Дидактико-методичні аспекти викладання іноземної мови у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дидактико-методичні аспекти викладання іноземної мови у вищих навчальних закладах

Виговська С.В., Шковира А.А.

Анотація

ДИДАКТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Виговська С.В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки НУБіП України (м. Київ),

Шковира А.А., студентка магістратури спеціальності "Педагогіка вищої школи" НУБіП України (м. Київ).

У статті проаналізовано особливості, підходи та методики викладання іноземної мови. Особливу увагу приділено практичним заняттям як провідній організаційній формі навчання іноземній мові, принципам їх проведення у вищих навчальних закладах.

Ключові слова: підхід, методика, іноземна мова, практичне заняття.

В статье проанализированы особенности, подходы и методики преподавания иностранного языка. Особое внимание уделено практическим занятиям как ведущей организационной форме обучения иностранному языку, принципам их проведения в высших учебных заведениях.

Ключевые слова: подход, методика, иностранный язык, практическое занятие.

Annotation

DIDACTIC AND METHODOLOGICAL ASPECTS OF TEACHING FOREIGN LANGUAGE IN HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS

Vygovsjka S., PhD, associate professor of the Department,

Shkovyra A., graduate student.

The article focuses on the analysis of the conditions and reasons of insufficient professionalization in high school foreign language classes, and the consideration of the basic approaches and ways of forming future foreign language teachers' professionally oriented competence in foreign language classes. The author gives examples of professionally oriented tasks and exercises for teaching students at different stages. The article analyses peculiarities, approaches and methods of teaching foreign language. Especial attention is given to practical lesson as a leading organizational form of teaching foreign language, included principles of its realization in higher education institutions. Especial attention also is given to ways of performing practical lessons.

Key words: approach, methods, foreign language, practical lesson.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасні тенденції розвитку суспільства ставлять все нові вимоги до підготовки майбутніх фахівців. Вищі навчальні заклади повинні не лише прищеплювати їм ґрунтовні професійні знання, уміння і навички, а й формувати висококультурну, гуманну і моральну особистість, удосконалювати громадянські якості, вчити цивілізованим формам спілкування і вмінню жити в швидкоплинному світі в атмосфері злагоди та толерантності і всім цим підтримувати свою конкурентоспроможність на сучасному світовому ринку праці.

Досягнути цієї мети неможливо без високого рівня володіння іноземними мовами. Отже, вивчення іноземної мови є невід'ємною складовою професійної підготовки фахівців різного профілю. Для досягнення високого рівня викладання іноземної мови у вищих навчальних закладах педагогові важливо знати новітні методи викладання, спеціальні навчальні техніки та прийоми, щоб оптимально побудувати навчальний процес відповідно до рівня знань, потреб, інтересів студентів тощо. Раціональне та вмотивоване використання методів навчання на заняттях іноземної мови вимагає креативного підходу з боку викладача, адже "педагогіка є наукою і мистецтвом одночасно, тому і підхід до вибору методів навчання має ґрунтуватися на творчості педагога" [3, с. 159-160].

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує значний інтерес науковців до нових вимог, які висуваються до методики викладання іноземної мови у навчальних закладах різних рівнів. Значний внесок у формування нового підходу до навчального процесу зроблено в педагогічних наукових працях Ю.К. Бабанського, В.П. Беспалька, В.М., Н.Є. Жеренко, Т.П. Лисійчук, Н.О. Некрасова, О.П. Петращук, Т.І. Труханова, Галузинського, Б.С. Гершунського, М.Б. Євтуха та ін. Психологічні проблеми навчальної діяльності під час вивчення іноземної мови досліджуються в роботах П.Я. Гальперіна, О.М. Леонтьєва, Н.Ф. Тализіної, В.О. Якуніна та інших. Самостійній роботі студентів у процесі оволодіння іноземною мовою присвячено ряд наукових досліджень, які вирішують окремі аспекти цієї проблеми (О.М. Акмалдинова, М.А. Алієва, Т.М. Гусак, Л.І. Іванова, К.Б. Карпов, А.С. Лур'є, М.В. Ляховицький, О.Г. Малінко, З.В. Матукайтес, С.Ю. Ніколаєва, І.П. Павлова, О.О. Письменна та ін.). Значна увага приділяється питанню застосування комплексної індивідуалізації навчання іншомовної мовленнєвої діяльності школярів і студентів вищих навчальних закладів В.М. Жуковський, О.Б. Метьолкіна, Л.Ю. Образцова, Н.Д. Соловйова, Й.М. Берманом та О.Б. Тарнопольським здійснено розробку основних теоретичних положень загальної методики навчання іноземної мови студентів у немовних вищих навчальних закладах.

Практичне заняття поряд із лекційним та семінарським є однією з основних і традиційних форм навчання іноземної мови у вищих навчальних закладах. Проблемі вдосконалення методики його проведення присвячені дослідження низки вчених (Ф. Аронштейн, Н.В. Вітухіна, К.А. Ганшина, І.А. Грузинська, Є.С. Полат, О.І. Пономарьов, О.О. Стеценко, О.В. Чоботар та інші).

Сучасні вимоги до підготовки фахівців ставлять нові завдання у вдосконаленні методичної роботи по викладанню іноземних мов, тому метою статті є проаналізувати особливості, підходи та методики викладання іноземної мови у вищих навчальних закладах, зокрема розкрити методику проведення практичних занять та запропонувати шляхи підвищення їх ефективності.

Виклад основного матеріалу

Як зазначається в законі України "Про вищу освіту", навчальний процес у галузі вищої освіти охоплює організацію пізнавальної діяльності тих, хто здобуває освіту, та управління нею. Основне його призначення полягає у створенні найсприятливіших умов для засвоєння студентами певних знань, умінь і навичок, необхідних для ефективного опанування обраною спеціальністю. У вищих закладах освіти навчальний процес знаходить свій прояв у системі організаційних, дидактичних та інших заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому та кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти. Навчальний процес організовується з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навчання та орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, яка здатна постійно оновлювати свої професійні знання та швидко адаптуватися до змін і розвитку відносин у сфері професійної діяльності в умовах ринкової економіки [2, с. 161].

Запровадження у вищій школі європейських підходів до навчального процесу, впровадження модульно-рейтингової системи контролю знань, скорочення відведеного часу на проведення аудиторних занять та розширення обсягів самостійної роботи студенів спонукає до більш ефективного використання аудиторного часу. Особливо це стосується викладання іноземних мов студентам з використанням фахової спрямованості тем, де основним об'єктом є мовна комунікативна діяльність. Такий підхід вимагає від викладача коригування методики викладання, коли мова вже вивчається як засіб впливу однієї людини на іншу у процесі комунікативної діяльності [1].

Аналіз існуючих досліджень і практики дозволяє виокремити основні підходи і методики викладання іноземних мов:

- класична методика викладання (Н.А. Бонк, В.Д. Аракіна), в основі якої лежить розуміння мови як реального й повноцінного засобу спілкування, цілеспрямована робота з усіма мовними компонентами;

- лінгвокраїнознавчий підхід (Е.М. Верещагін, В.Г. Костомаров) передбачає інтегроване вивчення мови і культури. У контексті цього підходу основним джерелом лінгвокраїнознавчої інформації був лексичний склад слова, у зв'язку з цим основна увага приділяється вивченню еквівалентних і безеквівалентних лексичних понять, фонової лексики, термінологічної лексики, фразеологізмів;

- лінгвокультурологічний підхід (В.Н. Телія, В.В. Воробйов, В.П. Фурманова, В.А. Маслова, Ю.С. Степанов, Н.Д. Арутюнова, В.В. Червоних) при навчанні мови дає можливість інтерпретувати мовну семантику як результат культурного досвіду;

- комунікативна методика: основна увага приділяється практиці спілкування, зокрема навчання мовлення і сприймання мови на слух;

- етнографічний підхід (M. Byram і V. Esarte-Sames, M. Byram і G. Zarate,^ M. Byram, Ch. Kramsh). Його основоположниками була висловлена думка про те, що навчання мові та культурі повинно приводити не просто до оволодіння певними фоновими знаннями, а до розвитку у студентів здатності адаптуватися до нових мовних ситуацій. У межах цього підходу головним є вміння зрозуміти чужу поведінку і взаємодіяти з представниками іншої культури, що володіють іншим набором цінностей.

Незалежно від обраного викладачем підходу чи методики викладання незаперечним залишається факт, що провідною організаційною формою вивчення іноземної мови є практичне заняття, оскільки для ефективного оволодіння мовою необхідно створювати умови, коли знання беруть самі студенти, а викладач виступає у ролі консультанта, провідника. Мета навчальної діяльності - не давати, а допомогти взяти. Упродовж навчання студенти мають не лише оволодіти відповідною сумою знань, а й навчитися самостійно опановувати знання, оволодіти вміннями застосовувати теоретичні знання на практиці в контексті майбутньої професійної діяльності. До того ж участь студентів у практичних заняттях забезпечує оптимальні умови для інтелектуального розвитку особистості, оволодіння раціональними методами та прийомами практичної мовленнєвої діяльності, формування соціальної зрілості майбутніх фахівців [4].

Практичне заняття - це форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань [6]. викладання іноземна мова практичне

Метою практичного заняття є поглиблення, поширення та деталізування знань, вироблення навичок професійної діяльності, розвиток наукового мислення та мовлення, перевірка знань студентів. Для досягнення ефективності практичного заняття слід прагнути, щоб мета заняття була зрозумілою не тільки викладачеві, але й студентам. Практичне заняття не має бути одноманітним, тому слід організовувати практичні заняття таким чином, щоб студенти постійно відчували зростання складності завдань, які вони виконують, отримували позитивні емоції від переживання власного успіху в навчання, були зайняті творчою роботою, пошуком правильних і точних рішень. Велике значення має реалізація індивідуального підходу та продуктивне педагогічне спілкування. Студенти мають одержати можливість розкрити й виявити свої здібності, свій особистий потенціал. Тому при деталізації плану заняття, розробці завдань викладач має враховувати рівень підготовки та інтереси кожного студента, підтримувати самостійність та ініціативу [5, с. 58].

Навчання іноземної мови повинно на єдиній дидактичній реалізується в системі принципів: наочності, міцності, свідомості, актуальності, виховуючого навчання, індивідуалізації, систематичності та послідовності тощо. Зазначені принципи повинні враховуватись при вивченні іноземної мови як системи, яка визначається як синтез усіх складових оволодіння конкретною мовою.

На наш погляд, необхідно виділити такі блоки у системному підході до практичного оволодіння іноземною мовою: відбір і організація змісту навчання; систематизація і диференціація мовного і мовленнєвого матеріалу; розподіл і організація компонентів змісту навчання, мовного і мовленнєвого матеріалу для підготовчого, спеціалізованого та інтегративного етапів навчання; систематизація навчальних занять згідно етапів; систематизація управління навчальною діяльністю студентів; систематизація управління практикою іншомовного спілкування.

Із точки зору організації практичних занять з іноземної мови слід приділити особливу увагу блоку відбору і організації змісту навчання. У ньому повинні знайти місце характер і систематизація загальної структури навчання, комплекси вправ, методичні прийоми тощо.

Із урахуванням сказаного можна запропонувати таку схему практичного заняття з іноземної мови, складовими частинами якого повинні бути: 1) тема та тип заняття, його місце в тематичному циклі; 2) цілі заняття: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі; 3) структура заняття: початок, основна частина, завершення заняття; 4) зміст заняття: етапи заняття в їх послідовності, співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ, допоміжні засоби навчання, прийоми подачі нового мовного матеріалу, прийоми активізації дій студентів, види поточного контролю використання мовленнєвого матеріалу студентами; 5) підведення підсумків заняття: визначення відповідності рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь поставленим цілям, узагальнення набутого студентами на занятті, оцінювання роботи студентів на занятті та виставлення оцінок, пояснення домашнього завдання.

Окрім того, при проведенні практичних занять з іноземної мови, слід враховувати не лише загальнодидактичні принципи, а й специфічні для оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності принципи. Такими принципами є:

1. Принцип комунікативності. Він сприяє успішному досягненню головної мети навчання іноземної мови - навчити студентів здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу. Принцип комунікативності передбачає побудову процесу навчання іноземної мови як моделі процесу реальної комунікації.

2. Принцип опори на рідну мову дає можливість спрогнозувати труднощі у навчанні вимовної, лексичної і граматичної сторін іншомовного мовлення, у навчанні графіки, орфографії, при семантизації мовного матеріалу. У мовленнєвому плані врахування рідномовних механізмів допомагає визначити структуру мовленнєвих операцій і вирішити, де є можливим перенесення або коригування чи формування нових навичок і вмінь. Вказаний принцип реалізується під час використання відповідних вправ у процесі навчання.

3) Принцип взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності. У реальному житті спілкування людей відбувається в різних видах мовленнєвої діяльності. Кожний з цих видів має власні психологічні механізми, і паралельно існують спільні психологічні механізми, притаманні усім видам мовленнєвої діяльності. Отже паралельне навчання різних видів мовленнєвої діяльності забезпечує розвиток навичок і вмінь мовлення у комплексі. Наприклад, лексичні або граматичні навички формуються та удосконалюються у процесі вправляння в говорінні, письмі, слуханні та читанні. Розвиток уміння знайти головну або другорядну інформацію в тексті, який сприймається, відбувається і в аудіюванні і в читанні.

4. Принцип домінуючої ролі вправ реалізується у навчальному процесі шляхом виконання різноманітних вправ, що спонукають суб'єктів учіння до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні мовленнєво-розумові операції. Формування та вдосконалення навичок і вмінь мовлення відбувається завдяки функціонуванню цих операцій у процесі виконання вправ. Згідно з цим принципом переважна частина заняття з іноземної мови має бути присвячена вправлянню тих, хто навчається. Дотримання в організації та проведенні практик зазначених принципів дозволяє розкрити ресурси учасників навчального процесу, дозволяє індивідуалізувати процес вибору методик навчання для кожного студента.

Висновки

Отже, здійсненний аналіз особливостей, підходів і методик викладання іноземної мови дозволяє виокремити деякі шляхи підвищення ефективності оволодіння нею студентами: залучати більше тем для обговорення, цікавих текстів для читання та аудіювання, більше уваги приділяти фонетиці та покращенню вимови, залучати активну лексику в діалогічному мовленні, пропонувати більше творчих завдань, використовувати засоби унаочнення і, найголовніше, запрошувати на практичні заняття носіїв мови.

Варто додати, що перелік шляхів для забезпечення ефективності практичних занять з іноземної мови невичерпний, його можна розширювати і поглиблювати в усіх напрямках.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробці комплексного підходу до активізації діяльності студентів на заняттях з іноземної мови.

Література

1. Артеменко Т.М. Про деякі ефективні стратегії оптимізації процесу викладання іноземних мов / Артеменко Т.М., Липко І.П. // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки. 2010. - Випуск № 16. - С. 10-18.

2. Кремінь В.Г. Закон України "Про вищу освіту". Науково-практичний коментар / В.Г. Кремінь. - К.: СДМ - Студіо, 2002. - 323 с.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка: підручник / Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. - К.: Знання- Прес, 2008. - 447 с.

4. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: навч. посібник / А.І. Кузьмінський. - К.: Знання. 2005. - 486 с.

5. Кудіна В.В. Педагогіка вищої школи / В.В. Кудіна, М.І. Соловей, Є.С. Спіцин. - К.: Ленвіт. 2009. - 194 с.

6. Полякова Г.А. Педагогіка: навчальний посібник / Г.А. Полякова, Т.А. Борова. - Харків: ВД: "ІНЖЕК", 2011. - 374 с.

Размещено на Allbest.ru