Використання особистісно-орієнтованого підходу для формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання особистісно-орієнтованого підходу для формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я

Українське суспільство приділяє увагу формуванню духовної особистості, залученню її до загальнолюдських цінностей, саморозвитку та самореалізації в конкретній діяльності. Цьому важливому напрямку сприяє державна політика в галузі освіти та виховання студентської молоді. У Законі України «Про вищу освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), Національній доктрині розвитку освіти у XXI столітті; Указі Президента від 24 листопада 2005 р. «Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства» зазначено, що важливою умовою модернізації освіти й виховання є розвиток духовності, становлення особистості професіонала, коли професія стає важливою умовою самовизначення індивіда. Оволодіння професією вимагає від майбутніх фахівців значної перебудови самосвідомості, переходу від власне навчання до професійного самовизначення в реальних умовах трудової діяльності. Тому, особливої актуальності набуває проблема формування духовних цінностей у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів, створення відповідного освітньо-виховного середовища, де мають цінність людина, розвиток її творчого потенціалу, прояв гуманності, розумової активності.

Тому метою статті є теоретичне обґрунтування використання особистісно-орієнтованого підходу для формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки.

Завдання:

1. Визначити основні чинники у формуванні духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки.

2. Розглянути переваги використання особистісно-орієнтованого підходу для формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки.

У цій статті ми продовжуємо теоретичний аналіз процесу формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки.

Важливим чинником у формуванні духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я є навчальний процес як стрижень формування соціально-професійних і духовно-етичних якостей. Навчальний процес дає знання, уміння, навички професійної діяльності, також він є основою духовного становлення особистості при використанні особистісно орієнтованого підходу. Інший важливий чинник, який сприяє духовному становленню й формуванню духовних цінностей, є мотивація майбутніх фахівців в етично-гуманістичному розвитку, у вихованні й формуванні якостей духовної людини. Це сприяє самовдосконаленню особистості, до якого входить самоосвіта, самовиховання й самореалізація. Тому процес професійної підготовки майбутніх фахівців повинен бути орієнтований на духовне й етичне оновлення особистості, на розвиток внутрішньої свободи, почуття достоїнства, самоповаги. Система цінностей, якою керується фахівець, формується у вищому навчальному закладі на основі отриманих знань і сформованих переконань. Головна й особлива роль у цьому належить викладачу. Від його діяльності залежить можливість реалізації сутнісних сил людини, ступінь її свободи, етичного самовдосконалення, особистого розвитку, рух до духовності та духовних цінностей. Рівень професійно - творчого, духовного потенціалу вченого-викладача впливає на розвиток духовності та духовних цінностей студентів, удосконалення їх у навчальній і професійній підготовці, можливості самореалізації. Діяльність викладача - це частина навчально-виховного процесу вищого навчального закладу. Методологічні аспекти цієї проблеми знаходимо в працях Б. Ананьева, Л. Божовича, О. Леонтьева, В. М'ясищева та ін. [1; 3; 4; 5]. Викладач повинен мати широкий кругозір, ерудицію, погляди та переконання, працездатність, установку на творчість, усвідомлення духовної значущості свого впливу на особистість студента, потребу у професійній самоосвіті, самореалізації, компетентність та ін. І ці якості повинні підкріплюватися духовністю, громадянською позицією. Тільки духовність об'єднує складники особистості викладача. Духовність викладача стає його специфічним засобом діяльності, спілкування. Традиційно навчальний процес у вищому навчальному закладі спирається на інтелектуальний контакт викладача зі студентами, тобто домінує суб'єкт-об'єктна парадигма, при якій переважання управління шкодить самоорганізації, саморегуляції. При особисто орієнтованому підході, який центрований на студентові, створюються суб'єкт-суб'єктні взаємини, що сприяє духовному розвитку, самореалізації й самоутвердженню особистості. Цей підхід побудований на партнерстві, взаємній повазі, рівних позиціях викладачів і студентів, і це впливає на співпрацю та самоврядування, принцип самореалізації й самовираження, розвиток творчого стилю діяльності. Таким чином, викладач реалізує такі важливі функції, як: стимулююча, розкриваюча (здібності, внутрішній потенціал), підкріплююча, підтримуюча розвиток у певному напрямку, контролююча.

Навчально-виховний процес вищого навчального закладу повинен сприяти духовному становленню особистості та формуванню духовних цінностей лише в умовах взаємоповаги, довіри, об'єктивності, вірі в розвивальні потенційні можливості студентів. Тому особистісно орієнтований підхід має певні відмінності від традиційного підходу до навчання: формує взаємини співучасті, співтворчості, двоплановість спілкування (індивідуальну й з аудиторією, автентичність, тобто природність поведінки, спільну комунікацію, духовно-творчі взаємини між учасниками навчального процесу тощо)

діалоговий навчання пізнавальний студент

Основні відмінності особистісно орієнтованого підходу від традиційного

Наші погляди щодо переваг особистісно орієнтованого підходу із зіставлення збігаються з поглядами І. Беха [2]. Так, особистісно орієнтований підхід сприяє розвитку особистості, тому що людина усвідомлює себе як особистість і відчуває відповідальність за свої дії. Але це можливо, якщо до студента виявляється поважливе й доброзичливе ставлення викладачів. Згідно з традиційним підходом, до студентів ставляться без справжнього інтересу та поваги, досягнення певних виховних цілей не помічається, будь-яка похибка викликає яскраве виражене незадоволення. Традиційний підхід не враховує конструктивне використання природної потреби позитивного ставлення викладачів до студентів, для заохочення розвитку задатків і здібностей, але навпаки пригноблюють прагнення й можливість самореалізації. Такий підхід викликає протест у студентів проти викладачів, процесу навчання, професії й навчального закладу. Особистісно орієнтований підхід виключає будь-який протест проти викладачів, тому що студент у цьому випадку прагне заслужити заохочення від викладачів. Тому особистісно орієнтований підхід посилює потребу в повазі та схваленні викладачем. Студент прагне до реалізації своєї сутності й це дає можливість виходити за межі своїх актуальних, наявних можливостей. Процес професійної підготовки при особистісно орієнтованому підході має напрямок на духовні цінності, що заперечує спрямованості на цінності соціальних досягнень і володіння. Цінності соціальних досягнень стають перепоною для особистісного розвитку, створюють тривожні настрої, викликають невпевненість у собі, руйнують моральні межі.

Так, альтернативою традиційного підходу процесу професійної підготовки майбутніх фахівців з основ здоров'я має стати особистісно орієнтований підхід. Саме цей підхід забезпечить студенту право на свободу вибору ціннісної позиції, на цінність людського духу й цінність життя взагалі. Особистісно орієнтований підхід формує ставлення до людини як найвищої цінності, навколо якої ґрунтуються всі цінності. Так, добро стає сутнісним визначенням людини, а знання стають засобом для розвитку її духовності. Навчання при особистісно-орієнтованому підході має забезпечити розвиток такого рівня свідомості, який би спрямував студентів до самопізнання й самоактивності, до побудови власного духовного життя. Тому в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців з основ здоров'я треба створювати такі ситуації, у яких стосунки зі студентами будуються на врахуванні їхньої гідності й права бути особистістю. Це, у свою чергу, забезпечує право студента висловлювати свої думки, впливати на судження викладачів про нього. При традиційному підході до процесу професійної підготовки здійснюється знищення всього того, що є волею й свободою студентів. Так, моделювання ситуацій вільної, творчої співпраці стає альтернативою традиційним педагогічним заходам. Особистісно орієнтований підхід виключає директивний вплив на особистість, який діє завдяки реактивними, адаптивними виховними засобами. Навпаки, моделювання ситуації включає в дію й використовує психологічні механізми для навчання й виховання, які розраховані на максимальне залучення особистості. Студент намагається повністю активізувати вищий рівень своєї самосвідомості для самостійного пошуку й реалізації рішень у своїх діях, нових форм поведінки та взаємодії в міжособистісних стосунках. Тому одна із функцій викладача в цій ситуації полягає в тому, щоб спрямувати студента до гуманності в міжособистісних і професійних стосунках. Студент, постійно проявляючи цю здібність, повністю залучається до процесу формування й становлення самого себе, набуває власної відповідальної свободи. Так він морально самовиховується.

Саме особистісно орієнтований підхід надає можливість студенту краще відчувати себе як особистість. Співпраця між викладачем і студентом проходить у єдиному емоційно-чуттєвому просторі, який запобігає психічному напруженню як результату переживання небезпеки від директивного впливу. Студент розуміє й відчуває, що співпраця з викладачем відкриває для нього нові можливості щодо емоційних вражень, спілкування, набуття нових знань, прояву творчості. Особистісно орієнтований підхід змушує студента самостійно ухвалювати рішення й поводитися згідно з ним. Якщо студентів навчили лише спостерігати й слухати, то вони стають соціально пасивними, безпорадними перед труднощами. При особистісно орієнтованому підході відбувається розширення свідомості студентів, що є дієвим виховним чинником. Студенти психічно зростають, у них починають проявлятися приховані потенційні можливості, які не є безмежними. Ці можливості проявляються вибірково, поступово у творчій діяльності та поведінковій реалізації. Тому викладач у процесі співпраці не повинен насильно змушувати студентів проти їх волі здійснювати вчинки, які даються їм з певними труднощами, але й пасивно не погоджуватися з такою позицією. Викладач повинен використовувати такі виховні впливи, які б спричинювали в студентів внутрішню боротьбу доти, доки вони самі подолають труднощі й проблеми. Самостійність прийняття рішення викликає в студентів прояв власних позитивних почуттів, які приносять задоволення як певну самовинагороду за здійснене. Формування духовних цінностей у процесі професійної підготовки завдяки навчанню й вихованню при використанні особистісно орієнтованого підходу повинно визначатися науковими розуміннями внутрішніх закономірностей розвитку особистості в онтогенезі. Тому що традиційні методи змушують студентів до підкорення, а не до вільних і свідомих дій. Підсумовуючи наші дослідження, визначаємо, що саме студентський вік є важливим періодом з формування духовних цінностей, тобто цей вік є «сензитивним» для духовного становлення особистості й засвоєння духовних цінностей. Починаючи з підліткового віку, людина прагне до самостійного дорослого життя, усвідомлює свою відповідальність за свої дії й рішення, намагається реалізувати себе в різних сферах. Для цього віку природним є особистісне й соціальне самовизначення, пошук шляхів самореалізації й визначення свого місця в житті.

Тому навчання й професійна підготовка є одним зі шляхів для самовизначення й сферою для самореалізації. Саме на основі навчальної діяльності в процесі професійної підготовки виникає можливість формування духовних цінностей. У процесі навчання змінюються розумова активність, а це, у свою чергу, впливає на те, що людина починає розуміти себе, навколишнє буття. Це - пошук істини, людина виходить за власні межі й межі навколишнього буття. Цей пошук істини здійснюється на основі теоретичних знань і теоретичного мислення. Теоретичні знання сприяють засвоєнню багатству культури й науки, духовному зростанню й оновленню особистості. Але це буде відбуватися, якщо є смисл у навчальній діяльності, тобто особистість спрямована на навчання й професійну діяльність, іншими словами, є мотивація до майбутньої професії й до потрібних для цього знань. Від професійної спрямованості залежить ставлення студентів до майбутньої професії, навчальної діяльності, знань. А це утворює мотиваційну сферу навчальної діяльності, до якої входять: мотиви, потреби, цілі, інтереси та ін. Тому ефективне навчання буде відбуватися за самостійно сформованими цілями або вибраними й прийнятими за допомогою викладача. Так, у процесі навчання студент буде прагнути досягти власних цілей, виходячи зі своїх інтересів і потреб: самовдосконалення, самореалізації, визнання, схвалення.

Усе це можливо при особистісно орієнтованому підході в навчанні. Особливо важливо для нашого дослідження те, що саме при такому підході здійснюється формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я повною мірою, тобто формування ціннісного ставлення до своєї професії й знань, прояв творчості й гуманності.

Тому замість традиційного підходу до процесу професійної підготовки майбутніх фахівців з основ здоров'я повинен бути використаний особистісно орієнтований підхід, при якому забезпечується право студента на свободу вибору в духовному просторі. У студента формується ставлення до людини як найвищої цінності. Саме при особистісно орієнтованому підході в центрі перебуває майбутній фахівець з його мотивами, цілями, інтересами, потребами та ін. При особистісно орієнтованому підході кожний студент формує власну мету й загальну з іншими студентами. Функція викладача стає координуючою. Така співпраця активізує потенційні можливості кожного майбутнього фахівця з основ здоров'я. Активізація потенційних можливостей студентів сприяє активній їх самореалізації. Самореалізація в процесі професійної підготовки повинна здійснюватися таким чином, щоб було витягання й вичерпування особистісного потенціалу в напрямку активного пошуку істини, добра й краси. Так, у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців з основ здоров'я будуть формуватися система соціально-професійних якостей, духовних цінностей, глибоких переконань, світоглядних позицій.

Усе це формується через навчальну діяльність, тобто через творче засвоєння знань, етичних цінностей, практичну реалізацію ідеального уявлення про освіту, почуття справедливості, прагнення до краси. Це повинен бути активний процес навчальної діяльності, який відбувається залежно від готовності сприймати й реалізувати цінності. Активний навчальний процес включає спільну діяльність студентів і викладачів, творчу співпрацю студентів між собою. Творча активність, яка відбувається через розвиток і зміну взаємин у спільній діяльності студентів і викладачів, сприяє духовному розвитку й формуванню духовних цінностей особистості [6; 7; 8; 9; 10]. Так, у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців з основ здоров'я необхідно реалізувати певні педагогічні умови, завдяки яким навчально-виховний процес з урахуванням психологічних особливостей і здібностей особистості студентського віку сприяв духовному становленню та формуванню духовних цінностей.

Отже, на основі теоретичного огляду наукової літератури ми прийшли до наступних висновків:

1. Визначили, що до основних чинників у формуванні духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я є: навчальний процес як стрижень формування соціально-професійних і духовно - етичних якостей; мотивація майбутніх фахівців в етично-гуманістичному розвитку, у вихованні й формуванні якостей духовної людини; рівень професійно-творчого, духовного потенціалу вченого - викладача.

2. Теоретичний аналіз наукової літератури довів, що особистісно орієнтований підхід має переваги порівняно з традиційним підходом. Саме при особисто орієнтованому підході, який центрований на студентові, створюються суб'єкт-суб'єктні взаємини, що сприяє духовному розвитку, самореалізації й самоутвердженню особистості. Цей підхід побудований на партнерстві, взаємній повазі, рівних позиціях викладачів і студентів, і це впливає на співпрацю та самоврядування, принцип самореалізації й самовираження, розвиток творчого стилю діяльності.

Література

діалоговий навчання пізнавальний студент

1. Ананьев Б.Г. Избр. психол. тр.: в 2 т. / Б.Г. Ананьев. - М.: Педагогика, 1980. - Т. 2. - 1980. - 213 с.

2. Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. / І. Д. Бех. - К.: Либідь, 2003. - - Кн. 1. - 2003. - 280 с.

3. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности / Л.И. Божович. - М.: Междунар. пед. акад., 1996. - 212 с.

4. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. - М.: Политиздат, 1977. - 304 с.

5. Мясищев В.Н. Психология отношений: избр. психол. тр. / В.Н. Мясищев. - Воронеж: Ин-т практ. психологии: МОДЭК, 1995. - 356 с.

6. Guilford J.P. Creative talents: Their nature, user and development / J.P. Guilford. - Buffalo, N.Y.: Bearly Limsted, 1986. - 326 p.

7. Guilford J.P. The nature of human intelligence / J.P. Guilford. - N.Y.: Mc-Gaw Hill, 1967. - 164 p.

8. Sternberg R. General intellectual ability / R. Sternberg // Human abilities by R Sternberg. - 1985. - P. 5 - 31.

9. Torrance E.P. Guiding creative talent - Englewood Cloffs / E.P. Torrance. - N.Y.: Prentice-Hall, 1962. - 306 p.

10. Torrance E.P. Scientific views of creativity and factors affecting its growth. Daedalus: Creativity and Learning / E.P. Torrance. - N.Y.; Prentice-Hall, 1965. - P. 663 - 679.

Размещено на Allbest.ru