Методичні підходи до оптимізації практичних занять з охорони праці при підготовці майбутніх вчителів технологій

Вступ

Загальний рівень здоров'я та працездатності дитячого населення лежить у прямій залежності із всебічним потенціалом розвитку країни в цілому. Крім того, сучасний період характеризується стрімким розвитком і впровадженням нових інформаійно-комунікаційних та технологічних засобів виробництва, які відповідають потребам інноваційної світової стратегії розвитку. Варто відмітити, що за таких умов стрімко змінюються умови життя людини, а це в свою чергу вимагає переоцінки поглядів на збереження здоров'я та працездатності підростаючого покоління. Доречною у таких умовах є технологічна підготовка школярів, метою, якої є формування у молодого покоління компетенцій конкурентного існування в сучасному високорозвиненому, технологізованому, інформаційному середовищі. Роль вчителя технологій, в минулому вчителя трудового навчання, зазнала значної переоцінки. Це пояснюється соціальним замовленням, вимогами якого є формування нової сучасної генерації у суспільстві. За таких умов трудова підготовка не забезпечує необхідну підготовку учнівської молоді до життя в сучасному світі. Варто відзначити, що створення безпечних умов навчального процесу не вичерпує у повній мірі діяльність вчителя технологій у працеохоронному напрямі. Сучасний педагог повинен забезпечити формування в учнів навичок безпечного використання технологічного обладнання, усвідомлення цінності власного життя та працездатності. Такий стан проблем вимагає відповідної професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів технологій. Забезпечити формування компетенцій збереження здоров'я та працездатності учнів дозволяє вивчення охорони праці, тому цьому напряму підготовки майбутнього вчителя технологій необхідно приділяти велику увагу.

Аналіз останніх наукових досліджень

Підготовка майбутнього вчителя технологій (трудового навчання) являлася предметом наукових досліджень В. Андріяшина, П. Атутова, Я. Батишева, А. Вихруща, О. Гедвіло, В. Гетги, Р. Гуревича, В. Гусєва, П. Дмитренка, Н. Кардаш, О. Коберника, В. Кузьменка, В. Курок, В. Мадзігона, Л. Оршанського, В. Полякова Г. Разумної, В. Сидоренка, М. Скаткіна, В. Стешенка, Г. Терещука, В. Титаренко, О. Торубари, Д. Тхоржевського, В. Харламенка.

Велика кількість науково-педагогічних досліджень приділялася удосконаленню загальнотехнічної, графічної, конструкторської, підготовки вчителя технологій, формуванню технічного мислення, культури праці, навичок використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій, здійсненню профорієнтаційної роботи, однак практично не вивчалося питання працеохоронної діяльності майбутнього вчителя технологій. Не має чіткого методичного підходу навчання педагогів у цьому напрямі.

Основною метою нашого дослідження є визначення методів навчання, необхідних для удосконалення практичних занять по охороні праці при підготовці майбутніх вчителів технологій.

Виклад основного матеріалу дослідження

На сучасному етапі розвитку суспільства світове науково-педагогічне співтовариство проводить пошук інноваційних пріоритетів в освіті та вихованні молодого покоління. Трансформація характеру і змісту праці ставить перед суспільством серйозні завдання, пов'язані із виведенням державної системи освіти на рівень розвинених країн-лідерів, реформування її концептуальних, структурних та організаційних засад. Розвиток закладів освіти інноваційного типу, які повинні відповідати вимогам сьогодення, зумовлюють пошук нових організаційних форм навчання і виховання, оновлення змісту едукаційного процесу. Необхідність підвищення рівня вищої освіти потребує розробки нової стратегії і методики викладання.

Пошук нових методичних підходів у викладанні навчальних дисциплін є одним із пріоритетних завдань сучасної наукової еліти. Зазначена раніше думка про те, що працеохоронна діяльність вчителя технологій має надзвичайно важливе значення - вимагає оптимізувати цей процес шляхом впровадження інноваційних методичних підходів навчання. Особливо велика увага при підготовці майбутніх фахівців приділяється практичній підготовці, оскільки її мета полягає у забезпеченні формування відповідних професійних умінь.

Працеохоронна підготовка вчителя технологій, як згадувалося раніше, здійснюється у процесі вивчення охорони праці (ОП). У науковій літературі ця галузь трактується як система правових, соціальноекономічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувальнопрофілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності [0, с.4]. Метою даної дисципліни є формування компетенцій створення безпечних та нешкідливих умов праці, а у випадку діяльності вчителя технологій - власної праці та діяльності учнів.

Сучасний стан вивчення охорони праці майбутніми фахівцями технологічної освіти характеризується не відповідністю змісту навчання із вимоги до їх майбутніх трудових обов'язків, а також використання застарілих недосконалих методів навчання. Як відомо традиційна система організації навчального процесу у вищій школі носить лекційнопрактичний характер. Особливістю такої системи є лекційне отримання теоретичного матеріалу й детальне його засвоєння на практичних заняттях. Практичне заняття - це форма організації деталізації, аналізу, розширення, поглиблення, закріплення, застосування та контролю за засвоєнням отриманої навчальної інформації (на лекції і в ході самостійної роботи) під керівництвом викладача вишу [2]. У більшості випадків сучасні умови проведення практичних робіт зводяться до більш глибокого відтворення теоретичного матеріалу. Враховуючи важливість працеохоронної діяльності вчителя технологій практичні заняття з охорони праці не можуть ґрунтуватися на ретрансляційному підході. Бездумне вивчення теоретичного матеріалу, втрата зв'язку із вимогами до професійних обов'язків вчителя технологій є не припустимими. Ми вважаємо, що найдоцільніше проводити заняття по охороні праці, використовуючи методи навчання, які б дозволяли максимально точно відтворювати умови майбутньої професійно-педагогічної діяльності педагога.

До таких методів відносяться ситуативне та проблемне навчання, особливістю яких є підвищена активізація навчально-пізнавальної діяльності, а також засвоєння знань.

Ситуативне навчання в сучасних умовах є ефективним інструментом підвищення якості підготовки фахівців усіх галузей народної економіки. Вперше ця технологія використовувалася в Гарвардській школі бізнесу (школа ділового адміністрування Гарвардського університету, м. Бостон, США). Популярність в країнах СНД вона отримала лише на початку 1970 - х рр.. Ця технологія може використовуватися і самостійно, і як частина традиційних методів навчання або ділових ігор і тренінгів [3].

Проектуючи інструментарій ситуативних методів навчання на організацію практичних робіт по охороні праці розглянемо наступні педагогічні рішення. Виконання професійних працеохоронних обов'язків майбутніми вчителем технологій супроводжується використанням великої кількості нормативно-правового забезпечення, інструментів, технологічного обладнання. При цьому можливими є виникнення нещасних випадків, що вимагає від педагога чіткого алгоритму дій у таких ситуаціях. Практичні заняття, які дозволяють розглянути особливості дій педагога при нещасних випадках, проходять у вигляді семінарського заняття, яке заключається у вивчені питань розслідування нещасного випадку, який стався із працівником. Варто відзначити, що проведення практичного заняття у такому вигляді є не правомірним, пояснюється це тим що не розглянутим залишаються питання дій вчителя при нещасному випадку, надання долікарської допомоги, профілактики таких інцидентів. За таких умов доцільним є метод ситуативного навчання - інциденту.

Сутність цього методу полягає у пошуку інформації для прийняття рішення самим студентом і навчання його необхідної інформації, її збору та системному аналізу. Позитивні сторони використання цього методу навчання заключаються у тому, що замість докладного опису умов ситуації студенти отримують лиш короткі відомості про інцидент. Отриманий теоретичний матеріал на лекційних заняттях чи під час самостійної роботи засвоюється у активній формі. Тобто, якщо моделюється інцидент - нещасний випадок, що стався із учнем студентам надається ряд фактів, які описують умови цієї події. Крім того, обов'язковим є використання посадової інструкції, норм, законодавчих актів, які урегульовують діяльність працівників навчально-виховних закладів. Модель інциденту готується завчасно, після чого на розгляд студентам дається окрема його частина, яка є основою виробничої ситуації. Після цього студенти розпочинають здійснювати аналіз інциденту: встановлення причин нещасного випадку, визначення документів, які урегульовують законодавчу сторону цієї події, обґрунтування оптимальних методів надання допомоги постраждалому, визначення організаційно-технічних заходів для подальшого запобігання таких випадків. Доцільно проводити такі практичні заняття невеликими групами по 3-5 чоловік. Це пояснюється тим, що застосування методу інциденту із всією групою зумовлюватиму поверхневий аналіз ситуацій, а також прийняття рішень на основі неповної інформації, так як повна зайнятість усіх учасників академічної групи за таких умов не можлива. Організація практичних робіт у невеликих групах дозволить забезпечити їх проведення в умовах усезадіяності суб'єктів навчального процесу, конкурентності, а це в свою чергу дозволить підвищити рівень засвоєння знань та формування працеохоронних компетенцій. Підвищення ефективності методу інциденту варто модифікувати із методом «Програвання ролей», який дозволяє відтворювати максимально правдиву управлінські або психологовиробничу ситуацію. Особливістю такого методу є інсценування посадових обов'язків вчителя технологій у напрямі охорони праці. Доцільно аби кожна група давала об'єктивну оцінку діяльності та рішень іншої.

Ми вважаємо за доцільне, що для більш глибокого оцінювання сформованих працеохоронних компетенцій вчителя технологій ставити питання, які заздалегідь є не вірними. Такий тип «провокативного підходу» до навчання дозволяє забезпечити високий рівень усвідомлення навчального матеріалу, а також сформувати чітке уявлення про свою професійно-педагогічну діяльність.

Відмітимо і те, що метод інциденту доцільно використовувати у ситуаціях критичного характеру, однак такі проблеми охорони праці як мікроклімат, санітарія та гігієна приміщень, вивчення будови та принципів використання засобів пожежогасіння не носить госто проблематичний характер, тому ми вважаємо за доцільне при організації таких практичних занять використовувати кейс-метод. Один із перших лослідників К.Харіед вважає, що проблема впровадження методу case-study в практику вищої професійної освіти в даний час є досить актуальною, що зумовлено двома тенденціями:

• перша випливає із загальної спрямованості розвитку освіти, її орієнтації не стільки на отримання конкретних знань, скільки на формування професійної компетентності, умінь і навичок розумової діяльності, розвиток здібностей особистості, серед яких особлива увага приділяється здатності до навчання, зміну парадигми мислення, умінню переробляти величезні масиви інформації;

• друга випливає з розвитку вимог до якості фахівця, який, окрім задоволення вимог першої тенденції, повинен володіти також здатністю оптимальної поведінки в різних ситуаціях, відрізнятися системністю та ефективністю дій в умовах кризи [4, с.93].

Застосування методу кейсів в навчанні охорони праці майбутніх вчителів технологій:

• підвищити пізнавальний інтерес до дисциплін, що вивчаються;

• покращити розуміння власної працеохоронної діяльності;

• сприяє розвитку креативних, інноваційних, дослідницьких, комунікативних та творчих навичок прийняття важливих рішень рішень [5, с.94].

Так наприклад, при вивченні питань забезпечення параметрів мікроклімати у навчально-виробничому приміщенні майбутньому вчителеві дозволяється проаналізувати повністю порядок проведення даного заходи. При цьому важливою особливістю є не повна інформація по даному питанню. Наявність у структурі методу case-study суперечок, дискусій, аргументації тренує учасників обговорення, вчить дотриманню норм і правил спілкування. Викладач повинен бути досить емоційним протягом всього процесу навчання, дозволяти і не допускати конфлікти, створювати обстановку співробітництва і конкуренції одночасно, забезпечувати дотримання особистих прав студента. Загальна структура побудови проблеми та вивчення кейсу має наступний алгоритм:

• Формулювання проблеми та план вивчення матеріалів кейса; Поетапне завдання для виконання;

• Питання для обговорення;

• Вимоги до оформлення результатів роботи з кейсом;

• Опис ситуації;

• Довідкові матеріали;

Проектуючи такий алгоритм на практичне заняття з охорони праці формулювання кейсу зводиться до постановки проблеми виробничого характеру (з чим потенційно може зустрітися вчитель технологій на робочому місці), повідомлення особливостей оформлення лабораторно-практичного аналізу, та детального опису ситуації викладачем. Крім того, враховуючи специфіку охорони праці, необхідно забезпечити студентів відповідною нормативно-правовою документацію, зміст якої чітко відповідає змісту практичного заняття.

В цілому описані вище методи «інциденту» «імітаційного програвання ролей», «кейс-стаді» в своїй структурі є проблемними. Більшість вітчизняних вчених вважають, що методи ситуативного та проблемного навчання є тотожними, в свою чергу британські, американські та більшість представників європейської науково-педагогічної школи вважають ці методи близькими за сутністю. Ми вважаємо, що при організації практичних занять з охорони праці при підготовці майбутніх вчителів технологій ці методи необхідно та доцільно синтезувати, а саме використовувати проблемні професійно-спрямовані завдання на основі виробничих ситуацій.

Рис. 1 Методи проведення практичних занять з охорони праці при підготовці майбутніх вчителів технологій

Моделюваненя проблеми, яка відтворює виробничу ситуацію професійної діяльності майбутнього вчителя технологій дає студентам наближене уявлення про ті виробничі труднощі й можливості їх вирішення. Така форма модифікації вище описаних методів дозволяє використовувати цей підхід на будь-якій стадії професійної підготовки. Ми вважаємо, що методичні підходи оптимізації практичних занять з охорони праці при підготовці майбутніх фахівців технологій має наступну структуру (Рис.1.).

Результатом синтезу вище описаних методів ситуативного та проблемного навчання є навчально-виробничі ситуації. Специфіка цього методу полягає у точному відтворені умов та специфіки праці педагога, а також створенні проблемної ситуації виробничого характеру й пошук шляхів її вирішення.

Висновки

Вибір цих методів не є безпідставним, оскільки забезпечить високу якість як практичної, так і теоретичної підготовки майбутнього педагога. Проблемно-пошукові, ситуативні принципи організації практичних занять з охорони праці дозволяють забезпечити якісну комплексну підготовку кожного окремого компонента професійної діяльності вчителя технологій на основі реальних, максимально наближених умов його майбутньої праці.

Список літератури

1. Бедрій Я.І. Охорона праці: навчальний посібник/ Я.І. Бедрій, С.І. Дембіцький, В.С. Джигирей та ін. Львів: ТОВ «еК.К.К.о», 1997.

2. Сластенин В. А. Педагогика: [учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Шиянов; под ред. В. А. Сластенина. М.: Академия, 2002. 576 с.

3. Инновационные педагогические технологии: Активное обучение: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений/ А.П.Панфилова. -- М.: Издательский центр «Академия», 2009. 192 с.

4. Hariad C.F. What is case? //Journal of College Science Teaching. 1997. 27 (2), С. 92-94.

5. Bsddle, B & Anderson D. (1986). Theory, methods, khowledge, and research on teaching. In M. Wittrock, Handbook of research on teaching. New York: Macmillan. 547 p.

Размещено на Allbest.ru