо розвинена довільна пам'ять. Часто те, що було вивчене, швидко забувається. Досягнути певних успіхів можна правильно організованими систематичними заняттями, заохоченням дітей, регулярним повторенням.

Музичні керівники та вихователі узгоджують сценарії з логопедом, разом добирають вірші, інсценівки. В залежності від рівня розвитку мовлення дітей, програма свят для них значно спрощується порівняно з програмою для груп загального розвитку не тільки за змістом, але і за обґємом. Наприклад, враховуючи специфіку в роботі з дітьми-логопатами, в старшій групі слід обмежитись 2 піснями, 1-2 танцями. Для 5-річних дітей із загальним недорозвиненням мовлення в підборі репертуару слід приблизно орієнтуватись на програму середньої масової групи, особливо у першому півріччі. Не слід використовувати мовленнєвий матеріал, вправи, танці, пісні, що вимагають великого фізичного напруження, посилених тренувань. Додаткові репетиції шкідливі, тому що підвищуюють втомлюваність дітей. Нескладний репертуар повинен бути засвоєний дітьми поступово. Слід більше використовувати веселі ігри, вправи, прості спортивні розваги, хороводи, де текст промовляють дорослі, а діти додають склади, окремі слова, прості словосполучення [36].

Певна специфіка роботи з дітьми з мовленнєвою патологією не дозволяє спільного проведення святкових ранків з дітьми масових груп. Не бажано також обґєднувати молодших дітей із загальним недорозвиненням мовлення з дітьми старшої групи з тим же дефектом. Слід памятати, що свята, розваги в дитячому садку- це насамперед радість для дітей, а не лише для гостей, що присутні на святі.

Казка займає важливе місце у роботі з дітьми із особливими потребами, зокрема із дітьми з порушеннями мовлення. В арттерапії широко використовується казкотерапія, в основі якої лежить психокорекція засобами літературного твору - казки (Д. Соколов, Е. Петрова й ін.). Учені (Т. Вохмяніна, Т. Зінкевич-Євстигнєєва) зазначають, що цей вид бібліотерапії більш прийнятний для роботи зі старшими дошкільниками й молодшими школярами, що мають проблеми в розвитку. Казкотерапія - метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, удосконалння взаємодії з навколишнім світом. Е. Фромм, Е. Берн, Е. Гарднер, А. Менегетти, М. Осорина, Р. Азовцева, Т. Зінкевич-Євстигнєєва відзначають, що казки викликають інтенсивний емоційний резонанс у дітей, оскільки образи казок звертаються одночасно до двох психічних рівнів: до рівня свідомості й підсвідомості, що надає особливі можливості у корекційній роботі. Учені виділяють наступні корекційні функції казки: - психологічну підготовку до напружених емоційних ситуацій; - символічне відреагування фізіологічних і емоційних стресів; - прийняття в символічній формі своєї фізичної активності [15].

Свята, які проводяться в дошкільних навчальних закладах, повинні духовно і культурно збагачувати маленьку особистість, сприяти її успішній соціалізації, широко відкривати їй особливості і традиції рідного та інших народів, розширювати знання дитини про саму себе і про навколишній світ. Організоване дитяче свято має забезпечити формування у дітей вміння реагувати на прояви естетичного в мистецтві та житті, розуміти засоби художньої виразності різних видів мистецтва та вміти застосовувати їх у самостійній діяльності, проявляти ініціативу, творчість, отримувати насолоду від участі у святковому заході.

З метою формування готовності педагогів (музичних керівників, вихователів, інших спеціалістів) до ефективної організації дитячих свят, практичної реалізації форм та методів організації дозвіллєвої діяльності взагалі і дитячого свята зокрема, рекомендується:

* При організації дозвіллєвої діяльності обов'язково враховувати вікові та психологічні особливості дітей різних вікових категорій. Оптимальна тривалість святкових заходів для дітей молодшого віку - 40-50 хв, для старшого віку - 50-60хв.

* Кожен сценарій свята розробляється творчою групою працівників ДНЗ для конкретної групи дітей з урахуванням потенціалу музичного керівника, фізінструктора, вихователів та батьків вихованців.

* Організуючим і надихаючим вектором у дитячому святі повинні бути: - яскраве і змістовне оформлення святкової зали; - святкові костюми чи їх елементи для театралізації та рольових епізодів: у цей день діти обов'язково мають бути вдягнуті святково (хлопчики - білі сорочки, колготки або шкарпетки, чорні шорти або штанці, галстук або «метелик», дівчатка - ошатне платтячко). Залежно від свята і виконуваної ролі чи функцій у дітей можуть бути і інші костюми певного персонажа. Якщо діти мають перевдягатися під час свята, потрібно забезпечити для цього асистентів з числа вільних дорослих. - художній літературний матеріал, що потребує виразного читання; - музичний матеріал; - ігровий матеріал разом з методичним інструментарієм (ігровий реквізит, атрибутика, призи тощо).

* В підготовці та проведенні свята повинні брати участь усі діти. Не можна допускати ситуацій, коли одні діти, здібності яких дещо ширше розкрилися на цей час, будуть перевантажуватись, а решта залишаться виключеними з активних діячів на святі. Педагог повинен кожному знайти певну роль відповідно його нахилів та здібностей. Особливої уваги потребують діти, яким необхідний індивідуальний підхід, їх потрібно зацікавити, щоб вони впевнено почували себе в колективі і повірили у власні сили. Не можна відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього.

* Певну допомогу у підготовці свята може надавати сім'я. У домашньому форматі підготовки до свята можна разом із батьками виготовляти запрошення, шити костюми, малювати святкові сюжети, які можна використати у святковому вернісажі, випустити плакат - оголошення або яскраву афішу тощо.

* Репетиції масових номерів (пісень, танців, музичних ігор, інсценувань), як правило, проводяться на музичних заняттях, а творчих груп - на спеціальних заняттях у ІІ половину дня з тривалістю 10-15 хв.

* Готовність свята в цілому перевіряється на генеральній репетиції, яка проводиться не пізніше, ніж за тиждень до свята. Неприпустимими є багаторазові масові репетиції повного ходу свята. Після цього можуть вноситись корективи і викристалізовуватись кінцевий варіант сценарію свята. При цьому варто пам'ятати про те, що діти не повинні побачити все свято в цілому, почути всі тексти, бути посвячені у сюрпризний момент, знати всі ігри, включені у святкову програму.

* Особливе місце на етапі реалізації дитячого свята посідає сюрпризний момент, який розгортається у кульмінаційній зоні. Завданням сюрпризного моменту є підготовка дітей до заслуженого отримання подарунку, який має бути на кожному святі. Доречно, щоб подарунок був одним і бажаним, легко утримувався у руці дитини. Отримати подарунок дітям приємніше у святковій залі, а не в групі, подарунки мають бути однакові для всіх, в окремих випадках готують подарунки для хлопчиків і дівчаток окремо.

* Емоційний стан учасників свята викликає бажання зафіксувати окремі моменти у фото і кіно матеріалах. Але варто пам'ятати, що фотографування чи зйомка під час свята дуже заважає і навіть перешкоджає процесу святкування. Батьки мають зрозуміти: свято не подіум для індивідуальних постановочних зйомок, дитина - не учасник кастингу. Тому треба чітко визначати зону для фотографування, знімати слід без фотоспалаху.

* Для дошкільника особливої цінності набуває оприлюднення вихователем оцінки результатів його дій, праці, докладених зусиль, ініціативи тощо. Для того, щоб у дитячій пам'яті надовго утримувати світлі, радісні, яскраві враження, на які багате кожне дитяче свято, необхідно максимально використовувати їх у ситуаціях під час навчання, розвитку і виховання як у дитячому садку, так і вдома [36].

У старшому дошкільному віці мислення в дітей орієнтоване на образне осмислення інформації й емоційночуттєве сприйняття світу, саме тому важливу інформацію малюк краще засвоює через яскраві образи, які представлені в казках. Домінантна особливість роботи у системі казкотерапії - це взаємодія з дитиною на ціннісному рівні, спираючись на моральні орієнтири, духовні цінності, особистісний потенціал дитини, можна розв'язати різнопланові психологічні, педагогічні, лінгвістичні, культурологічні проблеми. Як терапевтична технологічна одиниця, казка виконує низку функцій:

діагностичну (пригадуючи образи знайомих із дитинства казок, у малюка виникає певна емоційна реакція);

терапевтичну (по-перше, психологічно готує особистість до напружених емоційних ситуацій; по-друге, символічно знівельовує фізіологічні й емоційні стреси; по-третє, приймає в символічній формі свою фізичну активність і здатність діяти у кризових ситуаціях; по-четверте, відмовляється від інтелектуальних інтерпретацій і повністю приймає всю гаму емоційних переживань);

виховну (казка дозволяє в м'якій формі пояснювати дитині як варто чинити і як ні);

корекційно-реабілітаційну (робота з поведінковими особливостями особистості, як засіб заміщення неефективного стилю поведінки на більш продуктивний; пояснення того, що відбувається);

мовленнєвого розвитку (одночасно з орієнтацією на зміст слів дитина виявляє неабияку цікавість до звукової форми слова, змінює слова, творить нові).

Мовленнєвий розвиток дітей старшого дошкільного віку відбувається у процесі вдосконалення та практичного використання мови у спілкуванні з іншими. Засвоєння мови супроводжується великою активністю дитини. Саме тому важливо зробити особистісно значущим увесь зміст роботи щодо лінгвістичної підготовки дитини. Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному віці визначено завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються в специфічно дитячих видах діяльності й пов'язані із комунікацією [35].

Становлення в людини всіх психічних функцій, психічних процесів, особистості в цілому неможливе без міжособистісного контакту. Водночас мовленнєвий розвиток та його вдосконалення необхідно розглядати як відображення становлення навичок комунікативно-мовленнєвої взаємодії. Комунікативно-мовленнєві здібності можна характеризувати як індивідуальні психологічні й психофізіологічні особливості, які сприяють швидкому та якісному засвоєнню умінь і навичок застосовувати засоби спілкування в конкретній ситуації взаємодії з однолітками чи дорослими. Однак для розвитку мовлення дитини недостатньо пропонувати їй лише різноманітний мовний матеріал. Необхідно ставити перед дитиною нові завдання спілкування, що вимагали б нових мовних засобів.

Використання методу казкотерапії полегшує професійну комунікацію. Окремі казкотерапевтичні техніки (пригадування улюбленої казки, малювання казки чи її фрагменту, розповідання казки) можна успішно використовувати під час занять для встановлення сприятливої, доброзичливої атмосфери та створення ситуацій успіху.

Комунікативні уміння педагога представлені такими показниками: уміння володіти культурою професійного спілкування у процесі організації освітньо-виховної діяльності з використанням казкотерапії; інтерпретувати вербальну та невербальну інформацію, отриману від дітей старшого дошкільного віку і представлену продуктами їх творчої діяльності (казок, малюнків тощо). Вагому роль під час реалізації аналізованого методу відіграє мовленнєвоігрова казкова ситуація, яка виникає між дітьми у процесі творчого відображення змісту знайомої казки, супроводжувана діалогічним або монологічним мовленням, іграми, розподілом ролей, застосуванням дитиною лінгвістичних і екстралінгвістичних засобів, що слугують засобом самовираження [36].