Конкретизація поняття "Формування професійної компетентності майбутніх стоматологів"

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.1-057. 875:616.314:331.108.4

КОНКРЕТИЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ “ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ СТОМАТОЛОГІВ”

Підготовка випускників до ефективної реалізації здобутої освіти є головним завданням вищої школи. Тому важливо удосконалити процес навчання так, щоб забезпечити їх усебічний розвиток, необхідний для реалізації в суспільстві. Сучасний ринок праці змінив свої основні характеристики відповідно до глобалізаційних процесів у світі. На сучасному етапі розвитку його ознаками стали: гнучкість, мінливість, висока інноваційна динаміка. Це висуває нові вимоги до претендентів на робочі місця, а саме: готовність до постійної самоосвіти, модернізації професійної кваліфікації, ділової комунікації, дій у нестандартних і невизначених ситуаціях; здатність до прийняття відповідальних рішень, критичного мислення, самоуправління поведінкою і діяльністю; навички роботи з різними джерелами інформації; ефективна поведінка в конкурентному середовищі, в умовах стресогенних чинників тощо [1]. Такі якості відповідають змісту поняття “професійна компетентність” фахівця. Тому процес її формування у вищому навчальному закладі заслуговує на підвищену увагу з боку науково- педагогічної спільноти України.

Аналіз психолого-педагогічної літератури [1-20] засвідчив, що більшість учених, які глибоко вивчали проблему професійної компетентності (далі - ПК), сприймають її як інтегративну особистісно-діяльнісну характеристику людини, засновану на особистісному (опанування комплексу особистих якостей) та діяльнісному (освоєння різних моделей поведінки) досвіді, що надає їй змоги ефективно діяти в галузі, яка стосується її компетенції (певна галузь застосування) [1]. Процес формування ПК у вищій школі починається на основі уже сформованих на до- вузівському етапі ключових компетентностей і триває увесь період активної професійної діяльності, трансформуючись, з погляду психології, у професіоналізм [2; 3]. Компетентності проголошені європейськими фахівцями як обов'язковий чинник, необхідний для реформ освіти, на симпозіумі за програмою Ради Європи [19], а саме:

1) політичні та соціальні (здатність брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, регулювати конфлікти ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні і поглибленні демократичних інститутів);

2) такі, що стосуються життя в багатокультурному суспільстві (розуміння відмінностей, повага один до одного, здатність жити з людьми інших культур, мов та релігій);

3) такі, що забезпечують володіння усним та письмовим спілкуванням (наприклад, володіння кількома мовами);

4) пов'язані з виникненням інформаційного суспільства (володіння новими технологіями, розуміння їх застосування, здатність критичного ставлення до інформації та реклами, що розповсюджується ЗМІ);

5) викликані необхідністю вчитися все життя як основи безперервної підготовки у професійному плані, а також в особистому та суспільному житті.

Вітчизняна дослідниця С. Трубачова [14] відзначає, однак, що зарубіжні й вітчизняні науковці вважають ключові компетентності нестабільними, зі змінною й динамічною структурою, залежними від пріоритетів суспільства, цілей освіти, особливостей і можливостей самовизначення особистості в соціумі. Як наслідок, процес формування ПК також перебуває в постійному розвитку і модернізації.

Поняття “професійна компетентність” у сучасних умовах значною мірою відображає загальногуманітарний підхід до проблем освіти, а процес її формування висуває на перший план проблему формування особистості, конкурентоспроможної на ринку праці. У цьому полягає аксіологіч- ний підхід до вирішення проблеми професійної освіти. Це означає, що першочерговим завданням стає розвиток та удосконалення потенційних можливостей особистості. При цьому наявність мотивації забезпечує опанування професійними знаннями, уміннями, навичками майбутнім фахівцем у необхідному обсязі. Для цього також необхідне сформоване розуміння і сприйняття принципу неперервності освіти [2]. С. Каплун [7] вказує на багатоаспектність і певну суперечливість проблеми формування ПК, а також її галузеву специфіку. У цьому контексті виникає полівек- торна проблема формування професійної компетентності майбутнього фахівця, яка включає розвиток усього комплексу необхідних складових. Тому особливу увагу необхідно приділити ідентифікації компонентів, шляхам розвитку і створенню педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх фахівців у процесі навчання у вищому навчальному закладі. Зважаючи на галузеву специфіку змісту професійної компетентності, яку відзначають науковці [1; 3; 4; 8; 11; 13], такі дослідження необхідно проводити в усіх галузевих освітніх сферах. Однак нами не виявлено наукових праць, присвячених дослідженю цієї проблеми у вищій медичній освіті.

Мета статті - конкретизувати зміст поняття “формування професійної компетентності майбутніх стоматологів”.

Згідно з дослідженнями Я. Сікори [13], у довідковій літературі “формування” тлумачиться як “дія за значенням дієслова “формувати”; формувати - надавати чому-небудь якої-небудь форми, вигляду; організовувати, складати, створювати. За визначенням А. Макаренка, це процес формування цілеспрямованим вихованням, “ліпленням”, “конструюванням”, “проектуванням особистості”. У сучасній педагогічній літературі “формування” визначено як процес розвитку та становлення особистості під впливом зовнішніх дій виховання, навчання, соціального середовища; цілеспрямований розвиток особистості чи яких-небудь її сторін, якостей під впливом виховання та навчання; процес становлення людини як суб'єкта та об'єкта суспільних відносин. З позиції російського ученого В. Сла- стьоніна, під формуванням розуміється процес оволодіння сукупністю стійких властивостей та якостей особи [13].

Аналіз процесу формування ПК дав І. Карпюк змогу стверджувати, що ПК починає формуватися тільки в період вузівського навчання [6]. У такому контексті цікавий погляд висловив у своїй праці В. Болотов [15]. Він вважає, що механізм формування компетентності суттєво відрізняється від механізму розвитку знань, яких можна навчити. Він полягає в самостійному процесі пошуку та розвитку власної професійної діяльності, тому компетентності не можна навчити, її можна тільки формувати.

Підґрунтям формування і безперервного розвитку професійної компетентності у ВНЗ є забезпечення організації єдиного освітньо-професійного простору, який охоплює всі системоутворювальні компоненти освітнього процесу (мету, зміст, форми, засоби, технології навчання), а також освітнє середовище, в умовах якого воно здійснюється, в їх гармонійній взаємодії [17]. Формування ПК, як наголошують науковці О. Андрощук і А. Петров [1; 17], входить у загальний контекст формування особистості. Тому важливим аспектом розуміння ПК є її оцінно-світоглядна спрямованість, що характеризує людину як суб'єкта спеціалізованої діяльності в системі суспільного розвитку праці. При цьому враховується здатність людини давати кваліфіковані судження, приймати адекватні та відповідні рішення в проблемних ситуаціях, планувати і здійснювати дії, які приводять до раціонального й успішного досягнення поставлених цілей.

У монографії О. Дубасенюк [5, с. 101] наведено погляди М. Вудкока, Д. Френсіса, Дж.С. Старка, які вважають, що професійна компетентність формується лише у взаємозв'язку із соціальними установками фахівця, через професійну ідентичність (прийняття професійних норм і відповідальності через процес професійної соціалізації); професійну етику - опанування етичними нормами професії; конкурентоспроможність - здатність до ефективної професійної діяльності в структурі ринкових відносин; прагнення до наукового удосконалення - необхідність здобути нові знання у процесі дослідницької діяльності; мотивацію до продовження освіти - потребу в постійному професійному самовдосконаленні відповідно до вимог сучасності.

Для забезпечення формування компетентного фахівця європейські науковці визначили необхідний випускнику вищої школи набір компетентностей і відзначили важливість визначення спеціальних компетентно- стей, пов'язаних з галузевими особливостями професійної підготовки (табл. 1) [9, с. 20].

Таблиця 1 Загальні компетентності, якими повинен володіти випускник

У вітчизняній освіті академіком В. Луговим запропоновано національну класифікацію необхідних майбутнім фахівцям компетентностей, яка включає ціннісно-орієнтаційні, інтелектуально-знаннєві, діалого-кому- нікативні, творчо-інноваційні, художньо-творчі компетентності [9].

Результати аналізу вищеназваних джерел і власних педагогічних досліджень свідчать про доцільність доповнювати і поєднувати ці класифікації при вивченні проблем, пов'язаних з процесом формування професійної компетентності майбутніх стоматологів. Дослідження, проведені на базі провідних ВМНЗ України, демонструють актуальність такого підходу. Вони здійснювались на основі діагностичного анкетування серед вітчизняних та іноземних студентів стоматологічних факультетів (усього 1631 вітчизняний і 456 іноземних студентів ІІІ - V курсів (2013/14 н. р.) Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (далі - НМУ; 408 ос.), Української медичної стоматологічної академії, м. Полтава (далі - УМСА; 324 ос.), Харківського національного медичного університету (далі - ХНМУ; 351 ос.), Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (далі - ТДМУ; 273 ос.) та Вінницького національного медичного університету (далі - ВНМУ; 275 ос.). У цій роботі проаналізовано відповіді лише українських студентів (табл. 2).

Таблиця 2 Характеристика значущості складових у формуванні професійної компетентності за самооцінкою майбутніх стоматологів

Дані табл. 2 засвідчили актуальність дослідження складових компонентів у процесі формування професійної компетентності майбутніх стоматологів згідно із запропонованим вище підходом. Їх перелік було доповнено спеціальною деонтичною компетентністю, виявленою у процесі дослідження [8]. Її зараховано до групи ціннісно-орієнтаційних компетентностей. Майбутні фахівці називають її як одну з найбільш значущих для своєї майбутньої професійної діяльності (до 93,7%).

Володіння компетентностями, які є складовими професійної компетентності, надає фахівцеві можливості і права мати компетенцію - коло повноважень для надання ефективної медичної допомоги. Чим вище рівень сформованості компетентностей, тим ширша компетенція лікаря. Компетентність - результат не тільки здобутої освіти. Вона поглиблюється і неможлива без власного досвіду [18], а інтеграція цих складових - шлях до професіоналізму. професійний компетентність навчальний освітній

Погоджуємось з думкою С. Дружилова, який вважає, що професійне навчання можна розглядати лише як формування основ майбутньої ПК [16, с. 32-33]. У цьому контексті стає очевидним, що на рівні вузівської програми некоректно проводити диференціювання з поняттям “професіоналізм”, яке характеризує післядипломний рівень компетентності фахівця і ґрунтується на досвіді професійної діяльності [2; 6].

Важливим, як з погляду послідовності становлення, так і взаємозв'язку та диференціації понять, після “професійної компетентності”, звернутись до понять “кваліфікація” і “професійна зрілість”.

Термін “кваліфікація” (англ. qualification), за Національним освітнім глосарієм, - вища освіта, означає будь-який ступінь, звання, диплом або інше свідоцтво, що видане компетентним органом і засвідчує закінчення відповідної програми з вищої освіти [12, с. 29-30]. За концепцією Міжнародної стандартної класифікації професій (занять), кваліфікація характеризує здатність особи виконувати завдання й обов'язки певного виду діяльності, визначається рівнем і спеціалізацією освіти (формальної, неформальної, інфор- мальної). Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Національної рамки кваліфікацій” запропоновано керуватися такими визначеннями: “кваліфікація - офіційний результат оцінювання й визнання, який отримано, коли уповноважений компетентний орган встановив, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) за заданими стандартами”. Отже, кваліфікація відображає офіційний рівень досягнення професійної компетентності. На етапах навчання у ВНЗ кваліфікація майбутнього фахівця підвищується відповідно до набуття комплексу необхідних компетентностей, і цей процес триває весь період післядипломної професійної діяльності прямо пропорційно з набуттям нових компетентностей.

Професійна зрілість, тобто усвідомлення вимог, які висуває обрана професія, своїх можливостей і тверді наміри присвятити себе цій професії, має наступати вже у студентів ІІ - ІІІ курсів. Професійна компетентність настає тоді, коли суспільство, середовище, колектив, колеги, клієнти та інші суб'єкти професійної діяльності фахівця починають визнавати наявність у нього особистих якостей, знань, умінь і навичок, необхідних для виконання певної професійної діяльності. Таким чином, професійна зрілість має в основі внутрішню самооцінку, а професійна компетентність - зовнішнє оцінювання. Це не суперечить тій ролі, яку відіграє професійна компетентність на ринку праці тому, що, по-перше, саме зовнішнє оцінювання є критерієм на ринку праці і, по-друге, саме зовнішні оцінки є результатом саморозвитку й активної життєвої позиції особистості [2].

Проблеми професійної підготовки надзвичайно гостро виникають у тих галузях, де професійна діяльність відбувається в екстремальних або близьких до них умовах [2]. До таких, безперечно, належить і медицина. Тому важливо глибоко досліджувати процес формування професійної компетентності у майбутніх лікарів.

Висновки

Таким чином, поняття “професійна компетентність майбутніх стоматологів” визначається як інтегральна характеристика, що відображає рівень теоретичної і практичної підготовки, виражений у сфор- мованості загальних і спеціальних компетентностей, професійно важливих і особистісних якостей, що сприяють успішному виконанню професійної діяльності та забезпечують самореалізацію, самозбереження та безперервне самовдосконалення особистості у процесі професійної діяльності.

Процес формування професійної компетентності майбутнього фахівця є складним і багатовекторним. У період навчання у ВМНЗ можна сформувати лише основи професійної компетентності. Для цього необхідно у випускників вищої школи формувати не лише фахові (у вузькому сенсі) компетентності, а й особистістні, які можуть забезпечити їм у майбутньому самоосвіту й саморозвиток. Це дасть змогу в післявузівський період досягти відповідного рівня професійної компетентності, професіоналізму і конкурентоспроможності у сфері надання медичної допомоги.

Список використаної літератури

1. Андрощук О.Ю. Професійна компетентність як невідємна складова готовності майбутнього офіцера-прикордонника до професійної діяльності / О.Ю. Андрощук // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. - 2012. - № 5.

2. Васюченко П.В. Феномен компетентнісно-орієнтованого підходу до підготовки фахівця / П.В. Васюченко // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. - 2009. - № 2. - С. 17-26.

3. Демченко С.О. Розвиток професійно-педагогічної компетентності викладачів спеціальних дисциплін вищих технічних закладів освіти : автореф. дис. ... канд. пед. наук / С.О. Демченко. - Кіровоград, 2005. - 22 с.

4. Дубасенюк О.А. Професійна педагогічна освіта: компетентнісний підхід : монографія / за ред. О.А. Дубасенюк. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. - 412 с.

5. Карпюк І.Ю. Вивчення проблеми формування професійної компетенції майбутніх спеціалістів у сучасній освіті / I. Карпюк // Вісник НТУУ “КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка. - 2010. - № 1. - С. 172-178.

6. Каплун С.О. Професійна компетентість майбутнього офіцера служб тилу як об'єкт наукового аналізу / C.O. Каплун // Вісник Житомирського державного університету. - 2008. - Вип. 42. - С. 111-114.

7. Кульбашна Я.А. Педагогічні умови формування деонтичної компетентності у майбутнього фахівця в галузі стоматології / А. Кульбашна // Вища освіта України: Теоретичний та науково-практичний часопис. Тематичний випуск. - № 3 (Дод. 2). - С. 205-208.

8. Луговий В.І. Освіта, навчання, інформація, компетентність: канонізація понять / В.І. Луговий // Історико-педагогічні студії : науковий часопис / гол. ред. Н.Н. Демяненко. - К. : Вид. НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. - Вип. 5. - С. 11-16.

9. Луговий В. І. Ідентифікація складу і структури компетентностей - ключова умова підвищення ефективності викладання та оцінювання результатів у вищій школі / І. Луговий, О.М. Слюсаренко, Ж.В. Таланова // Вища освіта України. - 2011.

Анотація

Ключові слова: професійна компетентність, майбутні стоматологи, формування професійної компетентності, вища освіта.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, будущие стоматологи, формирование профессиональной компетентности, высшее образование.

Key words: professional competence, future dentists, the formation of professional competence, higher education.