Інноваційне середовище як засіб розвитку інноваційної компетентності педагогів загальноосвітніх навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційне середовище як засіб розвитку інноваційної компетентності педагогів загальноосвітніх навчальних закладів

І.І. Коновальчук

У статті розглянуто сутність і структуру інноваційного середовища та обґрунтовано можливості використання його ресурсів як засобу розвитку інноваційної компетентності педагогів загальноосвітніх навчальних закладів. Інноваційне середовище створює умови для інтеграції, співробітництва, активної комунікації педагогічних колективів, поширення досвіду нововведень, генерування та реалізації нових ідей і проектів, підтримки творчих ініціатив педагогічних працівників і розвитку професіоналізму їх інноваційної діяльності.

Ключові слова: інновація, інноваційна компетентність, інноваційне середовище, інтеграція, інноваційні мережі, інноваційна діяльність, взаємодія, обмін досвідом.

Постановка проблеми. Вирішальну роль в ефективності реалізації нововведень у загальноосвітніх навчальних закладах відіграє рівень інноваційної компетентності педагогів. Переведення навчального закладу в інноваційний режим діяльності можливе за умови, якщо вчителі готові до змін, володіють технологіями експертизи, проектування, впровадження, моніторингу інновацій, здатні до інформаційно-комунікативної взаємодії, рефлексії й осмислення досвіду нововведень. Водночас, наявний стан характеризується низьким коефіцієнтом реалізації педагогами нововведень, що обумовлює необхідність пошуку та застосовування ефективних способів і форм розвитку інноваційної компетентності педагогічних працівників. Провідною тенденцією у вирішенні цієї задачі є створення інноваційного середовища та максимальне використання його ресурсів для підвищення професіоналізму інноваційної діяльності педагогів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологія середовищного підходу в управлінні навчальним закладом орієнтується на створення умов для самоактуалізації і саморозвитку учасників освітнього процесу, формування їх інноваційної культури, стимулювання творчих ініціатив, професійних і міжособистісних взаємин (В. Баришніков, С. Дерябо, В. Докучаєва, Л. Загрекова, Р. Касіна, А. Каташов, О. Крутенко, В. Лазарєв, Ю. Мануйлов, Н. Нємова, І. Нікітін, А. Сбруєва, В. Сєріков, В. Слободчіков, О. Трінітатська, І. Чистякова, І. Фрумін, В. Ясвін та ін.).

Водночас, у практиці роботи з педагогічними колективами загальноосвітніх навчальних закладів не приділяється належна увага організації таких структур, які забезпечували б повноцінне використання потенціалу інноваційного середовища як інтегрованого засобу мотивації, підтримки, управління, рефлексії інноваційної діяльності педагогів та активізації їх професійного розвитку.

Метою статті є обґрунтування можливостей використання ресурсів інноваційного середовища як засобу розвитку інноваційної компетентності педагогів загальноосвітніх навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу. Систему розвитку інноваційної компетентності педагогів ми розглядаємо як інтеграцію об'єктів і суб'єктів інноваційного процесу й цілісність організаційно- педагогічних моделей, умов, форм, методів, способів, що забезпечують можливість включення педагогів у творче розвивальне середовище, в якому актуалізується, зростає й реалізується їх інноваційний потенціал завдяки взаємодії з іншими новаторами, навчальними закладами, обміну знаннями, рефлексії й набуття досвіду реалізації інновацій.

Системоутворювальним компонентом такої системи є мета - оволодіння педагогами й керівниками загальноосвітніх навчальних закладів сучасними моделями інноваційних процесів і технологіями реалізації нововведень. Для досягнення цієї мети на першому рівні системи необхідне створення відповідних структур, які в сукупності організовують інноваційне середовище - педагогічно доцільно влаштований акмеологічний простір життєдіяльності, який сприяє розвитку потенційного ресурсу особистості педагога. Загальноосвітні навчальні заклади як суб'єкти інноваційно-педагогічного середовища співпрацюють чи є членами навчально-наукових комплексів "Школа-ВНЗ", шкіл новаторства, різних асоціацій та об'єднань, які займаються інноваційною діяльністю, прагнуть та є цікавими й корисними для співробітництва.

Цілісно й успішно розвиток інноваційної компетентності педагогів, передусім, відбувається за умови належного рівня внутрішньошкільного інноваційного середовища, який визначається сформованістю місії, цілей і стратегії розвитку навчального закладу, наявністю творчого соціально-психологічного клімату, ефективних систем управління й інформаційно-методичного супроводу нововведень, дієвими зв'язками й способами комунікації як в самому закладі освіти так і з іншими інноваційними установами. інноваційне середовище навчальний педагогічний

Середовище інноваційного освітнього закладу - це організований простір соціально-культурних, предметно-дизайнерських, навчально-виховних, комунікативно-партнерських і демократично колегіальних умов, у яких реалізується інноваційна функція школи. За функціональним призначенням інноваційне середовище є розвиваючим, оскільки це сукупність цілеспрямовано організованих просторів, континуум яких базується на введенні цінних для кожного суб'єкта духовних смислів і можливостей, які мають одночасно опосередковано потужну й швидку дію, що виявляється в синергетично природному ефекті розвитку тих чи інших індивідуальних здібностей у відповідь на ненасильницький запит соціуму [1: 14].

У соціокультурному плані інноваційне середовище вводить учителя як суб'єкта інноваційних процесів у певний тип культури, соціальних, професійних, особистісних відносин, цінностей, мислення, в результаті чого формується його спосіб життя й опосередковується розвиток інноваційного типу особистості. Однак при організації інноваційного середовища потрібно мати на увазі, що його розвивальна функція спрацює тільки тоді, коли педагог буде бачити в ньому можливості обирати й конструювати індивідуальні цілі й траєкторію професійного саморозвитку.

Управління розвиваючим інноваційним середовищем, передусім, спрямовано на розвиток професіоналізму вчителів та здійснюється за допомогою зміни функцій внутрішкільного управління, а саме: 1) інформаційно-аналітичної функції (визначає динаміку професійної позиції вчителів, їх педагогічного мислення та рефлексії); 2) планово-прогностичної функції (стимулює розвиток педагогічного цілепокладання та прогнозування); 3) організаційно-виконавської функції (в єдності з мотиваційною обумовлює взаємообмін педагогічним досвідом у колективі, активізацію професійної самоосвіти і самовиховання); 4) контрольно-діагностичної функції (сприяє формуванню педагогічної відповідальності, розвитку самоорганізації, технологічному осмисленню власної діяльності та її орієнтації на реальні позитивні результати) [1: 15].

Визначальними характеристиками інноваційного освітнього середовища є здатність до самовідтворення й самооновлення у відповідності із потенційними можливостями усіх складових його елементів [2: 7]. Науковці зазначають, що динамічність чинників середовища, їх інтенсивність і суб'єктивна значущість для людини викликає динаміку психічної діяльності, змінює її стани, що є передумовою загальних змін інтелектуально-особистісних, отже, передумовою різнобічного розвитку й саморозвитку особистості [3: 26].

У функціональному значенні інноваційне середовище - це не стільки сукупність певних об'єктів, а більше процес взаємодії його суб'єктів, у якій відбувається як розвиток самого середовища, так і професійний та особистісний розвиток педагогів. Тому для запуску процесів функціонування інноваційного середовища й взаємодії його суб'єктів вводяться нелінійні моделі інноваційного процесу: інтеграції, інноваційних мереж, обміну знаннями і швидкого навчання.

Інтегративна модель інноваційного процесу реалізує функції встановлення взаємозв'язків, взаємовідношень, координації дій усіх структур системи розвитку інноваційної компетентності педагога. Також така модель оптимально об'єднує в собі два типи взаємодій: внутрішніх - всередині навчального закладу й зовнішніх - з іншими об'єктами та суб'єктами інноваційного середовища. Функціонально інтеграція значно посилює горизонтальні зв'язки між суб'єктами за рахунок створення спільних організаційних структур та реалізації спільних функцій.

При інтегративній моделі інноваційний процес здійснюється як комплекс відносин між науковими установами й навчальними закладами, в яких реалізуються інновації. Тому рівень розвитку інноваційної інфраструктури визначається не тільки наявністю відповідних інституцій, а й ефективністю взаємодії між ними, упровадженням інформаційно-комунікативних технологій обміну знаннями, дієвою системою управління інноваційними процесами. Інноваційна інфраструктура (лат. mfra - нижче, під і structura - побудова, розміщення) - це сукупність взаємопов'язаних, взаємодоповнюючих систем і відповідних їм організаційних і управлінських підсистем, необхідних і достатніх для ефективного здійснення інноваційної діяльності [4: 630].

У сучасну інформаційну епоху, коли знання й інформація стають основними ресурсами і спроможність їх використання в практичній діяльності визначають інноваційність освітньої установи, інформаційно-комунікативна компетентність педагога значною мірою мірі визначає його здатність до реалізації інновацій. Тому для ефективності процесу розвитку інноваційної компетентності педагогів важливим є включення навчального закладу, його керівників і педагогів у різноманітні інноваційні освітні мережі. Головні цілі їх створення А. Сбруєва вбачає у забезпеченні можливостей для постійного обміну новими ідеями та взаємодії практиків [5].

Мережеві моделі інноваційних процесів забезпечують більш високу інтеграцію їх суб'єктів, оскільки створюють гнучку організаційну структуру, яка дозволяє оперативно й ефективно реагувати на зміни й модифікуватися завдяки розвинутим базам даних й ефективних зовнішніх каналах зв'язку та засобів комунікації. Сутнісною відмінністю інноваційних мереж є зміщення системи взаємодії з ієрархічних структур на горизонтальну мережеву - пряму, колегіальну взаємодію рівноправних, добровільних партнерів, які допомагають один одному в спільній діяльності. Інноваційні мережі створюються на основі загальних інтересів та потреб організацій, що входять до них. Водночас, відкритість для інших, цінність пріоритетів саморозвитку кожної людини, децентралізованість, нелінійність і креативність у конфігурації структури створюють умови свободи вибору кожного в інноваційній мережі своєї ніші, своїх функцій, завдань і способів діяльності. За своєю сутністю і способом існування інноваційні мережі синергетичні. Н. Кочубей із позицій синергетичного підходу характеризує мережу як суперскладне утворення, оскільки мережа процесуальна, в кожний момент інша, самореферентна, існує разом з присутніми в ній користувачами, трансгресивна, у ній постійно відбувається виникнення нового, породження змісту, який нібито виходить за межі самої мережі [6: 96].

Освітні мережі являються ефективною моделлю створення нових знань, дифузії інновацій, мотивації інноваційних змін. Інноваційні освітні мережі - це організаційні структури навчальних закладів, об'єднаних спільною інноваційною ідеєю та діяльністю, спрямованою на підвищення ефективності навчально-виховного процесу та якості його результатів, управлінської діяльності, а також поширення інноваційного досвіду в межах мережі навчальних закладів і поза нею [7: 288]. Специфіка інноваційних освітніх мереж полягає в ефективних технологіях комунікації, синергії інтелектуальних ресурсів, об'єднаного використання інноваційних потенціалів навчальних закладів, необхідних для генерування та реалізації нових спільних проектів.

Важливим чинником розвитку інноваційної компетентності в інноваційних мережах є те, що вони сприяють встановленню неформальних особистісних ділових зв'язків між керівниками, педагогами різних навчальних закладів, науковцями, редакторами педагогічних видань та іншими людьми. Оскільки співробітництво завжди зароджується як співпраця між людьми, то в багатьох випадках такі неформальні відносини задали початок створення широкого спектру асоціацій, освітніх мереж тощо [7: 293]. Історія становлення інноваційних шкіл свідчить, що саме участь їх фундаторів у різноманітних освітніх асоціаціях сприяла широкій популяризації, поширенню й практичному втіленню їх реформаторських ідей. Так П. Петерсон був членом міжнародної спілки ''За оновлення освіти'', постійно брав участь у всесвітніх конгресах, підтримував наукові зв'язки з педагогами багатьох країн, мав дружні й професійні контакти з колегами-однодумцями Ж.-О. Декролі, Джоном та Елен Дьюї, В. Кілпатріком та ін. [8: 103]. З 1929 р. діє Міжнародна асоціація М. Монтесорі (Association Montessori International - AMI). У 1993 р. було створено Міждержавну альтернативну Монтесорі-асоціацію (МАМА), що об'єднала учених і педагогів-практиків України, Росії, Білорусії, Казахстану, які вивчають, удосконалюють і застосовують її технологію [8: 85]. Інформаційно-консультативними центрами для інноваційних навчальних закладів і педагогів є різні міжнародні й вітчизняні об'єднання вальдорфських шкіл.

Проект асоційованих шкіл ЮНЕСКО спрямований на посилення гуманістичних, етичних, культурних і міжнародних аспектів освіти, забезпечення глибоких знань у галузі прав людини, демократії, міжкультурних зв'язків та захисту довкілля в системі ООН. В Україні працює 58 різних типів навчальних закладів асоційованих шкіл ЮНЕСКО. Серед них в процесі дослідження нами вивчався досвід інноваційної діяльності Гуманітарної гімназії № 23 та Ліцею № 25 м. Житомира.

Досить активно й продуктивно діє Асоціація керівників закладів освіти України ''Відроджені гімназії України'' (Асоціація ВГУ), яка є Всеукраїнською громадською організацією, що створена на засадах добровільності, спільності інтересів, рівноправності, взаємоповаги його членів, самоврядування, колективності керівництва, законності та інформаційної відкритості. Основними завданнями Асоціації ВГУ є: сприяння запровадженню новітніх програм, проектів і технологій у сфері освітньої діяльності; проведення семінарів, конференцій, навчаючих шкіл, тренінгів з питань удосконалення навчально- виховної роботи; організація обміну інформацією про нові технології, моделі та методики управління; консультативна та практична допомога членам Асоціації у підготовці та перепідготовці керівних педагогічних кадрів; участь в освітянських проектах та програмах у масштабах України і міжнародній співпраці з аналогічними асоціаціями [9]. Асоціація спільно з партнерами (журнали ''Директор школи'', ''Шкільний світ'' та ін.) щорічно проводять конкурс ''Школа ХХІ століття'', який спрямовано на розвиток творчої діяльності педагогічних колективів із метою оновлення змісту освіти, поширення досвіду кращих навчальних закладів України, підвищення професійної майстерності педагогів, підтримки інноваційних розробок і технологій, утвердження пріоритетів освіти й піднесення іміджу вчителя в суспільстві [10].

Останніми роками засновуються й активно працюють зональні, регіональні, обласні й всеукраїнські школи новаторства, які є ефективною є формою підвищення фахового рівня керівних, педагогічних і науково-педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів. Діяльність Всеукраїнської школи новаторства спрямована на створення інноваційного освітнього простору й організації в ньому професійної взаємодії та співпраці фахівців з різних регіонів України для обміну перспективними моделями новаторського досвіду [11].

Відзначимо, що інноваційно активні навчальні заклади, їх керівники зазвичай є членами не однієї, а різних асоціацій, співтовариств, програм, що суттєво розширює їх можливості професійної комунікації, співпраці й орієнтації у тенденціях розвитку сучасної освіти.

Висновки

Таким чином, інноваційне середовище сучасного загальноосвітнього навчального закладу є складною, динамічною системою й визначається як цілісність соціально-психологічних, організаційно- педагогічних, інформаційно-комунікативних, матеріальних, технологічних та інших умов, що в єдності виступають засобом стимулювання, підтримки, організації, рефлексії інноваційної діяльності педагогів. Розвиток інноваційної компетентності педагогів як соціально-педагогічна система характеризується відкритістю, креативністю, інтегративністю, самоорганізованістю, саморозвитком структури і функцій, динамічністю, що визначає її високу адаптивність до потреб її суб'єктів і змін зовнішнього середовища. Результатом розвитку інноваційної компетентності педагогів є зростання інноваційного потенціалу загальноосвітнього навчального закладу, що визначає здатність його колективу освоювати й реалізовувати інновації.

Перспективи подальших досліджень полягають у розробці та апробації технології розвитку інноваційної компетентності педагогів в умовах інноваційного середовища.

Список використаних джерел та літератури

1. Тринитатская О. Г. Управление развивающей средой инновационного образовательного учреждения : дисс. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / О. Г. Тринитатская. - Москва, 2009. - 512 с.

2. Каташов А. І. Педагогічні основи розвитку інноваційного освітнього середовища сучасного ліцею : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ''Теорія та історія педагогіки'' / А. І. Каташов. - Луганськ, 2001. - 22 с.

3. Біла книга національної освіти України / [за ред. В. Г. Кременя]. - К. : Акад. пед. наук України, 2009. - 185 с.

4. Креативные технологии управления проектами и программами : [монография] / [Бушуев С. Д., Бушуева Н. С., Бабаев И. А. и др.]. - К. : ''Саммит-Книга'', 2010. - 730 с.

5. Сбруєва А. А. Нові підходи до створення альтернативних шкіл : сучасний досвід реформування середньої освіти США [Електронний ресурс] / А. А. Сбруєва. - Режим доступу : eprints.zu.edu.ua.

6. Кочубей Н. В. Синергетические концепты и нелинейные контексты : [монографія] / Н. В. Кочубей. - Сумы : Университетская книга, 2009. - 236 с.

7. Управління інноваційним розвитком освіти в суспільстві ризику : [монографія] / [за ред. проф. А. А. Сбруєвої]. - Суми : Вид-во СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2012. - 450 с.

8. Статут Асоціації керівників закладів освіти України ''Відроджені гімназії України'' [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://argu.com.ua/pro-asociaciju/statut.html.

9. Положення про Всеукраїнський конкурс ''Школа ХХІ століття'' [Електронний ресурс]. - Режим доступу : osvita.ua>Законодавство>Середня освіта>3013.

10. Положення про Всеукраїнську школу новаторства керівних і педагогічних працівників дошкільної освіти [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.umo.edu.ua/shkola-novatorstva/285?task=view.

Размещено на Allbest.ru