Постановка проблеми у загальному вигляді. У педагогічній та психологічній науці студент вищого технічного навчального закладу розглядався з різних наукових поглядів. Опрацювавши деякі наукові праці, можемо констатувати, що науковці зверталися до шляхів і методів активізації пізнавальної діяльності студентів технічних спеціальностей (Т.В. Манькевич), розглядалася модель формування фахової компетентності в майбутніх випускників технічних вишів у процесі двоступеневого навчання (В.А. Петрук), вивчалися громадянське виховання студентів у системі вищої технічної освіти (В.Г. Бутенко), психологічні особливості структури мотиваційної сфери студентів технічних спеціальностей (Н.В. Підбуцька), розвиток художньо-естетичної творчості студентів технічного вищого навчального закладу (Н.Г. Сіденко), формування морально - естетичного ідеалу студентів вищих технічних навчальних закладів (О.О. Лужкова), формування навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів (Г.І. Костишина) та ін. Проте студент вищого технічного навчального закладу як суб'єкт навчально-пізнавальної діяльності через призму характерних психологічних особливостей цього віку вивчений ще недостатньо.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Студентство у контексті навчально-пізнавальної діяльності розглядалося багатьма науковцями, а саме Г.Г. Кашкановою, Г.І. Костишиною, В.А. Петруком, Т.А. Тернавською та багатьма іншими.

Г.Г. Кашканова розглядала навчально-пізнавальну діяльність студента як єдність його операційних і мотиваційних компонентів. Вона зазначала, що "оптимальним варіантом розвитку мотивації особистості до неперервного одержання освіти є досягнення такої відповідності між групами мотивів, що сприяє зростанню ефективності пізнавальної діяльності, а безпосередня мотивація навчання розвивається під час навчально-пізнавальної діяльності студента" [1].

Г.І. Костишина у своєму науковому дослідженні обґрунтувала педагогічні умови формування навчально-пізнавальної діяльності студентів вищої технічної школи в процесі вивчення фундаментальних дисциплін. Вчена визначила, що формування навчально-пізнавальної діяльності студентів можливе за педагогічних умов, які забезпечують: ціннісно-орієнтаційну значущість змісту знань та вмінь, спрямованість навчання на формування системи дій і досягнення когнітивних змін особистості, розвиток мотиваційної сфери, забезпечення єдності освітньої, розвивальної, виховної функцій процесу навчання, використання психологічних і педагогічних стимулів активної навчально-пізнавальної діяльності студентів у поєднанні з модульно-рейтинговою системою контролю [2].

В.А. Петрук запропонував модель формування у майбутніх випускників вищих технічних навчальних закладів фахової компетентності у процесі двоступеневого навчання (бакалавр, магістр) засобами спеціальних, загаль - нотехнічних, фундаментальних, гуманітарних дисциплін [7].

Т.А. Тернавська у своєму дослідженні теоретично обґрунтувала й експериментально перевірила дидактичні умови формування пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін [10].

Пізнавальна діяльність студентів була в центрі уваги таких вчених, як Я.І. Бурлака, А.О. Вербицький, П.Я. Гальперін, І.А. Зязюн, В.Д. Мороз та ін.

Вивченням особливостей юнацького віку займалися Л.І. Божович, Т.В. Драгунова, О.М. Леонтьєв, Д.І. Фельдштейн та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Як зазначає Г.Г. Костишина, специфіка підготовки студентів у вищому технічному навчальному закладі обумовлена метою й особливостями їх майбутньої професійної діяльності в умовах виробництва, необхідністю здійснювати різні функції, такі як: дослідницька, конструкторська, контрольна, навчальна, організаційна, технічна, технологічна, проектна, управлінська та ін. [2].

Врахуємо, що ефективність навчально-пізнавальної діяльності студента забезпечується достатнім рівнем розвитку мотиваційної, емоційно-вольової та пізнавальної сфер особистості студента. Саме вона забезпечує майбутньому фахівцю розвиток необхідних професійних якостей.

Формування цілей статті. Метою статті є дослідження студента вищого технічного навчального закладу як суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності через призму емоційно-вольової, мотиваційної, пізнавальної сфери та провідної діяльності студента.

Виклад основного матеріалу. Навчально-пізнавальна діяльність неможлива без розвиненої мотиваційної сфери особистості студента.

Мотиваційний аспект був у центрі уваги таких науковців, як Г.Г. Кашканова, Н.В. Підбуцька та ін.

Г.Г. Кашканова звертає увагу на те, що "безпосередня мотивація до навчання розвивається у процесі навчально-пізнавальної діяльності студента. Оптимальною є та навчальна мотивація, в якій переважають позитивні установки, стійкі і збалансовані соціальні, професійні, пізнавальні мотиви, а провідними є мотиви, що орієнтовані на перспективу" [1].

Також врахуємо дослідження Н.В. Підбуцької, яка у своїй науковій праці звернулась до психологічних особливостей структури мотиваційної сфери студентів технічних спеціальностей. За результатами цього дослідження у майбутніх інженерів превалює мотивація до спілкування, на другому місці знаходиться мотивація до творчої активності, а третю позицію у дослідженні займає мотивація до суспільної корисності [8].

Жоден високий рівень здібностей не зможе компенсувати відсутність навчального або професійного мотиву [4], а недостатній рівень розвитку емоційно-вольової сфери може призвести до неможливості самоактуалізації особистості, прийняття на себе відповідальності і внаслідок цього професійної та соціальної дезадаптації [5]. Тобто без певної мотивації, інтересів, цінностей особистості, які спрямовані на досягнення та самореалізацію, буде неможливим розвиток пізнавальної сфери. У процесі оволодіння знаннями саме вона займає провідне місце.

Врахуємо, що підготовка до професії наповнює навчально-пізнавальну діяльність студентів технічних навчальних закладів особливим змістом. Як зазначає Г.І. Костишина "першочерговою у процесі підготовки фахівців у вищій технічній школі є логіка розвитку і розгортання системи професійної діяльності, яка стає діяльністю науково-професійною. Головним критерієм при цьому повинні виступати якісні спеціальні фундаментальні знання, які забезпечують засвоєння практичних прийомів, що ґрунтуються на використанні математичного апарату, формуванні системи дій; є основою розвитку технічного мислення, умінь досліджувати, моделювати технологічні і виробничі процеси, здійснювати техніко-економічне обґрунтування прийнятих рішень, досконало володіти обчислювальною і комп'ютерною технікою" [2].

Вибір професії та навчання у вищій школі свідчать про професійне самовизначення людини. Це дуже непростий і важливий етап, оскільки від правильного вибору професії залежить майбутнє людини, її самореалізація, задоволеність життям. Професійне самовизначення відбувається з урахуванням життєвих цінностей особистості. Важливо, щоб воно відбувалося свідомо, на основі всебічного врахування уподобань, здібностей, можливостей, відповідності їх вимогам до спеціальності, що обирається [9].

Технічні професії вимагають набуття студентами певних компетенцій, таких, як проектно-конструкторська, тобто здатність ефективно розв'язувати традиційні та нетрадиційні технічні задачі, спроможність розробляти інженерні технології, аналізувати технічну документацію, планувати технологічні процеси, володіти способами впровадження власних технічних та технологічних розробок у виробничий процес, володіти інформаційними технологіями, здатність до проектування та конструювання технічного обладнання та інших, залежно від спеціалізації; дослідницька, тобто здатність виявляти та формулювати проблеми дослідження, спроможність досліджувати й удосконалювати об'єкти та засоби інженерної праці, робити обґрунтовані висновки щодо отриманих результатів дослідження тощо [7].

Студент має усвідомлювати значущість розвитку цих компетенція, наявність яких задовольняє професійні вимоги до майбутнього фахівця технічної спеціальності.

Звернемося до психологічних особливостей юнацького віку, у якому перебуває студентство.

На етапі зрілої юності завершується перехід від дитинства до дорослості. Молода людина стає суб'єктом власного життя: обирає професію, вступає до навчального закладу, починає трудову діяльність, бере участь у суспільному житті, приймає рішення про кар'єру, реалізує конкретні життєві плани [9].

О.М. Лукач підкреслює: "У структурі особистості студента відбуваються значні зміни, зумовлені перебудовою психологічних структур, що склалися раніше, і виникненням нових утворень" [3].

Провідною діяльністю у студентському віці є не лише пізнавальна діяльність, як процес виявлення активності, спрямованої на об'єкт пізнання, а й спілкування. У цей віковий період відбувається збільшення потреби в спілкуванні та часу на спілкування, розширення його кола, і це відбувається не тільки в навчальному закладі, сім'ї, але і в різних географічних, соціальних, віртуальних просторах. Паралельно з розширенням сфери спілкування відбувається і поглиблення, індивідуалізація спілкування. У молодих людей розвивається здатність установлювати дружні стосунки, більш вибіркові, тісні й глибокі. Юнацька дружба поліфункціональна і різноманітна: від простого спільного проведення часу до глибокої сповідальності і саморозкриття [6].

студент компетенція навчальна пізнавальна діяльність

Висновки з даного дослідження