Методичний підхід до побудови кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищому військовому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичний підхід до побудови кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищому військовому навчальному закладі

Стасєв Ю.В., Челпанов О.С., Залкін С.В.,

Комишан А.І., Хударковський К.І.

Анотація

У статті запропонований методичний підхід до побудови кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищому навчальному закладі з урахуванням основних положень Болонського процесу.

Аннотация

В статье предложен методический подход к построению кредитно-модульной системы организации учебного процесса в высших военных учебных заведениях.

Annotation

The article represents the methodical approach to forming up the credit-modular system of organization of training process in a higher military educational establishment with taking into account the principal requirements of the Bolonskiy Process.

Постановка проблеми. Одним з пріоритетних напрямків системи вищої освіти України є її інтегрування до європейської системи вищої освіти. На етапі входження України до Болонського процесу перед вищими навчальними закладами постає цілий ряд завдань, серед яких, насамперед, необхідність визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної і європейської систем стандартів сертифікації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Основні принципи Болонського процесу щодо створення Європейського простору вищої освіти, а також проблеми входження України до цієї системи викладені М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков [1], Л.Л.Товажнянський, Є.І.Сокол, Б.В.Клименко [2].

Постановка завдання. Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості освіти є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою зумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації і самореалізації в цьому світі.

Оскільки військова освіта в Україні інтегрована у загальнодержавну систему освіти і здійснюється на єдиній з цивільними вищими навчальними закладами нормативно-правовій базі, то входження України до європейської системи вищої освіти на принципах Болонського процесу призведе до необхідності модернізації і системи підготовки військових фахівців для Збройних Сил України.

Зрозуміло, що вищі військові навчальні заклади повинні планомірно і систематично вивчати і опановувати принципи Болонського процесу для того, щоби завчасно підготуватись до впровадження у навчальний процес тих принципів, які можуть ефективно використовуватися в системі підготовки військових фахівців. Можна стверджувати, що в системі військової освіти можливо перейти на кредитно-модульну систему організації навчального процесу. Саме тому в даній статті запропоновано методичний підхід до побудови кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищому військовому навчальному закладі.

Європейська інтеграція вищої освіти офіційно була започаткована підписанням у м. Болонья (Італія) 19 червня 1999 р. документа, який отримав назву “Болонська декларація”. У Декларації країни-учасниці узгодили спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиного Європейського освітнього та наукового простору до 2010 року. Декларація ініціювала зближення європейських країн у діяльності щодо гармонізації їхніх власних освітніх систем, дотримуючись спільно вироблених цілей.

Основні цілі Болонського процесу зводяться до таких положень:

· побудова Європейського простору вищої освіти як передумови підвищення мобільності громадян на європейському ринку праці з можливістю надання їм більш вигідних умов працевлаштування;

· посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних систем вищої освіти, так і Європейської в цілому;

· досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

· формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;

· підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей;

· конкурентне змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж.

Основними документами Болонського процесу є:

-Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25 травня 1998 р.);

-“Зона європейської вищої освіти”: спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.);

-“Формування майбутнього”: конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій (Саламанка, 29-30 березня 2001 р.;

-“До зони європейської вищої освіти”: комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту (Прага, 18-19 травня 2001 р.);

-“Створення загальноєвропейського простору вищої освіти”: комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

Нині вже понад 40 країн Європи, за винятком Білорусі та Молдови, стали учасниками європейського інтеграційного процесу.

Сьогодні для України, яка проголосила стратегічний курс на вступ до Європейського Союзу (ЄС), альтернативи Болонському процесові немає.

Стояти осторонь від цього процесу Україна, звісно, не може, тому здійснює відповідні кроки. Рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 28 лютого 2003 р. (протокол № 2/3-4) був ухвалений комплекс заходів стосовно виходу української вищої школи на міжнародний ринок освітніх послуг та комплекс заходів з організаційного забезпечення приєднання України до Болонського процесу.

Вища школа України у контексті Болонського процесу потребує розробки та законодавчого урегулювання процедури контролю якості та акредитації, а також посилення міжнародної конкурентоспроможності випускників.

Політика в області якості вищої освіти, професійної підготовки і сертифікації фахівців спрямовується на досягнення оптимального ступеня упорядкування педагогічної діяльності з обліком особистісних, соціальних, економічних і державних потреб та інтересів вищої школи.

Програми якості припускають виділення структурно-функціональних властивостей індивіда, професійно важливих якостей фахівця, його спрямованості, інтелектуального розвитку і професійних розумових здібностей, що визначають властивості локального психологічного середовища навчання і впливають на успішність професійного навчання.

Подальшими діями для досягнення цілей Болонського процесу є: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності тих, хто навчається і науково-педагогічних працівників; забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із «європейським» змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Європейського простору вищої освіти.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах - це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та європейської системи трансферу кредитів - ECTS.

Метою впровадження кредитно-модульної системи (КМС) організації навчального процесу є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти в європейському та світовому освітньому і науковому просторі.

Основними завданнями кредитно-модульної системи організації навчального процесу є:

- досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь та навичок, що є надбанням випускника;

- адаптація ідей ЕСТS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

- пристосування українських освітянських кваліфікацій та унормування порядку надання можливості отримати професійні кваліфікації до європейського ринку праці;

- забезпечення можливості навчання студенту за індивідуальною вибірною частиною освітньо-професійної програми, що сформована на основі вимог замовників та побажань того, хто навчається, і сприяє його саморозвитку та підготовці до життя у демократичному суспільстві;

- стимулювання учасників навчального процесу до вдосконалення системи об'єктивної оцінки якості знань з метою досягнення високої якості вищої освіти;

- забезпечення прозорості системи вищої освіти та академічного і професійного визнання кваліфікацій.

Модульна технологія навчання (модульне навчання) достатньо детально розглянута у педагогічній літературі та проаналізована у процесі наукових досліджень.

Модульна технологія навчання (модульне навчання) - це комбінована система навчання, яка обов'язково включає до себе підсистему адаптивного програмного управління, поєднану з підсистемою управління, елементом якої є модуль, що дозволяє тому, хто навчається, активно і більш самостійно оволодівати певною сумою знань і умінь, зокрема тією, яка необхідна для реалізації суб'єкт-суб'єктних відносин з педагогом у процесі навчання. модульний кредитний навчальний болонський

У визначенні модульного навчання важливими є наступні ключові поняття.

Перше. Підсистема адаптивного програмного управління, яка забезпечує управління викладачами навчальною діяльністю тих, хто навчається, щодо засвоєння ними змісту навчальної дисципліни або програми інших навчальних заходів, передбачених навчальним планом.

Друге. Підсистема самоуправління навчальною діяльністю студента, що забезпечує інтерактивну самостійну творчу роботу щодо засвоєння знань, набуття умінь і навиків з навчальних дисциплін і у процесі виконання інших навчальних заходів, передбачених навчальним планом. Основу цієї підсистеми складають модульні програми та індивідуальні навчальні плани тих, хто навчається. Зміст навчання ті, хто навчаються, засвоюють, в основному, у процесі самостійної навчальної діяльності.

Третє. Модуль при модульному навчанні - це основний засіб модульного навчання, який є закінченим блоком інформації, а також включає до себе цільову програму дій і методичні рекомендації, що забезпечують тим, хто навчається, досягнення поставлених дидактичних цілей. Модулі конструюються як змістовні модулі, тобто як система навчальних елементів навчальної дисципліни або програми навчального заходу, які передбачені навчальним планом, об'єднані ознакою відповідності визначеному навчальному об'єкту, що має самостійну логічну структуру та зміст і дає змогу оперувати цією інформацією у процесі розумової діяльності. В залежності від змісту дисципліни до складу модуля може входити більше одного змістовного модуля. До модулю включається також цільова програма дій того, хто навчається, методичні рекомендації щодо засвоєння змісту модуля, самоконтролю та рекомендована навчальна література.

Четверте. Суб'єкт - суб'єктні відносини викладача і того, хто навчається, характеризуються тим, що той, хто навчається, із об'єкту впливу з боку викладача (що характерно для традиційних технологій навчання) переводиться у положення рівноправного суб'єкта навчального процесу, при цьому відносини викладача і того, хто навчається, формуються на паритетній основі.

Модульна програма навчальної дисципліни - це методичний документ кафедри, який містить: інформацію про структуру і зміст навчальної дисципліни у вигляді модулів, до складу яких входять змістовні модулі; методичні рекомендації тим, хто навчається, з глибокої інтерактивної самостійної роботи щодо засвоєння кожного модуля навчальної дисципліни з використанням рекомендованої наукової і навчальної літератури, комп'ютерної техніки, лабораторного обладнання та інших елементів навчально-методичного забезпечення навчальної дисципліни; методичні рекомендації студентам щодо проведення самоконтролю успішності засвоєння кожного модуля. Модульна програма розроблюється кафедрою та видається кожному, хто навчається.

Розрізнюють модульні програми двох типів - пізнавальні й операційні (функціональні).

Модульна програма пізнавального типу використовується у модульному навчанні з гуманітарних, соціально-економічних, фундаментальних та професійно-орієнтованих навчальних дисциплін.

Модульні програми операційного (функціонального) типу використовуються у модульному навчанні з навчальних дисциплін, що формують знання, уміння та навики щодо виконання виробничих функцій і типових завдань діяльності із спеціальностей і спеціалізацій підготовки фахівців.

Індивідуальний навчальний план того, хто навчається, - це документ, який визначає зміст підготовки того, хто навчається, під керівництвом викладачів за розкладом навчальних занять і у процесі самостійної навчальної діяльності, форму, зміст і строки проведення контролю і самоконтролю успішності засвоєння знань, набуття умінь і навиків. Він складається за встановленим у ВНЗ порядком на основі навчального плану, програм навчальних дисциплін за напрямом, спеціальністю і спеціалізацією спеціальності та включає нормативні, варіативні і вибірні навчальні дисципліни (дисципліни вільного вибору тим, хто навчається).

Модульні програми, модулі та індивідуальні навчальні плани розробляються на основі наступних принципів модульного навчання.

1. Принцип модульності - визначає підхід до навчання, відображений у змісті, організаційних формах і методах, що забезпечують побудову навчання з окремих функціональних вузлів-модулів, призначених для досягнення конкретних дидактичних цілей. При використанні цього принципу навчальний матеріал конструюється таким чином, щоб він цілком забезпечував би досягнення кожним, хто навчається, поставлених перед ним дидактичних цілей. Модуль повинен бути поданий настільки закінченим блоком, щоб була можливість конструювання єдиного змісту навчання, що відповідає комплексній дидактичній меті з окремих модулів, а також забезпечував би використання різних форм та видів навчання.

У модульному навчанні використовується три типи дидактичних цілей: комплексна, інтегральна та часткова.

Комплексна дидактична ціль визначається модульною програмою у цілому. Найменування комплексної дидактичної цілі має бути адекватним найменуванню модульної програми (найменуванню навчальної дисципліни).

Комплексна дидактична ціль декомпозується на інтегруючі дидактичні цілі, реалізацію кожної з яких забезпечує конкретний модуль. Інтегруюча дидактична ціль складається з часткових дидактичних цілей, кожній з яких відповідає один навчальний елемент навчання. Часткові дидактичні цілі можуть декомпозуватися на часткові цілі першого порядку, другого порядку тощо.

2. Принцип структуризації навчання передбачає розгляд навчального матеріалу у межах модуля як єдиного цілісного, спрямованого на вирішення інтегрованої дидактичної цілі. При структуризації змісту навчання необхідно керуватися принципом системності знань, що виключає фрагментарність засвоєння.

При реалізації даного принципу модульного навчання необхідно спиратись на такі педагогічні правила:

- в інтегрованій дидактичній цілі слід виділяти структуру часткових цілей, досягнення кожної з яких повинно цілком забезпечуватися навчальним матеріалом кожного навчального елементу модуля;

- сутність навчальних елементів, які служать для досягнення окремих часткових цілей або однієї інтегрованої цілі, повинна відповідати одному модулю.

3. Принцип динамічності оснований на наступному:

- зміст кожного навчального елемента і, тим самим, кожного модуля повинен легко змінюватися або доповнюватися;

- на основі реконструювання модулів модульної програми можливе створення нових модулів;

- модуль повинен представлятися в такій формі, щоб його елементи були змінними.

4. Принцип дієвості й оперативності знань покликаний сприяти вирішенню проблеми формування реальних знань у студентів, відсутність або недостатнє формування яких негативно впливає на рівень професійної підготовки фахівців. Реалізація даного принципу у модульному навчанні можлива при використанні таких педагогічних правил:

- цілі у модульному навчанні повинні формулюватися у термінах методів діяльності (розумової або практичної) і способів дій;

- для досягнення поставлених дидактичних цілей можлива дисциплінарна і міждисциплінарна побудова змісту модулів згідно логіки розумової або практичної діяльності;

- навчання повинно організовуватись на основі проблемно-діяльнісного підходу до засвоєння знань, щоб забезпечувалося творче ставлення до навчання;

- необхідно показати можливість використання знань при переході від одного виду діяльності до іншого.

5. Принцип гнучкості вимагає побудови модульної програми і відповідно модулів таким чином, щоб легко забезпечувалася можливість пристосування змісту навчання і шляхів його засвоєння до індивідуальних потреб тих, що навчаються. Реалізація даного принципу можлива за наступних умов індивідуалізації змісту навчання:

- за критерій базової підготовленості того, хто навчається, береться вхідна діагностика його знань, за результатами якої будується індивідуалізована структура конкретного модуля;

- індивідуалізовані цілі навчання формуються на основі аналізу потреб у навчанні того, хто навчається, а також інших зацікавлених осіб або організацій (замовників);

- методична частина модуля повинна будуватися таким чином, щоб забезпечувалася індивідуалізація технології навчання і контролю та самоконтролю після досягнення визначеної цілі навчання.

6. Принцип усвідомленої перспективи. Цей принцип вимагає глибокого розуміння тими, хто навчаються, близьких, перспективних і віддалених задач навчання.

З цією метою необхідно:

- кожному, хто навчається, надати модульні програми з усіх навчальних дисциплін та інших навчальних заходів, передбачених навчальним планом, на тривалий період навчання (навчальний рік або на увесь період навчання);

- визначити комплексну дидактичну ціль, яку той, хто навчається, повинен зрозуміти й усвідомити як особисто значимий і очікуваний результат;

- на початку кожного модуля і навчального елемента визначити відповідно інтегровані і часткові цілі навчання як результати навчальної діяльності.

7. Принцип всебічного методичного керівництва навчальною діяльністю тих, хто навчається, та їх консультування викладачами. Даний принцип реалізується такими шляхами:

- навчальний матеріал у модулях представляється із використанням особистих пояснень педагога, що полегшують засвоєння інформації;

- пропозицією різних методів засвоєння змісту навчання для того, щоб той, хто навчається, міг обрати із запропонованих методів або спираючись на них та на свій досвід, власний оригінальний спосіб засвоєння навчального матеріалу;

- викладач може вільно вибирати запропоновані методи й організаційні схеми навчання і консультування, або працювати на своїх оригінальних методах і організаційних схемах;

- у тих випадках, коли викладач сам будує модуль, бажано до його змісту включати використовувані ним методи навчання, тому що це створюватиме умови для обміну досвідом між викладачами, що викладають суміжні навчальні дисципліни.

8. Принцип паритетності між науково-педагогічними працівниками і тими, хто навчається передбачає використання таких педагогічних правил:

- модульна програма забезпечує можливість самостійного засвоєння знань тими, хто навчається, до визначеного рівня, звільняючи викладача від виконання інформаційної функції і створюючи умови для більш яскравого прояву консультативно-координаційної функції (крім засвоєння навчального матеріалу, який вивчається під керівництвом викладачів за розкладом навчальних занять);

- викладач за допомогою модульної програми передає деякі функції управління навчальною діяльністю тим, хто навчаються, завдяки чому вони трансформуються у самоуправління й самоконтроль.

Перераховані вище принципи модульного навчання взаємозалежні і спираються на загальнодидактичні принципи у сучасному розумінні педагогіки вищої школи.

При модульному навчанні ті, хто навчаються, засвоюють навчальний матеріал, в основному, у процесі інтерактивної творчої самостійної навчальної діяльності згідно з модульними програмами і індивідуальними навчальними планами. Разом з тим, із тими, хто навчаються, можуть проводитись навчальні заняття під керівництвом викладачів: лекції, семінари, лабораторні та інші види навчальних занять. У вищих військових навчальних закладах підготовку військових фахівців без проведення навчальних занять під керівництвом науково-педагогічних працівників організувати неможливо. Такі навчальні дисципліни як загальновійськові, військово-технічні, військово-спеціальні, оперативно-тактичні і тактико-спеціальні не можуть бути засвоєні без навчальних занять в навчальних групах. Але й з цих дисциплін при модульному навчанні провідна роль повинна належати самостійній роботі курсантів.

При модульному навчанні навчальні заняття під керівництвом науково-педагогічних працівників призначені для забезпечення цілеспрямованої самостійної роботи тих, хто навчаються. З цією метою необхідно проведення проблемних, оглядових, оглядово-заключних лекцій, а також підсумкових та дослідницьких семінарів за кредитними модулями.

Принципи модульного навчання достатньо універсальні, вони можуть використовуватися і в інших перспективних технологіях навчання: рейтингово-модульній, суб'єктно-діяльнісній (контекстній) та інших, у тому числі й кредитно-модульній. Питання запровадження європейської системи трансферу кредитів до навчального процесу викладені у [1,с.9-10]. Тому надалі розглянемо лише методику розрахунку оцінок за кредитні модулі і навчальну дисципліну у цілому при використанні системи кредитів у кредитно-модульній системі організації навчального процесу.

Спочатку розглянемо методику розрахунку оцінок за кредитний модуль на частковому прикладі кредитного модуля, структура якого наведена на рис.1.



У даному прикладі кредитний модуль складається з трьох блоків змістовних модулів. Перший з них складається з двох змістовних модулів, другий - з трьох змістовних модулів, третій - з двох модулів. Кожний змістовний модуль має у своєму складі певну кількість навчальних елементів.

Відповідно до даної структури кредитного модуля на рис.2 наведена структура оцінок за кожний блок змістовних модулів і кожний змістовний модуль.

В якості первинної оцінки приймається оцінка за змістовний модуль у будь-якій шкалі оцінювання. У цьому випадку оцінка за кредитний модуль буде дорівнювати сумі:

де О_БСМі - оцінка за засвоєння і-го блоку змістовних модулів;

_БСМі - ваговий коефіцієнт і-тої оцінки і-го блоку змістовних модулів.

Ваговий коефіцієнт і-тої оцінки і-того блоку змістовних модулів буде визначатись відношенням часу, виділеного на засвоєння цього блоку змістовних модулів Т_БСМі, до часу, який виділений на засвоєння кредитного модуля Т_КМ:

Оцінки за засвоєння змістовних модулів будуть дорівнювати:

О_БСМ1 = _СМ11 О_СМ11 + _СМ12 О_СМ12

О_БСМ2 = _СМ21 О_СМ21 + _СМ22 О_СМ22 + _СМ23 О_СМ23

О_БСМ3 = _СМ31 О_СМ31 + _СМ32 О_СМ32

У цих співвідношеннях вказані первинні оцінки за засвоєння відповідних змістовних модулів та вагові коефіцієнти, чисельні значення яких визначаються відношенням часу, виділеного на засвоєння змістовного модуля до часу, виділеного на засвоєння блоку змістовного модуля.

Для того, щоб забезпечити розрахунок оцінки незалежно від прийнятої шкали оцінювання доцільно використовувати відносні оцінки:

де О - первина оцінка у прийнятій шкалі оцінювання;

О_мах - максимальне значення первинної оцінки у прийнятій шкалі оцінювання. Використання відносних оцінок приводить до універсальної системи оцінювання.

Методику розрахунку оцінки за засвоєння змісту навчальної дисципліни О_Д розглянемо на прикладі (рис.3), коли навчальна дисципліна складається з трьох кредитних модулів.

На цьому рисунку позначені оцінки за засвоєння кредитних модулів та їх вагові коефіцієнти. Згідно рис.3 оцінка за засвоєння навчальної дисципліни дорівнює сумі:

де О_КМі - оцінка за засвоєння і-того кредитного модуля;

_КМі - ваговий коефіцієнт оцінки за засвоєння і-того кредитного модуля.

Вагові коефіцієнти визначаються відношенням часу, який виділяється на засвоєння і_го кредитного модуля Т_КМі до часу, виділеного на вивчення навчальної дисципліни у цілому:

Слід відзначити, що можливі й інші варіанти визначення вагових коефіцієнтів оцінок за змістовні модулі, кредитні модулі та навчальної дисципліни у цілому.

Вище були розглянуті питання реалізації кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищому навчальному закладі при використанні технології модульного навчання. Існують і інші варіанти застосування кредитно-модульної системи організації навчального процесу, не пов'язані з модульним навчанням як педагогічною технологією.

Одне з них пов'язане з використанням методів модульної побудови навчального плану, що забезпечує підготовку фахівців, які мають у своїй педагогічній діяльності за спеціальністю підготовки спиратися на знання та уміння системного характеру. В цьому випадку в основу розробки навчального плану покладається принцип формування цілісного змісту діяльності фахівця, а не окремо взятих професійних функцій. Виходячи з цього передбачається структурування системи змістовних модулів, кожен з яких складається з окремих взаємообумовлених змістовних модулів, формуючих конкретну системну якість фахівця, що забезпечує йому виконання конкретного кола практичних завдань.

Конкретна системна якість випускника формується в процесі вивчення ряду спеціально побудованих навчальних дисциплін, кожна з яких вносить внесок у формування конкретної системно якості фахівця-випускника ВНЗ. Для ілюстрації сказаного на рис. 4 приведена структура системного кредитного модуля, освоєння якого формується у тих, хто навчаються, конкретну системну якість фахівця.

Даний системний кредитний модуль містить у собі по одному змістовному модулю кожної з трьох навчальних дисциплін (поряд з іншими змістовними модулями), формуючих певні якості фахівця, спираючись на які системний змістовний модуль навчальної дисципліни № 4 завершується формування певної системної якості фахівця.

Система окремих змістовних модулів виступає початком, що організує, по відношенню до структури і змісту навчальних дисциплін, орієнтує їх на предметний змістовний контекст освоюваної професійної діяльності. Елементи змістовних модулів "пронизують" взаємопов'язані навчальні дисципліни в органічній єдності мобілізуючи викладачів і тих, хто навчаються, на формування інтегрованих, системних знань і умінь по всьому комплексу навчального плану. Групи системних змістовних модулів можуть об'єднуватися в окремі блоки: методичний, гуманітарний, теоретичний, практичний та ін.

Кожна навчальна дисципліна може бути побудована також за модульним принципом. Окремий модуль охоплює ряд питань дисципліни, що формує у тих, хто навчається, їх системне уявлення про освоюваним науковим питанням і набуття умінь.

Другий можливий варіант побудови кредитно-модульної системи організації навчального процесу полягає в тому, що навчальна дисципліна поділяється на декілька крупних модулів, на засвоєння яких виділяється певна кількість кредитів. Сказане ілюструється на прикладі (рис. 6), коли навчальна дисципліна включає модулі 1,2, що визначають теоретичний (науковий) зміст навчальної дисциплін, модуль 3 - цикл практичних занять, модуль 4 - цикл лабораторних занять; модуль 5 - курсову роботу з навчальної дисципліни. На цьому рисунку наведені форми контролю успішності освоєння відповідних модулів та підсумкова оцінка з дисципліни як суми оцінок по модулям з урахуванням їх вагових коефіцієнтів:



де: О_і - оцінка за засвоєння і-го модуля;

_і - ваговий коефіцієнт і-ої оцінки.

Чисельне значення і-го вагового коефіцієнта визначається відношенням якості кредитів, виділених на освоєння і-го модуля N_КРі до кількості кредитів, виділених на освоєння навчальної дисципліни N_КРд

Можливі інші варіанти побудови кредитно-модульної системи організації навчального процесу в залежності від використаних педагогічних технологій.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Входження української вищої освіти в європейський освітній простір є важливою і багато в чому вирішальною складовою загального процесу європейської інтеграції України. Приєднання України до загальноєвропейської акції під назвою "Болонський процес", спрямованої на створення спільного європейського простору вищої освіти буде потужним поштовхом до позитивних системних змін у системі вищої освіти України, зокрема у таких сферах, як автономія університетів, прозорість систем вступу та оцінювання, моніторинг якості освіти, мобільність студентів, подолання корупції.

Для переходу вищої школи України на кредитно-модульну систему організації навчального процесу як першого і необхідного етапу включення до європейської системи вищої освіти за принципами Болонського процесу необхідно вирішити такі проблеми.

Перше. Внести зміни і доповнення до змісту "Комплексу нормативних документів для розроблення складових систем стандартів вищої освіти", яке уведене в дію наказом Міністра освіти України від 31.07.98 № 285 зі змінами та доповненнями, які уведені розпорядженням Міністерства освіти і науки України від 05.03.01. № 28 - р.

Для запровадження кредитно-модульної системи за принципами Болонського процесу, у першу чергу, необхідно змінити структуру та зміст як галузевих стандартів вищої освіти, так і стандартів вищої освіти вищих навчальних закладів, які були розроблені без урахування можливості приєднання України до Болонського процесу та запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищій школі України. Комплекс нормативних документів для розробки складових стандартів вищої освіти (структура яких забезпечує організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України за принципами кредитно-модульної системи) повинен бути уведений у дію наказом Міністра освіти і науки України.

Друге. Довести до вищих навчальних закладів України нормативні документи, які визначають організацію навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи організації та основні принципи, підходи і систему якості результатів підготовки фахівців із вищою освітою, які згідно з наказом Міністерства освіти і науки від 23.01.2004 р. № 49 мали бути розроблені ще у 2004 р.

Третє. У стислі строки розробити і видати масовим тиражем навчально-методичний посібник для керівного складу і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів України, у якому у системному плані викласти і роз'яснити основні положення кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищій школі України згідно з принципами Болонського процесу, але з урахуванням особливостей організації освітнього процесу в Україні.

Четверте. Перехід на кредитно-модульну систему потребує докорінного перегляду методів планування, організації і ведення навчального процесу у вищій школі України. Це приводить до необхідності глибокого вивчення досвіду освітньої діяльності у європейських країнах, засвоєння керівним складом вищих навчальних закладів і науково-педагогічними працівниками ефективних методів проектування освітнього середовища з використанням сучасних інформаційних, комп'ютерних і педагогічних технологій, окрім використання традиційних методів навчання у вищій школі.

П'яте. Для реалізації кредитно-модульної системи, особливостями якої є суттєве підсилення ролі самостійної навчальної діяльності тих, хто навчається, необхідно забезпечити їх методичною та навчальною літературою і надати можливість користуватися сучасною електронно-обчислювальною технікою.

Література

1. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес. Освіта України № 60-61, 10 серпня 2004 р. С.7-11.

2. Л.Л.Товажнянський, Є.І.Сокол, Б.В.Клименко. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. Національний технічний університет „Харківський політехнічний інституту”. Харків. 2004.

Размещено на Allbest.ru