Аспекти інтегративного навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітній школі

Постановка проблеми. Розкриття потенційних можливостей людей з особливостями психофізичного розвитку є однією з базових умов їх успішної соціальної інтеграції в суспільне життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ця проблема започаткована в працях Т.Д. Ілляшенко, Н.М. Стадненко, С.Г. Шевченко, які розглядають її в плані діагностики психічного розвитку аномальної дитини.

Формулювання цілей статті. У своїй статті ми зосереджуємось на організаційних аспектах інклюзивної освіти аномальних дітей. Це і є метою статті.

Виклад основного матеріалу дослідження. У багатьох країнах світу, в тому числі в Італії, Канаді, США виняткового значення надається інтегрованому навчанню осіб з функціональними обмеженнями як фактору їх успішної соціальної адаптації та реабілітації. Практика свідчить, що інтеграція інвалідів в систему освіти здійснюється найбільш ефективно за умов навчання учнів з особливими потребами по кілька осіб у звичайних групах або в спеціальній групі загальноосвітнього навчального закладу. Це корисно як із соціально-економічного, так із морально-етичного і гуманістичного погляду для держави в цілому, пересічних громадян і кожного інваліда окремо [4, 45].

Завдяки інтегрованому навчанню учні з функціональними обмеженнями реалізують свої потреби в спілкуванні з однолітками, самоствердженні, самоповазі. Для багатьох з них це справді перший крок до соціальної інтеграції. Тому актуальним є питання залучення якомога більшої кількості осіб з психофізичними вадами до загальноосвітнього інтегративного простору.

У зв'язку із зростанням за останні роки на 22% кількості дітей з особливими потребами у різних регіонах країни (дітей із складними комплексними дефектами, дитячим аутизмом, девіантною поведінкою, труднощами в навчанні і спілкуванні), щорічним збільшенням на 56 тисяч дітей-інвалідів, відсутність необхідної кількості спеціальних (корекційних) закладів, кваліфікованих кадрів, існуюча система загальної і спеціальної освіти потребує якісних змін. Ці зміни базуються на сучасному науковому розумінні компенсації та корекції, соціальної адаптації дитини, її інтеграції в суспільство, а саме на розвитку збереженого чуттєвого сприймання, психічних функцій, які, як правило, не підлягають системній, науково зумовленій стимуляції, формуванню нових механізмів, здатності до рефлексії, сенсорноперцептивного та семантичного аналізу, взаємодії з дорослими, мовленнєвої та комунікативної діяльності з акцентуванням уваги на здатності до сприймання та розуміння інформації, рухової активності, стимулювання породження позитивних емоцій тощо.

У початковій школі передбачено різні варіанти навчання для дітей з особливими потребами з урахуванням структури і складності психофізичного порушення і можливостей учня. Для всіх дітей 6-7 років з особливими потребами, особливо для тих, хто не отримав спеціальної дошкільної підготовки, має комплексні порушення в розвитку і потребує тривалої діагностики в динаміці педагогічного процесу, організовується діагностичний клас з метою визначення варіанту навчання.

Останнім часом все більше загальноосвітніх шкіл відкривають класи для дітей з особливими потребами, адже інтернатні заклади такого типу відривають дитину від сім'ї і від батьківської турботи. Програма навчання і корекційної роботи в таких класах в цілому відповідає програмі загальноосвітньої школи. Проте існують певні особливості в терміні навчання в початковій ланці: п'ять років замість чотирьох. Програмою також передбачено уповільнений темп навчання та дрібніше дозування навчального матеріалу на уроках, зменшена кількість дітей в класах, що сприяє проведенню індивідуальної колекційної роботи з кожним учнем відповідно його фізичного та психічного стану, рівня вмінь та навичок. Навчання таких дітей проходить в ігровій формі. Щоб уникнути перевантаження нервової системи, в першому півріччі першого навчального року урок триває 36 хв. і введено додаткову велику перерву. Для всіх учнів початкових класів обов'язковим є денний сон.

В своїй книзі «Аномальна дитина в школі» вчені Ілляшенко Г.Д. та Стадненко Н.М. пропонують два варіанти початкового навчання [3, 29]. Це зумовлено тим, що в однієї частини дітей відхилення у розвитку діагностується лише після року безуспішного навчання в масовій школі, в іншої - діагноз встановлюється ще у дошкільному віці, і вони відразу починають вчитися в відповідній школі. Перший варіант навчання не передбачає першого класу, а відразу починається з другого. До нього вступають діти, діагноз яких аномалії психічного розвитку встановлюється після навчання у першому класі масової школи. Це позбавляє психологічних травм, пов'язаних з другорічництвом. Проте, щоб засвоїти програму 2-го класу в повному обсязі, вони ще вчаться протягом року в так званому додатковому другому класі, а потім послідовно переводяться до 3-го і 4-го класів. Згідно з другим варіантом навчання діти, в яких діагноз психічно аномальної дитини встановлений перед вступом до школи, починають навчатися у підготовчому класі. Протягом навчання у підготовчому, 1-му та 2-му класах ці діти також засвоюють програму двох класів масової школи. Програма 3-го і 4-го класу в обох варіантах навчання та ж сама.

Спеціальні класи при загальноосвітніх школах практично комплектуються за першим варіантом, коли психічні аномалії виявляються в дітей під час навчання в ЗОШ, коли учбову програму вони не засвоюють. Батьки ж негативно ставляться до навчання дитини в спеціальному класі через недостатню поінформованість.

Головним недоліком першого варіанту є те, що втрачається перший рік навчання дітей в загальноосвітній школі, протягом якого вони набувають досвіду поганих учнів, бо не встигають, що негативно позначається на їх психічному стані. Цей недолік значно пом' якшується, якщо починати навчання таких дітей у класі підвищеної індивідуальної уваги. Для їх комплектування досить діагностичного обстеження дітей шкільним психологом, який здійснює прийом до школи першокласників. В цих класах менша наповнюваність, що дозволяє індивідуалізувати роботу з кожним учнем.

Знайомство вчителів з методами роботи в спеціальних класах інтенсивної педагогічної корекції дозволить їм використовувати цей досвід в класах підвищеної індивідуальної уваги, відповідно розприділяючи та дозуючи навчальний матеріал в межах загальноосвітньої програми. Для значної кількості дітей, що мали недостатню готовність до навчання через легке відставання в розвитку, цього може виявитись достатньо, щоб далі навчатись в звичайному темпі. Решта ж дітей після обстеження медико-педагогічною комісією, які складають групу аномальних дітей, утворюють клас інтенсивної педагогічної корекції, що в наступному році починає працювати за спеціальною програмою. Наповнюваність такого класу становить 10-12 учнів згідно чинного Положення. Отже, функціонування спеціального класу відповідно до першого варіанту навчання починається з другого року навчання, тобто навчання відбувається з семирічного віку. Складність розладів аномальних дітей, які приходять в ці класи, зумовлює те, що ці класи працюють за п'ятирічною програмою.

Загальноосвітня масова школа, яка відкриває в себе спеціальний клас інтенсивної педагогічної корекції, може обирати собі п' ятирічне чи чотирирічне початкове навчання в ньому в залежності від виражених розладів навчальної діяльності контингенту спеціального класу. Іноді загальноосвітні школи неохоче погоджуються на п'ятирічне навчання в цих класах через надто великий розрив у тривалості навчання основного контингенту учнів та контингенту спеціального класу. Як правило тривалість навчання в спеціальному класі довша на два роки, може внести певні ускладнення, хоча перспектива налагодити навчання дітей, які за інших умов неминуче випали б з навчального процесу з усіма відповідними наслідками для самих дітей, школи та суспільства в цілому, виправдовує труднощі більш тривалого навчання.

Після закінчення навчання в початковій ланці школи інтенсивної педагогічної корекції діти, які добре засвоїли навчальний матеріал, набули нормальної працездатності та інших позитивних показників навчальної діяльності, за рішенням педагогічної ради школи можуть надалі навчатися в загальноосвітній школі на загальних підставах. Діти, які продовжують зазнавати труднощів у навчанні, залишаються у спеціальному класі та й надалі навчаються за спеціальною програмою до закінчення основної школи.

Дослідження С.Г. Шевченка [5, 224] показали, що учні, які навчались у спеціальних корекційних класах чи в класах вирівнювання в загальноосвітній школі, можуть успішно засвоїти освітній стандарт в обсязі неповної середньої школи і продовжити навчання після 9го класу в технікумах чи училищах. Таке навчання безумовно створює сприятливі умови для невстигаючих учнів, однак досягнення успіхів у розвитку загальних здібностей до навчання, в корекції недоліків навчально-пізнавальної діяльності та мови, в нормалізації емоційно-вольової та особистісної сфери можливе лише при реалізації в навчанні принципів комплексного підходу до діагностики і корекції, а також принципів розвивального навчання і індивідуалізації навчання.

Важливим моментом в організації корекційно-розвивального навчання є психологічне та спеціальне педагогічне консультування учнів, а також динамічне спостереження за просуванням кожної дитини спеціалістами шкільного медико-психолого-педагогічного консиліуму. Обговорення результатів спостережень проводиться систематично (не рідше одного разу на чверть). Підсумком вивчення учня мають слугувати рекомендації: встановлення чітких цілей корекційної роботи з дитиною, шляхів та строків їх досягнення; вироблення адекватного стану дитини, підходу з боку всіх дорослих і виділення спільних сторін особистості дитини, на які можна спиратись в корекційній роботі; аналіз ходу розвитку та результатів педагогічної роботи.

Корекційно-розвивальний навчально-виховний процес рекомендується згідно Концепції державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами [1, 15] будувати відповідно до таких положень:

перебування дитини, що має проблеми в навчанні в комфортному психологічному кліматі з нормальним наповненням класу від 9 до 12 учнів, що дасть змогу вчителю реалізувати принцип індивідуалізації навчання на всіх етапах уроку;

корекційна спрямованість всіх навчальних предметів, формування загально інтелектуальних умінь і навичок, розвиток усної і писемної мови, формування навчальної мотивації, навичок самоконтролю і самооцінки;

комплексна взаємодія з дитиною з метою переборення негативних тенденцій розвитку, вчителя, психолога, дефектолога, логопеда, соціального педагога;

робота класів корекційно-розвивального навчання в режимі групи продовженого дня для забезпечення повноцінної підготовки домашніх завдань.

В Концепції держстандартів спеціальної освіти дітей з особливими потребами всі важливі завдання по реабілітаційній та корекційній педагогіці мають вирішувати педагогічні кадри, які повинні мати спеціальну освіту або перепідготовку відповідно до завдань і змісту освітнього стандарту. Нинішня система педагогічної освіти не задовольняє потреби у фахівцях для роботи з дітьми з особливими потребами. За дослідженнями С.Г. Шевченка [5, 224], в складі класів корекційно-розвивального навчання, крім аномальних дітей є діти з педагогічною занедбаністю, діти, які можуть засвоїти базисний, над базисний і корекційний рівень освіти. Однак всі вони потребують психолого-педагогічної медико-соціальної допомоги.

інклюзивний освіта корекційний інтеграція

Виходячи з вище написаного, ми зробимо наступні висновки

Інтегроване навчання дітей з особливими потребами є фактором їх успішної соціальної адаптації та реабілітації.

Завдяки інтегрованому навчанню учні з функціональними обмеженнями реалізують свої потреби в спілкуванні з однолітками, самоствердженні та самоповазі.

На практиці інтегроване навчання таких дітей здійснюється в класах при загальноосвітніх школах, в яких крім навчання, здійснюється корекційна робота.

Є два варіанти початкового навчання в таких класах. Це зумовлено тим, що в однієї частини дітей відхилення в розвитку діагностуються лише після року безуспішного навчання в загальноосвітній школі, а в іншої - діагноз встановлюється ще в дошкільному віці. Тому таке навчання здійснюється двох варіантним способом. Перший варіант не передбачає першого класу, а починається з другого класу. Згідно з другим варіантом діти-інваліди починають навчатись в підготовчому класі.

Класи початкової школи називаються корекційними, в них організовується корекційно-розвивальне навчання.

Зміст і методи навчання в цих класах повинні базуватись на психологічних особливостях дітей цієї категорії та рівні засвоєння ними знань і навичок у відповідності до шкільної програми.

Література

1. Концепція державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами. - К., 2000.

2. Диагностика отклонений в умственном развитии учащихся / под ред. Н.М. Стадненко. - К., 1991.

3. Ілляшенко Г.Д. Аномальна дитина в школі / Г.Д. Ілляшенко, Н.М. Стадненко. - К., 1995. - 29 с.

4. Терюханова І. М. Інтеграція інвалідів в суспільство через освіту / І. М. Терюханова // Соціальний захист. - 2001. - №1. - С. 45-50.

5. Шевченко С.Г. Диагностика и коррекция задержки психического развития у детей / С.Г. Шевченко. - М.: АРКТИ, 2001. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru