Інженерно-педагогічна освіта – термінологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інженерно-педагогічна освіта - термінологічний аспект

Бендера І.М.

Постановка проблеми. Інженерна-педагогічна освіта - це окрема освітянська галузь, зміст якої визначається задачами технологічної галузі.

Історією склалося так, що під інженерно-педагогічною освітою розуміють будь-яку галузево-педагогічну, наприклад: агрономічно-педагогічну, медично-педагогічну, економіко-педагогічну тощо.

Однак усі розуміють, що ці терміни не завжди відповідають по суті змісту і характеру того чи іншого освітянського напряму. Тому проблема визначення доцільності вживання назв вищої освіти з підготовки викладачів фахових дисциплін для системи професійних навчальних закладів і навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації є своєчасною і актуальною.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Питанням розвитку інженерно-педагогічної галузі в цілому та її термінологічних аспектів присвячені наукові дослідження провідних українських педагогів Н.Г. Ничкало, О.Е. Коваленко, В.М. Манька, О.І. Щербак, Ю.Ц. Жидецького, Л.І. Шевчук [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9]. Окремі питання з проблеми розвитку галузі розкриті в наукових працях І.М. Бендери, В.І. Дуганця, С.В. Єрмакова [10, 11, 12, 13, 14 ,15].

Постановка завдання. Виходячи з особливостей підготовки викладачів для навчальних закладів професійної освіти і навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації як об'єкту досліджень та необхідності подальшого удосконалення інженерно-педагогічної освіти як предмета досліджень, метою наукових досліджень є оптимізація питань термінології в назвах різних напрямів підготовки фахівців-педагогів.

Відповідно до об'єкту, предмета і мети визначені такі завдання досліджень:

– проаналізувати літературні джерела з питань термінології в галузі;

– розглянути варіанти можливих назв галузі і виконати їх аналізи;

– запропонувати авторську версію, оптимізовану за змістом та адаптовану зручністю користування, назви галузі.

Виклад основного матеріалу. Виконаємо аналіз існуючих варіантів назв і тих, що неофіційно використовуються або можуть бути використані.

Варіант 1. Класична назва «Інженерно-педагогічна освіта». Для доведення її доцільності слід усвідомити суть складової назви «інженерна».

Спочатку інженерами називали людей, які керували військовими машинами. Поняття «цивільний інженер» з'явилося в ХVІ ст. в Нідерландах і стосувалося будівельників мостів та доріг. У російській армії в ХVІ ст. інженерів називали «розмислами».

Етимологія терміну «Інженер» означає «створювач» інформації про архітектуру матеріальних засобів та досягнення мети або способу виготовлення цих засобів.

У словнику В. Даля знаходимо, що це вчений-будівельник, архітектор, зодчий споруд різного виду (не лише житлових).

Велика радянська енциклопедія пояснює, що інженер - це спеціаліст із вищою технічною освітою. Одночасно приводиться прямий приклад із французької мови - здібна, винахідлива людина.

Усі варіанти вказують на її все-таки технічний характер, а це певною мірою обмежує її застосування.

Варіант 2. Універсальна назва «галузево-педагогічна».

Офіційно Кабінетом Міністрів затверджено перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» («Перелік-- 2006р.»), який регламентує галузі знань та напрями підготовки. Спроба простої комбінації назви галузі та узагальненої «педагогічна» наведена у табл. 1.

Таблиця 1. Варіанти назв педагогічної освіти за напрямом

Аналізуючи штучно створені назви, бачимо, що при їх великій кількості (141) не завжди вони відображають суть (наповнення). Якщо йти шляхом формування назв, виходячи з групових галузей, їх кількість можна скоротити до 15-ти (табл. 2).

Таблиця 2. Варіанти назв педагогічної освіти за галузями

Варіант 3. Об'єднуючий - «технолого-педагогічний».

Виходячи з того, що всі спеціальності, напрями, і, насамкінець, галузі, можна умовно розділити на дві категорії - педагогічну і технологічну, є доцільним вживання терміну "технолого-педагогічна освіта". Це дозволить під "технолого" складовою терміну розуміти будь-яку галузь, в тому числі і сьогоднішню "інженерно-педагогічну".

Однак склалася така думка, що термін "технологічна спеціальність" характерний для галузей, де є технології (вирощування, приготування, виробництва, виготовлення тощо), практично не називають технологами гуманітаріїв, юристів, лікарів тощо. Тому термін технолого-педагогічна освіта теж буде обмежений.

Варіант 4. «Професійно-педагогічна освіта». Вважаючи, що термін "професія" використовують стосовно будь-якої галузі, його можна прийняти за найбільш універсальний. Однак недоліком цього є те, що існує подібний "професійно-технічна освіта", де перша складова "професійно", означає категорію навчального закладу для отримання робочої професії. Цей недолік ліквідується, якщо додати рівень освіти, а саме - «вища професійно-педагогічна освіта».

Кількість галузево-педагогічних освіт може бути точніше вибрана, виходячи не з можливих назв чи варіантів комбінацій назв, а з освітньо-виробничої необхідності.

Викладачі вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації (науково-педагогічні працівники) можуть бути підготовлені через спеціальність «Педагогіка вищої школи» із серії «Специфічні категорії».

Викладачі вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації та навчальних закладів професійної освіти (групи Б і В) - інженерно-педагогічні працівники - готуються через вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівня акредитації (факультети, відділення), заклади післядипломної освіти та педагогічні спеціалізації на базі основних.

Таблиця 3. Структура підготовки інженерно-педагогічних кадрів

Вважаємо, що тільки класична за терміном схема отримання студентами технологічної та педагогічної складових вища галузево-педагогічна (інженерно-педагогічна в сучасній транскрипції) є повноцінною.

Післядипломна - це вимушена ситуаційна освіта, викликана зміною місця роботи, проживання тощо.

Галузево-педагогічна освіта через спеціалізацію обмежена, примітивна, сурогатна. Потрібно розвивати класичну галузево-педагогічну освіту через відповідні навчальні заклади, факультети, відділення (наочний позитивний приклад: Українська інженерно-педагогічна академія, ректор Е.О.Коваленко).

Для того, щоб визначити, скільки нам потрібно цих специфічних спеціальностей, треба проаналізувати базу майбутніх місць роботи на посадах викладачів спецдисциплін у навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації та закладах професійної освіти, порівняти її з переліком спеціальностей ОКР «молодший спеціаліст», згрупувати за характером виду майбутні кваліфікації.

Варіант 5.

Згідно з переліком існуючих напрямів підготовки, далі «Перелік - 2006 року», зарегламентовано 17 напрямків із підготовки «бакалавр». Порівнюючи «Перелік - 2006» та додаток 1 до нього, визначаємо, що підготовка молодших спеціалістів буде проводитись за 15 напрямками. Спеціальності в галузі «Військові науки» не вказані і визначаються відповідним міністерством. Галузь «Специфічні категорії» не передбачають підготовку молодших спеціалістів. Загальна кількість визначених спеціальностей - 289: з них 161 - інженерних, 209 - інженерія, будівництво і архітектура, транспорт, геодезія і землеустрій, техніка і енергетика аграрного виробництва, 70 спеціальностей - неінженерного «характеру».

термінологія педагог освіта інженерний

Таблиця 4. Кількість спеціальностей за ОКР «молодший спеціаліст»

Їх можна згрупувати за характерними, особливостями:

- гуманітарно-соціальні - 45

- природничі - 11

- медичні - 12

- аграрні - 12

Враховуючи те, що група №1 «Освіта» в таблиці може бути як окрема назва, її не розглядаємо.

А далі можна прогнозувати назви освіт:

- інженерно-педагогічна

- соціально-педагогічна

- медично-педагогічна

- природничо-педагогічна

- аграрно-педагогічна

Наведені назви можуть бути використані для неофіційних тлумачень, але знову ж таки, будь-яка з них не може презентувати всі групи одночасно (як сьогодні використовується назва «Інженерно-педагогічна»).

Тому є необхідність говорити про узагальнену назву, яка б об'єднувала всі назви і була універсальною. Виходячи з того, перша частина назви базується на «спеціальності», можна пропонувати назву «Спеціально-педагогічна освіта».

Однак термін «спеціальна (ий)» може трактуватися як «некласичний», «нетрадиційний», «незагальноприйнятий», хоча в свій час посада інженера-педагога в аграрних училищах мала назву «викладач спеціальних дисциплін». Відповідно, претендувати на універсальність цей варіант теж не може.

Ліквідувати цей недолік можна через використання суфікса «СТНО» - «спеціальністно-педагогічний». Але слід погодитися, що цей підваріант ще дальший від оптимального, ніж попередній.

Підсумовуючи, виділяємо напрацьовані варіанти назв освіти:

1. Інженерно-педагогічна (існуюча).

2. Галузево-педагогічна.

3. Технолого-педагогічна.

4. Професійно-педагогічна.

5. Спеціально-педагогічна.

На наш погляд, найбільш привабливою є модернізована назва - «Вища професійно-педагогічна освіта».

Проведений поверхневий аналіз показує, що біля 30% професійно-педагогічних кадрів освіта отримує через «неповноцінні» освітні технології та системи - курси, спеціалізації.

Назріло питання відкриття нових спеціалізованих навчальних закладів, факультетів, відділів, які б готували професійно-педагогічні кадри для навчальних закладів І рівня акредитації та професійної освіти гуманітарно-соціального, природничого, медичного та інших напрямків, створення відповідних секцій при навчально-методичних комісіях із спеціальностей, і на сьогодні вкрай необхідного органу управління навчально-методичною роботою - науково-методичного центру професійно-педагогічної освіти.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Не претендуючи на абсолютну істину, засвідчуємо авторське бачення проблеми. Закликаємо до дискусії і пошуку оптимального її вирішення.

Вбачаємо доцільним подальше дослідження розглянутих питань в напрямі системного аналізу проблеми фахово-педагогічної термінології в країнах ближнього і дальнього зарубіжжя. Особливо це відноситься до країн Європи і Російської Федерації.

Література

1. Коваленко О.Е. Інженерно-педагогічні кадри вирішують усе. Або майже все... // Вища школа. - 2006. - № 3. - С. 15-25.

2. Коваленко О.Е. Підготовка інженерів-педагогів: нові підходи // Проф.-техн. освіта, 2006. - № 1. - С. 7-8.

3. Коваленко О.Е. Підготовка інженерно-педагогічних кадрів на рівні сучасних вимог // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. Випуск №5. - Харків, УІПА, 2003 - С. 32-39.

4. Минько В.М. Педагогічні дослідження у системі професійної підготовки вчителів у навчальних закладах Франції / В.М. Минько // Педагог професійної школи: 36. наук, праць / Редкол.: Н.Г. Ничкало, І.А. Зязюн, О.І. Щербак; Упорядники: Н.Г. Ничкало, О.І. Щербак. - К.: Науковий світ, 2002. Вип. ІІ. - С. 249-252.

5. Жидецький Ю.Ц. Понятійно-термінологічний апарат ступеневої професійної освіти // Педагог професійної школи: Зб. наук. праць / Редкол.: Н.Г. Ничкало, І.А. Зязюн, О.І. Щербак та ін.; Упорядники Н.Г. Ничкало, О.І. Щербак. - К.: Науковий світ, 2003. - Вип. 6. - С. 42-49.

6. Ничкало Н.Г. Современные проблемы подготовки педагогических кадров для профессионально-технических учебных заведений: Метод. пособ. / Н.Г. Ничкало, Е.М. Ковальчук, О.И. Щербак. - К.: АПН Украины, Национальный наблюдательный центр Украины, 1999. - 46 с.

7. Щербак О.І. Державні стандарти. Засоби діагностики. Тести та практичні завдання зі спеціальності "Професійне навчання" (за профілями підготовки) / О.І. Щербак, Е.М. Ковальчук. - К.: Міністерство освіти і науки України, 2001. - 51 с.

8. Ничкало Н.Г. Профессиональное образование в Украине / МОН Украины, Национальный наблюдательный центр Украины / Н.Г. Ничкало, О.И. Щербак. В.В. Томашенко и др. - К.: Европейский Фонд Образования, 2002. - 40 с.

9. Аналіз куррікулума педагога професійної школи в Україні: Результати дослідження / О.І. Щербак, Я.Я. Болюбаш, Л.І. Шевчук; За ред. О.І. Щербак. К: Наук, світ, 2003. - 35с.

10. Бендера І.М., Дуганець В.І. Підготовка інженерно-педагогічних кадрів в галузі механізації сільського господарства // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. Випуск №5. - Харків, УІПА, 2003 - С. 76-90.

11. Дуганець В.І., Бендера І.М. Удосконалення системи підготовки педагогічних кадрів для ПТНЗ // Професійно-технічна освіта. - 2003. - Вип.3. - C. 29-35.

12. Бендера І.М. Організація навчального процесу на принципах наскрізності при підготовці інженерів-педагогів в галузі механізації для аграрних закладів професійної освіти // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. Випуск №5. - Харків, УІПА, 2003 - С. 299-307.

13. Єрмаков С.В., Бендера І.М. Інженерно-педагогічні пріоритети і перспективи // Перспективна техніка і технології - 2005: матеріали Міжнар. студ. наук.-практ. конф. / МДАУ. - Миколаїв, 2005. - С.124-126.

14. Бендера І.М. Проблеми підготовки інженерно-педагогічних кадрів для системи аграрної професійної освіти // Реформування системи аграрної вищої освіти в Україні: досвід і перспективи: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 21 квіт. 2005 р. / Національна аграрна академія. - К., 2005. - Ч. 1. - С. 139-141.

15. Бендера І.М. Запрошуємо до дискусії: чому ми не любимо інженерно-педагогічну аграрну освіту // Професійно-технічна освіта. - 2007. - Вип. 4. - С. 28-30.

Размещено на Allbest.ru