Формування в учнів предметної компетентності засобами прикладних задач із математики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування в учнів предметної компетентності засобами прикладних задач із математики

Сафонова І.Я.

Анотація

У статті визначено зміст предметної компетентності, зроблено акцент на те, що математика як предмет має особливе значення у формуванні та розвитку предметної компетентності. Розкрито формування предметної компетентності школярів основної та старшої школи засобом прикладних задач з математики, наведено приклади прикладних задач для учнів 5-11 класів, розглянуто, які форми та види діяльності учнів відіграють у цьому провідну роль.

Державний стандарт базової і повної середньої освіти [6] визначив, що головним в українській системі освіти є розвиток компетентностей учнів. У цьому нормативному документі прописаний перелік тих компетентностей, якими мають володіти сучасні випускники шкіл. Серед них - предметні компетентності. При цьому предметні компетентності формуються й розвиваються в учнів засобами конкретних навчальних дисциплін. Особливе місце серед навчальних дисциплін займає математика.

Необхідність забезпечення високого рівня математичної підготовки молоді зумовлена потребою застосування знань з математики як універсальної мови в значній кількості спеціальностей та в усіх сферах життя людини. Адже сьогодні людина постійно стикається із різноманітними технічними засобами. У зв'язку із цим сформованість здатності знаходити, усебічно аналізувати, адекватно інтерпретувати, а головне - ефективно використовувати, переносити одержані знання й досвід у нові умови стає визначальною передумовою для успішної життєдіяльності особистості. У сучасній науковій літературі таку здатність людини зазвичай пов'язують із поняттям «предметна компетентність».

Мета даної статті - розкрити можливості прикладних задач у формуванні та розвитку предметної компетентності школярів основної і старшої школи.

Визначенню сутності практичної компетентності й окресленню її ролі в життєдіяльності особистості присвятили праці В. Болотов, С. Бондар, В. Кричевський, В. Маслов, В. Сєриков, І. Родигіна та ін. Теоретичні засади формування ключових компетентностей в учнів у процесі навчання обґрунтовано в дослідженнях Т. Волобуєвої, О. Крисан, В. Кузьменка, О. Пометун, О. Попової, О. Савченко, С. Шишова та ін. Загальний аналіз сутності компетентностей в освітніх системах здійснено О. Локшиною, О. Овчарук та ін.

Аналіз літератури також дозволив встановити, що єдиного підходу до визначення поняття «предметна компетентність» серед науковців немає [1]. Спираючись на загальне визначення компетентності [6], зазначимо, що предметна компетентність - це готовність і здатність учня засобами математики складати й досліджувати математичні моделі реальних об'єктів, процесів і явищ та пов'язаних з ними задач; оцінювати шанси настання тих чи інших подій, міру ризику при прийнятті відповідного рішення.

Предметна компетентність школярів передбачає формування елементарних умінь і навичок графічної грамотності, роботи з різноманітними матеріалами й інструментами, виготовлення іграшок, моделей машин, механізмів, проведення дослідів і вирішення творчих завдань. Особливо необхідним постає розвиток в учнів практичного застосовування отриманих знань на практиці.

Формування практичної компетентності учнів, зміст якої є інтегративним, відбувається в результаті застосування діяльнісного підходу, особливо під час вивчення математики. Навчальними програмами передбачається внесок предметів цього циклу у формування зазначеної компетентності. Однак, як показує практика у значної кількості учнів недостатньо сформовані елементарні вміння й навички технічної підготовки.

Особливої уваги заслуговують форми роботи й види діяльності учнів, що відіграють важливу роль у формуванні практичної компетентності. Перш за все, це прикладна спрямованість шкільного курсу математики. При вивченні будь-якої теми вчитель повинен звертати увагу на:

1) реалізацію міжпредметних зв'язків;

2) розширення кругозору шляхом ознайомлення учнів із початками економіки, екології;

3) складання й розв'язування задач на місцевому матеріалі;

4) складання математичних моделей прикладних задач при вивченні систем рівнянь і нерівностей;

5) розв'язування задач з елементами дослідження та ін.

Більші можливості для розв'язання вказаних завдань має вчитель у спеціалізованих класах і спецшколах з поглибленим вивченням природничо-математичних дисциплін. При роботі в інших класах вивчати ці питання більш глибоко вчитель має змогу на факультативних заняттях, шляхом індивідуальної роботи, довгострокових завдань тощо.

Одним із важливих умінь учнів є перенесення знань, умінь і досвіду в нові умови. Це можливо, якщо вчитель:

1) виділяє провідні знання;

2) цілеспрямовано працює над усвідомленням учнями суттєвих ознак кожного з визначених провідних (базових) понять;

3) виховує в учнів гнучкість мислення - здатність швидко й легко переходити від одного класу явищ до іншого, далекого за змістом;

4) формує здібності до оцінки (учить оцінювальні дії проводити не тільки при завершенні роботи, а й по ходу її);

5) учить передбачати результати виконуваних дій;

6) включає до системи завдань задачі з виробничо-технічним змістом, винахідницькі та експериментальні задачі та ін. [5].

Наприклад, інструментарієм розв'язання задач із будь-якої сфери діяльності людини є рівняння, нерівності та їх системи з урахуванням особливостей явищ чи процесів, математичними моделями яких вони є. Підготовка до такої діяльності проводиться, починаючи з початкових класів, де учнів знайомлять із розв'язуванням текстових задач методом рівнянь. Під час вивчення курсу математики в 5-11 класах учні майже на кожному уроці будуть використовувати алгебраїчний метод (метод рівнянь). Провідними вміннями (на рівні неповної середньої школи) є:

1) схематичне зображення умови задачі;

2) формулювання задачі за схематичним зображенням умови;

3) складання виразу для знаходження невідомого за умовою задачі;

4) формулювання умови задачі за поданим виразом;

5) геометричне зображення множини розв'язків задачі та ін.

Наприклад, у 5 - 6 класах учням доцільно пропонувати завдання такого характеру:

1) Користуючись схематичними зображеннями (рис. 1 а, б), сформулювати задачу: