Модель формування емоційної культури майбутніх учителів засобами образотворчого мистецтва у процесі професійно-педагогічної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель формування емоційної культури майбутніх учителів засобами образотворчого мистецтва у процесі професійно-педагогічної підготовки

Т.В. Стас

У статті представлено модель формування емоційної культури майбутніх вчителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва, основними складовими якої є: мета, принципи, на яких має будуватись навчально-пізнавальна діяльність студентів, комплекс педагогічних умов, що сприятимуть ефективності процесу формування емоційної культури майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва, етапи формування емоційної культури, методи навчання, результат процесу формування емоційної культури.

Ключові слова: модель формування емоційної культури майбутніх вчителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва, майбутній учитель початкової школи, емоційна культура, компоненти, методи, етапи, принципи, педагогічні умови.

школа емоційний образотворчий мистецтво

Серед пріоритетних напрямів сучасної педагогічної науки вагоме місце посідає дослідження широкого кола питань культурологічної підготовки майбутнього фахівця, зокрема формування емоційної культури майбутнього вчителя засобами образотворчого мистецтва. Необхідність урахування емоцій у процесі навчання і виховання підкреслювали ще Я. Коменський, Дистерверг, К. Ушинський, А. Макаренко, Сухомлинський та ін.

Різні аспекти проблеми впливу емоцій на розвиток, поведінку і діяльність людини розглядались багатьма вченими при аналізі теоретико-методологічних основ сфери почуттів людини (Л. Виготський, В. Вілюнас, О. Лєонтьєв, С. Рубінштейн, П. Симонов), специфіки діяльності (В. Давидов, О. Дашкевич, Н. Рейнвальд), свідомості (Б. Ананьєв, Л. Божович, С. Рубінштейн), спілкування (О. Бодальов, Н. Віт, О. Лєонтьєв, Петровський), потребово-мотиваційної сфери (В. Вілюнас, Б. Додонов, О. Лєонтьєв, П. Симонов), мовлення (І. Васильєв, Л. Виготський, В. Поплужний, О. Тихомиров), пам'яті (О. Громова, Я. Рейковський, Рубінштейн), сприйняття і уваги (Я. Рейковський та ін.).

Питання розвитку емоційної сфери особистості знайшли відбиття у працях А. Валона, Сухомлинського, П. Якобсона, Я. Неверовича, Запорожця та ін. Проблема виховання почуттів у дітей різного віку представлена також у низці дисертаційних досліджень. Так, проблема виховання у дітей емоційно позитивного ставлення до дошкільного закладу вивчалась А. Колеснік (1994 р.). Особливості виховання емоційно-позитивного ставлення підлітків до навчання досліджувала І. Бартєнева (2000 р.). Особливості розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку в різних соціальних умовах виховання розглядала І. Сопрун (2000 р.).

У сучасних дослідженнях учених В. Нагаєва, Поплужного, Г. Потилико, Л. Сбитнєвої, В. Семке, В. Сухомлинського, М. Телешевської, М. Яновської та інших увага акцентується на вихованні емоцій і формуванні емоційної сфери особистості.

Формування емоційної культури відбувається від народження протягом всього життя людини. Найбільш сензитивними у цьому відношенні є періоди навчання, що особливо підкреслюється у працях І. Беха, О. Киричука, О. Кононко, В. Котирло, Я. Неверович, М. Шпак. Характерними рисами студентства є емоційна вразливість, підвищена емпатія, комунікабельність, прагнення до обміну естетичними враженнями, щирість почуттів. Питання урахування особливостей емоційного розвитку у процесі навчання досліджують Н Бібік, Бутенко, В.Киричок, Б.Кобзар, Я. Коломинський, О. Кононко, Н.Кудикіна, Н. Лейтес, С. Мельничук, О. Савченко, Н. Сакуліна, Л. Скиданова, Л. Хомич, К. Чорна та ін.

Особлива роль у формуванні емоційної культури учнів належить вчителеві. Саме на нього покладається важливе завдання виховання культури естетичного сприйняття, уведення їх у світ емоційного сприйняття, творчості. Ті чи інші аспекти цієї проблеми висвітлюються у дисертаційних дослідженнях І. Аннєнкової, Батракової, Т. Васецької, І. Головської, І. Могилей, Н. Павленко, Л. Соколової, Л. Страхової, Л. Хомич, М. Шпак, В. Ямницького та ін.

Практика засвідчує наявність протиріччя між необхідністю досягнення найвищих результатів і самореалізації людини в майбутній професійній діяльності та відсутністю відповідних передумов для цього в системі професійної підготовки. Реалізація цілісної системи професійної підготовки вчителів початкової школи вимагає вирішення широкого кола культурологічних, загально-естетичних питань. Тому у процесі підготовки майбутнього професіонала слід звернути увагу на впровадження сучасних наукових досягнень, що забезпечували б усебічний розвиток і професійне становлення особистості.

Разом з тим, не зважаючи на значний науковий доробок означеної проблеми, аналіз шкільної практики вказує на відсутність належного розуміння пріоритетності розвитку емоційної сфери студентів, недооцінку можливостей предметів естетичного циклу у формуванні емоційної культури, що у більшій мірі обумовлюється низьким рівнем підготовки вчителя до даної діяльності.

Мета статті: представити модель формування емоційної культури майбутніх вчителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва.

Так, модель емоційної культури майбутнього вчителя початкової школи являє собою розумову конструкцію, що відбиває її ідеальний образ, і містить ціннісні, особистісні й діяльнісні характеристики.

Отже, теоретичний аналіз проблеми формування емоційної культури майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва дозволяє нам, застосовуючи системний підхід до організації процесу її формування, побудувати її модель.

Під моделлю розуміється штучно створене явище (предмет, процес, ситуація і т.п.), аналогічне іншому явищу (предмету, процесу, ситуації тощо), яке виступає як аналог об'єктів дослідження, тобто вони схожі з останніми, але не тотожні їм [2].

Так, у результаті дослідження встановлено, що професійна підготовка студентів у сучасних умовах не може в повному обсязі вирішити завдання формування їхньої емоційної культури як частини професійно- педагогічної культури, як структурного елемента загальної духовної культури особистості.

Основні складові цієї моделі: мета, принципи, на яких має будуватись навчально-пізнавальна діяльність студентів, комплекс педагогічних умов, що сприятимуть ефективності процесу формування емоційної культури майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва, етапи формування емоційної культури, методи навчання, результат процесу формування емоційної культури.

Так, мета полягає у формуванні емоційної культури майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва.

Навчально-пізнавальна діяльність студентів сприятиме формуванню емоційної культури, якщо буде організована з урахуванням таких принципів: принцип включення особистості до гуманістично орієнтованої й особистісно значущої діяльності; принцип формування творчої особистості; принцип установлення гуманних стосунків між учасниками навчально-виховного процесу; принцип вибору оптимальної системи методів формування емоційної культури з урахуванням індивідуальних особливостей особистості.

Педагогічними умовами, що забезпечують ефективність процесу формування емоційної культури, є: забезпечення емоційно-вольової регуляції змісту навчальної діяльності; застосування творчих проектів як складової емоційного відгуку; застосування системи навчальних і творчих завдань, інтерактивних методів і прийомів, активних форм організації практичної діяльності студентів на заняттях з образотворчого мистецтва; посилення емоційного аспекту у викладанні дисциплін образотворчого мистецтва.

Під змістом ми розуміємо систему психолого-педагогічних знань, умінь і навичок, що складають основу когнітивно-пізнавального, мотиваційно-цінного, практико-поведінкового, рефлексивно-прогностичного, емоційно-почуттєвого компонентів формування емоційної культури майбутнього вчителя початкової школи.

Враховуючи науковий підхід І. Беха, згідно з яким «принципи виховання стають дієвими, якщо вони покладені в основу того чи іншого виховного методу», були визначені наступні методи виховання емоційної культури:

- методи формування свідомості: роз'яснення конкретних загальноприйнятих правил поведінки, правил соціально прийнятних способів прояву емоцій; бесіди про емоції і їх місце у житті людини, про особливості емоційної сфери окремої особистості, про соціально прийнятні схвалювані та неприйнятні і не схвалювані способи прояву емоцій, адекватність і неадекватність дій і вчинків, бесіди про роль емоційної культури у встановленні гармонійних взаємин;

- методи стимулювання діяльності та поведінки: оцінка дорослого, оцінка однолітків, схвалення прояву емоцій соціально прийнятними способами і утримання від участі в конфліктах або агресивних дій; заохочення до спостереження за власними емоціями і настроями та за емоційними станами, емоціями і настроями оточуючих людей, до розв'язання проблемної ситуації, до виконання творчих завдань сумісно із іншими;

- методи формування соціально прийнятної поведінки: показ і пояснення соціально схвалюваних способів прояву емоцій, прийомів емоційної саморегуляції (ког- нітивна і моторна саморегуляція), приклад дій, вчинків, поведінки, емоційного реагування дорослих, однолітків, літературних героїв, героїв сюжетних картинок, вправляння у проявах емоцій соціально прийнятними, схвалюваними способами [1, с. 23].

Емоційна культура як якість особистості складається з таких компонентів: когнітивно-шзнавальний, мотиваційно-цінний, практико-поведінковий, рефлексивно-прогностичний, емоційно-почуттєвий компоненти.

Компоненти емоційної культури взаємопов'язані і взаємно впливають один на одного: когнітивно-пізнавальний компонент є основою, що сприяє розвитку мотиваційно-ціннісного, практико-поведінкового, емоційно-почуттєвого, рефлексивно-прогностичного компонентів.

Мотиваційно-ціннісний компонент виступає головним спонукачем діяльності особистості, у процесі якої отримують розвиток її емоції, вміння, навички, чим обумовлений вплив практико-поведінкового компоненту на емоційно-почуттєвий і рефлексивно-прогностичний компоненти.

Отже, реалізація розробленої моделі позитивно вплинула на формування емоційної культури майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва, стимулювала процес оволодіння ними необхідним обсягом знань і вмінь.

Література

1. Бех І.Д Цінності як ядро особистості / І.Д Бех // Цінності освіти і виховання: науково-методичний збірник; за заг. ред. О.В. Сухомлинської. - К., 1997. - С. 23.

2. Лурия А.Р. Объективное исследование динамики семантических систем / А.Р. Лурия, О. С. Виноградова // Семантическая структура слова. Психолингвистические исследования. - М. : Наука, 1971. - С. 18-23.

Размещено на Allbest.ru