Размещено на http://www.allbest.ru/

принцип системності як визначальна умова розвитку технічного мислення майбутнього фахівця

Дмитриченко М.Ф. Русановський О.К. Сидоренко В.К. Терещук Г.В.

М.Ф. Дмитриченко, О.К. Русановський, В.К. Сидоренко, Г.В. Терещук

Розкрито структуру технічного мислення з позицій виробничо-технічної діяльності сучасного фахівця. Застосовано системний підхід до визначення компонентів технічного мислення. Показано взаємозв'язок між компонентами та місце технічного мислення в структурі професійної діяльності фахівця.

М.Ф. Дмитриченко, А.К. Русановский, В.К. Сидоренко, Г.В. Терещук

Принцип системности как определяющее условие развития технического мышления будущего специалиста

технічний мислення професійний компонент

M.F. Dmitrichenko, A.K. Rusanovskiy, V.K. Sidorenko, G.V. Tereschuk

Systems principle as a defining condition of engineering thinking development for future specialist

The structure of engineering thinking is reveiled from the point of view of modern specialist's engineering activities. A systems approach has been implemented for the definition of engineering thinking components. The relation between the components and the place of engineering thinking in the specialist's professional activities structure have been shown.

Постановка проблеми

В умовах сучасної техніки і технології виробництва змінився характер діяльності фахівця, який все більше вимагає мобілізації його інтелектуальних можливостей, тому що значне місце в його трудовій діяльності займає процес вирішення інтелектуальних завдань. У зв'язку з цим актуальною слід визнати проблему розвитку технічного мислення, яке сприяє успішності професійної підготовки навчання і подальшої виробничої діяльності.

Особливості багатьох технічних об'єктів і виробничих задач, саме оперування виробничо-технічним матеріалом надають технічному мисленню специфічного характеру. Це не означає, зрозуміло, що технічне мислення характеризується своєю винятковістю, що воно не має нічого спільного з іншими видами розумової діяльності. У своїх джерелах воно є тим же узагальненим і опосередкованим пізнанням дійсності, як і будь-який інший вид розумової діяльності, і також здійснюється через розв'язання проблемних завдань. Але постійне оперування виробничо-технічним матеріалом накладає свій відбиток на психологічну структуру розумової діяльності, на особливості її процесу і виробляє певну спрямованість мислення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Досліджуючи психологічну структуру технічного мислення, Т.В.Кудрявцев виявив і переконливо довів, що воно трикомпонентне: "поняттєво-образно-практичне"[1]. Поняттєвий компонент забезпечує сформованість технічних понять. .Образний компонент сприяє виникненню складної системи образів і умінню оперувати нею. Практичний компонент припускає обов'язкову перевірку практикою отриманого рішення. Теоретичні (понятійні), образні (наочні) і практичні (дійові) компоненти не тільки взаємозалежні (що має місце в інших видах діяльності), але і взаємодіючі, причому кожен із компонентів виступає в ролі рівноправного члена триєдиності, вказував Т.В.Кудрявцев. Він неодноразово підкреслював нерозривну єдність теоретичних і практичних компонентів діяльності, доводячи цю тезу тим, що будь-яке теоретичне рішення, як правило, перевіряється практикою, а практика у свою чергу вносить корективи в теорію. Єдність поняттєво-образних компонентів визначається особливостями технічних задач, тому що дуже часто дані про форму предмета задаються не готовими зразками, а у вигляді системи абстрактних графічних знаків. Несформованість якого-небудь компонента позначається на рішенні технічних задач.

Виявлена Т.В.Кудрявцевим тридцять років тому структура технічного мислення протягом наступних десятиліть практично не переглядалася. В той же час за минулий період у техніці відбулися воістину революційні зміни.

Дійсно, за чверть століття, що пройшли після дослідження, проведеного Т.В.Кудрявцевим, техніка зробила величезний ривок у розвитку. Вибухова хвиля технічного прогресу підняла на новий рівень відносини суспільства і техніки. Тисячі важливих технічних відкриттів, що радикально змінили навколишній світ, були зроблені вченими й інженерами до кінця XX століття. Поруч з нами живуть люди, що пам'ятають світ без телефону і телевізора, без літаків і супутників, а зараз будь-яка людина, що має комп'ютер і підключення до Інтернету, може миттєво одержувати інформацію з будь-якої точки Землі і навіть космосу. Причому прогрес комп'ютерних технологій іде воістину стрімкими темпами. Нові комп'ютери і комплектуючі усе більш високої якості змінюють один одного так стрімко, що ледь з'явившись на ринку, вони починають застарівати.

Слідом за новими науковими напрямками і відкриттями виникають цілі нові галузі виробництва: радіоелектроніка, мікроелектроніка, атомна енергетика, хімія синтетичних матеріалів, виробництво комп'ютерної техніки та ін. Безсумнівно, що такі кардинальні зміни в технічному світі не могли не вплинути і на технічне мислення - воно стало іншим. Рівень розвитку технічного мислення кожної людини повинен бути помітно вищим, оскільки до цього зобов'язують життєві умови, дуже тісно залежні від техніки і її нормального функціонування. Цілком очевидно, що розвиток техніки призводить до зміни умов трудової діяльності, що у свою чергу змінює вимоги до суб'єкта праці.

Тому все більше актуальною стає потреба перегляду цілісної структури технічного мислення і виділення його компонентів відповідно до особливостей сучасного розвитку виробництва та техніки, яка є його матеріальною основою.

Відомий філософ Х. Ленк, що досліджує проблеми філософії техніки, відзначає, що інженерна діяльність сьогодні все частіше має справу вже не просто з технічним пристроєм або машиною, що підсилюють можливості продуктивної діяльності людини, і навіть не просто з людино-машинними системами, а із складними системними комплексами. Тому необхідність вирішувати ряд задач зовсім нового типу, задач, пов'язаних із синтезом, організацією і керуванням складними технічними і соціотехничними системами, а також задач, орієнтованих на вивчення функціонування і розвитку надскладних соціальних об'єктів, призвела до необхідності використання принципу системності.

Відомо, що принцип системності як один з найважливіших методологічних підходів до дослідження складних і динамічних об'єктів, можна застосовувати в різних науках (філософських, політичних, інженерно-технологічних) при вирішенні задач, що припускають вивчення або створення системних об'єктів високої складності, а також керування ними.

Постановка завдання

Дослідження такої складної і багатогранної проблеми, як структура технічного мислення і його розвитку, логічно здійснити, спираючись на принцип системності. Його застосування дозволяє глибше проникнути в сутність структури технічного мислення як цілісної системи. Принцип системності у даному разі дозволяє розкрити взаємозалежність компонентів технічного мислення і їхню конкретну роль у здійсненні розумового процесу при оперуванні технічними об'єктами.

Виклад основного матеріалу

Опора на принцип системності при вивченні процесу розвитку технічного мислення орієнтує на необхідність проведення аналізу структури технічного мислення в сучасних умовах розвитку техніки. Необхідно з'ясувати, чи можна в наш час розглядати компоненти, виділені близько тридцяти років тому Т.В.Кудрявцевим як цілісну систему або ж у зв'язку з корінними змінами у світі техніки необхідне збагачення структури технічного мислення для того, щоб її можна було розглядати як цілісну структуру, що відповідає сучасному рівневі розвитку техніки. Далі опора на принцип системності підказує необхідність розробки засобів для розвитку всіх компонентів виявленої структури технічного мислення з метою одержання нової його якості.

Для того, щоб пізнати технічне мислення як систему, необхідно вивчити, описати кожен компонент структури і виявити їхні взаємозв'язки і взаємообумовленість.

Аналіз сучасних технічних задач і їхнє порівняння із задачами 30-40-річної давності показує, що, якщо раніше для опису і рішення цих задач досить було використовувати природну мову, розширену технічними термінами, то для вільного володіння кресленнями, схемами, діаграмами переважної більшості сучасних технічних задач необхідне володіння спеціальною мовою, що називається мовою техніки.

Будь-яке наукове знання існує в мовній формі. У цьому змісті мова служить специфічним будівельним матеріалом для наукових теорій. Природними називаються мови, якими ми говоримо: російська, українська, англійська і т. ін. Вони природні в тому смислі, що виникли в ході природного розвитку суспільства як засіб спілкування його членів. Має сенс розглядати мову як єдність способу певної структуризації дійсності і способу вираження думок про цю структуровану дійсність. Такий підхід дозволяє зрозуміти необхідність існування поряд із природними мовами величезної сукупності наукових мов, що збільшується.

Таким чином, як методологічні дослідження, так і постановка сучасних технічних завдань переконують у тому, що володіння мовою техніки доцільно виділити як самостійний компонент технічного мислення.

Мова техніки служить своєрідною сполучною ланкою між теорією і практикою. У цьому полягає специфічна роль будь-якої технічної схеми, у якій певні поняття "закодовані" за допомогою тих або інших символів. Для з'ясування того, що зображено на схемі, необхідно добре знати умовні позначки і функції окремих частин схеми. У процесі аналізу основних частин схеми і визначення зв'язків між ними створюється уявлення про те, що зображено на схемі і яке призначення пристрою, зображеного за її допомогою.

Таким чином, володіти мовою техніки необхідно, тому що особливістю технічних об'єктів є те, що вони повинні мати опис, за яким фахівці можуть відтворити потрібний об'єкт і забезпечити його використання. Також дуже часто технічні задачі задаються у вигляді умовних позначок. Інформацію, задану в такій специфічній формі, треба "перекодувати". Тому володіння мовою техніки - необхідний компонент сформованого технічного мислення.

Як другий компонент доцільно виділити оперативність. Під оперативністю розуміється здатність швидко, вчасно виправити або направити хід справ. У більш широкому розумінні під оперативністю розуміють тонке пристосування до умов діяльності, що забезпечує гнучке переключення із відображення одних властивостей і що призводить, таким чином, відображення у відповідність до потреб рішення конкретних задач.

Введення компонента оперативності в структуру технічного мислення пов'язане з тенденціями зміни умов трудової діяльності людини. У зв'язку з цим Б.Ф. Ломов відзначав три головні тенденції [2]. По-перше, під впливом розвитку механізації й автоматизації перед людиною ставиться завдання одночасного керування великою кількістю об'єктів і їхніх параметрів. Це, звичайно, ускладнює аналіз і оцінку їхніх станів, а отже, і операції програмування, керування і контролю. По-друге, людина все більше віддаляється від керованих нею об'єктів. В умовах дистанційного керування вона вже не може сприймати їхній стан безпосередньо. Між органами почуттів людини й об'єктом керування "вклинюється" ціла система технічних пристроїв, що передають необхідну інформацію. При цьому звичайна інформація, що надходить до людини, виявляється закодованою; перед нею виникає нове завдання - декодування, якого не було при безпосередньому сприйнятті ходу керованого процесу.

Нарешті в умовах сучасної техніки значно зростають вимоги до швидкості дій працівника, обумовлені підвищенням швидкостей керованих процесів. [3,4]

Необхідність оволодіння оперативним мисленням є наслідком швидкого старіння знань у процесі інтенсивного технічного прогресу. Мається на увазі наступне. Високий рівень розвитку науково-технічних знань сприяє постійному удосконаленню засобів виробництва. Значною мірою прискорюються терміни їхнього практичного впровадження. Якщо ще в першій чверті XX століття період від фундаментальних наукових досліджень до їхньої практичної реалізації складав близько двадцяти років, у 90-х роках він скоротився в 5-6 разів, а тепер деякі технічні засоби починають старіти, ще не дійшовши до споживача (прикладом цього стала комп'ютерна техніка). Тому людині необхідно вміти оперативно обновляти технічні знання. При сучасному темпі життя, величезному потоці інформації, багатоваріантності можливих рішень людина зіштовхується з новою для себе задачею охоплення цього потоку інформації. Технічні знання потрібно обновляти так же оперативно, як розвиваються технічні засоби. [5]

Доцільність введення оперативності в ранг компонента технічного мислення пов'язана з особливостями рішення технічних задач. На думку В.В.Чебишевої, до рішення практичних задач завжди пред'являються певні тимчасові вимоги. Терміни рішення технічних задач обмежені. Навіть зроблене рішення може втратити значення, якщо надмірно затягується в часі. Разом з тим менше зроблене, але швидко знайдене і здійснене рішення може виявитися більш прийнятним. Швидкісні (ми б назвали оперативні) вимоги до рішення задачі стають одними із вирішальних її умов.

Висновки

Отже, є всі підстави виділяти в структурі технічного мислення 5 компонентів: понятійний, образний, практичний, оперативний, володіння мовою техніки. Принцип системності сприяє виявленню відношення і перетворення компонентів, що складають структуру технічного мислення. Незважаючи на те, що ця структура поділяється на складові її елементи, значимість вона здобуває тільки цілісністю.

Перспективи подальших досліджень. Розглянута структура технічного мислення дає підстави перейти до розробки механізмів впливу на мислитель ну діяльність фахівця та пошуку необхідних для цього дидактичних засобів.

Література

1. Кудрявцев Т.В. Психология технического мышления.-М.:Педагогика, 1975.-303 с.

2. Ломов Б.Ф. Вопросы общей, педагогической и инженерной психологии.-М.:Педагогика,1991.-296 с.

3. Мартынюк И.О. Инженер в зеркале времени.-К.:Политиздат Украины, 1989.-159 с.

4. Сидоренко В.К., Гевко І.В. Зростання вимог до розумової сторони трудової діяльності людини як закономірний наслідок удосконалення засобів виробництва//Молодь і ринок.-2004.-№1.-с.57-65.

5. Шапоринский С.А. Обучение и научное познание.-М.:Просвещение, 1981.-256 с.

Размещено на Allbest.ru