Створення поля креативності обдарованої дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.091.212/3

СТВОРЕННЯ ПОЛЯ КРЕАТИВНОСТІ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

Лариса Миколаївна Кульбаба,

учитель навчально-виховного комплексу № 9, м. Хмельницький, Україна

В статье характеризуются концептуальные принципы поля креативности; возможности создания поля методами современных педагогических технологий; функционирование поля креативности базируется на положениях теории актуалокреативогенеза; поступательному развитию одаренного ребенка способствует ситуация развивающего дискомфорта, как способ развития интеллектуальных и волевых качеств личности.

Ключевые слова: базовые технологии, поле креативности, концептуальные принципы и составляющие компоненты поля креативности, актуалокреативогенез, методы активизации одаренности, ситуация развивающего дискомфорта.

концептуальний креативність педагогічний технологія

А conceptual framework for the area of creativity is characterized in the article; the possibilities of creating the area by methods of modern pedagogical technologies; functioning of the area of creativity is based on the statements of the theory actual-creative-genesis; progressive development of the gifted child contributes to the situation of developing discomfort, as a way of developing the intellectual and volitional qualities of the person.

Key words: basic technologies, the area of creativity, conceptual principles and components of the area of creativity, aktualokreativogenez, methods of activization of giftedness, the situation of developing discomfort.

Проект «Обдарована дитина» було запроваджено в Україні Державною національною програмою «Освіта» (Україна ХХІ), підкріплений указами Президента України та Кабінету Міністрів України. У цих документах вказано, що розвиток обдарованих дітей - це пріоритетне завдання для українського освітнього простору.

Відповідно до вимог Державної програми у більшості загальноосвітніх навчальних закладах були розроблені відповідні місцеві програми та проекти, що охопили ланки навчально-виховного процесу. Виконання завдань з виявлення та всебічного розвитку дітей потребують долучення до цього процесу вчителів предметних дисциплін.

Робота з обдарованими дітьми спирається на ґрунтовні розробки як у психології, так і у педагогіці. До них можна віднести праці прогресивних російських педагогів П. Каптерєва, О. Острогорського, Ф. Матвєєва, Н. Булигіна, які обґрунтували ідеї про недопустимість «вирівнювання» здібностей та про необхідність враховувати сформовані схильності обдарованої дитини, пристосувати до них тип навчання. Таке завдання має стояти перед кожним учителем, на кожному етапі його діяльності.

Американські психологи Іллінойського університету під керівництвом М. Кар необов'язковим атрибутом обдарованої дитини вбачають креативність. Ця риса створює умови для інтелектуального розвитку дитини, забезпечує підґрунтя для творчої продуктивності. Над проблемами креативності працюють такі психологи: Е. П. Торренс, Дж. Рензуллі, Б. Теплов, В. Шадриков, А. Матюшкін, Я. Пономарьов, Д. Богоявленська, М. Гнатко та інші. Вчені стверджують, що розвиток обдарованості заснований на взаємозв'язку трьох складових: 1) інтелекту вище середнього рівня; 2) креативності; 3) прихильності до проблемних завдань.

Сучасні психологія та педагогіка створили теоретичну базу для виявлення, розвитку і вдосконалення юних обдарувань. Проте між роботою сучасного вчи- теля-практика і наукою існує велика прірва. Особливо це відчувається у діяльності вчителів предметних циклів. Залучення цієї категорії до розвитку обдарованої дитини буде означати переведення сподівань цієї дитини у площину реалізації її творчого потенціалу. Узагальнення педагогічного досвіду є фрагментарним. Ця стаття буде цікавою для тих, хто починає працювати з обдарованими дітьми і прагне організувати та систематизувати власну діяльність у співдружності з учнями. Особливо вона буде цікавою для вчителів історії. Більшість прикладів використано з педагогічної практики вчителів цього предмету. Розвиток обдарованої дитини можна реалізувати, якщо діяльність суб'єктів процесу навчання, вчителя та учня поєднати в одному креативному полі. З цією метою потрібно поєднати концептуальні засади креативності, педагогічні технології, психологію вікових особливостей.

Професійну діяльність з обдарованими дітьми ми перенесли у поле креативності, тобто створили психолого-дидактичні умови для прояву і розвитку творчого потенціалу дитини з метою реалізації її власної індивідуальності на всіх етапах навчального процесу.

Концептуальними засадами створення «поля креативності» вважаємо:

Процес навчання повинен будуватись на основі аксіоми: кожна дитина від народження має творчий потенціал, що розвивається у процесі її дорослішання.

Мотиваційна напруженість - інтенсивна пошукова активність, інтелектуальна активність, що впливає на перехід від однієї стадії творчого процесу до іншої під час розв'язання творчого завдання.

Суб'єкт-суб'єктна взаємодія - презентація індивідуальності іншому.

Система пізнавальних засобів, формування вмінь та навичок є показниками обдарованості та проявляються в оригінальній діяльності.

Більш ефективними прийомами розвитку креативності є ті, в основі яких міститься розвиток особистості дитини, тобто особистісно орієнтоване навчання.

Особистість характеризується здатністю проявляти творчі сутність і потенціал. Цілі і завдання виховання та навчання повинні стимулювати розвиток творчого потенціалу дітей.

На нашу думку, створити поле креативності означає досягти перетворення потенційної (природженої) творчої активності на актуальну (набуту) творчу активність.

Складовими «поля креативності» вважаємо:

Підсистема «Я - учитель», що створює умови поля креативності, використовуючи різні педагогічні технології.

Підсистема «Я - учень», де активна особистість у полі креативності здатна реалізувати технології та розвивати творчу особистість, вступати у взаємодію з учасниками навчально-виховного процесу.

Як функціонує запропонована педагогічна система у полі креативності?

Створити це поле стає можливо, використовуючи поняття «актуалокреативогенез» (АКГ). Результати дослідження засвідчили, що АКГ має три основні періоди: 1) дошкільний (3-7 років); 2) шкільний (7-17 років); 3) постшкільний вік (17-20 років і більше).

Шкільний період містить такі фази: «наслідувальна» (вік 7-12 років), «ідентифікаційна» (вік 12-15 років), «індивідуаційна» (вік 15-17 років). Відповідно до кожного періоду розвитку творчих здібностей учитель має обирати педагогічні технології, вибудовувати власне поле креативного розвитку дитини.

Учитель розпочинає створювати поле креативності під час уроку. На нашу думку, сучасний урок - це один із головних компонентів поля креативності. Він допомагає виявити обдарованість дитини, дозволяє розвинути її. Такий урок неможливий без інформативної насиченості, проблемного підходу, діалогічного поля, динамічного руху, чіткої педагогічної технології.

Першим кроком до створення простору творчості є ґрунтовні базові знання. В основу формування поля креативності в усіх періодах АКГ ми покладаємо технологію повного засвоєння матеріалу шляхом інтенсифікації навчального процесу на основі схемо-знакових моделей. Застосування цієї технології дозволяє швидкими темпами вивчати матеріал, навчати дітей від простого до складного, досягати безконфліктності, гласності, творчої перспективи у навчанні. По суті, в технології наявні дві опорні моделі: перша - загальна (для всього класу), друга - індивідуальна (для кожного учня). На уроках використовуються такі форми організації навчального процесу, як індивідуальна, командна, групова, робота в парах, робота консультантів.

Технологія повного засвоєння матеріалу шляхом інтенсифікації навчального процесу на основі схемо-знакових моделей модернізована відповідно до завдань створення поля креативного навчання з метою виявлення і розвитку обдарованості дітей. Враховуючи фази шкільного періоду АКГ, у 5-6 класах оптимальними педагогічними технологіями в полі креативності ми вважаємо адаптивну та ігрову. За допомогою адаптивної технології є можливість організувати активну самостійну діяльність учнів та управляти нею за допомогою опорно-логічних схем. Доцільним для цього періоду є використання дидактичних ігор. В арсеналі вчителя це: уроки-подорожі, уроки-рольові ігри, інтелектуальні ігри тощо. Сучасна педагогічна наука пропонує велику кількість таки ігор: «Замкни ланцюжок», «1+2+4», «Намисто понять», «Показуха», «Ігровий каскад» тощо. Ці ігри мають чітку структуру та передбачають правила гри, завдання, підсумки і оцінювання гри.

У 7-9-х класах, в «ідентифікаційній» фазі АКГ, враховуючи вікові особливості учнів, адаптивна та ігрова технології модернізуються у розширеному полі креативності. На зміну дидактичним іграм запроваджуються інтелектуальні ігри: «Розумники і розумниці», «Що? Де? Коли?», брейн-ринги, рольові ігри тощо.

У цій фазі учнів може зацікавити проектна технологія. Розпочинається робота над створенням перших навчальних проектів з тем «Великі географічні відкриття», «Феномен середньовічної культури», «Рицарський турнір», «Подорож у Середньовіччя», «Визначні битви Національно-визвольної війни» тощо.

Самонавчання, збудження ініціативи, інтересу і особистих уподобань, особистісний і діяльнісний підхід, соціалізація знань, формування загальних та предметних компетентностей - особливості проектної технології гармонійно, що містяться у полі креативного навчання. Робота зі створення проекту має чітку організаційну структуру, містить такі етапи діяльності: виконання, звіт, реалізація та презентація проекту. Завершується проектна діяльність оцінюванням і обов'язковою рефлексією. Проект створює умови для особистісного розвитку обдарованих учнів, одночасно навчає їх співпрацювати з іншими учнями.

Більш успішним власним педагогічним проектом вважаємо розробку для учнів 6-х класів «Історичні досліди на уроках історії». Цей проект можна назвати композицією навчання, розвитку і застосування знань на практиці, отримання історичного досвіду, перенесення власних знань з теоретичної у практичну площину. Подібні проекти дозволяють застосовувати різні методи роботи з обдарованими дітьми:

ТРВЗ (теорія розв'язання винахідницьких завдань) - пропонує певний набір прийомів мислення, кінцевою метою яких є свідоме досягнення стану «осяяння», підказок інтуїції тощо;

ейдетика - технологія формування ейдетичного мислення, в основі якого запам'ятовування інформації через образи, асоціації й відчуття;

проблемні питання;

побудова гіпотез -- учні висувають власні гіпотези щодо розв'язання наукового завдання, роблять припущення, що можуть стати темою їх дослідження;

«інформаційно-пізнавальна суперечність» - характерна особливість цього прийому полягає в тому, що елементами є істинні, але, на перший погляд, суперечливі судження.

«незавершене рішення» -- за його допомогою можна визначити рівень пізнавальної активності.

Оптимальною технологією навчання для обдарованих дітей більшість вчителів вважають інтерактивне навчання. Це добре відомі вправи: «Мозковий штурм», «Навчаючись -- вчусь», «Ажурна пилка», «Займи позицію», «Гроно», «Береги очікування», робота в парах, робота в групах, різноманітні рефлекторні вправи тощо.

Відповідно до теорії АКГ у старшій ланці школи розгортається процес набуття самостійного актуального креативного статусу. Технології повного засвоєння матеріалу (проектну, інтерактивну, проблемне навчання, лекційно-семінарську, осмислювально-концентрованого навчання (ОКН)) сміливо можна віднести до поля креативності в «індивідуаційній» фазі АКГ.

Суттєвим доповненням до запропонованої системи є методи креативного навчання: фокальних об'єктів, часових обмежень, швидкісного ескізування, вигадок, «Як би..», «Мозковий штурм» (А. Осборна), синектики (Дж. Гордона), питань, нейролінгвістичного програмування (НЛП).

Серед практичних методів на навчальних заняттях значущими є творчі роботи, проблемно-ситуативні завдання та написання есе. Теми для робіт формулюються таким чином, щоб вони набули характер морально-етичної, суспільно-політичної чи наукової проблеми, яку необхідно розв'язати учням, користуючись різними мисленнєвими операціями. Подібні методи та прийоми сприяють створенню ситуації розвивального дискомфорту.

Ситуація розвивального дискомфорту -- спосіб розвитку інтелектуальних і вольових якостей обдарованої дитини.

Практика засвідчила, що для навчання обдарованих дітей необхідний метод, що враховує їхні специфічні особливості. З одного боку, практично з раннього дитинства і до закінчення ЗНЗ обдаровані діти переживають радість від самого процесу пізнання. З іншого боку, для розвитку обдарованих дітей характерний і руйнівний дискомфорт у відносинах з однолітками і з колективом у цілому, проблеми пристосування до власних емоційних особливостей, надмірна легкість навчання (нудьга), гіперопіка батьків.

Участь у таких важливих заходах, як олімпіади, конференції, конкурси, вимагає від дитини спеціальної психологічної підготовки. Створення ситуації розвивального дискомфорту передбачає формування й розвиток в учнів здібностей та навичок активно діяти в ситуаціях підвищеної складності і/або тимчасової невдачі, що зумовлює появу потреби в подоланні труднощів. Ситуація розвивального дискомфорту припускає створення мікрокризи.

Розвивальна мікрокриза -- ситуація, коли учень починає долати стан високої напруженості, тривоги, паніки і робить активні дії для досягнення потрібного результату. Так накопичується досвід, виробляються відповідні навички. Успішне подолання таких криз, що перетворилося на систему, зумовлює формування вольових якостей особи, особливої життєвої ідеології людини, створення «відчуття переможця». Психологи С. Гроф, Н. Лейтес, Г Сельє, В. Юркевич, які займаються проблемами креативного розвитку обдарованих дітей, виділяють три стадії мікрокризи:

Тривога, напруженість, стан дискомфорту. Дитина (або підліток) усвідомлює ті труднощі, на які їй потрібно реагувати.

Реакція на дискомфорт. Дитина активно й ефективно реагує на дискомфортну ситуацію (у цьому випадку мікрокриза стає такою, що розвиває) або займає пасивну песимістичну позицію, «іде» із ситуації. Тоді криза стає кроком на шляху до руйнування особи.

Післядіїмікрокризи. Накопичення ситуацій розвивального дискомфорту в житті обдарованої дитини зумовлює появу або посилення відчуття переможця, дискомфорт фактично переходить у розвивальний комфорт. Виникає потреба в постійному пошуку й розв'язанні важких завдань. Відбувається самоактуалізація, як природний прояв особи, радість творчості. До такої діалектики в роботі з обдарованими дітьми і потрібно прагнути.

Використовувати ситуацію розвивального дискомфорту можна на основі і в постійному поєднанні з розвивальним комфортом, що є яскравим виразом позитивних емоцій, отриманих від важкої, але цікавої діяльності.

Показником ефективності цього методу є прагнення учня працювати самостійно (самонавчання, саморозвиток повинні стати для нього переважаючим способом руху вперед). На думку В. Юркевича, метод дозволяє:

виробити «відчуття реальності» в обдарованих учнів;

формувати психологічну готовності до подолання негативних і кризових ситуацій;

здобути навички ефективного реагування на ситуації дискомфорту;

розвинути і зміцнити потреби, здатності до прояву ініціативи та схвалення відповідальності за власну діяльність;

формувати «сценарій переможця», що передбачає спрямованість на самоактуалізацію в умовах соціуму і виявляється в активній, оптимістичній творчій діяльності.

Метод розвивального дискомфорту забезпечує можливість навчити обдарованих дітей справлятися не лише зі шкільними задачками, а й із життям, що для них і є найскладнішим.

Отже, створення поля креативності - процес послідовний, у основі якого теорія розвитку дитини відповідно до фаз актуалокреативогенезу. У полі креативності обдарованих дітей мають бути використані прийоми та методи передових освітніх технологій. Адаптація обдарованої дитини до освітнього середовища, при збереженні особистісного розвитку, має позитивні результати при створенні ситуації розвивального дискомфорту.

Таким чином, розуміння психолого-педагогічної проблеми поля креативності дозволяє створити цілісну педагогічну систему. Діяльність вчителів у цьому просторі допомагає виявити обдаровану дитину, ствердитись як особистості, індивідуальності, громадянину, розвинути власні обдарування і досягнути успіху та визнання.

Використані літературні джерела

1. Ворожейкіна О. М. 100 цікавих ідей для проведення уроку / О. М. Ворожейкіна. - Харків: Основа, 2011.

2. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования / В. В. Давыдов. - М.: Просвещение, 1986.

3. Здібності. Обдарованість. Таланти. Система роботи з обдарованими дітьми. - К.: Шкільний світ, 2009.

4. Мойсеюк Н. Педагогика / Н. Мойсеюк. - К.: Наукова думка, 2006.

5. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті // Освіта України. - 2002. - 23 квітня.

6. Обдарована дитина. Відкритий урок. Сайт вчителів початкової школи. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://yrok.at.ua/publ/7-1-0-42

7. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. / О. Пометун, Л. Пироженко. - К.: А.С.К, 2004.

8. Туріщева Л. В. Настільна книга шкільного психолога / Л. В. Туріщева. - Харків: Основа, 2008.

9. Федоров В. Д. Психологічні проблеми юнацького віку: відверта розмова / В. Д. Федоров. - Хмельницький: ОІППО, 2010.

10. Шарко В. Д. Сучасний урок: технологічний аспект / В. Д. Шарко. - К.: Фенікс, 2006.

11. Юркевич В. С. Опыт развития креативности у одаренных детей и подростков/ В. С. Юркевич// Психология науки и образования. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://psyedu.ru/

12. Якиманская И. С. Личностно ориентированное обучение в современной школе / И. С. Якиманская. - М.: Просвещение, 1996.

Размещено на Allbest.ru