Проблеми соціального виховання в азербайджанській сім'ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

проблеми соціального виховання в азербайджанській сім'ї

Микаілов Руслан Паша огли

Ключові слова: соціальне виховання, соціальна педагогіка, соціалізація, народна педагогіка, традиції, методи, народне виховання.

Mykailov R.P.

THE PROBLEMS OF SOCIAL UPBRINGING IN AZERBAIJANI FAMILY

The article deals with the problem of social upbringing in Azerbaijan family by the means of the national pedagogic.

Keywords: social upbringing, social pedagogy, socialization, national pedagogy, traditions, methods, national upbringing.

Звернення до проблем соціального виховання в азербайджанській сім'ї обумовлене рядом факторів:

- по-перше, азербайджанські сімейні виховні традиції мають свою етнічну специфіку;

- по-друге, азербайджанський етнос поступово і впевнено утверджується в сучасній Україні;

- по-третє, в результаті асиміляції азербайджанців в Україні в ХХ на початку ХХІ століття відбувається взаємовплив української і азербайджанської культур. Таким чином, особливий інтерес для науковців становить сфера сімейних стосунків, у зв'язку з невпинним поширенням міжетнічних взаємин.

Соціальне виховання - одна з форм виховання дітей, яка є складовою народної педагогіки, головною метою якої є підготовка дитини до життя в існуючих соціальних умовах, набуття ними знань, умінь і навичок, необхідних для свідомого формування особистості.

Обрання теми дослідження обумовлює категоріальний апарат. Розкриття теми вимагає звернення до таких наукових категорій як "соціальна педагогіка", "соціальне виховання", "народна педагогіка", "етнопедагогіка". Так соціальна педагогіка-- це наука і практика становлення особистості в соціумі з урахуванням конкретних соціально-педагогічнихумов, особливостей, середовища, їх впливу на якісний рівень педагогічного процесу, який оптимізує соціалізацію особистості [8, с. 24], а соціальне виховання- це розвиток людини в процесі спеціально створених умов для ціленаправленого позитивного розвитку поведінкових, духовних та морально-ціннісних орієнтацій [3, с. 105].

Соціальне виховання більшість учених (А. Мудрик, В. Семьонов, Г. Філонов та ін.) вважають предметом соціальної педагогіки як науки. Отже, поняття "соціальна педагогіка" більш широке у порівнянні з поняттям "соціальне виховання". Треба звернути увагу на те, що, визначаючи співвідношення цих термінів, науковці іноді дуже вузько тлумачать поняття "соціальне виховання" і зводять його лише до практичного застосування соціально-педагогічної науки [4, с. 12].

Розкрити проблеми соціального виховання в азербайджанській сім'ї допомагає народна педагогіка - це система прийнятих у даній місцевості методів і засобів виховання, що передаються від покоління до покоління і засвоюються передовсім як певні знання, вміння і навички. М. Стельмахович вважає, що народна педагогіка належить до тих могутніх феноменів, які забезпечують збереження національного характеру, звичок і психології людини. Виховний ідеал, цілі, завдання, зміст, принципи і засоби народної педагогіки знайшли своє відображення і втілення у рідній мові, фольклорі, звичаях, традиціях, іграх та практиці трудового й сімейного виховання [10, с. 5]. Дослідник азербайджанської народної педагогіки А. Гашимов вважає, що народна педагогіка - це сукупність поглядів, ідей, звичаїв, традицій народних мас з питань виховання в широкому розумінні цього слова [7, с. 12].

Не треба забувати про те, що одним із основних понять як для соціальної педагогіки так і етнопедагогіки є "соціалізація" - безперервний і багатогранний процес, що триває протягом усього життя людини. Однак найбільш інтенсивним він є у дитинстві й юності, коли закладаються усі базові орієнтації, встановлюються головні соціальні норми й взаємини, формується мотивація соціальної поведінки. Саме досвід народу, здобутки етнопедагогіки при цьому є інструментами передачі соціального досвіду, норм поведінки та сімейних традицій.

Головними соціальними характеристиками народної педагогіки можна вважати: колективність форми виявлення; прагнення максимально педагогізувати навколишнє середовище; громадський контроль за дотриманням соціальних норм і традицій; наявність соціальної пам'яті як засобу передачі соціального досвіду [8, с. 137].

Аналіз основних досліджень та публікацій

Проблемам виховання в українській народній педагогіці присвячені роботи П. Ігнатенка, Н. Лисенко, В. Омельяненка, Ю. Руденка, М. Стельмаховича, Є. Сявавко та інші. Саме вони обґрунтовували предмет, принципи і методи народної педагогіки як науки.

Народно-педагогічний досвід Азербайджану знайшов своє відображення у працях Г. Ахмедова, У. Гаджибекова, М. Ельханова, Р. Ефендієва, Ф. Кочарли, Н. Нариманова,М Нуриєвої.

У роботах близького і дальнього зарубіжжя Г. Андрєєвої, А. Мудрика, Ж. Піаже, Н. Сейко, Х. Смелзера та інших відображена сутність соціалізації. Проте спеціальних досліджень, які б стосувалися особливостей та проблем соціалізації та процесу соціального виховання в азербайджанській сім'ї на основінародно-педагогічної спадщини, практично немає.

Мета пропонованої статті полягає у виокремленні та аналізі проблем соціального виховання в азербайджанській сім'ї.

Виклад основного матеріалу дослідження

азербайджанський сім'я народний педагогіка

Азербайджанські виховні традиції мають глибинну історію і багату педагогічну спадщину, вона дозволяє нам виокремити основні риси, принципи, прийоми, методи, засоби азербайджанської народної педагогіки і зрозуміти її сучасну практичну значущість. Азербайджанська народна педагогіка з покоління в покоління відображає традиції, звичаї, обряди, ритуали, ігри, етнографічні та історичні матеріали, фольклор та визначає напрямки виховання у сім'ї та в суспільстві.

Підкреслюючи та закріплюючи виховних традиції, народна педагогіка проявилася в моральних законах та звичаях, її соціальний досвід, норми поведінки, система прийнятих народом прийомів та методів виховання передавались від пращурів до сьогодення, і закріплювались як деякі знання, вміння та навички, які залишилися від минулих поколінь, і можуть допомогти у дослідженні народно-педагогічного досвіду. При цьому народна педагогіка виконує роль дієвого засобу в освітніх процесах та соціалізації від покоління до покоління, тому що, діти та молодь живе завжди в просторі соціально-культурних традицій, яка здійснює вплив на розвиток характеру, поведінки, цінностей тощо.

Проблеми соціалізації особистості в системі освіти протягом десятків років є предметом дослідження гуманітарних наук. Л. Виготський наголошує на тому, що дитина розвивається як член суспільства і що її сприйняття, свідомість, емоційний стан і мотиви поведінки формуються під впливом соціальних умов життя і виховання. Першим соціальним інститутом виховання дитини є сім'я і традиції сімейного виховання [5, с. 238]. Сучасні педагоги і психологи Азербайджану розглядають процес соціалізації особистості у прямій залежності від традицій та історичного досвіду, ментальних особливостей народу. Представник сучасної наукової еліти Азербайджану М. Нурієва, досліджуючи роль соціальних умов в соціалізації особистості, обґрунтовує пряму залежність процесу формування різних соціальних навичок у підростаючого покоління від взаємин у сім'ї.

Провівши дослідження на основі методики Шеффера і Белла, вчена акцентувала основні аспекти і особливості соціалізації особистості, притаманні сучасній азербайджанській сім'ї, які проявляються у наступному:

- у дітей в сім'ї немає достатньої свободи слова, є стереотипи, в тому числі укорінені в національному менталітеті;

- дітьми в сім'ях опікуються надмірно;

- безвідносно до віку залежність від сім'ї достатньо висока;

- рівень конфліктності в сім'ї не дуже високий. Це має особливе значення з точки зору збереження психічного здоров'я підростаючого покоління;

- батьки прагнуть зберегти свій високий авторитет;

- в сім'ї не підтримується ідея рівності батьків та дітей, навіть у підлітковому віці батьки вважають своїх дітей ще маленькими;

- у вигляді виявлення турботи в деяких сім'ях надто ретельно намагаються втрутитися у внутрішній світ дитини;

- рівноправність взаємин визнається батьками лише при досягненні дітьми зрілого віку за низки умов (наприклад, створення сім'ї, наявність роботи і самостійного заробітку і т.д.) [5, с. 238239].

В цілому можна сказати, що здорові сімейні стосунки складають основу формування моральних цінностей у підростаючого покоління. Особливу роль тут відіграють звичаї і традиції народу, які є надбанням не просто сучасним, а мають глибоке коріння, закладені в традиціях азербайджанської етнопедагогіки. Спираючись на дослідження М. Нурієвої ми можемо бачити картину сучасної сімейної виховної практики, яка є дещо зміненою, скоріше за все через соціально-культурну трансформацію сучасного Азербайджану. При цьому ми можемо з упевненістю стверджувати, що сімейна виховна практика азербайджанців ґрунтується на народно- педагогічних традиціях і є їх продовженням, адаптованим до сучасних умов. Народно-педагогічній практиці азербайджанців, як і практиці інших народів сходу, притаманні традиції та звичаї, які мають родинно-клановий характер. Хоча за радянських часів вони були видозмінені, трансформовані до нових соціальних та історичних умов, проте були збережені в серці народу, в його духовній культурі, в соціально-психологічних рисах азербайджанського етносу.

Традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично й передаються з покоління в покоління, і часто виступають як виховні зусилля народу [10, с. 44]. Для азербайджанців традиції є невід'ємною частиною, через них вони передають свій досвід, свою духовну культуру, свій характер і психологію своїм дітям. У єдності з цим знаходяться звичаї - це загальноприйняті порядки, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті народу. На думку багатьох вчених саме народні традиції і звичаї є носіями народного досвіду, сприяють дотриманню порядку і форм життя, забезпечують контроль поведінки суспільних відносин.

Слід зазначити, що більшість азербайджанських виховних традицій формувались під впливом ісламу, що знайшло своє відображення в народно-педагогічній практиці і обумовило характер виховних традицій азербайджанської сім'ї.

Форми, методи і засоби соціалізації особистості та формування повноцінної людини в азербайджанській народній педагогіці відбито в усній народній творчості. Так, наприклад, з перших років життя дитина сприймає навчання та настанови, зміст яких передаються прислів'я та приказки: "Син по батьківській дорозі йде", "Який сад такі й плоди", "Що посіяно батьками, пожнуть сини", тощо [6, с. 45]. Ці вислови ілюструють що сімейна виховна практика приділяє велику увагу до наслідування батькам, говорить про обов'язкибатьків перед дітьми, і наскільки важливо займатися вихованням та не забувати народної мудрості.

Азербайджанська народна педагогіка багато уваги приділяє моральному вихованню, а саме формуванню в людини моральних оцінок з позиції добра і справедливості. Як приклад, азербайджанські прислів'я і приказки з цього приводу закликають до честі та благородства - "Поведешся зі сміливцем, сам станеш сміливим, а з боягузом - сам боягузом будеш"; поваги до учителя та старійшин - "Хто свого вчителя не поважає, той щастя не взнає", "Гірко плаче той, хто не слухає старших"; бути чесним та поважати правду - "Говори правду - правда виручить", тощо [6, с. 46-47]. За допомогою народних висловів дітям прищеплюється повага, мужність, доброта, поняття честі, які так необхідні для дорослого життя.

Азербайджанська виховна практика щільно прив'язана до поваги розуму і шани навчанню. Ось що говориться в народних приказках й прислів'ях: "Розум - це багатство", "Знання - дзеркалорозуму", "Око - щоб бачити, розум - розпізнавати". Велика увага приділяється трудовому вихованню: "Дерево славиться плодами, людина - працею", "Праця нагодує та навчить" та інші [6, с. 48-50]. Особливо щодо цього доречні народні настанови та поради старійшин, які мають настільки великий педагогічний вплив на соціальний розвиток дитини. Наприклад: "Кожну справу роби вчасно. Не говори за очі про людину, а якщо є що сказати, то кажи їй в обличчя. Намагайся заслужити чисте ім'я. Заслужити чисте ім'я - схильність героя". Настанови вчать бути чесними, добросовісними, намагатися бути на стороні правди та трудолюбства, добра та честі, сміливості і любові, саме цим пишається азербайджанська культура.

Провідну роль в азербайджанській етнопедагогіці відіграють казки. Вони використовуються як приклад моральних цінностей для дитини. Природна зацікавленість дитини в казках є методом самовиховання, де мають місце насиченість персонажами, боротьба зі злом, здобуття свободи, правди, пошук сімейного щастя, необхідність трудитися. Дитяча уява завжди має зв'язок з позитивними та повчальними образами: Соловейко, Аяр, Муртуз, Ильяс тощо. Як приклад можна навести народну "Казку про Солов'я": заможний купець придбав собі соловейка, який так добре співав та радував йому серце. Купив йомуклітку із золота, найняв слугу для нього та поставив клітку у прекрасному саду з семи фонтанами, завжди приходив насолоджуватися його співом. Згодом все частіше помічав купець, що соловейко співає щоразу все сумніше та з печалю. Господар знайшов людину, що розуміє мову птахів, та попросив її дізнатися причини суму солов'я.

- Пане купець, соловей сумує за батьківщиною. Він співає: "Краще бідність на батьківщині, Ніж корона на чужині".

Побачив купець, що солов'ю погано та й відпустив його. Сіли на коней разом з людиною, що розуміє мову птахів, та відправилися за соловейком. Коли прилетів соловейко додому, побачив господар який він там щасливий. Купець не міг збагнути, чому солов'ю подобається поле та дупло, а не золота клітка та корона в саду.

- Пане купець, - каже людина що розуміє мову птахів, - не дивуйтесь. Кожному дорогий батьківщини отчий дім. Соловей тут вільний [9, с. 94-95].

Казки вчать любити батьківщину, прищеплюють почуття любові до отчого дому, батьків та землі, поваги до народу.

Багатою національною спадщиною є загадки та анекдоти. Останні в азербайджанській народній педагогіці вважаються казками. Наприклад, життєві ситуації "Молли Насреддіна", які містять настанови,висміюють лінь, погані вчинки, розвивають критичне мислення у дітей. Можемо навести декілька прикладів.

"Турботливий батько"

Вночі у Молли плаче дитина. Дружина будить батька і каже:

- Молла ця дитина наша. Половина - твоя, половина - моя. Вгамуй його хоч раз і ти.

Молла натягує ковдру на голову і каже:

- Ти вгамуй свою половину, а моя нехай поплаче [9, с. 101].

Також можемо навести приклад як "Молла говорить про виховання".

У Молли був знайомий, який погано себе поводив з людьми, не поважав традиції, старших. Молла хотів засоромити його, але не вдавалося.

- Що мені робити? - каже знайомий. - Так замішено тісто, з якого я зроблений.

- Справа не в тому, як замішено тісто, - підмітив Молла.

- Справа в тому, як його місили. Тісто, з якого тебе зробили, місили погано [9, с. 102].

Азербайджанська народна педагогіка в своїй виховній практиці багато приділяє уваги народним пісням, народному театру, загадкам, іграм, колисковим та обрядовим, трудовим пісням. Нам хотілося б звернути увагу на "Баяти" - це ліричні вірші малої форми, що належать до усної народної творчості. Все життя азербайджанців - від народження до смерті, проходить в супроводженні баяти, починаючи від колискових пісень і до кінця життя. Розум, навчання, любов, дружба, працелюбність, сміливість - все це дуже широко показано в баятах [1, с. 538].

Баяти поділяються на декілька напрямів. Про батьків та дітей:

Нет воды - умрет трава,

Мудрость жизни такова.[2, с. 67].

Дуже важливе місце в баятах посідає моральне та трудове виховання:

Рано мы встаем, чуть свет,

Дохнет з голоду лентяй - До него нам дела нет. [2, с. 71].

Одним з найважливіших місць у баятах посідає розумове виховання та любов до батьківщини і народу:

Луч блеснет - исчезнет тьма,

Речь пряма - душа пряма.

Разуменье в каждом деле - Признак зрелого ума. [2, c. 73 ].

Вони формують особистість дитини, в них знаходимо настанови, заклики до розуміння, співчуття, почуттів незалежності та гордості. Баяти вважаються одним з народних символів азербайджанського народу, і є невід'ємними від азербайджанської національної культури.

Важливим чинником впливу на особистість та її майбутню соціалізацію народна педагогіка вважає середовище - стан взаємин у сім'ї, побут, звичаї традиції тощо. Спосіб життя родини, характер спілкування є визначальним щодо формування базових звичок з перших днів народження дитини, і від цього залежить її майбутнє.

Чітко визначений у народних уявленнях такий чинник формування особистості як виховання прикладом. В цілому ми бачимо схильність дитини до наслідування старшого брата чи сестри, матері чи батька [10, с. 42].

Якщо зіставитиукраїнську і азербайджанську народну педагогіку, то бачимо, що головне в них - це проблема підготовки до життя і праці. В цьому найголовніша їх сутність, бо через нестачу навичок, знань та вмінь людина не зможе пристосуватися до суспільства і мати засоби для соціалізації, існування та інше. Людині необхідно виробляти й відтворювати матеріальні й духовні цінності, тому треба прийняти настанови та навчання від старійшин та намагатися передати їх майбутньому поколінню, і саме в цьому полягає використання соціально-виховних практик.

Одним з найцікавіших для соціально-педагогічного виховання азербайджанської народної педагогіки є господарсько-економічне виховання, пов'язане зі збереженням традиції виховання у дівчаток уміння вести побут та бюджет сім'ї, навчання хлопчиків методам та засобам заробітку і ведення сімейних господарських справ. В багатьох родинах, які живуть за традиціями (це стосується більше провінційних міст та сіл), здавна привчали дитину до ремесла, яким володіли батьки, для того, щоб дитина могла думати та діяти як доросла, а хлопчиків додатково навчали приймати рішення. Найголовніше в усіх звичаїв та традицій -це послух та повага до старійшин, використання їх настанов. Це є священним.

азербайджанський сім'я народний педагогіка

Отже, особливість соціального виховання особистості в азербайджанській сім'ї полягає в тому, що дитина повинна виховуватися розсудливою в діях та вчинках, вміти використовувати чужий досвід і знаходити оптимальні методи та засоби для досягнення конкретних цілей, вміти налагоджувати контакти, вміти пристосовуватись до середовища та життєвих обставин, намагатися жити в рамках релігії чи хоча б по совісті і з почуттям справедливості.

Означені нами проблеми морального, трудового, патріотичного, розумового виховання, поваги та любові до батьківщини, землі та народу, вирішуються за допомогою народного досвіду, перш за все в родині. Збереження азербайджанської автентичності, самобутності можливе тільки за умови збереження народної виховної практики і традиційсімейного виховання.

Використані джерела

1. Антология педагогической мысли Азербайджанской ССР / [сост. А. А. Агаев, А. Ш. Гашимов].- М.: Педагогика, 1989. - 592 с.

2. Баяты // Антология педагогической мысли Азербайджанской ССР / [сост. А. А. Агаев, А. Ш. Гашимов]. - М.: Педагогика, 1989. - С. 66-76.

3. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику / А.В. Мудрик. - М.: Институт практической психологии, 1997. - 364 с.

4. Мудрик А. В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. вузов / А.В. Мудрик / [под ред. В. А. Сластенина]. - [5-е изд., доп]. - М.: Издательский центр "Академия", 2005. - 200 с.

5. Нуриева М. Р.Роль социальных условий в социализации личности (итоги исследования) / М. Р. Нуриева. - [Электронный ресурс].- Баку.:Вектор науки ТГУ.- 2012. - №1(8).

6. Пословицы и поговорки // Антология педагогической мысли Азербайджанской ССР / [сост. А. А. Агаев, А. Ш. Гашимов]. - М.: Педагогика, 1989. - С. 44-53.

7. Редькина Л. И. Этнопедагогика караимов Крыма. Монографія / Л. И. Редькина. - К.: Педагогічна преса, 2001. - 319 с.

8. Сейко Н. А. Соціальна педагогіка : [метод. посіб.] / Н. Сейко. - Житомир: Житомир. держ. пед. ун-т, 2002. - 260 с.

9. Сказки // Антология педагогической мысли Азербайджанской ССР / [сост. А. А. Агаев, А. Ш. Гашимов]. - М.: Педагогика, 1989. - С. 81-103.

10. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка: [Навч. посібник] /М. Г. Стельмахович. - К.: ІЗМН, 1997. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru