«Скажи лагідно»

Завдання гри: розвивати увагу, кмітливість, мислення, мовленнєву активність.

Правило гри: піймавши м'яч швидко назвати слово.

Ігрова дія: Уявіть собі 2 будинки: один справжній, великий, інший - маленький, іграшковий.

Я буду говорити про великий будинок, а ви про маленький.

- У мене будинок, а у вас? (будиночок) .

- У мене стіни, а у вас? (стінки) .

- У мене двері, а у вас? ... .

- У мене вікно, а у вас? ....

- У мене сходинки, а у вас? ....

- У мене ганок, а у вас? ... .

- У мене цеглини, а у вас? ... .

«Так - ні»

Завдання гри: розвивати логіку, вміння ставити запитання, робити умовиводи.

Правила гри: на запитання ведучого можна відповідати тільки «так» або «ні», питання будуються в логічній послідовності.

Ігрова дія: ведучий виходить із кімнати, діти вибирають серед ілюстрацій одну, з якою ведучий буде задавати питання.

«Знайди помилку»

Завдання гри: вправляти в умінні аналізувати зображення, виділяти характерні риси, особливості об'єкта.

Правило гри: розглядаючи картинку, визначити відсутню деталь, фрагмент.

Ігрова дія: словесно або наочно відновити об'єкт.

«Острови»

Завдання гри: вправляти у називанні островів міста, умінні розрізняти їх по конфігурації, розвивати зосередженість і увагу.

Правило гри: виконати завдання самостійно, відповісти на запитання повно.

Ігрова дія:

1. Розкласти площинні силуетні зображення островів від найменшого до найбільшого назвати їх.

2. Що спільного у назв: островів (звук «а»,

3. Що заховане в імені острова.

4. Розташуй силует Петропавлівської фортеці (іншої пам'ятки) на потрібному острові.

5. На що схожі острови (аналіз форми) .

6. Збери силует острова з частин (розрізні картинки) .

7. Підбери силует (трафарет) до відповідного острова на карті.

8. Який міст (мости) з'єднують два острови.

«Фотограф»

Завдання гри: Вправляти в пізнаванні визначних пам'яток міста.

Правило гри: відгадувати тільки по видимому фрагменту.

Ігрова дія: дитина - «фотограф» викладає ілюстрацію із зображенням пам'ятки в «фотоапарат» і пропонує відгадати, що він збирається зняти. Інші діти бачать лише частину ілюстрації в об'єктив фотоапарата та намагаються дізнатися пам'ятка.

Дидактична гра "Гості міста" (див. додатки А)

Для гри вам знадобляться листівки з видом вашого міста пронумеровані, кубик, кілька машинок.

Хід гри: Педагог пропонує щиталкою вибрати екскурсовода по місту. Дитина-екскурсовод кидає кубик, число, що випало на кубику шукає на листівці. Завдання дитини-розповісти про те місце, зображеному на листівці, як можна цікавіше, доступніше, вибирає "транспорт" і з "гостями" міста відправляється на екскурсію.

Дидактична гра "Знайди пару"

Вам знадобляться календарики з видом вашого міста в подвійному екземплярі.

Хід гри: Дітям роздаються картки з видом вашого міста або міст вашого краю. Завдання дітей, як можна швидше знайти собі пару, розповісти, що це за місто, місце чи якась визначна пам'ятка у них на картках зображена.

Дидактична гра "Збери картинку"

Вам знадобляться старі непотрібні кубики, які знайдуться в будь-якій групі, листівки з видами вашого міста (2 примірники). Обклеїв кубики, ви побачите, яка проста і цікава гра у вас вийшла. Для молодших дітей обов'язково треба використовувати зразок, старші дошкільнята можуть впоратися самостійно. Завдання дітей - зібрати картинку і розповісти, що на ній зображено.

Дидактична гра "Герби міст твого краю"

Діти знайомляться з різноманітністю гербів вашої області, вивчають їх особливості, вчаться бачити відмінності. вчаться бачити взаємозв'язок зображення з назвою міста.

Дидактична гра"Геральдика"

Мета: Познайомити дітей старшого дошкільного віку з геральдикою, як наукою про гербах, відмінний знак кожного міста.

Я намалювала герби міст, що входять в "Золоте кільце" і зробила їх за типом накладних картинок. Ось, що у мене вийшло. Завдання дітей - зібрати за зразком герб певного міста, розповісти, як він називається, і чому у нього таке зображення на гербі.

Ознайомивши дітей з рідним містом і краєм, можна і потрібно перейти до вивчення своєї країни.

В цьому мені допомагає гра "Збери прапор".

Мета: Навчити дітей відрізняти прапор своєї країни від прапорів інших країн, розповісти дітям про прапор-як одного з головних і характерних символів країни, розвивати інтерес до історії своєї країни.

Для цього я використала кольоровий картон, розрізала його на необхідні частини (частини прапора, зробила маленькі зразки прапорів деяких країн. Завдання дітей-зібрати прапор за зразком, не плутаючи колір і правильно розташовуючи деталі. Потім я разом з дітьми обговорюю, прапор якої країни кожна дитина зібрав, якого він кольору, що на ньому зображено. З часом всі ці ігри не завдає труднощів, діти вільно розрізняють і називають країну, чий прапор вони зібрали, добре знають прапор і герб нашої країни і можуть відрізнити від інших.

Якщо така робота буде вестися систематично, то у дітей будуть дуже добрі знання по рідному краю.

Під час практики у садочку ми проводили також спортивно-розважальні розваги "Ігри патріотів" (пізнавально-спортивний турнір для старших дошкільнят).

"Ігри патріотів" (пізнавально-спортивний турнір для старших дошкільнят)

Мета: актуалізувати знання та уявлення дітей про минуле та сучасне життя народу України;розвивати зв'язне мовлення, увагу, пам'ять, логічне мислення; виховувати у дітей патріотичні почуття, формувати дружні стосунки, навички командної гри.

Ведуча. Вітаємо всіх на веселих Іграх патріотів. У них візьмуть участь найкмітливіші та найспритніші діти дитячого садка "Теремок". Тож зустрічаймо наших гравців!

Далі кожна команда презентує свою назву та девіз.

Ведуча. Пропоную вам відправитись у світ пригод та забав на кораблі. (Корабель зображений на малюнку, прикріпленому до стіни).Ось і перше завдання: відгадайте та напишіть назву цьогокорабля. А допоможе вам кросворд. (Малюнок прикріплюється на фланелеграфі). Коли відгадаєте його - знайдете ключове слово.

1.Питання-загадки задаються командам по черзі.

1. Узимку біле, навесні чорне,

Влітку зелене, восени стрижене. (Поле)

2. Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник прикрашає;

Хоч мороз усе побив,

Його не чіпає. (Барвінок

3. Знак цей дуже давній.

Він є символом державним. (Тризуб)

4.Давно ця річка славна

Народи три єднає.

У Чорне море плине.

Величну назву має. (Дніпро)

5. Він маленький, він біленький,

І Сповіщає рідний край:

"Гей, весна прийшла! Стрічай!" (Пролісок)

6. Зимою спить, влітку бринить,

Понад водою літає,

Солодку росу збирає. (Бджола)

7. Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає.

Під дахом гніздо будує.

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

Діти читають назву корабля - "Патріот".

Ведуча. Тепер відгадайте, що написано на прапорцях. Для цього розв'яжіть приклади, знайдіть відповідно до рішення букву та запишіть її над прапорцем з певною цифрою.

На прапорцях з'являється девіз патріотів: "Любіть Україну!"

Примітка:щоб зрівняти кількість завдань для обох команд, можна запропонувати вболівальникам відгадати першу загадку та останню букву девізу.

Ведуча. Любити Україну - означає добре знати та поважати її історію.

Хай же кожна дівчинка

І кожен хлопчина

Добре вміють розказати

Про минуле України.

Ведуча. Наступний конкурс - "Домашнє завдання".

2.Кожна команда підготувала невеликий театрально-історичний нарис.

Команда суперників повинна впізнати цей епізод історії України та розповісти все, що знає про нього.

Ведуча. А чи знаєте ви, діти, хто прославляв Україну в Запорозькій Січі?

(Козаки).

Зараз, люба дітвора,

В нас цікава буде гра

Для хлопчат та дівчат -

Енергодарських козачат!

3. Естафета для хлопчиків

«Зберись до боротьби»

Треба проскакати на «коні» до корзини; узяти один предмет (шапку, пояс, шаблю, тощо…), повернутись і передати «коня» наступному гравцю передаючи естафету далі.

Під час естафети звучить фонограма української народної пісні "Їхали козаки із Дону додому".

4.Естафета для дівчаток

"Перебери зерно"

Опис гри: Беруть участь 4-5 козачок-дівчаток. На столі в чашках змішана квасоля і горох. По команді гравці відокремлюють зерна, кладуть в порожній посуд. Хто швидше перебере, той і виграв.

Молодці, дівчата, моторні. Не залишиться козак голодний!

Під час естафети звучить фонограма пісні "Козачка" (муз. М. Збарацького, сл. Н. Галковської)

5. Пісня « Ми маленькі козачата»

6.Конкурс капітанів "Стоп-кадр! Це твоя Батьківщина".

Капітани стоять один проти одного. За спиною одного з них - екран із фотофрагментом життя сучасної України. Один капітан словами описує зображене на фото, а другий відгадує, що саме там зображено. Потім капітани міняються місцями.

Враховується детальність, точність словесного опису, правильність відповіді.

7. Ведуча. А тепер, малята, музичний конкурс "Українське караоке".

Треба прослухати мелодію з пісні,згадати та виконати один куплет…..

Ведуча. І ось, нарешті, маленькі патріоти, заключна естафета "Великі перегони". Кожен гравець команди повинен пронести символ країни через перешкоди.

8.Ведуча. Ми побачили, які ви дружні, спритні, веселі, розумні та кмітливі. Запрошуємо Вас до музичної паузи «Тьотя Поля»

Підведення підсумків

Переможці нагороджуються дипломами.

Ведуча

Любіть Україну

у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічну,

живу і нову,

І мову її солов'їну.

Діти вітають одне одного, обнімаються, виконують "Гімн патріотів".

Також цікавим виявилось свято з елементами ігор «Ми є діти українські!»

Свято «Ми є діти українські»

(старша група)

Ведуча. Доброго дня, наші шановні гості, низький вам уклін. Сподіваємося, що сьогодні у нашому залі буде ясно від щирих посмішок, від аплодисментів, від святкового вбрання. Сьогодні у нас буде тісно від пісень і жартів, від танців та ігор. Нам звеселять душу і зігріють серця наші діти - українці.

Діти під музику заходять до залу

Дитина. Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина.

А найбільша наша мати -

Рідна Україна.

Дитина. Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти.

А з усіх одна країна

Найрідніша нам усім:

То - прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

Дитина. Там шумлять степи безкраї,

Наче вміють говорити!

Там ясніше сонце сяє,

Там солодше пахнуть квіти…

Різні в світі є країни,

Є і гарні, і багаті.

Та найкраще - в Україні,

То найкраще - в рідній хаті

Пісня «Наша Україна» (муз. М. Катричка, сл. В. Кленца)

Ведуча. Моя Україна - скільки тепла в цьому слові, ніжності рідної неньки. Моя Україна - рідний край. Це поле, річка, зелений гай, сади і квітки, тополі, вінки, калина, родина і рідна дитина. Скрізь простір і краса, добро і тепло. А найбільш чистоти і тепла у душах наших дітей.

Український танок «Привітальний»

Ведуча. Споконвіку славились українські дівчата і жінки: чепурні, роботящі, добрі, веселі, гарні. Кажуть, що українські дівчата не люблять сидіти. Ще змалку допомагають дорослим. На них так і кажуть: «маленькі господарочки».

Хоровод - інсценівка «Ой, ходила дівчина бережком»

Ведуча. Коли підростуть наші малі господарочки, віриться, що вони стануть добрими мамами. Мати - берегиня людського роду. Мати народжує дитину, співає їй ніжні колискові пісні, вчить добра і любові, охайності і працьовитості. Т. Г. Шевченко писав:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Дитина. Пісня колискова -

То найперша мамина розмова,

Пахне вона м'ятою і літом,

Чебрецевим і суничним цвітом.

Пісня в мандрівку нас закликає,

Чуєте? - десь колискова лунає.

«Колискова» (муз. В. Бабій, сл. народні)

«Колискова» (муз. М. Ведмеденя, сл. Н. Перелісної)

Дитина. Згадали свою маму і дорогі слова.

Мамо, тобі низесенько вклонюсь,

Мамо, за тебе Богу помолюсь,

Мамо, прийду я знов на твій поріг,

Мамо, ти найдорожча за усіх.

Ведуча. А одягала мати дитину в яскравий, чудовий український одяг.

Дитина. Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні -

Одягайся, дочко.

В нитці сонце золоте,

Пелюстки багряні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю.

Ведуча. Наші дівчатка теж люблять вишивати сорочки, рушники

«Рушничок» (сл. і муз. В. Бабій)

«Танок з рушниками» українська народна мелодія

Ведуча. Як одягнуть наші дівчата нову спідницю, віночок, то радощів повна хата, від дзеркала не відходять.

Пісня-гра «Віночок» (сл. і муз. В. Бабій)

Гра «Хто скоріш пов'яже стрічки на вінок»

Ведуча. Із запорізької землі

До нас у гості прибули

Хлоп'ята - козачата

Ми раді їх вітати.

Танок «Повзунець» українська народна мелодія

Хлопчик. За Дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими

Наші прадіди жили.

Хлопчик. Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную,

Як зіницю берегли.

Хлопчик. Гей ви, хлопці - запоріжці,

А де ж ваша сила?

Чи свою козацьку силу

Ви не розгубили?

Хлопчик. Будем, хлопці-запоріжці,

Завжди пам'ятати:

Хто безсилий, той безкрилий,

Тому не літати!

Пісня «Козачата» (муз. М. Ведмеденя, сл. О. Яворської)

Ведуча. Зараз хлопці - запоріжці покажуть себе, які вони спритні

Гра «Хто перший взує чобітки»

Ведуча. Чоловіки та хлопці завжди були помічниками дівчатам і жінкам.

Усмішка «Помічник»

- Допоможи, - прохає брата

Сестричка з іншої кімнати.

- Немає часу, в мене справа, -

Сказав, потягуючись Сава.

- Ти відмовляєшся? Дарма,

Тоді пиріг я з'їм сама.

- Допоможу, - брат згодивсь вперше:

- Удвох усе робити легше!

Ведуча. Поки ми всі тут забавлялись, дівчата вареників приготували повну миску. А хлопці їх будуть їсти, якщо спіймають у місці.

Гра «Вареники» (до гри запрошуються батьки)

Ведуча. Вареники - смачна українська справа, але найголовніше в кожній хаті, - хліб. Українці завжди піклуються, щоб виростити добрий врожай хліба. Навіть колядники на весь рік бажають.

Дитина. Хай Вам буде щастя й доля,

Урожай дорідний в полі.

Щоб у вашій світлій хаті

Ви завжди були багаті.

Ведуча. А коли хліба багато, то й радощів повна хата

Танок «Хлібчик» українська народна мелодія

Виходить дівчинка - Калина

Ведуча. Хто ти, дівчинко маленька?

Дівчинка. Українка молоденька.

Ведуча. А як тебе звати?

Дівчинка. Щоб дізнатись як мене звати, треба загадку відгадати.

За хатою у садочку, у зеленому віночку,

Та в червоним намистах стала пава молода.

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти

За намисто кожен смик, та й укине на язик.

Діти. Калина.

Ведуча. Червона калина є символом отчого краю, усієї неньки України.

Пучечки калини беремо,

Хоровод свій почнемо.

Хоровод «Ой, є в лісі калина» українська народна пісня

Ведуча. Нехай із покоління в покоління передаються наші національні пісні, наші звичаї, любов до матері і України.

Дитина. Мені все говорить щовечора ненька,

Що я - українка, мов квітка пишненька.

І ось я віночок сплела в цю хвилину,

Щоб ним уквітчати і матір, і Україну.

Дитина. Іскриться крапелька роси

На золотім листку калини.

Світ молодіє від краси

Під небом України.

Мій добрий отчий теплий дім,

Немов гніздо пташине.

І я росту, співаю в нім

Під небом України.

Дитина. Гей, Україно, ненько прекрасна,

Будь же до всіх справедлива.

Хай тобі світить сонечко ясне,

Хай будуть діти щасливі.

Дитина. Добро хай панує у вашому домі

І мир нехай буде завжди.

Здоров'я міцного і щедрої долі

Бажаєм на довгі роки.

Пісня «Добрий день, матусю Україно!» (муз. і сл. Н. Рубальської)

Крім того, ми вважаємо, що цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20-30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства - вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї - усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації - природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни - завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою [29, c. 13].

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” - від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Важливо, щоб у дитини в сім'ї були свої обов'язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім'ї”.

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв'язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

Наступний етап - виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста.

Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам'ять.

Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін.

Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки). Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

У народі кажуть: добрий приклад - кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів - захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

Ознайомлення з рідним містом - один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

· Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.

· Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).

· Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста - носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.

· Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам'ятати наступне.

· Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.

· Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.

· Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.

· Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом.:

1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?

2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.

3. Визначні місця нашого міста. Пам'ятники, будівлі, музеї, театри.

4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.

5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов'язані з історією нашого міста.

6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?

7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.

8. Культура рідного міста. Які музеї, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, школи, дитячі садки.

9. Культура поведінки в рідному місті. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.

10. Відпочинок у нашому місті. Де люблять відпочивати жителі рідного міста. Які є традиції, свята. День міста.

11. Захисники нашого міста. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті святкують День Перемоги.

Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міста. збагачуючи життєвий досвід дитини.

Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв'язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов'язково пов'язується з культурними традиціями минулого.

Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей - етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити генетичний код українського народу, сформувати новий тип українця, здатного вивести свою державу на світовий рівень культури.

Висновки

Патріотизм - одне з найбільш глибоких людських почуттів. Як правило, це поняття розуміють як відданість і любов до Батьківщини, до свого народу, гордість за їхнє минуле й сьогодення, готовність до її захисту.

Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань особистості. Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості й проявляється в її активно-діяльнісній самореалізації на благо Батьківщини. Саме тому формування патріотизму на сучасному етапі є фундаментом і опорою суспільного й державного устрою та запорукою ефективності функціонування всієї системи соціальних і державних інститутів.

Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом. Вони не закладені у генах, це не природна якість, а соціальна, і тому не успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів діяльності з підростаючим поколінням.

Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури.

Така постановка питання націлює на розуміння тієї істини, що патріотами не стають у зрілому віці. Почуття любові до батьківщини, поваги до свого народу, його історії, усвідомлення себе часткою великої і давньої нації мають формуватися з самого раннього дитинства, „вбиратися з молоком матері”.

Сьогодні існує розуміння того, що виховати свідомого громадянина й патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань і умінь, особистісних якостей і рис характеру. Зокрема, йдеться про: повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця і наступника; працьовитість; високу художньо-естетичну культуру тощо; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, законів Української держави; досконале знання державної мови.

Звичайно, у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформованими у дитини дошкільного віку. Проте, створити фундамент, на основі якого можна буде вже зводити „будівлю” майбутнього громадянина-патріота не лише можливо, а й потрібно, особливо якщо врахувати всі переваги, що створює дошкільний вік для результативного виховного процесу.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

- формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

- краєзнавство;

- ознайомлення з явищами суспільного життя;

- формування знань про історію держави, державні символи;

- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

- формування знань про людство.

Концепція дошкільного виховання в Україні, сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

Отже, гра як провідний вид діяльності дитини поєднує в собі як загальні для будь-якої соціальної діяльності ознаки (цілеспрямованість, усвідомленість, активна участь), так і специфічні (свобода і самостійність, самоорганізація, наявність творчої основи, почуття радості й задоволення).

Можна зробити наступні висновки про класифікацію ігор дошкільника та особливості його творчих ігор:

- розмаїття різновидів ігор дошкільника ставить проблему їх класифікації, яка на сьогодні не має остаточного вирішення;

- крім сюжетно-рольової гри, дошкільник оволодіває творчими іграми (будівельними, іграми-драматизаціями) та іграми з правилами (дидактичними, рухливими);

- будівельні ігри мають ознаки, спільні з продуктивною діяльністю (отримання оригінального результату), з сюжетно-рольовою грою (уявна ситуація, роль) та формують у дітей позицію творця, перетворюючого дійсність (спільне з трудовою діяльністю);

- своєрідність ігор-драматизацій полягає у виконанні дітьми ролей у строгій відповідності до змісту літературного твору, як правило, казки; відступ від змісту літературного твору допускається у режисерських та театралізованих іграх.

Нами було проведено дослідження в дошкільному навчальному закладі № 4 «Дюймовочка» м. Києва в групі дітей старшого дошкільного віку. В дослідженні брали участь 17 дітей.

Мета констатуючого експерименту: визначити рівень патріотизму дітей дошкільного віку.

На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень, можемо зробити висновки, що результати експерименту є досить низькими. Діти мало що знають про свій край.

Таким чином, більше половини відносить себе до патріотів. Сумніваються або частково відносять 23%. Троє дошкільників не змогли визначитися, або не відносять себе до патріотів.

Можна сказати, що найбільший вплив на розвиток патріотичних почуттів у дошкільнят роблять школа і батьки, менший вплив - ЗМІ, навколишні люди.

Для формування та розширення уявлень дошкільників про історичне життя України, державну символіку проведено захід під назвою «Ігри патріотів». Для того, щоб підвищити патріотичні почуття у дітей старшого дошкільного віку нами було використано метод гри, насамперед народні ігри.

Мета контрольного експерименту: визначити рівень знань дітей про Батьківщину та рідний край після проведеної з ними роботи.

Повторне анкетування дітей підтвердило ефективність проведеного експерименту. Розуміння патріотизму дітей піднялося від середнього рівня до високого (кількість позитивних відповідей відповідно зросла на 9,6%).

У дошкільників розширилися знання про історію рідного краю, відомих земляків, герб міста, найдавнішу споруду, історію її створення.

Ефективним шляхом і засобом патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку ми вважаємо народну гру. Під час проведення експерименту ми застосовували різноманітні види ігор, які детально описані в роботі.

Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей - етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити генетичний код українського народу, сформувати новий тип українця, здатного вивести свою державу на світовий рівень культури.

Список використаної літератури

1. Абраменкова В. „Батькам про ігри й іграшки” журнал „Берегиня роду” - 2007.

2. Алешина Н. В. Патриотическое воспитание дошкольников [Текст] / Н. В. Алешина. - М. : Просвещение, 2008. - 67 с.

3. Алябьева Е. А. Нравственно-этические беседы и игры с дошкольниками [Текст] / Е. А. Алябьева. - М.: Вече, 2003. - 128 с.

4. Артемова Л. В. «Театр і гра». Вдома, у дитячому садку, в школі / Л. В. Артемова : [Пер. з рос. - 2 вид.]. - К. : Томіріс, 2002. - 291 с.

5. Артемова Л. В. Окружающий мир в дидактических играх дошкольников. - М., 1992.

6. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні / АПН України. - К.: Ред. журналу “Дошкільне виховання”, 1999.- 62 с.

7. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» / Наук. ред. та упоряд. О.Л. Кононко.- 2-ге вид., випр. - К.: Світич, 2008. - 430 с.

8. Богинич О. Народна скарбниця. //Дошкільне виховання - 2002. - №8. - С.16-17.

9. Богуш А.М. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку/ А.М. Богуш. - К., Знання 2006. - С. 31-36.

10. Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі: практикум: навч. посіб./А.М.Богуш, Н.В.Лисенко. - К.: Вища шк., 2003. - 204 с. С. 63-84

11. Богуш А., Лисенко Н. Українське народознавство в дошкільному закладі. - К., 1994. - С.169 - 187.

12. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте/ Л.И. Божович. - М., Наука 2001. - С. 55-59.

13. Бондаренко А. К. Дидактические игры в детском саду. - М., 1991.

14. Боришевський М. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості // Цінності освіти і виховання особистості: Наук.-метод. зб. - К., 1997. - С. 21-25.

15. Боришевський М. Формули громадянина-творця. Соціально-психологічний портрет громадянина // Світло. - 1998 - № 3. - С. 8-9.

16. Бурова А. Організація ігрової діяльності в дошкільному закладі.//Дошкільне виховання - 2007. - №10. - С.8 -13.

17. Буторіна, Т. З. Виховання патріотизму засобами освіти [Текст] / Т. З. Буторіна, Н. П. Овчинникова - СПб.: КАРО, 2004.- 224 с.

18. Васильева, М. А. Программа воспитания и обучения в детском саду [Текст]: учеб.-метод. пособие / М. А. Васильева, В. В. Гербова, Т. С. Комарова. - М.: Мозаика-Синтез, 2005. - 208 с.

19. Вишневецький О. Громадянське виховання: благо чи небезпека? // Освіта. - 2000. - № 44. - С. 3. - № 45. - С. 4-5

20. Вишневський О. Орієнтири національного виховання //Рідна школа. - 1994. - № 6. - С. 42-46.

21. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис: В 2 т.- К.: Оберіг, 1991. - Т.2. - 435 с.

22. Воспитание детей в игре / Сост. А. К. Бондаренко, А. И. Матусик. - М., 1983.

23. Гаспарова Е.М. Режиссерские игры/ Е.М. Гаспарова. - М., Наука 1999. - С. 12-17.

24. Губанова, Н. Ф. Игровая деятельность в детском саду [Текст] / Н. Ф. Губанова. М.: Просвещение, 2006. - 132 с.

25. Дидактические игры и упражнения по сенсорному воспитанию дошкольников / Под ред. Л. А. Венгера. - М., 1978.

26. Добровольський В.В. Екологічні знання: Навч. посіб. - К.: ВД “Професіонал”, 2005. - 304 с.

27. Довженко Г. В. Український дитячий фольклор. - Київ, 1991. - 73с

28. Дошкільна педагогічна психологія / За ред. Д. Ф. Ніколенка. - К., 1987.

29. Духовні витоки українських свят та обрядів. Вікторини / упорядник Н.В.Лемешенко - Запоріжжя, 2006 - 92с.

30. Ельконін Д.Б. Психологія гри/ Д.Б. Ельконін. - М., Наука 2004. - С. 12-20.

31. Гасанов З.Т. Цілі, завдання та принципи патріотичного виховання / / Педагогіка.- 2005. - № 6.- С. 59 - 63.

32. Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави: студії виховання // Рідна школа. - 2001.- № 2. - С. 9-14.

33. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 424 c.

34. Євдокімова Л. Українські народні ігри та забави в дошкільних установах.//БВДС - 2007. - №12. - С.40-49.

35. Жадан І. Проблеми громадянської освіти //Педагогічна газета. - 1999. - № 11. - С. 2.

36. Жуковская Р. И. Игра и ее педагогическое значение. - М., 1975.

37. Закон України « Про дошкільну освіту»// Збірник законодавчих і нормативних актів про дошкільну освіту/ Упоряд.: К.Л.Крутій, Н.В.Погрібняк.-4-те вид., доп. - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ПТД, 2005.- 336с.

38. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М.: Политиздат, 1986. - 223 с.

39. Зеленова Н. Р. Цивільно-патріотичне виховання дошкільнят [Текст] / Зеленова Н.Р, Осипова К. Е. - М.: « Видавництво Скрипторій 2003», 2008. - 112 с.

40. Ігнатенко П., Крицька Л. Громадянське виховання: історичний аспект // Шлях освіти. - 1997.-№ 1. -С. 38-43.

41. Иваненко И.П. Воспитание убежденных патриотов-интернационалистов. - К.: Вища школа, 1986. - 222 с.

42. Игра дошкольника / Под ред. С. Л. Новоселовой. - М., 1989.

43. Игры и упражнения по развитию умственных способностей у детей дошкольного возраста / Сост. Л. А. Венгер, О. М. Дьяченко. - М., 1989.

44. Ильина Т.А. Педагогика: Учебное пособие - М.: Просвещение, 1984. - 496 с.

45. Калуська Л.В. Народні ремесла у дитячому садку // Бібліотека вихователя дитячого садка - 2005. - 64с.

46. Карпова С. Н., Лысюк Л. Г. Игра и нравственное развитие дошкольников. - М., 1986.

47. Кисельова Н. Виховувати патріотів // Географія та основи економіки в школі. - 1997. - № 3. - С. 27- 28.

48. Кисельова О. Ми маленькі українці // Дитячий садок - 2007. - №20. - С. 36-37.

49. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкільна педагогіка: Підручник для студ. Серед. Проф. Учеб.заведений /.- 6-е вид., Испр.- М.: Видавничий центр «Академія», 2006.

50. Коменский Я.А. Великая дидактика // Избранные педагогические сочинения. - М.: Учпедгиз, 1955. - С. 161-376

51. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред. О.Л. Кононко. - К., 2003.

52. Комратова Н. Г. Патриотическое воспитание детей 4 - 6 лет [Текст] / Н. Г. Комратова, Грибова Л. Ф. - М.: Вече, 2007. - 115 с.

53. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Дошкільне виховання. - 2003. - № 2. - С. 3-8.

54. Котырло В.К. Воспитание гуманных чувств у детей/ В.К.Котырло. - К., Освіта 2004. - С. 21-25.

55. Кремень В. Г. Веління часу: плекати національну гордість у молоді // Педагогічна газета. - 1998. - № 7. - С. 1.

56. Кузь В. Г. Основи національного виховання: концептуальні положення / В. Г. Кузь, Ю. Д. Руденко, 3. О. Сергійчик. - Умань: Христинівська районна друкарня, 1993. - 108 с.

57. Кудикіна Н. Українські народні дитячі ігри малих форм. //Палітра педагога - 2008. - №2. - С. 3 - 5.

58. Кузьменко В.У. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку/ В.У. Кузьменко // Дошк. виховання. - 2001. - № 9. - С. 11.

59. Лавриненко Н. Етнопедагогіка //Дошкільне виховання. 2006. - № 12. - С. 111-119.

60. Леонтьєв А. А. Патриотическое виховання та національне освіту // Початкова школа (плюс і мінус). - 2002. - № 4. - с. 4-6.

61. Лешли Д. Работать с детьми, поощрять их развитие и проблемы/ Д. Лешли. - М., Наука 2001. - С. 26-27.

62. Литвинова М. Ф. Русские народные подвижные игры: Пособие для воспитателя / под ред. Л. В. Руссковой. - М.: Просвещение, 1986

63. Лиштван 3. В. Игры и занятия со строительным материалом в детском саду. - М., 1971.

64. Лохвицька Л., Макаренко С. Правову культуру - старшим дошкільнятам // Дошкільне виховання - 2006. - №6.

65. Мазикина М. У. Інноваційні підходи до патріотичне виховання і цивільному становленні особистості // Виховання школярів. - 2002. - № 6. - с. 6-11.

66. Макаренко А. Виховання громадянина / Упоряд. Р.М. Бескіна, М.Д. Віноградова. - М.: Просвіта, 1988. - 308 с.

67. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. - К., 1991. (Розділ «Гра»).

68. Менджерицкая Д. В. Воспитателю о детской игре. - М., 1982.

69. Міщенко Н. Який же проросте патріотизм? // Рідна школа. - 1999. - №1. - с. 1-8.

70. Михайленко Н. Я., Короткова Н. А. Как играть с ребенком. - М., 1990.

71. Михайлова 3. А. Игровые занимательные задачи для дошкольников. - М., 1990.

72. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : навчальний посібник / Н. Є. Мойсеюк. - 2-е вид. - К.: Гранма, 1999. - 348 с.

73. Мокрогуз О. Громадянська освіта: проблеми і перспективи запровадження // Завуч. - 2000. - № 28. - С. 2-4.

74. Морозова Н.Г. Место игры в педагогическом процессе детского сада / Н.Г. Морозова. - М., Инфра-М 2006. - С. 29-36.

75. Мошнина О. Патріотичне виховання дошкільнят: проект «Салют Перемоги» [Текст] / О. Мошнина // Дошкільне виховання. - 2011. - N 4. - С. 80 - 82.

76. Мудрик С.Б. Походження гри // Молодіжний науковий вісник, 2012. - с. 18 - 22

77. Найден О. С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості. - К., 1999.

78. Найден О.С. Українська народна іграшка. Смислові та обрядові основи // ОМ - 1991 - №3 - с.27-30

79. Народні ігри. Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / Упоряд. Ю. Є. Бардакова. - X. : Вид. група «Основа», 2007. - 96 с.

80. Народознавство в дошкільному закладі / методичні рекомендації для вихователів / упорядник О.П.Макаренко - Тернопіль, 1992. - 143с.

81. Національна система виховання: концепція / Міністерство народної освіти України. - К.: Либідь, 1991. - 28 с.

82. Нечаева В. Г., Корзакова Е. И. Строительные игры в детском саду. - М., 1966.

83. Ніколенко Д.Ф. Дошкільна педагогічна психологія/ Д.Ф. Ніколенко. - К., Либідь 2007. - С. 41-47.

84. Никитин Б.Л. Ступеньки творчества, или развивающие игры/ Б.Л.Никитин. - М., Инфра-М 2001. - С. 20-26.

85. Новицкая М. Ю. Патриотическое воспитание в детском саду [Текст] / М. Ю. Новицкая. - М.: ВЛАДОС, 2003. - 214 с.

86. Оржехівський В. Громадянська освіта формує громадянина // Відродження. - 2000. - № 1. -С. 3-5.

87. Павлушкіна О. Українські народні рухливі ігри. //Палітра педагога -2008. - №3. - С. 3 - 6.

88. Петронговський Р.Р. Формування патріотизму старшокласників у поза навчальній виховній діяльності: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01 - Житомир, 2002. - 180 с.

89. Покровский Е. А. Русские детские подвижные игры. - СПб. : Агенство образовательного сотрудничества, 2006.