Формування культури міжособистісного спілкування студентів у процесі вивчення дисципліни "Тренінг ділових комунікацій"

Л.М. КАЗНАЧЕЄВА

Культура міжособистісного спілкування - це важлива складова частина загальної культури особистості, формування якої виступає як нагальна потреба сьогодення, коли відбувається ламання старих форм життя, переоцінка цінностей та ідеалів, пошук нових життєвих установок і орієнтирів. Саме тому нині украй необхідним є вивчення студентами дисциплін, які дають змогу ознайомитися з базовими теоретичними відомостями та практичними навичками культури міжособистісного спілкування. Однією з таких дисциплін є «Тренінг ділових комунікацій» (освітньо-професійна програма підготовки фахівців галузі знань 0201 «Культура», напряму 6.020101 «Культурологія», освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання міжособистісних відносин, людських комунікацій стали об'єктом пильної уваги представників різних наук: філософії, культурології, соціальної психології, мовознавства, педагогіки, риторики, комунікативної лінгвістики та ін., кожна з яких досліджує своє проблемне поле спілкування. Проблема формування міжособистісного спілкування студентів почала викликати стійкий інтерес науковців, починаючи з другої половини XX ст. Багатоаспектність цього феномену, без сумніву, впливає на існуюче різноманіття підходів до його дослідження. Питання підготовки особистості до організації повноцінного спілкування досліджують вчені багатьох країн світу. Особливий інтерес викликають наукові праці сучасних російських дослідників, котрі ефективно розробляють різні аспекти проблеми міжособистісного спілкування, зокрема теоретико-методологічні основи спілкування, роль спілкування в пізнавальній діяльності, спілкування в колективах різних типів, роль спілкування у формуванні різних якостей особистості тощо [3; 5; 9].

На думку сучасних дослідників, існує чимало проблем, актуальних для проблем теорії та практики формування культури міжособистісного спілкування студентів, серед яких складання відповідного тезаурусу, розкриття теорії і технологічних основ формування культури спілкування як базової основи особистості, вивчення впливу гендерних аспектів на формування культури спілкування студентів, розробка сучасної моделі формування культури спілкування студентів та ін. [3, 320].

Мета наукової розвідки: дослідити особливості формування культури міжособистісного спілкування студентів - майбутніх викладачів історії та теорії культури, педагогів-організаторів дозвілля - у процесі вивчення дисципліни «Тренінг ділових комунікацій».

Розвиток культури міжособистісного спілкування передбачає передусім розвиток особистісних здібностей і вмінь щодо правильного сприйняття оточуючих людей, і в залежності від цього - пошук адекватного стилю й тону спілкування. Важливою складовою є врахування ситуації спілкування, виду діяльності, вікових особливостей. Варто вміти зосередитися на меті, досягненню якої присвячено співпрацю, вислухати і зрозуміти різні точки зору, прийняти їх, або ж тактовно і аргументовано спростувати, знаходити в дискусії взаємоприйнятні рішення.

Студентські роки - це вік інтенсивного спілкування, де зміст спілкування та характер взаємодії при цьому здійснюють неабиякий вплив на формування та становлення студентства. Метою викладання дисципліни «Тренінг ділових комунікацій» є вивчення студентами законів, видів, форм та прийомів ділового спілкування, оволодіння технікою та технологією спілкування, засвоєння методики основних прийомів, форм і методів спілкування, впливу на партнерів.

Основними завданнями вивчення дисципліни є з'ясування сутності та поняття тренінгу, комунікації, ділового спілкування, визначення видів та основних засобів ділового спілкування, особливостей мовленнєвого етикету спілкування в Україні та інших державах, ролі та значення вербальних та невербальних засобів спілкування, розкриття особливостей переконання у процесі спілкування, розуміння партнерами один одного, вміння слухати, оволодіння методикою проведення ділових бесід, нарад, прес-конференцій, переговорів, ділових прийомів, розмов по телефону. Ефективному засвоєнню вказаних форм сприяє проведення елементів тренінгів, зокрема ділові ігри «Ділові перемовини», «Ділова нарада», «Діалог по телефону» [4, 46, 60, 221], «Психолінгвісти», «Інтерв'ю», «Ефективний аргумент» [2, 91, 115, 266].

Варто погодитися із судженням сучасної російської дослідниці С.В.Дрокіної про те, що культура спілкування обов'язково передбачає взаємодію трьох складових, а саме: точне відображення окремих властивостей індивіда та його особистості в цілому, відповідні засоби та способи спілкування [3, 318]. Саме тому змістові модулі, що складають програму навчальної дисципліни, включають в себе теоретичні основи мистецтва ділового спілкування, вивчення особливостей його техніки як набору комунікативних дій і операцій, що призводять до задоволення цілей спілкування, та ознайомлення з формами ділового спілкування.

Формуванню культури міжособистісного спілкування студентів - майбутніх викладачів історії та теорії культури, педагогів-організаторів дозвілля - у межах дисципліни «Тренінг ділових комунікацій» приділяється окрема увага. На лекційних та практичних заняттях розглядається етика ділового спілкування, зокрема мовна етика як сукупність правил мовленнєвої поведінки, мовний етикет як система усталених форм спілкування та основні вимоги до ділового спілкування. Так, проведення ділових ігр «Діалог по колу», «Опиши партнера» [4, 219], «Яке воно - ефективне спілкування?», «Компакт-опитування» [2, 16, 28] та інших формують навички мовленнєвого етикету, удосконалюють практику усного мовлення, покращують рівень міжособистісного спілкування.

Слушним є зауваження сучасного науковця Ф.С.Бацевича про те, що нині існує чимало причин ускладнення міжособистісного спілкування, серед яких дослідник називає зростання частки спілкування за допомогою засобів сучасного зв'язку, збільшення коротких, поверхневих мовленнєвих контактів, скорочення часу спілкування за рахунок зростання часу «спілкування із засобами масової інформації, ухиляння від спілкування в силу перевантаженості різноманітними типами комунікації упродовж дня тощо [1, 45-47]. І, в зв'язку з цим, важливим у процесі вивчення дисципліни «Тренінг ділових комунікацій» є ознайомлення студентів з причинами виникнення та нейтралізації конфліктних ситуацій, видами бар'єрів у міжособистісному спілкуванні та напрямами їхнього подолання, особливостями маніпулятивного впливу.

Основам культури міжособистісних стосунків у діловій сфері, фундаментальною складовою якої є бізнес-етикет як культура ділового спілкування [8, 190], студенти навчаються на практичних занняттях з форм ділового спілкування. Специфіка ведення ділових переговорів, бесід, особливості проведення нарад дають можливість студентам підтримувати міжособистісні контакти, досягати у процесі спілкування своїх цілей, використовуючи оптимальні стратегії поведінки.

Висновки. В останні десятиліття в контексті соціальних та економічних змін в Україні відбувається процес оновлення змісту культури особистості, що є одним з показників якості педагогічної роботи освітніх установ. Ці зміни призвели вчених і практиків до необхідності переосмислення культури міжособистісного спілкування як в суспільстві, так і в сім'ї та освітніх закладах.

З метою формування культури особистісного спілкування у процесі вивчення дисципліни «Тренінг ділових комунікацій» студенти вивчають сутність, специфіку та особливості тренінгу, комунікацій та ділового спілкування, ознайомлюються з технікою ділових комунікацій, методиками підготовки та проведення форм ділового спілкування у навчальному та виховному процесі. На практичних заняттях майбутні викладачі історії та теорії культури, педагоги-організатори дозвілля вчаться елементам методики проведення тренінгів, ділових ігор, ознайомлюються з різними видами групової роботи задля підвищення ефективності ділового спілкування, вивчають корекції поведінки, мотивації, усунення складностей спілкування, конфліктів та бар'єрів у навчальному колективі та педагогічній діяльності.

Здобуті знання та навички сприяють формуванню культури міжособистісного спілкування як ступеню розвитку духовних багатств суспільства у сфері людських взаємин, зокрема гуманістичних принципів і цінностей, етичних та етикетних норм, системи знань в області спілкування, певний рівень оволодіння якого та ступінь їх використання є важливою складовою сучасної вищої освіти.