Педагогічні технології формування загальної і професійної культури фахівця

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Педагогічні технології формування загальної і професійної культури фахівця

Пономарьов О.С.

Постановка проблеми. Кардинальні зміни суспільного життя знаменують перехід людства на якісно новий етап розвитку. Їхні темпи і масштаби мають глобальний характер, охопили всі сфери і впливають на систему освіти, яка повинна враховувати їх, оскільки призначена для підготовки людей до життя і діяльності в умовах мінливого світу. Отже, загальна проблема полягає у визначенні нових цілей і змісту освіти, педагогічних технологій для розв'язання цього завдання, яке можливе з позицій логіки суспільного розвитку і організації професійної освіти.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ця проблема хвилює педагогічну громадськість. Про це свідчить знайомство з працями В.П. Андрущенка, С.У. Гончаренка, М.З. Згуровського, І.А. Зязюна, О.Е. Коваленко, В.Г. Кременя, Н.Г. Ничкало, І.Ф. Прокопенка, С.О. Сисоєвої, Л.Л. Товажнянського та інших.

Однак, на нашу думку, мало уваги приділяється таким аспектам проблеми, як місце професійної культури в структурі професіоналізму фахівця, методологія і логіка педагогічного проектування, перспективні педагогічні технології ефективної релізації завдань професійної освіти.

Метою статті є аналіз сутності професійної культури, її ролі у структурі фахової компетенції, логіки і технологій формування в системі інженерної освіти. Витоки педагогічних технологій йдуть від А.С. Макаренка. Сьогодні її досліджують А.М. Алексюк, М.І. Лазарєв, А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, О.М. Пєхота, О.Т. Шпак та інші. Застосування логіки при виборі змісту навчання розглянуто у роботі [2].

Постановка завдання. Професійна компетенція у сучасному її розумінні - феномен складної структури, визначення якої потребують теорія і практика вищої школи, оскільки з неї має виходити педагогічне проектування, організація навчально-виховного процесу, формування і розвиток загальної та професійної культури студентів.

Виклад основного матеріалу. Для вирішення проблеми потрібен системний аналіз природи і характеру змін, які стосуються освітньої системи. По-перше, зміни є проявом і результатом дії закономірностей самоорганізації як загальної властивості соціальних систем. Їх же здійснюють конкретні люди, яких навчила і виховала система освіти. Знання і урахування ними логіки суспільного розвитку визначає рівень їх професіоналізму, світоглядні позиції і життєві цінності. Сукупність цих чинників у їх системній цілісності й утворює феномен професійної культури. Час вимагає від вищої школи не просто передачі студентам певної суми знань, а розвитку високої загальної і професійної культури.

По-друге, система освіти відповідальна за кризову ситуацію в Україні і керівну еліту, яка отримала підготовку в навчальних закладах. Тобто стан країни залежить від професійної компетенції керівників, яку визначають зміст освіти і навчально-виховний процес. Хиби розвитку зумовлені порушенням його логіки і є результатом хиб системи освіти, а поліпшення ситуації вимагає підвищення рівня професійної культури фахівців. По-третє, освіта як важливий соціальний інститут забезпечує суспільне відтворення і потребує змін, адекватних глобальним процесам і новим суспільним вимогам. Тривалий час, спираючись на свій розумний консерватизм, їй вдавалось зберігати і примножувати традиції і надбання освітньої практики, забезпечувати спадковість і стабільність. Цей своєрідний механізм гомеостазу захищав освіту від ідеологічних і політичних мінливостей. Сьогодні ж логіка суспільного розвитку зумовлює потребу в корекції цілей і технологій, форм і методів навчання і виховання молоді, підготовки її до життя. Однак ці зміни слід проводити обережно, спираючись на одвічні цінності освіти.

Справу ускладнює й те, що логіка змін в освіті має відповідати логіці суспільного розвитку, його визначальним тенденціям, до кінця не усвідомленим людством. Як зазначає В.Г. Кремень, “світ на початку ХХІ століття не просто змінюється. Його змінність перетворилася в константу історичного процесу. Тепер навіть у вимірах повсякденного людського життя зміни починають переважати над спадковістю та сталістю. Уперше в історії людства покоління ідей і покоління речей змінюються у часі швидше за покоління людей” [1,с.3].

Освіта потребує змін, оскільки вона має випереджати події, готувати людей до життя у складному мінливому світ, контури якого ми ледве вгадуємо. Результати наших досліджень і багаторічний досвід педагогічної діяльності у вищій технічній школі дозволяють запропонувати модель професійної компетенції фахівця (рис.).

Її основу складає упорядкована сукупність знань, умінь і навичок у сфері діяльності, для якої і здійснюється підготовка фахівця, а також його професійно значущі особистісні якості. Кардинальні зміни цілей і характеру суспільного виробництва, посилення ролі людського чинника вимагають формування особистості, здатної плідно спілкуватись з іншими людьми і успішно вести спільну з ними діяльність. Особистісні риси відіграють суттєву роль у формуванні й дотриманні норм корпоративної культури і психологічного клімату.

Рис. Модель професійної компетенції сучасного фахівця

Професійна компетенція містить загальну і професійну культуру, ціннісні аспекти діяльності, відчуття відповідальності за її можливі наслідки. Для їх формування необхідно прищеплювати фахівцеві чіткі світоглядні позиції, гуманістичну парадигму життєвих цілей, ціннісних орієнтирів та ідеалів. Тому логіка вибору змісту освіти і педагогічних технологій розвитку професійної культури вимагає органічної єдності світоглядної, професійної і загальнокультурної підготовки. Ця єдність забезпечує широку ерудицію, системний характер мислення, креативність, інноваційну спрямованість, що дозволяє людині успішно жити і діяти в мінливих умовах сучасного світу.

Пошук раціональних технічних і управлінських рішень вимагає правової і економічної культури. Тому логіка освіти спрямовує на усвідомлення студентами потреби у знанні й безумовному дотриманні правових норм і основ економіки для успішного функціонування і розвитку підприємства, конкурентоспроможності продукції. Йдеться не про професійних юристів чи економістів, тому зміст цих дисциплін має виходити з володіння інженерами необхідними для успішної фахової діяльності їх основами. Тут недоцільні історичні екскурси і зайві подробиці. Майбутнім інженерам необхідна система знань, яка б допомагала визначати доцільні шляхи і правово-економічні інструменти раціонального вирішення складних проблем професійної діяльності.

Загострення екологічних проблем через техногенні впливи робить невід'ємним елементом професійної культури екологічну підготовку. Виникає потреба у цілеспрямованому формуванні нових світоглядних позицій студентської молоді, які б виходили з необхідності гармонізації відносин людини з природою та з ідей забезпечення сталого розвитку. Так, В.Д. Зотов з тривогою підкреслює, “час, нарешті, усвідомити, що можливості пристосування людей до погіршення умов навколишнього природного середовища не є безмежними. Не треба забувати, що регіональні екологічні катастрофи, що призводили до загибелі людей і навіть окремих цивілізацій, вже траплялись в історії” [3, с. 7].

Таким чином, важливою проблемою педагогіки вищої школи стає пошук ефективних виховних засобів прищеплення студентам розуміння системного характеру зв'язків і тісної взаємозалежності між людиною, її діяльністю і природою. Усвідомлення потреби в гармонізації відносин у системі “людина-суспільство-природа-техносфера” перетворилося з елемента загальної культури на атрибут професійної компетенції.

Формування професійної культури фахівця і вирішення нових складних завдань, що постають перед системою інженерної освіти в умовах стрімкого зростання обсягу науково-технічних знань та їх ускладнення, являють собою серйозну проблему. Екстенсивні підходи до її розв'язання за рахунок подовження термінів навчання практично вичерпані, оскільки сучасна людина і так навчається протягом майже третини життя. Удосконалення ж освітнього процесу, підвищення його ефективності можливе тільки за рахунок пошуку і активного впровадження нових засобів і нових педагогічних технологій. Сьогодні такі можливості виникають завдяки розробці інтенсивних методик і розширення мотиваційної сфери студента, розвитку його креативних здібностей і використання творчого потенціалу особистості викладача.

Педагогічною технологією С.У. Гончаренко вважає “системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань, з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти”. Він підкреслює, що її “також часто трактують як галузь застосування системи наукових принципів до програмування процесу навчання й використання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які допускають їх оцінювання” [4, с. 331].

А.С. Нісімчук вважає технологією навчання “педагогічну діяльність, яка максимально реалізує в собі закони навчання, виховання і розвитку особистості”. На його думку, “критерію законовідповідності повинні відповідати всі провідні ознаки технології навчання. Наприклад, про відтворюваність технології можна вести мову лише в тій мірі, в якій це відповідає закономірностям індивідуальності, суб'єктивності учасників навчального процесу, а системність і інформаційність технології не повинні суперечити “авторській”, креативній, імпровізаційній природі навчального процесу” [5, с. 6].

Педагогічні технології відіграють особливу роль в інженерній освіті через кардинальні зміни характеру виробництва, вплив особистісного чинника, нові вимоги до фахівця і його професійної культури. Вирішення складних і відповідальних завдань, нова філософія освіти і логіка вибору технологій мають максимально відповідати суспільним потребам, інтересам самої людини і узгоджувати їх.

Успішне вирішення цієї проблеми вимагає активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, її орієнтації на професійну культуру. Це істотно посилює роль дициплін загальноінженерного циклу - нарисної геометрії та інженерної графіки, теоретичної механіки, опору матеріалів, теорії машин і механізмів тощо, які мають значний виховний потенціал, бо вони багаті яскравими історичними фактами [6]. Так, на студентів справляє велике враження давня традиція, коли інженер, що проектував міст і керував його будівництвом, після його завершення мав був стояти під ним, коли по ньому проходить пробний поїзд. професійний культура фахівець

Цей епізод свідчить про ефективне спрацювання при формуванні професійної культури студентів вимог дотримання точності, надійності та вірогідності міцнісних розрахунків, ретельності креслень, вимог до матеріалів і технології будівництва. Доцільно формувати і розуміння, що філософія міцності полягає не у тому, щоб певна конструкція була максимально міцною, а щоб при мінімально достатній міцності і матеріалоємності була здатна витримати проектні навантаження.

Висновки

Успішне вирішення завдань системи освіти вимагає послідовного використання принципів логіки педагогічного проектуванні взагалі та вибору педагогічних технологій, орієнтованих на формування професійної культури фахівця. Істотна роль у формуванні професійної культури належить загальноінженерним дисциплінам, які являють собою надійне підґрунтя для спеціальних дисциплін і несуть значний виховний потенціал.

Перспективи подальших досліджень. Подальші розвідки будуть спрямовані на визначення педагогічних умов ефективного формування професійної культури і особистісного розвитку студентів.

Література

1. Кремень В.Г. Майбутнє України неможливе без освіти //Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. праць. - Вип. 3. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2002. - С. 3 -8.

2. Пономарьов О.С. Логіка визначення змісту навчання як проблема сучасної філоофії освіти // Педагогіка і психологія професійної освіти: Зб. наук. праць. - Київ, 2003. - С. 103-113.

3. Зотов В.Д. Глобальная экологическая политика - категорический императив ХХІ века //Социально-гуманитарные знания, 2002.- № 6.- С. 3-20.

4. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

5. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. - К.: Видавничий центр “Просвіта”, 2000. - 368 с.

6. Лазарєв М.І. Полісистемне моделювання змісту технологій навчання загальноінженерних дисциплін. - Харків: НФаУ, 2003. - 355 с.

Размещено на Allbest.ru